First Light: Switching on Stars at the Dawn of Time, revised edition

by Emma Chapman

Astronomers have successfully observed a great deal of the Universe's history, from recording the afterglow of the Big Bang to imaging thousands of galaxies, and even to visualising an actual black hole. There's a lot for astronomers to be smug about. But when it comes to understanding how the Universe began and grew up we are literally in the dark ages. In effect, we are missing the first one billion years from the timeline of the Universe.

This brief but far-reaching period in the Universe's history, known to astrophysicists as the 'Epoch of Reionisation', represents the start of the cosmos as we experience it today. The time when the very first stars burst into life, when darkness gave way to light. After hundreds of millions of years of dark, uneventful expansion, one by the one these stars suddenly came into being. This was the point at which the chaos of the Big Bang first began to yield to the order of galaxies, black holes and stars, kick-starting the pathway to planets, to comets, to moons, and to life itself.

Incorporating the very latest research into this branch of astrophysics, this book sheds light on this time of darkness, telling the story of these first stars, hundreds of times the size of the Sun and a million times brighter, lonely giants that lived fast and died young in powerful explosions that seeded the Universe with the heavy elements that we are made of. Emma Chapman tells us how these stars formed, why they were so unusual, and what they can teach us about the Universe today. She also offers a first-hand look at the immense telescopes about to come on line to peer into the past, searching for the echoes and footprints of these stars, to take this period in the Universe's history from the realm of theoretical physics towards the wonder of observational astronomy.

Genres: Science, Nonfiction, Astronomy, Space, Physics, Popular Science, Nature

304 pages, Paperback

First published November 26, 2020

About the author

Emma Chapman is a Royal Society research fellow and fellow of the Royal Astronomical Society, based at Imperial College London. She is among the world's leading researchers in search of the first stars to exist in our Universe, 13 billion years ago, and she is involved in both the Low Frequency Array (LOFAR) in the Netherlands and the forthcoming Square Kilometre Array (SKA) in Australia, a telescope that will eventually consist of a million antennas pointing skywards in the desert.

Emma has been the recipient of multiple commendations and prizes, the most recent of which was both the 2018 Royal Society Dorothy Hodgkin Research Fellowship and STFC Ernest Rutherford Fellowship, two of the most prestigious science fellowships in the UK. She won the Institute of Physics Jocelyn Bell Burnell Prize in 2014, and was runner-up for the UK L'Oreal Women in Science award in 2017. In 2018 she was also the recipient of the Royal Society Athena Medal.

Emma is a respected public commentator on astrophysical matters, contributing to the Guardian, appearing on BBC radio and regularly speaking at public events. Among others, she has spoken at Cheltenham Science Festival, the European Open Science Forum and at New Scientist Live.

Reviews

[Igor Mogilnyak · Rating 4 out of 5]

3,75⭐️

Як на мене то вся точкова інфа - на 5 ну може 10 стор, але художки авторка додала і загалом було цікаво читати, хоча без перескакування речень і тут не обішлось😬😀

[Vadym Didyk · Rating 3 out of 5]

Перша книжка року — “Перше світло”. Почав ще минулого року (хе-хе). Не буду багато розписувати, зупинюсь на головному.

Для мене цей текст став таким, яким мав би бути ідеальний посібник для позакласного читання в школах на уроках фізики для тих, хто цікавиться темою астрофізики. Якби раптом трапився вчитель, який окрім базових понять може підготовленим учням гарно та цікаво розповісти про те, як утворився Всесвіт, що таке зірки, що означає поняття “галактичний канібалізм” тощо — то це була б людина, подібна на Емму Чемпен, авторку книжки.

Ключові слова вище — посібник та підготовлені учні. Від цього і виникає сумний мінус. Я ніби й зацікавився темою, і багатообіцяючий опис, і зрештою ти й отримуєш те, що обіцяла авторка, але…відчуття, ніби студіював підручник. Власне, на щось таке і натякають “тамарин фактори” на звороті книжки, де майже максимальна позначка “контент фактору” (визначає складність книжки), і менш ніж посередні позначки “фан фактору” та “емоційного фактора”. Гумору, легкості, структурованості, емоційності цьому тексту бракувало, як на мене. Хоча авторка точно старалась, але це той випадок, коли все ж гармонійного поєднання не відбулось. Або я його не відчув і хімія пройшла повз

Як виявилось з післямови, Емма підписала контракт. на написання тексту, а потім завагітніла, тому, як сама пише, “народжувала не лише дитину, а й книжку, і навіть не знаю, що було важчим”. Це також пояснює умови, в яких створювався текст.

Загалом, поставив 3 з 5. Якщо вас цікавить розкриття теми зародження Всесвіту у всіх його проявах, і вам не потрібно, аби текст на складну тему був легким, правильно вибудуваним нонфіком (з точки зору читацького UX) та дещо фановим, аби звичайний читач, який цікавиться темою на рівні перегляду Sci-Fi серіалів, захоплено заглиблювався в історію, то цілком підійде. Тема того, що було після темряви, розкрита 👌

Ще більше відгуків та окололітературного шукайте в моєму книжковому блозі в Телеграмі

[Peter Tillman · Rating 2 out of 5]

Well, this was disappointing. Let's see if I can find my notes . . . Basically, read the publishers introduction first, always good practice. It's a very interesting topic. The bad news is, the author, Dr. Emma Chapman https://en.wikipedia.org/wiki/Emma_Ch... missed out on Ernest Rutherford's advice that you should always stand ready to explain your research to the barmaid, in simple enough terms that they can understand it. I kept waiting for this Rutherford Moment. And waiting. And waiting. It never came, the book came due, and for me it was a failure. I'm a more sophisticated audience than the barkeep. I'm certainly not a professional astronomer, but I do keep up, at the SciAm level. So the chances that a general reader is going to understand how Dr. Chapman's remarkable telescope works appear to be slim. FAIL. Not recommended.

[Paperclippe · Rating 5 out of 5]

This book...

...was stellar.

I would apologize for the dad-level joke, but I don't feel like Emma Chapman would want me to do that. Please understand that it is the highest compliment when I say the humor in this book is all puns and dad jokes, and that I could not have possibly enjoyed it more.

But isn't this a science book?, I hear you asking.

Yes. Yes it is. And that's why it's perfect.

First Light is an exploration of the oldest stars in the universe, stars that burned only hydrogen and helium, never becoming the metal-producing lights in the sky that we're all so familiar with, even if we don't know that we're familiar with. First Light is a journey back in time and space to the origins of stellar bodies that, through their deaths, made our universe what it is today. If only we could find them (spoilers: we have not).

It also contains the most hilarious periodic table of all time.

I sincerely hope that Chapman's first book is not her only one, though I'm happy to say I was here at the beginning, able to find this very first star. Or... five. Five stars.

[Monica · Rating 4 out of 5]

This was actually quite good. An astronomy primer with some memoirish descriptions for accessibility. I learned quite a bit and also solidified some concept that were unformed (like dark matter). Chapman is accessible and affable and clearly an accomplished scientist (she has a PHd in Physics) with excellent communications skills. She has a gift for writing for people who are not scientists without infantilizing the subject. I will be revisiting this book over and over again. It is an excellent reference with her clearly defining specific concepts in each chapter. The book covers quite a bit of chemistry and physics (which is understandable when trying to explain concepts about the wonders of the universe). I listened to the book which was excellent, however, I would recommend reading it. She has several illustrations and photos throughout the book. Chapman is engaging so reading this book is a pleasure. She is a Millennial so the book has that vibe (a very smart, young and appealing personality).



Listened to the audiobook. Author narrated very well. With a name like Emma Chapman, who'd have thought she'd have a British accent?

[The Inquisitive Biologist · Rating 5 out of 5]

Exploring the first billion years of our Universe, First Light is a skillfully written popular astronomy book that is as wildly fascinating as its subtitle suggests. See my full review at https://inquisitivebiologist.com/2021...

[Pete Harris · Rating 5 out of 5]

The key to this fascinating book is probably when author Emma Chapman reveals that her initial ambition was to be an archeologist, and compares that to her actual career researching the history of the universe. That is what this First Light is, a book of stellar archeology, a book about the techniques and discoveries of astronomers and cosmologists looking into the early (when measured in millions and billions of years) days of the universe.

One of the exciting things about this book is the originality of the subject. I’ve read any number of popular physics book and in the end so many tend to end up covering similar topics of particle physics, quantum mechanics, and relativity. While this starts with some necessary basics it took this reader at least into a completely new field. There was the Big Bang, and there is today’s universe (whatever that means), but between these there was the initial, hot universe, which cooled into the Dark Ages before gravity brought things together and ignited the cosmic dawn and essentially three generations of stars.

The core of Chapman’s story is the search for the first generation stars, and along the way we encounter, amongst other things, dark matter, supermassive black and the mistaken identification of a new element, coronium, in the sun’s atmosphere. As well as the discoveries being made, she also gives an insight in the technology being used to scan the ancient universe, from metal tables in the Australian desert, to a planned observatory on the far side of the moon.

While there is one piece of the science I still can’t quite get my head around - spin states of the particles in hydrogen atoms and 21cm radiation, overall Chapman illustrates an extremely complex subject in a way which provides admirable clarity for the lay reader. That is not least down to brilliant use of metaphor and analogy.

The other notable feature of her writing is the humour. When science writers try to make the reader laugh, the result is often wincingly embarrassing, but Chapman is a genuinely funny writer. She had me early on when she reproduces the Father Ted plastic cow gag when explaining eclipses - small, near, big, far away.

I can give First Light no higher praise than to say it is positively Reithian, it informs, educates and entertains.

[Barb in Maryland · Rating 4 out of 5]

I will confess right off that some of the science was a bit beyond me.
However, the general subject matter--the search for the earliest stars--was fascinating. The author had a cheerful, casual voice which helped hold my interest even when I felt swamped by some of the scientific technicalities.
I enjoy catching up on the latest advances our efforts to figure out how the universe works. This book was a good way for me to do that.

[Atamas Natalia · Rating 5 out of 5]

Я в повному захваті.
Здається, з астрофізики та космології я прочитала майже все, що перекладено українською, і це - одна з найбільш захопливих книжок у переліку.
Одразу треба сказати, що вона не дуже підходить до первинного ознайомлення, це не деГрасс Тайсон. Так, перші розділи книги, так би мовити, вступні, але ця книге - не підручник з астрофізики для любителів. Це книга перш за все про науковий пошук.

Як науковець, я обожнюю такий тип нонфікшину, і зустрічається він не часто. Авторка описує конкретну проблему, якою вона займається особисто: пошук перших зірок, так званих зірок покоління ІІІ, які могли б розказати про історію та походження Всесвіту та зокрема загадкові космологічні Темні вікі. А також розповідає про пов'язані теми - перші галактики та їх походження, температуру Всесвіту, темну матерію та багато інших речей, які наразі на вістрі наукової цікавості.

Дуже приємно читати про щось нове, не викладене вже сто разів у інших подібних книжках, від людини, яка шалено захоплена властивостями зірок, їх типами та походженням. А також вміє її доступною та легкою мовою докладно пояснити у всій складності контексту, розкрити те, що вдалося зробити, і те, де науковці поки спіймали облизня. Після прочитання захотілось все кинути та бігти до радіотелескопів приєднуватись до авторки та її колег.
Оце я розумію - справжня науково-популярна книжка!

[Mack · Rating 5 out of 5]

Last book of 2020. Emma Chapman writes (and reads) a clear, lucid scientific prose. She covers a lot of astronomy, too, in an interesting, personal, and knowledgeable way.

[martucha czyta · Rating 4 out of 5]

Nigdy nie było mi po drodze z fizyką, jednak tematyka, którą prezentuje autorka w tej książce od zawsze mnie fascynowała. Uwielbiam patrzeć w letnie, bezchmurne niebo, szczególnie tam gdzie do miasta daleko i nic nie zakłóca pięknej czerni nieba. Niesamowite jest móc badać i przeszukiwać niebo, w poszukiwaniu innych planet, galaktyk. Chapman poszła krok dalej i postanowiła wykorzystać swoje archeologiczne zainteresowania w odkryciu i poznaniu historii wszechświata. Gwiezdna archeologia...

Cały czas dokonują się postępy w nauce, czasem nie ma odpowiednich środków, aby spojrzeć tak daleko wstecz, poznać całą prawdę o tym jak powstał wszechświat. Ta praca jest dla ludzi z ogromną cierpliwością i dla tych, którzy nauce oddają całe swoje życie. Podziwiam i chciałabym mieć tyle zapału, ciekawości i tak piękny i otwarty umysł jak autorka.

Ta książka zaskoczyła mnie intrygującym poczuciem humoru i ciekawymi założeniami na temat kosmologii. Nie brakowało w niej trudnych pojęć i zagadnień, ale wszystko było dobrze pogłębione i w przyjemny sposób napisane. Jako laik w tym temacie nie zrozumiałam wszystkiego, ale ciekawym doświadczeniem było czytanie o Wielkim Wybuchu, czarnych dziurach, gwiazdach, planetach, kometach i potencjalnym życiu, tam gdzie ludzkie oko nie dosięga. Nawet przez moment nie nudziłam się na niej, w żadnym stopniu nie była ona nużąca, jak niektóre książki popularnonaukowe, które miałam okazję czytać.

[Paula · Rating 4 out of 5]

3.5

[Dawn · Rating 5 out of 5]

While there is a little bit of basic science in "First Light" that I already vaguely knew, Emma Chapman tells it with a refreshing approach that might actually make the science stick in my mind this time! The subject itself is a fascinating one, so I was obviously going to enjoy this book. What surprised me is just how much I enjoyed it. There is a whole heap of information I didn't know, and I now have a much better understanding. Do I dare say this book is "enlightening"?

My thanks to the author, publisher, and NetGalley. This review was written voluntarily and is entirely my own, unbiased, opinion.

[James · Rating 2 out of 5]

Great subject but often difficult to understand.

[Кирило Половінко · Rating 2 out of 5]

Закинув на сотій сторінці. Треба захоплюватись астрофізикою, щоб хотіти це читати.

+1 особиста зірочка за оформлення видання)

[Becky Loader · Rating 4 out of 5]

Totally awesome astrophysics book!

[WorldconReader · Rating 3 out of 5]

Disclaimer: I would like to thank the author and publisher for providing an advanced review copy of this book.

Firstlight by Emma Chapman is a unique and valuable astrophysics book. It is unique in that the author introduces and discusses the technical material in a light-hearted fashion with anecdotes and humorous observations to make a typically dry field come alive as the reader understands the humans behind the research. It is valuable not only because of some of the excellent advice regarding black holes and spaghettification ("Do not fall into a black hole."), but the author also clearly describes the latest findings on humanity's understanding of the development of the cosmos from the Big Bang to the formation of complex galaxies. As this is a rapidly changing field, any reader interested in astronomy who is not an active astrophysicist will certainly learn from the author's descriptions of the latest research on dark matter, black holes and quasars, the historical temperature of the universe, massive radio telescope arrays, space based telescopes, the formation of the first stars and galaxies, and more.

An an amateur enthusiast interested in astronomy and a variety of fields of science, I was surprised at how out-of-date my understanding was regarding dark matter and the history of the universe. In addition to the theories on the development of the universe, it was interesting to read about the various tools that researchers use and will use to further our understanding. From algorithms to tease out information from existing radio telescope data, to the ongoing development of massive radio telescopes arrays on Earth, to ultra sensitive systems that measure gravity waves, to the James Webb Space Telescope to be placed in Lagrange Point L2, to plans for radio telescope arrays on the far side of the moon, etc, this book is full of details on how scientists directly learn about and explore the cosmos around us.

I definitely recommend this book to readers interested in learning the latest about our understanding of the formation of the cosmos. And, I would like to nominate this book for an award for the best use of the word supercalifragilisticexpialidocious in technical jargon.

[Galen Weitkamp · Rating 5 out of 5]

First Light: Switching on Stars at the Dawn of Time by Emma Chapman.
Review by Galen Weitkamp.

The universe is 13.8 billion years old. At least that’s how far back it is to the Big Bang, an explosive uniform expansion of space, time matter and energy from out a singular point before which our models, our understanding and our confidence fails. At first there weren’t any stars. It was too hot for stars to form. It was too hot even for protons to capture electrons to form hydrogen atoms. There were so many free electrons flying around not even a photon could travel from one place to another without bumping into one. The universe was opaque. Not until 380 million years after the big bang were enough electrons captured that universe became as transparent as the night sky. It is thought that gravity pulled together the first stars during the ‘translucent’ phase, about 100 million years after the big bang. These first stars are known as population III stars. We think these were huge stars of almost pure hydrogen that fused quickly into helium before exploding.

To date, no one has ever seen a population III star. They were huge and they were short lived. Could any have survived to the present day? If not, can we still see them? Stars that have long since stopped shining can be seen today because the light they have sent to us has taken eons to reach our telescopes. The light we observe today from galaxy GN-z11 was sent to us just 400 million years after the Big Bang. Does GN-z11 still exist? How about the stars within it that sent us the light we now see?

Emma Chapman’s book is about the search for the first stars. She is a Royal Society Dorothy Hodgkin Research Fellow at Imperial College London. Her research centers on population III stars and the time of their formation. First Stars is a delightful book, full of history, science, wit and enlightening metaphors. I’m hoping she keeps us up to date on her search and research.

[Mariia Bielan · Rating 5 out of 5]

Пам'ятаю як у дитинстві заздрила синові своєї хрещеної, бо в нього була величезна енциклопедія по космос. Я залюбки брала її читати, але тоді тема космосу мене і заворожувала, і лякала. Зараз же навпаки космічна тематика мене заспокоює своїми маштабами і тим наскільки гармонійно діють космічні закони на відміну від людських.
"Перше світло" якраз відноситься до книг, які мене заспокоюють і в той же час надихають позирати на небо з думками про те, як багато загадок ще ховає від нас Всесвіт. Та тішитись, що на світі ще існують люди, які прикладають максимум зусиль для дослідження космосу і нашого місця в ньому. Емма Чепмен - не тільки науковиця, яка бере участь у важливому проекті розробки телескопа для пошуку перших зірок, а ще й популяризаторка астрофізики, яка дуже легкою та зрозумілою мовою пояснює складні речі. Хоча тут маю зазначити, що все ж без знання фізики не обійтись (на мою думку, шкільного курсу має вистачити, але можу помилятись, бо я сама маю вищу фізико-технічну освіту).
Книга написана у 2020 році, тож деякі моменти, про які авторка пише у майбутньому, вже настали, але величезна подяка видавництву за те, що в цих усіх випадках доповнили текст ще зносками про нинішній стан справ у цій царині. Наприклад, великі надії покладались на телескоп Вебба, а ми вже знаємо, що телескоп не тільки успішно був доставлений на орбіту і успішно розгорнув свої унікальні дзеркала, а вже зробив унікальні світлини нашого Всесвіту. До речі, ще одна особиста причина ненавидіти росіянців: спостереження за розгортанням телескопа дуже псувало очікування вторгнення, а вже після 24 лютого я більш ніж на рік втратила до нього інтерес.
Тож я щиро тішилась цікавій та пізнавальній книзі. І дуже сподіваюсь, що світові кризи та війни не зруйнують планів на дослідження Всесвіту.

[Jason Boyd · Rating 1 out of 5]

Appallingly sloppy for a supposed science book. Take for example page 112, "Andromeda galaxy appears as it was 250 million years ago." Andromeda is 2.5 million light years away, not 250 million. That is off by +2 orders of magnitude. A huge difference of 100x.
Another example is a footnote on page 163, "Even the Dutch have slowed down, after rapidly gaining a whopping 13cm (9in) in 100 years..." This mistake is even less forgivable given anyone can easily work out the conversation without any knowledge of astronomy. 13cm=5.118in or 9in=22.86cm. Not even close, off by a factor of 2.
A scientific paper submitted for publication with these kinds of errors would rightly be rejected. Why then does the author, editor and publisher then think that it is suitable for mainstream consumption? I won't ever buy another book by this author again.

[Karina · Rating 4 out of 5]

Це було нелегко... Але точно варте того!

Дійсно, у книзі багато матеріалу, який потребує деяких попередніх знань у галузі астрофізики. Однак я не вважаю, що це мінус. Навпаки, це плюс, оскільки хоч і потребує трохи більше часу на розуміння і осмислення, ніж інший легший наукпоп, але прокачає вас на кілька рівнів вперед.

Вас чекає неймовірна подорож на мільйони і мільярди років назад у часі. Ви дізнаєтесь, що сучасна наука знає про перші періоди і��нування нашого Всесвіту, якими були перші зорі, як вони утворювалися в тогочасних умовах і як їх намагаються знайти зараз за допомогою найрізноманітніших методів.

Якщо ви хочете поглибити свої знання про зорі, то ця книга точно для вас.

[Randy · Rating 5 out of 5]

I happened to see this one recently and decided to read it. I thought I know quite a bit of cosmology, but it turned out that this is an area I didn't know much. The book turned out to a pleasant surprise, and I thoroughly enjoyed it. The store-telling is outstanding, in both the scientists and their work.

[Carmen · Rating 3 out of 5]

i love stars. so much. i've loved astronomy most of my life, hence why i decided to go for this book in a little independent book store in st. ives a couple months ago - a cool and/or relevant title to my special interests combined with a pretty cover lured me in yet again to something i did not enjoy... that much.

a couple of weeks ago, i almost dnf-ed this with how boring and technical it got. maybe astrophysicists found the science-y bits cool, but i as someone who is very much not an astrophysicist, this book literally bored me to sleep with its technicality - and did so on numerous occasions, i should add. good for an insomniac, but horrible for any piece of literature.

however, and i have no idea how it managed to do this whilst simultaneously alienating me as a reader, i felt inspired by this book and my brain somehow cooked up a whole ass fantasy fiction idea based on the simple concept of hunting for a missing population of "powerful" objects (population iii stars). i have several voice memos from late at night after finishing chapters of this book about various worldbuilding ideas for this piece of fiction, pretty much all from (and pretty much exclusively from) this non-fictional book detailing the study of stellar astronomy and the search for the primordial stars of the universe. cool as... the universe, i guess, at 3.5K. very cool indeed.

even despite all the technical stuff, i have actually learned things from this book - i'd never heard of the coronal heating problem before, nor the study of radio astronomy (which seems fascinating), and i feel like this was a decent diving off point for a whole bunch of research i'm gonna end up doing about these really interesting concepts. i'm also now really excited and invested in the progress made for the search for these population iii stars and the projects and telescopes made in hopes of finding one. that alone is a very cool thought, and while it's definitely not going to be at the forefront of my mind any time soon, i'll happily keep up passively with the news and the searches because the idea of finding an ancient star is just awesome.

also, on another positive note, chapman is funny. particularly in the last few chapters, i laughed pretty loudly at some of the footnotes. stellar archeologist by day, comedian by... also day? who knows.

overall? ...i don't know. i wouldn't recommend this book to people i know unless they'd studied physics (particularly astrophysics) and they understood the nitty gritty of the science. otherwise, this is a hard read. i nearly gave up and only didn't because of a combination of inspiration, hyperfixation, wanting to talk about it with my dad, and wanting to brute force through it so i could satisfyingly move on to something more interesting. am i glad i stuck with it? yes, because i now have so many ideas for this plot i need to get down into my notes app. for anyone else... unless you need help sleeping or you have a serious interest in astronomy, i'd think twice. youtube, social media and random space articles on the internet are probably more worth it for us casuals.

[Jaśminowa Książka · Rating 4 out of 5]

„Zawsze mogę spojrzeć w kosmos i się zachwycić, bez względu na to, co się dzieje”

Jak często sięgacie po literaturę faktu? Czy może w ogóle jej nie czytacie? Mnie ostatnio coraz częściej się zdarza, chociaż raczej są to pozycje o seryjnych mordercach, bardziej psychologiczne. Tym razem, zachęcona okładką i opisem sięgnęłam po książkę o kosmosie. No dobra! Skłoniły mnie też do tego pytania dzieciaków w żłobku.

„Jaką historię skrywa przed nami wszechświat? Jak narodziły się pierwsze ciała niebieskie? Kiedy ciemności zastąpiło światło? Jak powstały pierwsze gwiazdy? Jak formowały się w galaktyki? Czym są czarne dziury? I dlaczego właściwie niebo jest ciemne?”. Odpowiedzi na te pytania oraz wiele innych szukajcie w książce „Pierwsze światło. Jak Wszechświat wyszedł z mroku” Emmy Chapman.

Opis książki totalnie mnie skusił, więc z chęcią sięgnęłam po tę pozycję. Dodatkowo czytając zachęcające recenzje, tylko utwierdzałam się w tym przeświadczeniu. Muszę jednak przyznać, że ta książka mnie zmęczyła. Nie dlatego że była zła, co to, to nie. Książka jest znakomita. Jednak ilość wiedzy, jaka jest w niej przekazana, może powalić na kolana.

Po pierwszych 40/50 stronach musiałam ją odłożyć. Przesyt informacji sprawił, że rozbolał mnie mózg. Jednak z czasem było lepiej. Finalnie czytanie książki zajęło mi cztery dni. Na szczęście nie odpuściłam po tym początku i brnęłam w nią dalej. Co prawda wciąż musiałam dawkować tę książkę, przeplatałam ją dwoma innymi, ale ośmio- i dziewięciogodzinna podróż pociągiem skutecznie pomogła mi skończyć tę pozycję.

Ale wciąż Wam piszę o tym, jaka ta książka jest ciężka i trudna. A przecież nie chcę Was odstraszyć! Książka nie jest trudna pod względem językowym. Autorka zrobiła genialną robotę i wszystkie zawiłości opisała w przystępny sposób. Chociażby porównanie naszych naukowców do obcych z Andromedy! Albo historia z gołębiami. To było świetne. Autorka w żartobliwy sposób wyjaśniała wszystkie zawiłości, które mogły być nie do przeskoczenia dla zwykłego czytelnika. A pod pojęciem „zwykłego czytelnika” rozumiem osobę, która nie zajmuje się na co dzień fizyką.

Wszystkie rozdziały były opisane wyczerpująco, Autorka ma ogromną wiedzę, popiera się sporą ilością literatury. A co najważniejsze! Pisze to wszystko z taką pasją, że tę książkę aż chce się czytać. Chce się ją poznawać i szukać w niej odpowiedzi na pytania. Mimo że podczas lektury narasta ich coraz więcej i więcej, a na koniec okazuje się, że właściwie nic nie wiemy.

Bardzo podobał mi się także sposób prowadzenia narracji. Tam wszystko było ze sobą związane. Autorka świetnie przechodziła od wątku do wątku, robiąc to niezwykle płynnie. Nie mogę powiedzieć, że przez książkę się płynęło, bo ilość wiedzy mogła powalić, ale zdecydowanie czytało się ją przyjemnie.

Jeżeli więc chcecie się dowiedzieć, co to jest ciemna materia, co właściwie było po Wielkim Wybuchu i o co chodzi z pierwszymi gwiazdami, to koniecznie sięgnijcie po tę pozycję!

[Daria Bezzub · Rating 5 out of 5]

Якби я мала набагато довше життя і забезпеченіше, як другою професією я б хотіла займатися астрофізикою. Чудова науково-популярна робота, що розповідає про перші зорі створені після великого бабаху. Якщо що, ми досі не знайшли ці зорі в нашому космічному просторі, але вони мають існувати. Перші зорі, що навіть не містять в собі металу. Якщо все ж віднайдемо їх, то вважайте що побачили минуле (приблизно до 380 тис. років після бабаху, найменш вивчений проміжок часу з усіх 14 млрд., років від великого бабаху). Бо світло має кінцеву швидкість, а значить сонце ми бачимо на 8 хвилин у минулому, а найближчу зорю поза сонячною системою - проксима центавра ми бачимо на 7 років назад в минуле. То перші зорі, то перше світло, що є далеке-далеке минуле.

В тексті багато багато термінології і порівнянь, і наче вона не виглядає складною, але достатньо «науковості». Як першу книгу з астрофізики я б не рекомендувала, тут вже краще початки з Карла Сагана і Біла Брайсона, через яких можна дізнатися основи.

Загалом, це той вид наукпопу, що я обожнюю - досить технічний, але підходящий і для аматорів.

Кілька моментів, що захотілося віділити окремо:

1. Ядро сонця має температуру в 15.000.000 °. Поверхня сонця має температуру приблизно в 5500 °. Цікаво те, що корона сонця має більшу температуру ніж ядро сонця. Це факт. Але, достовірно не досліджено, чому така різниця в температурі і чому корона гарячіша за ядро. Є твердження, що корона гарячіша, бо є електромагнітні випромінювання, які надають цю температуру, а також те, що у короні відбуваються постійно нові нановибухи, що спричиняють вищу температуру корони за температуру ядра сонця.

2. Цікавий факт: Місяць віддаляється від Землі кожен рік приблизно на 4 сантиметри. Тобто приблизно за 650.000.000 років на Землі якщо залишиться люди, вони бачитимуть сонячне затемнення тільки частково, бо Місяць вже не перекриватиме Сонце повністю із-за його віддалення.

3. Андромеда розташована так далеко від нас, що ми бачимо її такою, якою вона була 2,5.000.000 років тому, і навпаки. Тож завдяки велетенським відстанями світла дає нам змогу зазирнути в глиб часів.

4. 6 та 9 серпня 1945-го на міста скинули дві ядерні бомби, «Товстуна» і «Малюка», які миттєво вбили щонайменше 100 тисяч людей. У подальші місяці ще більше загинуло від променевої хвороби, опіків та інших повʼязаних ушкоджень. Бомби зруйнували й самі міста, зрівнявши в них усе із землею в радіусі 1,6 км від епіцентрів вибухів. Розриваючись, бомби випустили колосальну кількість теплового випромінювання й світла по всьому спектру. Один із пілотів, що брав участь у бомбардуваннях, згадував: «…нас засліпило яскраве сяйво, а верхівка грибоподібної хмари — найстрашніше, але водночас і найпрекрасніше, що я бачив у житті. З неї виходив мовби кожнісінький колір райдуги.»

5. Темна матерія повсюдна. Ми з вами просто цієї миті перебуваємо у велетенській її кулі. Про неї нам нічого не відомо, бо вона, здається, не виявляє жодних інших взаємодій, окрім гравітаційної, а її щільність така мала, що за людськими мірками ми не відчуваємо її тяжіння. За життя крізь наше тіло проходить приблизно 1 мг темної матерії. Така низька щільність і є причиною, чому в Сонячній системі ми спостерігаємо кеплерівське сповільнення, а не пласку криву.

[SeaShore · Rating 5 out of 5]

Published 2020
Author: Emma Chapman, British physicist and Royal Society Research Fellow.
Won the 2018 Royal Society Athena Prize.
Explaining everything about Light, it's magnificence in simplicity and what we take for granted and also it's complexity in relation to it's speed and how long it takes to see an object, say coming from our sun or from another Galaxy.
If ever a good time to read about Astrophysics, the Cosmos or just Physics, it is now. This and Light of the Stars: Alien Worlds and the Fate of the Earth by Adam Frank as well as Adam Frank's About Time: Cosmology and Culture at the Twilight of the Big Bang are excellent reads, reviewing theories on the Big Bang and what was there before and what has happened since.

Emma Chapman, has detailed illustrations in her book; great for explaining to teenagers as well as older persons. She discusses wavelengths of elements in our Periodic table), necessary to understand how the stars are moving expanding away from us on Earth. She explains Population I and Population II stars. There are young stars, old stars, common stars and rare ones. Astronomers have realised that the Big Bang could not synthesise all the elements we saw around us and that the stars must have a role. And, yes there are metal-free Population III stars formed from primordial metal-free gas. These are the first stars. She insists that we must care about thes first stars.

Do you have an interest in Astrophysics? This book can help -good teaching book as well. And, by the way treat pigeons with respect -some 400 million in the world, they are super intelligent.

Her writing flows into a beautiful narrative that you want to read.

"As I sit in my office on Earth, staring out at the sky, there is a reasonable question to ask -was there really a first ? The Universe around me looks orderly and unchanging, after all. Now and then we might enjoy a solar eclipse, and there will be days when Venus appears brighter and sometimes Halley's Comet comes back around to catch up on things. But over a human lifetime, the Universe will appear much the same at the start as at the end. It's a bit like that summer you had when you were 14. You know the one? Every day you had a bag of snacks, a book and money for sweets, and your friends had their bikes ready to go at the gate. You would toss bread to the pigeons and it was going to last forever. In a Universe full of unimaginable timescales, us wee humans are in our summer holiday once again. It's natural to believe that the Universe as it always was will be - a static, unevolving Universe. In that case there have always been stars and the question of when the first star came into existence is nonsensical."

Galaxies are too large for us to appreciate their movements but move they do.


-----------------------------------------------------------
Although she quotes Ralph Waldo Emerson, (American philosopher, essayist, and poet), I couldn't help but think of the poem, The Light of the Stars by Longfellow Henry Wadsworth :

The night is come, but not too soon;
And sinking silently,
All silently, the little moon
Drops down behind the sky.,

There is no light in earth or heaven
But the cold light of stars;
And the first watch of night is given
To the red planet Mars.

Is it the tender star of love?
The star of love and dreams?
O no! from that blue tent above,
A hero's armor gleams.

And earnest thoughts within me rise,
When I behold afar,
Suspended in the evening skies,
The shield of that red star.

O star of strength! I see thee stand
And smile upon my pain;
Thou beckonest with thy mailèd hand,
And I am strong again.

Within my breast there is no light
But the cold light of stars;
I give the first watch of the night
To the red planet Mars.

The star of the unconquered will,
He rises in my breast,
Serene, and resolute, and still,
And calm, and self-possessed.

And thou, too, whosoe'er thou art,
That readest this brief psalm,
As one by one thy hopes depart,
Be resolute and calm.

O fear not in a world like this,
And thou shalt know erelong,
Know how sublime a thing it is
To suffer and be strong.

Highly recommended.

[mysilicielka · Rating 5 out of 5]

Zaczynałam „Pierwsze światło” z taką myślą - ojej, znowu książka o kosmosie, czy będzie w niej coś jeszcze, o czym nie wiem? Przeczytałam dwie albo trzy pozycje od Neila deGrasse'a Tysona, jedną od Stephena Hawkinga, oglądam kosmiczne filmy science fiction i mam za sobą wszystkie sezony „Teorii Wielkiego Podrywu”, to chyba jestem ekspertem, c'nie?

Żartuję oczywiście, na szczęście okazało się, że kosmos ma jeszcze czym mnie zaskoczyć. W zasadzie jeszcze się nie spotkałam z tym, by ktoś tak dokładnie przyglądał się gwiazdom i o tym jest ta nowość wydawnictwa Muza SA. Tytuł jest znaczący, autorka bowiem opowiada o mitycznej pierwszej gwieździe, od której pochodzi m.in. nasze Słońce.

„Pierwszym człowiekiem, który zrozumiał, że światło składa się z różnych barw, był angielski fizyk Isaac Newton. W 1666 roku rzucił wiązkę promieni słonecznych na szklany pryzmat i zaobserwował, że z drugiej strony pryzmatu wydobywa się tęcza. Ponieważ brakuje mi tu miejsca na zamieszczanie diagramów, sugeruję, abyście spojrzeli na okładkę płyty Pink Floyd >Dark Side of the Moon<”.

Emma Chapman ma lekkie pióro, dobrze się czyta jej pracę pomimo trudnej tematyki, w treść wplata żarciki, ale bez przesady. Wydaje mi się, że jest nawet przystępniejsza dla laika niż sławniejszy od niej Tyson, a jednocześnie da się odczuć, że to osoba kompetentna. Przede wszystkim skupia się na historii i opowieści, a nie na skomplikowanych naukowych zawiłościach. Jeśli opisuje jakieś odkrycie, to więcej miejsca zajmie u niej charakterystyka badacza, analiza jaki efekt to wywołało w środowisku naukowym i wśród opinii publicznej, a samo odkrycie będzie opisane pokrótce, żebyśmy mniej więcej wiedzieli, o co chodziło. Dla mnie zaskoczeniem była wiadomość, jak wiele kobiet wpłynęło na rozwój astrofizyki, chociaż nieraz rzucano im kłody pod nogi.

Czy można przez 300 stron pisać ciekawie o gwiazdach? Jeśli ktoś jest tym zafascynowany, to pewnie, że tak, może o tym mówić godzinami. Autorka potrafi czytelnika tą swoją fascynacją porwać i to się ceni. Polecam lekturę dla ciekawych świata i kosmosu.

[yuki. · Rating 4 out of 5]

O gwiazdach pisano od zawsze. Sumerowie używali symbolu gwiazdy do oznaczenia króla lub boga na tabliczkach klinowych. Dla Dantego gwiazdy były tak bosko inspirujące, że wszystkie trzy części swojej niezrównanej „Komedii” zakończył słowem stelle, po włosku oznaczającym gwiazdy. Niezliczeni inni poeci, powieściopisarze, dramaturdzy i pamiętnikarze czerpali z nich inspiracje, tworzyli idee, lub po prostu wypowiadali do nich swoje życzenia. Jednak niewielu z tych skrybów mogło wyobrazić sobie gwiazdy, nad którymi Emma Chapman spędziła swoją karierę. I tę cząstkę gwiazd dziś przekazuje nam w swojej kosmicznej książce. Autorka oprowadza czytelnika po fascynujących informacjach, stworzyła fantastyczną książkę, która rzuca światło na pierwsze gwiazdy, znacznie większe niż nasze Słońce i milion razy jaśniejsze. Gwiazdy, które żyły szybko i umierały młodo w potężnych eksplozjach, które zasiały we Wszechświecie ciężkie pierwiastki, z których jesteśmy zbudowani. W tej książce jest wiele oszałamiających momentów, wiele, zaczynając od tego, jak atomy zachowywały się natychmiast po Wielkim Wybuchu, po różnicę między astronomią optyczną a radioastronomią, wytłumaczonych jest za pomocą przykładów z dnia codziennego. Ale ta książka, to nie tylko to co było, ona także wykonuje dobrą robotę, przygotowując nas na to, co możemy odkryć i dając nam kontekst do tego, jak daleko już zaszliśmy. Musimy także pogodzić się z nieco paradoksalną koncepcją, że im lepsze są nasze teleskopy kosmiczne, tym dalej cofamy się w czasie. Wszystko, czego się uczymy lub obserwujemy, jest oparte na wydarzeniach, które wydarzyły się miliony, a nawet miliardy lat temu.. Żyjemy w ciekawych i ekscytujących czasach i mam nadzieję, że ta książka pomoże zainspirować jeszcze więcej ludzi do spojrzenia w niebo, zwłaszcza w obliczu wszystkich potencjalnych nowych odkryć przed nami.

[Grady · Rating 4 out of 5]

This book is fascinating and I found it fairly accessible. It did a great job building up from the basics of astrophysics - my grasp was a couple decades out of date, but Chapman walks the reader through what we know about the very early universe and how we know it, up to the status of the main experimental gambits when she finished the book in 2020, and what they might discover. Those with technical chops are likely to appreciate that the footnotes cite the key papers whose findings she is describing - not just mainstream media coverage of the discoveries, but the original papers themselves.

One thing I particularly appreciated: Chapman stays very focused on what we can deduce about the early universe from surviving data and from simulations. That empiricism is a wonderful anchor; the book avoids wandering into cosmological flights of fancy derived wholly from abstract math. There’s so very much we don’t know, but in Chapman’s hands, the pursuit of the first stars comes across as delightful, disciplined, and grounded in observation.

In the five years since this book was published, an enormous amount of data must have become available. In a late chapter, Chapman introduces her own subfield, and says that (as of 2020) scientists are/were sitting on an enormous volume of observed data, and nearing success on identifying methods to ‘clean’ the data of noise, which would allow the research teams to use the data to look far, far back into the universe to ‘see’ ionization happen 13 billion years ago. She guessed that might happen as soon as 2021. Did it? I’ve skimmed the titles of papers in the LOFAR archives - https://science.astron.nl/telescopes/... - but most of them are way over my head. I’d love to read an addendum by Chapman that brings the story up to date!

[Steve Majerus-Collins · Rating 4 out of 5]

Emma Chapman's First Light: Switching on Stars at the Dawn of Time is a good attempt to write a reasonably understandable book about an impossibly complex scientific problem: How did the first stars emerge after the Big Bang?
Chapman proved an entertaining, knowledgeable guide to the issue, taking enough side trips into history and science to make it possible not to be too flummoxed by all sorts of chemistry, physics and mumbo-jumbo from the world of astronomy. She knows a whole lot more about all of this than most any of us and really tries to bring it home to those who try to comprehend.
It's an unfortunate reality, though, that it's still hard to grasp. I mean, it should be. I'm sure there are days Chapman must go, wow, this is complicated stuff. So I can't fault her that I occasionally just couldn't keep up as she dived deep. I'm not a total illiterate on this stuff. I took chemistry, physics and even astronomy, but I still found it hard to follow some of threads that Chapman endeavored to guide us along.
Still, at the end of the book, I found that I understood the early universe much, much better than I did when I started reading. And as so often the case with this subject, I found myself just overwhelmed at two things: (1) how utterly insignificant we are in the universe; and (2) how astonishing it is that this insignificant little species on this anthill of a planet is working so hard to understand the entire darn universe.
Thanks, Emma, for pushing the boundaries. Maybe it's meaningless. But we might as well work on the assumption that it's, well, everything.