Χιουμοριστικό, ερωτικό, ρηξικέλευθο και διορατικό το μνημειώδες μυθιστόρημα του Fielding, μολονότι γραμμένο πριν από σχεδόν 250 χρόνια, μιλά με την ίδια άνεση και για το χθες και για το σήμερα. Οι περιπέτειες του Τομ και της Σοφίας δεν προσφέρουν απλώς ένα απολαυστικό ταξίδι αλλά και μια σπάνια αναγνωστική εμπειρία.
Henry Fielding was an English dramatist, journalist and novelist. The son of an army lieutenant and a judge's daughter, he was educated at Eton School and the University of Leiden before returning to England where he wrote a series of farces, operas and light comedies.
Fielding formed his own company and was running the Little Theatre, Haymarket, when one of his satirical plays began to upset the government. The passing of the Theatrical Licensing Act in 1737 effectively ended Fielding's career as a playwright.
In 1739 Fielding turned to journalism and became editor of The Champion. He also began writing novels, including: The Adventures of Joseph Andrews (1742) and Jonathan Wild (1743).
Fielding was made a justice of the peace for Westminster and Middlesex in 1748. He campaigned against legal corruption and helped his half-brother, Sir John Fielding, establish the Bow Street Runners.
In 1749 Fielding's novel, The History of Tom Jones was published to public acclaim. Critics agree that it is one of the greatest comic novels in the English language. Fielding followed this success with another well received novel, Amelia (1751).
Fielding continued as a journalist and his satirical journal, Covent Garden, continued to upset those in power. Throughout his life, Fielding suffered from poor health and by 1752 he could not move without the help of crutches. In an attempt to overcome his health problems, Henry Fielding went to live in Portugal but this was not successful and he died in Lisbon in 1754.
Απολαυστικό γράψιμο εκ μέρους του συγγραφέα, ο οποίος έχει και το χάρισμα της κατανόησης της ψυχοσύνθεσης των αναγνωστών. Ένα ωραίο μυθιστόρημα που από την αρχή του φαίνεται να έχει πολλά μονοπάτια/ μικροιστορίες, που στο τέλος άλλες ενώνονται με την αρχική ιστορία, ενώ άλλες λειτουργούν προς τέρψη του αναγνώστη.
Η ιστορία βασισμένη σε μια σειρά παρεξηγήσεων όπου όμως η φλυαρία καθυπότασε στους ήρωες σε κινήσεις που δύσκολα μπορούσες να παρακολουθήσεις. Προφανώς για την εποχή του , τον 18 αιώνα και μάλιστα δημοσιευμένο σε περιοδικά της εποχής θα είχε μεγάλη ανταπόκριση. Σήμερα απλώς μας θυμίζει μια άλλη εποχή...
Đầu tiên phải cho Đinh Tị 10 điểm về phần bìa và hình thức, thêm quả boxset đi vào lòng người, lại được Đinh Tị PR khá mạnh về phần nội dung. Tội gì không hốt. Mua về để trên kệ lâu lắc, mùa dịch mới rỗi rãi lấy ra đọc. Quả thực lâu rồi không đọc kinh điển, nó mệt não kinh khủng vì độ dài dòng của nó. Nó như phiên bản thứ hai của Hội chợ phù hoa vậy đó. Bộ này nếu bỏ những lời dài dòng, nhiều chuyện, châm biếm, xỉa xói của tác giả thì chắc còn vừa đủ một quyển. Mình cho 10đ về cốt truyện, xây dựng nhân vật 10 điểm ( rất tuyệt, không thừa không thiếu, ai cũng có đất diễn và thể hiện bản sắc riêng), 10 điểm cho plot twist phía cuối. Cái gì cũng tuyệt ngoại trừ chuyện tình nhạt như nước ốc của đôi chính và sự dài dòng đến buồn ngủ của tác giả. Đến còn 50 trang cuối, ơn trời ông ấy đã bớt lảm nhảm và kể vào mạch truyện chính, phải nói là tôi mừng tới cỡ nào. Chắc hồi đó được trả tiền nhiều nếu được viết nhiều chữ nên kéo được bao nhiêu là ông kéo. Không những nói về thuyết định mệnh và vũ trụ, ông cũng còn chỉ trích giới phê bình quá cứng nhắc, vì đôi khi chỉ vì giới phê bình chê mà đứa con tinh thần rơi xuống vũng lầy. Nói chung mình tháy khá hài lòng với cuốn này có điều hơi ghét ông tác giả tí chút thôi.
Ένα βιβλίο με αρκετές εκπλήξεις, η πλοκή συνεχής. Πολύ όμορφη και πρωτότυπη αφηγηματική τεχνική, παρότι ο αφηγητής είναι παντογνώστης, ωστόσο είναι πάντα παρών να βοηθήσει τον αναγνώστη να κατανοήσει τι συμβαίνει. Όμορφες περιγραφές της αγγλικής υπαίθρου και των κοινωνικών συνηθειών της εποχής. Λίγο κουραστικές οι μεγάλες παρεκβάσεις, ωστόσο αναγκαίες ως στολίδια του μυθιστορήματος. Στα συν η -όπως πάντα- προσεγμένη έκδοση του Gutenberg.
Absolutely enjoyed this rambling novel from the late 18th century about the foundling Tom Jones and all that he gets up to. He falls in and out and then in love again; he fights and steals, and yet remains so likeable throughout; and encounters a host of fantastically drawn characters along the way.
To read a masterpiece 250 years later that is filled with people so real I laugh and cry with them is amazing. Tom Jones is a romp through a young man's (foundlings) early years that I will always think about with a smile and affection. Thank you Henry Fielding for also being a 'guide' through out the reading.....
Видавництво Богдан, подарувало читачам чудовий двотомник класичної англійської прози. Обкладинка першого тому оздоблена гравюрою Вільяма Гоґарта "Час старить картини" 1961 р. Другий том прикрашає гравюра Яна Прута створена до голландського видання "Тома Джона" 1751 року. Варто зазначити, що в обох томах в тексті є багато гравюр не лише Вільяма Гоґарта, а й інших художників, що прекрасно доповнюють контекст книги. Таке оздоблення було б неможливе без побажань перекладача цього твору Ірини Кобаль-Бондаренко, яка відшукувала сюжетні картини пов'язані з цим твором та переконала видавців в доцільності їх використання у тексті. Тож на виході цього двотомника, ми отримали справжній візуальний шедевр, який виконанний в канонах класичних видань, що надає додаткову естетику XVIII cт. Не менш важливою в сприйнятті цього твору є робота перекладача. Відзначу чудовий переклад пані Ірини, яка вперше переклала цей знаковий твір світової літератури на українську мову, надала йому автентичності та вишуканості тієї епохи, у якій жив та творив Генрі Філдінг. Помітно, що перекладач проробив довготривалу роботу, віднісся до книги з любов'ю та певним фанатизмом. В підсумку ми отримали ще одну перекладацьку перлину вже у новому тисячолітті українською мовою. Про сам твір, варто відзначити значущість його у світовій літературі. Відомий поет, філософ та критик минулого Семуель Тейлор Колрідж називає цей твір як один із: "трьох найдосконаліших сюжетів, які будь-коли планувалися". А пізніше 1954 року Сомерсет Моєм, у своїй книзі "Великі романісти та їх романи" називає цю історію в десятці кращих, на його думку, романів у світі. І дійсно, структурно "Історія Тома Джонса, знайди" поділяється на два томи, що складаються з 18 книг. У кожній книзі є вступний перший розділ самого Генрі Філдінґа, який часто розмірковує там на різні теми, письменництво, філософію, славу, історію, літературу, публіку, критику, плагіат, читача та багато чого іншого. Така побудова книги й справді хороша, й цінна тим, що автор також не полишає читача, а веде з ним світську інтелектуальну бесіду. У самих розділах, автор часто продовжує діалог зі своїм читачем, коментуючи події та вчинки героїв роману. Ставиться до читача з повагою, підкреслюючи його уважність, розум та читацький смак. А сама Історія переповнена такими от багатими цитатами минулих епох та її найвидатніших представників, авторів, філософів, політичних діячів: Платон, Арістотель, Лукрецій, Овідій, Горацій, Шекспір, Лок, Мільтон та багато, багато інших. Щоб продемонструвати вишукану, інтелектуальну мову Філдінґа наведу вам гарний уривок з книги XIII першого розділі, де Генрі Філдінґ наче античний автор, який говорить з музами, він взиває до любові, генію, людяності, вченості, досвіду, щоб вони були з ним і ніколи не покидали: ✍" Насамперед тебе, о Генію - дарунку, небес, без чиєї допомоги ми даремно змагатимемося з природним плином подій. Тебе, хто щедро сіє зерна, якими, якими живиться мистецтво та які дають щедрі вруна. Візьми ласкаво мене за руку й проведи крізь усі завулки, через усі звивисті лабіринти природи. Розкрий переді мною таємниці, яких не побачать профани. Навчи мене - бо для тебе це зовсім не важке завдання - пізнавати людей краще, ніж вони знають самі себе. Розвій імлу, яка огортає розум смертних, змушуючи їх обожнювати людей за їхню майстерність чи відчувати огиду до них за хист дурити інших - між тим як насправді вони самі варті успіху, бо дурять самих себе. Зірви тонку личину мудрості з їхньої зарозумілості, рясноти - з користолюбства та слави - з честолюбства. Прийди ж бо натхненнику - Арістофана, Лукіана, Сервантеса, Раблє, Мольєра, Шекспіра, Свівта, Маріво - і сповни мої сторінки гумором, щоб навчити людей незлобливо сміятися з чужої нерозважності й смиренно засмучуватись через свою." ✍"А ти, о Вченість (адже без твоєї допомоги геній не народить нічого чистого, нічого слушного, нічого геніального) - скеровуй моє перо! Тебе особливо я шанував за часів ранньої своєї юності у твоєму святилищі - там, де прозорі, неквапливі води Темзи омивають твої Ітонськи береги, де я поклонявся тобі в ранній юності. Тобі - на твій ��ерезовий вівтар - із суто спаратанською стійкістю приносив я кров свою. Прийди ж бо і вділи мені у надлишку зі своїх незлічених скарбів, зібраних у далекій давнині. Відчини свої меонійські і мантуанські скарбниці - й усе інше, що містить усі твої філософські, поетичні й історичні скарби; і немає значення, грецькими чи римськими літерами ти попідписували сі масивні скрині. Дай мені хоча б на якийсь час ключ від твоєї скарбниці, який ти довірила улюбленцеві своєму Ворбрертону*" Безперечно такі от відступи автора не можуть не захоплювати читача, та повернімося, безпосередньо до самої Історії Тома Джонса.
This is one of the most delightful books I have read in a long time. The author presents a love story that is ordinary enough but has done it with such wit and skillful use of language, in addition to beginning each "book" with politely scathing remarks about the literary tastes of his time, that it raises the story to a level rarely achieved. There are peccadilloes and mischances aplenty enough to please the reader wanting action in his story. Truly a masterpiece of literature.
Ένα βιβλίο 1200 σελίδων χωρίς να κάνει κοιλιά πουθενά. Οι εισαγωγές σε κάθε βιβλίο, ενδιαφέρουσες. Θα μπορούσε να γράψει τουλάχιστον καμία 200αρια ακόμα σελίδες, αλλά ο συγγραφέας αποφάσισε να συμπυκνώσει το τέλος.