Ліна завжди жила за чужими правилами: її нудна рутина похвилинно розписана нареченим, який прагне перетворити кохану на зразкову домогосподарку і матір майбутніх дітей. Тож не дивно, коли доля підкидає Ліні шанс усе змінити, вона ризикує — і з головою пірнає у невідомість: яхтовий тур, нові знайомства, дрібка інтриг і привабливий капітан, зустріч з яким перевертає життя догори дриґом.
І все складається ідеально, аж доки минуле не нагадує про себе незагоєними ранами, що змушують Ліну остаточно обрати: пристрасний короткочасний роман чи справжні стосунки? І головне: чи варте кохання того, щоб зректися заради нього найважливішого — самої себе?
«Усі персонажі вигадані. Або ні» — це роман про боротьбу з тиском оточення, сміливість виборювати власне щастя і любов. В першу чергу — любов до себе.
Юлія Лаба — сучасна українська письменниця, маркетологиня, авторка дебютного роману «Усі персонажі вигадані. Або ні».
Першими публічними спробами письменства стали історії, які Юлія писала для особистого блогу. Активну письменницьку діяльність розпочала у перші місяці повномасштабного вторгнення, коли разом із донькою повернулася в рідне село на Хмельниччині. Вже у 2024 році взяла участь у літературному колективному печворку «Босорка», що потрапив до Книги рекордів України, після чого написала оповідання для колективної збірки «Плането, я тут!».
«Усі персонажі вигадані. Або ні» — перший роман авторки.
Ну що, перша?) Сподіваюся, що перша із сотень. Бо ця книжка заслуговує вашого часу і любові🙌🏼 (якщо ви, звісно, по такому жанру).
Я не знаю, як би то переконати вас, що вона вам треба. Вмовляннями? Наполяганнями? Ультиматумами?😁
Так, це дійсно схоже на книжки Емілі Генрі. Але особисто мені зайшло більше😁 І трооохи на Бріджит Джонс, бо героїня так само спершу вважає себе невдахою.
Це не класичний ромком - не очікуйте від цієї історії прям аж такої комедійності. Це, радше, романтична історія з нотками гумору і подекуди кумедними ситуаціями. Але також тут і дружба, і абьюз, і кончений колишній, і інтриги, і розбите серце, і батьки, і робота, і трошки дитинства - і все-все, що в тих чи інших пропорціях має місце в житті кожної/кожного з нас. Бо-ж, не всі персонажі вигадані😉
Тут стрімка динаміка, зміна локації, секс (звісно!!!), український сетинг, і при цьому все дуже стильно, яскраво і, що особисто для мене критично важливо - логічно і вмотивовано!
Нарешті на українському ринку ми маємо і такі історії🙌🏼 Отак щоб сісти - і за два вечори проковтнути, і щоб приємно-приємно на душі😌
Заздрю, якщо ви тільки збираєтеся читати, бо попереду у вас - топова пригода💘
Тропи: 🛥літня атмосфера 🛥зцілення душевних ран 🛥спільна подорож 🛥від інтрижки до кохання 🛥він закохується перший 🛥«це завжди була ти» 🛥вона заприсяглась триматись подалі від стосунків 🛥в них є лише два тижні 🛥багато гумору 🛥страх близькості 🛥внутрішня трансформація та пошук себе 🛥не надто детальні сцени 18+
Тригери: ▫️маніпуляції та аб'юзивні стосунки ▫️фізичне насилля ▫️горе / cмерть близької людини
Чому варто її читати:
✨ гумор Я гигикала, як дурна. І скажу вам по секрету, що саме смішними цитатами з книжки я переконувала подруг купити та прочитати її, а потім ми колективно по декілька разів кричали з одних і тих самих жартів.
✨ головна героїня 🌻 Ліна - молодша донька, яка так звикла догоджати людям, що сама не розуміє, що їй тепер робити з професією, якої вона ніколи не хотіла, та нареченим, життя з яким схоже на пекло. Коли аб’юз, соціальна ізоляція та фізичне насилля стали її постійними супутниками, Ліна робить те, на що довго не наважувалась - розпочинає нове життя та намагається знайти ту версію себе, яку загубила у прагненні заслужити любов та схвалення людей, для яких її завжди було недостаньо. І ось жінка, яка хапалась за все і майже нічого не могла довести до кінця, бо не бачила в цьому сенсу, починає боротись за ті речі, які для неї насправді мають значення. І я розуміла абсолютно кожен її вчинок і кожну емоцію - це було настільки глибоко і реалістично написано: ⏺ коли тобі здається, що ти не довіряєш чоловікам, а насправді ти не довіряєш собі та тим виборам, які ти звикла робити. ⏺ коли ти уникаєш розмови та не розбираєшся у суперечливій ситуації, бо боїшся виявитись слабкою та повернутись у стосунки, в яких знову втратиш себе. ⏺ коли ти не можеш стримати емоції, бо ти перевищила ліміт брехні та зрад, і от-от зламаєшся - остаточно і безповоротно. ⏺ коли ти, пройшовши через пекло, опиняєшся у здорових стосунках і не можеш відрізнити повагу до твоїх кордонів від байдужості. ⏺ чи коли потроху починаєш розуміти, наскільки сильно твої уявлення про чоловіків, стосунки та сім’ю зіпсувала не та людина, і скільки всього тобі потрібно буде виправити. Я сумувала разом з нею, хвилювалась за неї, пишалась нею. Шлях, який вона пройшла, вартий захоплення.
✨ головний герой Чоловік, який закохується перший і сильніше? На цьому можна було б і завершити. Але давайте поговоримо про нього детальніше. 🛥 Рома - чоловік, який тільки вчиться будувати стосунки. Іноді він щось замовчує, іноді не до кінця розуміє, що з нього хочуть, але він у 100% випадків готовий йти на діалог, вирішувати проблеми та намагатись зробити так, щоб це спрацювало для нього та для жінки, з якою він хоче бути разом. Він адекватний, милий, смішний, розумний, гарячий, турботливий… Я дуже хотіла, щоб в нього все склалось якнайкраще.
✨ дружба Всі персонажі (і головні, і другорядні) дуже добре написані. Це складні люди зі складними проблемами. Ніхто з них не ідеальний, і в кожному ти можеш впізнати себе або когось з близьких. А дружба між ними - це щирий і сповнений турботи та взаємодопомоги зв’язок дорослих та адекватних людей, які просто є одне в одного. Ніхто нікого не рятує, не повчає, не думає, що знає краще, не вирішує за іншого, не засуджує та не кидає у скрутну хвилину.
✨ стиль написання Це було дотепно, цікаво і дуже по-домашньому. Не було ніякої манірності чи вилизаності. Текст був таким «смачним», що не хотілось пропустити ні слова.
✨ любовна лінія Мені просто все полюбилось. Навіть якщо тут були кліше. Навіть з miscommunication trope. В цій історії просто все було на своєму місці. Соняшники, крила метелика та заходи сонця. Знаєте це відчуття, коли читаєш і тобі стає трошки краще? Мені стало краще.
Скажу чесно - об’єктивно є декілька нюансів, які можуть не сподобатись, наприклад, те, що сюжет досить передбачуваний (я відгадала всі сюжетні повороти - без перебільшень), чи те, що іноді забагато драми, а деякі моменти здаються трошки затягнутими. Але мені настільки сподобалась книжка, що я додала її на поличку улюблених і обов’язково перечитаю ще раз (чи навіть не раз), тому що вона просто прекрасна, і я відмовляюсь навіть дивитись в бік якихось недоліків. Це абсолютно моя історія - від першої сторінки до останньої🩷
Довірилася гарним відгукам і не дарма! Любовний роман української авторки, який часом дивує щемким настроєм «Мієчки».
Моє читання у подорожі до Луцька. Подруга спостерігала за моїм читанням і казала, що їй подобається моя реакція на цю книгу.
Так, були моменти, які мені були занадто кіношними та клішованими. Так, головна героїня любить ходити по граблях. Та мені все одно сподобалося. Мені сподобалося, що книзі вдалося змусити мене співпереживати, авторці вдалося викликати у мене емоційну реакцію на цю історію. Мені було не байдуже до цієї історії і до цих героїв. Зрештою хіба це не happy end у відносинах між читачем та автором?)
п.с. Обкладинка і назва, на мою думку, невдалі. Але тепер знаю, що буду рада купити у авторки ще щось, незважаючи на оформлення.
5/5 "Мила дівчинко, я ще не знаю, що далі приготувало нам життя, та я обіцяю бути сильною та сміливою. А ще обіцяю любити тебе... нас. Обіцяю дбати про нас. У нас все буде добре."
Мені дуже сподобалося❤️ Є книги, які ти прочитав і забув на наступний день, а є такі, що настільки емоційно відгукуються, що ти деякий час обдумовуєш їх і хочеш виписати усі цитати. Так от, ця книга належить до другої категорії.
Це не було ідеально, герої іноді робили безглузді вчинки, а деяких ситуацій можна було уникнути простою розмовою. АЛЕ. Це було так життєво і по справжньому.
Персонажі, яким ти віриш, співпереживаєш, бачиш себе в деяких ситуаціях, дратуєшся, але все їм пробачаєш, бо вони такі котусики.
Ліна. Дівчина, яка в свої 28 все ще не знає, ким хоче стати, яка після аб'юзивних стосунків стоїть на роздоріжжі і намагається знайти свій шлях. Вона імпульсивна, запальна, обожнює читати, любить проводити час на самоті, але й від компанії друзів не відмовиться.
Рома. Капітан корабля. Спокійний, врівноважений, терплячий, відкритий, комунікабельний і дуже харизматичний. Він вміє слухати, не тисне, поважає особисті розмови і цінує відкритість між партнерами. А ще закохується першим і сильніше🫠
Мені сподобалося, що тут показана різниця між токсичними стосунками з емоційними гойдалками та аб'юзом і здоровими, спокійними та екологічними відносинами. Сподобалося, що Ліна та Рома працювали над своїми стосунками, так вони робили помилки, але враховували їх і виправляли.
Але головні герої, не єдиний плюс цієї книги. Тут є міцна дружба, яка пройшла через роки. Дружба, яка складається з підтримки, взаємних підколів, жартів і взаєморозуміння.
Також чудовий гумор і стиль написання. В один момент, я хіхікала, як дурненька, а в інший плакала й не могла зупинитися. Живі діалоги, діалектизми, а ще атмосфера українського села, яка повертає тебе в дитинство і змушує сумувати за тією легкістю і безтурботністю, яка вже ніколи не повернеться.
Я не очікувала, що книга мене настільки зачепить і сколихне так багато спогадів. Це було навіть трохи терапевтично, кількість стікерів, цитат і підкреслень просто зашкалює. Я обов'язково повертатимусь до улюблених моментів і можливо, колись перечитаю книгу повністю❤️
Щира рекомендація! Книга дуже легка, літня, і мила😻 Всі персонажі такі сонечка☀️ особливо Мія🥰 Дуже сподобався Рома, це таки справжній грін флег чоловік Ліну я розумію прекрасно, думаю кожна дівчина зрозуміє її, теж припускаємось помилок, теж знаходим поганих чоловіків але потрібно вчасно втекти від них І тоді обов’язково знайдеться прекрасний принц🥰 Книгу прям проковтнула, вона читається дуже дуже легко, стиль написання нагадує Емілі Генрі це теж плюс Якщо ви шанувальник Емілі Генрі то книга пані Юлії вам точно сподобається ❤️ 5 точно не повставлю але 4⭐️ заслуговує
ця історія здалася мені такою живою й щирою. на кожному кроці я співпереживала головній героїні Ліні, і так вийшло, що я справді пройнялася нею. я розумію її думки, вчинки, слова – і те, як вона намагалася боротися з багажем, що навалився на неї. вона сильна жінка, хоч сама себе такою й не вважала.
і які ж вони разом з Ромою комфортики. він без досвіду серйозних стосунків, але мені сподобалося, що завжди намагався вирішувати все спокійно і проговорювати без зайвої драми (а її тут вистачало зі сторони жгг).
я не могла відірватися. сподобався стиль написання авторки, а ще – багато гумору, від якого аж щоки боліли сміятися. я точно під приємним враженням після прочитання :)
Хороша книжка про жінку, яка віднаходить себе після стосунків з аб'юзивним колишнім. Перші сторінки нагадували мені «Квартиру на двох», але більш яскраво.
50 сторінок я сиділа в тривозі через стосунки Ліни з аб'юзером, коли він приходив у сюжет знову і так по колу. Коли сказали, що це ромком, а почалося все з аб'юзу сиділа з таким лицем 💀
З мінусів: Часто скакав час з минулого на теперішній, у певний момент мене просто викидало з тексту, але ближче до кінця я вже просто змирилася. Другий мінус — місцями недотиснуті конфлікти. Особливо з Марічкою та Деном, але це певно єдине, що я помітила.
Постільні сцени наявні, крінжі я не зловила, бо вони не на рівні романів 18+, були і норм, я навіть не бісилася їхній наявності.
Але найважливіше для мене ця книга була доброю, герої не думали тільки про хіть, а пізнавали одне одного, обговорювали чому не переходять на інший етап стосунків, вони вчаться говорити, вірять в брехню, а потім визнають свою провину. Героїня має хороших друзів і вони тут не для галочки, а справді круті. Вона бачить їх, але не бачить себе.
Чесно кажучи я не отримала емоцій на рівні з Ліз Томфорд, але Юлія Лаба зробила так, що мені хотілося читати її історію. Бо це Юлія Лаба, а не Ліз Томфорд. І мені сподобався її роман. Без вау ефекту, але він трохи зігрів моє серце. Ну, і довів, що я таки можу дочитати зараз художню літературу. Хочу ще чогось від цієї авторки 😭
Звісно, вона трохи кумедно вписувала кольори очей персонажів, але це не історія, де прийшов собі високий накачаний чоловік і героїня поплила через нього. Так, він їй візуально подобається, але вона не хоче залізти на нього як на дерево (підставте будь-який любовний роман, не пам'ятаю звідки ця цитата).
Зазвичай я скептична до книг, які тільки хвалять, але тут розумію чому її хвалять. Вона не написана кострубато, головну героїню дуже відчуваю. Авторка виставила їй вхідні дані так, що втекти від аб'юзера можливо (бо він її і фінансову залежність до себе поставив, відрубав друзів і хотів зробити дитину), але попри цей нюанс книга така... Добра.
Вибачте, але я мало не плакала, коли героїня розказувала, що її подруга соромиться своїх гострих вух, а їй вона видається ельфійкою 😭
Я не люблю історії побудовані на хіті. Роман — хороший чоловічий персонаж, він поважає кордони, не вимагає, розповідає про себе, чесно визнає, що закохався... Книжковий гарем поповнено.
Дійсно хороша книжка, але будьте обережні, якщо начитались схвальних відгуків, як я. Все ж вони мені трошки завищили очікування і був момент в книзі, коли я «забуксувала», стало мені нуднувато. Але найголовніше – завершення таке хороше, дуже приємний післясмак у книги, тому 4 заслужена 👌🏻 Чекатиму наступного роману Юлії Лаби і читатиму обов’язково ✨
Єдине що дуже хочеться наголосити на тому, що в моєму розуміння це аж ніяк не ромком. Значна частина історії - це втеча головної героїні від абюзивних стосунків, віднайдення себе, дорослішання і вибудовування кордонів у спілкуванні з батьками. На початку мене накривало дуже сильною тривожністю, поки Ліна залишалася з Деном і найбільш некомфортно було саме від її заперечення небезпеки. Тому просто майте це на увазі, беручись за книгу. Тут є тригерні теми.
Морські пригоди, гумор і романтика тут теж на місці, з цим все прекрасно ❤️ Самі головні герої та друзі головної героїні чудові, вони мені всі дуже сподобалися. Хімія у головних героїв хороша. А ще мене зовсім не дратував тут розрив в 3 акті, він був логічним для мене, враховуючи минуле головної героїні та її травми.
Хтось порівняв цю книжку з книжками Емілі Генрі і спочатку я була дуже скептично налаштована до цього порівняння (люблю Емілі Генрі), але зараз сама готова її так людям продавати. Буду дуже чекати нових романів Юлії Лаби, схоже на те, що це 'моя' авторка і нам на ринку дуже бракує саме таких романів.
Ця книга - як біла сангрія в спекотний літній день. Легка, соковита, залишає приємний післясмак.
Там усього потрохи: і доленосна зустріч, і токсичні стосунки, і чудові друзі, і батьки без кордонів, і втеча, і зворотна подорож до себе. І звісно ж, щасливий кінець, якого нам так усім хочеться в реальному житті: лиходій залишився ні з чим, головні герої пливуть назустріч світлому майбутньому.
У головній героїні я впізнала себе - тривожну, розгублену, ту, яку робить поспішні висновки (і часто катастрофічно відірвані від реальності) і потім сама ж від них страждає. Хто ж з нас не мав таких стосунків, де не міг бути собою? У її друзях я впізнала своїх друзів, молодих українців до повномасштабного вторгненням, коли здавалося, що весь світ відкритий. Головний герой - просто букет соняхів 😁
Мені дуже не вистачало саме таких українських книжок: написаних живою мовою, з посиланнями на сучасну поп-культуру, дотепну і не поверхову. Частково згодна з порівняннями з книжками Емілі Генрі, хоча мені здається, її романи більш психологічні. Але це жодним чином не применшує мою радість від читання, я не могла відірватися.
Словом, рекомендую і сподіваюсь, пані авторка потішить нас своєю творчістю ще 🤗
буквально щойно дочитала цю прекрасну й дуже доречну «казку для дорослих» коротше)) 1. це одразу в топ найкращого за рік 2. дуже мені вчасно, читається на одному подиху 3. так, солодко-романтично-спокусливо-сексуально-малоймовірно-казково-життєво-зворушливо-ЧУДОВО; так, трохи кліше, так ніби ж немає чогось ВАУ, ніколи такого не читала) алееее як це написано, як подано
це в 100% ліпше Емілі Генрі, чиї книги я не люблю це значно ближче по духу, ніж Бріджит Джонс
мені ця книга прям у саме серце я за можливості дуже й дуже радитиму її!! пригадала, як колись мені так само зайшла «Спитайте Мієчку», але, якщо чесно, не хочу порівнювати, мені «Усі персонажі вигадані. Або ні» абсолютно чесно зайшла на не менш високому рівні просто в разі чого, знайте, по вайбу схожі)
від мене 100+/10 чекатиму на презентацію, аби вживу дуже подякувати авторці, ця книжка мене зараз прям дуже витягнула
дуже раджу, від душі й щиро відволікає й дає віру у щось!❤️
Добре. Дуже добре. Дуже дуже добре. Знаєте, я люблю гумор в книгах. А хороший гумор - це безцінно. Ти читаєш і то ржеш до сліз, то злишся, а тут вже і поплакати можна.
І всі ті відчуття які ти десь тижнями за собою носиш, просто беруть і виходять через читання однієї [дуже дуже дуже хорошої книги].
Тепер дивлюся на всі заходи сонця і романтизую їх ще більше. Теж згадую, якого нахрін дідька я не купила біткоїн. І знаєте, думаю все більше про те, як часто нас дівчат не вчать обирати себе.
Читайте, щоб впізнати себе між рядками, отримати підтримку чи спакувати речі від тупояйцевого колишнього і сміятися. Дуже багато сміятися.
Люблю такі книги. Запитаєте, які саме? Ті, що справжні, щирі, про людей і для людей. Ті, що торкаються чогось глибоко всередині й залишають по собі слід. Ті, з якими ти відчуваєш "блін, це воно".
Поки читала - пережила цілий спектр емоцій: сміялася, злилась, червоніла й навіть плакала. Це було по-справжньому — щиро й близько.
Герої різні, кожен зі своїм характером, вибриками, помилками — але всі такі теплі, справжні і що важливо - не картонні. Їхні вчинки викликають реакцію, а це, погодьтесь, багато чого варте.
Любовна лінія - приємна, комфортна і зі своїм вогником. Так, був момент із тим самим тропом "якби вони просто поговорили", але в цілому це не виглядало надумано, тож зовсім не зіпсувало враження. Навпаки всередині промайнуло "ну жиза ж".
Дружба - ще один аргумент на користь. Бо вона тут саме така, яку хочеться мати й побажати кожному: з підтримкою, повним прийняттям і безумовною любов’ю.
І ще - гумор, який не можна не відмітити. Він дотепний, легкий, живий. Бувало, що я просто зупинялась і перечитувала репліки, хіхікаючи вголос. Ну просто колодязь смішних виразів і цитат.
Окремий плюс - стиль. Мова авторки легка і виразна. Атмосфера - ніби літній теплий день, але й з серйозними, глибокими темами, які дуже акуратно вплетені в текст.
Ця книга відчувалась як обійми. Як повернення додому. У безпеку. У дитинство. І за це я дякую. 9/10 🫀
Мені було дуже складно читати цю книгу. З одного боку дуже легко, бо це максимально low stakes сюжет. Але з іншого боку, мені хотілося закрити книгу і просто кричати.
Надто багато стереотипів. Про жінок. Жіночу дружбу. Закоханість. Стосунки. Любов до гробу з першого погляду. І, бляха, про устриць!
Її всюди рекламують як книгу про пошук себе. Але тут не було пошуку себе. Тут просто був набір рандомних подій, частина яких абсолютно не впливала на сюжет. Я не розумію сенс поїздк на яхтах, якщо це можна було зробити будь-яку іншу поїздку. Не було оцього вайбу моря, сонця і літа. Ну не було.
Мені дуже сумно, бо в мене були високі очікування. Я справді хотіла полюбити цю книгу. Але головна героїня тут «я не така як всі» (бо я люблю село, але люблю лише до моменту, поки я не повернусь до свого гарячого хлопця, для якого я відмовлюся від всіх принципів, про які я талдичила всю книгу). І ти ніколи не скажеш, що їй майже тридцять, бо вона поводить себе як вісімнадцятирічна.
Весь «конфлікт» книги — це буквально міскомунікація. Те, що можна проговорити словами через рот, а не тягнути 150 сторінок.
Це могла б бути справді крута книга. Можливо навіть українська People we meet on vacation. Але тут критично бракувало редакторської роботи. Іронічно, враховуючи, що головна героїня в кінці книги отримує роботу випускової редакторки.
Останнім часом мені здавалось, що я повільно читаю. Я дивилась на сторіз людей з десятками прочитаних книжок та дивувалась фразам «проковтнула її за 3 дні», бо я за весь рік ледь 3 книжки осилювала і то з муками🥲
Недавно я глянула на свою книжкову полицю, яку заповнив чудовий нон-фікшн і чітко відчула, що зараз я хочу читати не це. Я хочу читати для відпочинку. Так щоб неможливо було відірватись. Я хочу читати про палке кохання і бажано з гарячими сценами. І обов’язково з хеппі ендом!
Роман Юлії Лаби “Всі персонажі вигадані. Або ні» я читала всі великодні свята, коли засинала і прокидалась. Це та книжка яку «проковтнула за 3 дні». Після неї відчуття ніби подружка десь на набережній під винце розповіла про свої любовні пригоди і ти від них в шоці! Всі обожнюють ці розповіді!
Колись давно ми працювали з Юлею в агенції. Вона робила медіа плани, а я їх продавала. А потім після роботи влаштовували гулянки в офісі 😎 Ми не спілкувались близько, але якісь факти з її біографії я знала. Я знала, що вона була заміжня, жила в Італії і є мамою Мії ❤️ Тому протягом читання у мене періодично пробігала думка «ну капець, невже це з нею відбулось?!»
Одним словом, хочете легку, приємну і гаряченьку історію, то гайда замовляти!
Мені занадто багато драми, занадто. Плюс знову оцей момент — що героїня знайшла чоловіка і все стало добре. Та блін, з її тривожністю і невпевненістю— їй спочатку треба до психотерапевта це все попрацювати.
Плюс занадто багато кліше. Було відчуття, що авторка взяла всі драми з відомих ромкомів і всі романтичні вирішення з них же — і записала в одну книжку
На деяких передбачуваних моментах я аж рохкала з посилом «ой який блін сюрприз»🤣
Коротше, може якщо хтось хоче казочку на ніч з кліше — то підійде, мені, на жаль, було аж занадто
А, і ще, я слухала+ в книзі всього 360 сторінок, а я дуже втомилась від книги, вона здалась такою затягнутою
Перша завершена книга 2026 виявилась українською від української авторки. Дякую моїй подружці, що без попереджень принесла мені її почитати. Я дуже давно читала щось від укр авторів, тому підходила з обережністю. Книга нагадала мені стиль Емілі Генрі і в цілому не дуже відрізняється від англомовних ромкомів. Єдине «але» і «знаки питання» було для мене позиція віктіма головної героїні та моменти домашнього насилля, але в цілому ці теми надалі пропрацювали в книзі. Не шедевр, але було по ностальгічному тепло читати історію в рідному сетінгу.
Це той випадок, коли книга попала в настрій, створила відчуття літа (хоч десь літо це літо, ахаха) та легко читалась.
Мені сподобалось, як розкритий характер головної героїні, та як вплинула на неї відсутність батьківської підтримки та невдалі стосунки, класно показано її психологічний ріст (а також сумніви і невдачі) впродовж історії і як вона намагається жити далі, маючи травматичний досвід.
А ще, в неї чудові друзі, які вчасно можуть припнути язика, але і жартиків накидають жменями 😄
Я сміялась і плакала, бувало й так, що все це було водночас (ну треба ж в такі чуттєві моменти оце приколів понакидать) ☺️
Ще сподобався опис села, чимось нагадав вайб «Спитайте Мієчку», але його було небагато і файно вписалось в сюжет. Такий «привіт» з дитинства: бабусина хата, звук радіоприймача з повідомленням, котра у Києві година, томати з грядки та посаджені нею квіти ✨
Ще один плюсик до неї: це не 18+, стосунки виглядають гарно, чуттєво та комфортно. Стиль нагадує Емілі Генрі українського розливу, але на відміну від останньої книги Е.Генрі, ця мені дуже сподобалась ❤️
Роман як цукерочка: коли хочеться швидкого дофаміну, саме те. Гарні дівчата і чоловіки, літо, романтика, гумор, а ще дуже теплі розділи про бабусю і село. Чудовий роман у своєму жанрі
Враження Цікава, дуже весела книжка, яка змушує доволі часто гучно реготати. Класно прописані головні герої, а другорядні мені здалися навіть ще трішки цікавішими і більш живими.
Давно так часто не сміявся під час прочитання книжки. Рія — подруга Ліни — додає перчинки постійно) Це якраз той хрестоматійний друг ГГ, якого і самому собі хочеться в друзі. З нею постійно щось відбувається, вона може розказати безліч веселих історій, реалізується в житті легко і невимушено, отримує задоволення від життя. Такі люди запалюють і мотивують. Мені дуже сподобалося, як легко і зрозуміло висвітлює Юлія Лаба тему абʼюзивних стосунків. ГГ не страждає половину книжки, не знаючи або не можучи щось зробити зі своїм життям. Вона просто в якийсь момент бере відповідальність за своє життя і майбутнє, тому що його точно не було б, вийди вона заміж.
Як на мене, дуже важливо знати читачам, що життя можна змінити прямо сьогодні, а для цього треба зробити всього лише один крок вперед. Правда зробивши, можна перелякатись, відчути, що треба терміново повернути все, поки не попорушилося остаточно, але це все голка, від якої є спасіння — просто треба всього лише попросити про допомогу, якщо не вовозиш самостійно.
Ліна заробляє грошики оглядами книжок, під псевдонімом, а деякі автори навіть бояться потрапити в її негативну рубрику😁 Вона каже, що будь-яку книжку легко розкритикувати і дуже легко генія назвати божевільним — і на тобі готовий негативний відгук😁Куди набагато важкіше розповідати про чудову історію, яка викликає купу позитивних емоцій. І це правда. Так і у випадку з «Усіма Персонажами». Ну, типу, це класна книжка! Просто беріть і читайте! Вам ще щось потрібно?😅
Висновок Реально вам потрібні вони?😁 Ладна. Ще раз. Весело, круті герої, офігезні живі діалоги, атмосферно, відчуєте багато емоцій, колярований ублюдок, якого хочеться вдавити через екран читалки (ну це просто я читав її на читалці), Ліну хочеться обійняти і сказати, що все буде добре, друзі, яких собі хочеться також таких, навіть є мандри, за якими вже багато хто скучив. Дуже круте літнє чтиво, яке залишиться з вами надовго! Читати обовʼязково! Чому? Так камон! Головна героїня також читає багато книжок і пише огляди! Ну це ж круто! Ідіть бігом купляти собі примірник і читати!
Це історія, яка потрапляє в серце і залишає після себе такий чудовий післясмак, що хочеться все покинути й одразу перечитати її. Давно у мене не було такого, що я не могла зупинитися, поки не дочитаю. Навіть, якщо на годиннику вже по третій ночі й треба вранці вставати на роботу. Хочеться сказати, як головна героїня: "Дайте ще!".
Сама історія прекрасна — вона справжня і життєва, з нашими локальними жартами, абсолютно чудовим збірним портретом молоді, народженої в 90-х. Ти реально впізнаєш себе у купі моментів. А я з якою любов'ю описане дитинство в селі: я читала ці розділи із теплом у душі, і ніби на хвильку повернулася у свої дитячі роки, коли щоранку пасеш корів і купаєшся на річці. Неперевершені ностальгічні почуття. Та й загалом, літня атмосфера з відпочинком на яхті мальовничими місцями Хорватії так і манить покинути все, й рушити тим самим маршрутом. Просто в цю ж хвилину.
Головні герої — такі бусінки. Я в любові від їхньої любові. Це було так щиро, зворушливо і турботливо. Достоту припало до душі, як описано дружбу — у Ліни неймовірні друзі, які зробили цю книжку ще прекраснішою.
Читалося легко. Є гумор, є драма і, звісно, романтишний романтік. Книга загалом сподобалася. Сподобалися друзі героїні, їх спілкування та посиденьки. Непогана історія для відпочинку та перезагрузки від буденності.
Але була й ложка дьогтю — десь з третини книги вибухнула драма на рівному місці. Там, де все вирішується простою розмовою, героїня створила драму століття. І авторка це визнає, через друзів героїні кепкує з цього. Сама гг це визнає, але ж... час драми та сумнівів. Це не сподобалося. Таке враження, що треба розбавити сиропне кохання склом, а як це зробити авторка не вирішила і пішла легким шляхом. Виглядало натягнутим і нецікавим.
Поїздка в Італію та примирення — дуже мило, дуже сиропно, дуже романтік, але... як же натягнуто і ненатурально, ніби бразильський серіал дивилася. Однак, розумію, що це в межах жанру і, не буду приховувати, хоча скептично хмикала, читаючи фінал, але сподобалося. Це було так по-доброму, по-світлому — кохання переможе і будь-які перешкоди тільки на користь.
Мало читаю ромкомів, тим паче українських, але це вже не перший, де героїня їде в село, щоб знайти себе, сенс життя та щастя. Якась романтизація городів, сільських хатинок та сільського життя. Це якийсь тренд в ромкомах та любовних романах сучукрліту?
Підсумовуючи скажу, що попри моє бурчання, книга цікава. Відкрила для себе нову українську авторку.
Якщо хочеться чогось легкого, веселого, романтичного — то ця книга саме така. Не без драми, соплей та сліз, звісно, але це не заважає.
«Якими б похмурими не були дні, ми шукатимемо світло одне в одному».
Це історія, яка змусила мене сміятись, плакати, радіти та впасти в ностальгію. Для мене - це ідеальна книга на літо або ж у відпустку. Відчувається літній вайб, а коли події відбувались в селі, то це було взагалі по-особливому. Згадувалось власне дитинство, наповнене літніми пригодами в селі, сміхом та щастям.
І я так кайфонула від того, що це українська авторка. Неймовірний гумор, жарти, які зрозуміють лише українці, наші вислови і ці прекрасні назви розділів. Через це з мого обличчя не сходила посмішка.
А найголовніше - це не про��то роман на літо, з якого ти похіхікаєш і забудеш. Він підіймає важливі теми, які змушують задуматися. І це прекрасно. Бо в житті багато таких Денів і від них потрібно тікати якнайдалі.
Звісно, були і свої мінуси. Один з них - драма на рівному місці. Іноді я не розуміла головну героїню, але і я не була в токсичних стосунках. Після такого залишаються шрами, які змушуватимуть діяти необдумано. Тому сильно не акцентувала увагу на цьому.
Решта мені дуже сподобалась. Міцна дружба, подорож яхтою, книги, кохання, соняхи, зцілення, другий шанс на щасливе життя. І я знову переконалась - як важливо цінувати, любити себе і не дозволяти іншим керувати власним життям!
Сподіваюсь, вам сподобається ця історія так, як і мені. А якщо ні, то не кажіть мені!🙈
Вііііі, український ромком, від якого не крінжуєш! Чомусь згадуються часи, коли мені було років 25 і я думала "Коли вже в укрліті стане достатньо міленіалок, коли вже читатиму про нас". І от!
Такі книги, як ця, мотивують мене продовжувати знайомитися з сучасними українськими авторами.
Мала змогу сходити на презентацію книги і процитую авторку: "Ця книга про любов". Про любов до себе та тернистий шлях, який інколи доводиться пройти для цього. Про любов до книжок. Про любов до життя. Про любов до близьких. Про любов, яке кохання.
Усі персонажі не вигадані, як натякає назва, тому вони живі, відкликаються до реального життя і торкають серденько. Хотілося б колись прочитати книги про історії другорядних героїв (особливо про Лесика та Рію)🌚
Якщо сумніваєтеся чи потрібна вам ця книга - обов'язково познайомтеся з першими сторінками на сайті видавництва - впевнена, що стиль авторки і гумор, не залишать вас байдужими.
Ідеальна книга, щоб відволіктися від реальності в літні дні і навіть надихнутися на зміни в своєму власному житті