What do you think?
Rate this book
Відьма вмирає втретє
Кожна відьма має передати дар. Стара Юстина обирає учнем Сашу — млявого, пасивного і не зацікавленого відьомством хлопця. Саша хоче ігнорувати її примус, але магія — не сімейні проблеми, на які можна заплющувати очі; без контролю вона небезпечна. Здається, відьма прагне зіпсувати йому життя, але що як за її колючими репліками ховається щире прагнення допомогти?
«Відьма вмирає втретє» знайомить із новими героями відьомського всесвіту Юлії Нагорнюк.
«Відьма вмирає втретє» знайомить із новими героями відьомського всесвіту Юлії Нагорнюк.
320 pages, Hardcover
Published April 1, 2025
8 people are currently reading
233 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 57 reviews
April 29, 2025
Скажіть, бумласка, що це таки цикл? 👀
Взагалі цікаво, незвично, не подібно до попередньої книги👌 читається швидко і легко + не банальна для мене завʼязка історії
І звісно було так приємно побачити згадку про вже знайомих персонажів 😁 має бути крутий всесвіт 💪
чекаю на наступні книги авторки 🫶
Взагалі цікаво, незвично, не подібно до попередньої книги👌 читається швидко і легко + не банальна для мене завʼязка історії
І звісно було так приємно побачити згадку про вже знайомих персонажів 😁 має бути крутий всесвіт 💪
чекаю на наступні книги авторки 🫶
April 29, 2025
Вау. Це реально дуже круто 🤌🏻
Першу книгу Юлії я не читала, але з усіх куплених на Книжковій Країні книжок, рука потягнулась саме до цієї і читання пішло, як по маслу 👌🏻 було цікаво, класний гумор, той бідося Сашко, якому співчуваєш, загальна ідея привернула увагу - все, що треба присутнє))
Але закінчення книги вивело її з твердої четвірки на пʼятірку. Обожнюю це відчуття, коли ти не очікуєш взагалі нічого і близько схожого на те, як воно вийшло.
Чесно, мене вже рідко що так дивує, а тут прям вау. Хочу ще книжок з цього світу! Читатиму, як тільки вони будуть зʼявлятися ❤️
Бажаю творчої наснаги пані Юлії ❤️🔥
Першу книгу Юлії я не читала, але з усіх куплених на Книжковій Країні книжок, рука потягнулась саме до цієї і читання пішло, як по маслу 👌🏻 було цікаво, класний гумор, той бідося Сашко, якому співчуваєш, загальна ідея привернула увагу - все, що треба присутнє))
Але закінчення книги вивело її з твердої четвірки на пʼятірку. Обожнюю це відчуття, коли ти не очікуєш взагалі нічого і близько схожого на те, як воно вийшло.
Чесно, мене вже рідко що так дивує, а тут прям вау. Хочу ще книжок з цього світу! Читатиму, як тільки вони будуть зʼявлятися ❤️
Бажаю творчої наснаги пані Юлії ❤️🔥
April 28, 2025
Ось цей прікол мені подобається більше за Діву
Єдине що, мене не покидало відчуття дежавю в останніх сценах в лісі. Чи то мені наснилось, чи щось таке вже я десь бачила (не прям таке саме, просто за концептом схоже). Тому останні кілька сторінок у мене в голові крутився Кучма, який все голосніше і голосніше кричав "Це ж було вже"
Єдине що, мене не покидало відчуття дежавю в останніх сценах в лісі. Чи то мені наснилось, чи щось таке вже я десь бачила (не прям таке саме, просто за концептом схоже). Тому останні кілька сторінок у мене в голові крутився Кучма, який все голосніше і голосніше кричав "Це ж було вже"
April 22, 2025
Юлія Нагорнюк - відьма!
Бо як по іншому пояснити, що їй вдалося написати дві настільки різні та настільки хороші книжки? І хоч "Діву" я дуже полюбила, але "Відьма" це набагато більше мій вайб. Це одна з тих книжок, після яких мені хотілося бігати як одержимій і терміново з кимось обговорити. Для мене "Відьма" читалася, як триллер, бо я сиділа в постійній напрузі, хоч ніби сюжетно тут відбувається не так уже й багато. Але авторці вдалося створити таку тягучу моторошну та злегка депресивну атмосферу, що мимоволі змушувала мене метафорично озиратися через плече. Але, як то кажуть, "It's not paranoia if they're really out to get you."
Окремо хочеться сказати, що якщо "Діва" була про різноманітні стосунки між жінками, то "Відьма" розкрила нам досить багато цікавих чоловічих персонажів та їхніх взаємодій. Мені найбільше серце горнулося до найкращого друга головного героя - Юри Копієвського, такий він був хороший. Ще також сподобався старший брат Макс, я б про нього читала, навіть відьом не треба. Головний герой Саша викликав не надто багато симпатії, але й негативу аж якогось я до нього не відчувала. В основному він був якийсь безхребетний, але це було максимально виправдано сюжетом. А ще я трошки бачила в ньому себе, бо я теж моментами ну дуже наївна.
Кінцівка залишила після себе трохи питань, але на найважливіше ми отримали відповідь і у мене від цих двох останніх сторінок аж перевернулося все всередині.
Захоплююся авторкою, яка відразу після свого гумористичного дебюту видала таку відверто жорстоку історію. Тепер навіть не знаю, що очікувати від неї далі, але очікувати точно буду)
Бо як по іншому пояснити, що їй вдалося написати дві настільки різні та настільки хороші книжки? І хоч "Діву" я дуже полюбила, але "Відьма" це набагато більше мій вайб. Це одна з тих книжок, після яких мені хотілося бігати як одержимій і терміново з кимось обговорити. Для мене "Відьма" читалася, як триллер, бо я сиділа в постійній напрузі, хоч ніби сюжетно тут відбувається не так уже й багато. Але авторці вдалося створити таку тягучу моторошну та злегка депресивну атмосферу, що мимоволі змушувала мене метафорично озиратися через плече. Але, як то кажуть, "It's not paranoia if they're really out to get you."
Окремо хочеться сказати, що якщо "Діва" була про різноманітні стосунки між жінками, то "Відьма" розкрила нам досить багато цікавих чоловічих персонажів та їхніх взаємодій. Мені найбільше серце горнулося до найкращого друга головного героя - Юри Копієвського, такий він був хороший. Ще також сподобався старший брат Макс, я б про нього читала, навіть відьом не треба. Головний герой Саша викликав не надто багато симпатії, але й негативу аж якогось я до нього не відчувала. В основному він був якийсь безхребетний, але це було максимально виправдано сюжетом. А ще я трошки бачила в ньому себе, бо я теж моментами ну дуже наївна.
Кінцівка залишила після себе трохи питань, але на найважливіше ми отримали відповідь і у мене від цих двох останніх сторінок аж перевернулося все всередині.
Захоплююся авторкою, яка відразу після свого гумористичного дебюту видала таку відверто жорстоку історію. Тепер навіть не знаю, що очікувати від неї далі, але очікувати точно буду)
May 4, 2025
звісно, Юлія попереджала, що ця книжка геть відрізняється від «Діви», але я не очікувала, в чому саме для мене буде різниця.
ця історія беззаперечно життєва. вона лишає після себе важкий посмак, думки про несправедливість і те, як чужою долею можуть розпоряджатися інші. при цьому легко уявити, що щось таке може відбуватися в наших селах. уся книжка просочена цим впізнаваним колоритом, чимось таким невимовно нашим і водночас містичним. безумовно, якщо «Діва» була міським фентезі, то це сільське фентезі, яке повертає до затишних спогадів дитинства, але водночас нагадує про інший бік відокремленого селища.
ця історія беззаперечно життєва. вона лишає після себе важкий посмак, думки про несправедливість і те, як чужою долею можуть розпоряджатися інші. при цьому легко уявити, що щось таке може відбуватися в наших селах. уся книжка просочена цим впізнаваним колоритом, чимось таким невимовно нашим і водночас містичним. безумовно, якщо «Діва» була міським фентезі, то це сільське фентезі, яке повертає до затишних спогадів дитинства, але водночас нагадує про інший бік відокремленого селища.
April 19, 2025
Не всі ще встигли отримати свої передзамовлені примірники, а я вже прочитала й очікую наступну книжку пані Юлії. Насправді моя оцінка 3.5, але ґудрідс і шкільна система заокруглень не залишають мені вибору.
Як зазначила сама пані Юлія, ця книжка передувала "Діві, матері (Терезі) і третій" — і вона відчувається як дебют. І це не те саме гумористичне й затишне фентезі.
Хочеться забаранити авторам залишати відкриті фінали, бо ось ми 300 сторінок стежили за долею персонажів, переймалися їхніми проблемами та співчували, а залишаємося з носом, це нівелює весь досвід читання книжки. Характер головного героя — Сашка — фактично не змінився впродовж книжки, ми наче опинилися зрештою майже в тій самій точці, звідки починали. Не вистачило ще кількадесят сторінок для нормальної кульмінації (втрата свідомості під час найнапруженішої миті й пробудження через кілька днів — таке кліше, господи дапамажи) та розв'язки.
Хотілося б більшого розкриття Максима, Віри й Ліни, Валерії. Вони такі потенційні краші, шо я не видержую.
Загалом якщо ця книжка стане першою частиною окремої дилогії, я буду щиро вдячна. Пані Юлії натхнення та наснаги в роботі над циклом, бо я вже чекаю
Як зазначила сама пані Юлія, ця книжка передувала "Діві, матері (Терезі) і третій" — і вона відчувається як дебют. І це не те саме гумористичне й затишне фентезі.
Хочеться забаранити авторам залишати відкриті фінали, бо ось ми 300 сторінок стежили за долею персонажів, переймалися їхніми проблемами та співчували, а залишаємося з носом, це нівелює весь досвід читання книжки. Характер головного героя — Сашка — фактично не змінився впродовж книжки, ми наче опинилися зрештою майже в тій самій точці, звідки починали. Не вистачило ще кількадесят сторінок для нормальної кульмінації (втрата свідомості під час найнапруженішої миті й пробудження через кілька днів — таке кліше, господи дапамажи) та розв'язки.
Хотілося б більшого розкриття Максима, Віри й Ліни, Валерії. Вони такі потенційні краші, шо я не видержую.
Загалом якщо ця книжка стане першою частиною окремої дилогії, я буду щиро вдячна. Пані Юлії натхнення та наснаги в роботі над циклом, бо я вже чекаю
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 30, 2025
Авторка неодноразово попереджала, що не треба чекати легкості та затишності як в «Діва, матір і третя» — над бідним Сашею тут познущались від душі, так що будьте готові.
Про що ця історія? Про першокурсника Сашу, якого стара відьма поставила перед фактом — бути йому її учнем, бути йому відьмою (так, не відьмаком, бо це зовсім інше).
Мені подобається як пише Юлія, це дуже легкий текст попри всі негаразди, що валяться на Сашу. Тут органічно вплетена тема ментального здоровʼя, та вкотре нагадується, що просити про допомогу не соромно, ви можете щось не вивозити самостійно: невміння ділитись своїми почуттями (та і банально розуміти та визнавати їх) плюс моральний тиск, втома — все це веде до вигорання і не тільки.
Тут так само присутній гумор, є купа приказок та загалом класна атмосфера літнього села, але при цьому «Відьма вмирає втретє» зачіпає багато різних тем — дорослішання, прийняття своєї відповідальності, зміни в родині.
Трохи неочікувано наскільки не схожими вийшли ці книги, але класно, що у авторки виходить бути різною. Тепер знову вмикаю режим очікування книги про Орисю.
🐉 Книжкова Драконка
Про що ця історія? Про першокурсника Сашу, якого стара відьма поставила перед фактом — бути йому її учнем, бути йому відьмою (так, не відьмаком, бо це зовсім інше).
Мені подобається як пише Юлія, це дуже легкий текст попри всі негаразди, що валяться на Сашу. Тут органічно вплетена тема ментального здоровʼя, та вкотре нагадується, що просити про допомогу не соромно, ви можете щось не вивозити самостійно: невміння ділитись своїми почуттями (та і банально розуміти та визнавати їх) плюс моральний тиск, втома — все це веде до вигорання і не тільки.
Тут так само присутній гумор, є купа приказок та загалом класна атмосфера літнього села, але при цьому «Відьма вмирає втретє» зачіпає багато різних тем — дорослішання, прийняття своєї відповідальності, зміни в родині.
Трохи неочікувано наскільки не схожими вийшли ці книги, але класно, що у авторки виходить бути різною. Тепер знову вмикаю режим очікування книги про Орисю.
🐉 Книжкова Драконка
December 11, 2025
Моторошна історія про чоловічу гендерну соціалізацію, від якої холоне кров у жилах! (І ще від кількості роботи на селі.) Дуже сподобалося, хоч я і не очікувала, що це буде настільки, як писали поети, "О бядська Даніє, пізець всім сподіванням"
October 30, 2025
Це факінг емейзінг! Юстинія - краш!
Життя українського села описано так, ніби я сама живу поряд з цими героями. Мова і стиль - декілька разів сміялась вголос.
Дякую світу, що такі книжки існують
Життя українського села описано так, ніби я сама живу поряд з цими героями. Мова і стиль - декілька разів сміялась вголос.
Дякую світу, що такі книжки існують
May 1, 2025
Влітку мені дуже полюбилася "Діва, матір і третя", тож коли дізналася, що в авторки виходить нова книжка - жодної секунди не сумнівалася над придбанням.
Цю книжку, на відміну від "Діви", зовсім не можна назвати комфортною чи затишною, про що письменниця чесно попереджала у своїх соцмережах, завбачливо знімаючи з себе відповідальність за "можливі нанесені травми".
В центрі сюжету - млявий, пасивний і зовсім не зацікавлений у магії хлопець Саша, якого старша відьма Юстина обирає своїм наступником, адже кожна відьма має передати свої знання та дар. Вони обидва, здається, не надто зацікавлені в співпраці, але діватися нікуди.
Перша половина книжки відносно спокійна, її цікаво читати, але якогось великого замісу тут немає. Знову багато побуту й повсякденності, в які вплетено магію. Тут авторка також потроху розширює свій відьмоверс, додаючи нову нечисть, методи навчання та загалом інформації про те, як працює відьомська магія.
Друга половина вже більш насичена подіями та емоційно навантажена. Не очікуйте нічого масштабного. Це локальний "заміс" з відносно невеликою кількістю дійових осіб, проте гіршою від того історія ніяк не стає. Класно розкрито переживання та накрути головного героя, його стосунки з родиною, другом та загалом спосіб мислення, сприйняття світу та себе в ньому.
Дуже цінно також, що попри основні перипетії сюжету, є акцент на психологічному здоров'ї, важливості помічати знаки та щось із цим робити.
Дуже сподобалися персонажі й те, як вони прописані. Іноді життєво настільки, що аж зуби зводить. Кожне слово, погляд чи дія - відображення характеру героя, а не лише рушій сюжету. Брат та друг гг - мої сонечки.
Атмосфера й реалії села - на рівні. Тут вдало описаний побут, але без романтизації чи стереотипізації й без ухилу в занепад та тотальну безвихідь як це іноді буває.
Серед іншого - я ще більше почала обожнювати стиль пані Юлії за те, що навіть в темні й депресивні моменти було з чого хихикнути. Бо воно ж як і в житті, незалежно від того, в наскільки серйозну сраку все котиться, часто хочеться вставити недолугий жарт, щоб розрядити напругу чи, навпаки, приснути сарказмом та іронією ніби тим ядом. Що вже казати про першу половину книжки, де прикольні й смішні фразочки та моменти є чи не на кожній другій сторінці. (Життєві мудрості діда - як девізи по життю.)
Окремо про фінал. Це було ВАУ! Протягом читання я думала, що приблизно можу здогадатися до чого все йде, бо начебто бачила те, чого одразу не помічав головний герой, але і мене вдалося провести. Й мені це сподобалося.
Щодо травматичності, про яку писалося вище - мені книжка не здалася дуже тригерною чи жорстокою. Може, звісно, я черствий окраєць, але чогось "аж занадто" для мене тут не було. Так, це не затишне фентезі, але і вас, і мене попереджали. Я була готова до чогось більш жорстокого, та ця "готовність" нічого не зіпсувала. Сюжет працював так, як мав. Я вийшла з книжки з цілою і неушкодженою психікою, чого не можна сказати про персонажів, хе-хе~ Попри все, читається дуже легко й навіть приємно.
У підсумку - це плюс один до улюблених книжечок та в список рекомендацій для інших. Подяка й пошана пані авторці за те, як вона сплітає у своїх книжках офігенних персонажів, живу й цікаву атмосферу, гумор, плоттвісти й соціально важливі теми (ще й за те, що лікує мене від нечитуна). З нетерпінням чекатиму наступну проанонсовану книжку, а також інші з цього ж всесвіту.
(Інст з відгуками на сучукрліт: @_daria_barnes)
Цю книжку, на відміну від "Діви", зовсім не можна назвати комфортною чи затишною, про що письменниця чесно попереджала у своїх соцмережах, завбачливо знімаючи з себе відповідальність за "можливі нанесені травми".
В центрі сюжету - млявий, пасивний і зовсім не зацікавлений у магії хлопець Саша, якого старша відьма Юстина обирає своїм наступником, адже кожна відьма має передати свої знання та дар. Вони обидва, здається, не надто зацікавлені в співпраці, але діватися нікуди.
Перша половина книжки відносно спокійна, її цікаво читати, але якогось великого замісу тут немає. Знову багато побуту й повсякденності, в які вплетено магію. Тут авторка також потроху розширює свій відьмоверс, додаючи нову нечисть, методи навчання та загалом інформації про те, як працює відьомська магія.
Друга половина вже більш насичена подіями та емоційно навантажена. Не очікуйте нічого масштабного. Це локальний "заміс" з відносно невеликою кількістю дійових осіб, проте гіршою від того історія ніяк не стає. Класно розкрито переживання та накрути головного героя, його стосунки з родиною, другом та загалом спосіб мислення, сприйняття світу та себе в ньому.
Дуже цінно також, що попри основні перипетії сюжету, є акцент на психологічному здоров'ї, важливості помічати знаки та щось із цим робити.
Дуже сподобалися персонажі й те, як вони прописані. Іноді життєво настільки, що аж зуби зводить. Кожне слово, погляд чи дія - відображення характеру героя, а не лише рушій сюжету. Брат та друг гг - мої сонечки.
Атмосфера й реалії села - на рівні. Тут вдало описаний побут, але без романтизації чи стереотипізації й без ухилу в занепад та тотальну безвихідь як це іноді буває.
Серед іншого - я ще більше почала обожнювати стиль пані Юлії за те, що навіть в темні й депресивні моменти було з чого хихикнути. Бо воно ж як і в житті, незалежно від того, в наскільки серйозну сраку все котиться, часто хочеться вставити недолугий жарт, щоб розрядити напругу чи, навпаки, приснути сарказмом та іронією ніби тим ядом. Що вже казати про першу половину книжки, де прикольні й смішні фразочки та моменти є чи не на кожній другій сторінці. (Життєві мудрості діда - як девізи по життю.)
Окремо про фінал. Це було ВАУ! Протягом читання я думала, що приблизно можу здогадатися до чого все йде, бо начебто бачила те, чого одразу не помічав головний герой, але і мене вдалося провести. Й мені це сподобалося.
Щодо травматичності, про яку писалося вище - мені книжка не здалася дуже тригерною чи жорстокою. Може, звісно, я черствий окраєць, але чогось "аж занадто" для мене тут не було. Так, це не затишне фентезі, але і вас, і мене попереджали. Я була готова до чогось більш жорстокого, та ця "готовність" нічого не зіпсувала. Сюжет працював так, як мав. Я вийшла з книжки з цілою і неушкодженою психікою, чого не можна сказати про персонажів, хе-хе~ Попри все, читається дуже легко й навіть приємно.
У підсумку - це плюс один до улюблених книжечок та в список рекомендацій для інших. Подяка й пошана пані авторці за те, як вона сплітає у своїх книжках офігенних персонажів, живу й цікаву атмосферу, гумор, плоттвісти й соціально важливі теми (ще й за те, що лікує мене від нечитуна). З нетерпінням чекатиму наступну проанонсовану книжку, а також інші з цього ж всесвіту.
(Інст з відгуками на сучукрліт: @_daria_barnes)
May 3, 2025
Наскільки мені не сподобалась "Діва", настільки ж сподобалась "Відьма", особливо оце все нагнітання, як в фільмах жахів, коли ти як глядачка вже розумієш, що герою срака, але герой тупо не розуміє, що насувається.
Бо герой тупий.
Бо герой тупий.
August 4, 2025
Мене обманулиииии (але я й не проти)
September 24, 2025
4.5/5
Я трохи аж зла на авторку, бо дафак ю мін, роблячи зі мною ОЦЕ?
Енівей протягом читання мені просто не хотілося випускати книжку з рук, все було прекрасно. І хоч це, на відміну від Діви не гумористичне фентезі, але гумору (а ще стьобу, іронії і сарказму) тут вистачало. Також тут багацько класних приказок про гімно і сракі :3 нагадало мені прадіда і загалом віддавало класним вайбом села
Мінуси: іноді пані авторка крала мої ненаписані жарти! І моментами приколи здавались трохи надто розжованими
Я трохи аж зла на авторку, бо дафак ю мін, роблячи зі мною ОЦЕ?
Енівей протягом читання мені просто не хотілося випускати книжку з рук, все було прекрасно. І хоч це, на відміну від Діви не гумористичне фентезі, але гумору (а ще стьобу, іронії і сарказму) тут вистачало. Також тут багацько класних приказок про гімно і сракі :3 нагадало мені прадіда і загалом віддавало класним вайбом села
Мінуси: іноді пані авторка крала мої ненаписані жарти! І моментами приколи здавались трохи надто розжованими
September 11, 2025
Якби можна було поставити цій книжці 10 зірочок, я б поставила 11
Давно у мене такого не було, щоб я читала і не помічала, коли минає час. Настільки легко й цікаво читалася ця книжка, що не хотілося відкладати її (та, на жаль, реальне життя не дозволяє цілими днями читати книжки 🥲)
Це вже друга книжка Юлії Нагорнюк, яку я прочитала, тому гріхом було б не зауважити, наскільки різними вийшли ці дві книжки. І якщо Діву можна охарактеризувати як теплий пледик у затишну осінню прохолоду, то Відьму я б назвала відром крижаної води посеред лютого. І ні, не подумайте, що ця книжка має зимову атмосферу. Навпаки — вона дуже літня, бо ж усі події відбуваються влітку (ще й у селі, що особисто мені додавало таку ностальгію, що хотілося кинути все і гайнути до батьків). Проте сам сюжет (попри численні жарти, від яких я реготала вголос) часом викликав мурашки й шок. Останні розділи я читала з роззявленим ротом (без перебільшень).
І оскільки я більше люблю книжки, які лоскочуть мої нерви та катають мене на американських гірках, то Відьма мені сподобалася навіть більше за Діву. Хоча я б сказала, що порівнювати їх не зовсім справедливо, адже вони мають зовсім різні настрої, тож і авдиторія під них має бути різною)
Я отримала колосальне задоволення від читання, тому тепер буду радити цю книжку всім і кожному! (а людям із ніжнішою душевною організацією буду радити Діву, ось так от)
*пішла милуватися скриншотом, де Юлія Нагорнюк лайкнула моє відео у тік тоці*
Давно у мене такого не було, щоб я читала і не помічала, коли минає час. Настільки легко й цікаво читалася ця книжка, що не хотілося відкладати її (та, на жаль, реальне життя не дозволяє цілими днями читати книжки 🥲)
Це вже друга книжка Юлії Нагорнюк, яку я прочитала, тому гріхом було б не зауважити, наскільки різними вийшли ці дві книжки. І якщо Діву можна охарактеризувати як теплий пледик у затишну осінню прохолоду, то Відьму я б назвала відром крижаної води посеред лютого. І ні, не подумайте, що ця книжка має зимову атмосферу. Навпаки — вона дуже літня, бо ж усі події відбуваються влітку (ще й у селі, що особисто мені додавало таку ностальгію, що хотілося кинути все і гайнути до батьків). Проте сам сюжет (попри численні жарти, від яких я реготала вголос) часом викликав мурашки й шок. Останні розділи я читала з роззявленим ротом (без перебільшень).
І оскільки я більше люблю книжки, які лоскочуть мої нерви та катають мене на американських гірках, то Відьма мені сподобалася навіть більше за Діву. Хоча я б сказала, що порівнювати їх не зовсім справедливо, адже вони мають зовсім різні настрої, тож і авдиторія під них має бути різною)
Я отримала колосальне задоволення від читання, тому тепер буду радити цю книжку всім і кожному! (а людям із ніжнішою душевною організацією буду радити Діву, ось так от)
*пішла милуватися скриншотом, де Юлія Нагорнюк лайкнула моє відео у тік тоці*
May 10, 2025
Я не дуже полюбляю оте "затишне" фентезі, але "Діва, матір і третя" була непогана і легка, тому вирішила почитати і цю.
Так ось, це фентезі - не затишне 😁
Написано легко і з гумором, читається швидко і в цілому розважає. Але біля легкого стилю також є кілька жорстких моментів, які додають історії серйозності.
Сподобалось значно більше за Діву, матір і тд)
Як мене дратував Сашко всю дорогу)
"Брати участь у загальній розмові, далекій від його зацікавлень, Саша не любив..." - вся справа в тому, що у нього і не було ніяких захоплень. На біолога пішов вчитися, бо ніби було непогано, і потім можна стати вчителем у своїй сільській школі, бо "коли нічим не гориш, яка різниця, де впахувати". Відьомства він боїться і не хоче знати. Хоче тупити, нити і шкодувати себе. Не хоче усвідомлювати і визнавати неприємних і болючих речей, тому обирає їх ігнорувати, ніби через це вони перестануть існувати. Дуже інфантильна поведінка, і ще якась дитяча образа на життя, що все не так, як він би хотів.
Чудово прописаний, дуже справжній характер, який раз по раз підпалював мою дупу вогнем антипатії)
І цього аморфного інфантильного бідаку підхопила стара хитра відьма, щоб нібито передати знання.
Майже у фіналі подумалось, що авторка вдалась до нудного прийому з монологом поганця над майже переможеним героєм про всі підступи і злі плани, але фінал все-таки виявився раптовим і крутим)
Сашко так і не вийшов зі своєї бульбашки по арці персонажа - фінал відкритий, а хлоп лишився переляканим і ніяким.
Чекатиму інших історій авторки, ця прямо вогонь 🤩
Так ось, це фентезі - не затишне 😁
Написано легко і з гумором, читається швидко і в цілому розважає. Але біля легкого стилю також є кілька жорстких моментів, які додають історії серйозності.
Сподобалось значно більше за Діву, матір і тд)
Як мене дратував Сашко всю дорогу)
"Брати участь у загальній розмові, далекій від його зацікавлень, Саша не любив..." - вся справа в тому, що у нього і не було ніяких захоплень. На біолога пішов вчитися, бо ніби було непогано, і потім можна стати вчителем у своїй сільській школі, бо "коли нічим не гориш, яка різниця, де впахувати". Відьомства він боїться і не хоче знати. Хоче тупити, нити і шкодувати себе. Не хоче усвідомлювати і визнавати неприємних і болючих речей, тому обирає їх ігнорувати, ніби через це вони перестануть існувати. Дуже інфантильна поведінка, і ще якась дитяча образа на життя, що все не так, як він би хотів.
Чудово прописаний, дуже справжній характер, який раз по раз підпалював мою дупу вогнем антипатії)
І цього аморфного інфантильного бідаку підхопила стара хитра відьма, щоб нібито передати знання.
Майже у фіналі подумалось, що авторка вдалась до нудного прийому з монологом поганця над майже переможеним героєм про всі підступи і злі плани, але фінал все-таки виявився раптовим і крутим)
Сашко так і не вийшов зі своєї бульбашки по арці персонажа - фінал відкритий, а хлоп лишився переляканим і ніяким.
Чекатиму інших історій авторки, ця прямо вогонь 🤩
This entire review has been hidden because of spoilers.
September 4, 2025
По-перше, ця історія кардинально відрізняється від «Діви» і дякую, що мені всі на цьому по сто разів наголошували.
Книжка ніби просякнута відчуттям безвиході, провини й депресивних настроїв. І навіть жарти (жарти, до речі, клас! на моменті з футболкою щиро гигикнула) не врятували мене від суму й тяжкості на душі. А фінал... чого-чого, а цього я не очікувала.
А ще потім мене добили подяки. Сильніше навіть за кінцівку.
До речі, мені неймовірно сподобався образ головного героя. Наївного, моментами замкнутого, іноді слабкого й не завжди впевненого в собі. Особливо, коли усвідомлюєш, що твоє життя більше ніколи не буде колишнім, що твою долю намагаються вирішувати за тебе, що твій вибір уже не твій. Дякую, що ротом Макса проговорено, що вивільняти емоції і виражати свої почуття, страхи, переживання — нормально. І чоловікам теж. Що боятися теж нормально. І що іноді навіть головні герої можуть фатально помилятися.
Я поступово закохуюся в цей вигаданий світ, (надіюся, тут обійшлося без всяких односторонніх любовних приворотів та проклять), і вже чекаю нових історій. Але навіть після другої книжки досі хочеться більше дізнатися про магічний світ, побачити його нарешті хоч трохи зблизька. Цього разу все відьомство для мене потонуло в сімейних перипетіях. Хоча другорядні персонажі вау!
��ехай пані Юлії пишеться ще і ще, і ще, бо ми далі готові читати!
Книжка ніби просякнута відчуттям безвиході, провини й депресивних настроїв. І навіть жарти (жарти, до речі, клас! на моменті з футболкою щиро гигикнула) не врятували мене від суму й тяжкості на душі. А фінал... чого-чого, а цього я не очікувала.
А ще потім мене добили подяки. Сильніше навіть за кінцівку.
До речі, мені неймовірно сподобався образ головного героя. Наївного, моментами замкнутого, іноді слабкого й не завжди впевненого в собі. Особливо, коли усвідомлюєш, що твоє життя більше ніколи не буде колишнім, що твою долю намагаються вирішувати за тебе, що твій вибір уже не твій. Дякую, що ротом Макса проговорено, що вивільняти емоції і виражати свої почуття, страхи, переживання — нормально. І чоловікам теж. Що боятися теж нормально. І що іноді навіть головні герої можуть фатально помилятися.
Я поступово закохуюся в цей вигаданий світ, (надіюся, тут обійшлося без всяких односторонніх любовних приворотів та проклять), і вже чекаю нових історій. Але навіть після другої книжки досі хочеться більше дізнатися про магічний світ, побачити його нарешті хоч трохи зблизька. Цього разу все відьомство для мене потонуло в сімейних перипетіях. Хоча другорядні персонажі вау!
��ехай пані Юлії пишеться ще і ще, і ще, бо ми далі готові читати!
May 30, 2025
4.5*
округлила за всі гарні емоції 😌
все думала, ну, куди ж веде ця історія з головним героєм, бо вимальовувалося багато варіантів.
розв'язка сподобалася, епілог теж. фінал прям підняв мою оцінку книги.
сільські народні старечі приколи - топ!
з мінусів, на які я закрила очі - забагато метафор. можливо, це було помітніше, через меншу кількість сторінок, ніж у Діві. або через те, що і приколів було багато, і метафори на кожному кроці були.
p.s. дякую Лізі, що познайомила з роботами цієї авторки та дала почитати книжечки 💋
округлила за всі гарні емоції 😌
все думала, ну, куди ж веде ця історія з головним героєм, бо вимальовувалося багато варіантів.
розв'язка сподобалася, епілог теж. фінал прям підняв мою оцінку книги.
сільські народні старечі приколи - топ!
з мінусів, на які я закрила очі - забагато метафор. можливо, це було помітніше, через меншу кількість сторінок, ніж у Діві. або через те, що і приколів було багато, і метафори на кожному кроці були.
p.s. дякую Лізі, що познайомила з роботами цієї авторки та дала почитати книжечки 💋
December 14, 2025
По-перше, це класна книжка, по-друге, я хочу другу частину, по-третє, головному герою точно треба або в академку, або на карʼєрну консультацію. Бажано до шабашу. Дуже подобається, який всесвіт вибудовується у авторки, хоча персонажок попередньої книжки треба було собі нагадати.
П. С. Оце вельми оригінально прокрастиную читання «Книги Еміля». І це настільки ефективно, що я її ще поки навіть не купила.
П. С. Оце вельми оригінально прокрастиную читання «Книги Еміля». І це настільки ефективно, що я її ще поки навіть не купила.
May 5, 2025
мені сподобалось, читається легко і цікаво. Фінал вразив, адже я очікувала затишного фентезі;) також гріє душу, що гумор авторки класний і мій
May 3, 2025
Я у шокові (приємному)
Читається швидко, цікаво. Дуже сподобався кінець (да, він відкритий, але сподобався ж)
Читається швидко, цікаво. Дуже сподобався кінець (да, він відкритий, але сподобався ж)
August 1, 2025
читала і думала «ну, хороша четвірочка», а потім стався ОСТАННІЙ РОЗДІЛ. І КІНЦІВКА
і це капєц)
в мене зморшки на лобі не зникають, бо я так довго брови підняті тримала)
я в щирому шоці і захваті. Не читала анотацію і думала, що це буде близько до «Діви, матір і третя». І я хотіла, щоб так було. І як же приємно вийшло помилитись)
прекрасний, заворожуючий світ відьомської магії. Дууууже цікаві другорядні персонажі. І приємний, колоритний з гумором стиль авторки
готова читати все, що пише Юлія)
і це капєц)
в мене зморшки на лобі не зникають, бо я так довго брови підняті тримала)
я в щирому шоці і захваті. Не читала анотацію і думала, що це буде близько до «Діви, матір і третя». І я хотіла, щоб так було. І як же приємно вийшло помилитись)
прекрасний, заворожуючий світ відьомської магії. Дууууже цікаві другорядні персонажі. І приємний, колоритний з гумором стиль авторки
готова читати все, що пише Юлія)
November 10, 2025
Не знаю як написати відгук і не проспойлерити.
Я в захваті.
Я ні секунди не підозрювала куди все піде, хоча,як більш менш досвідчена читачка, частенько здогадуюсь що до чого раніше, письменниця майстерно відвела увагу. В мене були дуже сильні емоції щодо життя в селі, згадувала бабуню та дідуся.
Спочатку було легко і весело - поворот на 360 і закрадається таке гиденьке відчуття, що щось не те відбувається.
Потім тільки шок.
Продовження! Мені дуже хочеться продовження цього відкритого фіналу …
Я в захваті.
Я ні секунди не підозрювала куди все піде, хоча,як більш менш досвідчена читачка, частенько здогадуюсь що до чого раніше, письменниця майстерно відвела увагу. В мене були дуже сильні емоції щодо життя в селі, згадувала бабуню та дідуся.
Спочатку було легко і весело - поворот на 360 і закрадається таке гиденьке відчуття, що щось не те відбувається.
Потім тільки шок.
Продовження! Мені дуже хочеться продовження цього відкритого фіналу …
June 14, 2025
Я мала надію на фінал і, у принципі, він не підкачав, але про все по пунктиках...
По-перше, щоби зробити тему вчитель-учень+відьмацтво цікавою та оригінальною, цій книзі банально бракує розгону. Те, що це ж було вже переслідувало мене до останніх сторінок. Оці притирки-придирки могли би виглядати мило, якби було більше масштабних конфліктних ситуацій. В селі дійсно крім городу нема чим зайнятися.
По-друге, гумор. Наче має бути тривожно, бо он Сашка вже лічити депресію відправляють, але тут шуточки про переділи гуси, то значить пора сміятися. За драму відповідали монологи героя, далі погане сталося, а потім знову монологи героя і... все сумно, розходимося. На мені один жартик про обиснуту футболку спрацював, я реально реготнула.
По-третє, Саша. Коли герой тягомотний, то й сюжет ліпшим не буде. З такими ніякими людьми й у реальності нічого цікавого не стається, бо їм усе ок. Хлопця було шкода трішки більше за його пса. Або робити його активістом на все село, або такою вже амебою, щоби хоч смішно дивитися було, а то тільки депресняку свого нагнав.
По-четверте, масовка. З неї я добре запам’ятала свиню Кулю, а от чим дихали інші було якось усе одно. Мама як мама, брат як брат. А відьмацтво коли буде?
По-п’яте, на містичній тематиці тільки бантик із ниточок зав’язали. Я на борсуку такі надії мала, але розтратила їх усі на сімейні мелодрами. Мені дуже бракнуло більше відьомської специфіки й деталей їхньої буденності.
Загалом, фінал нагнав потрібну напругу, несподіваний поворот і цікавий післясмак, але я щойно дочитала, а вже початку та середини не пам’ятаю. Досвід цікавий, безсумнівно, тож буду слідкувати за виходом інших книжок серії. Треба розпробувати.
По-перше, щоби зробити тему вчитель-учень+відьмацтво цікавою та оригінальною, цій книзі банально бракує розгону. Те, що це ж було вже переслідувало мене до останніх сторінок. Оці притирки-придирки могли би виглядати мило, якби було більше масштабних конфліктних ситуацій. В селі дійсно крім городу нема чим зайнятися.
По-друге, гумор. Наче має бути тривожно, бо он Сашка вже лічити депресію відправляють, але тут шуточки про переділи гуси, то значить пора сміятися. За драму відповідали монологи героя, далі погане сталося, а потім знову монологи героя і... все сумно, розходимося. На мені один жартик про обиснуту футболку спрацював, я реально реготнула.
По-третє, Саша. Коли герой тягомотний, то й сюжет ліпшим не буде. З такими ніякими людьми й у реальності нічого цікавого не стається, бо їм усе ок. Хлопця було шкода трішки більше за його пса. Або робити його активістом на все село, або такою вже амебою, щоби хоч смішно дивитися було, а то тільки депресняку свого нагнав.
По-четверте, масовка. З неї я добре запам’ятала свиню Кулю, а от чим дихали інші було якось усе одно. Мама як мама, брат як брат. А відьмацтво коли буде?
По-п’яте, на містичній тематиці тільки бантик із ниточок зав’язали. Я на борсуку такі надії мала, але розтратила їх усі на сімейні мелодрами. Мені дуже бракнуло більше відьомської специфіки й деталей їхньої буденності.
Загалом, фінал нагнав потрібну напругу, несподіваний поворот і цікавий післясмак, але я щойно дочитала, а вже початку та середини не пам’ятаю. Досвід цікавий, безсумнівно, тож буду слідкувати за виходом інших книжок серії. Треба розпробувати.
May 7, 2025
Відьми, українське село і звичайний парубок, який ні сном ні духом ні про що не здогадується.
Фінал епічний. Я, як і Сашко, всьому повірила.
Але як казав доктор Хаус "всі брешуть".
Фінал епічний. Я, як і Сашко, всьому повірила.
Але як казав доктор Хаус "всі брешуть".
May 25, 2025
Майже не сподобалось.
І справа не в тому, що це інший настрій відмінний від «Діви..». Не логічний гг, сюжет розчарував також
І справа не в тому, що це інший настрій відмінний від «Діви..». Не логічний гг, сюжет розчарував також
June 15, 2025
Якщо перша книга це мила історія про дружбу, підтримку, усвідомлення власної асексуальності, то друга... Це ой.
Хотілось би для Саши трішки більше розуму та зацікавленості, але він такий який є - зашорений, заляканий, забитий хлопчик, який піде туди, куди його направлять. За розвитком Саши, за його становленням відьмою було цікаво спостерігати.
Епілог, як зазвичай, перевертає карти.
Хм... Історія цілісна, люди показані такі, які є - не ідеальними, зі своїми грішками та гріхами, планами та бажаннями.
Сашко дурник, безхарактерний і пасивний, але він добрий. Скільки б його наставниця його не пиляла, не підказувала, не озвучувала варіанти, він нічого не робив. Саша уособлення принципу ігнорування проблеми, поки вона не зникне. Яке їхало, таке і здибало. Юстина шукала саме такого. Вона жінка впевнена, груба, вона знає, чого хоче і йде туди. Така наставниця потрібна Саші, аби він був більш менш годящою відьмою
Хотілось би для Саши трішки більше розуму та зацікавленості, але він такий який є - зашорений, заляканий, забитий хлопчик, який піде туди, куди його направлять. За розвитком Саши, за його становленням відьмою було цікаво спостерігати.
Епілог, як зазвичай, перевертає карти.
Хм... Історія цілісна, люди показані такі, які є - не ідеальними, зі своїми грішками та гріхами, планами та бажаннями.
Сашко дурник, безхарактерний і пасивний, але він добрий. Скільки б його наставниця його не пиляла, не підказувала, не озвучувала варіанти, він нічого не робив. Саша уособлення принципу ігнорування проблеми, поки вона не зникне. Яке їхало, таке і здибало. Юстина шукала саме такого. Вона жінка впевнена, груба, вона знає, чого хоче і йде туди. Така наставниця потрібна Саші, аби він був більш менш годящою відьмою
November 18, 2025
Як відьма вмирає тричі, так і я міняла думку тричі, поки читала. І якщо це раптом читає авторка (а після Жовтоликої я тепер можу це офіційно підозрювати), то привіт!!
А тепер до справи. Чесно, на початку мені здалося, що книга мені не зайде, бо абсолютно нічого не було ясно. Є головний герой, є якась відьма, яка тільки й робить, що патякає й тікає від питань. Алеееее… далі все пішло значно цікавіше, сюжет почав вимальовуватися (хоч я досі не розумію, чому Сашко більше не зв’язався з донькою Юстини, але хай буде).
Кінцівка взагалі змусила мене аж прокинутися від дрімоти, тому тут однозначно лайк. Нарешті всі частинки пазла склалися в одну купу, та й відьми, чесно кажучи, ніколи особливо добрими не були. Бугага.
Не певна, чи буду братися за "Діву", бо я не супер фанатка cozy, але глянемо, як буде.
#бінго_іншого_культу
А тепер до справи. Чесно, на початку мені здалося, що книга мені не зайде, бо абсолютно нічого не було ясно. Є головний герой, є якась відьма, яка тільки й робить, що патякає й тікає від питань. Алеееее… далі все пішло значно цікавіше, сюжет почав вимальовуватися (хоч я досі не розумію, чому Сашко більше не зв’язався з донькою Юстини, але хай буде).
Кінцівка взагалі змусила мене аж прокинутися від дрімоти, тому тут однозначно лайк. Нарешті всі частинки пазла склалися в одну купу, та й відьми, чесно кажучи, ніколи особливо добрими не були. Бугага.
Не певна, чи буду братися за "Діву", бо я не супер фанатка cozy, але глянемо, як буде.
#бінго_іншого_культу
July 8, 2025
Мені дуже сподобалась «Відьма вмирає втретє», як мене здивувала розвʼязка, а потім епілог ще раз здивував, перевернувши все з ніг на голову👀
Дуже відрізняється за атмосферою з «Діва, матір і третя», тут драматичніше, несподіваніше і динамічніше в кінці👏
Дуже чекаю наступних книжок в цьому всесвіті, бо мені прям дуже подобається, як пише Юлія Нагорнюк👍 Зловилв себе на думці, що її така жива і дотепна мова мені нагадує мою улюблену Євгенію Кузнєцову - не дарма мені одразу сподобалось, як Юлія пише😍
December 6, 2025
сподобався вибір головного героя. оповідь геть не схожа на "діву", хоча 98% книжки прикидається, що схожа, бо у героїв класна динаміка взаємодії і авторська гуморна стилістика. фінал такий, що після нього хочеться багато про що в своєму житті подумати.
December 20, 2025
Наче й невибагливо, але все відчувається реальним та живим.
Displaying 1 - 30 of 57 reviews