What do you think?
Rate this book
Rock, Paper, Grenade
«Хто ти такий?» – час від часу запитує малолітнього Тимофія його контужений далекою війною ворог і друг, мучитель і наставник Фелікс. «Хто я такий?» – запитує себе наприкінці роману майже дорослий автобіографічний Тимофій. Шлях від першого питання до другого є неминучим для героя будь-якого роману виховання. У випадку Артема Чеха – виховання в тіні відразливого досвіду чужої війни, що раптом виявляється моральною і фізичною підготовкою до власної, хоча якраз її ми у цьому романі не знайдемо. Але, можливо, знайдемо всі ті дитячо-юнацькі ініціації, крізь які нам самим довелося продиратися до зовсім не такого, як очікувалося, дорослого життя.
208 pages, Paperback
Published March 13, 2025
65 people are currently reading
1754 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 248 reviews
October 6, 2021
я жартую, що Артем Чех написав нашого Шаґґі Бейна (Букерівський лауреат 2020 року). автобіографічна історія про малого, який дорослішає поряд із бойфрендом своєї бабусі — попаяним війною афіганівцем у відставці з ПТСРом і алкоголізмом. а навколо бідність і 90-ті. це страшна і сумна історія, але в ній багато ніжності.
чекаємо на екранізацію Ірини Цілик!
чекаємо на екранізацію Ірини Цілик!
October 16, 2021
Артема Чеха вже читав раніше. Зовсім випадково, працював ще у книгарні і мені порадили почитати Район Д, до якого скептично ставився через описи про війну і т.д. Хоч книга зовсім не про війну і дуже класна, життєва.
Зловив тоді такий доволі сумний настрій від неї, було теж осінню як і про цю.
Читав і пригадував як було в мене. Дуже близьке і багато що особисте. Хотілося постійно вболівати за малого Тимофія аби з ним все стало гаразд, аби не скотився, не зійшов зі шляху.
Книжка про дитинство, що скоро минає. Дуже швидко, блискавично минало в покоління 90-их.
хочеться сказати минулому що пригадується, коли читаєш цю книжку:
- Хто ти такий? - Хто ти, блядь, такий, га?
Зловив тоді такий доволі сумний настрій від неї, було теж осінню як і про цю.
Читав і пригадував як було в мене. Дуже близьке і багато що особисте. Хотілося постійно вболівати за малого Тимофія аби з ним все стало гаразд, аби не скотився, не зійшов зі шляху.
Книжка про дитинство, що скоро минає. Дуже швидко, блискавично минало в покоління 90-их.
хочеться сказати минулому що пригадується, коли читаєш цю книжку:
- Хто ти такий? - Хто ти, блядь, такий, га?
November 18, 2021
"Хто ти такий?" запитує всіх підряд один з персонажів роману Артема Чеха "Хто ти такий?", афганець і алкоголік Фелікс, приятель (бойфренд, сожитєль) бабусі головного героя. Так, ніби може існувати якась чітка однозначна відповідь на подібне запитання. Це Фелікс точно знає, хто він. Він офіцер, воїн-афганець, і застряг у своєму офіцерстві, у болеві і спогадах про безглузду війну, як жук в бурштині.
Контузія, ПТСР, алкоголізм — такий букет опиняється у межах світу виховання і становлення хлопчика Тимофія. Фелікс йому і друг, і страховидло, і дідусь, і наставник. Той, хто захищає і лякає водночас. Одного дня він страхає дитину п'яними вибриками, іншого показує, як збирати автомат Калашникова, третього розповідає історії з власного дитинства, які можна було би назвати частиною статевого виховання, якби у нас, хто був дітьми в дев'яностих було хоч якесь статеве виховання...
"Хто ти такий?" це роман про виховання, якого не було. Діти росли, як бур'ян, доки їхні батьки намагалися дати собі раду в нових обставинах — хтось на заробітках, хтось мутками.
Але навіть для бур'яну дітей приходив час складати життєві іспити, проходити ініціації і намацувати хоч якийсь шлях в житті, і вже самого себе запитувати "Хто я, блядь, такий?".
Попри депресивність і занедбаність життя в дев'яностих — злидні, насильство, страх і непевність майбутнього — з тексту Артема Чеха просвічує якась прихована ніжність.
До дітей, які занадто швидко стали дорослими, попадавши у реальне життя, як в крижану купіль, до їхніх батьків, які не вміли і не могли дати їм любов та підтримку, до всіх тих втрачених і розгублених дорослих, навчено безпорадних, здатних убивати ребром долоні, але не спроможних зліпити для себе і своїх близьких бодай дитячу халабуду нормального життя.
"Хто ти такий?" дуже добре читається і наповнив мої власні спогади про дитинство у дев'яностих життям та кров'ю. Перші друзі, перша хороша музика, перший алкоголь, перший секс.
А з іншого боку тут ховається привид сучасної війни, якої немає і не могло бути в цьому романі, але вона є в сприйнятті тих, хто знає Артема Чеха. Тепер і оповідання з його іншої книги "Точка нуль" хочеться перечитати.
Контузія, ПТСР, алкоголізм — такий букет опиняється у межах світу виховання і становлення хлопчика Тимофія. Фелікс йому і друг, і страховидло, і дідусь, і наставник. Той, хто захищає і лякає водночас. Одного дня він страхає дитину п'яними вибриками, іншого показує, як збирати автомат Калашникова, третього розповідає історії з власного дитинства, які можна було би назвати частиною статевого виховання, якби у нас, хто був дітьми в дев'яностих було хоч якесь статеве виховання...
"Хто ти такий?" це роман про виховання, якого не було. Діти росли, як бур'ян, доки їхні батьки намагалися дати собі раду в нових обставинах — хтось на заробітках, хтось мутками.
Але навіть для бур'яну дітей приходив час складати життєві іспити, проходити ініціації і намацувати хоч якийсь шлях в житті, і вже самого себе запитувати "Хто я, блядь, такий?".
Попри депресивність і занедбаність життя в дев'яностих — злидні, насильство, страх і непевність майбутнього — з тексту Артема Чеха просвічує якась прихована ніжність.
До дітей, які занадто швидко стали дорослими, попадавши у реальне життя, як в крижану купіль, до їхніх батьків, які не вміли і не могли дати їм любов та підтримку, до всіх тих втрачених і розгублених дорослих, навчено безпорадних, здатних убивати ребром долоні, але не спроможних зліпити для себе і своїх близьких бодай дитячу халабуду нормального життя.
"Хто ти такий?" дуже добре читається і наповнив мої власні спогади про дитинство у дев'яностих життям та кров'ю. Перші друзі, перша хороша музика, перший алкоголь, перший секс.
А з іншого боку тут ховається привид сучасної війни, якої немає і не могло бути в цьому романі, але вона є в сприйнятті тих, хто знає Артема Чеха. Тепер і оповідання з його іншої книги "Точка нуль" хочеться перечитати.
September 9, 2022
Чому я думала, що книга про ветерана АТО? насправді вона про тяжкі 90-ті і вміння адаптуватись та виживати, текти за течією і давати спротив.
це було прямо ковтком повітря від українського автора. приємно відмічати як виріс Чех професійно, бо я читала його перші твори.
ну і дай боже йому здоров'ячка на фронті
це було прямо ковтком повітря від українського автора. приємно відмічати як виріс Чех професійно, бо я читала його перші твори.
ну і дай боже йому здоров'ячка на фронті
Read
April 26, 2024Читати книжку після фільму було дуже правильним рішенням. Здається, що тут нічого не відбувається і водночас відбувається стільки всього. Насичений і тягучий текст. Але дуже підступно і дуже швидко закінчується. Таке неподобство.
Треба ще раз сходити на «Я і Фелікс», сама не знаю, чому.
Треба ще раз сходити на «Я і Фелікс», сама не знаю, чому.
February 6, 2022
Коли взяв до рук цю книгу і почав читати, то з перших рядків згадав, що Артем Чех, напевно, мій улюблений український письменник саме зараз. Я не багато читав сучукрліт, якщо порівнювати з іншими букблогерами, але набагато більше, ніж може собі уявити людина, яка читає мало. Стиль Чеха, його описи, метафори, персонажі, контекст, діалоги - все це відгукувалось у мені майже в усіх книгах чи розповідях, які я в нього читав.
Починав читати з усвідомленням, що "Хто ти такий?" - книга 2021 року BBC. Десь через 100 сторінок трохи зніяковів - історія була дещо хаотична, я губився в проміжках часу так само часто, як і в поведінковій логіці персонажів, які в свою чергу здавались нереалістичними і чужими. Але потім все почало ставати на свої місця, я налаштувався на потрібну атмосферу, і за два ранки з насолодою дочитав наступні 200 сторінок.
Тимофій - ніби той герой "Юності" Річарда Лінклейтера, якого ми бачимо ще дитинчам, а під кінець книги спостерігаємо становлення чоловіка. Фелікс - афганець, який не може відпустити війну і постійно "вариться" в ній. З першого погляду - це зовсім різні люди, різні покоління. Але якщо заглибитись, то розуміємо, що у них набагато більше спільного, ніж це здається. Це типу спорідненість душ, яку не видно на фізичному рівні, але десь там на метафізичному… Якщо дивились фільм "Майстер" Пола Андерсона, то аналогія спеціально для вас - мені це нагадало стосунки двох головних героїв цього фільму. Це не дружба, це не ворожнеча, це не порозуміння чи залежність. Це відносини з серії (далі приблизна цитата з "Майстра") "зараз ми дружимо, але якщо ми зустрінемось у наступному житті, то станемо заклятими ворогами".
Ну і звичайно, це не просто історія про двох людей. Це історія про різні покоління, про соціальні проблеми, про пошуки самих себе. Про зміни. У когось ці зміни відбуваються, а хтось лишається все життя "на службі".
Починав читати з усвідомленням, що "Хто ти такий?" - книга 2021 року BBC. Десь через 100 сторінок трохи зніяковів - історія була дещо хаотична, я губився в проміжках часу так само часто, як і в поведінковій логіці персонажів, які в свою чергу здавались нереалістичними і чужими. Але потім все почало ставати на свої місця, я налаштувався на потрібну атмосферу, і за два ранки з насолодою дочитав наступні 200 сторінок.
Тимофій - ніби той герой "Юності" Річарда Лінклейтера, якого ми бачимо ще дитинчам, а під кінець книги спостерігаємо становлення чоловіка. Фелікс - афганець, який не може відпустити війну і постійно "вариться" в ній. З першого погляду - це зовсім різні люди, різні покоління. Але якщо заглибитись, то розуміємо, що у них набагато більше спільного, ніж це здається. Це типу спорідненість душ, яку не видно на фізичному рівні, але десь там на метафізичному… Якщо дивились фільм "Майстер" Пола Андерсона, то аналогія спеціально для вас - мені це нагадало стосунки двох головних героїв цього фільму. Це не дружба, це не ворожнеча, це не порозуміння чи залежність. Це відносини з серії (далі приблизна цитата з "Майстра") "зараз ми дружимо, але якщо ми зустрінемось у наступному житті, то станемо заклятими ворогами".
Ну і звичайно, це не просто історія про двох людей. Це історія про різні покоління, про соціальні проблеми, про пошуки самих себе. Про зміни. У когось ці зміни відбуваються, а хтось лишається все життя "на службі".
October 10, 2023
нам потрібен був такий роман виховання і роман про птср. іноді помітно, як у чеха ще не вистачає стриманості керувати своїм талантом, тамувати його (тому так багато порівнянь часом). але лише іноді. дякую за хорошу книжку про 90-ті без сентиментів (розумні люди на то не дуже хворіють)
тимофій (ліричний герой чеха, либонь), як і пересічний українець до війни, не розуміє фелікса усю книгу й фінал не змінює нічого. а тепер чех каже, що вже він почасти розуміє фелікса... як і всі ми (зовсім частково. на відміну від чеха)
4+
тимофій (ліричний герой чеха, либонь), як і пересічний українець до війни, не розуміє фелікса усю книгу й фінал не змінює нічого. а тепер чех каже, що вже він почасти розуміє фелікса... як і всі ми (зовсім частково. на відміну від чеха)
4+
July 25, 2022
Книга року 2021, яка свого часу навела шуму у медіапросторі.
Як і попередні книги автора, нова праця зачіпає тему депресивних і жорстоких 90-х. Описи сірих районів та не менш посірілих людських душ. Та в цьому романі є дещо свіже, адже в ньому автор відтворює події свого дитинства і період дорослішання. Тобто, на виході ми маємо такий собі «Ловець у житі», тільки замість американського сетингу Черкаси 90-х, спомини про перебудову і часто бухий дядько Фелікс, якого переслідують криваві тіні з військового минулого.
Не скажу, що роман сильніший за реактивний «Район Д», та це ще одна хороша книга у скарбничку сучукрліту
Як і попередні книги автора, нова праця зачіпає тему депресивних і жорстоких 90-х. Описи сірих районів та не менш посірілих людських душ. Та в цьому романі є дещо свіже, адже в ньому автор відтворює події свого дитинства і період дорослішання. Тобто, на виході ми маємо такий собі «Ловець у житі», тільки замість американського сетингу Черкаси 90-х, спомини про перебудову і часто бухий дядько Фелікс, якого переслідують криваві тіні з військового минулого.
Не скажу, що роман сильніший за реактивний «Район Д», та це ще одна хороша книга у скарбничку сучукрліту
February 6, 2024
була на 95% впевнена, що мен�� не сподобається, але я зіла книжку на раз-два й читала б далі
жахливі 90-ті та жахливе дорослішання, якщо у двох словах.
раджу, щиро
жахливі 90-ті та жахливе дорослішання, якщо у двох словах.
раджу, щиро
June 20, 2024
Якось аж хріново стало після прочитання. Таке враження, що мене вкинули в бочку з гімном. Злодовбучі 90-ті, слава тобі Господи Боже, що вони вже пройшли. Я всією душею ненавиджу той час, бо то були відверто хрінові часи повні невідомого, всього незрозумілого, невизначеності після розпаду СРСР. Сірі будні, депресуха, алкоголізм і повна деградація. Який сенс на то рефлексувати я хз, те саме шо займатися селфхармом 😩
Зірочку ставлю за те, що легко написано (а таке повірте багатьом сучасним українським авторам не вдається від слова «взагалі»).
Зірочку ставлю за те, що легко написано (а таке повірте багатьом сучасним українським авторам не вдається від слова «взагалі»).
November 17, 2022
Я розумію, що це роман-дорослішання, і, мабуть, там багато чого мало викликати в мене ностальгію, але ні. Сіра буденність, сірі персонажі і становлення хлопця Тимофія, який своїм рідним наче нафіг не здався. Як на мене, не дуже захопливе було читання, але я все одно дуже хочу подивитися екранізацію «Фелікс і я»
January 23, 2024
Дуже сіро і депресивно. Написано легко, але настільки нецікаво. Історії про 90сті, але нічого нового. Всі ці розповіді про людей, типажі яких я знаю і життя в нелегкі часи і в місцях, яке я теж жила. І що? Який сенс? Відчуття ніби за столом з родичами, які розповідають як чийсь син вмер, а сестра кума заміж ще раз вийшла. Знову ж - не моє.
Закинула на сотій сторінці - бо крім випробувань героїв - це вже було випробуванням для мене.
Закинула на сотій сторінці - бо крім випробувань героїв - це вже було випробуванням для мене.
October 19, 2022
Вдень натрапила на допис знайомої, де вона називала нас «світлом, тінями, вогниками й вимикачами одне для одного водночас». А вже вночі я дочитувала цю книжку, щоб, зрештою, поставити собі те саме запитання.
І хоча такий ностальгійний присмак у мене від цієї історії дорослішання.
І такий біль від наслідків війни і того, що нам ще розгрібати.
І така розгубленість та прикрість від цього невміння проявляти любов.
Але водночас — і така терпка ніжність від цього тексту.
То хто ми всі такі?
І хоча такий ностальгійний присмак у мене від цієї історії дорослішання.
І такий біль від наслідків війни і того, що нам ще розгрібати.
І така розгубленість та прикрість від цього невміння проявляти любов.
Але водночас — і така терпка ніжність від цього тексту.
То хто ми всі такі?
December 13, 2021
Щира і впізнавана історія, в якій хто не жив в кінці союзу, той не зацінить.
Вірила кожному слову. Бачила кожну сцену.
Чудова робота, така собі «ода» дитинству та дорослішанню у той час.
Вірила кожному слову. Бачила кожну сцену.
Чудова робота, така собі «ода» дитинству та дорослішанню у той час.
December 20, 2021
як казав, здається, Семесюк: «так, ми не усвідомили, наскільки глибоко ми були в рабстві та як це лайно нас скалічило — і це головна проблема України»
December 18, 2025
як автобіографічний досвід автора — цікаво.
швидко читається. на цьому з плюсів все.
остаточно впевнилась, що романи-дорослішання ще й про 90-ті нот май кап оф ті. та й таке.
швидко читається. на цьому з плюсів все.
остаточно впевнилась, що романи-дорослішання ще й про 90-ті нот май кап оф ті. та й таке.
June 21, 2024
В мене так багато вражень від цієї книги, що навіть не знаю, з чого і почати.
Книга про дитину, яка зростала в 90-х. І про афганця, який зі своїми психологічними травмами якось намагається дати собі раду в цьому житті.
Дев'яності були важкі. Я їх дуже гарно пам'ятаю. Я ровесник автора, тож пам'ятаю все. Від 1990 року і далі. Але наше містечко, чи той район, де я жив, були більш-менш благополучними. І моя компанія також. І школа, і клас. І батьки на той час, у порівнянні з іншими були, так сказати, забезпеченими: займались торгівлею, в нас була спочатку вбита "копійка", потім "шістка". Потім, в 95-му, ми з однокімнатної хрущівки, я якій жили вчотирьох, переїхали в хатинку з перекошеними стінами та підлогою, але вже на 3 кімнати. І з огородом!
У автора все було суттєво гірше (вже після прочитання я дізнався, що книга почасти автобіографічна). І тут 90-ті показуються з усього їх негативного боку. Я читав це все, багато чого згадував, пропускав через себе. Багато чого відзивалося, згадувалося.
Книга викликала і відразу і захоплення одночасно. Це ж все ми, це наші часи, це все було з нами, дітьми 80-90х.
В когось з читачів книги прочитав, що це найкраще, що він читав з сучукрліту. І я, можливо, погоджуся. Може не найкраще, але точно в ТОП-10 кращих книг сучасної української літератури.
Щиро рекомендую!
Книга про дитину, яка зростала в 90-х. І про афганця, який зі своїми психологічними травмами якось намагається дати собі раду в цьому житті.
Дев'яності були важкі. Я їх дуже гарно пам'ятаю. Я ровесник автора, тож пам'ятаю все. Від 1990 року і далі. Але наше містечко, чи той район, де я жив, були більш-менш благополучними. І моя компанія також. І школа, і клас. І батьки на той час, у порівнянні з іншими були, так сказати, забезпеченими: займались торгівлею, в нас була спочатку вбита "копійка", потім "шістка". Потім, в 95-му, ми з однокімнатної хрущівки, я якій жили вчотирьох, переїхали в хатинку з перекошеними стінами та підлогою, але вже на 3 кімнати. І з огородом!
У автора все було суттєво гірше (вже після прочитання я дізнався, що книга почасти автобіографічна). І тут 90-ті показуються з усього їх негативного боку. Я читав це все, багато чого згадував, пропускав через себе. Багато чого відзивалося, згадувалося.
Книга викликала і відразу і захоплення одночасно. Це ж все ми, це наші часи, це все було з нами, дітьми 80-90х.
В когось з читачів книги прочитав, що це найкраще, що він читав з сучукрліту. І я, можливо, погоджуся. Може не найкраще, але точно в ТОП-10 кращих книг сучасної української літератури.
Щиро рекомендую!
January 22, 2024
Дуже чутлива, реалістичні і чесна автобіографічна розповідь автора. В цій книзі розкрита неймовірна кількість тем: відносини батьки-діти, ПТРС після Афганістану, життя в 90-ті в цілому, наслідки відсутності діалогів про любов, секс з підростаючим поколінням.
Тимофій, хлопчик за зростанням якого ми будемо спостерігати.(це сам автор у дитинстві). Батько за кордоном, мама подається у столицю в пошуках кращого життя. Він зростає з бабусею, у якої зʼявляється чоловік, Фелікс.
Тимофій переживає різні ситуації, типові для хлопця у різному віці: перше кохання, булінг у школі, боротьба за авторитет серед пацанів. Всі дорослі зайняті своїми справами, тому інколи поговорити виходить тільки з Феліксом, який ловить флешбеки з війни і часом веде себе не адекватно. Разом з Тимофієм будемо переживати різні пригоди і ситуації. Автор чудово описав почуття і думки себе (Тимофія) в ті моменти.
Книга депресивна. Тому якщо все таки вирішите її читати, оберіть правильний настрій.
Тимофій, хлопчик за зростанням якого ми будемо спостерігати.(це сам автор у дитинстві). Батько за кордоном, мама подається у столицю в пошуках кращого життя. Він зростає з бабусею, у якої зʼявляється чоловік, Фелікс.
Тимофій переживає різні ситуації, типові для хлопця у різному віці: перше кохання, булінг у школі, боротьба за авторитет серед пацанів. Всі дорослі зайняті своїми справами, тому інколи поговорити виходить тільки з Феліксом, який ловить флешбеки з війни і часом веде себе не адекватно. Разом з Тимофієм будемо переживати різні пригоди і ситуації. Автор чудово описав почуття і думки себе (Тимофія) в ті моменти.
Книга депресивна. Тому якщо все таки вирішите її читати, оберіть правильний настрій.
April 20, 2024
Мені дуже до душі стиль та манера письма Артема Чех - читаю його книжки швидко, легко, хоча це не означає, беземоційно. Просто якась дуже хвацька в нього мова!
І цю книжку теж читала швидко. Але захвату та захоплення сюжетом не відчула. Загалом навіть не знаю, навіщо мені тема дорослішання хлопчика у 90ті та його токсичні стосунки з минулим військовим-афганцем. Тобто я про те, що книга не була актуальною мені за якимось внутрішнім запитом. Та й як екскурс у 90ті теж, бо занадто недобре було мені в них - повернутись знову не було приємним заняттям. Голод, безробіття, замахані мами, безбАтьківщина… Все це памʼятаю, але згадувати не хочу.
Словом, наступні тексти письменника читатиму однозначно. Але цей не потрапив у моє серденько.
І цю книжку теж читала швидко. Але захвату та захоплення сюжетом не відчула. Загалом навіть не знаю, навіщо мені тема дорослішання хлопчика у 90ті та його токсичні стосунки з минулим військовим-афганцем. Тобто я про те, що книга не була актуальною мені за якимось внутрішнім запитом. Та й як екскурс у 90ті теж, бо занадто недобре було мені в них - повернутись знову не було приємним заняттям. Голод, безробіття, замахані мами, безбАтьківщина… Все це памʼятаю, але згадувати не хочу.
Словом, наступні тексти письменника читатиму однозначно. Але цей не потрапив у моє серденько.
June 9, 2025
Pirmas sakinys: Lida niekada nieko nebijojo.
Stiprus ir teisingas romanas apie 90-ųjų Ukrainą ir postsovietizmą: pasimetimą, skurdą, beviltiškumą, vienatvę, alkoholį. Be perdėto juoko, perspausto graudulio, užsislėpusios nostalgijos ar idealizavimo. Kartu ir tapsmo romanas.
Vienas geriausių pastaruoju metu skaitytų tokio tipo.
2022 m. pagal romaną pastatytas filmas "Aš ir Feliksas" (ukr. "Я і Фелікс", angl. "Rock Paper Grenade" / "Felix and Me"; režisierė – rašytojo žmona Iryna Cilyk, o pagrindinį vaidmenį atliko dešimtmetis poros sūnus).
4.5/5✰
Stiprus ir teisingas romanas apie 90-ųjų Ukrainą ir postsovietizmą: pasimetimą, skurdą, beviltiškumą, vienatvę, alkoholį. Be perdėto juoko, perspausto graudulio, užsislėpusios nostalgijos ar idealizavimo. Kartu ir tapsmo romanas.
Vienas geriausių pastaruoju metu skaitytų tokio tipo.
2022 m. pagal romaną pastatytas filmas "Aš ir Feliksas" (ukr. "Я і Фелікс", angl. "Rock Paper Grenade" / "Felix and Me"; režisierė – rašytojo žmona Iryna Cilyk, o pagrindinį vaidmenį atliko dešimtmetis poros sūnus).
4.5/5✰
November 1, 2021
Безпросвітно похмурий роман, який у своїй безнадії аж надто добре віддзеркалює життя дитини 90х у невеликому місті. Дуже цікаво спостерігати за розвитком Чеха як письменника від сповнених бунту й авантюризму перших творів до буденної філософії і саморефлексії цього тексту. Дуже хороша книга.
May 27, 2024
нам всім дуже повезло, що в нас є Артем Чех
якщо все аналізувати то можна просто сидіти і вити вовком дуже довго
якщо все аналізувати то можна просто сидіти і вити вовком дуже довго
October 14, 2023
спочатку, це наче просто історія дорослішання Тимофія. хоче від початку ти розумієш, що в ній набагато більше. складається враження, що те дорослішання героя власне слугує лінзою для перегляду життя. життя, яке зазвичай не дуже то й приємне, але ти досі щось особливе в ньому знаходиш і ви намагаєтесь приручити один одного.
я прожила цей твір, бо це ненав’язливе й хороше письмо. без тієї претензійності з якою часто намагаються описати життя, але водночас з натуральністю. неймовірно.
я прожила цей твір, бо це ненав’язливе й хороше письмо. без тієї претензійності з якою часто намагаються описати життя, але водночас з натуральністю. неймовірно.
September 5, 2022
Суперечливі враження. Сподобалося, як написані діалоги та описані буденні справи, дуже живо.
Втім, як на мене, у тексті забагато порівнянь, вони скрізь — частіше не до місця. Я помітила, що це проблема принаймні кількох наших письменників, включно з Жаданом (принаймні станом на 2014). Нескінченні порівняння не додають образності, а перебивають тон і плин сцени. Необов'язково порівнювати будівлю з нігтями ПТУшниці, щоб було зрозуміло, що будівля пошарпана. Думаю, текст сильно виграв би без мішури.
В інших відгуках багато писали, що це — депресивна книжка про 90-ті. Для мене особисто це історія про численні втрати на життєвому шляху. І я маю на увазі не смерть близьких, а звичайне поступове віддалення людей одне від одного, втрату зв'язку із колись важливими місцями, усвідомлення, що деякі часи залишилися в минулому.
Втім, як на мене, у тексті забагато порівнянь, вони скрізь — частіше не до місця. Я помітила, що це проблема принаймні кількох наших письменників, включно з Жаданом (принаймні станом на 2014). Нескінченні порівняння не додають образності, а перебивають тон і плин сцени. Необов'язково порівнювати будівлю з нігтями ПТУшниці, щоб було зрозуміло, що будівля пошарпана. Думаю, текст сильно виграв би без мішури.
В інших відгуках багато писали, що це — депресивна книжка про 90-ті. Для мене особисто це історія про численні втрати на життєвому шляху. І я маю на увазі не смерть близьких, а звичайне поступове віддалення людей одне від одного, втрату зв'язку із колись важливими місцями, усвідомлення, що деякі часи залишилися в минулому.
February 8, 2022
Хоча я не мав майже усіх тих досвідів, про які пише Чех у цій книзі — відчуття таке ніби хтось люблений меою з мого дитинства повернувся та обійняв.
Дочитую цю книгу попри корону, яка, на щастя, легко переноситься. Давно не був під таким сильним враженням від прочитаного.
Дочитую цю книгу попри корону, яка, на щастя, легко переноситься. Давно не був під таким сильним враженням від прочитаного.
August 15, 2024
Краще читати після фільма
April 20, 2024
Пройшло декілька днів з моменту прочитання і я наважилась лишити свої думки тут.
.
Це важка книга! Можливо, я прочитала її в не найкращий час, однак після перегляду фільму "Я і Фелікс", який я чекала ще з появи новини про нього 2-3 роки тому, я все ж вирішила це зробити.
.
Я б не хотіла бути на місці Тимофія і тим паче мати в своєму житті Фелікса. Бо це важко, боляче і травматично.
.
《Хто я, блядь, такий?》 - слова Тимофія, після яких я сиділа і мовчала. Різко вдихала і видихала, аби не заплакати.
.
Ця історія про темряву всередині людини. Про дитинство в якому було бідність, холод і жорстокість. Але я знайшла серед усього й світлі плями, від яких мені ставало трепетно і тепло на душі: гостинець під подушкою, гра в шахи, про глибокі і м'які крісла, "в яких легко потонути і добре читати книги, загорнувшись у ковдру або мамин махровий криваво-червоний халат"; скарби героя, якими від ділився з татом, коли той приїхав на дачу; годинник, який Фелікс купив Тимофію на базарі; ловля карасів; розповіді Фелікса про сім'ю, смерть, лють і чесність.
Улюблене:
•"дорослішання було невідворотним і непримиримим. рухи, хода - все стало іншим. міркування - глибшим. мовчання - довшим. лише погляд не змінився. такий же відкритий і світлий, мов сунична галявина серед бурелому".
• "діти, такі вже дорослі, такі незалежні, але від того ще більш незахищені та вразливі. Ростуть без тат, виростають, наївні у своїй жорстокості, говорять образливі речі, йдуть з дому, повертаються, змерзлі й зголоднілі, але ні, не вибачаються, зачиняються у своїх кімнатах і похапцем проживають своє дитинство, ніби далі на них чекає щось краще".
• "це були солодкі і спекотні дні, сповнені довершеності дитячої пристрасті й уседозволеності".
• - Я погана людина....Цими руками я вбивав.
- А міг не вбивати, - сказав Тимофій.
- Не міг. Це не наша війна. Це не наша, будь вона проклята.
.
Повертатимусь до цієї книги ще неодмінно.
Але пізніше.
.
Це важка книга! Можливо, я прочитала її в не найкращий час, однак після перегляду фільму "Я і Фелікс", який я чекала ще з появи новини про нього 2-3 роки тому, я все ж вирішила це зробити.
.
Я б не хотіла бути на місці Тимофія і тим паче мати в своєму житті Фелікса. Бо це важко, боляче і травматично.
.
《Хто я, блядь, такий?》 - слова Тимофія, після яких я сиділа і мовчала. Різко вдихала і видихала, аби не заплакати.
.
Ця історія про темряву всередині людини. Про дитинство в якому було бідність, холод і жорстокість. Але я знайшла серед усього й світлі плями, від яких мені ставало трепетно і тепло на душі: гостинець під подушкою, гра в шахи, про глибокі і м'які крісла, "в яких легко потонути і добре читати книги, загорнувшись у ковдру або мамин махровий криваво-червоний халат"; скарби героя, якими від ділився з татом, коли той приїхав на дачу; годинник, який Фелікс купив Тимофію на базарі; ловля карасів; розповіді Фелікса про сім'ю, смерть, лють і чесність.
Улюблене:
•"дорослішання було невідворотним і непримиримим. рухи, хода - все стало іншим. міркування - глибшим. мовчання - довшим. лише погляд не змінився. такий же відкритий і світлий, мов сунична галявина серед бурелому".
• "діти, такі вже дорослі, такі незалежні, але від того ще більш незахищені та вразливі. Ростуть без тат, виростають, наївні у своїй жорстокості, говорять образливі речі, йдуть з дому, повертаються, змерзлі й зголоднілі, але ні, не вибачаються, зачиняються у своїх кімнатах і похапцем проживають своє дитинство, ніби далі на них чекає щось краще".
• "це були солодкі і спекотні дні, сповнені довершеності дитячої пристрасті й уседозволеності".
• - Я погана людина....Цими руками я вбивав.
- А міг не вбивати, - сказав Тимофій.
- Не міг. Це не наша війна. Це не наша, будь вона проклята.
.
Повертатимусь до цієї книги ще неодмінно.
Але пізніше.
April 29, 2024
+ дуже смачна мова, порівняння та метафори неймовірно класні і яскраві;
+ тема ПТСР, наочне зображення травмованого ветерана;
+ самотність людей, що живуть під одним дахом.
- сюжет: замальовки з дитинства, та цілісної історії мені не вистачило;
- знаю, що багато хто впізнавав себе. Я впізнавала образи з фільму, але зображене в книзі, на щастя, не моє. Це було, але добре, що не зі мною;
- 90-ті. Я сподіваюся, ця книга дозволила автору достатньо відрефлексівати той досвід, і далі ми бачитимо твори про інші періоди.
Повний відгук: https://t.me/kseniia_reads/225
+ тема ПТСР, наочне зображення травмованого ветерана;
+ самотність людей, що живуть під одним дахом.
- сюжет: замальовки з дитинства, та цілісної історії мені не вистачило;
- знаю, що багато хто впізнавав себе. Я впізнавала образи з фільму, але зображене в книзі, на щастя, не моє. Це було, але добре, що не зі мною;
- 90-ті. Я сподіваюся, ця книга дозволила автору достатньо відрефлексівати той досвід, і далі ми бачитимо твори про інші періоди.
Повний відгук: https://t.me/kseniia_reads/225
September 20, 2022
Дуже кінематографічна книга.
July 27, 2025
Автобіографічний роман про дитинство й дорослішання у важких девʼяностих.
Чех чудово пише — з нервом, надривом, прямолінійно й правдиво, не намагаючись згладжувати кути чи прикрашати реальність.
Його герой — 5-річний Тимофій — змалечку зіштовхується з брудом і несправедливістю цього світу: алкоголізмом, гнітючою атмосферою в родині з постійними сварками та скандалами, бідністю, голодом, відсутністю підтримки, почуттям самотності, покинутості та своєї непотрібності. В оточенні дорослих, що самі не знають, як жити це життя — безпросвітне, глевке, як похмура осіння сльота під ногами, сповнене викликів, безгрошівʼя та болю.
У міру того, як хлопець дорослішає, як намагається віднайти своє місце під сонцем, робить помилки та перші невпевнені кроки у підліткове майбутнє, Тимофій усе частіше задається питаннями екзистенційного характеру, намагається зрозуміти себе та своє дивне контроверсійне оточення.
Можу помилятися, але цей роман здається сеансом самотерапії для автора, потребою ще раз прожити своє важке дитинство на сторінках книги, відрефлексувати та відпустити його.
Було цікаво, хоча й залишає післясмак якогось світлого суму, туги. Врешті, я й сам дитина девʼяностих.
Я також подивився фільм "Я і Фелікс" Ірини Цілик, знятий за книгою. Він вартий уваги, Іздрик в одній з головних ролей — ідеальний метч. Але роман мені сподобався набагато більше.
Чех чудово пише — з нервом, надривом, прямолінійно й правдиво, не намагаючись згладжувати кути чи прикрашати реальність.
Його герой — 5-річний Тимофій — змалечку зіштовхується з брудом і несправедливістю цього світу: алкоголізмом, гнітючою атмосферою в родині з постійними сварками та скандалами, бідністю, голодом, відсутністю підтримки, почуттям самотності, покинутості та своєї непотрібності. В оточенні дорослих, що самі не знають, як жити це життя — безпросвітне, глевке, як похмура осіння сльота під ногами, сповнене викликів, безгрошівʼя та болю.
У міру того, як хлопець дорослішає, як намагається віднайти своє місце під сонцем, робить помилки та перші невпевнені кроки у підліткове майбутнє, Тимофій усе частіше задається питаннями екзистенційного характеру, намагається зрозуміти себе та своє дивне контроверсійне оточення.
Можу помилятися, але цей роман здається сеансом самотерапії для автора, потребою ще раз прожити своє важке дитинство на сторінках книги, відрефлексувати та відпустити його.
Було цікаво, хоча й залишає післясмак якогось світлого суму, туги. Врешті, я й сам дитина девʼяностих.
Я також подивився фільм "Я і Фелікс" Ірини Цілик, знятий за книгою. Він вартий уваги, Іздрик в одній з головних ролей — ідеальний метч. Але роман мені сподобався набагато більше.
Displaying 1 - 30 of 248 reviews