Збірка «Осакські пейзажі» наповнена описами звичаїв Осаки першої половини двадцятого століття, норову тамтешніх людей, пейзажів гамірливих вулиць, закладів зі смачною місцевою їжею та безлічі храмів. Разом із тим твори вирізняються відвертістю тогочасного життя, труднощами, із якими стикаються прості люди. Це збірка про кохання й розпусту, родинне тепло й марнотратство, «я» і «суспільство».
Бувають книжки як похід в кіно: динамічна пригода, за якою ти спостерігаєш. Бувають книжки як американські гірки: тебе підкидує і підкидує на емоційних гойдалках. А бувають книжки як подорожі, які відкривають тобі віконечко в інші часи. Як ви розумієте, ця книга як раз про останнє. «Осакські пейзажі» це подорож в минуле іншої культури. Прогулюючись її сторінками ми потрапляємо в Осаку 20 століття з усіма її гамірними вулицями, бешкетними жителями та відвертістю, що притаманна тільки письменникам-бунтівникам минулого.
Збірка має в собі роман «Браво молодятам! Сет дзендзай на двох» та два оповідання «Місто дерев» та «Бездоганність». Від деяких елементів тогочасного життя стає боляче. Від інших - дуже смачно (їжа тут ну дууууже добре описується🤭), а місцями ти переносишся геть не в Осаку, а у власне дитинство з усією меланхолією дорослого.
Майже туристична трагікомічна збірка. Злегка ризиковий хід перекладати осакську говірку через українські діалектизми повністю себе виправдовує і додає колориту мові персонажів та подіям в цілому.
Офіційно: Ода Сакуносуке тепер серед моїх улюблених японських класиків в одному ряду з Акутаґавою. Це неспішні, дуже лампові побутові історії, завдяки яким читач може скласти уявлення про життя звичайних містян у Осаці на початку двадцятого сторіччя. Побут, їжа, традиції, міські пейзажі, все описано дуже яскраво. Особливо мені в середенько потрапило оповідання "Місто дерев". У ньому йдеться про чоловіка, який покинув Осаку у ранній юності, але повернувся туди вже в дорослому віці і заприятелював із власником магазину платівок. Повірте, воно здатне пробудити у вас відчуття ностальгії, звідки б ви не були і скільки б вам не було років. Якщо шукаєте затишну книжку, щоб провести час із нею, пледиком та величезною чашкою чаю, то це прям воно. Для мене це безумовне потрапляння в топчик року.
Книжка про життя простих людей Японії початку минулого століття. Загалом оповідання гарні. Мені чомусь особливо сподобалася розповідь «Місто дерев» — можливо, тому що вона дуже легко написана.
Найбільше емоцій у мене викликало останнє оповідання — про організований шлюб. Найдивніше в цій історії те, що можливість відмовитися від шлюбу з чоловіком, який поводився як дитина, була… але цього не сталося. Вони все одно одружилися.