What do you think?
Rate this book
Двоповня #2
Судні дні в Кабірії
Коли світ поглинає темрява, істина стає твоїм світлом
Найбільший страх Ріни справдився: вона опинилася сам на сам із Натаїром, замкнена в чорних холодних стінах Лавариску. Допомоги від Корвіна чи Івейла чекати не варто: перший, найімовірніше, загинув, а другий зрадив її.
Сила гасне в крові Ріни. Над вересовою пусткою лунають нестримний спів Морани й дитячі крики, які змушують дівчину божеволіти. Мойри от-от протягнуть їй чорну нить, і Ріна прагне її отримати. У теперішній реальності — темній, заплутаній, сповненій небезпек, інтриг і зрад, — їй потрібно розібратися, що ж є правдою, змиритися з новою дійсністю та прийняти свою долю.
Секундна стрілка відраховує останні миті. Залишається лише припускати: чи до часу, коли Ріна здобуде свободу, або ж до судного дня, який стане для неї останнім.
Найбільший страх Ріни справдився: вона опинилася сам на сам із Натаїром, замкнена в чорних холодних стінах Лавариску. Допомоги від Корвіна чи Івейла чекати не варто: перший, найімовірніше, загинув, а другий зрадив її.
Сила гасне в крові Ріни. Над вересовою пусткою лунають нестримний спів Морани й дитячі крики, які змушують дівчину божеволіти. Мойри от-от протягнуть їй чорну нить, і Ріна прагне її отримати. У теперішній реальності — темній, заплутаній, сповненій небезпек, інтриг і зрад, — їй потрібно розібратися, що ж є правдою, змиритися з новою дійсністю та прийняти свою долю.
Секундна стрілка відраховує останні миті. Залишається лише припускати: чи до часу, коли Ріна здобуде свободу, або ж до судного дня, який стане для неї останнім.
440 pages, Hardcover
First published March 10, 2025
12 people are currently reading
173 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 58 reviews
April 3, 2025
Перші 150 сторінок цієї частини мені було прям дуже нудно. Я вже навіть думала, що третю частину не буду читати, бо для чого себе мучити? Але потім, магічним чином, мене знов ніби втягнуло в цю історію і решту я закінчила практично за два вечори.
Буду відверта, у цій історії мені не дуже цікава політика і оці всі мутки. Я навіть не можу сказати, що вона погано тут прописана, бо мені просто було ліньки в це все вникати (і мені це ще вилізе боком в третій частині, коли я нічого не розумітиму, але що вже). Я тут заради вайбів і Ріни та Корвіна. Вони мені прикольні, я від них кайфую на тому і зупинимося.
Мої претензії до книжки, в основному, залишилися тими ж, що і до першої частини і оскільки я не очікувала, що тут щось зміниться (бо більшість з них смаківщина), то буду говорити відразу про те, що мені сподобалося.
1) Натаїра не романтизовували і не виправдовували, хоч авторка і привідкрила нам трохи завісу над тим, чому він такий, який є. Але ставлення Ріни до нього зовсім не змінилося і я дуже раділа. Натаїр мені тепер здається цікавішим персонажем - я не бажаю йому нічого хорошого, але мені цікаво буде почитати, що з ним трапиться в третій частині.
2) Мені сподобалося, що Ріна сама себе врятувала самі знаєте звідки. Люблю цей троп, без зайвих коментарів.
3) Від усіх моментів між Ріною та Корвіном усмішка наповзала на обличчя. У них дуже класна хімія. Крикнула з моменту, коли Натаїр сказав, що їй подобаються 'невдахи з підведеними очима, які грають на мерзенно рипучих гітарах' і Ріна з Корвіном такі одне на одного 👀.
4) Ще мені дуже сподобалася їхня передісторія, яку нам привідкрили. Частину я розгадала ще після першої книжки, але тут було достатньо сюрпризів.
5) Я прониклася Лією в цій частині! Спочатку мене дуже збивали з пантелику деякі моменти, коли ми були в її голові, бо я не могла зрозуміти, чи це дійсно нова інформація чи я так неуважно читала першу частину? Але коли все прояснилося, я прям кайфувала. А ще я вважаю, що Лія заслужила трохи повбивати всіх навколо. Типу, те що з нею зробили в дитинстві просто обурливо і мені необхідно, щоб вона нарешті зрозуміла наскільки це fucked up і вибухнула, бо вона живе з цією травмою, ніби нічого не сталося. (Відразу кажу, те що з нею зробили не має відношення до жодного фізичного насильства, там зовсім інше).
Ну що ж, буду чекати на завершальну частину, мені насправді цікаво чим все закінчиться, тим більше авторка натякає на сльози, а я таке теж деколи люблю. Тому будемо дивитися)
Буду відверта, у цій історії мені не дуже цікава політика і оці всі мутки. Я навіть не можу сказати, що вона погано тут прописана, бо мені просто було ліньки в це все вникати (і мені це ще вилізе боком в третій частині, коли я нічого не розумітиму, але що вже). Я тут заради вайбів і Ріни та Корвіна. Вони мені прикольні, я від них кайфую на тому і зупинимося.
Мої претензії до книжки, в основному, залишилися тими ж, що і до першої частини і оскільки я не очікувала, що тут щось зміниться (бо більшість з них смаківщина), то буду говорити відразу про те, що мені сподобалося.
1) Натаїра не романтизовували і не виправдовували, хоч авторка і привідкрила нам трохи завісу над тим, чому він такий, який є. Але ставлення Ріни до нього зовсім не змінилося і я дуже раділа. Натаїр мені тепер здається цікавішим персонажем - я не бажаю йому нічого хорошого, але мені цікаво буде почитати, що з ним трапиться в третій частині.
2) Мені сподобалося, що Ріна сама себе врятувала самі знаєте звідки. Люблю цей троп, без зайвих коментарів.
3) Від усіх моментів між Ріною та Корвіном усмішка наповзала на обличчя. У них дуже класна хімія. Крикнула з моменту, коли Натаїр сказав, що їй подобаються 'невдахи з підведеними очима, які грають на мерзенно рипучих гітарах' і Ріна з Корвіном такі одне на одного 👀.
4) Ще мені дуже сподобалася їхня передісторія, яку нам привідкрили. Частину я розгадала ще після першої книжки, але тут було достатньо сюрпризів.
5) Я прониклася Лією в цій частині! Спочатку мене дуже збивали з пантелику деякі моменти, коли ми були в її голові, бо я не могла зрозуміти, чи це дійсно нова інформація чи я так неуважно читала першу частину? Але коли все прояснилося, я прям кайфувала. А ще я вважаю, що Лія заслужила трохи повбивати всіх навколо. Типу, те що з нею зробили в дитинстві просто обурливо і мені необхідно, щоб вона нарешті зрозуміла наскільки це fucked up і вибухнула, бо вона живе з цією травмою, ніби нічого не сталося. (Відразу кажу, те що з нею зробили не має відношення до жодного фізичного насильства, там зовсім інше).
Ну що ж, буду чекати на завершальну частину, мені насправді цікаво чим все закінчиться, тим більше авторка натякає на сльози, а я таке теж деколи люблю. Тому будемо дивитися)
May 29, 2025
Другу частину можна описати трьома фразами:
✨ Ніколи не варто пробачати абʼюзерам
✨ Іноді краще не мати сімʼї взагалі
💫 Корвін має поїхати на Євробачення, йому ідеально пасує фраза «Зайдеш, зайдеш ще до мене, моя пташко»
📚 Мені подобається, як Ріна виросла та змужніла внутрішньо, незважаючи на свій досить юний вік (їй 20?!). Сильна і незалежна пані, яка не чекає ні від кого допомоги і сама приймає рішення.
💔 Не завжди вдало, ох вже ці сумнівні угоди 🫣
📚 Нам хоч і розкрили причини попайки Натаїра, але я дуже рада, що немає романтизації насилля і виправдань цьому негіднику.
Але авторка не щадить ні цю пані, ні моєї нервової системи.
📚 Початок давався мені доволі важко, бо закінчилась перша книга на нотках драми та шквалу питань в моїй голові, а далі таке собі «затишшя перед бурею». Спочатку збиває з пантелику, а от сенс всього, що відбувалось, я зрозуміла вже пізніше, коли історія набрала свій звичний темп, де «щось несеться».
📚 Політичні мутки і битви пройшли повз мене, я може й пожалкую про це на тих самих 80-ти сторінках третьої частини, але вони є базою для розуміння «підвішеного стану», в якому знаходиться світ, що прихистив Ріну і доповнюють картинку в моїй голові.
❤️ Тішусь, що нам дали відповіді на частину питань, підтвердили декілька теорій, а атмосфера затягувала в себе ще більше і більше. Від деяких відкриттів, я була в шоці, інші викликали нову хвилю цікавості, сумнівів та теорій.
❤️ Хімія між персонажами шалена і чим далі історія, тим палкіше відчувається їх взаємодія, люблю slow burn 🍿
❤️ Я чекала кожнісінької сцени з Корвіном, бо він власне є головною причиною, з якою я пірнаю з головую в цю книгу. Хоча довіри в мене немає навіть до нього 😁
Хочеться більше?
Ловимо цеглинку третього тому ❤️💫
✨ Ніколи не варто пробачати абʼюзерам
✨ Іноді краще не мати сімʼї взагалі
💫 Корвін має поїхати на Євробачення, йому ідеально пасує фраза «Зайдеш, зайдеш ще до мене, моя пташко»
📚 Мені подобається, як Ріна виросла та змужніла внутрішньо, незважаючи на свій досить юний вік (їй 20?!). Сильна і незалежна пані, яка не чекає ні від кого допомоги і сама приймає рішення.
💔 Не завжди вдало, ох вже ці сумнівні угоди 🫣
📚 Нам хоч і розкрили причини попайки Натаїра, але я дуже рада, що немає романтизації насилля і виправдань цьому негіднику.
Але авторка не щадить ні цю пані, ні моєї нервової системи.
📚 Початок давався мені доволі важко, бо закінчилась перша книга на нотках драми та шквалу питань в моїй голові, а далі таке собі «затишшя перед бурею». Спочатку збиває з пантелику, а от сенс всього, що відбувалось, я зрозуміла вже пізніше, коли історія набрала свій звичний темп, де «щось несеться».
📚 Політичні мутки і битви пройшли повз мене, я може й пожалкую про це на тих самих 80-ти сторінках третьої частини, але вони є базою для розуміння «підвішеного стану», в якому знаходиться світ, що прихистив Ріну і доповнюють картинку в моїй голові.
❤️ Тішусь, що нам дали відповіді на частину питань, підтвердили декілька теорій, а атмосфера затягувала в себе ще більше і більше. Від деяких відкриттів, я була в шоці, інші викликали нову хвилю цікавості, сумнівів та теорій.
❤️ Хімія між персонажами шалена і чим далі історія, тим палкіше відчувається їх взаємодія, люблю slow burn 🍿
❤️ Я чекала кожнісінької сцени з Корвіном, бо він власне є головною причиною, з якою я пірнаю з головую в цю книгу. Хоча довіри в мене немає навіть до нього 😁
Хочеться більше?
Ловимо цеглинку третього тому ❤️💫
June 18, 2025
3,5 / 5
Як ще довго я мусив цю книжку, чи все ж таки вона мучила мене.
Я обожнюю цю авторку, обожнюю першу частину, але це продовження висмоктало з мене всі сили. І найголовніше, що я навіть не розумію, в чому конкретно проблема.
Сюжет рухається доволі швидко. Майже постійно щось відбувається. Персонажі майже не дратують.
Головна героїня Піна продовжує жити у Прихованому світі. Її тричі за книжку тримають у полоні, пару разів трохи не вбили, кілька разів вона саме себе не вбила, через неї повбивали невинних людей.
Сюжет наче і тримав у напрузі, але після закриття книжки доводилося змушувати себе продовжити читати.
Ситуація покращилася з 372 сторінки. Після неї дійсно стало цікаво читати. Останні глави просто стали для мене насолодою. Вони тримали в напрузі, не відпускали мою увагу та змушують бажати прочитати і продовження циклу
Як ще довго я мусив цю книжку, чи все ж таки вона мучила мене.
Я обожнюю цю авторку, обожнюю першу частину, але це продовження висмоктало з мене всі сили. І найголовніше, що я навіть не розумію, в чому конкретно проблема.
Сюжет рухається доволі швидко. Майже постійно щось відбувається. Персонажі майже не дратують.
Головна героїня Піна продовжує жити у Прихованому світі. Її тричі за книжку тримають у полоні, пару разів трохи не вбили, кілька разів вона саме себе не вбила, через неї повбивали невинних людей.
Сюжет наче і тримав у напрузі, але після закриття книжки доводилося змушувати себе продовжити читати.
Ситуація покращилася з 372 сторінки. Після неї дійсно стало цікаво читати. Останні глави просто стали для мене насолодою. Вони тримали в напрузі, не відпускали мою увагу та змушують бажати прочитати і продовження циклу
March 17, 2025
3.75 ⭐️
мене лякає останній меседж авторки в подяках: В СЕНСІ ЗАПАСІТЬСЯ ХУСТИНКАМИ НА НАСТУПНУ ЧАСТИНУ???
Р.S. за одного корвіна тільки можна поставити ♾️/5
мене лякає останній меседж авторки в подяках: В СЕНСІ ЗАПАСІТЬСЯ ХУСТИНКАМИ НА НАСТУПНУ ЧАСТИНУ???
Р.S. за одного корвіна тільки можна поставити ♾️/5
January 22, 2026
Я не знаю, що відчуваю до цієї історії. Мені начебто сподобалась, а начебто й ні.
Я ще досі багато чого не розумію(саме мотивації героїв).
Інколи важко читати через перенасиченість описів майже всього довкола (я пропускала такі абзаци).
Називайте мене тупою або з примітивними смаками, але поки мене місцями цікавить лише любовна лінія Корвіна та Ріни😅 Заради них я і продовжувала читати.
Перша половина книжки давалася важко, але я була вражена, як гарно авторка описала ті жахливі дні з Натаїром (місцями мені було погано) і я не уявляю як Ріна, то все перенесла і не зламалася. В тисячу разів цікавіше стало після головного плоттвісту цієї частини, але звичайно зʼявилося ще мільйон питань.
Пишу свої думки одразу після завершення читання і не знаю чи буду продовжувати читати, бо мені все ж таки треба час на подумати і переварити історію.
Я ще досі багато чого не розумію(саме мотивації героїв).
Інколи важко читати через перенасиченість описів майже всього довкола (я пропускала такі абзаци).
Називайте мене тупою або з примітивними смаками, але поки мене місцями цікавить лише любовна лінія Корвіна та Ріни😅 Заради них я і продовжувала читати.
Перша половина книжки давалася важко, але я була вражена, як гарно авторка описала ті жахливі дні з Натаїром (місцями мені було погано) і я не уявляю як Ріна, то все перенесла і не зламалася. В тисячу разів цікавіше стало після головного плоттвісту цієї частини, але звичайно зʼявилося ще мільйон питань.
Пишу свої думки одразу після завершення читання і не знаю чи буду продовжувати читати, бо мені все ж таки треба час на подумати і переварити історію.
March 24, 2025
Я була однією з тих, кому перша частина не зайшла. У мене було багато питань, а інколи і претензій до книги. Але я вирішила дати другий шанс, і це стало моїм найкращим рішенням.
«Судні дні в Кабірії» - це найкраща фентезі книга за останній час для мене. Нарешті порівняння з ДШІТ виводить мене не до того, що ну я це вже бачила, а до того, що «ну бачив Різенд, от у Корвіна треба вчитися»😅
Але це не мила історія. Від слова зовсім.
Далі можливі спойлери, тому обережно‼️‼️‼️
Перебування Ріни в увʼязненні Натаїра - це жахливо прекрасно описані сцени. Я відчула вайб Кетрін і Гіткліфа сповна, відсилки до вересових полів💔💔💔💔💔 Я ковтала сторінку за сторінкою, щоб нарешті Ріна вивільнилася з лап цього «хворого виблядка»(мені так сподобався цей матюк😅).
Корвін - це мій краш. У таких батьків просто не могло бути іншого сина. Те, як вони підтримували його прагнення, я плакала над цією історією довго. Дякую авторці, що показала і батьків персонажів.
Івейл так і не зрозумів, що означає бути батьком. Принаймі поки що точно. Мабуть це найбільш жахливий за характером персонаж з усіх(Натаїр хоч просто божевільний)…
Я так до кінця і не розкрила для себе Лію. Ми дізналися більше з її історії, але все ж вона залишається для мене поки незрозумілою.
Мені так шкода Фелана, цей його безживний погляд, суцільне спустошення💔
Фінал другої частини залишає питання, але сподіваюся що продовження чекати недовго.
Ще деякі пасхалки з першої частини я все ж розгадала. І не скажу, що вони мене розчарували. Це було для історії цілком логічно.
Мої очікування виправдані, а читацька спрага втамована. Тепер чекаю на третю частину.
«Судні дні в Кабірії» - це найкраща фентезі книга за останній час для мене. Нарешті порівняння з ДШІТ виводить мене не до того, що ну я це вже бачила, а до того, що «ну бачив Різенд, от у Корвіна треба вчитися»😅
Але це не мила історія. Від слова зовсім.
Далі можливі спойлери, тому обережно‼️‼️‼️
Перебування Ріни в увʼязненні Натаїра - це жахливо прекрасно описані сцени. Я відчула вайб Кетрін і Гіткліфа сповна, відсилки до вересових полів💔💔💔💔💔 Я ковтала сторінку за сторінкою, щоб нарешті Ріна вивільнилася з лап цього «хворого виблядка»(мені так сподобався цей матюк😅).
Корвін - це мій краш. У таких батьків просто не могло бути іншого сина. Те, як вони підтримували його прагнення, я плакала над цією історією довго. Дякую авторці, що показала і батьків персонажів.
Івейл так і не зрозумів, що означає бути батьком. Принаймі поки що точно. Мабуть це найбільш жахливий за характером персонаж з усіх(Натаїр хоч просто божевільний)…
Я так до кінця і не розкрила для себе Лію. Ми дізналися більше з її історії, але все ж вона залишається для мене поки незрозумілою.
Мені так шкода Фелана, цей його безживний погляд, суцільне спустошення💔
Фінал другої частини залишає питання, але сподіваюся що продовження чекати недовго.
Ще деякі пасхалки з першої частини я все ж розгадала. І не скажу, що вони мене розчарували. Це було для історії цілком логічно.
Мої очікування виправдані, а читацька спрага втамована. Тепер чекаю на третю частину.
March 19, 2025
Ого, це було жорстоко.
Буквально з першої сторінки я пустила сльозу, а далі події ставали все темнішими. Якщо «Закони Невриди» були чимось на кшталт «хіхоньки-хахоньки», то ця книга виявилася моторошною у своїй жорстокості. Так цікаво спостерігати, як історія спочатку брала один темп (деколи насміхуватий, пихатий), а потім оголювала найпотаємніші секретики.
Боже, як же мені сподобалася Ріна. Її почуття—злість, ненависть, безвихідь, спустошення, відповідальність, неприборканість —просто захопили. Якщо в першій книзі вона тікала від жахіть, то в другій стикнулася з ними віч-на-віч. Опустилася на саме дно прірви, і хто знає, чи знайшла вихід? Ця жінка божевільна, я вам кажу. Захоплююся нею. Звідки ця внутрішня відвага? І її коронне: «Виблядок!», «Кручий сину»—це просто щось. Я поповнила собі словникових запас))
Другорядні персонажі теж вразили. Вони розкрилися з абсолютно несподіваних сторін. І не всі з найкращих. Ми зазирнули ще глибше у їх душі, і кожен показав свою вразливу сторону.
Мені подобається, що тут усе має свою ціну й наслідки. Не можна просто взяти й вирішити всі проблеми одним помахом руки. Але зізнаюсь, інколи хотілось, щоб Корвін надів такий собі плащ супермена і вирішив всі проблеми. Та це була б інша історія)) Тут потрібні витривалість, стратегія. І саме в такі моменти ти починаєш по-справжньому вірити в цей світ.
У мене ще залишилося купа питань. Але тепер я боюся чекати третій том. Особливо після післямови авторки. Я не впевнена, що все закінчиться райдужно. Хочеться вірити, що головні герої залишаться хоча б живими. А в ідеалі—разом. Але хто знає?
Буквально з першої сторінки я пустила сльозу, а далі події ставали все темнішими. Якщо «Закони Невриди» були чимось на кшталт «хіхоньки-хахоньки», то ця книга виявилася моторошною у своїй жорстокості. Так цікаво спостерігати, як історія спочатку брала один темп (деколи насміхуватий, пихатий), а потім оголювала найпотаємніші секретики.
Боже, як же мені сподобалася Ріна. Її почуття—злість, ненависть, безвихідь, спустошення, відповідальність, неприборканість —просто захопили. Якщо в першій книзі вона тікала від жахіть, то в другій стикнулася з ними віч-на-віч. Опустилася на саме дно прірви, і хто знає, чи знайшла вихід? Ця жінка божевільна, я вам кажу. Захоплююся нею. Звідки ця внутрішня відвага? І її коронне: «Виблядок!», «Кручий сину»—це просто щось. Я поповнила собі словникових запас))
Другорядні персонажі теж вразили. Вони розкрилися з абсолютно несподіваних сторін. І не всі з найкращих. Ми зазирнули ще глибше у їх душі, і кожен показав свою вразливу сторону.
Мені подобається, що тут усе має свою ціну й наслідки. Не можна просто взяти й вирішити всі проблеми одним помахом руки. Але зізнаюсь, інколи хотілось, щоб Корвін надів такий собі плащ супермена і вирішив всі проблеми. Та це була б інша історія)) Тут потрібні витривалість, стратегія. І саме в такі моменти ти починаєш по-справжньому вірити в цей світ.
У мене ще залишилося купа питань. Але тепер я боюся чекати третій том. Особливо після післямови авторки. Я не впевнена, що все закінчиться райдужно. Хочеться вірити, що головні герої залишаться хоча б живими. А в ідеалі—разом. Але хто знає?
March 18, 2025
На наших очах українське романтичне фентезі розвивається і міцнішає! Ця трилогія вже впевнено займає місце одного з моїх улюблених письменницьких дебютів, хоч третьої частини ще треба трошки зачекати. Катю, пиши ще :)
December 16, 2025
Скажу чесно, важко говорити щось про книгу, яку бачила ще у стані несповитого рукопису. З іншого боку перечитувати такий текст навіть приємно, бо відчуття друкованого й електронного форматів ніяк не порівняти. Я просто читала й отримувала задоволення від написаного. Переважно, адже сюжет це ще та скляна крихта.
Не знаю чому, але ця частина «Двоповні» нагадує мені північ — ту темну частину ночі, яка розділяє час на до та після. Пору мороку, що затягнута чорними пелехами туману, у якому живе небачене й незвідане. Особливо, якщо ти не маєш поблизу жодного джерела світла. І це незвідане тягне до тебе свої лапи, стискає до задишки, ніби кільця змії, бо хоче володіти тобою, зламати тебе. Твої руки холонуть. У голові паморочиться. Серце втрачає чіткий ритм. А у вухах безперервно відбиває хвилини секундна стрілка старого годинника — єдиний твій співрозмовник у безгучній пітьмі.
Ось такими для мене є «Судні дні в Кабірії». Така собі алюзія твого страху й слабкості, які мають силу тебе знищити, якщо ти не візьмеш себе в руки або ж не попросиш про допомогу. Стан непевності, коли ти переступаєш поріг, дізнаючись правду.
Або іншими словами це доля нашої головної героїні, якою всі починають совати, як розмінною монетою, бо вона не така вже й зовнішньосвітянка, а цілком собі дводушниця, от тільки без звіриної душі.
Але щось мене не туди понесло)
Цей том є реверансом готичній літературі. Це можна помітити не лише в атмосфері й ситуації, у якій опиняється Ріна, але й у описах: шпилястий замок на краю урвища, вересові пустки, мертвий ліс Забуття (не можу відкараскатися від відчуття «Буремного перевалу»). У першій половині книги чимало психологічного насилля, а відповідно й описів стану Ріни. Читати швидко не вийде, але це й на краще. Цілком достатньо часу, щоб усім серцем зненавидіти аб’юзера Натаїра й нерішучого батечка Івейла, який усе намагається втулити амплуа батечка в свою роль князя.
У цьому томі ми мандруємо іншими землями Прихованого світу. Бачимо ще більше рабства, жорстокості, вибіркового правосуддя, тиранії й сліпого поклоніння — всього того, що нам і так добре відоме. Коли знаєш, чим закінчується історія, причинно-наслідкові зв’язки, що призводять до фіналу, здаються чорними нитями Мойр, які вже не просто обплутали тіло, як то було в «Законах Невриди», а вже затягуються навколо нього. Хочеться крикнути «зупиніться! одумайтеся!», але ти знаєш, тебе ніхто не почує, й персонажі все одно наступлять на граблі, які самі ж для себе поклали. Звісно, короткочасне задоволення бажань одного набагато привабливіше за довгочасний мир для багатьох. От тільки для смерті всі рівні.
Коротше, життєствердного відгуку в мене не вийшло. Так, у цій історії є надія, є друзі, які підставлять тобі плече, коли ти готовий будеш впасти, є кохання, яке додає яскравих тонів та усмішок. Проте… я, бляха, знаю фінал, а тому не можу сказати вам «Не сціть, вони прорвуться». Вони то прорвуться, але якою ціною?
Вибачте мені за цей сумбур. І це ще не найдепресивніший варіант того що я собі надумала під розрядженим ліхтариком 😅
Не знаю чому, але ця частина «Двоповні» нагадує мені північ — ту темну частину ночі, яка розділяє час на до та після. Пору мороку, що затягнута чорними пелехами туману, у якому живе небачене й незвідане. Особливо, якщо ти не маєш поблизу жодного джерела світла. І це незвідане тягне до тебе свої лапи, стискає до задишки, ніби кільця змії, бо хоче володіти тобою, зламати тебе. Твої руки холонуть. У голові паморочиться. Серце втрачає чіткий ритм. А у вухах безперервно відбиває хвилини секундна стрілка старого годинника — єдиний твій співрозмовник у безгучній пітьмі.
Ось такими для мене є «Судні дні в Кабірії». Така собі алюзія твого страху й слабкості, які мають силу тебе знищити, якщо ти не візьмеш себе в руки або ж не попросиш про допомогу. Стан непевності, коли ти переступаєш поріг, дізнаючись правду.
Або іншими словами це доля нашої головної героїні, якою всі починають совати, як розмінною монетою, бо вона не така вже й зовнішньосвітянка, а цілком собі дводушниця, от тільки без звіриної душі.
Але щось мене не туди понесло)
Цей том є реверансом готичній літературі. Це можна помітити не лише в атмосфері й ситуації, у якій опиняється Ріна, але й у описах: шпилястий замок на краю урвища, вересові пустки, мертвий ліс Забуття (не можу відкараскатися від відчуття «Буремного перевалу»). У першій половині книги чимало психологічного насилля, а відповідно й описів стану Ріни. Читати швидко не вийде, але це й на краще. Цілком достатньо часу, щоб усім серцем зненавидіти аб’юзера Натаїра й нерішучого батечка Івейла, який усе намагається втулити амплуа батечка в свою роль князя.
У цьому томі ми мандруємо іншими землями Прихованого світу. Бачимо ще більше рабства, жорстокості, вибіркового правосуддя, тиранії й сліпого поклоніння — всього того, що нам і так добре відоме. Коли знаєш, чим закінчується історія, причинно-наслідкові зв’язки, що призводять до фіналу, здаються чорними нитями Мойр, які вже не просто обплутали тіло, як то було в «Законах Невриди», а вже затягуються навколо нього. Хочеться крикнути «зупиніться! одумайтеся!», але ти знаєш, тебе ніхто не почує, й персонажі все одно наступлять на граблі, які самі ж для себе поклали. Звісно, короткочасне задоволення бажань одного набагато привабливіше за довгочасний мир для багатьох. От тільки для смерті всі рівні.
Коротше, життєствердного відгуку в мене не вийшло. Так, у цій історії є надія, є друзі, які підставлять тобі плече, коли ти готовий будеш впасти, є кохання, яке додає яскравих тонів та усмішок. Проте… я, бляха, знаю фінал, а тому не можу сказати вам «Не сціть, вони прорвуться». Вони то прорвуться, але якою ціною?
Вибачте мені за цей сумбур. І це ще не найдепресивніший варіант того що я собі надумала під розрядженим ліхтариком 😅
April 27, 2025
Книга загалом непогана, але лінія розповіді часто губилася. Було незрозуміло, навіщо авторка покинула головну героїню в полон до Натаїра — я так і не повірила в самого персонажа. Його образ монстра, ця схиблена та непослідовна поведінка виглядали непереконливо. Можливо, саме в цьому й був намір авторки — показати нещасну долю “панянки в біді”, але я не побачила в цьому сенсу.
Також розкриття взаємодії з Мойрами і те, як вони керують нитками, вийшло досить нечітким і недостатньо детальним, тож іноді доводилося продиратися через ці фрагменти. Перші 100–150 сторінок читалися важко, тоді як наприкінці напруга зросла, хоча залишалося незрозуміло, чому Івейл так негідно поводився з єдиною спадкоємицею. Так само незрозумілою залишилася історія з контрактом між Ріною та Івейлом, який мав бути записаний у канонах історії, але ні до чого не привів.
Залишилося більше питань та незавершених ідей, ніж відповідей. Сподіваюся, що в наступному томі побачу більше логіки й завершеності у розвитку думок Ріни.
Також розкриття взаємодії з Мойрами і те, як вони керують нитками, вийшло досить нечітким і недостатньо детальним, тож іноді доводилося продиратися через ці фрагменти. Перші 100–150 сторінок читалися важко, тоді як наприкінці напруга зросла, хоча залишалося незрозуміло, чому Івейл так негідно поводився з єдиною спадкоємицею. Так само незрозумілою залишилася історія з контрактом між Ріною та Івейлом, який мав бути записаний у канонах історії, але ні до чого не привів.
Залишилося більше питань та незавершених ідей, ніж відповідей. Сподіваюся, що в наступному томі побачу більше логіки й завершеності у розвитку думок Ріни.
July 19, 2025
Свої враження можу описати лише словами класика: "мені нравиться, як воно горить" ❤️🔥
Пані Катерино, ви цю ватру тільки посилюєте! Настільки якісно, настільки цікаво написано. Всі питання, що були після прочитання першої книги, але розкрилися максимально, але натомість виникло купа нових. Тож в третю книгу вирушає з купою теорій і запасом хустинок.
П. С. Ну я не знаю, як можна не полюбити Корвіна ще більше.
Пані Катерино, ви цю ватру тільки посилюєте! Настільки якісно, настільки цікаво написано. Всі питання, що були після прочитання першої книги, але розкрилися максимально, але натомість виникло купа нових. Тож в третю книгу вирушає з купою теорій і запасом хустинок.
П. С. Ну я не знаю, як можна не полюбити Корвіна ще більше.
March 19, 2025
Це було неймовірно.
Я закохана у цю прекрасну історію і очікую продовження, навіть якщо задля цього мені знадобляться хустинки, бо вона того варта!
Хочу сказати, що моя мрія здійснилася 😂
Все-таки декому дали по пиці 🥰
Я закохана у цю прекрасну історію і очікую продовження, навіть якщо задля цього мені знадобляться хустинки, бо вона того варта!
Хочу сказати, що моя мрія здійснилася 😂
Все-таки декому дали по пиці 🥰
March 25, 2025
3,5 🌟 / 5
Очікувала більшого після першої книги
Очікувала більшого після першої книги
April 9, 2025
Не скажу, що вся книга читалася з однаковим темпом та натхненням.
Але після того сюжетного повороту десь на 50% - вже не було варіантів, що історія не буде оцінена на 10/10.
Люблю Двоповню і знову перехoджу в стан очікування тому # 3.
Але після того сюжетного повороту десь на 50% - вже не було варіантів, що історія не буде оцінена на 10/10.
Люблю Двоповню і знову перехoджу в стан очікування тому # 3.
March 18, 2025
«Двоповня. Судні дні в Кабірії», Катерина Самойленко
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Катерина, що ж ви робите з нами??
Я вам скажу, що ця жінка досить жорстока, і другий том тому яскраве підтвердження🌚
Ріна тут страждає, звісно, дай боже. Дуже шкода її, в 20 років вже стільки всього винести (один Натаїр чого вартий🗿). В цій частині було багато моментів, де видно, що вона вже на межі, що життя потрохи витікає з неї, але вона все ж таки намагається зібрати себе до купи🥹
Корвін - це просто булочка🤭🫶 В другому томі нам більше розкривають його історію, і, о боже, що це за мужчина😻💋
По решті персонажів без спойлерів не пройдешся, але багато, хто дратує не менше, чим Натаїр, є і ті, хто вражають силою духою (Карлін, я про тебе), а є і двоєдушники під знаком питання, бо поки вони мені не такі хороші, якими себе намагаються виставити.
Загалом, в «Судних днях» розкриваються всі питання, які виникають після першого тому, але (куди ж без цього) виникає купа нових🫢
Ще відмічу, що тут події розгортаються активніше, ніж у першому томі, де більшу частину часу Ріна сиділа у Вовчому маєтку і чекала від двоповні до двоповні, коли зможе повернутись додому. Тут уже не можеш відкласти книгу, бо постійно якийсь треш🤭
З нетерпінням чекаю третій том, дуже сподіваюсь, що це буде трішечки швидше, ніж восени, бо півроку - це занадто довго!
***
— Дам вам пораду, тому що бачу, що ними юних панянок в імперії Сонць не балують. Закохуйтеся у красивих чоловіків. Кожен із нас, так чи інак, блазень. Та красиві чоловіки принаймні милують око.
Князь Корвін поганого не порадить))
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Катерина, що ж ви робите з нами??
Я вам скажу, що ця жінка досить жорстока, і другий том тому яскраве підтвердження🌚
Ріна тут страждає, звісно, дай боже. Дуже шкода її, в 20 років вже стільки всього винести (один Натаїр чого вартий🗿). В цій частині було багато моментів, де видно, що вона вже на межі, що життя потрохи витікає з неї, але вона все ж таки намагається зібрати себе до купи🥹
Корвін - це просто булочка🤭🫶 В другому томі нам більше розкривають його історію, і, о боже, що це за мужчина😻💋
По решті персонажів без спойлерів не пройдешся, але багато, хто дратує не менше, чим Натаїр, є і ті, хто вражають силою духою (Карлін, я про тебе), а є і двоєдушники під знаком питання, бо поки вони мені не такі хороші, якими себе намагаються виставити.
Загалом, в «Судних днях» розкриваються всі питання, які виникають після першого тому, але (куди ж без цього) виникає купа нових🫢
Ще відмічу, що тут події розгортаються активніше, ніж у першому томі, де більшу частину часу Ріна сиділа у Вовчому маєтку і чекала від двоповні до двоповні, коли зможе повернутись додому. Тут уже не можеш відкласти книгу, бо постійно якийсь треш🤭
З нетерпінням чекаю третій том, дуже сподіваюсь, що це буде трішечки швидше, ніж восени, бо півроку - це занадто довго!
***
— Дам вам пораду, тому що бачу, що ними юних панянок в імперії Сонць не балують. Закохуйтеся у красивих чоловіків. Кожен із нас, так чи інак, блазень. Та красиві чоловіки принаймні милують око.
Князь Корвін поганого не порадить))
November 13, 2025
Шу - найкращий персонаж.
March 20, 2025
Для мене ця книга виявилася сильнішою і цікавішою за попередню. Історія повела глибше, у внутрішній світ героїв, розкриваючи їхні почуття, наміри, скелети у шафах. Хтось із персонажів вразив у хорошому сенсі і закохав у себе ще більше, а на когось вголос сварилася за те, які мерзенні вчинки робить. Не думала, що буду когось ненавидіти сильніше за Натаїра
Ну і, звичайно, у другому томі розкрилася частина загадок із попередньої частини. Деякі мої теорії підтвердилися, чому я несказанно рада. Тепер основна задача - запастися хустинками і заспокійливим, як попереджає авторка, бо фінал трилогії заповідається бути скляним
Ну і, звичайно, у другому томі розкрилася частина загадок із попередньої частини. Деякі мої теорії підтвердилися, чому я несказанно рада. Тепер основна задача - запастися хустинками і заспокійливим, як попереджає авторка, бо фінал трилогії заповідається бути скляним
April 14, 2025
Книга сповнена жорстокості, тортур, але похмуру атмосферу розвіюють сцени Корвіна і Ріни... Дякую авторці за відповіді на запитання, які в мене були після прочитання першої частини. Все стало більш логічним. Хоча з іншої сторони - все стало ще більш заплутаним... Кількість клятв росте в геометричній прогресії 😁
А ще я поповнила свій словниковий запас словами "рідота" і Цецола😁
Чекаю на продовження ❤️
А ще я поповнила свій словниковий запас словами "рідота" і Цецола😁
Чекаю на продовження ❤️
March 21, 2025
Друга частина зайшла краще першої. Із плюсів - легко і приємно читається, трохи брибралось темних плям і вчинки персонажів стали зрозумілішими. Із мінусів, все ті самі гойдалки швидкості наративу, дивні (на мою думку) рішення героїв.
August 13, 2025
Ця книга мені сподобалась більше, ніж перша. Хоча б тому, що її не хотілось відкладати. Трохи всього пояснили в цій книзі, але дуже сподіваюсь, що третя зможе все це якось звʼязати докупи, бо питань тепер ще більше.
October 7, 2025
Ця частина ще крутіша за першу. Ох тут і сюжет закрутився, гарна динаміка, незвичайні повороти сюжету, розкрилися таємниці із першої книги і є "ниточки" для третьої. Дуже цікаво, а що там далі👀 Сама авторка наприкінці застергіє, що на третю частину треба ромашковий чай і серветки
March 21, 2025
Книга просто вогонь!
10000/10 ⭐️
Це було неймовірно, емоційно і максимально захопливо!
Авторка нарешті розкрила таємниці минулого героїв, пазли почали складатися, але і нових загадок додалося🙈
Персонажі відкрилися з нового боку, спостерігати за ними було справжнє задоволення❤️
Однозначно раджу до прочитання!
10000/10 ⭐️
Це було неймовірно, емоційно і максимально захопливо!
Авторка нарешті розкрила таємниці минулого героїв, пазли почали складатися, але і нових загадок додалося🙈
Персонажі відкрилися з нового боку, спостерігати за ними було справжнє задоволення❤️
Однозначно раджу до прочитання!
June 8, 2025
Давно я не писала відгуків, та тут вже треба.
Якщо перший том я прочитала за кілька днів, то другий зайняв у мене місяць часу. Просто тому, що ця книжка перенасичена жорстокими сценами. І так, я полюбила героїв, а особливо Корвіна і Фелана, мені було надто важко читати про їх страждання. Тож я брала перерви по кілька днів на те, щоб просто відійти.
Спершу по сюжету:
так, я вгадала Першого Темного Вершника на першому тому, подумувала про те, що матір’ю Ріни є Правителька (правитель в першому томі згадував про ідентичність кольору їх очей).
Інших двох вершників вгадала вже по ходу)
Севастіан має воскреснути в третьому томі (а раптом він Меланхолітом буде), бо мій улюблений Фелан заслужив бути щасливим - інших варіантів я не приймаю. Упродовж 2 тому відкрилось дійсно багато деталей, але все ж лишаються питання.
Тепер про персонажів:
1. Головна гадюка цього сезону.... ні, не Натаїр. Це Івейл. Дуже багато до нього питань. По-перше, я розумію, що він втратив сина, але якого біса він почав поводитись як скотина? Я виправдовувала його рівно до моменту, доки він не принизив Фелана і не назвав його домашньою тваринкою.
Друге питання до нього ж: якщо Ріна така тобі дорога і важлива: набіса було її віддавати колишньому аб’юзеру-психопату? А потім, забравши, ще й продовжити знущатися за непокору? Князівську гордість зачепили, як бачте😡
2. Другорядна гадючка - Натаїр. Ну ясно, що по ньому психдиспансер плаче, але то максимально поки нерозкритий персонаж, хоч і книга з наголосом на нього. Чому він зберігає тіла матері і сестри? Що то за змійка його з розуму зводить? Що за одержимість Ріною?
3. Корвін - тут я просто пливу. Ну такий вже він прекрасний, харизматичний, винахідливий. Що тут скажеш. Ріна для нього - ще те більмо буде) Особливий респект йому за нокаут Натаїра в Метрополі, якраз хотіла це зробити.
4. Лія теж зовсім не розкрита в цьому томі. Сподіваюсь, що її буде надалі більше.
5. Ну і Ріна. Йой. Багато в чому я її не розумію. Гордість і впертість її погублять, хоч з чоловіком прекрасним їй пощастило.
Тож далі поглянемо, що воно буде. Сподіваюсь на щасливий кінець. Ну, будь лаааааска😖
Якщо перший том я прочитала за кілька днів, то другий зайняв у мене місяць часу. Просто тому, що ця книжка перенасичена жорстокими сценами. І так, я полюбила героїв, а особливо Корвіна і Фелана, мені було надто важко читати про їх страждання. Тож я брала перерви по кілька днів на те, щоб просто відійти.
Спершу по сюжету:
так, я вгадала Першого Темного Вершника на першому тому, подумувала про те, що матір’ю Ріни є Правителька (правитель в першому томі згадував про ідентичність кольору їх очей).
Інших двох вершників вгадала вже по ходу)
Севастіан має воскреснути в третьому томі (а раптом він Меланхолітом буде), бо мій улюблений Фелан заслужив бути щасливим - інших варіантів я не приймаю. Упродовж 2 тому відкрилось дійсно багато деталей, але все ж лишаються питання.
Тепер про персонажів:
1. Головна гадюка цього сезону.... ні, не Натаїр. Це Івейл. Дуже багато до нього питань. По-перше, я розумію, що він втратив сина, але якого біса він почав поводитись як скотина? Я виправдовувала його рівно до моменту, доки він не принизив Фелана і не назвав його домашньою тваринкою.
Друге питання до нього ж: якщо Ріна така тобі дорога і важлива: набіса було її віддавати колишньому аб’юзеру-психопату? А потім, забравши, ще й продовжити знущатися за непокору? Князівську гордість зачепили, як бачте😡
2. Другорядна гадючка - Натаїр. Ну ясно, що по ньому психдиспансер плаче, але то максимально поки нерозкритий персонаж, хоч і книга з наголосом на нього. Чому він зберігає тіла матері і сестри? Що то за змійка його з розуму зводить? Що за одержимість Ріною?
3. Корвін - тут я просто пливу. Ну такий вже він прекрасний, харизматичний, винахідливий. Що тут скажеш. Ріна для нього - ще те більмо буде) Особливий респект йому за нокаут Натаїра в Метрополі, якраз хотіла це зробити.
4. Лія теж зовсім не розкрита в цьому томі. Сподіваюсь, що її буде надалі більше.
5. Ну і Ріна. Йой. Багато в чому я її не розумію. Гордість і впертість її погублять, хоч з чоловіком прекрасним їй пощастило.
Тож далі поглянемо, що воно буде. Сподіваюсь на щасливий кінець. Ну, будь лаааааска😖
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 28, 2025
Мені ця книга взагалі не сподобалась. Я не можу назвати її поганою, просто кажу, що відчула. Можливо, це через те, що у нас війна і в реальному житті. Ріну по суті катували 90% книги, і 99% вона страждала. Політичні інтриги якісь сухі. Мене тошнить від Івейлу і Натаїра. Треба було ДНФнути.
Смішні цитати, які мені зустрілись:
- Око протри, а то плутаєш морове з боговим.
- Хто, ти згадував, бачив Ріну в Іссі?.
- Мій близький свояк, - Карлін усміхнувся, як будь-який брауні при згадці про рідню, - троюрідний по материній лінії кузен сусіда мого двоюрідного брата. У нього немає ймення, та він сподівається скоро його отримати.
Смішні цитати, які мені зустрілись:
- Око протри, а то плутаєш морове з боговим.
- Хто, ти згадував, бачив Ріну в Іссі?.
- Мій близький свояк, - Карлін усміхнувся, як будь-який брауні при згадці про рідню, - троюрідний по материній лінії кузен сусіда мого двоюрідного брата. У нього немає ймення, та він сподівається скоро його отримати.
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 15, 2025
4.5/5
Це було прекрасне читання і я чекатиму третього тому з носовичками, чаєм ітривожністю, як радить пані Катерина.
Ріна
"Гіршим від пісні Морани та дитячого плачу стало їхнє очікування. Вони з'являлися невідворотно, щоночі. Скоро Ріна більше не могла спати, а лише вслухалася у стугін годинникової стрілки, що відраховувала їхнє повернення"
Найбільше в сюжеті мені сподобалось те, що Ріна, хоч і була damsel in distress, завжди покладалась на себе. Особливе задоволення було читати, як вона притисла Натаїра дуже "масивними аргументами". Queen, одним словом.
Корвін
"Закохуйтеся у красивих чоловіків. Кожен із нас, так чи інак, блазень. Та красиві чоловіки принаймні милують око"
Що за фентезі без загадкового князя з трагічною історією, якого світ сприймає зовсім інакшим, ніж він є насправді. Ще й з захованим від усіх чарівним містом (в яке, сподіваюсь, Ріна нарешті доїде у третьому томі, бо скільки можна!).
Корвін прекрасний і на цьому можна завершити.
Натаїр
Ще більш темна конячка, ні�� очікувалось. Такий собі Колекціонер Фаулза, і дуже вже цікаво дізнатися, звідки у нього це роздвоєння особистості і чи позбудеться він колись джмеликазмійки у голові.
Лія нарешті показала нам свій темний бік, не все ж у квітчастих сукнях чай подавати. Go girl!
Окрема любов Карліну за його незмінну відданість.
За додатковий квест було помічати відсилки до казок (червоні туфельки <З)
Що мені не вистачило у книзі:
- Трішки рано прозвучало зізнання Ріни у коханні до Корвіна, як на мене. Повністю повірила б у нього наприкінці другого тому, але не у той момент.
- Можливо, це ще буде у третьому томі, але дивно було не дізнатись, яка ж саме хтонь сиділа у підвалі пансіонату і що то були за дитячі крики з провалля, оскільки і перше і друге згадувалось у тексті не раз і розв'язка таємниці дуже вже напрошувалась.
Це було прекрасне читання і я чекатиму третього тому з носовичками, чаєм і
Ріна
"Гіршим від пісні Морани та дитячого плачу стало їхнє очікування. Вони з'являлися невідворотно, щоночі. Скоро Ріна більше не могла спати, а лише вслухалася у стугін годинникової стрілки, що відраховувала їхнє повернення"
Найбільше в сюжеті мені сподобалось те, що Ріна, хоч і була damsel in distress, завжди покладалась на себе. Особливе задоволення було читати, як вона притисла Натаїра дуже "масивними аргументами". Queen, одним словом.
Корвін
"Закохуйтеся у красивих чоловіків. Кожен із нас, так чи інак, блазень. Та красиві чоловіки принаймні милують око"
Що за фентезі без загадкового князя з трагічною історією, якого світ сприймає зовсім інакшим, ніж він є насправді. Ще й з захованим від усіх чарівним містом (в яке, сподіваюсь, Ріна нарешті доїде у третьому томі, бо скільки можна!).
Корвін прекрасний і на цьому можна завершити.
Натаїр
Ще більш темна конячка, ні�� очікувалось. Такий собі Колекціонер Фаулза, і дуже вже цікаво дізнатися, звідки у нього це роздвоєння особистості і чи позбудеться він колись джмелика
Лія нарешті показала нам свій темний бік, не все ж у квітчастих сукнях чай подавати. Go girl!
Окрема любов Карліну за його незмінну відданість.
За додатковий квест було помічати відсилки до казок (червоні туфельки <З)
Що мені не вистачило у книзі:
- Трішки рано прозвучало зізнання Ріни у коханні до Корвіна, як на мене. Повністю повірила б у нього наприкінці другого тому, але не у той момент.
- Можливо, це ще буде у третьому томі, але дивно було не дізнатись, яка ж саме хтонь сиділа у підвалі пансіонату і що то були за дитячі крики з провалля, оскільки і перше і друге згадувалось у тексті не раз і розв'язка таємниці дуже вже напрошувалась.
This entire review has been hidden because of spoilers.
August 24, 2025
Нарешті домучила другу частину.. дуже важко йшла.
Початок читався швидко, закручувалися події, було реально цікаво...
Але середина просіла...І аж тільки під кінець стало знову цікаво
Спочатку про плюси. Неочікуваний поворот з походженням Ріни. Для мене це було несподівано.
Окрема любов - це Корвін. Мені імпонує цей персонаж.
Коли Ріна була в Натаїра,то я думала,що можливо, він хороший персонаж, але йому доводиться грати таку роль з якоїсь причини. Але забираю свої слова назад))))
Чому ж мені так важко читається? Текст насичений архаїчними, складними словами, тому доводиться вчитуватися і здогадуватися, а що ж то таке. Речення побудовані складно. Переплітається Прихований світ і Зовнішній світ, і мені воно якось не клеїться.
В сюжеті багато дирок. Одразу важко зрозуміти, де знаходяться персонажі і чому вони там опинилися. Або йде швидкий перескок з одної сцени на іншу. І я не одразу можу зрозуміти, про кого йде взагалі зараз мова.
То зібралися втрьох битися Івейл, Лінкс і Нал, здійняли мечі і ...наступна сцена Івейл в кабінеті. Типу він переміг? А опису сцени битви немає....
Коли описувалися повстання, то я досі не розібралася, хто там що робив, які клани загинули, і хто за тим стоїть. Нереально було в тому розібратися
Ще виникає багато питань щодо Корвіна і як він став Вершником. Йому відрізали крила і він помер на очах в усіх. Потім розказується,що він прийшов до тями в човні і вже відпливав в загробне життя і зустрів Переправника. Добре, тут ми розуміємо, що він уклав угоду і став Темним Вершником. Але в оточуючих людей не виникло питання,як він вижив?
Короче, багато питань і досі в мене лишається
Початок читався швидко, закручувалися події, було реально цікаво...
Але середина просіла...І аж тільки під кінець стало знову цікаво
Спочатку про плюси. Неочікуваний поворот з походженням Ріни. Для мене це було несподівано.
Окрема любов - це Корвін. Мені імпонує цей персонаж.
Коли Ріна була в Натаїра,то я думала,що можливо, він хороший персонаж, але йому доводиться грати таку роль з якоїсь причини. Але забираю свої слова назад))))
Чому ж мені так важко читається? Текст насичений архаїчними, складними словами, тому доводиться вчитуватися і здогадуватися, а що ж то таке. Речення побудовані складно. Переплітається Прихований світ і Зовнішній світ, і мені воно якось не клеїться.
В сюжеті багато дирок. Одразу важко зрозуміти, де знаходяться персонажі і чому вони там опинилися. Або йде швидкий перескок з одної сцени на іншу. І я не одразу можу зрозуміти, про кого йде взагалі зараз мова.
То зібралися втрьох битися Івейл, Лінкс і Нал, здійняли мечі і ...наступна сцена Івейл в кабінеті. Типу він переміг? А опису сцени битви немає....
Коли описувалися повстання, то я досі не розібралася, хто там що робив, які клани загинули, і хто за тим стоїть. Нереально було в тому розібратися
Ще виникає багато питань щодо Корвіна і як він став Вершником. Йому відрізали крила і він помер на очах в усіх. Потім розказується,що він прийшов до тями в човні і вже відпливав в загробне життя і зустрів Переправника. Добре, тут ми розуміємо, що він уклав угоду і став Темним Вершником. Але в оточуючих людей не виникло питання,як він вижив?
Короче, багато питань і досі в мене лишається
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 16, 2025
Чесно, друга книга прям вау.
Якщо першу я трохи розкритикувала, то ця просто запала у сердечко.
Більшість сюжетних питань було закрито (наприклад, нахіба козі баян, а точніше Вовку Ріна, або хто є Корвін), але відкриті нові))) Що там за хтонь у підвалі, дитячі крики, змії у голові…)
Атмосфера книги темна, депресивна, ти в неї поглиблюєшся, а тортурам віриш.
Ріна вже не бісить, але виникає питання, як вона на ізі користується силами, хоча взагалі не вчилась ними управляти. Також здивував момент де вона з розірваною шиєю бігла через ліс… ну це явно на адреналіні))) також не зрозуміла приколу з вінцем правди, чому Ріна його так легко обманула?
Корвін — моя душе 🤤🤤🤤 капаю слиною!!! Все ж такі він темний вершник!!! Їх розмови, поцілунки… отут хімія відчувалась, хоч повітря ріж.
Натаір та деякі ньанси повʼязані з ним, викликають думку, про те, що з ним не все так однозначно та просто. Змії ото в вухах. Хтось ним керує? Чи просто біполярка)))
Севастіан — я реву 😭
Лія тут була більше прохідним персонажем, але її ще одну цікаву та темну сторону встигли розкрити)
Івеіл бісить, але як правитель цілком зрозумілий.
Пара Ори та Темного вершника, оце так поворот долі))) Мойри, ті ще сучки))
І дякую, що тепер на більшості відсилок до Шекспіра та інших класичних творів є пояснення))
З нетерпінням чекаю на третю. Залишає цю трилогію на поличці однозначно
Якщо першу я трохи розкритикувала, то ця просто запала у сердечко.
Більшість сюжетних питань було закрито (наприклад, нахіба козі баян, а точніше Вовку Ріна, або хто є Корвін), але відкриті нові))) Що там за хтонь у підвалі, дитячі крики, змії у голові…)
Атмосфера книги темна, депресивна, ти в неї поглиблюєшся, а тортурам віриш.
Ріна вже не бісить, але виникає питання, як вона на ізі користується силами, хоча взагалі не вчилась ними управляти. Також здивував момент де вона з розірваною шиєю бігла через ліс… ну це явно на адреналіні))) також не зрозуміла приколу з вінцем правди, чому Ріна його так легко обманула?
Корвін — моя душе 🤤🤤🤤 капаю слиною!!! Все ж такі він темний вершник!!! Їх розмови, поцілунки… отут хімія відчувалась, хоч повітря ріж.
Натаір та деякі ньанси повʼязані з ним, викликають думку, про те, що з ним не все так однозначно та просто. Змії ото в вухах. Хтось ним керує? Чи просто біполярка)))
Севастіан — я реву 😭
Лія тут була більше прохідним персонажем, але її ще одну цікаву та темну сторону встигли розкрити)
Івеіл бісить, але як правитель цілком зрозумілий.
Пара Ори та Темного вершника, оце так поворот долі))) Мойри, ті ще сучки))
І дякую, що тепер на більшості відсилок до Шекспіра та інших класичних творів є пояснення))
З нетерпінням чекаю на третю. Залишає цю трилогію на поличці однозначно
This entire review has been hidden because of spoilers.
September 10, 2025
ОБЕРЕЖНО СПОЙЛЕРИ ! Будь ласка хто ще не прочитав цю книгу - не читайте мій відгук далі . Просто 5 зірочок буде достатньо щоб зрозуміти , що вам варто її прочитати .
Закінчила 2 том . Бачила раніше відгуки про ці три томи на кшалт : 1-й том чудовий , 2-й том просто був , а 3-й том - в саме серце . І тут мушу не погодитись про другий том позаяк він мені дав відповіді на багато питань , які залишилися після першого . І головне я просто кричала вголос « я так і знала , що Ріна народилася в Прихованому світі» - коли нарешті це нам розкрилося .
Все ж маю запитання :
1. звідки Натаїр знав хто вона насправді ( коли знайшов її у зовнішньому світі ) ? . На запитання : навіщо він це зробив … відповідь очевидна - заради майбутньої влади .
2. Чому Івейл весь другий том веде себе як скотина ?
3. Як так сталося що Ріна перші 10 років свого життя жила з Івейлом як його донька ( а не залишилася з матірʼю - Верховною Правителькою )
4. Чому ніхто ( правителі інших народів ) не задавалися питанням звідки взялася ця дитина і головне ХТО її мати ( адже дружина Івейла померла)
Та інші 5,6,7… але то вже не важливо .
Відкриваю 3-й том . Сподіваюся знайду відповіді . Просто ковтаю сторінки одна за одною тільки задля сторінок з Ріною та Корвіном . Їхня хімія це щось …
Закінчила 2 том . Бачила раніше відгуки про ці три томи на кшалт : 1-й том чудовий , 2-й том просто був , а 3-й том - в саме серце . І тут мушу не погодитись про другий том позаяк він мені дав відповіді на багато питань , які залишилися після першого . І головне я просто кричала вголос « я так і знала , що Ріна народилася в Прихованому світі» - коли нарешті це нам розкрилося .
Все ж маю запитання :
1. звідки Натаїр знав хто вона насправді ( коли знайшов її у зовнішньому світі ) ? . На запитання : навіщо він це зробив … відповідь очевидна - заради майбутньої влади .
2. Чому Івейл весь другий том веде себе як скотина ?
3. Як так сталося що Ріна перші 10 років свого життя жила з Івейлом як його донька ( а не залишилася з матірʼю - Верховною Правителькою )
4. Чому ніхто ( правителі інших народів ) не задавалися питанням звідки взялася ця дитина і головне ХТО її мати ( адже дружина Івейла померла)
Та інші 5,6,7… але то вже не важливо .
Відкриваю 3-й том . Сподіваюся знайду відповіді . Просто ковтаю сторінки одна за одною тільки задля сторінок з Ріною та Корвіном . Їхня хімія це щось …
This entire review has been hidden because of spoilers.
August 26, 2025
Ця частина покорила мене значно більше, ніж перша. Я навіть подяки прочитала (хоча ніколи цього не роблю).
Я довгий період шукала таку книгу, читала різні відомі тайтли, але знайшла саме у 2 томі двоповні) Паралельні гілки, що логічно та сильно розвиваються і коли зʼєднуються - не відчуваєш дисонанс, ніби загубила якусь важливу інформацію і тепер не знаєш навіщо і що роблять герої.
Зрозумілий розвиток, неймовірно класно описані арки як і «злодіїв» так і «героїв». Кожен герой - сукупність цих неоднозначностей, що й робить їх живими.
Хоча, все ще, дуже вибивали відсилки до якихось літературних, музичних, живописних творів (перепрошую, маю алергію на псевдоінтелектуалів. а саме вони такими відсилками зазвичай і користують). Та ще «шокуючі» сюжетні повороти були доволі зрозумілі з першої частини (але хочеться вірити, що це я такий Холмс і розгадую загадки авторів одна за одною).
Загалом, вже замовила 3 том і планую придбати в колекцію для перечитування ті 2 частини (так, я підворовувала у подруг примірники).
І послання пани Катирини запасатись ромашковим чаєм до наступної частини мене….насторожує)))
Я довгий період шукала таку книгу, читала різні відомі тайтли, але знайшла саме у 2 томі двоповні) Паралельні гілки, що логічно та сильно розвиваються і коли зʼєднуються - не відчуваєш дисонанс, ніби загубила якусь важливу інформацію і тепер не знаєш навіщо і що роблять герої.
Зрозумілий розвиток, неймовірно класно описані арки як і «злодіїв» так і «героїв». Кожен герой - сукупність цих неоднозначностей, що й робить їх живими.
Хоча, все ще, дуже вибивали відсилки до якихось літературних, музичних, живописних творів (перепрошую, маю алергію на псевдоінтелектуалів. а саме вони такими відсилками зазвичай і користують). Та ще «шокуючі» сюжетні повороти були доволі зрозумілі з першої частини (але хочеться вірити, що це я такий Холмс і розгадую загадки авторів одна за одною).
Загалом, вже замовила 3 том і планую придбати в колекцію для перечитування ті 2 частини (так, я підворовувала у подруг примірники).
І послання пани Катирини запасатись ромашковим чаєм до наступної частини мене….насторожує)))
January 18, 2026
Враження від книги в мене неоднозначні. Мені подобається добре продумана світобудова, цікаві персонажі, фантастичний Корвін ❤️, вчинки і події, які дуже емоційно сприймаються. Складний не плаский сюжет, багато цікавих ліній, от все класне в цій книзі, крім того як довго вона читається і того, що остання частина здоровезна за об’ємом.
Мені з однієї сторони цікаво що буде далі, хочеться насолоджуватися подіями, але місцями опис ситуації був так завуальований, що я не завжди вловлювала що відбувається і вже забула хто за кого і на чиїй стороні (щось там з рисями та ведмедями чи кабанами). Моменти з Корвіном, звісно, 🥹
Тому я навіть не можу для себе вирішити чи читати продовження. Скоріше за все, якби воно було адекватного розміру, то я б точно читала, а з таким об’ємом - під питанням. Мені здається я його буду длубати більше місяця. Я ніби відчуваю і розумію, що дійсно класна книжка, а з іншої сторони - нащо читати те, де себе треба змушувати братися за книгу, бо тяжко йде і не дуже хочеться.
Мабуть, якби було аудіо, то я точно добила б цю серію у форматі аудіокниги.
Мені з однієї сторони цікаво що буде далі, хочеться насолоджуватися подіями, але місцями опис ситуації був так завуальований, що я не завжди вловлювала що відбувається і вже забула хто за кого і на чиїй стороні (щось там з рисями та ведмедями чи кабанами). Моменти з Корвіном, звісно, 🥹
Тому я навіть не можу для себе вирішити чи читати продовження. Скоріше за все, якби воно було адекватного розміру, то я б точно читала, а з таким об’ємом - під питанням. Мені здається я його буду длубати більше місяця. Я ніби відчуваю і розумію, що дійсно класна книжка, а з іншої сторони - нащо читати те, де себе треба змушувати братися за книгу, бо тяжко йде і не дуже хочеться.
Мабуть, якби було аудіо, то я точно добила б цю серію у форматі аудіокниги.
Displaying 1 - 30 of 58 reviews