What do you think?
Rate this book
Тамплієри
Нова книжка українського поета номер один. Зовсім скоро. «Нові вірші 2015-2016». Ілюстрації Олександра Ройтбурда. Багато приємних подій в межах однієї тільки обкладинки.
«39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається». Сергій Жадан.
«У певному сенсі ми всі живемо в епоху Жадана…я сприймаю його як голос розуму і взірець чесної позиції письменника у нашій вже вкотре в муках самонароджуваній країні». Олександр Ройтбурд.
«39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається». Сергій Жадан.
«У певному сенсі ми всі живемо в епоху Жадана…я сприймаю його як голос розуму і взірець чесної позиції письменника у нашій вже вкотре в муках самонароджуваній країні». Олександр Ройтбурд.
Audiobook
First published August 25, 2016
12 people are currently reading
263 people want to read
About the author
Serhiy Zhadan
120 books973 followersSerhiy Zhadan (23 August 1974 in Starobilsk, Luhansk region, Ukraine) is a contemporary Ukrainian novelist, writer, essayist, poet, translator, musician and public figure. Among his most notable works are novels Depeche Mode (2004, translated into into English in 2013 by Glagoslav Publications), Anarchy in the UKR (2005, translation into English is yet to come), Voroshilovgrad (2010, translated into into English in 2016 by Deep Vellum Publishing) and Orphanage (2017, translation into English forthcoming in 2020 by Yale University Press) as well as collection of short stories and poems Mesopotamia (2014, English translation by Yale University Press in 2018).
Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Serhiy Zhadan. For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Zhadan, please add both this profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Сергій Жадан (as a third author)
Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Serhiy Zhadan. For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Zhadan, please add both this profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Сергій Жадан (as a third author)
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 34 reviews
July 16, 2022
Здається, в мене з’явилася улюблена поетична збірка 💔
August 26, 2016
У Жадана збірки чергуються: одна дуже хороша, наступна шото такоє. Так от: попередня, "Життя Марії", була просто блискуча. Й це наймилосердніше, що я можу сказати про "Тамплієрів".
"Тамплієри" труться всім тілом об межу, за якою авторська любов до давно й чітко окресленого каталогу образів і прийомів переходить в автопародію, а подекуди й провалюються за цю межу, брязкаючи обладунками. Там є все, чого ми чекаємо від Жадана - риби, дивні порівняння, трава, яка проростає крізь життя і смерть, перекази Біблії в індустріальному антуражі, проповідники і святі, які не дуже люблять свою роботу, та більше нікому, і ще риби. Проблема в тому, що цей набір здатен відтворити будь-який мінімально уважний читач, там дуже мало такого, що дивувало б.
Крім того, як на мене, перебір із дієсловами наказового способу. Вони в Жадана завжди є, але доти це якось пом'якшувалося (наприклад, присутністю героя-адресата, який медіює сказане читачеві; чи всякими додатковими блискітками - як, наприклад, коли проповідник наприкінці "Ворошиловграду" після довгого спічу наказовим способом починає дихати вогнем). Ситуацію, на жаль, ускладнює те, що Жадан позиціонується як совість епохи - совість він, безперечно, незгірша (нічого кращого за "Життя Марії" про війну в нас не писали) - але дидактичність уже починає досягати рівня "Пролетарі всіх країн, об'єднуйтеся". Наприклад, отакі частушки: "Люби, люби своє ремесло, / коли життя відгороджується ровами, / і навіть про те, чого не було / слід говорити простими словами" - це дуже погано вже на старті, а воно ще й проштемпльоване порівняннями з-за межі добра і зла "Що таке поезія? Поезія - це Ісус, / якого розпинають на хресті орфографії". Коли читачеві періодично підсовують щось таке, то ніякі стилістичні іграшечки (метрично цікаві шестирядкові строфи, скажімо), ніякі винахідливі рими (справді винахідливі) ситуацію вже не рятують. Треба б перечитати, передивитися, чи складаються якісь наскрізні образи в цілісну лінію - але не сьогодні.
Щоб не здавалося, що все геть погано - кілька віршів зачепило. Наприклад, цей (лінк на ФБ Жадана), копіюю текст сюди:
І стільки світла. Щоразу. Навіки.
Друга лінія оборони.
Сонце, мов пальці, зігріває ріки.
Весна приходить до сірої зони.
Дощ у стриженому волоссі.
Відігрітий шматок країни.
Коли із зони виходять діти й дорослі,
там все одно лишаються звірі й рослини.
Там лишається небо, як порожня майстерня,
і земля, мов камінням, наповнена мерцями,
і мерці годують від травня до серпня
молоду кукурудзу своїми серцями,
вони відпоюють кров'ю сухе коріння,
гріють землю в її осерді,
у них за життя було стільки терпіння,
що воно лишилось навіть по смерті.
Вони перші прийшли сюди й померли перші.
Кров на одязі - всього лише плями.
Навіть по смерті, навіть померши
можна доглядати за травами і полями.
Можна сприймати смерть як скорботу.
Але в смерті завжди будуть резони.
Мертві роблять свою роботу.
Квітнуть дерева сірої зони.
(Якось фінал цього вірша вмонтовується у фінал цього з тієї ж збірки, теж доброго.)
"Тамплієри" труться всім тілом об межу, за якою авторська любов до давно й чітко окресленого каталогу образів і прийомів переходить в автопародію, а подекуди й провалюються за цю межу, брязкаючи обладунками. Там є все, чого ми чекаємо від Жадана - риби, дивні порівняння, трава, яка проростає крізь життя і смерть, перекази Біблії в індустріальному антуражі, проповідники і святі, які не дуже люблять свою роботу, та більше нікому, і ще риби. Проблема в тому, що цей набір здатен відтворити будь-який мінімально уважний читач, там дуже мало такого, що дивувало б.
Крім того, як на мене, перебір із дієсловами наказового способу. Вони в Жадана завжди є, але доти це якось пом'якшувалося (наприклад, присутністю героя-адресата, який медіює сказане читачеві; чи всякими додатковими блискітками - як, наприклад, коли проповідник наприкінці "Ворошиловграду" після довгого спічу наказовим способом починає дихати вогнем). Ситуацію, на жаль, ускладнює те, що Жадан позиціонується як совість епохи - совість він, безперечно, незгірша (нічого кращого за "Життя Марії" про війну в нас не писали) - але дидактичність уже починає досягати рівня "Пролетарі всіх країн, об'єднуйтеся". Наприклад, отакі частушки: "Люби, люби своє ремесло, / коли життя відгороджується ровами, / і навіть про те, чого не було / слід говорити простими словами" - це дуже погано вже на старті, а воно ще й проштемпльоване порівняннями з-за межі добра і зла "Що таке поезія? Поезія - це Ісус, / якого розпинають на хресті орфографії". Коли читачеві періодично підсовують щось таке, то ніякі стилістичні іграшечки (метрично цікаві шестирядкові строфи, скажімо), ніякі винахідливі рими (справді винахідливі) ситуацію вже не рятують. Треба б перечитати, передивитися, чи складаються якісь наскрізні образи в цілісну лінію - але не сьогодні.
Щоб не здавалося, що все геть погано - кілька віршів зачепило. Наприклад, цей (лінк на ФБ Жадана), копіюю текст сюди:
І стільки світла. Щоразу. Навіки.
Друга лінія оборони.
Сонце, мов пальці, зігріває ріки.
Весна приходить до сірої зони.
Дощ у стриженому волоссі.
Відігрітий шматок країни.
Коли із зони виходять діти й дорослі,
там все одно лишаються звірі й рослини.
Там лишається небо, як порожня майстерня,
і земля, мов камінням, наповнена мерцями,
і мерці годують від травня до серпня
молоду кукурудзу своїми серцями,
вони відпоюють кров'ю сухе коріння,
гріють землю в її осерді,
у них за життя було стільки терпіння,
що воно лишилось навіть по смерті.
Вони перші прийшли сюди й померли перші.
Кров на одязі - всього лише плями.
Навіть по смерті, навіть померши
можна доглядати за травами і полями.
Можна сприймати смерть як скорботу.
Але в смерті завжди будуть резони.
Мертві роблять свою роботу.
Квітнуть дерева сірої зони.
(Якось фінал цього вірша вмонтовується у фінал цього з тієї ж збірки, теж доброго.)
May 16, 2017
Зловила себе на тому, що це перша збірка поезій, прочитана за багато років. І це при моїй любові до віршування. Й пояснення цьому я не знаходжу, хіба що те, що вірші читаються, коли для них є настрій, а не щодня у маршрутках-метро-трамваях, бо ж інакше їх важко сприйняти так, щоб відчути, а не просто прочитати.
"Тамплієрів", зізнаюся, купила на подарунок, бо що ж дарувати, як не такі гарні видання — з суперобкладинкою, ілюстраціями та текстами, які точно — не на один раз прочитати і відкласти на далеку полицю. А оскільки я дуже скупа до книг (ще один гріх), то ніколи не віддам/подарую/тощо їх непрочитаними. От і Жадана читала так, наче вперше. Точніше, не читала, а вчитувалася/впивалася образами та думками, ковтала, насичувалася, часом похлиналася, часом захлиналася, потім випливала й дихала, дихала, щоб згодом відчути, що задихаюся, як ті риби, котрі у збірці мандрують із поезії в поезію й живуть у тому жадановому світі нарівні з людьми, люблять, вірять, помиляються, зраджують, йдуть захищати щось своє і гинуть, щоб зрештою ожити...
І я оживала, натрапляючи на фразу, на думку, на словосполучення, які були/ставали моїми-моїми. Й перечитувала знову і знову. Й цитувала собі та людям. Й насолоджувалася давно забутим щастям: читати... ні, відчувати поезію. Справжню. Талановиту. Глибоку.
"Тамплієрів", зізнаюся, купила на подарунок, бо що ж дарувати, як не такі гарні видання — з суперобкладинкою, ілюстраціями та текстами, які точно — не на один раз прочитати і відкласти на далеку полицю. А оскільки я дуже скупа до книг (ще один гріх), то ніколи не віддам/подарую/тощо їх непрочитаними. От і Жадана читала так, наче вперше. Точніше, не читала, а вчитувалася/впивалася образами та думками, ковтала, насичувалася, часом похлиналася, часом захлиналася, потім випливала й дихала, дихала, щоб згодом відчути, що задихаюся, як ті риби, котрі у збірці мандрують із поезії в поезію й живуть у тому жадановому світі нарівні з людьми, люблять, вірять, помиляються, зраджують, йдуть захищати щось своє і гинуть, щоб зрештою ожити...
І я оживала, натрапляючи на фразу, на думку, на словосполучення, які були/ставали моїми-моїми. Й перечитувала знову і знову. Й цитувала собі та людям. Й насолоджувалася давно забутим щастям: читати... ні, відчувати поезію. Справжню. Талановиту. Глибоку.
November 21, 2022
поезія Жадана дуже гарна. небагато ви знайдете про його віршів негативних відгуків. чому? він пише дуже просто, зрозуміло для всіх, що й робить його популярним
але й не робить його гіршим! читайте Жадана безперечно, цю збірку - особливо, бо їй не дають тієї популярності, на яку вона заслуговує
але й не робить його гіршим! читайте Жадана безперечно, цю збірку - особливо, бо їй не дають тієї популярності, на яку вона заслуговує
October 9, 2016
Жадан все тот же и поэтому уже не тот.
April 11, 2022
хотіла написати, що якось найбільший конект у мене саме з жаданом (у плані поезії).
але це тільки тому, що він так майстерно пише💔
але це тільки тому, що він так майстерно пише💔
February 13, 2017
Світло, пісок і любов.
Мене завжди заворожувало вміння Сергія Жадана "говорити простими словами" так, щоб із них утворювалася поезія. Так, щоб пронизувало, - як ніби струм пронизує тіло, коли випадково вдаришся ліктем. Мабуть, щоб так уміти, треба дійсно любити своє ремесло. А поезія - це теж трохи ремесло, бо ж вірші доводиться обточувати, надавати їм саме тої форми, яка пасуватиме змісту.
А ще Жадан уміє говорити про війну, не називаючи цього слова.Просто показує картинки: ось чистить зброю молодий піхотинець, і "Смерть, як щеня, не відходить від нього", а ось "з ночі викочуються розстріляні ешелони", а за ними "Приходить смерть –і яка різниця, з якого боку". Майже невинні образи перемежовуються із чесними і страшними:
Там лишається небо, як порожня майстерня,
і земля, мов камінням, наповнена мерцями,
і мерці годують від травня до серпня
молоду кукурудзу своїми серцями".
Жадан завжди був менестрелем східних земель - тих, яких ми, західняки, ніколи, якщо чесно, не розуміли (і, якщо ще чесніше, не дуже й намагалися). А йому болить ця земля і ці люди (ті, які не поїхали, ті, які там лишилися).Тому вірш про Йону, який хотів втекти, але повернувся - він, певно, один із найсильніших у цій збірці.
Але - і це те, за що я особливо люблю поезію і прозу Жадана - в його віршах завжди є місце для любові, світла, віри і чекання. Для всього того, що робить наш світ не таким уже й поганим. Бо "Життя дається для любові і злості. Кожному вистачить роботи." І з цим важко не погодитися.
Мене завжди заворожувало вміння Сергія Жадана "говорити простими словами" так, щоб із них утворювалася поезія. Так, щоб пронизувало, - як ніби струм пронизує тіло, коли випадково вдаришся ліктем. Мабуть, щоб так уміти, треба дійсно любити своє ремесло. А поезія - це теж трохи ремесло, бо ж вірші доводиться обточувати, надавати їм саме тої форми, яка пасуватиме змісту.
А ще Жадан уміє говорити про війну, не називаючи цього слова.Просто показує картинки: ось чистить зброю молодий піхотинець, і "Смерть, як щеня, не відходить від нього", а ось "з ночі викочуються розстріляні ешелони", а за ними "Приходить смерть –і яка різниця, з якого боку". Майже невинні образи перемежовуються із чесними і страшними:
Там лишається небо, як порожня майстерня,
і земля, мов камінням, наповнена мерцями,
і мерці годують від травня до серпня
молоду кукурудзу своїми серцями".
Жадан завжди був менестрелем східних земель - тих, яких ми, західняки, ніколи, якщо чесно, не розуміли (і, якщо ще чесніше, не дуже й намагалися). А йому болить ця земля і ці люди (ті, які не поїхали, ті, які там лишилися).Тому вірш про Йону, який хотів втекти, але повернувся - він, певно, один із найсильніших у цій збірці.
Але - і це те, за що я особливо люблю поезію і прозу Жадана - в його віршах завжди є місце для любові, світла, віри і чекання. Для всього того, що робить наш світ не таким уже й поганим. Бо "Життя дається для любові і злості. Кожному вистачить роботи." І з цим важко не погодитися.
July 6, 2019
Чудові вірші! Про любов, про впертість залишатися, про впертість шукати... Торкаються. Мені загалом надзвичайно подобається здатність Жадана уникати голосних абстаркцій, вписуючи замість них мереживо простих дрібних і зрозумілих деталей, із яких і складається життя.
August 11, 2025
«Чим далі війна, тим більше потрібно сміливості…»
Намагалась виписувати цитати, але виходили вірші.
Сергій Жадан - неймовірна постать сучасної української літератури. І поезія, і проза - це саме життя, відверте й пульсуюче в ритмі стилю автора. Обожнюю.
Намагалась виписувати цитати, але виходили вірші.
Сергій Жадан - неймовірна постать сучасної української літератури. І поезія, і проза - це саме життя, відверте й пульсуюче в ритмі стилю автора. Обожнюю.
November 5, 2016
Сергій Жадан – Тамплієри
Кожна нова збірка віршів Жадана – правдиве й чутливе відображення українських реалій, суспільства, подій на Сході та стосунків. У цій книзі є порівняння з Середньовіччям, де Тамплієри – захисники України. А також незрівнянні інтимні вірші. Ілюстрації Олександра Ройтбурда.
“Ночі невидима течія. Небо заповнює собою історію.
Я повторюю подумки твоє ім’я. Ніхто не чує. Тому і повторюю.”
Кожна нова збірка віршів Жадана – правдиве й чутливе відображення українських реалій, суспільства, подій на Сході та стосунків. У цій книзі є порівняння з Середньовіччям, де Тамплієри – захисники України. А також незрівнянні інтимні вірші. Ілюстрації Олександра Ройтбурда.
“Ночі невидима течія. Небо заповнює собою історію.
Я повторюю подумки твоє ім’я. Ніхто не чує. Тому і повторюю.”
March 26, 2022
Це перша прочитана мною збірка Жадана. Раніше починала читати його прозу і деякі поезії, але все не те. А тепер вклоняюсь перед талантом і майстерністю. Таке враження що Сергій заліз мені в голову, прочитавши думки і проаналізувавши емоції, виклав їх на папері.
August 9, 2022
Жадан це Жадан, навіть не знаю, що ще можна написати. Тут кожен твір — це окремий маленький світ із безліччю алюзій і асоціацій. Можна читати ще раз і ще раз, і щоразу в тексті вбачатиметься щось нове. А коли слухаєш в авторському виконанні (видавництво Абук), то це взагалі особливе відчуття.
June 23, 2022
На кораблі вантажать зерно.
Вантажники при роботі від ранку.
Жінка виносить холодне вино,
переливає в склянку.
Ллє, озираючись на голоси,
не поспішаючи, ллє по вінця.
І ось птахи прилітають з коси,
і сплять над лиманом вівці.
Сиплеться, сиплеться стигле зерно.
Не залишиться жодної кривди.
Жінка дивиться за вікно,
чекає, коли він прийде...
Дорогою з дачі слухала збірку поезій "Тамплієри" у виконанні автора. І саме цей вірш Сергій Жадан почав читати, коли я проходила повз термінал однієї з аграрних компаній, де якраз "вантажили зерно". Містика.
Вантажники при роботі від ранку.
Жінка виносить холодне вино,
переливає в склянку.
Ллє, озираючись на голоси,
не поспішаючи, ллє по вінця.
І ось птахи прилітають з коси,
і сплять над лиманом вівці.
Сиплеться, сиплеться стигле зерно.
Не залишиться жодної кривди.
Жінка дивиться за вікно,
чекає, коли він прийде...
Дорогою з дачі слухала збірку поезій "Тамплієри" у виконанні автора. І саме цей вірш Сергій Жадан почав читати, коли я проходила повз термінал однієї з аграрних компаній, де якраз "вантажили зерно". Містика.
July 28, 2023
Ця збірка віршів Жадана майже не відгукнулась мені, але були влучні слова 💔
«І ось вони повертаються з війни, на яку багатьох їх покликали, і помічають, що війна насправді тривала лише для них. І що відповідати за неї тепер доведеться лише їм. І прірва між їхньою відповідальністю та їхньою війною заповнена запеклістю й злістю, але також і вірою та наполегливістю. І подолати цю прірву може лише той, хто пам’ятає, з чого все почалося. А головне — знає, чим усе має закінчитися.»
Хочу прочитати ще щось від автора
«І ось вони повертаються з війни, на яку багатьох їх покликали, і помічають, що війна насправді тривала лише для них. І що відповідати за неї тепер доведеться лише їм. І прірва між їхньою відповідальністю та їхньою війною заповнена запеклістю й злістю, але також і вірою та наполегливістю. І подолати цю прірву може лише той, хто пам’ятає, з чого все почалося. А головне — знає, чим усе має закінчитися.»
Хочу прочитати ще щось від автора
February 27, 2023
Краще за Жадана про цю збірку вже ніхто не скаже. Якщо зачепила анотація — беріть. Але від себе раджу брати в будь-якому випадкові.
Кожен раз поезія Жадана робить мені емоційноу реанімації, щоб після кульмінації цього дійства моє серце билося знову та переганяло кров судинами, які катарсис позбавив від усіх тромбів.
Кожен раз поезія Жадана робить мені емоційноу реанімації, щоб після кульмінації цього дійства моє серце билося знову та переганяло кров судинами, які катарсис позбавив від усіх тромбів.
November 18, 2022
Раптом прочитала перед сном всю збірку. Згадала, як минулого року взимку купила кілька книжок Жадана: цю, "Псалом авіації" та переклади Брехта. Брехта встигла прочитати, дуже сучасно виглядали вірші. Інші книжки стоять чекають, поки ми повернемось.
May 14, 2022
Що не вірш, то в саме серденько. Бо. На часі. Бо. Жадан. Дякую!
August 8, 2022
Збірка віршів про війну в Середньовіччі та Середньовіччя в нашій сучасній війні. Боляче і красиво.
July 29, 2025
Чудова збірка із давно знайомими і вже рідними текстами
May 10, 2020
Поезія - це не моє. Але цікаво було познайомитися із творчістю Жадана. Не жалію - більшість віршів зачіпають за живе і є актуальними для нашого часу. Ще повчуся читати вірші - неспішно, смакуючи як каву зранку.
June 16, 2022
Поезія, яку можна перечитувати, перечитувати, перечитувати і завжди вона звучатиме по-іншому, акценти зміщуватимуться, очі вихоплюватимуть нові сенси, концепти, підтексти, контексти, натяки, алегорії та ще купу всього!
April 2, 2024
This is the first time I was reading poetry with a huge involvement and empathy. Looks like every piece was touching my heart and my thoughts.
What a sad, honest and heartbreaking words!
What a sad, honest and heartbreaking words!
January 3, 2017
Деякі вірші дуже чуттєві. Особливо вірші які торкаються війни
July 17, 2022
💬 39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається.
.
.
Жанр: військова поезія.
.
.
Поезія Сергія Жадана — сучасність у словах, повна почуттів.
А коли автор ще й сам читає свої вірші — це вибух емоцій (дякую @ та @ за можливість почути).
.
.
💬 Потрібно мати місце, якого буде шкода.
Вода чогось варта, якщо це питна вода.
Коли справді шукаєш винних, то це не ми.
Все життя ми будували свої доми.
.
.
Так красиво і так боляче ... Кожен вірш відгукується, кожне слово лезом по шкірі.
.
.
💬 Я знаю, що, згадуючи, ти будеш згадувати лише хороше.
Приручені, мов тварини, середні віки
охороняють нас, стаючи на чати.
Світ створено так, щоби нам було що втрачати:
цей ліс, цей голос, лівий берег ріки.
.
.
Такі автори, як Сергій Жадан, народжуються раз на сто років. Він геній, він голос епохи.
.
.
💬 І тепер єдине, чого хочу, — вернутись сюди,
знову зайняти міста, з яких відступив,
вирізати всіх, хто тішився з моєї поразки й біди,
вбити по кордону межові стовпи.
.
.
Жанр: військова поезія.
.
.
Поезія Сергія Жадана — сучасність у словах, повна почуттів.
А коли автор ще й сам читає свої вірші — це вибух емоцій (дякую @ та @ за можливість почути).
.
.
💬 Потрібно мати місце, якого буде шкода.
Вода чогось варта, якщо це питна вода.
Коли справді шукаєш винних, то це не ми.
Все життя ми будували свої доми.
.
.
Так красиво і так боляче ... Кожен вірш відгукується, кожне слово лезом по шкірі.
.
.
💬 Я знаю, що, згадуючи, ти будеш згадувати лише хороше.
Приручені, мов тварини, середні віки
охороняють нас, стаючи на чати.
Світ створено так, щоби нам було що втрачати:
цей ліс, цей голос, лівий берег ріки.
.
.
Такі автори, як Сергій Жадан, народжуються раз на сто років. Він геній, він голос епохи.
.
.
💬 І тепер єдине, чого хочу, — вернутись сюди,
знову зайняти міста, з яких відступив,
вирізати всіх, хто тішився з моєї поразки й біди,
вбити по кордону межові стовпи.
Read
July 4, 2022Не буду оцінювати, бо не знаю як це оцінювати, коли не до кінця розумієш.
2 вірша сподобались і зрозумілись і я передчасно сказала, що доросла до поезії, але зараз просто здається, що якщо ти з автором не на одній хвилі, то й не зрозумієш.
(Від ілюстрацій зрозуміліше не стає, навпаки)
2 вірша сподобались і зрозумілись і я передчасно сказала, що доросла до поезії, але зараз просто здається, що якщо ти з автором не на одній хвилі, то й не зрозумієш.
(Від ілюстрацій зрозуміліше не стає, навпаки)
January 11, 2024
Взяла 4 книжки в бібліотеці. Серед них Тамплієри. І от рука за нею потягнулася, і я проковтнула книгу за якусь годину. Але не просто проковтнула, а з ручкою і аркушиком. Бо виписувала те, що запало в душу
November 27, 2022
Перший вірш у збірці - мій улюблений.
У виконанні Лінії Маннергейма - one love
У виконанні Лінії Маннергейма - one love
May 27, 2023
Найгірше позаду.
Найголовніше в кінці.
Найголовніше в кінці.
January 10, 2023
Посередницька збірка Жадана, лише декілька поезій дійсно хочеться перечитувати. Порівнювати із тією самою збіркою «Життя Марії» не рекомендую - абсолютна відмінність у подачі і силі сприйняття читачем.
Displaying 1 - 30 of 34 reviews