Емоції вбивають свого творця. Кожне почуття — це потік уламків, які впиваються в тебе зсередини. Крихке, нестабільне, жалюгідне душевне поривання... Воно приречене на смерть.
Емоції вбивають тих, хто підійшов надто близько. Якщо кохання завдає болю, то простіше вбити того, хто його викликав. Щоб не вмерти самому. Щоб не задихнутися від його нестерпності й неможливості.
Кожен крок емпата — це танець на натягнутому канаті. А втримати рівновагу над прірвою легше поодинці. Щоб не звалитися в темряву під ногами... Щоб не потягти тебе за собою.
Плюси: Сюжет гуд. Всі персонажі хороші і досить добре прописані. Тобто до автора питань в принципі немає.
Мінуси: я думала, що над перекладом і редактурою цього разу краще попрацюють. «Стая» курей мене вбила. «Ми майже у цілі»? «У цілі»? За книжку має взятися професійний перекладач і професійний редактор. Ціна на книгу така ж, як Бріджертони Вівату, але якість в рази менша.
Також видавництву пасувало б дописувати, що перекладено з російської.
Будь ласка, зробіть роботу над помилками в третій частині.
можна мені психолога?? тому що, реально, останні сторінки вбили мене абсолютно, що я навіть не очікувала друга частина дійсно містить дорослі сцени, і вони неймовірно чудові, у мене від них перехоплювало дух, хоча великого нічого не відбувалося, але все таки ДОМІНІКА, ЯК ЖЕ Я ТЕБЕ НЕНАВИДЖУ. якщо ви хочете книгу побіситися — ось вона перед вами. я відчувала максимальну несправедливість по відношенню до Кая, і мені було так шкода його( у персонажі Кая, я все більше починаю вбачати себе, з тривожність, з самозвинуваченням, з світом, що тисне все дужче коротше, книжка дасть вам пропотіти, успіхів !!
Почала читати. Влітає аж бігом! Значно краще ніж Емпати 👌 Там книга якось довго розкачувалась, а тут одразу з двох ніг в тривожність, депресію і емоції, ням-ням 😅 Кай - маленький засранець, його в моїх очах врятовує тільки те, що йому ще навіть 18 нема. На місці Джиена, я б йому вже піздюлін би виписала. Сподіваюсь, на цю книгу заплановане зростання персонажа, дуже сильно нада🤞🏻
А, ну і ілюстрації просто шик! Лімітка вартує кожної гривні🤍
Upd. Я прочитала 3/4 книги і я відчуваю наближення пемздеця. І закінчити скорше хочеться, і пемздеця не хочеться 😂 Як жить?
Upd2. Я дочитала! Як ото тепер далі жить життя до третьої книги, я не знаю. Найближчими днями буду ходити і нити всім, хто буде готовий слухати! Винним в цьому прошу вважати пана Метта 😂
Мені сподобалось. Я проковтнула книгу дуже швидко, особливо беручи до уваги, що вона паперова! Такий у неї вайб класний, як в підлітковому віці, коли фентезюху ковтала пачками. Але не бісячий, а якийсь захопливий, рідний і щемливий.
Кай і Джи такі котики! Але покоцані і пойобані життям котики 😅 Так вони харашо співпали - кожен своєю єбанцою, як пазли. Дуже чекаю, що у них все буде добре.
Куплятиму і читатиму книги автора далі обовʼязково ☺️
Скажу чесно, у мене були не дуже високі очікування, щодо книги, після першої частини, але «Дискрет» мене приємно вразив. Історія набагато більш якісно прописана (наприклад тільки після першої третини Дискрету ми дізнаємось, що дійство відбувається в Бельгії (або ж я пропустила цей момент в Емпатах)), краще розкриваються персонажі, і нарешті достатньо уваги приділяється навчальному процесі (бо взагалі-то основні події відбуваються в Інституті інсайдерів, в якому робить вигляд, що навчається Кай). Ще мені дуже сподобалися описи застосування всіх інсайдейських здібностей та їхній вплив на організм, бо це все ж фентезі, хоч і міське.
Звісно ж я не можу обійти стороною хімію між Каєм та Джи. Не сказати, що їхні стосунки нарешті стали нормальними (куди там, у всій серії дійсно адекватні стосунки вибудовуються у Камілли та Хейгера), але принаймні вони щиро намагаються побудувати такі, попри всі свої вибрики. Вони обидва визнають, що мають купу проблем – синдром рятувальника у Джиена та цілий набір тривожника у Кая, та не зважаючи на це, вчаться буди один з одним. Те, як Джи, незалежно від обставин, підтримує Кая, просто в саме серце. Так само мене дуже радує, як Кай вчиться приймати допомогу від Джиена і довіряти йому.
Хочу також хочу відзначити, як гарно прописані емоції самого Кая, як він сприймає їх, працює з ними та розвиває свої здібності. Так, він досі доволі безрозсудно кидається з головою у нові проблеми, але при цьому вчиться діяти більш розважливо у критичних ситуаціях.
Інші персонажі не менш гарно розвиваються і розкриваються, за автору велика подяка. А ще мене капець як дратували Фрея і Домініка. Фрея, коза така, все життя була татусевою улюбленицею, а після смерті матері і коли дізналася, що її близнюк – емпат, вирішала остаточно доконати брата, об’єднавшись з батьком, який його і так практично ненавидить. А ось Домініка розчарувала значно суттєвіше. Здавалося б, досвідчена інсайдерка та викладачка, і при цьому абсолютно не вміє взаємодіяти з підлітками (та і іншими людьми, якщо чесно). Її вибухова імпульсивність пояснює, чому їй не підвищують кваліфікацію, як відмітила Камілла. Вона постійно хоче, щоб було все по її та абсолютно не готова приймати будь-які пропозиції, якщо вони розбігаються з її власними уявленнями.
Загалом я прочитала книгу за добу і це був справжній вибух емоцій, настільки ними вона насичена. І кінцівка, як завжди, залишає в напруженому очікуванні наступної частини.
Єдині недоліки, які можу тут відмітити – редактура трохи хромає і в оформленні лімітованого видання купа чудових ілюстрацій, але всі вони виконані в різному стилі, що створює доволі відчутний дисбаланс, коли персонажі зображаються настільки по-різному. Я абсолютно розумію проблему пошуку гарних ілюстраторів, які б згодилися на такий об’єм роботи і можливу обмеженість бюджету, та коли купляєш книгу за 850 грн (1000 після завершення перепродажу) в якій акцент саме на візуальному оформленні, то хочеться, аби це оформлення було трохи більш гармонійним і продуманим.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Враження від книги неоднозначні. Почну з плюсів. Багато подій, швидкий розвиток стосунків головного героя і з одногрупниками, і з любовним інтересом. Це анітрохи не слоубьорн лав і це теж має право бути. Нові персонажі, про яких цікаво дізнатись більше. Катсу цікавий, Домініка ван лав. Камілла - хоч і не нова, але ван лав в квадраті.
Але знову підкачала редактура і цього разу справа не в одруківках та помилках. Їх вже набагато менше, хоча досі є. В другій частині змінився авторський стиль, і, на жаль, не на краще. Попри цікавий сюжет, читається важко. Текст перенасичений метафорами, мало не в кожному абзаці графітові хмари, бурштинові сплески, перепади температури, крижані вири, все накриває і огортає. Склалося враження, що автор вирішив провести надпотужну роботу над помилками, але перестарався, тому що в "Емпатах" не було проблеми з тим, що текст занадто сухий і позбавлений художніх засобів і не потрібно додавати їх в такій великій кількості. На жаль, це не допомагає краще уявити і відчути, що відбувається з героями, а навпати відволікає увагу від подій.
Другий мінус, який так само заважає сприймати текст - словозамінники. Імені, прізвища та займенника достатньо, не потрібно в кожному наступному реченні називати персонажа по-новому: старший спадкоємець, емпат, дискрет, другий емпат, фінський емпат. Читач і так пам'ятає, про кого мова. Це надзвичайно псує будь-який, навіть дуже якісний текст, і опукає його до рівня шкільного твору.
Цей автор має хороший потенціал і по-справжньому цікаву ідею, і видно, що любить своїх персонажів. З грамотним професійним редактором все вийде і книга стане такою, яка читається на одному подиху і яку хочеться перечитувати.
Відчуття ніби повернулася додому, дуже смачно, дякую автору! Неймовірно чекаю продовження, кінцівка мега захоплива!! Зізнаюсь чесно, мене дуже дратував Міка в першій книзі, але тут я з нього хіхікала найбільше, а в кінці ще й симпатія з'явилась (я хотіла його прибити на початку дуже сильно).
Взаємодії Кая з Джиеном взагалі в моєму серденьку засіли надовго. Маю купу закладок на супер милих (і скляних) моментах.
Було дуже приємно читати в плані лексики, прям насолода для оч��й, якість після першої частини підлетіла до небес!!
Ще раз дякую і я уже не можу дочекатися наступної частини ♥
«Дискрет» — логічне продовження «Емпатів», але тут градус напруги піднято на максимум. Якщо перша частина була про емоції, переживання й внутрішню боротьбу, то друга — про вибір, наслідки і межу, за якою починаєш втрачати себе.
Мені дуже сподобалось, що автор не скотився в типове продовження, а розкрив героїв ще глибше. Тут є більше дії, більше темряви і більше болю. Деякі сцени настільки емоційно важкі, що читаєш і думаєш: «ну от, зараз точно все зламається» — але це якраз те, що тримає.
Ця книга була справді вражаючою — викликала море емоцій, як позитивних, так і негативних. Наприкінці навіть просльозилась, і тепер не можу вже дочекатись третю частину. Ця книга стала моєю римською імперією💗 Сподіваюся, автор не зробить нам суцільне скло в кінці..
Але що справді трохи засмутило — це те, як подано текст, у деяких моментах було складно вловити суть. Хоча, на щастя, такі епізоди траплялися лише кілька разів.
"Немає сенсу переживати — це вже сталося. Треба вчитися жити в цій реальності"
Мені здається можна переживання Кая перенести майже на будь яку життєву ситуацію звичайної мене. Навчитися жити з тим вантажем зробленого надважливо. Якщо чесно, це для мене терапевтична книжка. Перша частина навіть в половину не подіяла на мене так, як ця. Але чи сподобалася?
Все ще мені чогось в усій цій історії не вистачає. Наче і сюжет є, і любовна лінія, та навіть нові персонажі плюс до старих. Та все ж не можу емоційно прив'язатися до всього що відбувається. Ні любові, ні жалості...
"— Я серйозно, Джиене. Не хочу ні на кому висіти. — То не виси. Якщо я захочу терміново самоствердитися і когось врятувати — піду збирати листя в парку та знову клеїти його на дерева. Безпечно й терапевтично. Але якщо ти падатимеш, якщо тебе потрібно буде підхопити над прірвою — я впіймаю тебе. — А хто це зробить для тебе? — А я впаду на купу листя, що назбирав у парку."
Фінал точно здивує, бо відповіді про сюжет наступної частини немає.
В цій книжці ми дізнаємось про наслідки події, що відбулась наприкінці першої частини. Те, як герої підтримували емпата і як він власне намагався пережити це все.
Відносини між дискретом та емпатом стануть теплішими. Ми будемо спостерігати вже взаємодією усієї команди разом, створюючи магію навколо. Це написано захопливо, цікаво. Кінець вас сильно здивує. Ви будете хвилюватись за героїв і зʼявиться бажання читати далі.