Старший боярин. План до двору

by Тодось Осьмачка

Тодось Осьмачка — поет і письменник, сучасник Багряного, Зерова, Підмогильного, ще один «ворог народу», який через утиски радянської влади був змушений спершу симулювати божевілля, а потім емігрувати.

Ключовий твір Осьмачки — «Старший боярин», в якому історія кохання семінариста Гордія Лундика до Варки, що дала згоду на шлюб з іншим, змальована на тлі ідилічної сільської України, яку поволі руйнує «поміщицтво з московською орієнтацією».

Автобіографічна повість «План до двору» розказує про свавілля, яке радянська влада чинила над заможними селянами: господаря з родиною виганяли з оселі, а їхнє майно привласнювали. Безкарність, жорстокість та всесилля більшовиків роблять текст схожим на страшну казку.

352 pages, Paperback

Published January 1, 2025

About the author

Теодосій Степанович Осьмачка (4 (16) травня 1895—7 вересня 1962) — український письменник, поет, перекладач. Представник символізму, експресіонізму та неоромантизму. Народився в Куцівці, тепер Смілянський район, Черкащина, в селянській родині. 1916 року призваний до лав російської армії для участі в Першій світовій війні. Випускник Київського інституту народної освіти (1925). Працював вчителем шкіл, був членом Асоціації Письменників (Аспис) та «Ланки» (МАРС). У 1930—1932 роках мешкав на Кубані. Виступав із критикою комуністичної ідеології та інтелігенції, що співпрацювала з владою СРСР. 1933 року арештований більшовицькою владою, переслідувався радянською репресивною психіатрією. Декілька разів намагався емігрувати з СРСР. 1942 року виїхав до Львова, а звідти, в 1944 році, — до Німеччини. З 1948 року мешкав у США. Член емігрантської організації «Мистецький український рух». Помер у Нью-Йорку, США. Основна праця — «Старший боярин» (1946).

Reviews

[Olia Tersina · Rating 5 out of 5]

Цікавий стиль написання у автора: іноді непростий, є достатньо незрозумілих слів, притаманних тій епосі, але красиві описи природи, що дають можливість краще уявити обставини навколо персонажів.

Старший боярин - твір фентезійний з народними мотивами, що було цікаво читати, особливо насамкінець, коли події почали активно розвиватися, але якось занадто багато було для мене містики та концентрації на лінії одного персонажа.

План до двору мені сподобався. Цей твір охоплює важливу тему - терор, свавілля та вбивства совєтською владою громадян, які не були згодні з її політикою та чинили супротив усталеному порядку, і як результат навіть за незначні дії, такі люди могли бути позбавлені як і свого господарства, так і майна, так і навіть життя. Ця повість написана цікаво, є декілька сюжетних ліній, є пригодницька лінія, і навіть у фіналі автор дає надію персонажам жити це життя.

Тому для мене творчість Тодося Осьмачки - це позитивне відкриття в українській літературі.

[Vira Pasichnyk · Rating 5 out of 5]

Прийшла до вас із новим відгуком на книгу із серії "Неканонічний канон". Саме ці повісті Тодося Осьмачки мені було доволі складно читати, і однією з причин є розповіді про жорстоке поводження радянської влади над українцями💔

В ключі до розуміння тексту, Богдана Романцова пише, що постійними мотивами текстів автора є провина та кара. Власне, саме провина, разом із темами розпаду й руйнації власного світу, видаються мені одними із головних тем у повісті «Старший боярин».

Якщо ж ми говоримо про інший твір автора, а саме «План до двору», то тут підґрунтям є більшовицька формула із аналогічною назву, згідно з якою українські родини виганяли на вулицю без речей, а все, що залишилося у їхніх домівках, забирала сільська рада.

Читаючи ці дві повісті можна відчути жаль до тих людей, які переживали такі страхіття. В той же час, присутня ненависть до катів і зрадників українського народу, які дозволяли собі жахливе відношення й жорстокість. Часом, автор ніби запитує вустами героїв, чи зможемо ми колись позбутися ярма радянської влади. Дуже жаль, що він не мав можливості побачити за свого життя вільну Україну. Але його твори ще раз показують нам, що ми повинні боротися і ніколи не здаватися.

• – І це ж і я вчився в своїй семінарії, аби учити українських дітей московської мови. І навчати в школі зневажати свою. Зневажати ту пісню, що сама по собі є вже свято, коли ми її слухаємо. А коли співаємо, то, чим би ми не були, ми стаємо щасливими…

• Справжня Україна у наших серцях. І вона мене і підохочує до роботи, і дає змогу крізь це чуже лихо радісно дивитися в майбутнє.

• Нерадько вже пересвідчився, що совєтська власть винищує найперше найрозумніших, а між ними нищить тих, що одверто стають ділом чи словом проти неї. А потім уже добірається і до тих, що ніколи не виявляють себе нічим супроти влади, ні за владою. А щодо найнижчої верстви населення, то і там відкручування голів ведеться тим самим методом. Причім воно ведеться широко і без жодного звинувачення, а просто через те, що прийшла черга. І таким чином совєтська власть себе навіки забезпечує від жодних нарікань і повстань.

Видавництво: Віхола
Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️

[Maxim Nep · Rating 4 out of 5]

Старший боярин.
Змішані відчуття від цієї повісті. Можливо, тому, що для Осьмачки це перший прозовий твір. Багато намішано жанрів в тексті: драма, мелодрама, містика, історичний роман. Вони досить погано поєднані між собою. Якось воно все рвано і без просування по сюжету одночасно. В певний момент взагалі відбувається часовий злам (як і злам в моїй зацікавленості до прочитання), і події переносяться майже на рік вперед, звідкись з'являються козаки і так само різко зникають. При цьому головний герой у всіх питає, чи впізнають його колишні знайомі, але ж пройшов рік, а не десять... Поведінка героїв для мене незрозуміла, я їм не вірю, в ній немає логіки, це поведінка людей з серіалів на ТК Україна. Кінцівка не сподобалась, є відчуття, що автор не знав, як нормально завершити, вона хоч і логічна, але за настроєм несумісна з усім написаним. Оцінка 3.5
План до двору.
Це взагалі інший Осьмачка, я не очікував, що буде такий стрибок в якості тексту. Цікаві персонажі, їх багато, але кожен добре прописаний, на відміну від попередньої повісті, поводять себе як живі люди. Гостросюжетність вражає, часу на відпочинок автор не дає. Не знаю, чи є ця повість в шкільній програмі, якщо ні, то її треба підв'язати під 10-11 клас паралельно до предмета історії України до теми колективізації. Поколінню з поганим зосередженням мало б сподобатись. Після прочитання є сумно-приємне відчуття, що хотілось би продовження історії, а таке відбувається не те щоб часто. На останніх сторінках є пасхалка для киян, згадується Терещенківська вулиця і музей Ханенків. Виявляється, там колись при вході всередині стояли скульптури і бюсти леніна та сталіна. Мене це повеселило, навіть туди совєти втулили своє Г. Оцінка 5+