Час Ліліт

by Сергій Лобода

Віднедавна все життя Єгора полетіло шкереберть. Загинула дружина, довелося покинути незавершену дослідницьку роботу... Довкола нього руйнуються долі інших людей, а він навіть не здогадується, що причини цих подій треба шукати... у біблійній історії.

256 pages, Hardcover

First published January 1, 2013

Reviews

[Ivanna · Rating 3 out of 5]

Можливо, я і не зрозуміла геніальний задум. Але це ще й через те, що було не дуже цікаво. Прийшлось звикнути до стилю письма. Сама ідея - хороша, але виконана так собі.
У себе не залишу, бо історія на один раз і перечитувати не буду. Типажі героїв дуже відштовхують, там немає ні одного персонажа, якому можна співчувати і переживати за нього.

Друга зірка - за цікаву ідею.

[Kseniia · Rating 3 out of 5]

Книга зацікавила мене завдяки анотації: трагічна історія чоловіка, який втрачає дружину й одночасно — себе, свою наукову кар’єру, життя, до якого звик. Його звати Єгор, він лікар, який займається вивченням синдрому раптової смертності у дітей, і на перший погляд — це просто трагедія одного героя. Але поступово сюжет стає все складнішим, заглиблюючись у психологічні роздуми, містичні елементи та… біблійні алюзії, зокрема до міфу про Ліліт. Саме цей контекст, за задумом автора, мав би надати історії глибини.

Почну з плюсів.
Стиль оповіді мені загалом сподобався. Написано добре, мова жива, читається доволі легко. Ідея з детективною лінією, де реальність починає змішуватися з параноєю, викликає цікавість. Коли Єгор починає копати глибше, намагаючись зібрати розсипані уламки власного життя, атмосфера поступово згущується. Було кілька моментів, які справді тримали в напрузі, і хоч розв’язка не стала для мене одкровенням — вона була логічною, хоча залишила багато питань.

А тепер про мінуси.
Особисто мене не зачепили міфологічні вставки та біблійні роздуми. Замість того, щоб посилити сюжет, вони виглядали дещо притягнутими — ніби до основної історії вирішили просто «додати ваги», але зробили це не надто органічно. Частина цих фрагментів здавалася зайвою, як сторонні есе в середині детективу. Було враження, що сторінок забракло, щоб глибше пропрацювати персонажів або логіку подій, і замість цього ми отримали філософські вставки.

Загалом моє враження залишилося змішаним. Ідея цікава, але реалізація — не зовсім для мене. Коротко це якийсь розмитий баланс між детективом, філософським трактатом і міфом.

Оцінка — 3 з 5 (і то з натяжкою). Вдячна за спробу автора вийти за межі звичного жанру, але для менк ця книга залишилася «на межі»: з хорошим потенціалом, який для мене не реалізувався.
#сучукрліто

[Halyna (Галина) · Rating 5 out of 5]

Читати з зацікавленістю і при тому думати над прочитаним, не випускаючи з голови сюжету і героїв не завжди вдається. Але при прочитанні "Часу Ліліт" саме так і було.

Стиль написання доступний, без "заморочок", довгих речень чи замислуватих мовних і граматичних конструкцій. При тому автор вміло ставить філософські питання, намагається дати своє пояснення всьому, що відбувається, і навіть коли десь щось протиречить саме собі, здається, так і має бути.

Персонажі живі, їм віриш. Так, вони не ідеальні, як, можливо, того очікують деякі читачі, і так, декому з героїв аж ніяк не поспівчуваєш. Але саме це робить їх такими особливими.

Якщо коротко: це книга про одвічну боротьбу добра і зла, протистояння чоловіка й жінки, гармонію і хаос. А ще - про те, як важко бути не тільки людиною, а й янголом.

Дуже рекомендую. Не зважайте на рейтинг книги. Дайте їй шанс. Вона варта того, аби залишитись у вашій бібліотеці.