What do you think?
Rate this book
Непрості #2
Двері у Вирій
Фентезійний роман для молоді відомої української авторки.
Тепер Зоряна знає, хто вона насправді, й поволі опановує свої сили. Вона досі не розуміє, що привело її в цей світ, як це пов’язано зі Святом і що робити далі. А тим часом вороги не сплять і вже на шляху до своїх кривавих цілей. Зоряна мусить знайти Книги раніше за тих, хто хоче її смерті. Проте чи стане їй снаги оговтатися, зрозуміти нову себе й урятувати тих, кого любить? І чи зможе вона нарешті стати тією, ким завжди була? Хай там як, а часу на все в неї обмаль...Продовження містичної історії про богиню, що стала смертною, її зустріч із коханням та боротьбу за справедливість.
Тепер Зоряна знає, хто вона насправді, й поволі опановує свої сили. Вона досі не розуміє, що привело її в цей світ, як це пов’язано зі Святом і що робити далі. А тим часом вороги не сплять і вже на шляху до своїх кривавих цілей. Зоряна мусить знайти Книги раніше за тих, хто хоче її смерті. Проте чи стане їй снаги оговтатися, зрозуміти нову себе й урятувати тих, кого любить? І чи зможе вона нарешті стати тією, ким завжди була? Хай там як, а часу на все в неї обмаль...Продовження містичної історії про богиню, що стала смертною, її зустріч із коханням та боротьбу за справедливість.
- GenresFantasy
464 pages, Hardcover
First published February 13, 2025
7 people are currently reading
41 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 24 of 24 reviews
April 8, 2025
Гортається вона напрочуд швидко, тай приємно зустріти в тексті потерчат, мавку чи вія. Десь на межі «дофігась цікаво що ж там вміє кров Сварога» і «чого вони всі такі до ручки недолугі». Друге частіше перемагає.
Між цим тре вписати якісь квоти по шаблонах, набору клішованих персонажів і сценах сексу (певно навіть скільки Свят «заграє бровами» «пустунці» ( відповідь: прямопропорційно моїм посіпуванням ока)
Героїня не сильно виросла, така ж нестабільна і непослідовна, що в своїх думках, що в діях. І не те, щоб мені хотілось домахатись, ні. Я ж бо навіть, можливо, прочитаю колись заключну частину. Просто в мене з цією книгою не склалось, очі закочувались самі.
Вона гарнезна, оформлення справді кльове, приємний шрифт і якісний друк. Було б так нічо, якби я прочитала це в 16
Між цим тре вписати якісь квоти по шаблонах, набору клішованих персонажів і сценах сексу (певно навіть скільки Свят «заграє бровами» «пустунці» ( відповідь: прямопропорційно моїм посіпуванням ока)
Героїня не сильно виросла, така ж нестабільна і непослідовна, що в своїх думках, що в діях. І не те, щоб мені хотілось домахатись, ні. Я ж бо навіть, можливо, прочитаю колись заключну частину. Просто в мене з цією книгою не склалось, очі закочувались самі.
Вона гарнезна, оформлення справді кльове, приємний шрифт і якісний друк. Було б так нічо, якби я прочитала це в 16
July 31, 2025
Поки що у мене дисонанс від серії. З однієї сторони сюжет цілком прийнятний, але не сильно дотягує до повністю дорослого, тому більше сприймається все ж як легкий янг едалт. Але при цьому домішано сцени 18+ і флірт на кожній сторінці. Відчуття, що авторка до кінця не визначилась зі своєю аудиторію і хотіла охопити всіх, але реалізовано це трішки не дуже, якось немає гармонії.
Якщо порівнювати з першою книгою, то історія стала більш динамічною і цікавою, але головна героїня з постійними повторюваннями одних і тих самих переживань по 100 разів уже трохи підбішує.
А так все ще гуд:)
Якщо порівнювати з першою книгою, то історія стала більш динамічною і цікавою, але головна героїня з постійними повторюваннями одних і тих самих переживань по 100 разів уже трохи підбішує.
А так все ще гуд:)
June 18, 2025
3⭐️
Наче й українська міфологія тут, але загкартина мені не сильно подобається ( перша книга мала такі самі недоліки). Гуд не друга Корній, і є цікавіші фентезі інших укравторів.
Наче й українська міфологія тут, але загкартина мені не сильно подобається ( перша книга мала такі самі недоліки). Гуд не друга Корній, і є цікавіші фентезі інших укравторів.
March 31, 2025
Історія мене зацікавила своїм сюжетом, спочатку атмосферою Києва, потім елементами української культури та згадкою деяких міфічних істот. Вся ця краса посипалась в кінці першої книги і вже у продовженні вона відійшла далеко на задній план.
Читалась легко, бо надто просто. Критично. Не вистачало. Складнопідрядних. Речень.
Якщо в першій я могла закрити очі на якісь нелогічності чи «проговорювання» одного і того ж, то в другій вони так кидались в очі, що вже було не смішно.
Я так багато начиталась про переживання головної героїні, що аж на стінку хотіла лізти від повторів, як їй страшно, що в неї фобія і через що в неї фобія (редактор? віу-віу), ну і це взагалі не сформувало в мене розуміння її як людини. Але я їй ні разу не співпереживала, бо не вірила в жодну її емоцію. Нам дали багато побутової інформації, яка потім просто не мала ніякого сенсу, ніяк не вплинула на розвиток сюжету і не розкрила характер героїв.
Я ніби отримала персональну екскурсію в хаосі думок Зоряни. Why, God, whyyyy?
У мене до авторки менше питань, звісно, ніж до редактора (бо я здивувалась, що редакторка таки була).
Ніколи ще сцени 18+ не були настільки недоречні по таймінгу. Це окрема біль, бо там просто вони як грім серед ясного неба. І чому вони ідуть щоразу, як хтось вмирає?
Коротше, сюжет мені сподобався, за ідею авторці тверда 10/10, але реалізація розчарувала.
Читалась легко, бо надто просто. Критично. Не вистачало. Складнопідрядних. Речень.
Якщо в першій я могла закрити очі на якісь нелогічності чи «проговорювання» одного і того ж, то в другій вони так кидались в очі, що вже було не смішно.
Я так багато начиталась про переживання головної героїні, що аж на стінку хотіла лізти від повторів, як їй страшно, що в неї фобія і через що в неї фобія (редактор? віу-віу), ну і це взагалі не сформувало в мене розуміння її як людини. Але я їй ні разу не співпереживала, бо не вірила в жодну її емоцію. Нам дали багато побутової інформації, яка потім просто не мала ніякого сенсу, ніяк не вплинула на розвиток сюжету і не розкрила характер героїв.
Я ніби отримала персональну екскурсію в хаосі думок Зоряни. Why, God, whyyyy?
У мене до авторки менше питань, звісно, ніж до редактора (бо я здивувалась, що редакторка таки була).
Ніколи ще сцени 18+ не були настільки недоречні по таймінгу. Це окрема біль, бо там просто вони як грім серед ясного неба. І чому вони ідуть щоразу, як хтось вмирає?
Коротше, сюжет мені сподобався, за ідею авторці тверда 10/10, але реалізація розчарувала.
June 22, 2025
а мені ця частина сподоблась більше за першу 😁, відгук буде згодом
April 11, 2025
Я знаю, що перша частина зустріла великий шквал критики, конструктивної та не дуже. Цей відгук особисто моє субʼєктивне враження від книги.
Першу частину я сприйняла позитивно, оскільки це початок трилогії, багато невідомих, секретів і таємниць, введення в сюжет та історію. Аде друга мене розчарувала.
Якщо коротко, то це Гаррі Поттер+ДШІТ+українська міфологія.
Почну з того, що мені сподобалося. Перш за все, це міське фентезі. І тут багато Києва. Навіть знаючи Київ досить добре, деякі моменти я гуглила, було дуже цікаво. Київ для мене окремий персонаж цієї книжки. Також сподобалася велика кількість українських міфологічних істот, як відомих, так і не дуже. Мабуть, найбільше мене вразила Зеркалиця й епізоди з нею.
На цьому мої позитивні враження закінчуються. Книга нагадувала емоційні гойдалки, і не від захвату від сюжету. Зоряна як персонажка не виросла для мене зовсім. В одну секунду вона невпевнена собі, в іншу вже використовує сили. Я бачила, що авторка пояснює, що Зоряна і не має подобатися, вона хотіла створити персонажку, яка буде не ідеальною. Але навіть у неідеальних персонажів має бути історія, глибина, а не скиглення протягом двох частин.
Любовна лінія у цій частині не інтригувала зовсім. Не було жодної іскорки між головними персонажами. Ще мене дратував Свят своєю щенячою відданістю, від загадкового чоловіка з першої частини нічого не залишилося😭Мене більше розчулила історія любові Лукіана та Софії…
Щодо сцен 18+, то вони теж не були палкими, подача сцен досить проста, наче в YA історію домішали трішки сексу.
Я б порадила цю історію тим, кому сподобалася «Безсила», «ДШІТ»(саме перша книга). Не зважаючи на вікове обмеження, як на мене, це книга для молодшої аудиторії.
Я не буду продовжувати цю серію, бо все ж таки шукаю більш комплексного і цікавого фентезі.
Першу частину я сприйняла позитивно, оскільки це початок трилогії, багато невідомих, секретів і таємниць, введення в сюжет та історію. Аде друга мене розчарувала.
Якщо коротко, то це Гаррі Поттер+ДШІТ+українська міфологія.
Почну з того, що мені сподобалося. Перш за все, це міське фентезі. І тут багато Києва. Навіть знаючи Київ досить добре, деякі моменти я гуглила, було дуже цікаво. Київ для мене окремий персонаж цієї книжки. Також сподобалася велика кількість українських міфологічних істот, як відомих, так і не дуже. Мабуть, найбільше мене вразила Зеркалиця й епізоди з нею.
На цьому мої позитивні враження закінчуються. Книга нагадувала емоційні гойдалки, і не від захвату від сюжету. Зоряна як персонажка не виросла для мене зовсім. В одну секунду вона невпевнена собі, в іншу вже використовує сили. Я бачила, що авторка пояснює, що Зоряна і не має подобатися, вона хотіла створити персонажку, яка буде не ідеальною. Але навіть у неідеальних персонажів має бути історія, глибина, а не скиглення протягом двох частин.
Любовна лінія у цій частині не інтригувала зовсім. Не було жодної іскорки між головними персонажами. Ще мене дратував Свят своєю щенячою відданістю, від загадкового чоловіка з першої частини нічого не залишилося😭Мене більше розчулила історія любові Лукіана та Софії…
Щодо сцен 18+, то вони теж не були палкими, подача сцен досить проста, наче в YA історію домішали трішки сексу.
Я б порадила цю історію тим, кому сподобалася «Безсила», «ДШІТ»(саме перша книга). Не зважаючи на вікове обмеження, як на мене, це книга для молодшої аудиторії.
Я не буду продовжувати цю серію, бо все ж таки шукаю більш комплексного і цікавого фентезі.
November 30, 2025
Я вже казала, що українські автори мегакруті й талановиті? Першу книгу я купила ще минулого року у книгарні Vivat, для підтримки після удару ru$ні. І от та книга заполонила мій розум.. Друга частина залишила по собі сум. Стільки подій, стільки глибоких емоцій🫣 Нарешті вже історія зі Святом стала зрозумілою, я за нього вболівала🤭 Стало зрозуміло багато з того, що в першій частині не розкривалося. Динамічний сюжет і складний вибір серед варіантів, жоден з яких не дає простого хеппіенду🥺
March 4, 2025
4.25/5⭐️
Прочитала буквально за вечір🤗
Друга частина мені сподобалась більше за першу, вона динамічніша та тут більш розкрита любовна лінія зі Святом ну і ми нарешті дізнаємось, хто ж такий цей Купало.
Можна провести паралелі та знайти схожості з іншими популярними фентезі творами, але для мене це аж ніяк не зіпсувало вражень від твору.
Прочитала буквально за вечір🤗
Друга частина мені сподобалась більше за першу, вона динамічніша та тут більш розкрита любовна лінія зі Святом ну і ми нарешті дізнаємось, хто ж такий цей Купало.
Можна провести паралелі та знайти схожості з іншими популярними фентезі творами, але для мене це аж ніяк не зіпсувало вражень від твору.
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 18, 2025
Я не могла не прочитати продовження. Добре.
July 29, 2025
********
Ще більше цікавих фактів про книжковий світ, оглядів на різноманітні твори та рекомендацій ЛГБТ+ літератури ви знайдете на моєму книжковому каналі в Telegram — "Книжковий вир"🌈
********
Деякі книги починаються повільно, поступово розганяючи сюжет до серйозних обертів. Особливо часто це спіткає проміжні частини у циклах. «Двері у Вирій» — друга частина трилогії "Непрості" Тані Гуд — вийшла для мене тією самою крижаною ванною, в яку тебе заганяють після теплого душу першої книги. Коли ти вже чекаєш розвитку, екшену, гострих поворотів, а тебе знову занурюють у холодну воду — і ти ледве-ледве просуваєшся, долаючи тиск рідини. Замість драйву, адреналіну, просуванню по сюжету— тобі знову: тримай інтроспекцію й пірнай у внутрішню кризу головної героїні. І ти такий: ну ок… 🙄
Ні, ця книга не погана. Просто відчутно слабша за першу. Особливо перші 150 сторінок — як повільне пересування крізь густий туман. Зоряна вже знає, що вона — богиня Морана. Але, боже мій, яка вона все ще бісяча людина. Страхи, сумніви, кошмари, самознищення — все на місці. І замість могутньої новонародженої сутності ми знову бачимо дівчину, яка вередує, істерить і робить дурниці. Ще й вперто не хоче слухати всіх навколо. Так, вона обпіклася. Її довіру зрадили. Але це не дає їй право постійно наражати усіх на небезпеку. Свят, звісно, теж не без гріха, але її поведінка… занадто людська. І я розумію, що таким був задум авторки, але це дійсно дратувало, м’яко кажучи 😑
А от сам Свят тут розкривається повною мірою. Терплячий, добрий, сильний, стриманий. Справжня опора. Навіть коли хочеться кинути все — він залишається поруч. Навіть коли насувається пітьма — він готовий пірнути туди заради неї. Це мій найулюбленіший персонаж історії. У нього, звісно, є свої таємниці, але приховування повної правди від Зоряни має свої причини. Істина розкривається в потрібний момент і це дійсно дає краще зрозуміти цього хлопця. Мені подобається розвиток його персонажа, а після розкриття його минулого й усвідомлення через що він пройшов заради неї, я ще більше полюбив цього красунчика з медовими очима 😍
А ще у цій частині з’являються нові другорядні герої — Мальва і Макар. Віщунка у рожевому хутрі та кулінарний гігант зі шрамами на обличчі — це ті персонажі, з якими я хотів би обійнятися та потоваришувати. Вони не тільки додають колориту, а й рятують від повсякчасного Зоряниного ниття. Їх сцени — наче ковток свіжого повітря: живі, емоційні, з гумором. І взагалі, весь світ «непростих» відчувається ще глибшим — ми дізнаємося, що відрізняє справжніх непростих від підробок. Це було цікаво, вражаюче і сильно 🫶
Десь після першої третини книжка нарешті набирає обертів. З’являється конкретна мета, герої збираються до купи. З’являються старі знайомі, з якими доводиться заново будувати стосунки і знаходити сили пробачити чи хоча б просто зрозуміти їх вчинки. Пошук артефактів веде до нових відкриттів. Усе, ніби йде, як по маслу. Зоряна починає… змінюватися. Вона заглядає в дзеркало минулого (буквально й метафорично), намагається зрозуміти себе, зробити крок уперед. Не завжди вдало. Не завжди логічно. Але вона росте. Так, вона все ще іноді дратує, робить імпульсивні вчинки — але вже є динаміка, вже є розвиток. І за це їй хочеться дати шанс ❤️
До речі, я здогадався, що там і до чого — ще десь на середині книги. Зв’язок Зоряни і Свята був надто вже очевидним. А підказки з минулого зробили свою справу, що мені одразу все стало зрозуміло. А от Іванна в цій частині не справляє враження великого антагоніста — її майже немає. Але фінал… Ох, цей фінал! Сильний, різкий, з несподіваними поворотами. Оце я люблю. Така хитра авторська підстава мені здається майже ідеальною. Таке мені подобається. Хоча це і було боляче. Було занадто жорстоко, але ефект був вражаючий 👍
А тепер про ложку дьогтю 🌚
Дзеркала. Їх було занадто багато у цій історії. Вони тут як магічні телепорти, універсальні підглядачі, спосіб уникнути всіх труднощів — і це починає бісити. Такі штуки псують напругу, бо, виходить, герої можуть будь-якої миті зазирнути куди завгодно й отримати необхідну інформацію чи знайти потрібні предмети. Легкий шлях — не завжди хороший. І тут він явно вистрілив не туди 😐
Є ще одна сцена, яка знову була максимально недоречною. Здогадалися яка? Так, саме інтимна сцена. Вона просто була знову не в тому місці і не в той час. Мені здалося, що авторка навмисно вставляє сексуальні сцени в такі моменти, щоб герої могли зняти увесь накопичений стрес, але це занадто дивно і натягнуто в тих обставинах, як на мене 🫤
А от яскравим плюсом є зовнішній вигляд книги 🩵
Книга оформлена не гірше за першу. Цей яскравий блакитний в усьому оформленні чіпляє око. Неймовірно гарний зріз із пташками вражає своїм малюнком. Мені подобається це видання. READBERRY явно постаралися на славу ✨
А от оцінку виставити не так вже й просто. Перша частина трилогії вразила мене історією, фольклором, персонажами. А друга… ну, другі частини часто просідають — і ця, на жаль, не виняток. Але вона не погана. Просто повільна. І трохи втомлює на початку. Тому — 7 сніжинок ❄️ з 10. Бо друга половина історії дійсно витягнула загальне враження. І так, я все одно раджу дочитати до кінця. Бо далі, у фінальному акті, здається, буде сюжетний і емоційний вибух ❤️🔥
А я тим часом вже відкриваю третю. Не хочу втрачати запал. Сподіваюся, вона зможе мене здивувати — і стане тією самою вишенькою на торті всієї трилогії. 🍒
Ще більше цікавих фактів про книжковий світ, оглядів на різноманітні твори та рекомендацій ЛГБТ+ літератури ви знайдете на моєму книжковому каналі в Telegram — "Книжковий вир"🌈
********
Деякі книги починаються повільно, поступово розганяючи сюжет до серйозних обертів. Особливо часто це спіткає проміжні частини у циклах. «Двері у Вирій» — друга частина трилогії "Непрості" Тані Гуд — вийшла для мене тією самою крижаною ванною, в яку тебе заганяють після теплого душу першої книги. Коли ти вже чекаєш розвитку, екшену, гострих поворотів, а тебе знову занурюють у холодну воду — і ти ледве-ледве просуваєшся, долаючи тиск рідини. Замість драйву, адреналіну, просуванню по сюжету— тобі знову: тримай інтроспекцію й пірнай у внутрішню кризу головної героїні. І ти такий: ну ок… 🙄
Ні, ця книга не погана. Просто відчутно слабша за першу. Особливо перші 150 сторінок — як повільне пересування крізь густий туман. Зоряна вже знає, що вона — богиня Морана. Але, боже мій, яка вона все ще бісяча людина. Страхи, сумніви, кошмари, самознищення — все на місці. І замість могутньої новонародженої сутності ми знову бачимо дівчину, яка вередує, істерить і робить дурниці. Ще й вперто не хоче слухати всіх навколо. Так, вона обпіклася. Її довіру зрадили. Але це не дає їй право постійно наражати усіх на небезпеку. Свят, звісно, теж не без гріха, але її поведінка… занадто людська. І я розумію, що таким був задум авторки, але це дійсно дратувало, м’яко кажучи 😑
А от сам Свят тут розкривається повною мірою. Терплячий, добрий, сильний, стриманий. Справжня опора. Навіть коли хочеться кинути все — він залишається поруч. Навіть коли насувається пітьма — він готовий пірнути туди заради неї. Це мій найулюбленіший персонаж історії. У нього, звісно, є свої таємниці, але приховування повної правди від Зоряни має свої причини. Істина розкривається в потрібний момент і це дійсно дає краще зрозуміти цього хлопця. Мені подобається розвиток його персонажа, а після розкриття його минулого й усвідомлення через що він пройшов заради неї, я ще більше полюбив цього красунчика з медовими очима 😍
А ще у цій частині з’являються нові другорядні герої — Мальва і Макар. Віщунка у рожевому хутрі та кулінарний гігант зі шрамами на обличчі — це ті персонажі, з якими я хотів би обійнятися та потоваришувати. Вони не тільки додають колориту, а й рятують від повсякчасного Зоряниного ниття. Їх сцени — наче ковток свіжого повітря: живі, емоційні, з гумором. І взагалі, весь світ «непростих» відчувається ще глибшим — ми дізнаємося, що відрізняє справжніх непростих від підробок. Це було цікаво, вражаюче і сильно 🫶
Десь після першої третини книжка нарешті набирає обертів. З’являється конкретна мета, герої збираються до купи. З’являються старі знайомі, з якими доводиться заново будувати стосунки і знаходити сили пробачити чи хоча б просто зрозуміти їх вчинки. Пошук артефактів веде до нових відкриттів. Усе, ніби йде, як по маслу. Зоряна починає… змінюватися. Вона заглядає в дзеркало минулого (буквально й метафорично), намагається зрозуміти себе, зробити крок уперед. Не завжди вдало. Не завжди логічно. Але вона росте. Так, вона все ще іноді дратує, робить імпульсивні вчинки — але вже є динаміка, вже є розвиток. І за це їй хочеться дати шанс ❤️
До речі, я здогадався, що там і до чого — ще десь на середині книги. Зв’язок Зоряни і Свята був надто вже очевидним. А підказки з минулого зробили свою справу, що мені одразу все стало зрозуміло. А от Іванна в цій частині не справляє враження великого антагоніста — її майже немає. Але фінал… Ох, цей фінал! Сильний, різкий, з несподіваними поворотами. Оце я люблю. Така хитра авторська підстава мені здається майже ідеальною. Таке мені подобається. Хоча це і було боляче. Було занадто жорстоко, але ефект був вражаючий 👍
А тепер про ложку дьогтю 🌚
Дзеркала. Їх було занадто багато у цій історії. Вони тут як магічні телепорти, універсальні підглядачі, спосіб уникнути всіх труднощів — і це починає бісити. Такі штуки псують напругу, бо, виходить, герої можуть будь-якої миті зазирнути куди завгодно й отримати необхідну інформацію чи знайти потрібні предмети. Легкий шлях — не завжди хороший. І тут він явно вистрілив не туди 😐
Є ще одна сцена, яка знову була максимально недоречною. Здогадалися яка? Так, саме інтимна сцена. Вона просто була знову не в тому місці і не в той час. Мені здалося, що авторка навмисно вставляє сексуальні сцени в такі моменти, щоб герої могли зняти увесь накопичений стрес, але це занадто дивно і натягнуто в тих обставинах, як на мене 🫤
А от яскравим плюсом є зовнішній вигляд книги 🩵
Книга оформлена не гірше за першу. Цей яскравий блакитний в усьому оформленні чіпляє око. Неймовірно гарний зріз із пташками вражає своїм малюнком. Мені подобається це видання. READBERRY явно постаралися на славу ✨
А от оцінку виставити не так вже й просто. Перша частина трилогії вразила мене історією, фольклором, персонажами. А друга… ну, другі частини часто просідають — і ця, на жаль, не виняток. Але вона не погана. Просто повільна. І трохи втомлює на початку. Тому — 7 сніжинок ❄️ з 10. Бо друга половина історії дійсно витягнула загальне враження. І так, я все одно раджу дочитати до кінця. Бо далі, у фінальному акті, здається, буде сюжетний і емоційний вибух ❤️🔥
А я тим часом вже відкриваю третю. Не хочу втрачати запал. Сподіваюся, вона зможе мене здивувати — і стане тією самою вишенькою на торті всієї трилогії. 🍒
This entire review has been hidden because of spoilers.
August 18, 2025
Враження від твору мої особисті! Нікому їх не нав'язую! Я маю повне право відчувати і думати по-своєму. Я не порушую закон, викладаючи відгук на прочитану книгу у власному профілі! І не треба мене принижувати за це на моїй же сторінці. Я так з вами не вчиняю!
Таня Гуд "Двері у Вирій", 464 с.
в-во READBERRY
Продовження "Дому...", яке нічим не краще за першу книгу.
Зоряна вже знає, що вона богиня, і всю книгу скиглить і переймається тим, як навчитися керувати своїми божественними силами. Постійно усього боїться, усім скаржиться на свої фобії, всі мусять її охороняти... І разом з тим вона робить необдумані вчинки (типу: ось яка я і смілива, і спонтанна! Ага. В основному - дурна і хтива поряд зі Святом). Якщо у першій книзі я сподівалася, що оці дивні риси Зоряни - то від стресу, від усвідомлення нової інформації про себе, то у другій уже стало ясно, що гг - нудна й токсична, зациклена на сексі 18-річна дівчина. У голові не вкладається, що після єдиного статевого контакту героїня постійно марить цим! Чому? А ще шокує, що герої завжди займаються сексом після того, як когось із близьких убивають. Їх що, збуджує смерть? Бррр. Збоченці. І дім розпусти у Вирії (Вирій=Рай) - це вершина дичини.
Але в цій частині є й дещо хороше: другорядні персонажі Мальва і Макар. Ці герої мені сподобалися значно більше за головних. Макар - така лапочка, ще й готувати любить. А Мальва - смілива, чесна, щира. І я дуже люблю це ім'я (свого часу хотіла так назвати доньку, хоча у списку бажаних імен була також і Зоряна 🤭).
Про помилки не мовчатиму!
Чому "день народження" (ст.318) середнього роду? І не треба мені зараз писати, що "не всім же бути філологами!" Це не універ. Це шкільна програма, 6 клас! Без навчання у 6 кл. вам не видадуть навіть атестат про неповну середню освіту!
І отаких примітивних огріхів купа! "В глиб" - що? "Напорливо" - як? Це ганьба, просто ганьба!
Дуже бідна авторська мова. Таке враження, що синонімів в українській лексиці не існує, бо постійно натрапляєш на одні й ті самі вислови.
"Заграв бровами" - на кожній третій сторінці.
"Поняття зеленого не маю" - теж улюблена фраза авторки.
"Пустунка" - від цього слова у мене вже сіпається око.
Прощавайте, Таня Гуд. Більше я не читатиму ваших дивних опусів.
Таня Гуд "Двері у Вирій", 464 с.
в-во READBERRY
Продовження "Дому...", яке нічим не краще за першу книгу.
Зоряна вже знає, що вона богиня, і всю книгу скиглить і переймається тим, як навчитися керувати своїми божественними силами. Постійно усього боїться, усім скаржиться на свої фобії, всі мусять її охороняти... І разом з тим вона робить необдумані вчинки (типу: ось яка я і смілива, і спонтанна! Ага. В основному - дурна і хтива поряд зі Святом). Якщо у першій книзі я сподівалася, що оці дивні риси Зоряни - то від стресу, від усвідомлення нової інформації про себе, то у другій уже стало ясно, що гг - нудна й токсична, зациклена на сексі 18-річна дівчина. У голові не вкладається, що після єдиного статевого контакту героїня постійно марить цим! Чому? А ще шокує, що герої завжди займаються сексом після того, як когось із близьких убивають. Їх що, збуджує смерть? Бррр. Збоченці. І дім розпусти у Вирії (Вирій=Рай) - це вершина дичини.
Але в цій частині є й дещо хороше: другорядні персонажі Мальва і Макар. Ці герої мені сподобалися значно більше за головних. Макар - така лапочка, ще й готувати любить. А Мальва - смілива, чесна, щира. І я дуже люблю це ім'я (свого часу хотіла так назвати доньку, хоча у списку бажаних імен була також і Зоряна 🤭).
Про помилки не мовчатиму!
Чому "день народження" (ст.318) середнього роду? І не треба мені зараз писати, що "не всім же бути філологами!" Це не універ. Це шкільна програма, 6 клас! Без навчання у 6 кл. вам не видадуть навіть атестат про неповну середню освіту!
І отаких примітивних огріхів купа! "В глиб" - що? "Напорливо" - як? Це ганьба, просто ганьба!
Дуже бідна авторська мова. Таке враження, що синонімів в українській лексиці не існує, бо постійно натрапляєш на одні й ті самі вислови.
"Заграв бровами" - на кожній третій сторінці.
"Поняття зеленого не маю" - теж улюблена фраза авторки.
"Пустунка" - від цього слова у мене вже сіпається око.
Прощавайте, Таня Гуд. Більше я не читатиму ваших дивних опусів.
February 18, 2025
Єдиний плюс цієї серії — мені її подарували, і я не тратила на неї своїх грошей. І вона швидко читається, бо багато води і сто раз пережованих думок Зоряни.
Ідея і задумка могли бути цікавими, виконання — ніби пожаліли грошей редактору.
Зоряна — офіційно найбільш дратуюча героїня, про яку я читала. Її кидає від одних емоцій до інших, вона то хоче Свята, то готова на нього кинутися з кулаками (її бажання побити його — це не мило й не додає перчинки).
Свят — намагання (провальне) створити свого Різанда чи Кастіла. Слово "пустунка" нанесло мені моральну травму.
Фонові персонажі могли б бути цікавими, але на передній план винесено ниття Зоряни. І її перевдягання.
Ця частина трооошечки краща за попередню через те, що обірваних думок тут менше, але на цьому все. Мені хотілося б додати хоч одну додаткову зірочку за якусь динаміку і пару потенційно хороших ідей, але не буду. Зоряна попсувала собою все.
Плюс: купа моментів — це крадіжки з Гаррі Поттера і ДШІТ. Момент з русалками, книга-летиключ, діалог Арсена і Лукіана — ледь не слово в слово — діалог Сіріуса і Люпина з 3 частини, материна любов як найбільша сила, . Це тільки те, що я впізнала і пригадала. Це не посилання і не омажі, це — тупо крадіжки. Мені здається, добру частину таких же крадіжок з інших книжок я просто не впізнала.
І борделі у Вирії?? Що за нафіг?
Ідея і задумка могли бути цікавими, виконання — ніби пожаліли грошей редактору.
Зоряна — офіційно найбільш дратуюча героїня, про яку я читала. Її кидає від одних емоцій до інших, вона то хоче Свята, то готова на нього кинутися з кулаками (її бажання побити його — це не мило й не додає перчинки).
Свят — намагання (провальне) створити свого Різанда чи Кастіла. Слово "пустунка" нанесло мені моральну травму.
Фонові персонажі могли б бути цікавими, але на передній план винесено ниття Зоряни. І її перевдягання.
Ця частина трооошечки краща за попередню через те, що обірваних думок тут менше, але на цьому все. Мені хотілося б додати хоч одну додаткову зірочку за якусь динаміку і пару потенційно хороших ідей, але не буду. Зоряна попсувала собою все.
Плюс: купа моментів — це крадіжки з Гаррі Поттера і ДШІТ. Момент з русалками, книга-летиключ, діалог Арсена і Лукіана — ледь не слово в слово — діалог Сіріуса і Люпина з 3 частини, материна любов як найбільша сила, . Це тільки те, що я впізнала і пригадала. Це не посилання і не омажі, це — тупо крадіжки. Мені здається, добру частину таких же крадіжок з інших книжок я просто не впізнала.
І борделі у Вирії?? Що за нафіг?
June 27, 2025
Дякую авторці за містичний Київ та міське фентезі. Я люблю це місто і побачити знайомі вулички з іншого боку було дуже щемко 🤍
У цій історії є алюзії до відомих фентезійних всесвітів, але мені було цілком окей це сприймати.
Також, сподобались елементи нашої української міфології, що, як на мене, органічно вплітались у сюжет.
Нові персонажі, такі як Макар і Мальва, теж дали більше уявлення про світоустрій непростих, чого мені бракувало у першій частині.
Єдине, що змусило мене поставити 4🌟, а не 5, це любовна лінія Свята і Зоряни. Так, ми дізнались нарешті повну їх історію, нарешті зрозуміли причини цього нестримного потягу, але.. не знаю, чомусь у їхній флірт я не вірила ні секунди. Якось картонно і іноді дуже навіть недоречно. Відчувалось, що його вустами говорить авторка. Прям дуже. Хоч я й люблю ромфант, але інтимні сцени тут реально зайві. Я досі не вважаю Свята героєм-коханцем, хоча з описів має випливати, що він - це фактично клон Різенда з ДШІТ, такий же зухвалий, гарячий однолюб і з крилами 🙃 але щось не склалось у мене з ними, не відчула я цю хімію.
Загалом, книга варта уваги своєї аудиторії.
Можливо, я вже туди просто не вписуюсь в силу свого віку, але у 17-18 років я б оцінила її вище.
У будь-якому разі, 3тя книга вже у мене на полиці і чекає своєї черги. Дізнатись кінцівку все таки варто, я вважаю 😉
У цій історії є алюзії до відомих фентезійних всесвітів, але мені було цілком окей це сприймати.
Також, сподобались елементи нашої української міфології, що, як на мене, органічно вплітались у сюжет.
Нові персонажі, такі як Макар і Мальва, теж дали більше уявлення про світоустрій непростих, чого мені бракувало у першій частині.
Єдине, що змусило мене поставити 4🌟, а не 5, це любовна лінія Свята і Зоряни. Так, ми дізнались нарешті повну їх історію, нарешті зрозуміли причини цього нестримного потягу, але.. не знаю, чомусь у їхній флірт я не вірила ні секунди. Якось картонно і іноді дуже навіть недоречно. Відчувалось, що його вустами говорить авторка. Прям дуже. Хоч я й люблю ромфант, але інтимні сцени тут реально зайві. Я досі не вважаю Свята героєм-коханцем, хоча з описів має випливати, що він - це фактично клон Різенда з ДШІТ, такий же зухвалий, гарячий однолюб і з крилами 🙃 але щось не склалось у мене з ними, не відчула я цю хімію.
Загалом, книга варта уваги своєї аудиторії.
Можливо, я вже туди просто не вписуюсь в силу свого віку, але у 17-18 років я б оцінила її вище.
У будь-якому разі, 3тя книга вже у мене на полиці і чекає своєї черги. Дізнатись кінцівку все таки варто, я вважаю 😉
This entire review has been hidden because of spoilers.
September 6, 2025
Дуже шкода, що на Goodreads немає кнопки « couldn’t finish”. Бо в мене не вистачило сил дочитати цю книжку. А тепер по порядку.
Я замовляла першу книжку за передзамовленням, з підписом авторки, і о Боги, які я мала надії. В мене є невимовне бажання більше читати українського (а тут ще і фентезі, і сетінг в Києві і в 21ст 🥹) - оплата картою і бігом на поштомат. Перша частина залишила мене в підвішеному стані; мені наче і сподобалось і хотілось ще, але критики (звичайно ж моєї та субʼєктивної) було більше ніж позитиву. Не буду виписувати тут багато по першій частині, але дочитавши я пообіцяла сама собі не купувати другу частину. Я не рекомендувала ту книжку нікому але і не розповсюджувалась багато зі своїми думками. Головна проблема першої книги - відсутність редактора чи просто начитаної людини яка вичитає текст і вкаже на погані та неопрацьовані сторони.
Виходить друга частина і я подумала «А може все-таки дати другий шанс? Авторка напевно прочитала відгуки та рецензії на свою першу книжку, можливо виправить щось, перепише, зробить роботу над помилками і видасть другу частину яка перевершить всі очікування?». Ні-ні, такого не сталось.
Я прочитала 300 сторінок, і просто не змогла читати далі. Таке буває рідко, і я зазвичай намагаюсь дочитати книгу перед тим як бігти в коментарі і шукати чи я не одна така хто до**бується до кожного слова. Просто тезово:
- дуже багато непотрібної води;
- скільки разів авторці треба написати що її головна героїня «богиня, яка може заморозити» своєю силою будь-що і будь-кого;
- слово «пустунка» 🫤
- це і не YA і не 18+ а не пойми що;
- між головними героями немає іскри (і мені здалось що Свят писався абсолютно іншою людиною в першій частині);
- плюс за українську міфологію;
- Зоряна - це солянка головних героїнь з найпопулярніших книжок фентезі які прочитала авторка;
Я тут ще можу багато виписувати але суть така: мені абсолютно не цікаво що станеться з героями і чим закінчиться ця історія.
І на останок… завжди можна сказати що критикувати легше ніж взяти і написати і це так. Я з радістю дам шанс наступній книзі Тані Гуд (не з цієї серії) якщо вона проведе роботу над помилками і видасть якийсь stand alone але якісний, аби реабілітуватися. Має бути робота над помилками і робота з читачем. Я хочу бачити в себе на полицях більше сучасних і наших книжок.
Якщо раптом сюди дочитає Тетяна, то я Вам бажаю натхнення та сил зібратись до купи, попрацювати з редактором (і дослухатись до критики) і написати наступний бестселер яким можна буде пишатись. Поки що це, нажаль, не так.
Я замовляла першу книжку за передзамовленням, з підписом авторки, і о Боги, які я мала надії. В мене є невимовне бажання більше читати українського (а тут ще і фентезі, і сетінг в Києві і в 21ст 🥹) - оплата картою і бігом на поштомат. Перша частина залишила мене в підвішеному стані; мені наче і сподобалось і хотілось ще, але критики (звичайно ж моєї та субʼєктивної) було більше ніж позитиву. Не буду виписувати тут багато по першій частині, але дочитавши я пообіцяла сама собі не купувати другу частину. Я не рекомендувала ту книжку нікому але і не розповсюджувалась багато зі своїми думками. Головна проблема першої книги - відсутність редактора чи просто начитаної людини яка вичитає текст і вкаже на погані та неопрацьовані сторони.
Виходить друга частина і я подумала «А може все-таки дати другий шанс? Авторка напевно прочитала відгуки та рецензії на свою першу книжку, можливо виправить щось, перепише, зробить роботу над помилками і видасть другу частину яка перевершить всі очікування?». Ні-ні, такого не сталось.
Я прочитала 300 сторінок, і просто не змогла читати далі. Таке буває рідко, і я зазвичай намагаюсь дочитати книгу перед тим як бігти в коментарі і шукати чи я не одна така хто до**бується до кожного слова. Просто тезово:
- дуже багато непотрібної води;
- скільки разів авторці треба написати що її головна героїня «богиня, яка може заморозити» своєю силою будь-що і будь-кого;
- слово «пустунка» 🫤
- це і не YA і не 18+ а не пойми що;
- між головними героями немає іскри (і мені здалось що Свят писався абсолютно іншою людиною в першій частині);
- плюс за українську міфологію;
- Зоряна - це солянка головних героїнь з найпопулярніших книжок фентезі які прочитала авторка;
Я тут ще можу багато виписувати але суть така: мені абсолютно не цікаво що станеться з героями і чим закінчиться ця історія.
І на останок… завжди можна сказати що критикувати легше ніж взяти і написати і це так. Я з радістю дам шанс наступній книзі Тані Гуд (не з цієї серії) якщо вона проведе роботу над помилками і видасть якийсь stand alone але якісний, аби реабілітуватися. Має бути робота над помилками і робота з читачем. Я хочу бачити в себе на полицях більше сучасних і наших книжок.
Якщо раптом сюди дочитає Тетяна, то я Вам бажаю натхнення та сил зібратись до купи, попрацювати з редактором (і дослухатись до критики) і написати наступний бестселер яким можна буде пишатись. Поки що це, нажаль, не так.
October 22, 2025
«Двері у вирій»🚪Таня Гуд
Це було дуже цікаво і зимово. І хоча в середині книги я трохи нудилася, але то можливо не через сам сюжет, а через те, що не було змоги читати по декілька розділів на день.
Книга читається дуже легко. Сюжет сповнений пригод, дружби, кохання, таємниць, загадок, маленьких перемог та великих втрат.
Тут ще більше Києва та його цікавих місцинок, мандрівки крізь дзеркала та у старі спогади, пірнання у крижані озера та подорожі у палаци богів. Головна героїня Зоряна тепер вже не просто дивна божевільна, а … (дізнаєтесь, коли почитаєте 😉),яка опановує свої сили, шукає Книги, прагне дізнатися всю правду про себе справжню, та помститися за смерть близьких.
І як би їй не було важко, але добре, що поряд із нею коханий, який піде на будь-яку угоду, аби врятувати її.
P. S. Єдине що мені не сподобалося, так це, як дехто постійно «грав бровами».
Це було дуже цікаво і зимово. І хоча в середині книги я трохи нудилася, але то можливо не через сам сюжет, а через те, що не було змоги читати по декілька розділів на день.
Книга читається дуже легко. Сюжет сповнений пригод, дружби, кохання, таємниць, загадок, маленьких перемог та великих втрат.
Тут ще більше Києва та його цікавих місцинок, мандрівки крізь дзеркала та у старі спогади, пірнання у крижані озера та подорожі у палаци богів. Головна героїня Зоряна тепер вже не просто дивна божевільна, а … (дізнаєтесь, коли почитаєте 😉),яка опановує свої сили, шукає Книги, прагне дізнатися всю правду про себе справжню, та помститися за смерть близьких.
І як би їй не було важко, але добре, що поряд із нею коханий, який піде на будь-яку угоду, аби врятувати її.
P. S. Єдине що мені не сподобалося, так це, як дехто постійно «грав бровами».
November 16, 2025
«Двері у Вирій» Таня Гуд — 8/10
Друга частина трилогії виявилась саме тим поверненням у знайомий, рідний світ, якого так хотілось після першої книги. Таня Гуд знову приємно вразила стилем: писано легко, образно, атмосферно – відчувається рука авторки, у якої мова плавно тече й не перевантажує, а навпаки занурює.
Пригоди продовжуються, і я реально була рада повернутися до персонажів, яких полюбила раніше. Є той самий настрій, баланс між магією, небезпекою і теплом. Книга тримає увагу, не втрачає темпу, але водночас читається дуже комфортно.
Це хороше продовження, яке дає відчуття, що історія стає масштабнішою й глибшою. І тепер хочеться швидше рухатись до третьої частини, щоб зрозуміти, куди все веде 💫📚
Друга частина трилогії виявилась саме тим поверненням у знайомий, рідний світ, якого так хотілось після першої книги. Таня Гуд знову приємно вразила стилем: писано легко, образно, атмосферно – відчувається рука авторки, у якої мова плавно тече й не перевантажує, а навпаки занурює.
Пригоди продовжуються, і я реально була рада повернутися до персонажів, яких полюбила раніше. Є той самий настрій, баланс між магією, небезпекою і теплом. Книга тримає увагу, не втрачає темпу, але водночас читається дуже комфортно.
Це хороше продовження, яке дає відчуття, що історія стає масштабнішою й глибшою. І тепер хочеться швидше рухатись до третьої частини, щоб зрозуміти, куди все веде 💫📚
November 1, 2025
Фентезійний роман для молоді відомої української авторки.
Тепер Зоряна знає, хто вона насправді, й поволі опановує свої сили. Вона досі не розуміє, що привело її в цей світ, як це пов’язано зі Святом і що робити далі. А тим часом вороги не сплять і вже на шляху до своїх кривавих цілей. Зоряна мусить знайти Книги раніше за тих, хто хоче її смерті. Проте чи стане їй снаги оговтатися, зрозуміти нову себе й урятувати тих, кого любить? І чи зможе вона нарешті стати тією, ким завжди була? Хай там як, а часу на все в неї обмаль...Продовження містичної історії про богиню, що стала смертною, її зустріч із коханням та боротьбу за справедливість.
Тепер Зоряна знає, хто вона насправді, й поволі опановує свої сили. Вона досі не розуміє, що привело її в цей світ, як це пов’язано зі Святом і що робити далі. А тим часом вороги не сплять і вже на шляху до своїх кривавих цілей. Зоряна мусить знайти Книги раніше за тих, хто хоче її смерті. Проте чи стане їй снаги оговтатися, зрозуміти нову себе й урятувати тих, кого любить? І чи зможе вона нарешті стати тією, ким завжди була? Хай там як, а часу на все в неї обмаль...Продовження містичної історії про богиню, що стала смертною, її зустріч із коханням та боротьбу за справедливість.
July 12, 2025
фух… ця частина була складнішою. якщо перша горталась швидко й легко, то ця далась мені складнішою й довшою. хоча тут зʼявилась цікава сюжетна арка, через що я таки змогла дочитати і навіть планую спробувати дочитати третю частину в цьому або наступному місяці.
Але загалом майже все лишилось так само - дратував Свят майже весь час, лише під кінець я перестала відчувати роздратування. Щодо головної героїні думка не змінилась.
Але мені до вподоби навколишня атмосфера разом із українською міфологією, нечистю і легендами. ось ця арка справді цікава.
Але загалом майже все лишилось так само - дратував Свят майже весь час, лише під кінець я перестала відчувати роздратування. Щодо головної героїні думка не змінилась.
Але мені до вподоби навколишня атмосфера разом із українською міфологією, нечистю і легендами. ось ця арка справді цікава.
May 23, 2025
5/5 ⭐️
Я не буду розписувати величезний відгук аналогічно.
Це було романтично, моментами тепло й холодно, моментами солодко, моментами гірко. Це було боляче, знову, бо знову цей plot twist бл*ха в кінці.
P.S. гіф просто ідеально передає Зоряну, біля якої постійно є Свят 🤭
Я не буду розписувати величезний відгук аналогічно.
Це було романтично, моментами тепло й холодно, моментами солодко, моментами гірко. Це було боляче, знову, бо знову цей plot twist бл*ха в кінці.
P.S. гіф просто ідеально передає Зоряну, біля якої постійно є Свят 🤭
May 23, 2025
Таня Гуд, «Двері у Вирій»
Друга частина казкової трилогії.
Не так багато речей відключають голову від зовнішніх шумів настільки добре, як казка))
✔️ Страх робить тебе сильнішою, а не слабшою. Він гуртує в тобі силу. Бо той, хто страху не відчуває, ніколи не матиме над ним контролю.
✔️ Часто мовчання набагато дорожче за непрохані поради.
Залишається остання частина, яка має вийти зовсім скоро)
Друга частина казкової трилогії.
Не так багато речей відключають голову від зовнішніх шумів настільки добре, як казка))
✔️ Страх робить тебе сильнішою, а не слабшою. Він гуртує в тобі силу. Бо той, хто страху не відчуває, ніколи не матиме над ним контролю.
✔️ Часто мовчання набагато дорожче за непрохані поради.
Залишається остання частина, яка має вийти зовсім скоро)
July 19, 2025
Ух. Ця частина здалася, чомус��, більш драматичною та напруженою. Навіть не уявляю, що буде далі. Рада, що Свят всеж виявився хорошим І без значних приколів, бо у минулій частині мені здавалося, що він якийсь дуже підозрілий і грає на боці ворога. Софію дуже шкода, а з нею і Лукіяна. Арсена, то взагалі😥
Загалом ця історія здається завершено, але я пішла читати продовження😘
Загалом ця історія здається завершено, але я пішла читати продовження😘
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 10, 2025
Просто вау
Ця частина містила все чого більшості не вистачало у попередній: багато Києва і більше про українську міфологію та богів.
А ще в цій частині набагато більше пригод та небезпеки.
Відчувається ріст головної героїні, вона більше не та Зоряна, яка боїться всього.
Ця частина містила все чого більшості не вистачало у попередній: багато Києва і більше про українську міфологію та богів.
А ще в цій частині набагато більше пригод та небезпеки.
Відчувається ріст головної героїні, вона більше не та Зоряна, яка боїться всього.
July 22, 2025
Місцями було цікаво, багато чого прояснилося, порівняно з першою книгою. Але місцями було затягнуто і якось плоско.
Читатиму далі.
Читатиму далі.
July 3, 2025
Набагато гірше, ніж перша частина. Занадто багато повторень одного й того ж в межах одного розділу (Ах, пан Бартель жахлива людина... 2 сторінки... Пан Бартель був монстром... 1,5 сторінки Справжнє чудовисько тут пан Бартель... - обоже, ми це зрозуміли ще у першій книзі!). Бісили постійні думки головної героїні про секс. Я розумію, що їй 18, але ж обставини і події дещо мають відволікати. В цілому, я не побачила розвитку персонажів. І редактура книги дуже неприємно вразила. Побачимо, що буде в останньому томі.
Displaying 1 - 24 of 24 reviews