What do you think?
Rate this book
Великодня класика
Великодній дзвін лунає в українській культурній традиції від давнини до сучасності і щоразу звучить з новими обертонами. У цій антології зібрано прозові твори тридцяти трьох та вірші дванадцятьох авторів і авторок, які представляють Великдень як текст — від Григорія Сковороди і до кінця ХХ століття.
Великодній текст розповідає про життя, і смерть, і безсмертя. Про жертву, прощення і відкуплення гріхів. Про абсолютну поразку — і незаперечну перемогу. Про віру, надію і любов.
Великдень — це не лише велика тема, а й великий код: велика таємниця, символічне послання і ключ до розуміння. Воскресіння з мертвих перетворює тваринне животіння на осмислене людське існування, надає йому сенсу і прочиняє вікно у майбутнє.
До антології зібрано 49 прозових оповідань та 14 поезій українських класиків, присвячених Великодню.
Великодній текст розповідає про життя, і смерть, і безсмертя. Про жертву, прощення і відкуплення гріхів. Про абсолютну поразку — і незаперечну перемогу. Про віру, надію і любов.
Великдень — це не лише велика тема, а й великий код: велика таємниця, символічне послання і ключ до розуміння. Воскресіння з мертвих перетворює тваринне животіння на осмислене людське існування, надає йому сенсу і прочиняє вікно у майбутнє.
До антології зібрано 49 прозових оповідань та 14 поезій українських класиків, присвячених Великодню.
400 pages, Hardcover
Published January 1, 2025
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 18 of 18 reviews
March 30, 2025
Дуже вдала ідея зробити таку тематичну збірку з короткою прозою та віршами. Це дає можливість відкрити для себе невідомих досі авторів або ж прочитати маловідомі твори відомих письменників.
Класика вона і є класика без зайвих слів.
Оповідання Квітки-Основ'яненка чудове, з гумором і скарказмом, воно наштовхнуло мене на думку, а чи не його творами надихався Гоголь?
Знову вражена Коцюбинським, його добірним імпресіонізмом. Як я в шкільні роки не помічала його майстерності, досі дивуюся. Щоправда, оповідання з цієї збірки здалося мені трохи моторошним. В планах - читати більше Коцюбинського, бо він того вартий.
Традиційно прекрасний Підмогильний так само в короткій прозі, як і в романах. Кожного разу як читаю когось із когорти розстріляного відродження, задихаюся від безсилого усвідомлення того, як багато втратила наша національна культура і література зокрема через кацапсько-червону пошесть. Кожного разу шкодую за ненаписаними творами митців, зведених зі світу тими варварами.
Відкриттям для мене стала письменниця Людмила Коваленко, обидва її оповідання душевні.
Домонтович, як завше, загадковий. І тексти його пророчі: "Людство потребує спинити знищення, що стало самоціллю, однаково в мистецтві і в житті. Воно потребує нової людини й нового, іншого мистецтва. Людство потребує воскресіння".
Класика вона і є класика без зайвих слів.
Оповідання Квітки-Основ'яненка чудове, з гумором і скарказмом, воно наштовхнуло мене на думку, а чи не його творами надихався Гоголь?
Знову вражена Коцюбинським, його добірним імпресіонізмом. Як я в шкільні роки не помічала його майстерності, досі дивуюся. Щоправда, оповідання з цієї збірки здалося мені трохи моторошним. В планах - читати більше Коцюбинського, бо він того вартий.
Традиційно прекрасний Підмогильний так само в короткій прозі, як і в романах. Кожного разу як читаю когось із когорти розстріляного відродження, задихаюся від безсилого усвідомлення того, як багато втратила наша національна культура і література зокрема через кацапсько-червону пошесть. Кожного разу шкодую за ненаписаними творами митців, зведених зі світу тими варварами.
Відкриттям для мене стала письменниця Людмила Коваленко, обидва її оповідання душевні.
Домонтович, як завше, загадковий. І тексти його пророчі: "Людство потребує спинити знищення, що стало самоціллю, однаково в мистецтві і в житті. Воно потребує нової людини й нового, іншого мистецтва. Людство потребує воскресіння".
April 22, 2026
“Де головне насправді інше, набагато глибше і важливіше: сенс свята та/або трагедія безсвяття”
До свят узялась за збірку короткої прози і поезії українських авторів на великодню тематику. Загальне враження від книги трохи гнітюче, бо більшість творів зачіпають непрості теми і складні умови життя українців у різні часи: тут і про січових стрільців, і про контрабандистів, і про іммігрантів. А ще про виселених у табори та таких, що помирають від невиліковних хвороб. Тема Паски і воскресіння наскрізна, але затьмарена тлом, у якому люди зустрічають це свято.
Дуже сподобалась робота упорядниці і вступ Богдана Тихолоза — він задає оптику читання і добре тримає цю розсипану мозаїку разом. Сама збірка теж класно зібрана: проза чергується з поезією, тексти короткі, різні за тоном і часом.
Читати місцями непросто — особливо старіші тексти, які звучать трохи хрестоматійно 📚 Але водночас зовсім не нудно. Навпаки — ловиш себе на тому, що відкриваєш нові імена і хочеш читати їх далі ✨
Загалом я дуже задоволена цією збіркою 🤍 І тепер цікаво, чи різдвяна й любовна «класика» в цій серії такі ж сильні.
І мій топ оповідань з книги🙂
🟡“Мертвецький Великодень” Григорій Квітка-Основ’яненко — Містична історія з гоголівським настроєм 👻 про межу між живими й мертвими, яка в певний момент ніби стирається. Дуже атмосферно, з красивою мовою і трохи моторошним фольклорним підґрунтям. Вірування, описані в тексті, були мені абсолютно невідомі, тож потім собі гуглила про такі мертвецькі свята під час посту.
🟡“У Вербну Суботу” (уривок з повісті) Галина Журба — невелика замальовка про дітей, що грались біля млина і розповідали бувальщини про млинаря-чорта(як-ось нізвідки він і з'явився). Мені сподобалось спостерігати за Даркою - головною героїнею, як від страху у ній потрохи проростає пагінець довіри до чоловіка. Дуже тонко є про політичну ситуацію навколо(”А ти ж хочеш, щоб Україна була?”), мальовнича локація(млин з вербами, став), і суміш емоцій, яку вдалось передати за кілька сторінок — гарно!
🟡“Мої великодні!” (З записок мандрівника) В. Домонтович — рефлексії автора з німецького містечка Регенсбург — про прогрес людства, про пошуки себе у світі і… спогади Великодня у селі🏡. Це дуже гарно, буквально хотілось заклеїти стікерами кожен абзац, щоб повертатись до цих слів в майбутньому. Та й що казати, дуже люблю В. Домонтовича, чуттєво і прагматично водночас, інтелектуально і свіжо, читати завжди — нереальне задоволення.
🟡“За що?” Грицько Григоренко — щось від Ремарка💔 “Вони умирали обоє: він - тілом, вона умирала душею.. Туберкульоз. Люди судили, люди гудили: нащо побрались, коли вже був слабий? Кохання у них не спиталось.” Любов, яку забрала хвороба, кохання, якому судилось зовсім мало часу — вічні теми. Тут з українськими мотивами та венеційськими нотками, коротко, ніби мазками змальовано сумний і багато разів розказаний сюжет.
💭“Від князя Романа до Зельмана, - яка далека дорога! Та що це для пісні! Що для неї час та простір? Нема такої скоролетної птахи, як вона, ані довговічної такої. Найдавніше з недавним в один вінок сплітає.” (Богдан Лепкий)
💭“Він марив про іншу країну. Про ту, що будилась, пробуркана співцем-титаном, про оту, що не причинною, не безталанною покриткою, а старовинною, древньою Дівою-Обидою над Дніпром вставала й слухала слів гнівних Штернбергового друга. А ті слова їй у майбутнє у загравах віщували.. (Юрій Косач)
💭“В той сонячний день я сам був сонцем, навколо якого крутились планети.” (Михайло Коцюбинський)
💭“Людство потребує спинити знищення, що стало самоціллю, однаково в мистецтві і в житті. Воно потребує нової людини й нового, іншого мистецтва. Людство потребує воскресіння.”(В. Домонтович)
До свят узялась за збірку короткої прози і поезії українських авторів на великодню тематику. Загальне враження від книги трохи гнітюче, бо більшість творів зачіпають непрості теми і складні умови життя українців у різні часи: тут і про січових стрільців, і про контрабандистів, і про іммігрантів. А ще про виселених у табори та таких, що помирають від невиліковних хвороб. Тема Паски і воскресіння наскрізна, але затьмарена тлом, у якому люди зустрічають це свято.
Дуже сподобалась робота упорядниці і вступ Богдана Тихолоза — він задає оптику читання і добре тримає цю розсипану мозаїку разом. Сама збірка теж класно зібрана: проза чергується з поезією, тексти короткі, різні за тоном і часом.
Читати місцями непросто — особливо старіші тексти, які звучать трохи хрестоматійно 📚 Але водночас зовсім не нудно. Навпаки — ловиш себе на тому, що відкриваєш нові імена і хочеш читати їх далі ✨
Загалом я дуже задоволена цією збіркою 🤍 І тепер цікаво, чи різдвяна й любовна «класика» в цій серії такі ж сильні.
І мій топ оповідань з книги🙂
🟡“Мертвецький Великодень” Григорій Квітка-Основ’яненко — Містична історія з гоголівським настроєм 👻 про межу між живими й мертвими, яка в певний момент ніби стирається. Дуже атмосферно, з красивою мовою і трохи моторошним фольклорним підґрунтям. Вірування, описані в тексті, були мені абсолютно невідомі, тож потім собі гуглила про такі мертвецькі свята під час посту.
🟡“У Вербну Суботу” (уривок з повісті) Галина Журба — невелика замальовка про дітей, що грались біля млина і розповідали бувальщини про млинаря-чорта(як-ось нізвідки він і з'явився). Мені сподобалось спостерігати за Даркою - головною героїнею, як від страху у ній потрохи проростає пагінець довіри до чоловіка. Дуже тонко є про політичну ситуацію навколо(”А ти ж хочеш, щоб Україна була?”), мальовнича локація(млин з вербами, став), і суміш емоцій, яку вдалось передати за кілька сторінок — гарно!
🟡“Мої великодні!” (З записок мандрівника) В. Домонтович — рефлексії автора з німецького містечка Регенсбург — про прогрес людства, про пошуки себе у світі і… спогади Великодня у селі🏡. Це дуже гарно, буквально хотілось заклеїти стікерами кожен абзац, щоб повертатись до цих слів в майбутньому. Та й що казати, дуже люблю В. Домонтовича, чуттєво і прагматично водночас, інтелектуально і свіжо, читати завжди — нереальне задоволення.
🟡“За що?” Грицько Григоренко — щось від Ремарка💔 “Вони умирали обоє: він - тілом, вона умирала душею.. Туберкульоз. Люди судили, люди гудили: нащо побрались, коли вже був слабий? Кохання у них не спиталось.” Любов, яку забрала хвороба, кохання, якому судилось зовсім мало часу — вічні теми. Тут з українськими мотивами та венеційськими нотками, коротко, ніби мазками змальовано сумний і багато разів розказаний сюжет.
💭“Від князя Романа до Зельмана, - яка далека дорога! Та що це для пісні! Що для неї час та простір? Нема такої скоролетної птахи, як вона, ані довговічної такої. Найдавніше з недавним в один вінок сплітає.” (Богдан Лепкий)
💭“Він марив про іншу країну. Про ту, що будилась, пробуркана співцем-титаном, про оту, що не причинною, не безталанною покриткою, а старовинною, древньою Дівою-Обидою над Дніпром вставала й слухала слів гнівних Штернбергового друга. А ті слова їй у майбутнє у загравах віщували.. (Юрій Косач)
💭“В той сонячний день я сам був сонцем, навколо якого крутились планети.” (Михайло Коцюбинський)
💭“Людство потребує спинити знищення, що стало самоціллю, однаково в мистецтві і в житті. Воно потребує нової людини й нового, іншого мистецтва. Людство потребує воскресіння.”(В. Домонтович)
June 28, 2025
Я не такого очікувала від Великодньої класики)) так, є хороші драматичні твори, але я очікувала більше світлих і добрих творів.
Деякі твори взагалі не зрозуміла, деякі гарно вписались в мої очікування, записала собі окремо, які буде добре перечитати перед наступним Великоднем для настрою.
Сподобались ті, уривки, де описували передсмак свята, радісна метушливість при підготовці до Паски, і саму ніч, коли люди йдуть з кошиками.
В дитинстві я проводила свята у селі, і це завжди дуже теплі спогади. Вечір і ніч перед Великоднем в дитинстві у мене викликали піднесення на рівні Різдвяного вечора.
Пам’ятаю, як було чути з церкви мотив пісень: «Христос воскрес із мертвих, смертію смерть подолав, і тим, хто в гробах життя дарував» і потім дзвін сповіщав про те, чому люди дуже раділи.
«Одна лиш думка не виходила з голови, думка про те, що настає Великодня ніч. «Завтра Великдень, — думалось мені. — Великий день!..»
Як гарно колись я почував себе напередодні цього дня, колись для мене справді великого й святого. Яким без міри великим, дивним і навіть святим почуттям сповнялося моє дитяче серце, коли я йшов укупі з матірʼю до церкви зустрічати цей день! Де ділися золоті дитячі роки? Де ділося щастя, що приносили вони? Чому почуваю я зараз тільки втому й незадоволення? Чому сумно мені, а не радісно?»
Микола Плевако «Великодня ніч»
***
Висновок по книжці: радісного та веселого там мало, більше, про страждання нашого народу. До 20 творів з 59 мені певним чином сподобались, або я занотовувала цитати. Для себе зрозуміла, що збірка оповідань і уривків мені дається важко.
Ну і оффтоп - Олена Пчілка, явно щось знала:
«Золота писанка»
Тут не про те треба журитись, що не можна буде чогось там добути з Китаю,
а коли б нам звідтіля чуми не привезли!...
Деякі твори взагалі не зрозуміла, деякі гарно вписались в мої очікування, записала собі окремо, які буде добре перечитати перед наступним Великоднем для настрою.
Сподобались ті, уривки, де описували передсмак свята, радісна метушливість при підготовці до Паски, і саму ніч, коли люди йдуть з кошиками.
В дитинстві я проводила свята у селі, і це завжди дуже теплі спогади. Вечір і ніч перед Великоднем в дитинстві у мене викликали піднесення на рівні Різдвяного вечора.
Пам’ятаю, як було чути з церкви мотив пісень: «Христос воскрес із мертвих, смертію смерть подолав, і тим, хто в гробах життя дарував» і потім дзвін сповіщав про те, чому люди дуже раділи.
«Одна лиш думка не виходила з голови, думка про те, що настає Великодня ніч. «Завтра Великдень, — думалось мені. — Великий день!..»
Як гарно колись я почував себе напередодні цього дня, колись для мене справді великого й святого. Яким без міри великим, дивним і навіть святим почуттям сповнялося моє дитяче серце, коли я йшов укупі з матірʼю до церкви зустрічати цей день! Де ділися золоті дитячі роки? Де ділося щастя, що приносили вони? Чому почуваю я зараз тільки втому й незадоволення? Чому сумно мені, а не радісно?»
Микола Плевако «Великодня ніч»
***
Висновок по книжці: радісного та веселого там мало, більше, про страждання нашого народу. До 20 творів з 59 мені певним чином сподобались, або я занотовувала цитати. Для себе зрозуміла, що збірка оповідань і уривків мені дається важко.
Ну і оффтоп - Олена Пчілка, явно щось знала:
«Золота писанка»
Тут не про те треба журитись, що не можна буде чогось там добути з Китаю,
а коли б нам звідтіля чуми не привезли!...
June 7, 2026
ох і тяжко далась мені ця збірка! за цю тяжкість знімаю зірочку, хоча всі твори самодостатні і мають глибину. та більшість мають саме глибину страждання.
очікуючи чогось світлого про Великдень, натомість отримала багато болю, пережитого нашим народом. і дуже співзвучний цей біль з тим, що ми переживаємо зараз, через століття, а то й більше після описаних авторами збірки подій.
читала близько двох місяців, і дуже дозовано. проковтнути цю збірку не вийде, та вона однозначно варта уваги
очікуючи чогось світлого про Великдень, натомість отримала багато болю, пережитого нашим народом. і дуже співзвучний цей біль з тим, що ми переживаємо зараз, через століття, а то й більше після описаних авторами збірки подій.
читала близько двох місяців, і дуже дозовано. проковтнути цю збірку не вийде, та вона однозначно варта уваги
April 15, 2025
Я би передмову перенесла у післямову, бо багато текстів там розбирається і ти просто читаєш всю суть творів. І не розумію навіщо було всовувати в передмову згадування російського автора, а через сторінка вже писати, що наші вороги хочуть знищити нашу культуру.
Найкраща фраза для мене «Хто зростав на селі, той не забуде, не може забути Великодніх святок», бо дійсно це фраза відгукується мені, коли я згадую як в дитинстві проводила це свято в селі і як то мені подобалося.
Про твори. Я очікувала більше згадок Великодня у творах, як це було в Різдвяній класиці. В цей раз автор міг згадати, що завтра Великдень і просто описувати свій звичайний день. Деякі твори було складно читати через діалект (наприклад «Пасху красну» я взагалі не зрозуміла), але в одному - «Великдень лемківського ґазди» прям це дуже сподобалося.
Але після цієї книги я для себе зрозуміла, що більше таку серію класики я брати не буду, бо маленькі оповідання дуже складно і, що найгірше, нудно для мене читати. Тільки 22 творам з 49 я поставила оцінку 5/5.
Найкраща фраза для мене «Хто зростав на селі, той не забуде, не може забути Великодніх святок», бо дійсно це фраза відгукується мені, коли я згадую як в дитинстві проводила це свято в селі і як то мені подобалося.
Про твори. Я очікувала більше згадок Великодня у творах, як це було в Різдвяній класиці. В цей раз автор міг згадати, що завтра Великдень і просто описувати свій звичайний день. Деякі твори було складно читати через діалект (наприклад «Пасху красну» я взагалі не зрозуміла), але в одному - «Великдень лемківського ґазди» прям це дуже сподобалося.
Але після цієї книги я для себе зрозуміла, що більше таку серію класики я брати не буду, бо маленькі оповідання дуже складно і, що найгірше, нудно для мене читати. Тільки 22 творам з 49 я поставила оцінку 5/5.
May 25, 2025
Пару творів не дочитала через депресивність, пару не змогла прочитать через специфічну говірку, пару дуже сподобались. Поезію не читала - це зовсім не моє. Вцілому, те, що і планувалось, збірка різних авторів для ознайомлення, об'єднаних однією тематикою (в деяких творах дуже умовно).
May 3, 2025
В мене не було ніяких очікувань щодо цієї книги. Я її хотіла вже тільки тому, що вона дуже гарна. Між читанням постійно на неї поглядала і кожен раз, коли я брала її в руки, - я просто насолоджувалася перегортанням сторінок.
Я читала передмову в самому кінці - по «Неканонічному канону» вже знаю, що в передмовах багато спойлерів і пояснень. Хотілось скласти своє особисте враження про українські великодні тексти - і вже потім «перевірити себе». Тому мені ця книга читалась довго - після багатьох оповідань хотілось з ними походити і подумати, а не читати далі.
Це дуже цікава подорож. Багато різних авторів: або ж нових для мене імен, або нових текстів знайомих авторів. Хотілося б, щоб усюди були дати написання творів, щоб краще розуміти контекст - я постійно підглядала цю інформацію додатково. Найбільше мені запамʼятались: «Великдень на чужині» Миколи Чернявського з його маслинкою, «Золота писанка» Олени Пчілки, «Лист» Хвильового, Спиридон Черкасенко (відкриття!), «Великдень лемківського ґазди» Григорія Гануляка, Віктор Домонтович (читала його раніше, і мені не відгукнулось, а тексти тут я прочитала на одному диханні).
*
Я все ж сподівалась, що в книжці буде більше світла й оптимізму - про дива, віру, переродження, самі святкування, щасливий кінець, але ні. Тут мої думки абсолютно збігаються з Богданом Тихолозом в його передмові: «Український великодній текст (особливо прозовий) — це зовсім не солодкий сироп і навіть не пухка паска з цукровою поливкою. Його смак терпкий, як хрін, і гіркоти сирітських чи вдовиних сліз у ньому біль-ше, ніж родзинок безжурної радості.»
Я читала передмову в самому кінці - по «Неканонічному канону» вже знаю, що в передмовах багато спойлерів і пояснень. Хотілось скласти своє особисте враження про українські великодні тексти - і вже потім «перевірити себе». Тому мені ця книга читалась довго - після багатьох оповідань хотілось з ними походити і подумати, а не читати далі.
Це дуже цікава подорож. Багато різних авторів: або ж нових для мене імен, або нових текстів знайомих авторів. Хотілося б, щоб усюди були дати написання творів, щоб краще розуміти контекст - я постійно підглядала цю інформацію додатково. Найбільше мені запамʼятались: «Великдень на чужині» Миколи Чернявського з його маслинкою, «Золота писанка» Олени Пчілки, «Лист» Хвильового, Спиридон Черкасенко (відкриття!), «Великдень лемківського ґазди» Григорія Гануляка, Віктор Домонтович (читала його раніше, і мені не відгукнулось, а тексти тут я прочитала на одному диханні).
*
Я все ж сподівалась, що в книжці буде більше світла й оптимізму - про дива, віру, переродження, самі святкування, щасливий кінець, але ні. Тут мої думки абсолютно збігаються з Богданом Тихолозом в його передмові: «Український великодній текст (особливо прозовий) — це зовсім не солодкий сироп і навіть не пухка паска з цукровою поливкою. Його смак терпкий, як хрін, і гіркоти сирітських чи вдовиних сліз у ньому біль-ше, ніж родзинок безжурної радості.»
This entire review has been hidden because of spoilers.
July 30, 2026
У нас була боротьба: я vs ця книга. Як же було важко, я в шоці. Рішення читати її опісля свята було найкращим, бо якби читала її на свято, поганий настрій був би гарантований. Смерть, заслання і тюрма — отак би я описала цю збірку. Якщо вона потрапить у руки людини, яка має упередження стосовно укрліт, то точно підтвердить своє враження, бо все настільки печально, що декілька оповідань без смертей і бід, картину геть не змінює.
put-on-hold
April 23, 2025put on hold на наступний Великдень.
May 4, 2025
Дуже красива книга – справжній скарб для домашньої бібліотеки. Читала її як «адвент-календар» до Великодня.
Але якщо чесно йшло важко. Оповідання досить однотипні, і мабуть не варто читати так багато подібного поспіль. Деякі тексти ускладнювалися важкими діалектами, що ще більше сповільнювало читання.
Найбільше сподобалось оповідання, яке несхоже на решту «Мертвецький Великдень» Григорія Квітки-Основʼяненка
Але якщо чесно йшло важко. Оповідання досить однотипні, і мабуть не варто читати так багато подібного поспіль. Деякі тексти ускладнювалися важкими діалектами, що ще більше сповільнювало читання.
Найбільше сподобалось оповідання, яке несхоже на решту «Мертвецький Великдень» Григорія Квітки-Основʼяненка
May 15, 2025
Тепла збірка, з такими різними за стилем, жанрами й сюжетами оповіданнями. Неймовірно гарне оформлення та ілюстрації. Читання принесло насолоду та купу ностальгійних спогадів про це важливе свято, коли ми малими дітьми були в селі в бабусі й дідуся: пекли паски (і не дай Боже хтось підніме голос - паски впадуть), як фарбували яйця в цибулинному лушпинні (куди там новомодним барвникам), як через городи та хати йшли о 2 ночі на нічну службу в церкву і магічне коло зі свічок - наче таїнство сходить прям в цю мить на нас!
Багато авторів стали для мене відкриттям, хочеться більше дослідити їхню творчість.
Багато авторів стали для мене відкриттям, хочеться більше дослідити їхню творчість.
June 1, 2025
Завершую свої травневі та весняні читання чудовою книгою від Vivat, а саме їхньою збіркою «Великодня класика». Цю книга я замовила собі одразу ж після того, як побачила її анонс, тому що не хотіла знову залишитися без примірника (як це було з «Різдвяна класика»). І скажу вам чесно, вона варта кожної гривні! Це настільки красиве, цікаве та унікальне видання, що воно обов'язково має бути у домашній бібліотеці🤍
Тексти в книзі не лише про добре та світле святе Великодня. У багатьох з них відчувається біль та смуток, але в той же час, вони про віру у краще майбутнє та прощення.
У збірку «Великодня класика» входять 9 прозових оповідань та 14 поезій українських класиків. А також є декілька дуже красивих ілюстрацій! Якщо маєте можливість придбати собі цю книгу, тоді раджу це зробити. Вона неймовірна! и
• Такі чудові оті великодні ночі!.. Такі вони повні якоїсь молодої журби й стриманої радості, якоїсь принадної таємниці. Хочеться в оті ночі бути молодим, чистим душею і тілом, пригадати все гарне, що було колись. Душа просить, прагне, до болю гостро, чогось недовідомого, дражливо-звабливого, що носиться у весняному каламутному повітрі, тремтить і лунає в гучних голосах великих і малих дзвонів. У серці щось лоскоче, а в грудях щемить, і хочеться кинутись комусь на шию, кохати когось незнаного, але прекрасного й бажаного – щиро, палко, до болю, і бути коханим так само. І в той самий час чуєш, що це не може здійснитись, що цього ніколи, ніколи не буде, хоч воно так близько кого тебе, хоч ним насичене повітрі ночі, хоч воно, оте невідоме-бажане, таїться отут, коло тебе, в оцій чутливій пітьмі.
• Я відчинив вікно… Раптом на мене дмухнуло свіжим весняним повітрям, цілющим і свіжим. Тиша була неймовірна. Аж ось… почувся дзвін. Гармонійні, привабливі звуки долітали до мене й будили в моїй душі безліч надій, спогадів і думок…
На душі так радісно, так тихо, так приємно…
Великодня ніч!
• Лише прийдешнє визначає сенс сучасного й лише прийдешнє робить минуле реальністю!
Видавництво: Vivat
Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️
Тексти в книзі не лише про добре та світле святе Великодня. У багатьох з них відчувається біль та смуток, але в той же час, вони про віру у краще майбутнє та прощення.
У збірку «Великодня класика» входять 9 прозових оповідань та 14 поезій українських класиків. А також є декілька дуже красивих ілюстрацій! Якщо маєте можливість придбати собі цю книгу, тоді раджу це зробити. Вона неймовірна! и
• Такі чудові оті великодні ночі!.. Такі вони повні якоїсь молодої журби й стриманої радості, якоїсь принадної таємниці. Хочеться в оті ночі бути молодим, чистим душею і тілом, пригадати все гарне, що було колись. Душа просить, прагне, до болю гостро, чогось недовідомого, дражливо-звабливого, що носиться у весняному каламутному повітрі, тремтить і лунає в гучних голосах великих і малих дзвонів. У серці щось лоскоче, а в грудях щемить, і хочеться кинутись комусь на шию, кохати когось незнаного, але прекрасного й бажаного – щиро, палко, до болю, і бути коханим так само. І в той самий час чуєш, що це не може здійснитись, що цього ніколи, ніколи не буде, хоч воно так близько кого тебе, хоч ним насичене повітрі ночі, хоч воно, оте невідоме-бажане, таїться отут, коло тебе, в оцій чутливій пітьмі.
• Я відчинив вікно… Раптом на мене дмухнуло свіжим весняним повітрям, цілющим і свіжим. Тиша була неймовірна. Аж ось… почувся дзвін. Гармонійні, привабливі звуки долітали до мене й будили в моїй душі безліч надій, спогадів і думок…
На душі так радісно, так тихо, так приємно…
Великодня ніч!
• Лише прийдешнє визначає сенс сучасного й лише прийдешнє робить минуле реальністю!
Видавництво: Vivat
Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️
June 24, 2025
Це не та книжка, яка в середині пахне паскою (хоча насправді ззовні пахне) – вона більше пахне пережитими бурями, втомою і вірою, що не зникає навіть у пітьмі.
"З смерті народжується життя. Смерть переборюється смертю. Кожен кінець є одночасно початком.
Людство потребує спинити знищення, що стало самоціллю, однаково в мистецтві і в житті. Воно потребує нової людини й нового, іншого мистецтва.
Людство потребує воскресіння."
У збірці – добірка класичних українських оповідань і віршів, що обертаються навколо Великодня: з його символікою, надією, родинністю – і паралельно з тугою, втратою й розумінням, що навіть диво не завжди може змінити хід подій. Тут немає одного сюжету, але є спільна нитка: як святковий дзвін лунає через зруйноване, травмоване, але живе.
Книжка гарно видана: колекційне оформлення, атмосферні ілюстрації, відчуття, ніби тримаєш у руках щось із затишку минулого. Але текстово - все складніше. Тексти глибокі, іноді тягучі, часто болісні. Часом навіть важко повірити, що це – про Великдень. Радості тут небагато, але є щось важливіше: світло, яке проривається крізь біль.
Багато з цих історій - про те, що надія потрібна не тоді, коли все добре, а коли вже навіть великоднє чудо здається запізнілим. І хоча я не фанат формату оповідань (зізнаюся, лише три з усіх справді зачепили), ця книжка змусила мене зупинитись і вдуматись.
Зате на цитати її можна розібрати за секунду. А ще - це саме той випадок, коли хочеться копати глибше, досліджувати авторів, про яких ти міг навіть не знати. Класика оживає, коли її читаєш у правильний момент - навіть якщо цей момент не зовсім святковий.
"Христос воскрес! Радійте люди воскрес наш Бог, воскресла Правда. Зник страх, воскресла наша воля. Зник страх перед людиною, тільки страх перед Богом з нами. Зник страх - і лишилася злагода і пошана. Шануйтеся, люди, і дякуйте Богові, що змилувався над нами. Христос воскрес!"
"З смерті народжується життя. Смерть переборюється смертю. Кожен кінець є одночасно початком.
Людство потребує спинити знищення, що стало самоціллю, однаково в мистецтві і в житті. Воно потребує нової людини й нового, іншого мистецтва.
Людство потребує воскресіння."
У збірці – добірка класичних українських оповідань і віршів, що обертаються навколо Великодня: з його символікою, надією, родинністю – і паралельно з тугою, втратою й розумінням, що навіть диво не завжди може змінити хід подій. Тут немає одного сюжету, але є спільна нитка: як святковий дзвін лунає через зруйноване, травмоване, але живе.
Книжка гарно видана: колекційне оформлення, атмосферні ілюстрації, відчуття, ніби тримаєш у руках щось із затишку минулого. Але текстово - все складніше. Тексти глибокі, іноді тягучі, часто болісні. Часом навіть важко повірити, що це – про Великдень. Радості тут небагато, але є щось важливіше: світло, яке проривається крізь біль.
Багато з цих історій - про те, що надія потрібна не тоді, коли все добре, а коли вже навіть великоднє чудо здається запізнілим. І хоча я не фанат формату оповідань (зізнаюся, лише три з усіх справді зачепили), ця книжка змусила мене зупинитись і вдуматись.
Зате на цитати її можна розібрати за секунду. А ще - це саме той випадок, коли хочеться копати глибше, досліджувати авторів, про яких ти міг навіть не знати. Класика оживає, коли її читаєш у правильний момент - навіть якщо цей момент не зовсім святковий.
"Христос воскрес! Радійте люди воскрес наш Бог, воскресла Правда. Зник страх, воскресла наша воля. Зник страх перед людиною, тільки страх перед Богом з нами. Зник страх - і лишилася злагода і пошана. Шануйтеся, люди, і дякуйте Богові, що змилувався над нами. Христос воскрес!"
April 20, 2025
"Дзвони від страстей висіли на дзвіниці без шнурів.Відпочивали.
Аж тепер знову чистими голосами відізвались.Цілому світові радісну вість подали, що<<Христос воскрес!>>
...
45 українських авторів 18-20 ст зібрали у цій збірці.Це не просто твори -це подих культури , зріз її історії.
У творахвідчувається скорбота,біль та туга за домом (багато творів описують святки у засланні та на чужині ), бо Великдень -це про ціну,котру ми платимо.Найсакральніші наші свята завжди нагадують нам,щоб ми ніколи не забували тих,кого вже немає поруч, завше пам'ятали своїх мерців.
Але будуть тут і світлі історії про нетерпляче бажання дитини не пропустити дзвони, отримати кращу крашанку та лункий сміх на гаївках.
Життя перемагає смерть і у наших традиціях ми маємо свою опору.
Аж тепер знову чистими голосами відізвались.Цілому світові радісну вість подали, що<<Христос воскрес!>>
...
45 українських авторів 18-20 ст зібрали у цій збірці.Це не просто твори -це подих культури , зріз її історії.
У творахвідчувається скорбота,біль та туга за домом (багато творів описують святки у засланні та на чужині ), бо Великдень -це про ціну,котру ми платимо.Найсакральніші наші свята завжди нагадують нам,щоб ми ніколи не забували тих,кого вже немає поруч, завше пам'ятали своїх мерців.
Але будуть тут і світлі історії про нетерпляче бажання дитини не пропустити дзвони, отримати кращу крашанку та лункий сміх на гаївках.
Життя перемагає смерть і у наших традиціях ми маємо свою опору.
April 14, 2026
Після прочитання збірки виникло питання до упорядника, чому він вирішив, що саме ці оповідання подарують читачеві святкову великодню атмосферу? Збірку значно доречніше було б назвати «Класика українських страждань та нещасть на Великдень», тоді не було б відчуття розчарування від прочитання. Напередодні Пасхи хотілося б читати щось таке ж світле та натхненне, як це свято, про підготовку до нього, про українські традиції, але натомість ми отримуємо горе, злидні та нескінченну кількість смертей на Великдень. Деякі оповідання я взагалі радила б пропускати, бо після них хочеться просто сидіти, втупившись в стіну, від відчуття жаху та безсилля.
З 400 сторінок лише десь близько 50 з відчуттям надії на краще. Оцінила книгу на 3/5, з яких два бали віддала прекрасному дизайну.
З 400 сторінок лише десь близько 50 з відчуттям надії на краще. Оцінила книгу на 3/5, з яких два бали віддала прекрасному дизайну.
April 6, 2026
Відчуваю себе злегка ошуканою.
Від жовтенької книжечки з запахом паски очікуєш, власне, занурення у свято - світле, тепле, весняне. Сподіваєшся на тексти про «віру, надію і любов», як вказано в анотації.
Натомість отримуєш жорстоке занурення в реальність, яка в деяких оповіданнях ще й щедро прикрашена натуралізмом.
Чи цінні це тексти? Безумовно. Чи чудово підібрані? Так. Чи хотіла б я прочитати їх перед Великоднем? Ні.
Передмова, зі зміщенням акцентів на воскресіння/смерть, мене не переконала. Занадто веселе позиціонування для занадто розпачливої антології.
Від жовтенької книжечки з запахом паски очікуєш, власне, занурення у свято - світле, тепле, весняне. Сподіваєшся на тексти про «віру, надію і любов», як вказано в анотації.
Натомість отримуєш жорстоке занурення в реальність, яка в деяких оповіданнях ще й щедро прикрашена натуралізмом.
Чи цінні це тексти? Безумовно. Чи чудово підібрані? Так. Чи хотіла б я прочитати їх перед Великоднем? Ні.
Передмова, зі зміщенням акцентів на воскресіння/смерть, мене не переконала. Занадто веселе позиціонування для занадто розпачливої антології.
April 14, 2025
У цьому виданні прекрасне все: тема, оформлення, наповнення. Я отримала величезну насолоду просто тримаючи книгу в руках, а ще більшу - читаючи.
Вкотре насолодилася творчістю Олени Пчілки, а відкриттям став Домонтович, якого буду читати наступним з українських авторів.
Однозначна рекомендація, як і з "Різдвяною класикою". <3
Вкотре насолодилася творчістю Олени Пчілки, а відкриттям став Домонтович, якого буду читати наступним з українських авторів.
Однозначна рекомендація, як і з "Різдвяною класикою". <3
April 19, 2025
Дочитав якраз на Великдень! Віват зробив щось неймовірне
Displaying 1 - 18 of 18 reviews