Саксаганського, Володимирська, Хрещатик...

by Ігор Гирич

Саксаганського, Володимирська, Хрещатик… На вулицях Києва знайомилися між собою Тарас Шевченко, Микола Костомаров і Пантелеймон Куліш. Павло Чубинський створював вірш, який згодом стане гíмном України, а Грушевський проводив громадські акції для зросійщених киян. Вони жили, закладали підвалини політичного життя і власними руками творили історію.
Ігор Гирич змальовує людей Києва, які ідеологічно змінили місто й перетворили його на українську столицю. Недільні школи, українські гуртки в гімназіях і семінарії, національні товариства, журнали й газети, що крок за кроком відвойовували в росіян суспільно-культурний простір міста.
Автор розповідає про Київ початку ХХ століття, пишучи про інтелектуалів, науковців, громадських і політичних діячів та інституції, які заклали основи незалежного національного життя.
Ігор Гирич — київський історик, доктор історичних наук, автор багатьох києвознавчих публікацій.

Genres: Nonfiction

368 pages, Paperback

Published April 21, 2025

Reviews

[Liudmyla · Rating 4 out of 5]

Подобається мені досліджувати Київ і читати про нього. Книга досить непогана, багато фото з підписами.

Єдине зауваження - не виникло відчуття цілісності збірки, ніби тексти розрізнені, не поєднані між собою, написані в різний час і з різною метою. Можливо, це через відсутність якоїсь певної системи у формуванні розділів, бо деякі з них присвячені вулицям, а інші - персоналіям, ще інші - інституціям. Ну і матеріал подається відповідно, тому в текстах багато повторів. Тому часто виникало в мене "це ж було вже" (с)
Але матеріал цілком пізнавальний і книга потрібна

[Olga · Rating 3 out of 5]

Доволі цікавий путівник, сповнений оповідями про те, де та чим жили митці та громадські діячі на межі століть. Є декілька рідкісних фото, зокрема, тих, що зображують Хрещатик.
Однак, дещо фрустрував протягом читання якийсь стан недоредагованості тексту. Лексеми на кшталт «Пророк нації» на позначення Шевченка у 2025 році вже виглядають застаріло і заштамповано, а конструкція деяких речень вимагала надзусиль для того, аби зрозуміти сенс написаного. Також дещо незрозумілою видається логіка конструювання заголовків: частина книги структурована за вулицями/районами, а інша частина - вже за персоналіями. При цьому часто оповідь про певну людину повторює саму себе після згадки у частині з вулицею/територією. Відтак, подекуди було враження, наче я читаю збірку наукових статей, тез або рефератів, поєднаних однією темою. Це й наклало відбиток певної прикрості й попсувало загальне задоволення від поринання у київські адреси та маршрути Петлюри, Грушевського, Франка, Кониського та багатьох інших чудових та важливих для розвитку української державності людей.