What do you think?
Rate this book
Там, де живуть книжки
Настав час закенсилити книжкову блогерку
Книжки завжди були її прихистком. Але тепер, коли коронавірус відрізав Надю Книжицьку від світу, а улюблений блог став тягарем, навіть вони не рятують від самотності. Та все змінюється, коли їй до рук потрапляє загадкова книжка – історія від невідомого автора, що детально описує її особисте життя. Спершу це виглядає як злий жарт, але з кожною сторінкою відчуття страху посилюється: цей автор знає те, чого не міг знати ніхто?
Погрози змушують дівчину повернутися в Соколяни – рідне містечко зі старими сімейними драмами, байдужими колишніми друзями й безліччю таємниць. Хто ж надіслав їй цю книгу? Чому через стільки років знову відкриваються старі рани і чи зможе Надя поглянути правді у вічі? Чим ближче до розгадки, тим більшою стає загроза, що нависає над її життям…
Книжки завжди були її прихистком. Але тепер, коли коронавірус відрізав Надю Книжицьку від світу, а улюблений блог став тягарем, навіть вони не рятують від самотності. Та все змінюється, коли їй до рук потрапляє загадкова книжка – історія від невідомого автора, що детально описує її особисте життя. Спершу це виглядає як злий жарт, але з кожною сторінкою відчуття страху посилюється: цей автор знає те, чого не міг знати ніхто?
Погрози змушують дівчину повернутися в Соколяни – рідне містечко зі старими сімейними драмами, байдужими колишніми друзями й безліччю таємниць. Хто ж надіслав їй цю книгу? Чому через стільки років знову відкриваються старі рани і чи зможе Надя поглянути правді у вічі? Чим ближче до розгадки, тим більшою стає загроза, що нависає над її життям…
- GenresUkrainian Literature
304 pages, Paperback
Published April 1, 2025
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 54 reviews
May 12, 2025
Книжка дає рівно те, що обіцяє анотація. Якщо ви зацікавились - раджу таки взятись і спробувати. Мені сподобалась головна героїня, така вона близька і реальна, хотілось би з нею подружитись)
Розслідування не розчарувало, загалом читалось жваво і доволі захопливо. Не скажу, що я в шаленому захваті, але це хороша жанрова література.
Розслідування не розчарувало, загалом читалось жваво і доволі захопливо. Не скажу, що я в шаленому захваті, але це хороша жанрова література.
September 12, 2025
Непоганий детектив-сімейна драма, мені зайшло
Не скажу, що вау, але добре
Не скажу, що вау, але добре
July 26, 2025
Насправді 3,5...
Це вже краще за "Маяк", але все одно слабенько...
Та я урочисто присягаю купувати й читати наступні книги автора! Є в його творах щось таке, що притягує!
Це вже краще за "Маяк", але все одно слабенько...
Та я урочисто присягаю купувати й читати наступні книги автора! Є в його творах щось таке, що притягує!
June 4, 2025
Що можу сказати - в цілому для мене ця історія більш читабельна, ніж "Маяк". Більш рівномірний темп, насмілюся припустити, що літературне редагування тут все ж таки було, читалася історія доволі жваво. Однак, боюся, наразі це поки що всі здобутки.
Мені було дуже цікаво прочитати цю історію, щойно я побачила анонс, де не без подиву впізнала спільне із романом "Дисклеймер. Усі збіги випадкові" за авторством Рене Найт (здається, Віват видавали). Там жінка отримує книжку, де описане її життя, причому, саме випадок, про який, як вона думає, ніхто більше не знає. Бо це темна, похмура таємниця.
Дещо подібне відбувається і у "Там, де живуть книжки". Блогерка Надя Книжицька (так, саме такий неймінг, не можу сказати, що я оцінила, сорі) отримує книжку, де йдеться про неї та про дещо, що вона воліла б забути, але це її таємниця.
Я, до речі, з деяких причин не те щоб аж фанатка роману Найт, але в неї оповідь побудована дуже щільно і міцно тримається на фундаменті тієї анонімної книжки. Це безперечно рушійний механізм історії. В пана Віталія сюжетна конструкція до сумного хитка, і чесно кажучи, страшнувато на неї зайвий раз дихати. Але зрештою автор волів, щоб все склалося, тож куди воно подінеться. Тож Надя Книжицька, зовсім як Кетрін, героїня Рене Найт, вирушає у своє минуле, щоб скласти той пазл. Тільки Кетрін робить це тут і зараз, подумки повертаючись у флешбеки, а Надя - повертається до містечка Соколяни, де встигла у своєму недовгому житті вскочити у халепу.
Бо як героїня "Дисклеймера" опинилася перед перспективою втратити все своє життя - роботу, родину, репутацію, все що вона збудувала за свої 48 років, так і Надя Книжицька, прочитавши останній рядок анонімної книжки, де було визначено, що час її кенселити, тобто, теж втратити все, що вона будувала три роки у свої 30 - також зрозуміла, що час діяти, бо дуже багато поставлено на карту.
Тут можна довго порівнювати із "Дисклеймером", але сенсу в цьому особливо немає. Історія з анонімною книжкою є першим моментом, де картковий будинок балансує на одній карті, а ззаду його пальцем притримує автор. Таких моментов буде ще кілька, всі вони доволі прикрі, але що вже.
(як на мене, ніколи, ніколи не варто вводити нових персонажів вже близько до фіналу, навіть сильно другорядних, це такий маркер письменницької безпорадності, хороша формула детективу/трилеру подібна до вмілого фокусу, коли ілюзіоніст робить вигляд, що показав вам все. Так, я розумію, що тут можна заперечити, що є автори, які цілком справно це правило порушують, але щоб щось порушувати, спочатку потрібно це досконало розуміти. Але добре, я відійшла від суті).
І зрештою, найбільш неприємне в цій історії те, що як і в "Маяку", в романі фактично немає фіналу. Ну от так, після кульмінації настає те, що зазвичай роблять епілогом, а сам момент катарсису, він ніби десь подівся, можливо, передбачається, що читач його додумає сам, але я не настільки талановита, я люблю, щоб мені показали. Ну, можливо автору набридло і загалом він вирішив, що все вже розказав та час згортатися.
Що мене окремо вразило - три речі.
1. Неймдроппінг. Багато, ні, ДУЖЕ багато неймдроппінгу. За сюжетом Надя книжкова блогерка, тому майже всі свої рефлексії та міркування вона супроводжує згадками відповідних тайтлів, іноді в тему, але частіше ні. Сказати, що це дратує, це нічого не сказати.
2. Генеалогічний ребус. Тут
3. Остаточно мене здивував момент, де з'ясовується, що одна з героїнь пише під псевдонімом оповідання на платформі Аркуш і автор люб'язно робить зносочку, що це оповідання реально, воно дійсно є на платформі Аркуш та дійсно написано саме цим псевдо. Ще й наприкінці є згадка про збір коштів на друк самвидавом.
Чи то продакт плейсмент за те що ми не молилися, чи то, як припустила моя подруга, це такий мета всесвіт роману, і вопше, як мені підказали, Франко теж так робив. Що то взагалі було та нащо - питання відкрите.
Ну а в цілому - ну, принаймні я розважилася. Може не повністю як того хотіла, але час провела непогано. Вже щось.
Мені було дуже цікаво прочитати цю історію, щойно я побачила анонс, де не без подиву впізнала спільне із романом "Дисклеймер. Усі збіги випадкові" за авторством Рене Найт (здається, Віват видавали). Там жінка отримує книжку, де описане її життя, причому, саме випадок, про який, як вона думає, ніхто більше не знає. Бо це темна, похмура таємниця.
Дещо подібне відбувається і у "Там, де живуть книжки". Блогерка Надя Книжицька (так, саме такий неймінг, не можу сказати, що я оцінила, сорі) отримує книжку, де йдеться про неї та про дещо, що вона воліла б забути, але це її таємниця.
Я, до речі, з деяких причин не те щоб аж фанатка роману Найт, але в неї оповідь побудована дуже щільно і міцно тримається на фундаменті тієї анонімної книжки. Це безперечно рушійний механізм історії. В пана Віталія сюжетна конструкція до сумного хитка, і чесно кажучи, страшнувато на неї зайвий раз дихати. Але зрештою автор волів, щоб все склалося, тож куди воно подінеться. Тож Надя Книжицька, зовсім як Кетрін, героїня Рене Найт, вирушає у своє минуле, щоб скласти той пазл. Тільки Кетрін робить це тут і зараз, подумки повертаючись у флешбеки, а Надя - повертається до містечка Соколяни, де встигла у своєму недовгому житті вскочити у халепу.
Бо як героїня "Дисклеймера" опинилася перед перспективою втратити все своє життя - роботу, родину, репутацію, все що вона збудувала за свої 48 років, так і Надя Книжицька, прочитавши останній рядок анонімної книжки, де було визначено, що час її кенселити, тобто, теж втратити все, що вона будувала три роки у свої 30 - також зрозуміла, що час діяти, бо дуже багато поставлено на карту.
Тут можна довго порівнювати із "Дисклеймером", але сенсу в цьому особливо немає. Історія з анонімною книжкою є першим моментом, де картковий будинок балансує на одній карті, а ззаду його пальцем притримує автор. Таких моментов буде ще кілька, всі вони доволі прикрі, але що вже.
(як на мене, ніколи, ніколи не варто вводити нових персонажів вже близько до фіналу, навіть сильно другорядних, це такий маркер письменницької безпорадності, хороша формула детективу/трилеру подібна до вмілого фокусу, коли ілюзіоніст робить вигляд, що показав вам все. Так, я розумію, що тут можна заперечити, що є автори, які цілком справно це правило порушують, але щоб щось порушувати, спочатку потрібно це досконало розуміти. Але добре, я відійшла від суті).
І зрештою, найбільш неприємне в цій історії те, що як і в "Маяку", в романі фактично немає фіналу. Ну от так, після кульмінації настає те, що зазвичай роблять епілогом, а сам момент катарсису, він ніби десь подівся, можливо, передбачається, що читач його додумає сам, але я не настільки талановита, я люблю, щоб мені показали. Ну, можливо автору набридло і загалом він вирішив, що все вже розказав та час згортатися.
Що мене окремо вразило - три речі.
1. Неймдроппінг. Багато, ні, ДУЖЕ багато неймдроппінгу. За сюжетом Надя книжкова блогерка, тому майже всі свої рефлексії та міркування вона супроводжує згадками відповідних тайтлів, іноді в тему, але частіше ні. Сказати, що це дратує, це нічого не сказати.
2. Генеалогічний ребус. Тут
3. Остаточно мене здивував момент, де з'ясовується, що одна з героїнь пише під псевдонімом оповідання на платформі Аркуш і автор люб'язно робить зносочку, що це оповідання реально, воно дійсно є на платформі Аркуш та дійсно написано саме цим псевдо. Ще й наприкінці є згадка про збір коштів на друк самвидавом.
Чи то продакт плейсмент за те що ми не молилися, чи то, як припустила моя подруга, це такий мета всесвіт роману, і вопше, як мені підказали, Франко теж так робив. Що то взагалі було та нащо - питання відкрите.
Ну а в цілому - ну, принаймні я розважилася. Може не повністю як того хотіла, але час провела непогано. Вже щось.
May 2, 2025
Головна героїня Надя — книжкова блогерка. Серед чергової пачки книжок на пошті вона отримує книжку про себе. Фактаж тієї книжки сумнівний, проте деяка схожість із життям є, тож Надя із Києва вирушає до рідного смт у пошуках відповідей на свої питання.
Для мене очевидні плюси цієї книжки це:
- сучасність (осінь 2021-го) ще мир, ковід і жуйка, але вже щось намічається. хоча для мене дещо дивними виглядають розуміння ознак наближення війни (бо я цього тоді геть не бачила);
- знайомі місця та деталі, молодіжні приколяси — автор не цурається власних назв, і постійно ними користується в історії. тут у оповідь навіть введений ковідний плакат на новій пошті. такого штибу деталі в жодного вестерна не буде;
- досконало змальована книжкова блогерка, риси якої відгукнуться будь-кому, хто париться про суспільну думку, або навіть просто веде особистий блог;
- деталі детективної історії розставлені абсолютно по всьому тексту, і немає жодного моменту, де більше 10-15 сторінок не відкриваєш щось нове для себе, або де не спрацьовує тумблер підтвердження власних здогадок;
- піднята тема насилля у сімʼї та абʼюзивних стосунків, причому в різних персонажів;
- дуже-дуже-дуже багато назв книжок, і здебільшого — справжніх. Діма Персик нарахував під 50, я не рахувала навіть :)
Що цікаво, наприкінці книжки є від головної героїні список книг та ідеального вина до них 🍷
Та все просто, зрозуміло, і без такого емоційного вибуху, як може в мене бути на детективи та трилери.
Дещо для мене лишилося відкритим, без відповіді.
Тим не менш, це класна книжка, і я її рекомендую. А сама в режимі очікування третьої книжки цього автора 🧡 (хоч і не читала поки що першу, пхахаха)
Для мене очевидні плюси цієї книжки це:
- сучасність (осінь 2021-го) ще мир, ковід і жуйка, але вже щось намічається. хоча для мене дещо дивними виглядають розуміння ознак наближення війни (бо я цього тоді геть не бачила);
- знайомі місця та деталі, молодіжні приколяси — автор не цурається власних назв, і постійно ними користується в історії. тут у оповідь навіть введений ковідний плакат на новій пошті. такого штибу деталі в жодного вестерна не буде;
- досконало змальована книжкова блогерка, риси якої відгукнуться будь-кому, хто париться про суспільну думку, або навіть просто веде особистий блог;
- деталі детективної історії розставлені абсолютно по всьому тексту, і немає жодного моменту, де більше 10-15 сторінок не відкриваєш щось нове для себе, або де не спрацьовує тумблер підтвердження власних здогадок;
- піднята тема насилля у сімʼї та абʼюзивних стосунків, причому в різних персонажів;
- дуже-дуже-дуже багато назв книжок, і здебільшого — справжніх. Діма Персик нарахував під 50, я не рахувала навіть :)
Що цікаво, наприкінці книжки є від головної героїні список книг та ідеального вина до них 🍷
Та все просто, зрозуміло, і без такого емоційного вибуху, як може в мене бути на детективи та трилери.
Дещо для мене лишилося відкритим, без відповіді.
Тим не менш, це класна книжка, і я її рекомендую. А сама в режимі очікування третьої книжки цього автора 🧡 (хоч і не читала поки що першу, пхахаха)
June 16, 2026
Анотація, назва та обкладинка мене дуже зацікавили, бо всюди книжки.
Початок був доволі перспективний. Головна героїня — Надя, книжкова блогерка з каналом на 600+ підписників. Якось вона отримує книгу про себе. Спочатку вона приємно здивована такою увагою, але чим далі вона читає, тим більше розуміє, що по-перше, хтось багато про неї знає, а по-друге — її хочуть викрити через один нещасний випадок з дитинства.
Книга читалася доволі легко, але що далі я просувалася сюжетом, то частіше починала спотикатися об різні речі.
1. Описи заради описів, які сприймалися як шум між діями, а не додавали атмосфери чи ще якоїсь корисної інформації.
2. Щоденник однієї з героїнь зовсім не схожий на щоденник. Хто описує в щоденнику свою біографію? 🤔
3. Головна героїня з тривожністю показує просто вершину відваги — самостійно та швидко лізе в небезпеку (це звичайна поведінка для трилерів, але з тривожністю якось не в'яжеться).
Ще було чимало дрібних моментів. Моє улюблене, це слово "навіть", яке з'являється в найнеочікуваніших місцях.
Тож у підсумку цікава ідея не змогла переважити стиль написання та кількість моментів, які вибивали мене з тексту.
Запрошую до telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
Початок був доволі перспективний. Головна героїня — Надя, книжкова блогерка з каналом на 600+ підписників. Якось вона отримує книгу про себе. Спочатку вона приємно здивована такою увагою, але чим далі вона читає, тим більше розуміє, що по-перше, хтось багато про неї знає, а по-друге — її хочуть викрити через один нещасний випадок з дитинства.
"Хто, хто знає стільки про моє життя, хоч і не дуже точно, й навіщо він це зробив?"
Книга читалася доволі легко, але що далі я просувалася сюжетом, то частіше починала спотикатися об різні речі.
1. Описи заради описів, які сприймалися як шум між діями, а не додавали атмосфери чи ще якоїсь корисної інформації.
Надя буцнула каштан.
Блискучий коричневий камінчик пострибав асфальтованою доріжкою й з шурхотом зник у сухому листі. Підлетів здоровенний грак і дослідив його своїм довгим дзьобом, після чого образливо каркнув до Наді. Дівчина розвела руки, мовляв, вибачай, маємо, що маємо. Птах розправив крила й полетів низько над землею.
2. Щоденник однієї з героїнь зовсім не схожий на щоденник. Хто описує в щоденнику свою біографію? 🤔
Підростуть дівчата — як вони одну кімнату ділитимуть? Хоча чи я не в тіснішому виросла? Шестеро дітей. Я найстарша.
3. Головна героїня з тривожністю показує просто вершину відваги — самостійно та швидко лізе в небезпеку (це звичайна поведінка для трилерів, але з тривожністю якось не в'яжеться).
Ще було чимало дрібних моментів. Моє улюблене, це слово "навіть", яке з'являється в найнеочікуваніших місцях.
"Теж мені здобуток", — гірко подумала вона, дивлячись на Таню, в якої був чоловік, дитина й навіть свекруха і яка точно не мучилася питанням, що з нею не так.
Тож у підсумку цікава ідея не змогла переважити стиль написання та кількість моментів, які вибивали мене з тексту.
Запрошую до telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
May 1, 2025
"Там, де живуть книжки" — це явні ⭐⭐⭐⭐⭐/5
Напевне, я почну з сильних сторін книги, так як тут є про що писати 😁
Що першим захоплює в цій книзі?
Це головна героїня... Така жива, реальна, близька кожному, хто тоне в книжках 📚, хто хоч раз думав про власний книжковий блог, чи шукав варіант відмовитись від зустрічей через розряджену соціальну батарейку... Та чорт забирай, вона просто уособлення книжкового ком'юніті!
Вона або така як хтось із нас, або ж така, як хтось кого ми знаємо... 😅 Тут краще й не опишеш.
Завдяки такій героїні та оьраній автором темі — атмосфера в книзі на такому ж рівні. Вона життєва, рідна, близька. Як і атмосфера в Києві, так і те, що відбувалось вже в селі! Автор зміг вдихнути життя в дві такі різні локації, іноді навіть переплітаючи їх (наприклад, коли в селі була кав'ярня "Каваї" ☕, що, як зауважила головна героїня, більше пасувала б Києву, ніж Соколянам).
Також є гарний триллерний сюжет з чудово переплетеними сюжетними лініями. Оскільки тут розкривались і події минулого й теперішнього, то, по суті, ми маємо два пов'язаних між собою розслідування, і це дає більший простір для фантазій ✨ (хоча я ± зорієнтувався ще в першій половині книги по обом😶🌫️). Також маємо й інші лінії, які підсилюють саме атмосферу, залученість читача. Тобто так, сюжетно книга мені теж сподобалась, але не було такого "Вау!" ефекту, як від персонажки чи атмосфери.
Що було певною особливістю?
З 200 сторінки автор почав розкривати другорядних персонажів через їхні спогади. Так, враховуючи те, що одна з ліній розслідування була в минулому, ми постійно потрапляли у спогади, але саме від обличчя головної героїні. А з 200 сторінки різні фрагменти спогадів було показано про ще 5 персонажів. І коли це подали вперше, я відчув це халтуркою. "Навіщо розкривати персонажа діями, якщо можна розкрити флешбеком на 2 сторінки?" 🤷 Але коли вже читав третій такий спогад, зрозумів, що воно дуже приємно вливається в цю книгу, і якби автор замість цього використав принцип "показуй, а не розказуй", і розкривав персонажів через сюжет в теперішньому часі... Що ж, це могло б сильно затягнути твір і зіпсувати його. Тому це я зараховую саме як ОСОБЛИВІСТЬ подачі 🎯
А ще... В тексті згадується дуууже багато реальних (і не дуже) книг 📖, і за рахунок того, що твір про українську бук-блогерку, то всі ці книги знайомі нашому читачу... Це захоплює!
P.S. Якщо комусь, як і мені, імпонуватиме головна героїня, то наприкінці книги є її особистий топ книг 😉 Тож можна почитати щось з її топу, ще й під її улюблене вино! (І ЦЕ НАВІТЬ СЮЖЕТНО ОБУМОВЛЕНО!) 🍷
Підсумовуючи:
Якісний триллер, що дуже комфортно та легко читається. Завдяки обраній темі та ГГ, влитися в сюжет не є чимось складним. ✅
Напевне, я почну з сильних сторін книги, так як тут є про що писати 😁
Що першим захоплює в цій книзі?
Це головна героїня... Така жива, реальна, близька кожному, хто тоне в книжках 📚, хто хоч раз думав про власний книжковий блог, чи шукав варіант відмовитись від зустрічей через розряджену соціальну батарейку... Та чорт забирай, вона просто уособлення книжкового ком'юніті!
Вона або така як хтось із нас, або ж така, як хтось кого ми знаємо... 😅 Тут краще й не опишеш.
Завдяки такій героїні та оьраній автором темі — атмосфера в книзі на такому ж рівні. Вона життєва, рідна, близька. Як і атмосфера в Києві, так і те, що відбувалось вже в селі! Автор зміг вдихнути життя в дві такі різні локації, іноді навіть переплітаючи їх (наприклад, коли в селі була кав'ярня "Каваї" ☕, що, як зауважила головна героїня, більше пасувала б Києву, ніж Соколянам).
Також є гарний триллерний сюжет з чудово переплетеними сюжетними лініями. Оскільки тут розкривались і події минулого й теперішнього, то, по суті, ми маємо два пов'язаних між собою розслідування, і це дає більший простір для фантазій ✨ (хоча я ± зорієнтувався ще в першій половині книги по обом😶🌫️). Також маємо й інші лінії, які підсилюють саме атмосферу, залученість читача. Тобто так, сюжетно книга мені теж сподобалась, але не було такого "Вау!" ефекту, як від персонажки чи атмосфери.
Що було певною особливістю?
З 200 сторінки автор почав розкривати другорядних персонажів через їхні спогади. Так, враховуючи те, що одна з ліній розслідування була в минулому, ми постійно потрапляли у спогади, але саме від обличчя головної героїні. А з 200 сторінки різні фрагменти спогадів було показано про ще 5 персонажів. І коли це подали вперше, я відчув це халтуркою. "Навіщо розкривати персонажа діями, якщо можна розкрити флешбеком на 2 сторінки?" 🤷 Але коли вже читав третій такий спогад, зрозумів, що воно дуже приємно вливається в цю книгу, і якби автор замість цього використав принцип "показуй, а не розказуй", і розкривав персонажів через сюжет в теперішньому часі... Що ж, це могло б сильно затягнути твір і зіпсувати його. Тому це я зараховую саме як ОСОБЛИВІСТЬ подачі 🎯
А ще... В тексті згадується дуууже багато реальних (і не дуже) книг 📖, і за рахунок того, що твір про українську бук-блогерку, то всі ці книги знайомі нашому читачу... Це захоплює!
P.S. Якщо комусь, як і мені, імпонуватиме головна героїня, то наприкінці книги є її особистий топ книг 😉 Тож можна почитати щось з її топу, ще й під її улюблене вино! (І ЦЕ НАВІТЬ СЮЖЕТНО ОБУМОВЛЕНО!) 🍷
Підсумовуючи:
Якісний триллер, що дуже комфортно та легко читається. Завдяки обраній темі та ГГ, влитися в сюжет не є чимось складним. ✅
May 31, 2026
спочатку видалася наївною, але на половині це відчуття розсіялося. книжка про те, що в тихому омуті відьми може і не водяться, але чорти точно є. ну і про силу книжкових блогів, навіть якщо на 657 підписників
пс оновлюю відгук, бо постфактум здалося, шо неясно пояснила, шо мені не сподобалося і я плакала, поки читала, бо так мені не подобалося, як це написано, але хотілося дочитати на клуб і зрозуміти, що подобається іншим
пс оновлюю відгук, бо постфактум здалося, шо неясно пояснила, шо мені не сподобалося і я плакала, поки читала, бо так мені не подобалося, як це написано, але хотілося дочитати на клуб і зрозуміти, що подобається іншим
May 27, 2026
Насправді тут 3,5 :)
Із трилерами на нашому ринку все складно. Надто часто так маркують книжки, в яких із героєм/героями стається щось небезпечне, та й по всьому. Тоді як насправді трилер — це про thrill, про моторошні відчуття при читанні, про напругу, яка змушує читача постійно підозрювати, що будь-який вчинок персонажа, будь-що, що з ним відбувається, може раптом виявитися пов’язане з тою заявленою небезпекою. При цьому така напруга має бути не аж такою явною, як у горорі, а проте нагнітання саспенсу — важлива ознака жанру.
Але більшість читачів — так уже сталося — асоціює цю напругу передусім із динамічністю. Саспенс має нагнітатися подіями. Так от: тут не так. На мою думку, це, безперечно, нормальний трилер, просто не динамічний, а радше рефлексивний. Тут багато медитативних описів, занурення у внутрішній світ персонажки, спогадів, адже моторошна ситуація пов’язана з минулим. А проте особисто мені thrill прекрасно відчувався. Можливо, через те, що мене зачепила тема.
Власне, що тут відбувається: Надія Книжицька має постійну роботу, але поступово розвиває власний книжковий блог. Книжки — те, чим вона прагне займатися, тож вкладається у блог значно більше, ніж у роботу. Одного дня анонім присилає їй книжку про неї саму. Книга натякає на травматичну подію в минулому Наді і містить погрози щодо неї, мовляв, я всім розповім, що ти зробила. Але Надя нічого не робила, навпаки, їй і самій кортить дізнатися, що ж тоді сталося, але свого часу вона не мала такої можливости, а тепер, схоже, хтось, хто підозрює її, готовий трохи допомогти. Ну і плюс вона стривожена: а раптом погрози реальні і її мрію буде зруйновано? Надя кидає все і їде в Соколяни — село, де виросла. Тепер вона не відступиться, допоки не розбереться в усьому.
Загалом ця книжка — про очікування та те, як вони ламають людей. Тут перед нами постає низка персонажів, які мали певні мрії, певні вподобання, але батьки хотіли бачити їх геть інакшими і тиснули, намагаючись переробити під себе. Звісно, ні до чого доброго це не призвело.
Я ще не бачила книжки, в якій настільки повно і різнобічно було б показано батьків дев’яностих. Ті стратегії поведінки, які обирали батьки в ті часи, ті ідеали, які вони бачили для себе і, головне, для своїх дітей. Не секрет, що дев’яності були дуже жорстокими часами, які вимагали від людей надзусиль, і коли саме під такі умови намагалися «ліпити» власних дітей, виходило... Та ясно, що кепсько виходило. Тут бачимо весь спектр типових схем: «ти мусиш іти по трупах, бо інакше не вижити», «мусиш випалити з себе милосердя, бо інакше тебе зжеруть», «твої вподобання дурні, бо на тому не заробиш, відкинь мрії і йди туди, де є гроші», «ти дівчина, тож головне — вийти заміж за багатого і докладати всіх зусиль, щоб він заробляв іще більше», «ти хлопець, отже, головне для тебе — бути жорстоким і вміти битися»... І бачимо, як саме це шкодить людям, які живуть тепер, у часи, істотно відмінні від дев’яностих.
А ще бачимо тих батьків: вічно втомлених, вічно зайнятих зароблянням грошей, вічно невпевнених у собі, не те що в майбутньому — в сьогоденні. Вони боялися помилитися навіть у дрібниці (а помилившись, боялись визнати це), бо за екстремальних умов найменша помилка могла стати фатальною. Вони не вміли любити і не розуміли, чи та любов насправді треба, а чи головне — роздобути гроші, щоб сім’я вижила. Плюс іще ж були їхні власні травми, набуті внаслідок виховання у пізньому совку.
Ну і, звісно, бачимо їхніх дітей, яких вчили бути безжальними, сильними, витривалими, однак не вчили бути співчутливими, добрими, дружніми. Виживання — справа самітня. Принаймні, такою вона вбачалася у дев’яності, коли ще був живим і цілком собі актуальним совітський спадок, а в совку людина людині вовк. Тож логічно ще однією важливою темою книги стає булінг.
І є ще третя тема, яка мені теж відгукнулася, бо це моя тема. Це стосунки Наді з мамою, коли обидві намагаються оминути гострі кути, бути милими одна з одною, але це так важко, бо навіть якесь безневинне зауваження сприймається як образа. Читач дивиться і думає собі: та чого ти, вона ж не сказала нічого такого, ну не зважай, блін, ну пропусти повз вуха, ти ж бачиш, вона не намагається тебе образити! Але на це неможливо не зважати, бо для людини, яка перебуває всередині цих стосунків, кожна дрібниця — тригер, що розпалює полум’я. Це дуже добре показано, як на мене.
Ще хочу зауважити, що авторові, на мій погляд, добре вдалося показати персонажку. Нерідко буває, що авторам-чоловікам не вдається достовірно зобразити жінку, бо вони вкрай далекі від жіночих досвідів і подекуди не уявляють, які вони бувають. Тут я цілком повірила.
Що стосується недоліків — ну, вони є. По-перше, блогерство зображене, гм, ну, як наче живих блогерів і блогів автор не бачив. Я достеменно знаю, що бачив, але не вийшло. По-друге, я бачу, що з текстом працював непоганий редактор, але треба б іще. І по-третє, ота книжка, яку читає Надя. Вона написана відверто кепсько, і це типу нормально. Але. Створюючи цей текст, автор використовує достоту ті самі художні прийоми, які і в решті тексту, і це створює трохи не той ефект, який треба. У тому вставному тексті надто чітко лунає голос автора, просто трохи більш невмілий, а варто було б створити трохи інший голос. Тоді авторські прийоми сприймалися б краще ;)
Загалом мені сподобалося, читалося швидко, я за два підходи подужала книжку. Цікаво, як автор розвиватиметься далі.
Із трилерами на нашому ринку все складно. Надто часто так маркують книжки, в яких із героєм/героями стається щось небезпечне, та й по всьому. Тоді як насправді трилер — це про thrill, про моторошні відчуття при читанні, про напругу, яка змушує читача постійно підозрювати, що будь-який вчинок персонажа, будь-що, що з ним відбувається, може раптом виявитися пов’язане з тою заявленою небезпекою. При цьому така напруга має бути не аж такою явною, як у горорі, а проте нагнітання саспенсу — важлива ознака жанру.
Але більшість читачів — так уже сталося — асоціює цю напругу передусім із динамічністю. Саспенс має нагнітатися подіями. Так от: тут не так. На мою думку, це, безперечно, нормальний трилер, просто не динамічний, а радше рефлексивний. Тут багато медитативних описів, занурення у внутрішній світ персонажки, спогадів, адже моторошна ситуація пов’язана з минулим. А проте особисто мені thrill прекрасно відчувався. Можливо, через те, що мене зачепила тема.
Власне, що тут відбувається: Надія Книжицька має постійну роботу, але поступово розвиває власний книжковий блог. Книжки — те, чим вона прагне займатися, тож вкладається у блог значно більше, ніж у роботу. Одного дня анонім присилає їй книжку про неї саму. Книга натякає на травматичну подію в минулому Наді і містить погрози щодо неї, мовляв, я всім розповім, що ти зробила. Але Надя нічого не робила, навпаки, їй і самій кортить дізнатися, що ж тоді сталося, але свого часу вона не мала такої можливости, а тепер, схоже, хтось, хто підозрює її, готовий трохи допомогти. Ну і плюс вона стривожена: а раптом погрози реальні і її мрію буде зруйновано? Надя кидає все і їде в Соколяни — село, де виросла. Тепер вона не відступиться, допоки не розбереться в усьому.
Загалом ця книжка — про очікування та те, як вони ламають людей. Тут перед нами постає низка персонажів, які мали певні мрії, певні вподобання, але батьки хотіли бачити їх геть інакшими і тиснули, намагаючись переробити під себе. Звісно, ні до чого доброго це не призвело.
Я ще не бачила книжки, в якій настільки повно і різнобічно було б показано батьків дев’яностих. Ті стратегії поведінки, які обирали батьки в ті часи, ті ідеали, які вони бачили для себе і, головне, для своїх дітей. Не секрет, що дев’яності були дуже жорстокими часами, які вимагали від людей надзусиль, і коли саме під такі умови намагалися «ліпити» власних дітей, виходило... Та ясно, що кепсько виходило. Тут бачимо весь спектр типових схем: «ти мусиш іти по трупах, бо інакше не вижити», «мусиш випалити з себе милосердя, бо інакше тебе зжеруть», «твої вподобання дурні, бо на тому не заробиш, відкинь мрії і йди туди, де є гроші», «ти дівчина, тож головне — вийти заміж за багатого і докладати всіх зусиль, щоб він заробляв іще більше», «ти хлопець, отже, головне для тебе — бути жорстоким і вміти битися»... І бачимо, як саме це шкодить людям, які живуть тепер, у часи, істотно відмінні від дев’яностих.
А ще бачимо тих батьків: вічно втомлених, вічно зайнятих зароблянням грошей, вічно невпевнених у собі, не те що в майбутньому — в сьогоденні. Вони боялися помилитися навіть у дрібниці (а помилившись, боялись визнати це), бо за екстремальних умов найменша помилка могла стати фатальною. Вони не вміли любити і не розуміли, чи та любов насправді треба, а чи головне — роздобути гроші, щоб сім’я вижила. Плюс іще ж були їхні власні травми, набуті внаслідок виховання у пізньому совку.
Ну і, звісно, бачимо їхніх дітей, яких вчили бути безжальними, сильними, витривалими, однак не вчили бути співчутливими, добрими, дружніми. Виживання — справа самітня. Принаймні, такою вона вбачалася у дев’яності, коли ще був живим і цілком собі актуальним совітський спадок, а в совку людина людині вовк. Тож логічно ще однією важливою темою книги стає булінг.
І є ще третя тема, яка мені теж відгукнулася, бо це моя тема. Це стосунки Наді з мамою, коли обидві намагаються оминути гострі кути, бути милими одна з одною, але це так важко, бо навіть якесь безневинне зауваження сприймається як образа. Читач дивиться і думає собі: та чого ти, вона ж не сказала нічого такого, ну не зважай, блін, ну пропусти повз вуха, ти ж бачиш, вона не намагається тебе образити! Але на це неможливо не зважати, бо для людини, яка перебуває всередині цих стосунків, кожна дрібниця — тригер, що розпалює полум’я. Це дуже добре показано, як на мене.
Ще хочу зауважити, що авторові, на мій погляд, добре вдалося показати персонажку. Нерідко буває, що авторам-чоловікам не вдається достовірно зобразити жінку, бо вони вкрай далекі від жіночих досвідів і подекуди не уявляють, які вони бувають. Тут я цілком повірила.
Що стосується недоліків — ну, вони є. По-перше, блогерство зображене, гм, ну, як наче живих блогерів і блогів автор не бачив. Я достеменно знаю, що бачив, але не вийшло. По-друге, я бачу, що з текстом працював непоганий редактор, але треба б іще. І по-третє, ота книжка, яку читає Надя. Вона написана відверто кепсько, і це типу нормально. Але. Створюючи цей текст, автор використовує достоту ті самі художні прийоми, які і в решті тексту, і це створює трохи не той ефект, який треба. У тому вставному тексті надто чітко лунає голос автора, просто трохи більш невмілий, а варто було б створити трохи інший голос. Тоді авторські прийоми сприймалися б краще ;)
Загалом мені сподобалося, читалося швидко, я за два підходи подужала книжку. Цікаво, як автор розвиватиметься далі.
November 18, 2025
сподобалася. такий легенький детективчик на кілька вечорів, доволі динамічний, гарно написаний. дуже впізнаваний образ книжкової блогерки, я думаю, багато хто впізнає в Надії Книжицькій себе)
June 12, 2025
окей гугл, збери всі жанрові кліше, які зможеш та вмісти їх в одну книжку
головна героїня настільки ніяка, що аж смішно)
просто вона б краще сиділа вдома з книжками, не забудьте, автор нам про це кожні три рядки нагадував!
а ще цікаво, як чотири бета-рідерки пропустили відвертий косяк, де батько ГГ помирає в одному селі, вони з родиною переїжджають в друге село, а потім у неї спогади про нього живого з другого села? і могила його теж там? і невже ніхто не звернув уваги, що 5річна дитина говорить лише окремі звуки, їсть пюре й у неї почали різатись зуби?
таємниця і її «розслідування» ніби з дитячого детектива
я хотіла полюбити цю книжку, але вона не відповіла взаємністю
головна героїня настільки ніяка, що аж смішно)
просто вона б краще сиділа вдома з книжками, не забудьте, автор нам про це кожні три рядки нагадував!
а ще цікаво, як чотири бета-рідерки пропустили відвертий косяк, де батько ГГ помирає в одному селі, вони з родиною переїжджають в друге село, а потім у неї спогади про нього живого з другого села? і могила його теж там? і невже ніхто не звернув уваги, що 5річна дитина говорить лише окремі звуки, їсть пюре й у неї почали різатись зуби?
таємниця і її «розслідування» ніби з дитячого детектива
я хотіла полюбити цю книжку, але вона не відповіла взаємністю
This entire review has been hidden because of spoilers.
November 18, 2025
Я прочитала цю книгу дуже швидко — вона динамічна та атмосферна. Початок справді обіцяв багато: інтрига, загадки, та й сама ідея з книгою про головну героїню звучить дуже цікаво. Але фінал для мене виявився занадто передбачуваним, і кілька моментів трохи вибивалися із загальної логіки — зокрема поведінка й розвиток п’ятирічної дитини та деякі дивні родинні зв’язки, які відкриваються наприкінці, яких взагалі не мало б бути.
За сюжетом книжкова блогерка Надя отримує книгу про себе. У ній описано один важкий момент її минулого, про який вона намагається не згадувати. Автор погрожує викрити цю історію, якщо вона не візьметься розгадувати серію загадок і не повернеться у своє рідне містечко, щоб відновити події тієї ночі. Це трилер з елементами сімейної драми, у якому Надя не лише намагається зрозуміти, що ж сталося тоді, а й поступово розкриває приховані роками таємниці своєї родини.
Загалом книга непогана: читається легко, має цікаву задумку і може стати хорошим варіантом для тих, хто хоче нескладний, швидкий у читанні трилер. Але особисто мене вона не зачепила.
За сюжетом книжкова блогерка Надя отримує книгу про себе. У ній описано один важкий момент її минулого, про який вона намагається не згадувати. Автор погрожує викрити цю історію, якщо вона не візьметься розгадувати серію загадок і не повернеться у своє рідне містечко, щоб відновити події тієї ночі. Це трилер з елементами сімейної драми, у якому Надя не лише намагається зрозуміти, що ж сталося тоді, а й поступово розкриває приховані роками таємниці своєї родини.
Загалом книга непогана: читається легко, має цікаву задумку і може стати хорошим варіантом для тих, хто хоче нескладний, швидкий у читанні трилер. Але особисто мене вона не зачепила.
June 3, 2025
"хтось каже, що це занудне домашнє життя з книжкою в руках - вона його щиро любила, то чому мала гнатися за мріями інших: відвідати всі країни світу, завести десяток бізнесів, написати книжку й усю ту дичину, яку продають у соцмережах? Їй добре з собою, наскільки це можливо, вона сама себе забезпечує, сама оплачує свої хобі та забаганки. Якщо це не визначення сучасної щасливої людини, то що тоді?"
Читати цю книгу - наче дивитись влог книголюбки на youtube. Нудний, банальний, але такий комфортний, життєвий і зрозумілий. Бонусом ще й детективна лінія)
Читати цю книгу - наче дивитись влог книголюбки на youtube. Нудний, банальний, але такий комфортний, життєвий і зрозумілий. Бонусом ще й детективна лінія)
June 14, 2026
Хороша книжка!
Цікава і близька головна героїня. Цікава розвʼязка. Підозрювала щось подібне, але автор додав ширших деталей та емоцій.
І ще так класно вплетені різні книги, автори. Щось, що читаю або хтось, когось знаю.
Чудовий дебют вдався у автора
Цікава і близька головна героїня. Цікава розвʼязка. Підозрювала щось подібне, але автор додав ширших деталей та емоцій.
І ще так класно вплетені різні книги, автори. Щось, що читаю або хтось, когось знаю.
Чудовий дебют вдався у автора
September 25, 2025
Сюжет вибудуваний достатньо передбачувано: проблематика, завʼязка, кульмінація, розвʼязка) Читається легко, гарно для прохолодних осінніх вечорів)
April 28, 2025
"Читання заповнювало її ментальну батарейку чистою живою енергією"
Що може бути краще за захоплюючий детектив? Це детектив про книжки 📚
"Я не можу без кави, не можу без книжок. Мені б таку залежність від занять спортом чи правильного харчування"
Історія головної героїні захоплює з перших сторінок! Автору вдалося детально та душевно змалювати побут та життя Наді і її читацьких звичок:
- Фотозона для книг
- Назви книг її колекції
- Кіт Мирон
Це допомагає швидко зануритися в читання і робить його атмосферним та затишним. Але потім події розгортаються дуже стрімко 🔥
Сюжет напружений та динамічний ❤️🔥тому книга читається швидко і легко!
Історія викликає весь спектр емоцій.... Книга - щемка, емоційна, зворушлива та драматична 💔
Що може бути краще за захоплюючий детектив? Це детектив про книжки 📚
"Я не можу без кави, не можу без книжок. Мені б таку залежність від занять спортом чи правильного харчування"
Історія головної героїні захоплює з перших сторінок! Автору вдалося детально та душевно змалювати побут та життя Наді і її читацьких звичок:
- Фотозона для книг
- Назви книг її колекції
- Кіт Мирон
Це допомагає швидко зануритися в читання і робить його атмосферним та затишним. Але потім події розгортаються дуже стрімко 🔥
Сюжет напружений та динамічний ❤️🔥тому книга читається швидко і легко!
Історія викликає весь спектр емоцій.... Книга - щемка, емоційна, зворушлива та драматична 💔
June 28, 2025
Чудовий задум, але сумненьке втілення.
Питань і зауваг чимало.
Що це за персонажка з тривожним розладом, яка тішиться чужій несподіваній увазі?
Нащо було робити головну героїню букблогеркою? Нічого аж такого специфічного це сюжету не дало.
З якого переляку герой може вважатися братом героїні, що це ще за новини генеалогії?
Кілька вдалих моментів є, зокрема, тема материнської нелюбові. Мова теж читабельніша за "Маяк".
Але загальне враження - похапцем, поспіхом, з роялями в кущах і всіма шаблонами жанру.
Питань і зауваг чимало.
Що це за персонажка з тривожним розладом, яка тішиться чужій несподіваній увазі?
Нащо було робити головну героїню букблогеркою? Нічого аж такого специфічного це сюжету не дало.
З якого переляку герой може вважатися братом героїні, що це ще за новини генеалогії?
Кілька вдалих моментів є, зокрема, тема материнської нелюбові. Мова теж читабельніша за "Маяк".
Але загальне враження - похапцем, поспіхом, з роялями в кущах і всіма шаблонами жанру.
May 18, 2025
Ця книжка захопила мене у полон містики та ностальгії . Автор в романі пригадує багато власних назв : книжок , серіалів , фільмів відомих особистостей з моєї юності. А коли книжка викликає у мене спогади дитинства чи молодості , занурює у роздуми та переосмислення свого власного життя - це автоматична пʼятірка 😌😌😌
І навіть якщо деякі поворотні сюжети здались мені нереалістичними, я готова пробачити ці дрібниці😏
А ще після цієї книжки додалось мені пару тривожностей та фобій від соціальних мереж ! 🙈🙈🙈
І навіть якщо деякі поворотні сюжети здались мені нереалістичними, я готова пробачити ці дрібниці😏
А ще після цієї книжки додалось мені пару тривожностей та фобій від соціальних мереж ! 🙈🙈🙈
January 1, 2026
Мені дуже зайшла книга. Навіть більше, ніж перша. Цей автор тепер в моєму топі улюблених українських авторів ❤️
February 5, 2026
Чи зустрічала я більш неприємну, зверхню і мізогінну головну героїню, ніж Надя Книжицька 🥲
May 13, 2025
Дуже достойна книга в своєму жанрі👌
Читається легко, відірватись неможливо. Розділи закінчуються з «гачками». Автор дуже постарався (оцінила книжкові відсилки).
На що схоже? - місцями здавалось що читаю Пітьму Павлюка, а місцями був фльор Донцової))))
Зняла один бал за кінцівку (надто ванільна).
Ну, і інтриги узагалі не вийшло.
Книгу раджу однозначно!
Читається легко, відірватись неможливо. Розділи закінчуються з «гачками». Автор дуже постарався (оцінила книжкові відсилки).
На що схоже? - місцями здавалось що читаю Пітьму Павлюка, а місцями був фльор Донцової))))
Зняла один бал за кінцівку (надто ванільна).
Ну, і інтриги узагалі не вийшло.
Книгу раджу однозначно!
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 17, 2025
Читаймо українських авторів!
А Вам, пане Віталій, хочу побажати успіхів у творчій діяльності.
А Вам, пане Віталій, хочу побажати успіхів у творчій діяльності.
July 14, 2025
Мені подобається, як автор попрацював із персонажами. Вони об’ємні, кожен — зі зрозумілим бекграундом, навіть другорядні.
Також сподобалась ця навколокнижкова ідея роману. Безліч літературних відсилок не може не потішити книголюба. Структура роману теж цікава: комбінація флешбеків, фрагментів із книги та подій у сьогоденні.
Але при цьому не можу сказати, що сюжет сильно мене тримав.
До того ж були моменти, які неприємно здивували. Наприклад: у головної героїні є племінниця. У тексті згадується, що дитині п’ять років, але далі автор описує стільчик для годування, дитячі пюрешки, зуби, які тільки ріжуться — що абсолютно не відповідає цьому віку. Було враження, що автор змінив вік дитини, але забув виправити інші деталі.
Коротше, щось там намудрилось із тією Мією, і це не давало мені спокою. Недоресерчена тема.
Я б, мабуть, оцінила книгу на 3,5. Але вагаюся, у який бік округлити.
Також сподобалась ця навколокнижкова ідея роману. Безліч літературних відсилок не може не потішити книголюба. Структура роману теж цікава: комбінація флешбеків, фрагментів із книги та подій у сьогоденні.
Але при цьому не можу сказати, що сюжет сильно мене тримав.
До того ж були моменти, які неприємно здивували. Наприклад: у головної героїні є племінниця. У тексті згадується, що дитині п’ять років, але далі автор описує стільчик для годування, дитячі пюрешки, зуби, які тільки ріжуться — що абсолютно не відповідає цьому віку. Було враження, що автор змінив вік дитини, але забув виправити інші деталі.
Коротше, щось там намудрилось із тією Мією, і це не давало мені спокою. Недоресерчена тема.
Я б, мабуть, оцінила книгу на 3,5. Але вагаюся, у який бік округлити.
October 25, 2025
Це була моя перша книга сучасних українських авторів. І можу впевнено сказати, що це був вдалий початок. Цікаво, гарно, захоплююче, містично і з нестерпним бажанням читати і читати.
Але в мене питання до автора, звідки він так багато всього знає про мене 😁 Таке відчуття, що Надію писали з мене) Дякую за екскурс стежками моєї душі.
Але в мене питання до автора, звідки він так багато всього знає про мене 😁 Таке відчуття, що Надію писали з мене) Дякую за екскурс стежками моєї душі.
April 10, 2026
Легкий детектив, на мій погляд. Не занадто містичний. Сподобалось, що героїня «така як ми». Читається легко.
May 12, 2025
Крутий, динамічний, затишний український детектив. Закрила книгу і мурахи по шкірі. Браво автору!
February 7, 2026
«Книжки стали найближчими друзями, яких вона не боялася».
Так про свою головну героїню Надію Книжицьку говорить автор Віталій Дуленко, і вже на двадцятій сторінці «Там, де живуть книжки», віддає їй у руки книжку, яка по-справжньому Надю стривожить.
І перше питання, що лунає в голові: яка така книга може не тільки пробудити давно забуті спогади, а ще й змусити покинути гомінкий Київ і !!! улюбленого кота, заради занурених у забуття Соколянів?
Можливо, та, що написана про тебе?! Тобто, про Надю?
Ця подія стає відправною точкою в довгій, але доволі цікавій боротьбі між тим, що відомо й тим, чого ніхто не знає, між правдою та відвертою брехнею, між минулим (яке й досі щосили намагаються приховати) і майбутнім (у якому пекучі спогади постійно нагадують про себе).
Між тією Надею, що позиціонує себе як просунута киянка, з усіма цими «флетвайтами», «гарбузовими лате», «скремблами» й Надею, яка без проблем бігала босоніж дорогою, вкритою підсохлими коров’ячими коржами.
До речі, про коржі.
У «Там, де живуть книжки» Віталій Дуленко проробив просто феноменальну роботу з персонажами та художнім тлом. Усі герої живі й рухливі, цілком собі самостійні й не потребують зайвої компанії, аби бути цікавими.
Що стосується тла, тут узагалі — деталізована кінематографічна промальовка.
Ніхто з нас не був, і ніколи не буде в Соколянах (вони вигадані, на жаль), але те, як автор зліпив їх на папері, з усіма цими сільськими стереотипами, селотворчим підприємством — горілчаним (колись цукровим) заводом, незручними застіллями, прошарками суспільства, приємними й огидними запахами й звуками, а ще будинком (маєтком), куди ніхто вже давно не подається, бо, ну ви знаєте, не треба туди ходити — особисто в мене викликає захват.
Саме навколо таємничого маєтку й крутитиметься основна історія, яка (вже двічі, виходить) переверне життя Наді, бо стосуватиметься не тільки того, що сталося в його темному підвалі, а й того, що відбувалося далеко за межами маєтку. Зокрема в її власній родині. Таємниць вистачить на всіх.
А ще — влучних літературно-кіно-серіальних великодок.
Загалом, трьохсот сторінок як і не було, а це чи не найвагоміший із компліментів, які потрібні автору та видавництву "Лабораторія".
Дякую!
Моя оцінка: 4/5
Так про свою головну героїню Надію Книжицьку говорить автор Віталій Дуленко, і вже на двадцятій сторінці «Там, де живуть книжки», віддає їй у руки книжку, яка по-справжньому Надю стривожить.
І перше питання, що лунає в голові: яка така книга може не тільки пробудити давно забуті спогади, а ще й змусити покинути гомінкий Київ і !!! улюбленого кота, заради занурених у забуття Соколянів?
Можливо, та, що написана про тебе?! Тобто, про Надю?
Ця подія стає відправною точкою в довгій, але доволі цікавій боротьбі між тим, що відомо й тим, чого ніхто не знає, між правдою та відвертою брехнею, між минулим (яке й досі щосили намагаються приховати) і майбутнім (у якому пекучі спогади постійно нагадують про себе).
Між тією Надею, що позиціонує себе як просунута киянка, з усіма цими «флетвайтами», «гарбузовими лате», «скремблами» й Надею, яка без проблем бігала босоніж дорогою, вкритою підсохлими коров’ячими коржами.
До речі, про коржі.
У «Там, де живуть книжки» Віталій Дуленко проробив просто феноменальну роботу з персонажами та художнім тлом. Усі герої живі й рухливі, цілком собі самостійні й не потребують зайвої компанії, аби бути цікавими.
Що стосується тла, тут узагалі — деталізована кінематографічна промальовка.
Ніхто з нас не був, і ніколи не буде в Соколянах (вони вигадані, на жаль), але те, як автор зліпив їх на папері, з усіма цими сільськими стереотипами, селотворчим підприємством — горілчаним (колись цукровим) заводом, незручними застіллями, прошарками суспільства, приємними й огидними запахами й звуками, а ще будинком (маєтком), куди ніхто вже давно не подається, бо, ну ви знаєте, не треба туди ходити — особисто в мене викликає захват.
Саме навколо таємничого маєтку й крутитиметься основна історія, яка (вже двічі, виходить) переверне життя Наді, бо стосуватиметься не тільки того, що сталося в його темному підвалі, а й того, що відбувалося далеко за межами маєтку. Зокрема в її власній родині. Таємниць вистачить на всіх.
А ще — влучних літературно-кіно-серіальних великодок.
Загалом, трьохсот сторінок як і не було, а це чи не найвагоміший із компліментів, які потрібні автору та видавництву "Лабораторія".
Дякую!
Моя оцінка: 4/5
June 23, 2025
📚«Там, де живуть книги» Віталій Дуленко
видавництво: Лабораторія
Читати про те, як книжковій блогерці приходить дивна книжка про її життя, а потім панічно озиратися через плече, бо почула шурхіт, - весело. Ні, справді. Це був класний, іронічний, я б навіть сказала, погляд на цю справу.
У центрі сюжету у нас Надія Книжицька. Вона працює в айті, але для душі веде книжковий блог «Там, де живуть книжки», який мало-помалу росте та розвивається. В першу чергу, вона це робить, бо їй це подобається (як і більшості людей, які заводять блоги). Одного разу їй присилають дивну книжку, яка називається «Життя та таємниці Надії Книжицької». Спершу головна героїня думає, що це подарунок когось із близьких. Але з тим як йде читання і темні таємниці минулого поступово вилазять назовні, вона розуміє, що це справа когось іншого. Аби розплутати цей клубочок питань, їй приходиться повернутися до рідного міста.
Це було цікаво, чітко та трішки моторошно (моментами не трішки). Автор спокійно та більш впевненіше, ніж то було у «Маяку», розставляє сюжетні гачки та переводить нашу увагу. Поступово додає напруженості, підвищує ставки та розкриває персонажів. Я не можу сказати, що розв’язка була неочікуваною, тому що я, на диво, пробила її в моменті більш детальнішого знайомства з одним із персонажів. Але мені сподобалося те, як автор нас підвів до неї: не було сильного хитровиїбаного надуманого закруту сюжету. Все логічно, не масштабно, і навіть трішки нудно (ну знаєте, як то буває в реальному житті).
Ще одним плюсом історії є те, що вона не розтягнута. Ні зайвих описів, ні зайвих персонажів, ні зайвих дій, через які я, як читачка, закотила б очі. Все чітко та точно. Можливо навіть надто, бо ця «лікарняна стерильність» не викликала у мене потрібного рівня співчуття та ненависті до персонажів. Точно, все було наче з невеличким відтінком штучності.
А так, мінусів як таких немає, але все ж книга не залізла у моє серце, не справила того «вау» ефекту. Тому тверда четвірка.
Раджу!
#дегустація
видавництво: Лабораторія
Читати про те, як книжковій блогерці приходить дивна книжка про її життя, а потім панічно озиратися через плече, бо почула шурхіт, - весело. Ні, справді. Це був класний, іронічний, я б навіть сказала, погляд на цю справу.
У центрі сюжету у нас Надія Книжицька. Вона працює в айті, але для душі веде книжковий блог «Там, де живуть книжки», який мало-помалу росте та розвивається. В першу чергу, вона це робить, бо їй це подобається (як і більшості людей, які заводять блоги). Одного разу їй присилають дивну книжку, яка називається «Життя та таємниці Надії Книжицької». Спершу головна героїня думає, що це подарунок когось із близьких. Але з тим як йде читання і темні таємниці минулого поступово вилазять назовні, вона розуміє, що це справа когось іншого. Аби розплутати цей клубочок питань, їй приходиться повернутися до рідного міста.
Це було цікаво, чітко та трішки моторошно (моментами не трішки). Автор спокійно та більш впевненіше, ніж то було у «Маяку», розставляє сюжетні гачки та переводить нашу увагу. Поступово додає напруженості, підвищує ставки та розкриває персонажів. Я не можу сказати, що розв’язка була неочікуваною, тому що я, на диво, пробила її в моменті більш детальнішого знайомства з одним із персонажів. Але мені сподобалося те, як автор нас підвів до неї: не було сильного хитровиїбаного надуманого закруту сюжету. Все логічно, не масштабно, і навіть трішки нудно (ну знаєте, як то буває в реальному житті).
Ще одним плюсом історії є те, що вона не розтягнута. Ні зайвих описів, ні зайвих персонажів, ні зайвих дій, через які я, як читачка, закотила б очі. Все чітко та точно. Можливо навіть надто, бо ця «лікарняна стерильність» не викликала у мене потрібного рівня співчуття та ненависті до персонажів. Точно, все було наче з невеличким відтінком штучності.
А так, мінусів як таких немає, але все ж книга не залізла у моє серце, не справила того «вау» ефекту. Тому тверда четвірка.
Раджу!
#дегустація
November 30, 2025
📚 Неймовірна пригода Наді, яка не дозволяла мені випустити книгу з рук доти, поки не прочитаю до кінця!
Тридцятирічна Надя, яка живе в Києві на орендованій квартирі, облаштовує собі затишний куточок для читання. Книги - це її світ. Вона веде книжковий блог, в якому ділиться із читачами своїми відгуками та знаходить активний зворотній зв'язок. Її життя помірне, спокійне, затишне.
Одного дня Надя отримує посилку від невідомого відправника. В ній невелика гарна книга, видана на її честь. Надя радіє, ця ідея викликає в неї захоплення. Допоки вона не вчитується далі... розповідь включає в себе викривлені моменти її юності, в якій її описують як злочиницю. В цей самий час в чаті приходить повідомлення від незнайомця, в якому її викликають в містечко, яке б вона воліла забути, адже там пройшли не радісні миті її життя.
Повернувшись в Соколине, Надя опиняється сам-на-сам із жорстоким, небезпечним світом, який бере початок з її юності. Але, завдяки сили волі, гострому розуму та прагненню докопатись до правди, Надя невпинно йде далі, до розгадки того, що стільки років повертало її думками до містечка та події, яка трапилась багато років тому.
Стиль автора дуже легкий та цікавий, розповідь занурює тебе з головою в пригоди Наді. Сподобались описи героїв, вони заставляли скласти власне враження про людей. Сама ідея книги дуже повчальна: багато наших травм тягнеться з дитинства і ці проблеми, інколи, можна вирішити не лише з психологом, але й власними силами. Також книга дуже добре описує момент того, що правда завжди випливає назовні.
10/10
Тридцятирічна Надя, яка живе в Києві на орендованій квартирі, облаштовує собі затишний куточок для читання. Книги - це її світ. Вона веде книжковий блог, в якому ділиться із читачами своїми відгуками та знаходить активний зворотній зв'язок. Її життя помірне, спокійне, затишне.
Одного дня Надя отримує посилку від невідомого відправника. В ній невелика гарна книга, видана на її честь. Надя радіє, ця ідея викликає в неї захоплення. Допоки вона не вчитується далі... розповідь включає в себе викривлені моменти її юності, в якій її описують як злочиницю. В цей самий час в чаті приходить повідомлення від незнайомця, в якому її викликають в містечко, яке б вона воліла забути, адже там пройшли не радісні миті її життя.
Повернувшись в Соколине, Надя опиняється сам-на-сам із жорстоким, небезпечним світом, який бере початок з її юності. Але, завдяки сили волі, гострому розуму та прагненню докопатись до правди, Надя невпинно йде далі, до розгадки того, що стільки років повертало її думками до містечка та події, яка трапилась багато років тому.
Стиль автора дуже легкий та цікавий, розповідь занурює тебе з головою в пригоди Наді. Сподобались описи героїв, вони заставляли скласти власне враження про людей. Сама ідея книги дуже повчальна: багато наших травм тягнеться з дитинства і ці проблеми, інколи, можна вирішити не лише з психологом, але й власними силами. Також книга дуже добре описує момент того, що правда завжди випливає назовні.
10/10
May 14, 2025
Загалом ця історія для мене в більшості була затишною, хоча часом події моторошні, або містичні і жахаючи. Невідомий надсилає Наді книгу, змістом якої є її минуле. Хто міг знати стільки деталей її життя і наважитись надрукувати цілу книгу? Саме ця загадка є основною. І поки Надя шукатиме автора, ми дізнаватимемось як насправді виглядає життя за межами блогу. Спогади для мене виглядали дуже по справжньому, без прикрас та ідеального життя, з помилками минулого, проблематикою стосунків доньки та матері, ревнощі у сім’ї з кількома дітьми. Окрім цього, розкриваються і самі батьки Наді: нездійсненні мрії матері, яка транслює це на своїх дітей та її стосунки з чоловіком, та батько, який втратив своє життя у залежності.
Найприємніше, що в такій короткій історії розкривається дуже багато персонажів, з якими знайома Надя і це надає історії життя: разом з дітьми віриш і у містичну Нагорницьку відьму, віриш у містику навколо неї і минуло “відьми”, співчуваєш не тільки Наді, але й іншим персонажам, які згадані у книзі; розумієш чому діти з минулого стали тим, ким вони є.
Найприємніше, що в такій короткій історії розкривається дуже багато персонажів, з якими знайома Надя і це надає історії життя: разом з дітьми віриш і у містичну Нагорницьку відьму, віриш у містику навколо неї і минуло “відьми”, співчуваєш не тільки Наді, але й іншим персонажам, які згадані у книзі; розумієш чому діти з минулого стали тим, ким вони є.
Displaying 1 - 30 of 54 reviews