What do you think?
Rate this book
Подвійні міражі
Відзнака «За кращий соціальний твір» літературного конкурсу «Коронація слова–2013»!
Коли тобі випадає можливість змінити своє життя — це везіння чи прокляття?
Семеро пасажирів одного автобусу занурені кожен у власні невеселі думки. Вони й гадки не мають, що опинились разом невипадково. Відтепер доля незнайомців — перетворитися на шахові фігури у якійсь незбагненній і моторошній грі. І вони мають зробити вибір, від якого залежатиме їхнє майбутнє...
Коли тобі випадає можливість змінити своє життя — це везіння чи прокляття?
Семеро пасажирів одного автобусу занурені кожен у власні невеселі думки. Вони й гадки не мають, що опинились разом невипадково. Відтепер доля незнайомців — перетворитися на шахові фігури у якійсь незбагненній і моторошній грі. І вони мають зробити вибір, від якого залежатиме їхнє майбутнє...
- GenresUkrainian Literature
272 pages, Hardcover
First published January 1, 2013
1 person is currently reading
10 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 7 of 7 reviews
April 28, 2021
Кожен наш крок змінює життя!
"Подвійні міражі" - перша книга, яку я прочитала від Наталки Шевченко.
Чесно-кажучи, дизайн книги ой як бажає кращого! Окрім страшненької картинки на обгортці, яка ще переливається (!!!) ви зустрічаєте не менш дивні картини й на полях. До того ж, зроблена внутрішня нумерація сторінок. Бррр.... Але попри невдалий дизайн книга варта уваги.
Перша третина трішки затягну. Авторка знайомить нас зі своїми героями. Сім персонажів з своїми скелетами у шафах. причому у кожного він неабиякий. Як йдеться у анотації ці люди, які опинились в одному автобусі, навіть не здогадуються про те, що їм випала можливість змінити своє життя, тож й подорожують, кожен зі своїм болем та горем.
Далі книга стає більш динамічною і скажемо так, захоплює на стільки, що й чай іти робити не хочеться, поки не перегорнеш останню сторінку.
"Подвійні віражі" - це книга про вибір, якій ми робимо в житті. Звісно, тут не йдеться про вибір напою зранку, а про глобальніші речі. Думаю, багато хто задумувався, а що було б, якби я вибрав іншу спеціальність/іншу роботу/іншого жінку, чи чоловіка/інше місто і т.д. В книзі ж персонажам дають можливість побачити альтернативу й не завжди вона райдужна.
Однак, як пише Наталка Шевченко
"не буває хибного вибору, у масштабах Всесвіту, звісно. Помилковим він стає для кожної конкретної людини, та карати з це немає жодного сенсу. Хибний вибір сам по собі покарання".
Також в книзі йдеться про жертовність і готовність допомагати іншим, причому кожен з героїв дуже яскраво проявляє цю рису.
Не сподобався мені персонаж лікаря. І, як на мене, то авторка занадто лагідно до нього поставилась, давши той другий шанс. Однак, хто має право судити інших?
В книзі є епілог, який я навіть не знаю, як розцінювати. Наталка Шевченко сама написала, що хто не любить гепі-ендів, той хай його не читає. Тож для себе я ще не визначилась, яка з кінцівок краща.
Все ж, для поціновувачів містики і психології, а також хорошого українського слова, я раджу почитати цю книгу. Вона не тільки дає змогу цікаво провести вечір, а й змушує замислитись, чи не варто зробити крок, який змінить наше життя на краще!
"Подвійні міражі" - перша книга, яку я прочитала від Наталки Шевченко.
Чесно-кажучи, дизайн книги ой як бажає кращого! Окрім страшненької картинки на обгортці, яка ще переливається (!!!) ви зустрічаєте не менш дивні картини й на полях. До того ж, зроблена внутрішня нумерація сторінок. Бррр.... Але попри невдалий дизайн книга варта уваги.
Перша третина трішки затягну. Авторка знайомить нас зі своїми героями. Сім персонажів з своїми скелетами у шафах. причому у кожного він неабиякий. Як йдеться у анотації ці люди, які опинились в одному автобусі, навіть не здогадуються про те, що їм випала можливість змінити своє життя, тож й подорожують, кожен зі своїм болем та горем.
Далі книга стає більш динамічною і скажемо так, захоплює на стільки, що й чай іти робити не хочеться, поки не перегорнеш останню сторінку.
"Подвійні віражі" - це книга про вибір, якій ми робимо в житті. Звісно, тут не йдеться про вибір напою зранку, а про глобальніші речі. Думаю, багато хто задумувався, а що було б, якби я вибрав іншу спеціальність/іншу роботу/іншого жінку, чи чоловіка/інше місто і т.д. В книзі ж персонажам дають можливість побачити альтернативу й не завжди вона райдужна.
Однак, як пише Наталка Шевченко
"не буває хибного вибору, у масштабах Всесвіту, звісно. Помилковим він стає для кожної конкретної людини, та карати з це немає жодного сенсу. Хибний вибір сам по собі покарання".
Також в книзі йдеться про жертовність і готовність допомагати іншим, причому кожен з героїв дуже яскраво проявляє цю рису.
Не сподобався мені персонаж лікаря. І, як на мене, то авторка занадто лагідно до нього поставилась, давши той другий шанс. Однак, хто має право судити інших?
В книзі є епілог, який я навіть не знаю, як розцінювати. Наталка Шевченко сама написала, що хто не любить гепі-ендів, той хай його не читає. Тож для себе я ще не визначилась, яка з кінцівок краща.
Все ж, для поціновувачів містики і психології, а також хорошого українського слова, я раджу почитати цю книгу. Вона не тільки дає змогу цікаво провести вечір, а й змушує замислитись, чи не варто зробити крок, який змінить наше життя на краще!
June 20, 2023
"Вічність – це лише повторення минулого. Знову, знову й знову. Це дежавю без кінця-краю."
Не перше знайомство з творами Наталки. Але як завжди роман чудовий. Не можу читати тільки їх спільну творчість з чоловіком, хорор то зовсім не моє.
Але і в цьому романі достатньо містики і потойбіччя.
"Існує давня легенда: раз на сто років древній бог збирає разом сімох різних людей, які занапастили життя собі та іншим. Він доправляє "обраних" у таємне місце, котрого не знайти на жодній мапі, і залишає там на ніч. До ранку доживуть не всі. Але кожен, хто врятується, отримає шанс прожити власне життя наново. Зробити інший вибір. Виправити всі помилки."
І ось маршрутка до якогось там села, відправляється від зупинки, кожен з 7 пасажирів поглиблений у свій думи, тільки одна пара свариться тихенько між собою. А потім їх накриває сон, і просинаються вони в якомусь селищі, пустому селищі, тільки курки ходять по дорозі, але до ночі й вони щезнуть. Водій (а чи то і не водій зовсім) каже, що автобус зламався і скоріше за все сьогодні вже ніхто нікуди не поїде, тому пані і панове розміщуйтесь у селі десь спати. За вікном спускаються сутінки і розпочинається дійство для кожного своє, що було б якби їх життя склалося по іншому, і що може бути надалі якщо вони не схаменуться і не зроблять правильного вибору.
"Хто думає, що може погасити свої бажання, задовольнивши їх, схожий на безумця, який намагається загасити пожежу соломою" (іранська мудрість)
Лідія – їде до села помирати, в неї онкова пухлина голови. Все своє життя прожила з виродком, який її нещадно лупцював, втратила через нього доньку, а син ненавидить її за скалічені своє та її життя. І чи винна вона в цьому одна, а чи може
"… Суспільства, мабуть (вина)… Ця суспільна мораль, правила поведінки, статус… усе це робить жінку неповноцінною, якщо поруч із нею немає хоч когось у штанях. Тобто, насправді не робить, але стереотипи… їх впливу важко позбутися…"
Скільки по світу живе таких жінок – зацькованих та змордованих чоловіками, але ж перед "обществом" вона не одна, у неї є "захисник"…тьху…
Ксенія – теж в дечому схожа на Лідію, теж породження суспільства, рано вийти заміж, бо як же ж, а то сусіди будуть вважати ненормальною. Народити кучу діточок, бо Бог забороняє передохоронятися, кажуть же (Скільки хочеш діточок? – А скільки Бог дасть, стільки і буде). І не має значення як їх прокормити, як попорати те все господарство, а ще ж є молодий чоловік. Їм обом навіть 30 немає (Ксенії – 22), а вони так погрузли в тому побуті, що наче за плечима довга-предовга життєва дорога. А молодість же тільки почала буяти, а були ж мрії і сподівання.
Павло Вільгельмович. Лікар і гроші, клятва Гипократа і тримання за місце. Чи сумісні ці речі. Де проходить межа між Лікарем і менеджером. Як жити, з каменем на душі, що гроші поставив вперед людського життя. Чи можна щось змінити.
Юля та Геннадій. Він бізнесмен, з таких напрасованих завжди у краватці, завжди у них все за розкладом і акуратно. І вона "безстрашних жіночок, чия хоробрість має джерело в повній відсутності головного мозку, і гіперроздутому его." Живе на усьому готовенькому, робить що її заманеться. І головне настільки не хоче мати дітей, що коли завагітніла, то навіть не схотіла про це сказати чоловікові, а тихенько зібралася зробити аборт. Чи прийдуть вони до взаємопорозуміння. Як може змінитися їх життя якщо вони таки зробить аборт.
Залишаються ще Влада та Юрко. З цими героями ви також дуже добре знайомі. Вона танцює зі школи, але великого талану не має, тому найбільш вигідна у грошовому плані робота – стриптизерка. Та ще, й чоловік володіє клубом, у якому танцюєш, і начеб захищена від домагань публіки. Але людська жадібність і підлість не мають меж. Коли твій власний чоловік ладен тебе продати, той якому ти довіряла і вірила. Юрко – за маскою колючого їжака-панка може ховатися зовсім небанальна особистість.
Ще два герої – Водій та Мойра – два янгола справедливості, які теж мають почуття як не дивно. І таємниця повернення до звичайного життя. Не буде розкривати вам усіх таємниць. Одне скажу – кохання завжди перемагає.
"Сльози – найбезглуздіша вигадка Бога… Вони нуля варті й ані грама не важать. Легко плакати і нічого не робити. Щось змінити – ось це труд."
Не перше знайомство з творами Наталки. Але як завжди роман чудовий. Не можу читати тільки їх спільну творчість з чоловіком, хорор то зовсім не моє.
Але і в цьому романі достатньо містики і потойбіччя.
"Існує давня легенда: раз на сто років древній бог збирає разом сімох різних людей, які занапастили життя собі та іншим. Він доправляє "обраних" у таємне місце, котрого не знайти на жодній мапі, і залишає там на ніч. До ранку доживуть не всі. Але кожен, хто врятується, отримає шанс прожити власне життя наново. Зробити інший вибір. Виправити всі помилки."
І ось маршрутка до якогось там села, відправляється від зупинки, кожен з 7 пасажирів поглиблений у свій думи, тільки одна пара свариться тихенько між собою. А потім їх накриває сон, і просинаються вони в якомусь селищі, пустому селищі, тільки курки ходять по дорозі, але до ночі й вони щезнуть. Водій (а чи то і не водій зовсім) каже, що автобус зламався і скоріше за все сьогодні вже ніхто нікуди не поїде, тому пані і панове розміщуйтесь у селі десь спати. За вікном спускаються сутінки і розпочинається дійство для кожного своє, що було б якби їх життя склалося по іншому, і що може бути надалі якщо вони не схаменуться і не зроблять правильного вибору.
"Хто думає, що може погасити свої бажання, задовольнивши їх, схожий на безумця, який намагається загасити пожежу соломою" (іранська мудрість)
Лідія – їде до села помирати, в неї онкова пухлина голови. Все своє життя прожила з виродком, який її нещадно лупцював, втратила через нього доньку, а син ненавидить її за скалічені своє та її життя. І чи винна вона в цьому одна, а чи може
"… Суспільства, мабуть (вина)… Ця суспільна мораль, правила поведінки, статус… усе це робить жінку неповноцінною, якщо поруч із нею немає хоч когось у штанях. Тобто, насправді не робить, але стереотипи… їх впливу важко позбутися…"
Скільки по світу живе таких жінок – зацькованих та змордованих чоловіками, але ж перед "обществом" вона не одна, у неї є "захисник"…тьху…
Ксенія – теж в дечому схожа на Лідію, теж породження суспільства, рано вийти заміж, бо як же ж, а то сусіди будуть вважати ненормальною. Народити кучу діточок, бо Бог забороняє передохоронятися, кажуть же (Скільки хочеш діточок? – А скільки Бог дасть, стільки і буде). І не має значення як їх прокормити, як попорати те все господарство, а ще ж є молодий чоловік. Їм обом навіть 30 немає (Ксенії – 22), а вони так погрузли в тому побуті, що наче за плечима довга-предовга життєва дорога. А молодість же тільки почала буяти, а були ж мрії і сподівання.
Павло Вільгельмович. Лікар і гроші, клятва Гипократа і тримання за місце. Чи сумісні ці речі. Де проходить межа між Лікарем і менеджером. Як жити, з каменем на душі, що гроші поставив вперед людського життя. Чи можна щось змінити.
Юля та Геннадій. Він бізнесмен, з таких напрасованих завжди у краватці, завжди у них все за розкладом і акуратно. І вона "безстрашних жіночок, чия хоробрість має джерело в повній відсутності головного мозку, і гіперроздутому его." Живе на усьому готовенькому, робить що її заманеться. І головне настільки не хоче мати дітей, що коли завагітніла, то навіть не схотіла про це сказати чоловікові, а тихенько зібралася зробити аборт. Чи прийдуть вони до взаємопорозуміння. Як може змінитися їх життя якщо вони таки зробить аборт.
Залишаються ще Влада та Юрко. З цими героями ви також дуже добре знайомі. Вона танцює зі школи, але великого талану не має, тому найбільш вигідна у грошовому плані робота – стриптизерка. Та ще, й чоловік володіє клубом, у якому танцюєш, і начеб захищена від домагань публіки. Але людська жадібність і підлість не мають меж. Коли твій власний чоловік ладен тебе продати, той якому ти довіряла і вірила. Юрко – за маскою колючого їжака-панка може ховатися зовсім небанальна особистість.
Ще два герої – Водій та Мойра – два янгола справедливості, які теж мають почуття як не дивно. І таємниця повернення до звичайного життя. Не буде розкривати вам усіх таємниць. Одне скажу – кохання завжди перемагає.
"Сльози – найбезглуздіша вигадка Бога… Вони нуля варті й ані грама не важать. Легко плакати і нічого не робити. Щось змінити – ось це труд."
November 25, 2021
«Подвійні міражі» - історія семи пасажирів мікроавтобуса, які невипадково опинились разом і стали учасниками незбагненної моторошної гри. Так каже анотація.
Для мене ж це історія семи душ, які заблукали, заплутались, втратили вірний орієнтир у житті і, в якийсь момент, зрадили себе під впливом зовнішніх обставин, тиску зі сторони інших, суспільної думки. Це можна назвати слабкістю. Але хіба ж не в цьому наша людська природа?
Помилятися, щоб ставати кращими, робити правильні висновки, рости.
Героям такий шанс випав навіть дуже буквально і вони ним неодмінно скористаються, хоча й заплатять, адже за все треба платити.
Книга написана дуже легко, читається швидко. Персонажі дуже різні: когось хочеться засуджувати, когось пожаліти, але найбільше - зрозуміти чому все саме так, які рішення привели героїв саме сюди.
Цитата, яка вразила: « Шок - це рожен, на якому судомиться, конаючої в муках, твоя віра в людей і твоя душа».
Сильно, як на мене.
Особлива подяка авторці за епілог. Я - той читач, якому він був потрібен.
Для мене ж це історія семи душ, які заблукали, заплутались, втратили вірний орієнтир у житті і, в якийсь момент, зрадили себе під впливом зовнішніх обставин, тиску зі сторони інших, суспільної думки. Це можна назвати слабкістю. Але хіба ж не в цьому наша людська природа?
Помилятися, щоб ставати кращими, робити правильні висновки, рости.
Героям такий шанс випав навіть дуже буквально і вони ним неодмінно скористаються, хоча й заплатять, адже за все треба платити.
Книга написана дуже легко, читається швидко. Персонажі дуже різні: когось хочеться засуджувати, когось пожаліти, але найбільше - зрозуміти чому все саме так, які рішення привели героїв саме сюди.
Цитата, яка вразила: « Шок - це рожен, на якому судомиться, конаючої в муках, твоя віра в людей і твоя душа».
Сильно, як на мене.
Особлива подяка авторці за епілог. Я - той читач, якому він був потрібен.
December 7, 2024
Чи варто читати? Однозначно так, хоч це і означатиме невідривну жертву у вигляді годин сну.
Настільки живих персонажей я не зустрічала вже давно, стиль написання — просто бомба, а що вже казати за виклик нестямного бажання щасливого кінця.
Так, закоханості тут доволі несподівані, але й до рук художню прозу ми беремо не задля документалізму.
Окрема подяка за епілог, бо, чесно кажучи проскакувала думка зупинитися на моменті необхідності палива, але рада, що дочитала до кінця.
Єдине, що мені дійсно не сподобалося, так це занадто прямолінійне проштовхування пролайф позиції. Так, персонажі можуть мати свою власну думку, але це вже не той випадок, ця настанова проходить червоною стрічкою крізь усю книгу.
Настільки живих персонажей я не зустрічала вже давно, стиль написання — просто бомба, а що вже казати за виклик нестямного бажання щасливого кінця.
Так, закоханості тут доволі несподівані, але й до рук художню прозу ми беремо не задля документалізму.
Окрема подяка за епілог, бо, чесно кажучи проскакувала думка зупинитися на моменті необхідності палива, але рада, що дочитала до кінця.
Єдине, що мені дійсно не сподобалося, так це занадто прямолінійне проштовхування пролайф позиції. Так, персонажі можуть мати свою власну думку, але це вже не той випадок, ця настанова проходить червоною стрічкою крізь усю книгу.
This entire review has been hidden because of spoilers.
August 20, 2024
Очікувала більшого. Особливо від містичної частини. Пара "улюблених" авторкою героїв вчувається з самого початку, а тому зрозуміло, що в кінці саме хтось з них і буде або щасливим, або нещасним. Не повірила я в отаке кохання навіть не з першого погляду, а пів погляду. Видно, що авторці боліли ті проблеми, які вона порушує (особливо, образ Лідії, ну і закоханих, звісно), але місцями мораль подана прямо "в лоб", а я такого не люблю. І навіть попри весь пролайф настрій книги, чогось було занадто. Мабуть, знову ж таки відкритого моралізаторства, добре, що не дійшло до повчань. Натомість містична складова, як на мене, кульгає, тобто геть нелогічна. Й відповідно кінцівка трохи притягнута за вуха.
December 18, 2016
7 случайных людей случайно сошлись в одной маршрутке. Но оказалось, что их собрали всех вместе специально. Нет, это не история о "я вас, шлюх, 20 лет в одном месте собирал", а как раз наоборот - кто-то из Высших Сил дает этим 7-и людям еще один шанс. Это шанс увидеть последствие другого своего выбора и шанс выбрать другой вариант. Или же не выбрать, а остаться в своем настоящем.
На самом деле, сюжет-то неинтересен и обычен. Любопытства подсмотреть чужую жизнь у меня нет, так что и 7 историй жизни были мне мало интересны. За то очень было интересно наблюдать за автором - как она вела сюжет, как расставляла подсказки к будущему финалу, как нагнетала атмосферу и как фантастически выписала каждого персонажа. В каждой клишированной ситуации автор умудрялась принести свое и удивлять меня неожиданными фразами, решениями, действиями.
Скажу честно, я не ожидала, что книга будет настолько хороша, а самое главное - логична. Нет ни одного вопроса без ответа -почему именно эти семь, почему сейчас, кто и зачем этот шанс дает. На довольно ограниченном количестве страниц получился хорошая драма о том, что как сильно влияет любой выбор на твою жизнь, а часто и на жизнь твоих родных.
На самом деле, сюжет-то неинтересен и обычен. Любопытства подсмотреть чужую жизнь у меня нет, так что и 7 историй жизни были мне мало интересны. За то очень было интересно наблюдать за автором - как она вела сюжет, как расставляла подсказки к будущему финалу, как нагнетала атмосферу и как фантастически выписала каждого персонажа. В каждой клишированной ситуации автор умудрялась принести свое и удивлять меня неожиданными фразами, решениями, действиями.
Скажу честно, я не ожидала, что книга будет настолько хороша, а самое главное - логична. Нет ни одного вопроса без ответа -почему именно эти семь, почему сейчас, кто и зачем этот шанс дает. На довольно ограниченном количестве страниц получился хорошая драма о том, что как сильно влияет любой выбор на твою жизнь, а часто и на жизнь твоих родных.
August 29, 2015
Чесно кажучи, купила книжку за дизайн. Роблю іноді іноді такі імпульсивні покупки :) Купуючи, очікувала на трилер, натомість отримала психологічну прозу з ду-уже легким елементом mystery. Непогано, і я люблю психологічну прозу, але цей задум занадто нагадує "Фінал новорічної казки" Дубинянської, та й розробити його, як на мене, можна було б краще. Разом з тим, написано досить непогано, читати було дійсно цікаво. 3+. :)
Displaying 1 - 7 of 7 reviews