Нерухомість

by Анна Грувер

2019 рік, літо. Миша, 26-річна аспірантка з Києва, їде до Кракова, щоб долучитися до міжнародного проєкту з дослідження життя мігрантів. Та скоро дівчина усвідомлює, що гасла про гуманізм – лише ширма для політичних ігор. Вона стикається із чужим болем і трагедіями людей, чиї життя руйнуються за зачиненими дверима. Насилля, зради й особисті втрати докорінно її змінюють. Якою ж Миша повернеться додому? І що на неї там чекає?

«Нерухомість» – це зріз людських доль перед пандемією, перед війною – історичні зсуви, як тектонічні зсуви, і наші життя, наче маленькі човники, що дрейфують у цьому океані білого шуму. Історія невпевненості і тривожності – про пам’ять, що зникає вже зараз за непомірним обсягом нової і нової інформації, болю, трагедій і руйнувань. І водночас історія про закоханість, що проривається, наче рослина через асфальт.

Genres: Fiction

240 pages, Hardcover

Published January 1, 2025

About the author

Українська письменниця, поетка, перекладачка. Членкиня PEN Ukraine.
Народилася у Донецьку, де жила до 17 років. На початку повномасштабного вторгнення мешкала в Харкові. 
Авторка романів «Її порожні місця» (Видавництво Старого Лева, 2022) і «Нерухомість» (Лабораторія, 2025). Дебютний роман Анни Грувер вже під час повномасштабної війни у 2022 році і увійшов до списку найкращих книжок року за версією PEN Ukraine. Також є авторкою поетичної збірки «За вашим запитом нічого не знайдено» (2019). Вірші перекладалися англійською, французькою, німецькою, польською, чеською, литовською, івритом та ін. мовами.
Перекладає з польської і на польську есеї і сучасну поезію, з англійської переклала
збірку оповідань Кеті Ферріс «хлопцідівчатка /boysgirls/» (2021) і у співпраці з Василем Махном поетичну збірку Богдана Задури «Прості Істини» (2024). Упорядниця і авторка коментарів книжки пам’яті релігієзнавця, науковця, в’язня сумління Ігоря Козловського «Вільний у полоні» (2025). 
Навчалася в Літературному інституті ім. Горького, звідки пішла за власним бажанням через російсько-українську війну.
Вивчала юдаїку в Яґеллонському університеті (Краків, Польща).
На початку повномасштабної війни у 2022 році була волонтеркою в шелтері в Дніпрі та пізніше в евакуйованому з Київщини до Львова інтернаті.
Живе в Києві та Лодзі.

Reviews

[Oleh Bilinkevych · Rating 4 out of 5]

В Анни напрацьовується власний самобутній стиль, який не так схожий за стилістикою до українських авторів, як до європейських колег, і це прекрасно. Вона класно змішує фарби емоцій персонажів, вдихаючи життя у сторінки. Подекуди, настроєво мені було схоже до фільмів Кшиштофа Кесльовського.
Авторка перспективна, нехай у неї все складеться!

[Iryna Chernyshova · Rating 4 out of 5]

4,5* Той випадок, коли одягнено одразу все найкраще і, на жаль, це не надало книзі гарного ефекту (для того, щоб пробити мою товстошкірість). Знову неідеально, бо розпорошеність.

Але було кілька чудово написаних сцен. Взагалі, треба надати належне, авторка майстерно володіє словом і вміє в натяки і полутони. Різні трактування назви також сподобалися.

Побачила пару привітів з минулої книги, це було прикольно. Але та ж тема залежності від старшого чоловіка піднапружила.

І, на мою скромну думку, документальна проза зараз (а може і завжди) перемагатиме художню, то ж кінцівка вийшла трохи дивною і дещо штучною. Враження, що просто прийшов час якось завершити.

А ще подумала, що дві останні прочитані книги мають подібність (норм з DFW порівняння)) - авторам просто мало років і вони мають/ли ще обмежений життєвий досвід. На межі можливостей і написано, тож з нетерпінням чекатиму коли з імаго вийде метелик. Років десять).

[Katya · Rating 5 out of 5]

4,75 🌟

з книжок, які про багато всього. намагаюся максимально не спойлерити у відгуку, тому пишу дещо розмито.

не знаю, чи задоволена я цілком кінцівкою, але глибиною занурення головної героїні в різні контексти – так. ця книга якраз-таки про те, що людина не мислить чорним і білим, опиняється в ситуаціях, де потрібно робити складні вибори, не завжди вчиняє «правильно».
але не читайте це як: «схвалюю» чи «засуджую», бо, здається, сюжет і є таким, щоб самому прочитати і зробити передбачення, а що б зробили ви.

цікава робота з назвою, візуальні описи і не картонні герої)

[Jane Rukas · Rating 4 out of 5]

зняла бал за дещо скомкану кінцівку, а так не погана книга, авторка вміє добре писати

[Serhii Rafalskyi · Rating 3 out of 5]

Найбільша проблема відгуків на українські книжки на гудрідз — це завищені оцінки.
Книжка розповзається в ході читання. Здається, авторка хотіла спочатку написати про одне, а потім вирішила писати про інше. Якщо з сюжету зникнуть декілька персонажів, нічого не зміниться. Якщо я захочу почитати поезію, то візьму збірку поезії.
Врешті, я хочу читати художню літературу, а не натяки на балтійські короткометражки, відомі лише вузькому колу шанувальників, просто тому що авторка вирішила показати свою ерудицію.
Чи дійсно авторка добре попрацювала з темами, які її мають хвилювати, як людину з Донецька: втрату дому або зміну ідентичності?
Здається, їй прикольніше було писати про секс з європейцем і на гостру тему повсюдності абʼюзу.
Вийшов такий собі роман, який може добре вписатися в біографію «поважної на європейських фестивалях авторки», але не пропонує нічого нового українській літературі, не робить нічого для її розвитку.

[Yulia Maleta · Rating 5 out of 5]

Ще обов'язково напишу розгорнутий відгук про цю книжку, але відразу зафіксую два моменти:

1. не порівняйте цей роман Анни з попереднім. Це інший текст

2. це красивий, глибокий, щемкий, відвертий роман, який так багато про що говорить, що після прочитання він тебе не відпускає так просто. Люблю таке

[Hanna Norova · Rating 4 out of 5]

4,25/5⭐
Суперечливі відчуття від книги, тому важко і відгук писати

Тут є декілька сюжетних ліній, але, на мій погляд, авторці не вдалося їх гармонійно переплести. Тому ніби слухаєш окремі історії, пов'язані з головною героїнею. А головна героїня мені зовсім не сподобалася🙈 Буквально виправдовує своє прізвисько — Миша. Дуже інертна. Зате поряд з нею опиняються дуже яскраві та цікаві персонажі, формуючи основні сюжетні лінії.

Головна лінія (я для себе її так виділила, бо вона дуже важлива) — соціальна, питання мігрантів (біженців). Головна героїня у 2019 році приїзжає з Києва до Кракова працювати над проєктом Others: Who We Are, який має на меті розповісти про проблеми мігрантів. Тут ми чуємо історії біженців з різних країн. І ці історії не залишають байдужим.

Ще дві лінії — романтичні. І тут багато питань до головної героїні, я теж обзивала її дурепою🤭 Перша лінія пов'язана з хлопцем, який залишився чекати гг в Україні, ми знаємо тільки його прізвище — Тимченко. І він просто любов🫶🏻
А друга лінія пов'язана з куратором проєкту, старшим одруженим чоловіком, Драго Мілаком. Дуже яскравий та цікавий персонаж, проте з негативним забарвленням. І тут у мене багато питань до того, як авторка зобразила їхні сексуальні стосунки, гм. Взагалі виглядало недоречним, так ще і якась нормалізація сексу на фоні вагінізму. Не зрозуміла, чи це необізнаність авторки, чи вона так показала, наскільки Мілак мужло🤔

І лінія, яка найбільше мене зачепила — Патриція, орендодавиця помешкання в Кракові, де жила Миша. О, я хотіла б окрему книгу про цю жінку. Особливо зважаючи на фінал, який залишив мене в глибокому шоці🤯

Раджу тим, хто любить історії "про життя". Хоча сюжет тут є, і несподівані його повороти також)

[Zayebooks · Rating 4 out of 5]

Це гарно і свіжо💙
Але хотілось би хоч трішки світла в цій історії.
Якщо думаєте читати чи не читати, то краще читати!

[Diana · Rating 5 out of 5]

Передчуття неминучої трагедії, що поступово насувається. І в той же час герої застрягли в якомусь нерухомому, тягучому стані. Майстерно написаний текст! Багато символів використовується авторкою, щоб передати стан героїв і подій. Ціла низка проблем піднімається на поверхню: насилля в родині, етичні професійні норми, відношення до емігрантів, стосунки на відстані. Обов'язково буду читати наступні твори!

[Julia Yepifanova · Rating 5 out of 5]

Мені дуже приємно було читати цей текст.
Так само як і перший.
Але написати щось про Нерухомість важко.
Чи це про кохання?
Чи це про стосунки?
Чи це про життя, яке пливе невідомо куди, чи воно складається, чи розвалюється?
Але я щиро тішуся, що маємо Анну Грувер, яка працює у жанрі "вилити серце" і чекатиму на наступну книгу.

[Yuliya Yurchuk · Rating 5 out of 5]

Мені дуже подобається, як пише Анна Грувер, подобаються відсилки до літератури, філософії, пошук себе молодої людини. Чекаю на нові романи.

[Starflower · Rating 4 out of 5]

Кінцівка тільки не сподобалась. А так - чудова книжка

[Максим Гах · Rating 3 out of 5]

Написано ок, але реально матеріалу на оповідання, тому занадто водянисто

[Ira Kolomiets · Rating 4 out of 5]

Дуже мені ця книга перегружена всім - АТО, корона, стосунки, залежність від старшого мужчини, залежність від чоловіка, абюз, початок повномасштабнки і це ще не повний список.
Треба віддати належне, авторка володіє словом дуже класно, а на Лібраріус дуже якісно начитали, але передоз подіями, і взагалі загальний такий депресивний стан мене інколи аж підтрушували.

[Valeria Miroshnichenko · Rating 5 out of 5]

Дуже сильний текст. Легка проза за формою, інтелектуальний роман за суттю. Одна з найкращих книжок, що зустрічалися мені останнім часом

[Galina Kravets · Rating 3 out of 5]

У фіналі книги з’являється «нерухомість» — як термін, як подія, як об’єкт. Але мені досі здається, що цій книзі більше пасували б назви «невизначеність», «невпевненість», «нелогічність». Бо це дуже депресивний текст.

Я читала його два тижні й було відчуття перевантаження: війна, коронавірус, АТО, досвід вимушеного переселенця з Луганська, робота за кордоном, інтерв’ю з біженцями, режисер, митець, коханець і сусідка з психологічними розкладами, чоловік-аб’юзер, вбивство і самогубство, відсутність гарячої води, нескінченні переписки й голосові. А ще вигадана історія хлопця-баристи, «ні риба ні м’ясо», який робив героїні недолате — лате на своєму молоці. (саме цей напій на початку книги мене зачепив найбільше і його я запам'ятаю як маркер героїні, розкажу)

Я пішла в найближчу кав’ярню, щоб його спробувати. Це переросло в цілу особисту історію: я вирішила піти на роботу на дві години пізніше, замовила собі лате на власному молоці, розгорнула книжку — і почалася повітряна тривога. Подумала: о, ідеальне виправдання для того, щоб не працювати. Але як справжній трудоголік я зробила висновок: це не перевага, це діагноз. І жодна обставина не повинна бути виправданням, коли ставиш себе на перше місце.

А друга історія сталася, коли я відкрила «Нерухомість» і прочитала всього чотири сторінки. І побачила там справжній парад «не»:

«…від неможливості подарувати йому це нефізичне»

«…ненав’язлива сукня, яку так ненавиділа мама»

«Ця дівчинка жила нечутно»

«Як нестерпно хочеться спати»

«Життя витікає нетвердою рукою з келиха»

«…не вистачало знань, і вона воліла вважати тупою не себе, а музику»

«Неемпатично висловилась…»


А ще окремі слова: недоліки, непомиті, нецензурні, незручності. І все це — лише на перших сторінках.

Висновок, який мене зачепив: ми складаємося не лише з того, що є, а й з того, чого бракує. І, можливо, саме це і є справжня «нерухомість» — застиглість у бракові.

Оце я задротка, але для мене ця книга в якийсь момент стала дослідженням «не» як сенсу.

А ще поки писала це відгук зрозуміла що сусідка і сусід були власниками кількох квартир в будинку, і коханка власника була менеджером по нерухомості, в її хлопець орендував квартиру разом з героїнею (у подруги мами, здається, я напружилася аби згадати, але це нібито немає значення але залишимо для польоту думки), просто до того веду що нерухомість то там, то там – з'являється.

Так НЕрухомість НЕпогана назва

[Evgeniya · Rating 3 out of 5]

Як на мою думку, книга дуже дивна, депресивна. Якби не клуб, я б покинула мабуть не дослухавши і половину. Авторка вкинула в книгу всі проблеми одночасно . Головна героїні, яка виросла без батька, під твердою рукою бабці, не вміє за себе постояти. Не розуміє що їй треба від відносин, від життя з хлопцем який молодший за неї, який не взмозі за себе постояти і себе забезпечити, вона кидається в відносини з жонатим чоловіком, за яким тягнеться шлейф не гарних речей, махінацій. Паралельно героїня переживає що її наукову роботу вкрав начальник, що хазяїн квартири б'є дружину, що в Україні АТО. і під кінець, ой починається ковід , і останні речення, починається повномаштабне вторгнення... багато всього, але це все проходить тонкими мазками...

[Анастасія Кулик · Rating 5 out of 5]

це прекрасна багатоповерхова книжка, що нагадує старий будинок, де кожна тріщинка, шар фарби, дзвінок чи наявність килимка біля вхідних дверей приховують правду. Тут кожна деталь має значення: кожен рубець і кожнісінька зівʼяла квітка, кожне слово і кожен дотик; кожен спогад і кожна втрата.

Мені було дуже добре.
Мені було дуже боляче.
Мені було дуже тепло.
Мені було дуже самотньо.

[Uliana Dolyniak · Rating 4 out of 5]

Хороша історія, хоча місцями вона мені важко давалась. Складалось враження, що якось нерівно написано. Але, це в принципі як і життя :)
Точно цікаво почитати ще книги цієї авторки

[Hanna Mishiieva · Rating 5 out of 5]

Це моє перше знайомство з творчістю Анни Грувер і я обов’язково прочитаю інші іі книги. Єдине, що хочеться сказати після останньої сторінки - це книга-стан, книга-спокій (попри однозначну складність емоцій), книга-фіксація. Поки ще не зрозуміла свого відчуття і певне це і є головною ознакою того, що я відчула власну Нерухомість

[knjaginja · Rating 4 out of 5]

Це історія про еміграцію і про біженців, про те, як біженці сприймаються у західному світі, а ще про втрату дому, і про його пошуки; і загалом про втрати, про домашнє насильство, про самотність, про стосунки, про безвихідь і бездіяльність, про “нерухомість забуття” і про те, як “щомиті світ нерухомості обіцяє спалахнути”. Мені сподобався цей символізм нерухомості, яка тут присутня і буквально і образно.
Це добре написаний текст, болючий, чіпляючий, справжній, з вражаючим фіналом. Тільки як на мене забагато всього вміщено в таку невелику кількість сторінок: забагато проблем і болі сконцентровано і зібрано в такій короткій історії. Можливо, якби додати хоч трохи світла, то і історія була б більш обʼємною і повною.

“Що ми можемо у світі, де зло, добро, беззаконня, закон, чорне, біле та всі існуючі відтінки безперервно потребують постійного називання? Іти наосліп у тиші, назавжди лишаючись самотнім, але відчуваючи дихання тих, хто йде поруч і не дозволить впасти”.

“Вони не знали, що війна не терпить нерухомості, тієї нерухомості, що вже втратила свою душу, а залишилась лише порожньою оболонкою і є не корінням, а тим, що не дасть тобі вчасно покинути отруєне місце, тим, що приковує тебе до світу речей”.

[Olena · Rating 3 out of 5]

Поставила 3, бо сподобалось як авторка пише, буду ще читати її твори.
Але, до цього тексту більше претензій, ніж прийняття. Наче спочатку це була одна історія, а з повномасштабною війною стала іншою. Багато що відчувається фальшивим і не на своєму місці.

[Maryna · Rating 5 out of 5]

Мені завжди дуже страшно братися за книжки сучасних авторів/ок, адже страшно розчаровуватись. Можливо, саме тому я пропустила першу книжку Анни, але другу — ��росто не могла, адже вона — трохи про Краків, трохи про біженців/ок. Але не тільки. Насправді "Нерухомість" настільки багатошарова, що читати її часами було дуже боляче, бо чи не кожна тема, якої торкається авторка — страшенно болюча, а показана чесно, як у дзеркалі зранку. Якщо коротко: мені дуже сподобалось. Хоча чи можна сказати так про історію, яка є болючою від самого початку і до завершення? Болючою.

Миша — молода дівчина, яка виросла без батька, з авторитарною бабусею, і хтось би сказав, що ці факти не визначають особистість, але... Вона достосовується до цього світу, де існує безліч невирішених проблем і жорстокості, починаючи від тестованої на тваринах косметики і закінчуючи чоловіками зі звичкою гасити цигарки об своїх дружин. Цей світ настільки дивний, часами схожий на вітрину, за якою криється купа бруду: показна турбота, а насправді — байдужість, прагнення знайти свою людину, а насправді — сховатися від самотності та власних тарганів і болей. І в цьому світі Миші страшенно тяжко, адже бачити всю цю недосконалість, бачити більше, ніж лежить на поверхні, намагатися впливати, але й просто жити, коли хочеться сховатися...

Не знаю, що в цій історії зачепило мене більше — оце помагання нещасним, на яке здатна людина лише до певної межі, лише коли нещасний є таким, що вкладається в її розуміння, а варто йому лиш проявити силу, одразу стає незручним і чужорідним. Чи звичайна трагедія родини, яка на позір мала б бути щасливою, адже мала (майже) все. Тут точно є де розгулятися емпатії. Саме тому, напевне, відгуки на книжку знову будуть дуже різні, а це значить, що варто скласти про неї свою власну думку.

[Oleksii Rafalovych · Rating 5 out of 5]

«Ця майже невагома дівчина навіть не уявляла, якою важкою була насправді».

Зазвичай, я просто ділюся враженнями і даю рекомендацію, але «Нерухомість» я бажаю вам продати. Тому і говоритиму, як ріелтор про будинок.

🏡 Перед вами, шановні, український будинок нового типу. Він має продуману архітектуру, враховує сучасні проблеми і досвід, говорить мовою сьогоднішнього дня.

🏠 У ньому все припасовано ідеально і немає зайвого оздоблення, зайвих сходинок, зайвого освітлення. Вам може бути спершу незвично, але втягнувшись у ергономіку цієї будови, ви отримаєте задоволення і комфорт.

📚 Всередині нього ви знайдете велику колекцію вишуканої музики, художніх та філософських книг. Мистецькі штучки тут на кожному кроці.

Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...

[Øleksandra Banina · Rating 4 out of 5]

3,5⭐️

подобається стиль, подобається плавний ритм тексту, всі ці роздуми і непевність – бо відчувається дуже життєво. але сама історія виявилася трохи поверхневою і пройшла повз мене

[Dan Grabov · Rating 5 out of 5]

Авторка чудово зображує абюзивні стосунки, як зі сторони чоловіків, так і зі сторони держави.