У добірку «Листи з Криму» увійшли твори з різних прижиттєвих видань і друковані в популярній періодиці 1920–1930-х років. У ранніх творах Тенета-новеліст залучив елементи автобіографізму, виступає то від імені голодного поета («Голод»), то від імені брата, який тужить за померлою сестрою («Місто»), то від імені закоханого юнака («Мусема», «Маріяка»), а то й із гумором розповідає про упадання гурту парубків за однією дівчиною («Листи з Криму»). Це зразки лірико-імпресіоністичної прози з душевними переживаннями та роздумами героя, глибоким психологізмом.
Борис Тенета «Листи з Криму» Збірка новел, оповідань та повість (2025) «Вчора одержав від неї листа. Як чудово! Один маленький шматок паперу приніс так багато» Емоційно, драматично та по-справжньому...
Є книжки, що повертають не лише тексти – вони повертають голоси. Шелест забутих думок, запах моря з листів, які так і не дійшли до адресатів. «Листи з Криму» Бориса Тенети – саме така книжка. Вона не читається – дихає. Шепоче і обпалює. І ніби запитує: а ти справді готовий почути?
Це голос доби, яку намагалися стерти. І водночас – голос людини, яка відмовилася мовчати. У збірці – кримські новели (Маріяка, Мусема, Голод, Листи з Криму), алегорична повість Гармонія і свинушник, тексти 30-х років із добірок Ненависть, Десята секунда, Будні. Але найважливіше – не жанри. А те, що ці твори складають пульс епохи. Надламаний, живий, чесний.
Кримські новели пахнуть морем, осіннім вітром і самотністю. Тут сміх легко перетікає в тугу, а пейзаж – у стан душі. Тут любов – як привид, пам’ять – як пастка, а свобода – як примара. Це лірико-імпресіоністські тексти про миті, які зникають ще до того, як ти встиг їх назвати.
А далі – соцреалізм. Вимушений, складний, напружений. Але навіть у текстах, писаних «на злобу дня», Тенета лишається собою. Ідеологічна обгортка щораз тріскає – і з-під неї пробивається людське. Невлаштоване, сумнівне, справжнє.
Повість «Гармонія і свинушник» – відверта алегорія епохи. Тут гармонія – це не метафора щастя, а крихкий шанс у світі, який тоне в болоті «червоного раю». Тут любов – як біль, мораль – як травма, а життя – як одна ниточка з тисячі, яку ти не встиг обрати.
Усе в прозі Тенети – про людину. Про страх і вразливість, про поразку і опір. Його речення – ніби дотик до аркуша, що пройшов крізь полум’я. І хочеться не читати – мовчки слухати. Бо це не просто література. Це – повернення імені. Це – голос із тіні. І, можливо, з майбутнього, яке знову запитує нас: а що ти зробиш зі своїм болем?
Збірка коротких оповідань, перші з котрих переливаються тендітною, ліричною мовою. Теми пронизливі й різноманітні, і такі людяні: зустрічі й розставання, голод і втрата. Окремо виділяється іронічна розповідь про поход.
Всі оповідання, де на передній план виходить реалізм та прагматизм, є невдалими: "Люди", "Ненависть" та "Десята секунда", в якій з невідомих причин навмисне акцентовано, що російською мовою розмовляють саме козаки (sic!), що воюють з червоними. "Будні" й зовсім бринить як радянська пропаганда і її не варто було б її включати в збірку.
«Бачиш, друже, коли ти приїздиш до Криму, то який би ти розумний не був, яка б солідна й поважна не була твоя постать, тебе все одно будуть вважати за дурня».
Борис Тенета — це рок-н-рол. За сьогоднішніми інтернет-мірками, тут можна захейтити кожен твір, це антиінстаграмні тексти з точки зору неоковирності людського життя, але який тут Крим!
🐚 П’ять стартових новел — про Крим. У першій же герой розривається між двома жінками з півострова і з материка і нічим хорошим для декого з них це не закінчується. Далі — кримське сонце й виноград, любов і смерть, трагічні та щасливі долі на тлі моря й гір. Самі «Листи з Криму» — просто шедевр, розміром з Ай-Петрі. ♥️
⚡️Далі йдуть 5 новел материкових, про революційні події, але сюжети в них неординарні, люди! Знайти щось таке соцреалістичне у них можна лише за дуже великого бажання. Не буду переповідати, але я в захваті від кожної.
💔 Закінчується збірка шаленою повістю «Гармонія і свинушник», і вже з назви зрозуміло, що це щось моцне.