Події цієї документальної книжки розгортаються навколо київського будинку письменників Роліт. Саме тут мешкали або гостювали такі яскраві постаті української літератури ХХ ст., як П.Тичина, М.Рильський, М.Бажан, Ю.Яновський, І.Кочерга, Остап Вишня, О.Корнійчук, У.Самчук, О.Кундзіч, О.Гончар та інші. Герої книжки постають живими людьми зі своїми радощами та печалями, творчими злетами та падіннями, кумедними епізодами та життєвими драмами. Таємна співпраця з НКВД, вимушене фальшування автобіографій, труднощі професійної реалізації, плагіат як трамплін для кар’єри, знищення конкурентів за допомогою «адмінресурсу», гонорари й заборонені книжки, квартирне питання та взаємини з рідними — усе це реалії літературного повсякдення в країні здійсненої антиутопії. Розвідки спираються на маловідомі факти, виявлені в численних архівах чи записані з усних спогадів. Автори будують розповідь як захопливий детектив, розглядають різні версії, намагаючись разом із читачем проникнути в закулісні таємниці радянського літпроцесу. Для тих, кого цікавить історія, хай і неприкрашена, гірка, але правдива, а також усіх, хто любить українське письменство й прагне пізнати його глибше.
Чудова книга, яка описує всю драму письменників, які мали нещастя жити і творити у часи СРСР. Як не раз влада доводила до інфаркту автора за одне-два слова у творі. Як намагалася купити совість. І як творчі особи боролися за право лишатися вірними собі, народу і правді. Невідомі факти з життя літераторів та їхніх рідних допомогли мені зрозуміти, яка наша література хоч і багатостраждальна, але жива і сильна.
Чудова книга! Я давно за нею полювала, тому очікувала багато і не розчарована. Дуже гарно написано, структуровано, не нудно. Це не формат байок за столом, а прям сформоване дослідження. Є багато унікальної інформації, яка ніде не публікувалась (фрагменти щоденників письменників, інші деталі). Видно, що спілкувались з родичами, працювали в архівах. Останній раз я була в такому захваті від "Бунту проти імперії", там теж така ґрунтовна робота, занурення в життя цих людей і при цьому легкий, цікавий виклад.
📖 Колись у юності я мала колегу, яка мешкала у цьому будинку. Її свекір був письменником, чоловік - лауреатом Шевченківської премії. Тільки я на той час була надто молода й дурна, і нічого ще не чула про Роліт. А пані була надто вихована, аби хвалитися тим, хто вона. Минуло багато років. Я дізналася про цей будинок, навіть знайшла серед імен мешканців родину колишньої колеги. І з того часу мене цікавить усе, пов'язане з Роліт та тими, хто там жив.
Пилип Селігей, Цалик Станіслав "Таємниці письменницьких шухляд", 576 с. в-во: Ще одну сторінку
Виявляється, що це вже третє видання даної книги, бо перші два - 2010 і 2011 р, розкупили надто швидко, а історія України збагатилася новими подіями, фактами, поглядами на певні речі та процеси в державі. А ця книга - третє, доповнене і перероблене видання, буде цікавою і книголюбам, і дослідникам Києва, і поціновувачам біографій. Бо книга в першу чергу про людей! Про тих, хто займався літературною діяльністю, і все ж таки були звичайними людьми, зі своїми проблемами, важкими характерами, життєвими драмами. Автори провели колосальну роботу! Я вдячна їм за ґрунтовні дослідження, десятки інтерв'ю з мешканцями будинку, їх родичами; місяці роботи у різних архівах. Автори наче жили серед тих, про кого писали, - так гарно, цікаво, і в той же час аргументовано усе подано. Книга відкрила чимало несподіваних моментів, які виявилися абсолютно протилежними тим уявленням, які я мала і про Роліт, і про Слово. Я вважала, що комуністичний режим вирішив зібрати усіх письменників під одним дахом, щоб таким чином за ними легше було стежити, тримати під контролем. А виявилося якраз навпаки: спільноти митців створювали ЖБК, щоб жити і творити разом, мати поряд друзів, однодумців. А ЧК та КДБ скористалися цими готовими моделями, комунякам лишалося тільки знайти серед сусідів письменників сексотів, готових стежити за своїми ж друзями, і строчити на них доноси. Господи, як же це страшно! У голові не вкладається, що серед поважних і талановитих теж були не люди, а людці. Я не можу виділити якусь одну історію з цієї книги, бо вони усі дуже цікаві. Та все ж таки для мене було відкриттям причетність Уласа Самчука й Олени Теліги до Роліту. Рекомендую!
Книга про невідоме життя творців української літератури ХХст. На сторінках оживають Микола Бажан, Максим Рильський, Іван Кочерга, Павло Тичина, Олександр Корійчук, Улас Самчук, Юрій Яновський, Остап Вишня, Олексій Кундзіч, Олесь Гончар.
Особисто для мене книга революційна. По-перше, незважаючи на те, що літературу в школі я любила і здається в рамках програми знала все (мабуть, ключове тут саме «в рамках програми»), для мене було якимсь неймовірним відкриттям, що всі згадані в книзі люди жили в один час і дехто з них зовсім, навіть, недавно помер. Чомусь в моїй шкільній реальності багато хто з них був покритий мохом і дуже древній, а дехто зі згаданих взагалі невідомий🤷♀️
По-друге, книга стирає однобокість сприйняття українських письменників як або жертв режиму, або підігрувачів під дудку совєтського вождя. В цій книзі всі вони в першу чергу - люди. Люди зі своїми страхами, проблемами, любов‘ю, люди зі складним життєвим вибором.
Я не можу виділити найцікавішу історію життя, бо всі вони варті уваги і відкривають погляд на героя з іншої, невідомої раніше сторони.
Я би залюбки тегнула кількох своїх знайомих вчителів з рекомендацією почитати і запропонувати дітям, але є в цеї книги і один недолік: я не знайшла, де її можна купити, на жаль.
Очень дополняет книгу Дмитра Стельмаха "Скелети в письменницьких шафах". Стельмах пишет про своих знакомых 70-90 гг, тут же про 30-40гг. Тычина, Вышня, Самчук, Любенко, Корнейчук, Кочерга. Параллели "Майстри часу" Кочерги и "Мастер и Маргарита" Булгакова. Рыльский, Гончар. Отличная книга. Классики становятся живыми людьми, ближе.