What do you think?
Rate this book
Соломія Крушельницька: Роман-біографія
У романі-біографії письменниця висвітлює життя і творчий шлях всесвітньовідомої співачки. У романі відтворено повнокровний образ визначної артистки, показано високу красу її життя, глибинність душі, вроджений хист та безупинне самовдосконалення, а також громадянську позицію Соломії Крушельницької.
358 pages, Hardcover
First published January 1, 1986
3 people are currently reading
32 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
April 28, 2023
Я захоплена Соломією Крушельницькою.
Неймовірна жінка, сильніша за всі перешкоди, яких мала тисячі на кожному кроці.
Книга просто безцінна.
Неймовірна жінка, сильніша за всі перешкоди, яких мала тисячі на кожному кроці.
Книга просто безцінна.
September 11, 2022
Цю книжку не можу оцінити однозначно. Стиль написання, мова, зміст витримані у традиції радянської літератури і це ніяк твір не прикрашає,робить його доволі нецікавим і посереднім. Окремі моменти, враховуючи роки написання, трактуються кардинально по-іншому, ніж подаються у сучасніших джерелах. Але багатогранна особистість головної героїні компенсує усі недоліки!
Я ціную книги двох ґатунків: майстерно виписані художні твори з історичною, суспільною, культурною чи філософською канвою, цікавим небанальним сюжетом та книжки, коли не зважаючи на манеру і стиль написаного(часом дуже примітивно навіть), ти відкриваєш для себе нові горизонти, надихаєшся і отримуєш стимул до власних і глибших пошуків.
Книга швидше документальна, ніж художня. Подається багато уривків з листування Соломії та видатних людей епохи.
Захоплює надзвичайна працьовитість, витримка, бажання самовдосконалення, сила волі Крушельницької. Її непересічний талант оцінили у всьому світі за життя співачки!
Книжка привідкриває завісу над культурним життям Галичини того часу, соціальними настроями.
Депресивна українська література, яку нам дозволили знати, розповідає лише про тяжкі бідування українського села і майже нічого про життя міста, про культурні події (а вони відбувалися), про те, що багато нашої інтелігенції вчилося у Європі .
Цей роман мимоволі малює іншу палітру життя. Люди навчалися, подорожували, творили, цікавилися мистецтвом та літературою інших країн, боролися за свої права та свободи. Побачивши трохи світу, розуміють, що мало хто собі уявляє, яке те життя у Галичині, вважають і беруть собі за обов'язок розкрити тему бідного і знедоленого селянства, до якого нікому нема діла.
Яке це має відношення до Соломії Крушельницької? Доволі пряме. Вона була добре знайома з Іваном Франком, з Василем Стефаником їх зв'язувала довголітня дружба, а можливо, і щось більше, але ж з радянської книжки про це не здогадаєшся:)
Вони регулярно листуються, залучають Соломію до суспільних справ. Вона допомагає коштами радикальній партії Франка, а завдяки розмовам зі Стефаником, перебуваючи далеко за кордоном, дає концерти не лише високій публіці,а й українським емігрантам.
Соломія постійно вчилася новому, виробляла свій смак і світосприйняття. Вона захоплювалася життям та здобутками перших феміністок того часу Наталії Кобринської, Софії Окуневської, Жорж Санд. За кимось просто спостерігала,з кимось дружила, з кимось листувалася.
Завжди активна, люб'язна, ніколи не брала участі у артистичних інтригах, дуже дорожила своєю репутацією, надзвичайно строга і вимоглива до рідних.
То не переказ тексту. То моменти, які мене вразили у її біографії. Паралельно з читанням, переглянула кілька передач присвячених співачці, послухала уривки виступів... Шкода, що на загал ми мало знаємо про таких видатних людей.
Показово, що виступаючи у кращих оперних театрах світу, будучи визнаною оперною дівою, Соломія жодного разу не отримала запрошення від Київської опери і так ніколи й не побувала у Києві і не мала змоги зустрітися з Миколою Лисенком, творчість якого їй дуже імпонувала .
Книжка стверджуює, що Крушельницька повернулася під кінець життя до Львова і добровільно відмовилася від свого італійського громадянства, не хотіла користуватися своїми маєтками, тільки служити своєму народові. Та інші джерела розповідають, що громадянство української радянської республіки їй дали майже насильно, виїздити до власного дому в Італії заборонили,а згодом радянські адвокати від її імені продали весь маєток, виплативши Соломії лиш маленьку часточку, якої ледве вистачало на життя. Вся безцінна колекція сценічного одягу(часто шита і за участі Соломії),рідкісні партитури,бібліотека, ще раніше потрапили у руки невідомих злодіїв і були втрачені для світу...
Тож, після прочитання залишився гіркий післясмак. Геніальна співачка, непересічна особистість,чудова викладачка померла у бідності, самотності від раку горла... Краще просто увімкну якийсь її виступ....
Попри все,для любителів біографічних творів і для всіх ,хто цікавиться талановитими людьми нашої країни - раджу ознайомитися з цією книжкою! Вона не лише про видатну особистість, але й про методи та результати роботи "прекрасної епохи" радянського союзу, який найкраще вмів нищити, принижувати і кидати у забуття.
Я ціную книги двох ґатунків: майстерно виписані художні твори з історичною, суспільною, культурною чи філософською канвою, цікавим небанальним сюжетом та книжки, коли не зважаючи на манеру і стиль написаного(часом дуже примітивно навіть), ти відкриваєш для себе нові горизонти, надихаєшся і отримуєш стимул до власних і глибших пошуків.
Книга швидше документальна, ніж художня. Подається багато уривків з листування Соломії та видатних людей епохи.
Захоплює надзвичайна працьовитість, витримка, бажання самовдосконалення, сила волі Крушельницької. Її непересічний талант оцінили у всьому світі за життя співачки!
Книжка привідкриває завісу над культурним життям Галичини того часу, соціальними настроями.
Депресивна українська література, яку нам дозволили знати, розповідає лише про тяжкі бідування українського села і майже нічого про життя міста, про культурні події (а вони відбувалися), про те, що багато нашої інтелігенції вчилося у Європі .
Цей роман мимоволі малює іншу палітру життя. Люди навчалися, подорожували, творили, цікавилися мистецтвом та літературою інших країн, боролися за свої права та свободи. Побачивши трохи світу, розуміють, що мало хто собі уявляє, яке те життя у Галичині, вважають і беруть собі за обов'язок розкрити тему бідного і знедоленого селянства, до якого нікому нема діла.
Яке це має відношення до Соломії Крушельницької? Доволі пряме. Вона була добре знайома з Іваном Франком, з Василем Стефаником їх зв'язувала довголітня дружба, а можливо, і щось більше, але ж з радянської книжки про це не здогадаєшся:)
Вони регулярно листуються, залучають Соломію до суспільних справ. Вона допомагає коштами радикальній партії Франка, а завдяки розмовам зі Стефаником, перебуваючи далеко за кордоном, дає концерти не лише високій публіці,а й українським емігрантам.
Соломія постійно вчилася новому, виробляла свій смак і світосприйняття. Вона захоплювалася життям та здобутками перших феміністок того часу Наталії Кобринської, Софії Окуневської, Жорж Санд. За кимось просто спостерігала,з кимось дружила, з кимось листувалася.
Завжди активна, люб'язна, ніколи не брала участі у артистичних інтригах, дуже дорожила своєю репутацією, надзвичайно строга і вимоглива до рідних.
То не переказ тексту. То моменти, які мене вразили у її біографії. Паралельно з читанням, переглянула кілька передач присвячених співачці, послухала уривки виступів... Шкода, що на загал ми мало знаємо про таких видатних людей.
Показово, що виступаючи у кращих оперних театрах світу, будучи визнаною оперною дівою, Соломія жодного разу не отримала запрошення від Київської опери і так ніколи й не побувала у Києві і не мала змоги зустрітися з Миколою Лисенком, творчість якого їй дуже імпонувала .
Книжка стверджуює, що Крушельницька повернулася під кінець життя до Львова і добровільно відмовилася від свого італійського громадянства, не хотіла користуватися своїми маєтками, тільки служити своєму народові. Та інші джерела розповідають, що громадянство української радянської республіки їй дали майже насильно, виїздити до власного дому в Італії заборонили,а згодом радянські адвокати від її імені продали весь маєток, виплативши Соломії лиш маленьку часточку, якої ледве вистачало на життя. Вся безцінна колекція сценічного одягу(часто шита і за участі Соломії),рідкісні партитури,бібліотека, ще раніше потрапили у руки невідомих злодіїв і були втрачені для світу...
Тож, після прочитання залишився гіркий післясмак. Геніальна співачка, непересічна особистість,чудова викладачка померла у бідності, самотності від раку горла... Краще просто увімкну якийсь її виступ....
Попри все,для любителів біографічних творів і для всіх ,хто цікавиться талановитими людьми нашої країни - раджу ознайомитися з цією книжкою! Вона не лише про видатну особистість, але й про методи та результати роботи "прекрасної епохи" радянського союзу, який найкраще вмів нищити, принижувати і кидати у забуття.
November 3, 2023
Ця книга дісталась мені випадково. Бібліотекар прочитала і одразу порадила мені. Здається до цього, я або дуже мало або зовсім не чула про Соломію Крушельницьку. Така визначна постать в нашій історії. У мене її сила викликала захоплення впереміш із сумом. Важкий шлях, зневірення та врешті визнання. Бо, де це бачено, щоб жінка хотіла вчитися! Але їй дуже пощастило, адже маючи такі дані у неї повірила правильна людина і взялася допомогти. Соломію хотіли мати на сцені всі театри світу.
Мені дуже сподобались її рідні. Особливо батько, від нього вона навчилась всього кращого. Така вихована панянка, з манерами, але носа ніколи не задирала. Спів був її любов'ю, вона йшла з ним з дитинства. Книга відкриває життя Крушельницьких. Ми пізнаємо їх всіх. А ще зануруємось в театральну епоху того часу. Ставити п'єси - це нелегкий шлях, а грати в них - переміш захвату страху водночас. Та перш за все вона була українкою і показувала це всім.
Якщо не знайомі з Меа, дуже раджу цю працю. Написана в легкій манері, хоч інколи може сіпатися око про згадку самі знаєте якої країни. Але там не так багато, а книга варта уваги.
"Все на цьому світі гине, все пропадає, навіть могили наші не вічні, бо в землю западають і не видно їх на землі, а пісня залишається, пісня живе з нами і після нас!"
"Гай-гай, таж-бо то голос був! Розгонистий, широкий, як лан, м'який, як оксамит, а чистий, як та роса на квітах!"
"Професія співака — це важка фізична праця. Режим і вправи, режим і вправи — і так без кінця"
Мені дуже сподобались її рідні. Особливо батько, від нього вона навчилась всього кращого. Така вихована панянка, з манерами, але носа ніколи не задирала. Спів був її любов'ю, вона йшла з ним з дитинства. Книга відкриває життя Крушельницьких. Ми пізнаємо їх всіх. А ще зануруємось в театральну епоху того часу. Ставити п'єси - це нелегкий шлях, а грати в них - переміш захвату страху водночас. Та перш за все вона була українкою і показувала це всім.
Якщо не знайомі з Меа, дуже раджу цю працю. Написана в легкій манері, хоч інколи може сіпатися око про згадку самі знаєте якої країни. Але там не так багато, а книга варта уваги.
"Все на цьому світі гине, все пропадає, навіть могили наші не вічні, бо в землю западають і не видно їх на землі, а пісня залишається, пісня живе з нами і після нас!"
"Гай-гай, таж-бо то голос був! Розгонистий, широкий, як лан, м'який, як оксамит, а чистий, як та роса на квітах!"
"Професія співака — це важка фізична праця. Режим і вправи, режим і вправи — і так без кінця"
May 27, 2024
Хто ж зараз пам'ятає, прочитала я його повністю, чи ні. Але кілька моментів пам'ятаю, які вразили: з початку книги, з середини і з кінця, -- тому може й так :)
Вона співала прекрасно і довго; мене малу так вразило, що останній концерт вона давала у 68. Після цієї книжки я почала захоплюватися Крушельницькою.
Гарно
Вона співала прекрасно і довго; мене малу так вразило, що останній концерт вона давала у 68. Після цієї книжки я почала захоплюватися Крушельницькою.
Гарно
September 26, 2024
Найбільші театри світу сперечалися за право приймати у себе на сцені видатну артистку. І як лише її не називали: і "польською співачкою", і "малоросіянкою з Галичини", але Соломія Крушельницька - співачка й актриса - завжди позиціонувала себе дочкою і гордістю українського народу. У які б світи доля її не занесла і куди б не підносила слава, вона завжди пам'ятала свій рідний край і безмежно любила український народ.
Дівчина, яка не сиділа на скрині із посагом, і не чекала нареченого як її однолітки-дівчата. Її скриня - справжня скарбниця, яку вона відчинила і показала світові. Скарб, що дала їй рідна земля: культуру, мову, енергію. Тож "знай наших", які зуміли провести у світ свій дар, служінням мистецтву та стати величними постатями і візитівкою України на світовій арені.
Здається увесь світ шаленів від голосу Соломії:
Львів, Варшава, Мілан, Рим, Відень, Буенос-Айрес, Нью-Йорк, Чікаґо, Філадельфія, Монреаль, Вінніпег, Париж, Одеса, Петербург, Каїр - всі квіти світу були у її ніг. Та в кожному своєму концерті, хоч де б не відбувався її виступ, закінчуючи оперну програму,
Соломія Крушельницька виходила на сцену з українською народною піснею, несучи її в життя далеко за межі Батьківщини.
Життєпис Соломії Крушельницької написаний Валерією Врублевською, ще за радянських часів, але це дає змогу простежити як же радянська пропаганда маніпулювала іменем Соломії Крушельницької та людей із її оточення.
У формі спогадів, особистих інтерв'ю, часто на межі з письменницьким домислом і фантазією, Валерія Врублевська відтв��рила мистецьку атмосферу на зламі XIX-XX століть, авторка змальовує цікаві епізоди з життя не лише самої Соломії Крушельницької, тут постають живі образи видатних постатей - письменників Івана Франка та Василя Стефаника, художника Івана Труша, громадського діяча Михайла Павлика, композитора Миколи Лисенка, оперних митців Чезаре Річчіоні, Пуччіні, Фаусти Креспі, письменниці Етель Ліліан Войнич.
Мистецькі успіхи відкрили перед Соломією двері усього світу, але вона добре закарбувала, що слава приходить до того, хто безмежно любить свій рідний край.
Дівчина, яка не сиділа на скрині із посагом, і не чекала нареченого як її однолітки-дівчата. Її скриня - справжня скарбниця, яку вона відчинила і показала світові. Скарб, що дала їй рідна земля: культуру, мову, енергію. Тож "знай наших", які зуміли провести у світ свій дар, служінням мистецтву та стати величними постатями і візитівкою України на світовій арені.
Здається увесь світ шаленів від голосу Соломії:
Львів, Варшава, Мілан, Рим, Відень, Буенос-Айрес, Нью-Йорк, Чікаґо, Філадельфія, Монреаль, Вінніпег, Париж, Одеса, Петербург, Каїр - всі квіти світу були у її ніг. Та в кожному своєму концерті, хоч де б не відбувався її виступ, закінчуючи оперну програму,
Соломія Крушельницька виходила на сцену з українською народною піснею, несучи її в життя далеко за межі Батьківщини.
Життєпис Соломії Крушельницької написаний Валерією Врублевською, ще за радянських часів, але це дає змогу простежити як же радянська пропаганда маніпулювала іменем Соломії Крушельницької та людей із її оточення.
У формі спогадів, особистих інтерв'ю, часто на межі з письменницьким домислом і фантазією, Валерія Врублевська відтв��рила мистецьку атмосферу на зламі XIX-XX століть, авторка змальовує цікаві епізоди з життя не лише самої Соломії Крушельницької, тут постають живі образи видатних постатей - письменників Івана Франка та Василя Стефаника, художника Івана Труша, громадського діяча Михайла Павлика, композитора Миколи Лисенка, оперних митців Чезаре Річчіоні, Пуччіні, Фаусти Креспі, письменниці Етель Ліліан Войнич.
Мистецькі успіхи відкрили перед Соломією двері усього світу, але вона добре закарбувала, що слава приходить до того, хто безмежно любить свій рідний край.
October 11, 2025
Багато цікавої інформації про надзвичайну жінку. Авторка зробила величезну роботу. Але як же псує книжку радянщина... Пасажі про "буржуазне мистецтво", "буржуазних націоналістів" і таке інше страшенно дратують, хоч і не те щоб вони були на кожній сторінці.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews