What do you think?
Rate this book
Кімнати Естер
«Кімнати Естер» — це історія сім’ї, в якій багато любові та розпачу. Від останнього десятирічна Естер навчилась утікати. Один, два, три — і ось вона вже не вдома, а в Кімнатах, де розливається море, а небом ширяє повітряна куля. Тут їй підвладно все. Можливо, навіть порятунок тата.
Тато Естер — власник парку атракціонів і талановитий інженер. А ще він п’є й не може зупинитися, і ні дружина, ні донька не здатні вплинути на його залежність. Попри все, батьки намагаються хоч якось налагодити своє життя, однак кожен наступний крок веде їх до чергової безодні, а саму Естер — до нової Кімнати.
Налякана, але рішуча, вона вирушає туди, звідки відмовляється повертатись сама. Та чи зможе Естер витягти з прірви того, хто не знає, що падає?
Тато Естер — власник парку атракціонів і талановитий інженер. А ще він п’є й не може зупинитися, і ні дружина, ні донька не здатні вплинути на його залежність. Попри все, батьки намагаються хоч якось налагодити своє життя, однак кожен наступний крок веде їх до чергової безодні, а саму Естер — до нової Кімнати.
Налякана, але рішуча, вона вирушає туди, звідки відмовляється повертатись сама. Та чи зможе Естер витягти з прірви того, хто не знає, що падає?
- GenresFiction
Paperback
Published March 1, 2025
12 people are currently reading
300 people want to read
About the author
Марія Олекса
2 books21 followersПисьменниця, журналістка, мандрівниця. Десять років працювала випусковою редакторкою на французькому телебаченні. Короткі списки Книги року ВВС-2025 за роман "Кімнати Естер". Довгі списки Книги року ВВС-2023 за дебютний роман "Перші".
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 65 reviews
March 24, 2025
5⭐️
Друга книга авторки і це на багато левелів і кроків вперед у творчості Марії.
Початок не зрозумілий, хаотичний і схоже на якусь фантастику, але далі коли вже все розумієш - ти просто живеш з героями їхню історію, переживаєш і віриш, що все буде добре… а чи буде читайте!
Готовий і надалі читати Марію Олексу!
Друга книга авторки і це на багато левелів і кроків вперед у творчості Марії.
Початок не зрозумілий, хаотичний і схоже на якусь фантастику, але далі коли вже все розумієш - ти просто живеш з героями їхню історію, переживаєш і віриш, що все буде добре… а чи буде читайте!
Готовий і надалі читати Марію Олексу!
May 6, 2025
Алкоголь — зло.
На цьому можна було б відгук і завершити в цілому, але я все-таки ще дещо напишу.
🎀 Естер, яка надто рано подорослішала, дві проблеми. Перша: її батько запийний алкоголік, в чому не зізнається навіть собі. Друга: вона віддає перевагу жити у Кімнатах, створених власною уявою, а не у реальному світі. Ззовні це виглядає страшно — дитина просто сидить годинами втупившись в одну точку і хитається із дурною посмішкою на обличчі.
🎀 Це має назву — дезадаптивна мрійливість — і навіть лікується. Безуспішно лікується, зрештою, бо, виявляється, для того, аби дитина не сиділа китайським болванчиком у кутку, треба їй знайти заняття — танці, малювання, театральний гурток, коло авіалюбителів, гончарні мистецтва на швидку руку etc, дивина, правда? (ніт)
🎀 Мама Естер, дружина алкоголіка Валіка, також зрештою починає віддавати собі раду у тому, що вона залишається з цією скалкою людини не тому, що переживає, як дитина сприйме розлучення, а тому що сама обрала з ним жити. Коли вона, нарешті, промовила, що прекрасна бачила, як він пив, ще на етапі залицянь та бездітності, почався її власний шлях виздоровлення.
🎀 Бо до того вони бісили мене всі (це, зрештою, також ознака гарної літератури, коли персонажі бісять своєю реальністю, а не картонністю). Цей чмо, який без пляшки не може думати; ця ненормальна, яка в вісімсотп'ятнадцятий раз вірить, що ото вчора був останній раз, і ця нещасна дитина в кутку, який нема куди податися, бо тут батько слюнями по підлозі їздить, поки мама його шпиняє "ти ж обіцяв, ти ж обіцяв". Тьфу блін.
🌸 Може здатися, що весь текст — суцільні неприглядності родини, де батько алкоголік. Насправді він дуже ліричний і красивий, адже при втечі у Кімнати все стає чудовим, привабливим та здоровим.
🌸 І написано так, що я майже не шпорталася об дивні конструкції чи недолугі епітети (буквально одне речення в мене відмічено, яке викликало "што?" — "Медик адресував їй кульгаве «стежте, щоб приймав ліки»". Кульгаве? Рілі?).
🌈 Мое щире #Дафа_радить і сприйміть за пораду до нашого марафону #сучукрліто
На цьому можна було б відгук і завершити в цілому, але я все-таки ще дещо напишу.
🎀 Естер, яка надто рано подорослішала, дві проблеми. Перша: її батько запийний алкоголік, в чому не зізнається навіть собі. Друга: вона віддає перевагу жити у Кімнатах, створених власною уявою, а не у реальному світі. Ззовні це виглядає страшно — дитина просто сидить годинами втупившись в одну точку і хитається із дурною посмішкою на обличчі.
🎀 Це має назву — дезадаптивна мрійливість — і навіть лікується. Безуспішно лікується, зрештою, бо, виявляється, для того, аби дитина не сиділа китайським болванчиком у кутку, треба їй знайти заняття — танці, малювання, театральний гурток, коло авіалюбителів, гончарні мистецтва на швидку руку etc, дивина, правда? (ніт)
🎀 Мама Естер, дружина алкоголіка Валіка, також зрештою починає віддавати собі раду у тому, що вона залишається з цією скалкою людини не тому, що переживає, як дитина сприйме розлучення, а тому що сама обрала з ним жити. Коли вона, нарешті, промовила, що прекрасна бачила, як він пив, ще на етапі залицянь та бездітності, почався її власний шлях виздоровлення.
🎀 Бо до того вони бісили мене всі (це, зрештою, також ознака гарної літератури, коли персонажі бісять своєю реальністю, а не картонністю). Цей чмо, який без пляшки не може думати; ця ненормальна, яка в вісімсотп'ятнадцятий раз вірить, що ото вчора був останній раз, і ця нещасна дитина в кутку, який нема куди податися, бо тут батько слюнями по підлозі їздить, поки мама його шпиняє "ти ж обіцяв, ти ж обіцяв". Тьфу блін.
🌸 Може здатися, що весь текст — суцільні неприглядності родини, де батько алкоголік. Насправді він дуже ліричний і красивий, адже при втечі у Кімнати все стає чудовим, привабливим та здоровим.
🌸 І написано так, що я майже не шпорталася об дивні конструкції чи недолугі епітети (буквально одне речення в мене відмічено, яке викликало "што?" — "Медик адресував їй кульгаве «стежте, щоб приймав ліки»". Кульгаве? Рілі?).
🌈 Мое щире #Дафа_радить і сприйміть за пораду до нашого марафону #сучукрліто
December 19, 2025
Ставлю 5/5 і книжка точно піде в топ року
Вона дуже сумна, одночасно дуже життєва. Можливо, когось вона дійсно так не тригерне, але це буду не я. Багато згадувала дитинства, поки читала.
У мене в сімʼї не було проблем алкоголізма, слава богу, але були постійні сварки і я була дитиною, яка їх чула постійно і думала, що батькі розлучаться.
Останні 100 сторінок я плакала без паузи взагалі, так шкода було всіх
Фраза – "Вона ніколи нікого не любила так сильно, як тата. Вона ніколи нікого так сильно не ненавиділа"
– капець мене як розʼїбала, бо це наче про мої відносини з батьком написано.
Сподобалось, що у нас нема конкретного міста чи назв. І в книзі просто кажуть Місто або Мегаполіс. Це дуже знаково, бо такі сімʼї є всюди, вони є в усіх містах, на жаль, навіть не треба конкретезувати
Коротше, книга дуже сумна, дуже життєва. Марія Олекса всю душу мені вивернула.
Хочу сказати:
Я дитина розлучення зі складними відносинами з батьком, зі мною не можна так, Марія
Вона дуже сумна, одночасно дуже життєва. Можливо, когось вона дійсно так не тригерне, але це буду не я. Багато згадувала дитинства, поки читала.
У мене в сімʼї не було проблем алкоголізма, слава богу, але були постійні сварки і я була дитиною, яка їх чула постійно і думала, що батькі розлучаться.
Останні 100 сторінок я плакала без паузи взагалі, так шкода було всіх
Фраза – "Вона ніколи нікого не любила так сильно, як тата. Вона ніколи нікого так сильно не ненавиділа"
– капець мене як розʼїбала, бо це наче про мої відносини з батьком написано.
Сподобалось, що у нас нема конкретного міста чи назв. І в книзі просто кажуть Місто або Мегаполіс. Це дуже знаково, бо такі сімʼї є всюди, вони є в усіх містах, на жаль, навіть не треба конкретезувати
Коротше, книга дуже сумна, дуже життєва. Марія Олекса всю душу мені вивернула.
Хочу сказати:
Я дитина розлучення зі складними відносинами з батьком, зі мною не можна так, Марія
April 10, 2025
Геніальна, глибока, але водночас проста і життєва історія, яка знищила моє серце. Марія Олекса — одна з найкращих авторок у сучасній українській літературі. Мені поки не вистачає слів, щоб описати весь мій захват, але…це просто неймовірна історія. 5/5,10/10
December 24, 2025
Гарна історія про тему, яку недостатньо говорять.
Я багато в чому розуміла героїню і її емоції. Авторка змогла передати стан всієї сімї у такій важкій ситуації.
Це той випадок, коли так багато думок - що важко все написати, не пишучи статтю з детальним аналізом.
Просто почитайте. Воно вам треба.
Я багато в чому розуміла героїню і її емоції. Авторка змогла передати стан всієї сімї у такій важкій ситуації.
Це той випадок, коли так багато думок - що важко все написати, не пишучи статтю з детальним аналізом.
Просто почитайте. Воно вам треба.
April 12, 2025
❗ TW: залежність, алкоголізм
🧷 Історія починається з подорожі Естер кімнатами. Дівчинка уявляє, де вона хоче бути і все налаштовується саме таким чином. Історія в цей момент здається дещо абсурдною, фантастичною, але далі ви все зрозумієте, ці кімнати — прояв дезадаптивної мрійливості дівчинки, яка не витримує життя з батьком-алкоголіком і хоче жити в світі, де він ще молодий і поки що не залежний (чи справді це так?)
⛵️ Книга піднімає питання алкоголізму, співзалежності, синдрому рятівника, стосунків в сім'ї, випливаючих психологічних проблем з важкого дитинства, важливість психологічної допомоги та необхідності критичної оцінки цієї допомоги.
🗝 Це дуже складна, драматична та важка історія, яка не лишить вас байдужими. Але дуже прошу, якщо у вас був досвід алкоголізму близької людини — читайте дуже обережно і добре подумайте чи взагалі варто.
📼 Як людині, яка мала цей досвід, мені було дуже важко, бо ти розумієш, що, скоріше за все, людина по той бік сторінок це все бачила, бо саме ці сцени пам'ятає кожен, хто бачив залежність.
📖 Авторка дає нам відчути і пройти шлях сім'ї, яка переживає залежність одного з її членів. Збоку виглядає завжди простіше і легше — «Покинь, піди», але як це проживає співзалежна людина? І авторка дає це відчути та... зрозуміти.
🌞 Ця історія зайняла особливе місце в моєму серці. Раджу, але обережно.
🧷 Історія починається з подорожі Естер кімнатами. Дівчинка уявляє, де вона хоче бути і все налаштовується саме таким чином. Історія в цей момент здається дещо абсурдною, фантастичною, але далі ви все зрозумієте, ці кімнати — прояв дезадаптивної мрійливості дівчинки, яка не витримує життя з батьком-алкоголіком і хоче жити в світі, де він ще молодий і поки що не залежний (чи справді це так?)
⛵️ Книга піднімає питання алкоголізму, співзалежності, синдрому рятівника, стосунків в сім'ї, випливаючих психологічних проблем з важкого дитинства, важливість психологічної допомоги та необхідності критичної оцінки цієї допомоги.
🗝 Це дуже складна, драматична та важка історія, яка не лишить вас байдужими. Але дуже прошу, якщо у вас був досвід алкоголізму близької людини — читайте дуже обережно і добре подумайте чи взагалі варто.
📼 Як людині, яка мала цей досвід, мені було дуже важко, бо ти розумієш, що, скоріше за все, людина по той бік сторінок це все бачила, бо саме ці сцени пам'ятає кожен, хто бачив залежність.
📖 Авторка дає нам відчути і пройти шлях сім'ї, яка переживає залежність одного з її членів. Збоку виглядає завжди простіше і легше — «Покинь, піди», але як це проживає співзалежна людина? І авторка дає це відчути та... зрозуміти.
🌞 Ця історія зайняла особливе місце в моєму серці. Раджу, але обережно.
March 14, 2025
Дякую авторці за цю книгу❤️🩹
April 29, 2025
5⭐️
Я дочитала книгу і реву, так сильно вона мене зачепила, бо, просякнута емоціями, змушує задуматися, викликає відповідну реакцію. Авторка дуже гарно оперує художніми тропами, я зробила собі купу заміток, такі гарні вислови з глибоким сенсом.
Дякую за таку грунтовну роботу та безперервний потік емоцій.
Це було дуже сильно! Поки читаєш, то дійсно вживаєшся в історію, співчуваєш персонажам, сподіваєшся та розчаровуєшся разом з ними.
Тут піднято багато важливих тем: батьки і діти, психологічні травми та розлади, стосунки між дружиною та чоловіком, втрата, справжнє кохання, алкоголізм та саморуйнівна поведінка та інші.
«З любовʼю приходить відповідальність» - я б назвала це девізом книжки.
Батько пʼє, щоб заглушити свої думки та почуття, мати розривається на шматки, намагаючись врятувати шлюб та допомогти своїй дитині, а донька- тягне всю відповідальність за дорослих на своїх тендітних плечах, не може з цим впоратися та тікає до іншої реальності.
Важко усвідомлювати, що психологічні травми батьків, які вони відмовляються визнавати та лікувати, настільки сильно впливають на їхніх дітей.
Будьте готові, що вас розмаже від діалогів, ситуацій та думок.
Вважаю, що це одна з найкращих книжок сучасної української літератури.
Я дочитала книгу і реву, так сильно вона мене зачепила, бо, просякнута емоціями, змушує задуматися, викликає відповідну реакцію. Авторка дуже гарно оперує художніми тропами, я зробила собі купу заміток, такі гарні вислови з глибоким сенсом.
Дякую за таку грунтовну роботу та безперервний потік емоцій.
Це було дуже сильно! Поки читаєш, то дійсно вживаєшся в історію, співчуваєш персонажам, сподіваєшся та розчаровуєшся разом з ними.
Тут піднято багато важливих тем: батьки і діти, психологічні травми та розлади, стосунки між дружиною та чоловіком, втрата, справжнє кохання, алкоголізм та саморуйнівна поведінка та інші.
«З любовʼю приходить відповідальність» - я б назвала це девізом книжки.
Батько пʼє, щоб заглушити свої думки та почуття, мати розривається на шматки, намагаючись врятувати шлюб та допомогти своїй дитині, а донька- тягне всю відповідальність за дорослих на своїх тендітних плечах, не може з цим впоратися та тікає до іншої реальності.
Важко усвідомлювати, що психологічні травми батьків, які вони відмовляються визнавати та лікувати, настільки сильно впливають на їхніх дітей.
Будьте готові, що вас розмаже від діалогів, ситуацій та думок.
Вважаю, що це одна з найкращих книжок сучасної української літератури.
October 3, 2025
Мені було надзвичайно важко читати цю книгу. Часом я відкладала її і не хотіла повертатися. Не тому, що вона погана — навпаки. Вона надто реальна, надто правдива, надто болюча.
Я дуже злилася. Злилася на несправедливість, на б��йдужість, на дорослих, які мали б берегти, а замість того — руйнують. Бо жодна дитина не має нести на собі чужу відповідальність. Жодна дитина не має ставати «дорослішою» за своїх батьків. І вже точно — не має рятувати тата від алкоголізму.
«Кімнати Естер» — це не просто історія про залежність. Це історія про любов, яка виявилася занадто великою ношею для маленької дівчинки. Про втечу від болю — у вигадані кімнати, де все добре, де тато посміхається, де світ не ламає тебе кожного дня. Але ці кімнати — не порятунок. Вони — крик. Мовчазний, задушений у собі. Страшний тим, що його ніхто не чує.
Кожен раз, коли Валентин знову йшов у запій, мені хотілося кричати на нього. Хотілося забрати Естер, обійняти, дати їй нормальне дитинство, просте й щасливе, яке має бути в кожного. Хотілося вирвати її з тієї тріщини між реальністю і вигадкою, в якій вона жила.
Я ніколи не зрозумію людей, які топлять свій біль в алкоголі, і при цьому топлять у ньому інших. Топлять дітей. Родини. Любов. Себе.
Ця книга не просто болить — вона вкорінюється в тобі своїм болем. Вона про те, що зазвичай залишають за зачиненими дверима. Про внутрішній крик, який ніхто не чує.
А ще хочеться відмітити манеру авторки, яка мені дуже відгукнулася. Марія Олекса пише щиро й відверто. У її словах немає зайвого — тільки справжні емоції. Вона не пояснює біль, а просто показує його, і це проникає прямо в серце.
Я дуже злилася. Злилася на несправедливість, на б��йдужість, на дорослих, які мали б берегти, а замість того — руйнують. Бо жодна дитина не має нести на собі чужу відповідальність. Жодна дитина не має ставати «дорослішою» за своїх батьків. І вже точно — не має рятувати тата від алкоголізму.
«Кімнати Естер» — це не просто історія про залежність. Це історія про любов, яка виявилася занадто великою ношею для маленької дівчинки. Про втечу від болю — у вигадані кімнати, де все добре, де тато посміхається, де світ не ламає тебе кожного дня. Але ці кімнати — не порятунок. Вони — крик. Мовчазний, задушений у собі. Страшний тим, що його ніхто не чує.
Кожен раз, коли Валентин знову йшов у запій, мені хотілося кричати на нього. Хотілося забрати Естер, обійняти, дати їй нормальне дитинство, просте й щасливе, яке має бути в кожного. Хотілося вирвати її з тієї тріщини між реальністю і вигадкою, в якій вона жила.
Я ніколи не зрозумію людей, які топлять свій біль в алкоголі, і при цьому топлять у ньому інших. Топлять дітей. Родини. Любов. Себе.
Ця книга не просто болить — вона вкорінюється в тобі своїм болем. Вона про те, що зазвичай залишають за зачиненими дверима. Про внутрішній крик, який ніхто не чує.
А ще хочеться відмітити манеру авторки, яка мені дуже відгукнулася. Марія Олекса пише щиро й відверто. У її словах немає зайвого — тільки справжні емоції. Вона не пояснює біль, а просто показує його, і це проникає прямо в серце.
May 22, 2025
3,5*
До самого кінця думала, що буде 3, але 5 останніх сторінках додали пів бала, бо було дійсно зворушливо, хоч і неправдоподібно.
Ще раз ддя себе підтвердила, що магічний реалізм - не моя чашка чаю.
В цьому творі були занадто розтягнуті сцени з вигаданними кімнатами, їх деталізація... і загалом забагато тих кімнат. Достатньо було б і чотирьох разів для розуміння та змалювання причин втеч Естер.
Навіть не зможу порахувати, скільки було тих кімнат ( під кінець стало вже так нецікаво, що лише пробігала очима)
Задоволення від цієї книги точно не варто шукати. Рефлексія - ось прекрасне слово для змалювання суті цієї історії.
Для мене історія тригерна. Бо мій батько пив все своє життя. І я не змогла зрозуміти таке сприйняття ситуації самою Естер. Маю єдине пояснення - психологічне відхилення, яке, напевно, було успадковане від батька (Привіт, Тоха).
До самого кінця думала, що буде 3, але 5 останніх сторінках додали пів бала, бо було дійсно зворушливо, хоч і неправдоподібно.
Ще раз ддя себе підтвердила, що магічний реалізм - не моя чашка чаю.
В цьому творі були занадто розтягнуті сцени з вигаданними кімнатами, їх деталізація... і загалом забагато тих кімнат. Достатньо було б і чотирьох разів для розуміння та змалювання причин втеч Естер.
Навіть не зможу порахувати, скільки було тих кімнат ( під кінець стало вже так нецікаво, що лише пробігала очима)
Задоволення від цієї книги точно не варто шукати. Рефлексія - ось прекрасне слово для змалювання суті цієї історії.
Для мене історія тригерна. Бо мій батько пив все своє життя. І я не змогла зрозуміти таке сприйняття ситуації самою Естер. Маю єдине пояснення - психологічне відхилення, яке, напевно, було успадковане від батька (Привіт, Тоха).
August 2, 2025
В цей відгук я зовсім трішки домішую свій досвід психотерапевта🙏🏼
Це історія дівчинки Естер, яка росте в сім’ї з татом-алкоголіком. Її дитинство сповнене страху, болю, безсилля, а емоційно — просто нестерпне. Щоб якось вижити в цьому всьому, вона створює собі «кімнати» — уявний простір, куди можна втекти, відволіктися, дати собі раду.
Це роман про те, що відчуває дитина в емоційно небезпечному середовищі. У психотерапії навіть є окремий термін — «дорослі діти алкоголіків». Це люди, які й у дорослому віці несуть у собі сліди травматичного дитинства життя з залежними батьками. Вони відчувають постійну тривожність, проблеми з довірою, гіперконтроль і прагнення рятувати інших, труднощі з емоціями,відчуття провини, занижену самооцінку, співзалежні стосунки чи інші форми залежностей.
Естер у романі постійно намагається взяти відповідальність за те, що відбувається в родині. Вона не може покладатися на дорослих, бо не довіряє їм. І все хоче знайти логіку: чому тато п’є і що вона може зробити, щоб його «врятувати».
Авторка дуже правдиво показує все, що відчуває дитина з залежної сімї, тонко й достовірно передає динаміку розвитку алкоголізму — від перших ознак до критичних стадій.
У своєму інтерв’ю Марія Олекса дуже влучно сказала: вона знає, наскільки ця історія може бути важкою і травматичною, але вона бере читача за руку і проводить через неї — так, щоб не залишити з розбитим серцем.
Я проінтерпретувала фінал для себе, він звучить, як завершення терапевтичної сесії: дитина ніби переписує свою історію так, як їй було потрібно. Можливо, це не «реальне» завершення, але саме таке, яке допомагає вижити. У психотерапії є така техніка — переписування сценарію, її часто використовують у когнітивній реструктуризації. Людина «переписує» фінал не для того, щоби вдавати, що болю не було, а щоби знайти інший вихід — більш здоровий і зцілюючий.
Книжка має фрагментарну, рвану побудову — і це, певною мірою, художнє рішення, яке відображає тривожний світ дитини. Та в той же час структура настільки розпорошена, що іноді важко вловити сюжетну тяглість. Це створює специфічне читання: більше емоційне, ніж сюжетно-зосереджене.
І ще про терапевтів. У романі є два образи: один — явно неетичний, другий — не викликає довіри. Це не мінус, а радше відображення реальності. Це додає історії чесності: шлях до зцілення не прямий, не ідеальний.
Рекомендую тим, хто цікавиться психологією, дитячими переживаннями в родинах із залежністю, а також усім, хто хоче прочитати чесну, щиру історію, написану зсередини.
Більше відгуків на тгк КнигОнОс
https://t.me/knygonos
Це історія дівчинки Естер, яка росте в сім’ї з татом-алкоголіком. Її дитинство сповнене страху, болю, безсилля, а емоційно — просто нестерпне. Щоб якось вижити в цьому всьому, вона створює собі «кімнати» — уявний простір, куди можна втекти, відволіктися, дати собі раду.
Це роман про те, що відчуває дитина в емоційно небезпечному середовищі. У психотерапії навіть є окремий термін — «дорослі діти алкоголіків». Це люди, які й у дорослому віці несуть у собі сліди травматичного дитинства життя з залежними батьками. Вони відчувають постійну тривожність, проблеми з довірою, гіперконтроль і прагнення рятувати інших, труднощі з емоціями,відчуття провини, занижену самооцінку, співзалежні стосунки чи інші форми залежностей.
Естер у романі постійно намагається взяти відповідальність за те, що відбувається в родині. Вона не може покладатися на дорослих, бо не довіряє їм. І все хоче знайти логіку: чому тато п’є і що вона може зробити, щоб його «врятувати».
Авторка дуже правдиво показує все, що відчуває дитина з залежної сімї, тонко й достовірно передає динаміку розвитку алкоголізму — від перших ознак до критичних стадій.
У своєму інтерв’ю Марія Олекса дуже влучно сказала: вона знає, наскільки ця історія може бути важкою і травматичною, але вона бере читача за руку і проводить через неї — так, щоб не залишити з розбитим серцем.
Я проінтерпретувала фінал для себе, він звучить, як завершення терапевтичної сесії: дитина ніби переписує свою історію так, як їй було потрібно. Можливо, це не «реальне» завершення, але саме таке, яке допомагає вижити. У психотерапії є така техніка — переписування сценарію, її часто використовують у когнітивній реструктуризації. Людина «переписує» фінал не для того, щоби вдавати, що болю не було, а щоби знайти інший вихід — більш здоровий і зцілюючий.
Книжка має фрагментарну, рвану побудову — і це, певною мірою, художнє рішення, яке відображає тривожний світ дитини. Та в той же час структура настільки розпорошена, що іноді важко вловити сюжетну тяглість. Це створює специфічне читання: більше емоційне, ніж сюжетно-зосереджене.
І ще про терапевтів. У романі є два образи: один — явно неетичний, другий — не викликає довіри. Це не мінус, а радше відображення реальності. Це додає історії чесності: шлях до зцілення не прямий, не ідеальний.
Рекомендую тим, хто цікавиться психологією, дитячими переживаннями в родинах із залежністю, а також усім, хто хоче прочитати чесну, щиру історію, написану зсередини.
Більше відгуків на тгк КнигОнОс
https://t.me/knygonos
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 24, 2025
100000000000000/5
тепер точно братиму всі книжки Марії по замовчуванню
тепер точно братиму всі книжки Марії по замовчуванню
May 4, 2025
В дитинстві моїми Кімнатами були книги, тепер я виросла і не змогла прочитати цю книгу без сліз.
Дуже гарно і сумно, але з промінчиком надії
Дуже гарно і сумно, але з промінчиком надії
November 8, 2025
Тема алкоголізму, на жаль, знайома майже кожному. Якщо на алкоголізм хворіє не близька людина, то точно сусід або знайомий. І це взагалі не про рівень достатку, освіти чи рівень життя. Все набагато складніше.
Тому нам точно треба книги про це. І бажано хороші книги. “Кімнати Естер” Марії Олекси саме така.
Естер - 10 років. В її батька алкоголізм, тому дівчинка тікає від реальності у вигадані світи - так звані кімнати. Лише в цих кімнатах вона може бути щасливою, спокійною, просто безтурботною дівчинкою. Проте реальність все важче і важче ігнорувати…
Думаю, що багато з вас, прочитавши “в її батька алкоголізм”, вже уявили домашнє насилля, якусь агресивну поведінку і бомжуватого чоловіка. Але реальність страшніша: її батько не проявляв насилля, точніше не проявляв фізичне насилля, лише психологічне. Адже життя з алкоголіком - це жах. Це постійний страх “зірветься чи не зірветься”. Це фонова тривога, намагання зловити натяки чи знаки. Це безперервні гойдалки: від надії, що “це точно останній раз” до краху “це ніколи не закінчиться”. Навіть коли все добре, то неможливо розслабитись і видихнути.
Саме в цьому живе дівчинка. І її мати. Адже алкоголізм отруює всіх у родині… особливо дітей.
В своїх кімнатах Естер відтворює минулі щасливі моменти: моменти, коли батько ще не пив (або ж пив менше). А ще в цих кімнатах дівчинка намагається все змінити і врятувати свого батька.
Мені здається, що це доволі чутлива тема, тому треба бути обережними, коли про це пишеш. І мені здається, що авторка з цим справилась.
Тут немає засудження чи засоромлення батька, адже алкоголізм - це хвороба.
Тут немає емоційних маніпуляцій.
Тут немає шкідливих наративів, а навпаки вони проговорені і спростовані. В нашому суспільстві часто жінок звинувачують, що вони винні, що їхні чоловіки пʼють. Або ж що жінка має терпіти все заради шлюбу. Або що треба рятувати людину знову й знову, жертвуючи своїм життям (і дитинством, і психікою дитини).
Тут немає щасливого фіналу (він є, але не в звичному розумінні).
Мені подобається те, як змальований цей батько. Як йому важко визнати, що в нього залежність. Навіть після рехабу він продовжує все заперечувати.
Як важко йому нести відповідальність. Відповідальність за своє життя. Відповідальність за сім’ю. Відповідальність за бізнес. Відповідальність за свої емоції. І коли тиску та емоцій через край, то лише алкоголь допомагає.
Мені подобається як зображена теза, що, на жаль, ми не можемо врятувати людину, особливо від самої себе. Ми не можемо контролювати цей світ. Ал�� ми можемо обирати себе та свою родину.
"Інколи любов — це відсутність.
Особливо якщо ця відсутність лікує іншу людину.”
Я вважаю, що ця книга важлива і потрібна.
Вона дає відчуття, що ти не один з цією проблемою.
Вона дає якусь надію, що якщо цю книгу прочитає людина, у якої проблема з алкоголем, то вона зможе зупинитися, усвідомивши наслідки цієї залежності.
Вона дає підтримку жінкам чи іншим членам родини, у кого є алкоголіки в сімʼї, що завжди треба обирати себе.
Щиро рекомендую цю книгу тим, хто стикається з проблемою алкоголізму в будь-якому прояві.
Мій телеграм канал КнигомАнка
Тому нам точно треба книги про це. І бажано хороші книги. “Кімнати Естер” Марії Олекси саме така.
Естер - 10 років. В її батька алкоголізм, тому дівчинка тікає від реальності у вигадані світи - так звані кімнати. Лише в цих кімнатах вона може бути щасливою, спокійною, просто безтурботною дівчинкою. Проте реальність все важче і важче ігнорувати…
Думаю, що багато з вас, прочитавши “в її батька алкоголізм”, вже уявили домашнє насилля, якусь агресивну поведінку і бомжуватого чоловіка. Але реальність страшніша: її батько не проявляв насилля, точніше не проявляв фізичне насилля, лише психологічне. Адже життя з алкоголіком - це жах. Це постійний страх “зірветься чи не зірветься”. Це фонова тривога, намагання зловити натяки чи знаки. Це безперервні гойдалки: від надії, що “це точно останній раз” до краху “це ніколи не закінчиться”. Навіть коли все добре, то неможливо розслабитись і видихнути.
Саме в цьому живе дівчинка. І її мати. Адже алкоголізм отруює всіх у родині… особливо дітей.
В своїх кімнатах Естер відтворює минулі щасливі моменти: моменти, коли батько ще не пив (або ж пив менше). А ще в цих кімнатах дівчинка намагається все змінити і врятувати свого батька.
Мені здається, що це доволі чутлива тема, тому треба бути обережними, коли про це пишеш. І мені здається, що авторка з цим справилась.
Тут немає засудження чи засоромлення батька, адже алкоголізм - це хвороба.
Тут немає емоційних маніпуляцій.
Тут немає шкідливих наративів, а навпаки вони проговорені і спростовані. В нашому суспільстві часто жінок звинувачують, що вони винні, що їхні чоловіки пʼють. Або ж що жінка має терпіти все заради шлюбу. Або що треба рятувати людину знову й знову, жертвуючи своїм життям (і дитинством, і психікою дитини).
Тут немає щасливого фіналу (він є, але не в звичному розумінні).
Мені подобається те, як змальований цей батько. Як йому важко визнати, що в нього залежність. Навіть після рехабу він продовжує все заперечувати.
Як важко йому нести відповідальність. Відповідальність за своє життя. Відповідальність за сім’ю. Відповідальність за бізнес. Відповідальність за свої емоції. І коли тиску та емоцій через край, то лише алкоголь допомагає.
Мені подобається як зображена теза, що, на жаль, ми не можемо врятувати людину, особливо від самої себе. Ми не можемо контролювати цей світ. Ал�� ми можемо обирати себе та свою родину.
"Інколи любов — це відсутність.
Особливо якщо ця відсутність лікує іншу людину.”
Я вважаю, що ця книга важлива і потрібна.
Вона дає відчуття, що ти не один з цією проблемою.
Вона дає якусь надію, що якщо цю книгу прочитає людина, у якої проблема з алкоголем, то вона зможе зупинитися, усвідомивши наслідки цієї залежності.
Вона дає підтримку жінкам чи іншим членам родини, у кого є алкоголіки в сімʼї, що завжди треба обирати себе.
Щиро рекомендую цю книгу тим, хто стикається з проблемою алкоголізму в будь-якому прояві.
Мій телеграм канал КнигомАнка
August 4, 2025
Це було чудово.
Задумка, герої, розкриття сюжету, фінаааааал взагалі збив мене з ніг.
Я не хотіла, щоб книга закінчувалась.
Задумка, герої, розкриття сюжету, фінаааааал взагалі збив мене з ніг.
Я не хотіла, щоб книга закінчувалась.
May 5, 2025
Не знаю, чому в інстаграмі так багато хто пише, що це найсумніша книжка евер. Можливо, для тих, хто не переживав подібного досвіду, вона сприймається інакше — не знаю. Але для мене вона просякнута надією. З болем, так, але попри це я весь час бачила світло. Для мене це історія про дівчинку — в першу чергу. Про її порятунок. Це дуже справжня книжка, навіть попри елементи магічного реалізму. А це, як на мене, й підтверджує, що магічний реалізм тут реалізований майстерно — настільки, що після прочитання не виникає жодного «що це тільки що було?».
За що люблю книжки Марії Олекси — так це за те, що вона не пише того, чого від неї очікує читач. Я дуже рада, що Діана вчинила саме так, як вчинила. Що Естер нарешті облишила свої спроби врятувати всіх. І хоч я, звісно, хотіла б, щоб з Валентином усе склалося інакше — в цьому, якраз, була би несправжність. Бо в житті так майже ніколи не буває. Як і у своїй першій книжці, Марія Олекса не написала фінал у стилі ромкомів — і я за це їй страшенно вдячна.
У «Кімнатах Естер» дуже майстерно і правдоподібно переданий голос дитини. Я вірю кожному її слову, кожній дії, кожному стисканню кулачків. Те саме — й з дорослими: «ломка» алкоголіка, делірій, почуття жінки й матері… Це дуже вражає. Відчуття таке, ніби авторка побувала в ролі кожного персонажа і знає, як воно. Дуже сильно.
Щиро раджу цю книжку. Сподіваюся, вона стане бестселером. Як на мене, Марія Олекса — одна з найсильніших авторок сучасної української літератури. Сподіваюсь, що на її третю книжку не доведеться довго чекати🙂
This entire review has been hidden because of spoilers.
May 17, 2025
Чесно кажучи і менше, але за підняту тему алкоголізму-нехай 4.. Не з чужих слів знаю про неї, і справді дуже реально передані всі стадії і як це важко жити поруч рідним. Але це дуже виснажливо читалось. Хоч і красивою мовою, гарні фрази. Але все разом, правда якось мучилось, а не читалось
April 9, 2025
Мене добряче так флешбекнуло це читання, і пронизало усвідомленням, наскільки ж травматичним є досвід проживання алкоголізму у родині.
Дуже вразило, як чітко створено внутрішній світ дитини, яка в цьому живе. Оці деталі – коли завмираєш, дослухаючись до кроків; розпізнаєш відтінки інтонацій, тонеш у відчутті сорому і провини.
Реалістично, мов авторка і сама через це пройшло. Чи так і є?
Дуже вразило, як чітко створено внутрішній світ дитини, яка в цьому живе. Оці деталі – коли завмираєш, дослухаючись до кроків; розпізнаєш відтінки інтонацій, тонеш у відчутті сорому і провини.
Реалістично, мов авторка і сама через це пройшло. Чи так і є?
April 22, 2025
Це дуже хороша книга. Спочатку здається схожою на магічний реалізм, але все ж таки, в першу чергу, це психологічний роман. Глибоко й достовірно (як мені здалося) психологічний.
Деякі моменти, як-от, наприклад, тема ескапізму, аромати як гачки для «подорожей» — дуже мені близькі й зрозумілі. Сподіваюсь, колись дізнаєтесь чому. Бо наразі — тільки тсс — працюю над власним романом. В «Кімнатах Естер» знайшла багато точок перетину з моїм власним світосприйняттям. Хоча, на щастя, з темою алкоголізму близько не знайома і досвіду, схожого з досвідом героїв книги, не маю.
Роман чудовий. Він щемкий, справжній, тепло-сумний. Мені дуже подобається мова автора. Подобається, як розкриваються складні теми через цікаві метафори, як добре пропрацьовані персонажі. Вони живі, унікальні, чітко постають в уяві. Сміливо додаю цю книгу в топ року — хоч навіть літо ще не настало, але ну дуже мені припала до душі. З радістю прочитаю і першу книгу авторки, яка чомусь пройшла повз мене.
Деякі моменти, як-от, наприклад, тема ескапізму, аромати як гачки для «подорожей» — дуже мені близькі й зрозумілі. Сподіваюсь, колись дізнаєтесь чому. Бо наразі — тільки тсс — працюю над власним романом. В «Кімнатах Естер» знайшла багато точок перетину з моїм власним світосприйняттям. Хоча, на щастя, з темою алкоголізму близько не знайома і досвіду, схожого з досвідом героїв книги, не маю.
Роман чудовий. Він щемкий, справжній, тепло-сумний. Мені дуже подобається мова автора. Подобається, як розкриваються складні теми через цікаві метафори, як добре пропрацьовані персонажі. Вони живі, унікальні, чітко постають в уяві. Сміливо додаю цю книгу в топ року — хоч навіть літо ще не настало, але ну дуже мені припала до душі. З радістю прочитаю і першу книгу авторки, яка чомусь пройшла повз мене.
August 6, 2025
5+⭐️
Спочатку нічого не зрозуміло. Є відчуття: ну, цікаво, але куди це все йде?
А потім — все глибше і глибше. З кожною главою ловила себе на думці, що вже не можу відірватись. Ця книга стала для мене «кімнатою».
А фінал просто розірвав серце.
Серце плач! 😭
Спочатку нічого не зрозуміло. Є відчуття: ну, цікаво, але куди це все йде?
А потім — все глибше і глибше. З кожною главою ловила себе на думці, що вже не можу відірватись. Ця книга стала для мене «кімнатою».
А фінал просто розірвав серце.
Серце плач! 😭
January 23, 2026
Сумна книжка про важку хворобу - алкоголізм. Ще вона про любов. І як на мене - дуже не стандартно написана. Рекомендую. Дуже сподобалась.
May 29, 2025
Я плакала в кінці, вже щось означає! Також книга має схожість з «Піранезі», а це моя одна з улюблених книг
September 8, 2025
Важлива тема алкоголізму. Тригерна.
Але більше половини часу історія не чіпляла. Читаєш і пробираєшся крізь слова. Абсолютний субʼєктив. Але жоден персонаж не резонував.
Певно саме ця історія not my cup of tea.
Але більше половини часу історія не чіпляла. Читаєш і пробираєшся крізь слова. Абсолютний субʼєктив. Але жоден персонаж не резонував.
Певно саме ця історія not my cup of tea.
February 6, 2026
можливо, такі книги мені треба бло читати трохи раніше
May 3, 2025
Глибока й емоційно насичена історія про родину, де любов і розпач тісно переплітаються. Десятирічна Естер, головна героїня, втікає від реальності до своїх уявних «Кімнат», де вона може контролювати все, навіть спробувати врятувати свого батька від алкогольної залежності.
Історія Естер — це мандрівка від безумовної любові до батька, через ненависть і байдужість, і знову до любові та вдячності. Напрочуд точно авторка описала почуття головної героїні та всі "принади" життя з людиною, яка має проблеми з алкоголем. Це дуже знайомо і досить сумно.
"Коли вдома ніхто не критичить і тато тверезий, Естер стає тривожно. Бо з кожним спокійним моментом вона наближається до дня, коли все знову стане погано. Їй потрібно бути напоготові. Вона вже не наївна маленька дитина, яка вірить у дива. Див не буває."
"Радіти, що тато тверезий треба дуже тихо, дуже обережно, щоб не сполохати момент"
Радила б цю книжку тим, хто шукає глибокі, драматичні історії або має подібний досвід у минулому. Це текст, що відкриває простір для особистої рефлексії — і, можливо, трохи зцілення.
Історія Естер — це мандрівка від безумовної любові до батька, через ненависть і байдужість, і знову до любові та вдячності. Напрочуд точно авторка описала почуття головної героїні та всі "принади" життя з людиною, яка має проблеми з алкоголем. Це дуже знайомо і досить сумно.
"Коли вдома ніхто не критичить і тато тверезий, Естер стає тривожно. Бо з кожним спокійним моментом вона наближається до дня, коли все знову стане погано. Їй потрібно бути напоготові. Вона вже не наївна маленька дитина, яка вірить у дива. Див не буває."
"Радіти, що тато тверезий треба дуже тихо, дуже обережно, щоб не сполохати момент"
Радила б цю книжку тим, хто шукає глибокі, драматичні історії або має подібний досвід у минулому. Це текст, що відкриває простір для особистої рефлексії — і, можливо, трохи зцілення.
March 22, 2025
Чудова книга, якщо хочете шось дуже чуттєве, під кінець може хотітись плакати.
Досі не можу зрозуміти кінець, як він знав про все?
Досі не можу зрозуміти кінець, як він знав про все?
March 25, 2025
Тримає до останньої сторінки.
Дуже легко читається і є багато над чим подумати зі стосунками а сімʼї.
Чудово і в підліткову віці читати і вже будучи мамою.
Дуже легко читається і є багато над чим подумати зі стосунками а сімʼї.
Чудово і в підліткову віці читати і вже будучи мамою.
November 18, 2025
"Тим, хто рятував, і тому, хто не хотів бути врятованим"
Саме з такої присвяти починається ця книга і в принципі, зрозуміло, що це не легенька книжечка про маленьку дівчинку, що купається у любові батьків, хоча і про це також.
Коли я дочитала останню сторінку, то зрозуміла, що буду дуже заздрити тим, кого не зачепить ця книга.
Сотні питань: чому? як? навіщо? а може все ж таки останній раз?..
Я була і на місці Естер, і на місці Діани, можливо саме тому ця книга під кінець викликала напад паніки, бо дуже багато тригерів було.
Але це класна книга, правдива і чесна. Дуже рекомендую відвідати всі кімнати Естер💔
Саме з такої присвяти починається ця книга і в принципі, зрозуміло, що це не легенька книжечка про маленьку дівчинку, що купається у любові батьків, хоча і про це також.
Коли я дочитала останню сторінку, то зрозуміла, що буду дуже заздрити тим, кого не зачепить ця книга.
Сотні питань: чому? як? навіщо? а може все ж таки останній раз?..
Я була і на місці Естер, і на місці Діани, можливо саме тому ця книга під кінець викликала напад паніки, бо дуже багато тригерів було.
Але це класна книга, правдива і чесна. Дуже рекомендую відвідати всі кімнати Естер💔
January 16, 2026
«Кімнати Естер» — це про біль, який передається у спадок. Тут немає щасливого кінця, але є історія, від якої неможливо відійти.
Це книга про батьківську любов, понівечену алкоголем. Про травми дитинства, які ламають життя вже дорослим чоловікам. Про дівчинку, яка через страх будувала в голові «кімнати-схованки» за запахами. Про маму, яка помилково вірила, що «разом краще».
Я читала і просто не могла повірити, як багато болю може вмістити одна книга. Фінал розбиває серце, але він правильний. Це 5/5 і точно одна з найкращих книг мого 2026 року.
Це книга про батьківську любов, понівечену алкоголем. Про травми дитинства, які ламають життя вже дорослим чоловікам. Про дівчинку, яка через страх будувала в голові «кімнати-схованки» за запахами. Про маму, яка помилково вірила, що «разом краще».
Я читала і просто не могла повірити, як багато болю може вмістити одна книга. Фінал розбиває серце, але він правильний. Це 5/5 і точно одна з найкращих книг мого 2026 року.
December 29, 2025
Як дитині алкоголіка, мені цю книгу було читати здебільшого важко, але, я думаю, потрібно. Мій батько давно помер, але я часто думаю, що хотіла б розпитати його чому він пив. Тоді, коли він жив, не могла. Зараз у цій книзі знайшла деякі відповіді на свої питання. Загалом дуже потрібна книга дуже великому поколінню українців, які були в дуже схожій ситуації…
Displaying 1 - 30 of 65 reviews