Белый рог

by Ivan Efremov

Иван Антонович (Антипович) Ефремов (1908-1972) - выдающийся русский советский писатель-фантаст, ученый-палеонтолог, создатель тафономии (научной дисциплины, которая объясняет, как и почему сохраняются останки вымерших животных и растений), философ-космист и социальный мыслитель. С середины 1920-х годов его жизнь проходит в экспедициях, во множестве приносящих ценные находки и открытия.

Сюжетную основу каждого из вошедших в сборник рассказов составило старинное предание. Начальнику геологической партии в штурме неприступного пика Белый Рог (а заодно и сердца непреклонной коллеги) помогает легенда о храбром батыре, три века назад покорившем эту скалу. Исследование старых медных рудников близ Оренбурга освещает драматические события, случившиеся здесь в пору крепостного права, незадолго до его отмены.

Найденный старый корабль приоткрывает завесу тайны над морскими путешествиями в XVIII веке. Герои рассказов - геологи, шахтеры, мореплаватели - своими помыслами и поступками учат нас оставаться верными себе, не изменять мечте, не пасовать перед любыми трудностями. Послушайте эти увлекательные и познавательные истории!

Содержание:

Белый Рог, Путями старых горняков, Встреча над Тускаророй Исполняет Александр Клюквин.

Audible Audio

First published January 1, 1945

About the author

Ivan Antonovich (real patronymic Antipovich) Yefremov (Russian: Иван Ефремов; April 22, 1908–October 5, 1972), last sometimes spelled Efremov, was a Soviet paleontologist, science fiction author and social thinker. He originated taphonomy, the study of fossilization patterns.

Reviews

[Ildus Mukhametov · Rating 5 out of 5]

Лучше всех этих ваших (наших) мотиваторов...

[Oreon · Rating 4 out of 5]

На даний момент прочитав уже кілька оповідань Єфремова. Хороші такі, добротні, зі своїм стилем, щось є в них таке, що ріднить їх між собою. А ще нагадали мені Записки юного лікаря Булгакова. Ті, хто скаже, що на перший погляд їх ніщо не об'єднує, мають рацію. Але в мене склалося враження, що як і булгаківські оповідання, вони пройшли через душу автора, були вистраждані ним у реальному житті (а Булгаков і був свого часу таким юним лікарем, на відшибі, далеко від решти цивілізації), так і Єфремов, присвятивши частину свого життя археології, палеонтології, писав ці розповіді від душі та про себе. Принаймні саме таке враження вони у мене викликали, і саме цим вони мене найбільше торкнулися. Взагалі, читаючи томик Єфремова, мені чомусь неодноразово захотілося порівняти цих двох авторів. Один застав початок країни рад, другий творив трохи пізніше, але в цілому, в якийсь період вони застали одну епоху, хоча до одного доля була досить прихильна, іншому пощастило менше. Один до кінця так і не прогнувся під систему і продовжував захищати своє право на власне життя та свою думку; другий, складається враження, що щиро готовий був підставити системі плече і стати одним з її стовпів, хоча і його творчість ні система, ні цензура не минули.

І так, Єфремов був справжнім комуністом, причому, ризикну припустити, будь в ідеології комунізму обличчя Єфремова (або навпаки Єфремов — втіленням обличчя комунізму) — та країна мала б зовсім іншу, кращу історію та фінал, і не лише та країна... Отож ідеологія відклала свій відбиток на творчість Єфремова, в тому числі і на ці оповідання. Саме тому розповіді про простого лікаря-Булгакова мені сподобалися відчутно більше ніж розповіді про археолога-Єфремова — комуніста.

Що стосується цієї оповіді, то я її в кінцевому підсумку оцінив на бал нижче ніж кілька інших (хоч і довго вагався), оскільки незважаючи на загальну для всіх канву і стиль оповіді, що сподобались, мотивація убитися зрілому мужику, найдурнішим хлоп'ячим чином, «на слабо», навіть не заради дурної безрозсудної слави, але заради того, щоб відкрити рідній улюбленій країні рад родовище олова на кілька років раніше, ніж його все одно б відкрили - у моїй душі не знаходить розуміння та відгуку. Швидше викликає асоціації з фанатизмом схожим на релігійний. А фанатики будь-якого штибу, це є зло, чому історія наводить чимало прикладів. Ну можна ж до сходження підготуватися більш ретельно, мати хоча б спорядження, залучити фахівців, та хоча б пальнуть з чогось, щоб відколоти шматок?? Але навіщо, адже спорядження, підготовка, час, професіонали чи пальнути це довго, дорого, а вгробити десяток-другий ідіотів на кшталт радянських археологів це дешевше та ефективніше... Я б ще безумовно оцінив його безрозсудний подвиг, якби його вчинок справді був подвигом - в ім'я дружби, любові, врятувати товариша, прикрити собою, врятувати інших людей - так!, вбитися заради шматка олова - ??, Я у шоці🙃 - вірною дорогою йдете товариші! — «Не питай, що країна зробила для тебе, краще спитай себе, що ТИ зробив для країни!» — і це оповідання є частиною подібного промивання мізків.

Та й романтична історія, що у легенді, що Усольцева мені видалися зовсім не романтичними. Хоча талановитість пера автора, безумовно, доводиться визнати.

Та й в інших оповіданнях це є, хоч і не сягає такого абсурду. Піти надихатися парів ртуті без елементарних засобів захисту - теж щоб негайно відкрити хижій всьому світу країні рад унікально велике родовище ртуті. «Подобные предприятия войдут в историю как примеры беззаветного мужества исполнителей и мудрой дальновидности руководства...». (останнє - цитата з ще одного оповідання автора). Єфремов був щирим комуністом, а комунізм був і є дуже людинолюбною концепцією. 7/10