What do you think?
Rate this book
Бугурти і маневри
Оповідання зі збірки «Бугурти і маневри» — це ще одна спроба дослідити людську природу жанровими засобами фантастики. Зрештою, будь-яка історія — про людину й виміри людяності. На що — добре чи лихе — ми готові в ім’я любові?
Чим ладні пожертвувати задля виживання — і чим не готові заради банального комфорту? Що обирає той чи та, у чиїх
руках зосереджується влада?
У центрі будь-якої історії — людина і її вибір, і байдуже, розгортаються події в недалекому майбутньому, у вигаданому всесвіті «меча і магії» чи в «застійному» колгоспі. Твори, що увійшли до збірки, написані протягом 2018–2021 років, тож деякі з тем в умовах повномасштабної війни можуть бути тригерними.
Оповідання «Веселковий міст» і «Ворог героя» посіли перші, а «Танець на порозі» і «Коронація» — треті місця в конкурсах об’єднання «Зоряна фортеця». «Веселковий міст» у перекладі англійською опубліковано в антології «Embroidered Worlds: Fantastic Fiction from Ukraine and the Diaspora» (2023), французькою — в антології «Le pont arc-en-ciel» (2024); оповідання «Протифаза» — у французькому альманаху наукової фантастики «Galaxies» (2024).
Чим ладні пожертвувати задля виживання — і чим не готові заради банального комфорту? Що обирає той чи та, у чиїх
руках зосереджується влада?
У центрі будь-якої історії — людина і її вибір, і байдуже, розгортаються події в недалекому майбутньому, у вигаданому всесвіті «меча і магії» чи в «застійному» колгоспі. Твори, що увійшли до збірки, написані протягом 2018–2021 років, тож деякі з тем в умовах повномасштабної війни можуть бути тригерними.
Оповідання «Веселковий міст» і «Ворог героя» посіли перші, а «Танець на порозі» і «Коронація» — треті місця в конкурсах об’єднання «Зоряна фортеця». «Веселковий міст» у перекладі англійською опубліковано в антології «Embroidered Worlds: Fantastic Fiction from Ukraine and the Diaspora» (2023), французькою — в антології «Le pont arc-en-ciel» (2024); оповідання «Протифаза» — у французькому альманаху наукової фантастики «Galaxies» (2024).
272 pages, Hardcover
Published February 1, 2025
2 people are currently reading
26 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
July 10, 2025
4,5*/5*
Це така класна збірка, до якої в мене є лише одна претензія - про неї пізніше.
16 різнобарвних оповідань (точніше, я б сказала, 15 оповідань + повість), які я навіть узагальнила у табличці, - так, я не жартую, я собі склала таку жанрову табличку, куди дописала які оповідання до якого напряму я відношу. Чесно, я зазвичай так не заморочуюсь, тож вже зрозуміло, що прочитане справило враження.
Але тут я її показувати не стану, краще троха розкажу про кожне оповідання окремо.
"Веселковий міст". Перший та яскравий представник напряму, який я нарікла фолк-горором (фактично це страшні казки, але для дорослих). Одразу кажу, що казки пані Ірини загалом краще споживати під чарочку, в моєму випадку, кухоль пива, це трохи примиряє із тим, що все погано, далі буде тільки гірше, а далі живі позаздрять мерцям. Хороша історія, як ви зрозуміли, нравицця.
"Бурлацька пісня". А оце вже цілком собі зразок соціальної фантастики із дуже, дуже іскромьотним гумором, якраз добре нею закусювати попереднє оповідання, тому що Бурлацька пісня - це така собі замальовка, як все буде прикольно, коли ми виживемо, а ми звісно ж виживемо, обов'язково. І все так і буде.
"Ворог героя". Фентезійна притча, яка мені прям дуже сподобалася своїм постапокаліптичним відлунням. А ще вона дуже сумна, - як і решта оповідань, але кожне на свій лад. "Ворог героя" сумна розчаруванням.
"Як осіннє листя". Ще сумна фантастична історія, яка особисто мені неявно посилається до О'Генрівського "Останнього листка", тільки масштаб тут зовсім інший.
"Шлях додому". І знову фолк-горор, все як мені подобається: головний герой рушає додому, але перш ніж він зможе вибратися, він має зустріти дещо - точніше, декого, і ця зустріч буде насправді моторошною.
"Бугурти і маневри". Його я віднесла до соціальної фантастики, але саме ця історія загалом стоїть осібно від інших, тому що з одного боку це абсолютно гомерично смішно, особливо для тих, хто дотичний до освітянства, з іншого - ну, ви ж пам'ятаєте, що я попереджала? Так, це теж дуже сумна історія. Ну ось так, ржу і плачу.
"Танець на порозі". Знову фентезійна притча про упрт суспільство, яке виживає тільки завдяки одній парі, що мешкає на млині, та, хочу сказати, вона дуже-дуже настроєва. Коли я її прочитала, то відчула такий глибокий моральний катарсис, тому що іноді треба, щоб воно закінчилося саме так. (Хоча все ще дуже сумно)
"День перший". Тут в нас вже не фолк-горор, а просто горор про маленьке, застигле у часі містечко, про який ти думаєш, що все заздалегідь розумієш, а потім він тебе дивує, і ти дивишся на останню крапку та сумуєш. Ну сорі, це знову дуже сумно, але як же збіса гарно.
"Усе, що потрібно знати". А це оповідання рідний брат "Танця на порозі". Загалом я дуже ціную подібну оптику, можливо, тому що мені самій дуже близька ідея "гаспоть жгі", тож я дуже вдячна читачка.
"Блават". Фолк-горор, як один хлоп звернувся до відьми, звісно, не від хорошого життя, відьма допомогла йому та все стало іще гірше. З одного боку, закономірно, з іншого - не так все й погано у підсумку владналося. Принаймні, я задоволена.
"Довгий обід". Фантастична замальовка про перший контакт, дуже іронічна, про все хороше, що в нас є.
"Фея-наречена". Соціальний горор про хлопа, який одного разу вирішив проводити гарну дівчину додому, мужньо прямуючи крізь темряву, нуль громшів на таксі та неблагополучні райони. Брутально та навіть дещо тригерно.
"Протифаза". Фантастика, дуже щемка та хороша історія, одна з найулюбленіших. Дуже в стилі загальної філософії збірки, і мені подобається її настрій, без зайвих вагань та напівтонів. Так і має бути.
"Коронація". Якщо потрібно назвати улюбленчика, то ось він. По-перше, там є лагідний океан замість (ні, я не казатиму, то особисте, просто він є і це гріє душу). Загалом я намагаюся не спойлерити, описуючи враження, тому що всі фентезійні твори збірки, вони, так би мовити, мають подвійне дно. І от найтовше подвійне дно якраз у цьому оповіданні. Воно не те, чим здається на початку і коли з'ясовуєш, що саме відбувається, то найкрутіший момент, правда.
"Колгосп людей". Горор і ще один з улюбленчиків. Якщо вам здається, що зав'язка дуже знайома - а йдеться про дівчину, що приїхала до совгоспа, а там всі поводяться дивно і загалом, наче мішком намахані, тож не до добра це - то почасти так і є, але фінал здивує будь-кого. Я, наприклад, просто заволала в ночі, так це було добре. Це також дуже іронічна історія.
Іронія, іноді неочевидна - загалом дуже сильна сторона "Бугуртів і маневрів".
"Милосердя і дракон". Фентезійна повість, яка знову ж таки, історія із подвійним дном, загалом, я б так сказала, чекати класичних жанрових оповідань від цієї збірки не варто, тут все із підвивертом та манівцями, тим і хороше.
Історія Амаги, молодої могутньої жінки, яка несе на собі тягар прокляття, що зовсім не заважає їй активно шукати шляхів вирішення цієї проблеми. І на цьому шляху вона знайде дракона, чаклуна та принця - ну, не зовсім, канєш, але щось подібне. Але ж, як я казала, боривітри тут не те, чим здаються, тож Амажиних пригод це також стосуєься.
Ну і до певного застереження, про що я казала на початку. Мені потрібно більше горорів. Ладно, скажу як є: мені потрібна окрема збірка із горорами, тому що горорів багато не буває. (А їх поки що багато і не є, і насправді це найсумніша для мене тема).
Це така класна збірка, до якої в мене є лише одна претензія - про неї пізніше.
16 різнобарвних оповідань (точніше, я б сказала, 15 оповідань + повість), які я навіть узагальнила у табличці, - так, я не жартую, я собі склала таку жанрову табличку, куди дописала які оповідання до якого напряму я відношу. Чесно, я зазвичай так не заморочуюсь, тож вже зрозуміло, що прочитане справило враження.
Але тут я її показувати не стану, краще троха розкажу про кожне оповідання окремо.
"Веселковий міст". Перший та яскравий представник напряму, який я нарікла фолк-горором (фактично це страшні казки, але для дорослих). Одразу кажу, що казки пані Ірини загалом краще споживати під чарочку, в моєму випадку, кухоль пива, це трохи примиряє із тим, що все погано, далі буде тільки гірше, а далі живі позаздрять мерцям. Хороша історія, як ви зрозуміли, нравицця.
"Бурлацька пісня". А оце вже цілком собі зразок соціальної фантастики із дуже, дуже іскромьотним гумором, якраз добре нею закусювати попереднє оповідання, тому що Бурлацька пісня - це така собі замальовка, як все буде прикольно, коли ми виживемо, а ми звісно ж виживемо, обов'язково. І все так і буде.
"Ворог героя". Фентезійна притча, яка мені прям дуже сподобалася своїм постапокаліптичним відлунням. А ще вона дуже сумна, - як і решта оповідань, але кожне на свій лад. "Ворог героя" сумна розчаруванням.
"Як осіннє листя". Ще сумна фантастична історія, яка особисто мені неявно посилається до О'Генрівського "Останнього листка", тільки масштаб тут зовсім інший.
"Шлях додому". І знову фолк-горор, все як мені подобається: головний герой рушає додому, але перш ніж він зможе вибратися, він має зустріти дещо - точніше, декого, і ця зустріч буде насправді моторошною.
"Бугурти і маневри". Його я віднесла до соціальної фантастики, але саме ця історія загалом стоїть осібно від інших, тому що з одного боку це абсолютно гомерично смішно, особливо для тих, хто дотичний до освітянства, з іншого - ну, ви ж пам'ятаєте, що я попереджала? Так, це теж дуже сумна історія. Ну ось так, ржу і плачу.
"Танець на порозі". Знову фентезійна притча про упрт суспільство, яке виживає тільки завдяки одній парі, що мешкає на млині, та, хочу сказати, вона дуже-дуже настроєва. Коли я її прочитала, то відчула такий глибокий моральний катарсис, тому що іноді треба, щоб воно закінчилося саме так. (Хоча все ще дуже сумно)
"День перший". Тут в нас вже не фолк-горор, а просто горор про маленьке, застигле у часі містечко, про який ти думаєш, що все заздалегідь розумієш, а потім він тебе дивує, і ти дивишся на останню крапку та сумуєш. Ну сорі, це знову дуже сумно, але як же збіса гарно.
"Усе, що потрібно знати". А це оповідання рідний брат "Танця на порозі". Загалом я дуже ціную подібну оптику, можливо, тому що мені самій дуже близька ідея "гаспоть жгі", тож я дуже вдячна читачка.
"Блават". Фолк-горор, як один хлоп звернувся до відьми, звісно, не від хорошого життя, відьма допомогла йому та все стало іще гірше. З одного боку, закономірно, з іншого - не так все й погано у підсумку владналося. Принаймні, я задоволена.
"Довгий обід". Фантастична замальовка про перший контакт, дуже іронічна, про все хороше, що в нас є.
"Фея-наречена". Соціальний горор про хлопа, який одного разу вирішив проводити гарну дівчину додому, мужньо прямуючи крізь темряву, нуль громшів на таксі та неблагополучні райони. Брутально та навіть дещо тригерно.
"Протифаза". Фантастика, дуже щемка та хороша історія, одна з найулюбленіших. Дуже в стилі загальної філософії збірки, і мені подобається її настрій, без зайвих вагань та напівтонів. Так і має бути.
"Коронація". Якщо потрібно назвати улюбленчика, то ось він. По-перше, там є лагідний океан замість (ні, я не казатиму, то особисте, просто він є і це гріє душу). Загалом я намагаюся не спойлерити, описуючи враження, тому що всі фентезійні твори збірки, вони, так би мовити, мають подвійне дно. І от найтовше подвійне дно якраз у цьому оповіданні. Воно не те, чим здається на початку і коли з'ясовуєш, що саме відбувається, то найкрутіший момент, правда.
"Колгосп людей". Горор і ще один з улюбленчиків. Якщо вам здається, що зав'язка дуже знайома - а йдеться про дівчину, що приїхала до совгоспа, а там всі поводяться дивно і загалом, наче мішком намахані, тож не до добра це - то почасти так і є, але фінал здивує будь-кого. Я, наприклад, просто заволала в ночі, так це було добре. Це також дуже іронічна історія.
Іронія, іноді неочевидна - загалом дуже сильна сторона "Бугуртів і маневрів".
"Милосердя і дракон". Фентезійна повість, яка знову ж таки, історія із подвійним дном, загалом, я б так сказала, чекати класичних жанрових оповідань від цієї збірки не варто, тут все із підвивертом та манівцями, тим і хороше.
Історія Амаги, молодої могутньої жінки, яка несе на собі тягар прокляття, що зовсім не заважає їй активно шукати шляхів вирішення цієї проблеми. І на цьому шляху вона знайде дракона, чаклуна та принця - ну, не зовсім, канєш, але щось подібне. Але ж, як я казала, боривітри тут не те, чим здаються, тож Амажиних пригод це також стосуєься.
Ну і до певного застереження, про що я казала на початку. Мені потрібно більше горорів. Ладно, скажу як є: мені потрібна окрема збірка із горорами, тому що горорів багато не буває. (А їх поки що багато і не є, і насправді це найсумніша для мене тема).
May 6, 2026
Працювати з короткою прозою - немов гранувати діаманти: кожне речення має бути відточеним і стояти на своєму місці, щоб зрозуміло передати сюжет, розкрити персонажів та донести емоцію.
У цьому відношенні Ірина Пасько проступає як вправний ювелір слова, а збірка її оповідань “Бугурти і маневри” - коштовна прикраса.
Я захоплююся авторами, які вміють художньо і цікаво говорити з читачами через оповідання, оскільки сама не маю стриму у словах. Саме тому я так ціную малу форму. Особливо, коли кожне оповідання, як-от у цій збірці, є не фрагментом лінійного сюжету, а цілісною, самобутньою історією.
Збірка “Бугурти і маневри” поєднує безліч жанрових відтінків: соціальну фантастику, космічну фантастику, горорні елементи, технофентезі, антиутопію, апокаліптику, фентезі “меча і магії” та інші. На позір такі різні, ці тексти об'єднує одне - спроба дослідити людську природу та межу людяності в незвичайних обставинах.
У кожному оповіданні герої стикаються або зі складним моральним вибором, або вже з наслідками своїх дій, які вони намагаються прийняти.
Додатковий шар тексту - це цікаві відсилки до знакових літературних творів, таких як “Колгосп тварин” Джорджа Орвелла, “Державець” Нікколо Макіавеллі та “Світ Роканнона” Урсули Ле Ґуїн (принаймні, це те, що мені вдалося розгадати).
Виокремлю кілька історій зі збірки, які мені сподобалися найбільше:
💎 Оповідання “Бугурти і маневри” розповідає про цифрове майбутнє, де технології настільки реалістичні, що дозволяють буквально “залізти під шкіру” будь-якій людині. Це текст із категорії тих, які не просто читають, а проживають. Вважаю, що його обов'язково треба ввести до шкільної програми.
💎 “День перший” - історія про поселення, від якого крізь сторінки немов тхне нафталіном та водорослями. Щось із тими людьми трапилося і тепер вони пристосовуються до нової дійсності. Хтось змирився, а хтось вічно шукає виходу. Питання в тому, чи взагалі він існує.
💎 “Колгосп людей” - це історія кривавого людського самоврядування, занепаду та морального розкладу. Будеш коритися системі, протягнеш довше. По суті, всі ми закланні вівці, просто черга когось ще не настала.
💎 “Коронація” - це оповідання-притча про прагнення влади та надмірну самовпевненість, які своїм блиском манять настільки, що здатні осліпити найхитріші уми.
💎 І моє найулюбленіше оповідання - “Танець на порозі”. Воно розповідає про цивілізацію на межі загибелі, яка продовжує чіплятися за ілюзію стабільності через архаїчні традиції замість того, щоб шукати шлях до порятунку. Історія передана крізь призму стосунків двох закоханих, тому вона відчувається так щемко.
Багато оповідань цієї збірки могли б стати повноцінними романами, але саме “Танець на порозі”, як на мене, - перший кандидат на втілення. Я бачу в цьому оповіданні великий потенціал для масштабної історії і буду рада почитати про той світ більше.
У будь-якому випадку, я рада, що натрапила на збірку Ірини Пасько. Мені дійсно подобаються її експерименти із жанрами та доволі виразна стилістична манера. Моя велика рекомендація - придивіться до авторки та її робіт.
У цьому відношенні Ірина Пасько проступає як вправний ювелір слова, а збірка її оповідань “Бугурти і маневри” - коштовна прикраса.
Я захоплююся авторами, які вміють художньо і цікаво говорити з читачами через оповідання, оскільки сама не маю стриму у словах. Саме тому я так ціную малу форму. Особливо, коли кожне оповідання, як-от у цій збірці, є не фрагментом лінійного сюжету, а цілісною, самобутньою історією.
Збірка “Бугурти і маневри” поєднує безліч жанрових відтінків: соціальну фантастику, космічну фантастику, горорні елементи, технофентезі, антиутопію, апокаліптику, фентезі “меча і магії” та інші. На позір такі різні, ці тексти об'єднує одне - спроба дослідити людську природу та межу людяності в незвичайних обставинах.
У кожному оповіданні герої стикаються або зі складним моральним вибором, або вже з наслідками своїх дій, які вони намагаються прийняти.
Додатковий шар тексту - це цікаві відсилки до знакових літературних творів, таких як “Колгосп тварин” Джорджа Орвелла, “Державець” Нікколо Макіавеллі та “Світ Роканнона” Урсули Ле Ґуїн (принаймні, це те, що мені вдалося розгадати).
Виокремлю кілька історій зі збірки, які мені сподобалися найбільше:
💎 Оповідання “Бугурти і маневри” розповідає про цифрове майбутнє, де технології настільки реалістичні, що дозволяють буквально “залізти під шкіру” будь-якій людині. Це текст із категорії тих, які не просто читають, а проживають. Вважаю, що його обов'язково треба ввести до шкільної програми.
💎 “День перший” - історія про поселення, від якого крізь сторінки немов тхне нафталіном та водорослями. Щось із тими людьми трапилося і тепер вони пристосовуються до нової дійсності. Хтось змирився, а хтось вічно шукає виходу. Питання в тому, чи взагалі він існує.
💎 “Колгосп людей” - це історія кривавого людського самоврядування, занепаду та морального розкладу. Будеш коритися системі, протягнеш довше. По суті, всі ми закланні вівці, просто черга когось ще не настала.
💎 “Коронація” - це оповідання-притча про прагнення влади та надмірну самовпевненість, які своїм блиском манять настільки, що здатні осліпити найхитріші уми.
💎 І моє найулюбленіше оповідання - “Танець на порозі”. Воно розповідає про цивілізацію на межі загибелі, яка продовжує чіплятися за ілюзію стабільності через архаїчні традиції замість того, щоб шукати шлях до порятунку. Історія передана крізь призму стосунків двох закоханих, тому вона відчувається так щемко.
Багато оповідань цієї збірки могли б стати повноцінними романами, але саме “Танець на порозі”, як на мене, - перший кандидат на втілення. Я бачу в цьому оповіданні великий потенціал для масштабної історії і буду рада почитати про той світ більше.
У будь-якому випадку, я рада, що натрапила на збірку Ірини Пасько. Мені дійсно подобаються її експерименти із жанрами та доволі виразна стилістична манера. Моя велика рекомендація - придивіться до авторки та її робіт.
April 11, 2026
⚔📖 Так а ви знаєте, шо таке «бугурти»? Це турнірна битва затупленою зброєю, загін на загін.
Коротше, тема така: я не люблю, знуджуюся від фентезі-історій про людей-істот, які живуть у лісі, їздять на конях, тусують з відьмами, всякими прикованими до скель чуваками, або ходять вічною мерзлотою, або всякі незрозумілі танці-ритуали і весілля, які означають щось інше. Оце все — не моє!!! Але навіть тут я бив в барабани, не зважаючи на рани — було нудно, але цікаво (розумійте, як хочете). Тут таких декілька.
Решта оповідань — це просто відкриття (як назва видавництва). Вражений винахідливістю, способом мовлення і глибиною занурення. Вражений, клянуся! 🔥
Мій топ:
🧚♀«Фея-наречена» — соцільний горор про нас. Половінко з Лягушонковою заздрять такому повороту (але це не точно). Дімка Ужасний схвалює (я так думаю).
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
Коротше, тема така: я не люблю, знуджуюся від фентезі-історій про людей-істот, які живуть у лісі, їздять на конях, тусують з відьмами, всякими прикованими до скель чуваками, або ходять вічною мерзлотою, або всякі незрозумілі танці-ритуали і весілля, які означають щось інше. Оце все — не моє!!! Але навіть тут я бив в барабани, не зважаючи на рани — було нудно, але цікаво (розумійте, як хочете). Тут таких декілька.
Решта оповідань — це просто відкриття (як назва видавництва). Вражений винахідливістю, способом мовлення і глибиною занурення. Вражений, клянуся! 🔥
Мій топ:
🧚♀«Фея-наречена» — соцільний горор про нас. Половінко з Лягушонковою заздрять такому повороту (але це не точно). Дімка Ужасний схвалює (я так думаю).
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
March 25, 2025
Тут неймовірне жанрове розмаїття при стабільно прекрасному рівні виконання.
Трохи по оповіданнях.
🌷Титульне "Бугурти і маневри" це взагалі не про облогу фортеці, а про святкування 8 березня (така собі єхидна соціальна замальовка), але там дійсно вистачає маневрувань, бугурта, а у фінальному твісті оприявнюється фантастичний елемент.
🌈"Веселковий міст" - мій улюблений жанр" кріпота про кріпаків", тобто, про те, як рабовласництво ламає і рабів, і власників, в найкращих традиціях Марко Вовчок, якби вона писала фентезі.
🌄"Милосердя і дракон" - пригодницьке фентезі і щемлива історія дружби, а "Протифаза" - наукова фантастика і історія кохання.
🐷 (нервово сковтнувши) Щодо "Колгоспу людей"... ну, це горор. Це такий горор, що я його сюжет і окремі епізоди вже три роки забути не можу. А інколи пригадую як власний кошмар.
Тобто, вся збірка настільки жваво катає читачів на емоційних і жанрових гірках, що ух.
Трохи по оповіданнях.
🌷Титульне "Бугурти і маневри" це взагалі не про облогу фортеці, а про святкування 8 березня (така собі єхидна соціальна замальовка), але там дійсно вистачає маневрувань, бугурта, а у фінальному твісті оприявнюється фантастичний елемент.
🌈"Веселковий міст" - мій улюблений жанр" кріпота про кріпаків", тобто, про те, як рабовласництво ламає і рабів, і власників, в найкращих традиціях Марко Вовчок, якби вона писала фентезі.
🌄"Милосердя і дракон" - пригодницьке фентезі і щемлива історія дружби, а "Протифаза" - наукова фантастика і історія кохання.
🐷 (нервово сковтнувши) Щодо "Колгоспу людей"... ну, це горор. Це такий горор, що я його сюжет і окремі епізоди вже три роки забути не можу. А інколи пригадую як власний кошмар.
Тобто, вся збірка настільки жваво катає читачів на емоційних і жанрових гірках, що ух.
Displaying 1 - 4 of 4 reviews