Якщо вам здається, що якийсь орган з'явився в процесі еволюції нізвідки, то вам здається. Або сниться. Ніщо нізвідки не береться. Те, як збудовані ми з вами, ваша домашня кішка чи щебетлива пташка за вікном, до найменшої кісточки є результатом мільйонів років еволюції.
Про все це у своїй книжці «Слідуй за розбитим черепом. Історія еволюції скелета» розповідає науковець Леонід Горобець. Він скрупульозно простежує, як змінювалися скелет і кістки, пояснюючи на динозаврах, людях і навіть рибах, як працювала всі ці роки еволюція.
Що таке ген «їжачок сонік», навіщо жабам «відмовлятися» від ребер і чому крокодиляче м’ясо на смак нагадує курятину? Чому очі розміщені на голові, а не, скажімо, на руках та чи справді кінцівки — то колишні плавці? Яка риба за швидкістю може обігнати гепарда та який палець довелося б ампутувати, якби ми пересувалися, як рептилії? Чому восьминоги, попри великий мозок, часом бувають тупіші, ніж бджоли, і що спільного в акул з літаками? Автор книжки відповідає на ці й інші питання, водночас пояснюючи, чим внутрішній скелет крутіший за зовнішній і як відрізнити колегу від рептилоїда.
Гарна книга простою мовою про формування скелета спочатку у морських тварин, а згодом й у сухопутних. Тема досить складна (хто вчив коли-небудь анатомію, мусить зрозуміти), але автору вдалося розповісти про еволюцію будови тіла у доступний та навіть дотепний спосіб. Я читала електронну книгу і це відверто не зручно. Річ у тім, що на початку книги усі кістки, про які іде мова, пронумеровані. І щоб не переобтяжувати текст довгими мудрими термінами, всі кісточки позначені цифрами. Варто лише зробити закладку і підглядати періодично. От лишень в електронному форматі такий трюк виявиться дуже складним, тому розуміння контексту дуже ускладнюється місцями. Однак, читати цікаво.
Що мені сподобалося: - Гумор. Ну справді - це важливо і я завжди плюсую, коли наукова інформація подається без помпезності й зверхності. - Приклади з життя. Дуже часто для спрощення механіки скелету автор вдається до практичних або кумедних порівнянь. На приклад, радить спробувати поорудувати китайськими паличками, аби зрозуміти як працюють щелепи у птахів, або пропонує пробігтися підлогою в позі "впасти та відтиснутися, руки широко", щоб зрозуміти, чому амфібії так повільно пересуваються, або ж як відрізнити людину від рептилоїда. І моє улюблене порівняння про об'єм мозку людини, який співмірний з об'ємом двох пляшок вина (червоного сухого, я сподіваюся). - Поділ на маленькі розділи. Розумію, що тема дуже обширна, і багато чого довелося описати бігцем. Проте ці всі розділи досить стислі, не втомлюєшся читати розділ до кінця (тому не бійтеся, якщо у вас немає біологічних знань). - Ілюстрації (Але в електронній версії вони крихітні і ніц не видно, на жаль) - Посилання та список літератури для кожного розділу. Це дуже зручно, на відміну від класичних загальних списків вкінці книги.
Не сподобалося одне - мало птахів. Розумію, що поступитися потрібно чимось в тексті, але про риб, амфібій значно більше тексту, про птахів лиш бігцем. А шкода.
Останній розділ про людей взагалі дуже виділяється, дотепний та цікавий.
Я сміливо раджу читати усіх, кого цікавить тваринний світ. Не варто лякатися слова "еволюція" в заголовку, тут інформація про викопний та нині живучий тваринний світ - як їм живеться, для чого певні пристосування, як вони виникали. Справді цікаво.
Я люблю кістки, але не очікувала, що можно цілу книгу із захопленням слідкувати за видозміненням простого ланцетника, який виявився не таким вже й простим. Заворожують тупикові гілки еволюції, розділ на біле та червоне м'яско, параллельний розвиток синапсид, діапсид і анапсид — коротше кажучи, погляд на світ ще раз трохи змінився. Раджу всім.
Це найкраща книжка нон-фікшн, яку я прочитала за останній час. Читала як детектив, пожадливо починаючи нову сторінку: а що ж там далі? Куди далі рухалася еволюція? На початку книжки пронумеровані всі кісточки, і потім, коли автор розповідає, як, наприклад, змінювалася кінцівка, яка кісточка куди посунулася чи зникла, дуже легко це все собі уявити. Цікаво було все, але особливо мене захопили сторінки про динозаврів. Завдяки тому, що я маю сина, я взагалі задумалася: а хто такі, власне кажучи, були динозаври? Тиранозавр, птеродактиль і диплодок - вони такі різні. Вони взагалі родичі? А родич їм крокодил? І ким динозаврам доводяться птахи? Відповіді на ці питання можна знайти в цій книжці. Залишаю в домашній бібліотеці.
Кістки мені завжди здавались найнуднішою частиною тварин, але навіть про них, як виявилось, можна написати непогану науково-популярну книжку. Допомогло те, що тут зроблено акцент на еволюцію скелету: цікаво дізнаватись, як наші власні кістки еволюціонували з хрящів та плавців доісторичних риб.
Люблю відкривати для себе щось нове разом із книгами «Віхоли» зі серії наук.-поп.! Цього разу - перемолола всім кісточки 😁. Дізналася багацько цікавого про наші, людські, скелети, а також - птахів, динозаврів, тварин, риб і комах.
Чесно, було важко пробратися крізь таку велику кількість назв кісток і хрящів, але водночас було дуже цікаво, що ж там і як!
Наприклад ⤵️ 🔸Межа едіакарського та кембрійського періодів - близько 550-530 мільйоноліть тому - були одними з найвизначнішими у природничій історії. Учені називають їх Кембрійським вибухом видоутворення, або Скелетною революцією. 🔸Тварин із зовнішнім скелетом мають обмеження в рості: їхні розміри не можуть перевищувати трьох метрів, та й то лише у водних істот, які вплив сили земного тяжіння частково компенсують архімедовою силою. 🔸У ссавців, крім людей, є кістка пеніса або клітора. 🔸«Уже понад півтора століття ретельно розробляється гіпотеза, що наріжним каменем нашої еволюції була не двоногість, а ускладнення рук і мозку для виготовлення знарядь праці. Завдяки таким поглядам з'явився крилатий вислів "Праця зробила з мавпи людину"».
До речі, кожен розділ розпочинається цитатою Ґете, а ще тут багато малюнків, які допомагають краще зрозуміти суть написаного, адже може побачити ту чи іншу кістку, її розміщення, зрозуміти їхню різницю між людьми і тваринами тощо.
📖 Мені сподобалося, якщо тема вас зацікавила, то книжку рекомендую до прочитання!
P. S. А ще в автор подає класні аналогії, тому складні якісь штуки можна легко зрозуміти на життєвих прикладах, це круто!
В книзі автор послідовно прослідковує еволюцію життя на Землі на прикладі скелету. Інформація пізнавальна, але перевантажена науковими термінами, і, часом, деталізацією будови скелету (до прикладу – на рис. 26-50 схематично і детально зображуються поступові еволюційні перетворення черепа). Мені подібної інформації було забагато. Думаю, мало кому з пересічних читачів було цікаво розглядати майже 25 малюнків, вишукуючи саме ту кісточку, що зазнала змін.
Звичайно, траплялася і цікава інформація.
Книга дуже легко читається, на її сторінках я познайомилася з великою кількістю риб та тварин.
Але чи стала б я цю книгу рекомендувати до читання іншим – оце питання….
Цікавезна книга, яку дуже рекомендую. Для тих, хто цікавиться історією еволюції і вже перечитав "Риба всередині нас" та інші відомі книжки по темі. Очікувала, шо буде все те саме - але, на щастя, помилялась. Все описується доволі просто та зрозуміло навіть людині, далекій від анатомії та біології, цікаві ілюстрації та схеми, неочікувані факти та багато гумору, що зробило процес читання ще більш приємним.
Тішуся з того, що в нас з‘являється якісний наукпоп. Ця книжка - приклад того, що будь-яка тема може бути цікавою, якщо її гарно викласти.
Як на мене, автору вдалося витримати баланс між науковістю та популярністю - це і не сухий підручник, і не збірка рандомних фактів про кістки. Вдала структура та легка мова зробили цю подорож необтяжливою, ґрунтовною та цікавою.
Поставила дві зірки лише через те,що мені надто важко написано. Так,можливо для когось книга чудова та легка для розуміння. Але я пів книги продивилась лише,а не читала. Не було цікаво, тому що важка мова. Зазвичай книги на таку тему люблю,тому справа не в тому що менф не цікавий жанр чи тема. Але впевнена,що комусь ця книга припала до душі))
Крута подорож еволюцією скелета. Я знав, що мене тут очікує багато анатомії і спершу було навіть трішки лячно. Але мої страхи розвіялися майже одразу. Дечим ця книга нагадує детектив: йдемо по ниточці фактів і щоразу детектив-вчений (збірний образ антропологів і палеонтологів) відкриває нам нову кісточку, новий еволюційний сюжет.
Корисна, цікава і просто чудова книжка. Поки що це найкращий український наукпоп, який я читав у своєму житті.
Фундаментальніше запитання: чому саме скелет? Тому, що кістки нам до вподоби. З-поміж усіх частин тіла конкурувати з кістками за частотою використання у дизайнерських рішеннях може хіба що око. Ані мозок, ані пеніс, ані тим паче підшлункова залоза не трапляються на принтах одягу, в оздобленні аксесуарів і прикрасах частіше за елементи скелета. Попри такий потяг до кісток, більшість людей дізнаються про них, хіба що коли якусь зламають.
Хард наук-поп про еволюцію скелету, доволі фахово написаний, якщо не рахувати абсолютно некоректного прикладу на початку, про порівняння розумових здібностей восьминога та бджоли. Купа назв різних кісток може відлякати, але на мій погляд науковість та популярність збалансовані вдало, і структура книжки добра - все розкладає у голові по поличках. А ще автор не любить птахів :), про них менше за все. Але загалом дуже зрозуміло та цікаво, рекомендую.