Давно не читав настільки шаблонної історії. У нас дві головні героїні-принцеси. Одна — вся така вишукана, чарівна та правильна, а друга, варварка — виросла в гірському королівстві, де життя постійно підкидує жорстокі уроки. І так склалося в королівствах навколо, що молодих принцес відправляють у «Академію принцес», щоб вони навчилися ґречності. Не так легко, стати справжньою принцесою, яка вміє їздити на вишуканому коні, брати участь у чайних церемоніях, гарно вдягатися, підтримувати розмову із майбутнім принцом та й взагалі, будь-яким способом задовольняти свого принца.
Звісно, принцеса-варварка на ймення Ульґа, незграбна, не вміє писати, чаювати і поводитися, як справжня леді. Тому всі інші принцеси насміхаються з неї, а вона ж спершу розкисає, а потім хоче доказати собі й іншим протилежне, що вона зможе усе.
Перший том акцентує увагу на розкритті цих двох героїнь та навчанні в академії, що принципі і вдається авторові. Але через ось цю клішованість на кожному кроці, історія втрачає на всіх фронтах.