Євген Гуцало — український письменник-шістдесятник, поет і журналіст. Один з небагатьох авторів, який зміг зберегти самобутність і сатиричність під час брежнєвського застою та продовжив писати після здобуття Україною незалежності.
У повісті «Родинне вогнище» письменник змальовує життя в маленькому селі Збараж, що оговтується після війни. Чоловік Ганки загинув, тепер вона сама ростить трьох дітей. Жінка відчайдушно прагне справедливості, тож, попри свавілля дрібних чиновників, знаходить у собі сили, щоб побудувати новий дім для дітей і відстоювати свою правду. Євген Гуцало не тільки створює яскраві характери місцевих мешканців і гостро-сатирично описує їхні будні, а й розповідає щемку історію материнської любові.
В інших текстах, що ввійшли до цього видання, письменник, зокрема, говорить про дорослішання та зв’язок з родиною, близькість до природи й різнобарв’я села.
Український кіносценарист, журналіст, а також поет і прозаїк доби течії т. зв. «шістдесятників» у національній літературі.
Дитинство видатного письменника пройшло у с. Старий Животів на Вінниччині у родині сільських інтелігентів. Батьки присвячували достатньо часу для розвитку та навчання хлопця. Тож, після закінчення середньої школи з відзнакою, він подався до столиці здобувати вищу освіту. Однак, мрія стати журналістом здійснилася не одразу: не пройшовши занадто великий конкурс до Київського університету, через рік йому вдалося почати навчання у Ніжині та цілком поринути у вир літературної творчості.
Період активної творчої діяльності припав на т. зв. «хрущовську відлигу», завдяки чому автор міг майже безперешкодно, без суворої радянської цензури минулих років, друкувати збірки оповідань («Яблуко з осіннього саду», «Скупана в любистку», «Хустина шовку земного», «Запах кропу»). Як молодого перспективного літератора, його запрошують у складі делегації до Франції, а його ім’я стає відомим не тільки на теренах Батьківщини, а й за її межами. Однак, в державі настає період застою, що безперечно відображається і на творчості письменників. І лише за часів «українського відродження» відбувається деякий творчий сплеск.
Останні роки життя Є. Гуцало страждає на тяжку хворобу, що зрештою, призводить до його смерті на початку липня 1995 року.