Сашко понад усе на світі захоплювався віртуальними іграми й жити не міг без своїх ноута, планшета і смартфона. Так би, може, й пропав у мережі, якби одного разу сусідка не попросила про допомогу. Треба було вигуляти замість неї собачку — чорну, кудлату й неймовірно прудку шкодницю на ім’я Пожажердіна. Мало-помалу Сашко й Пожежа, як для зручності перейменував її хлопець, здружилися і пережили чимало цікавущих пригод — значно яскравіших за будь-які комп’ютерні ігри: зрозуміли, як врятувати того, хто тоне; дізналися, як собаки шукають вибухівку; піймали злодіїв і викрили брехуна! Це дуже смішна і водночас дуже важлива книжка про дружбу та захист тварин для дітей молодшого шкільного віку.
Книжка починається дуже несподівано, фантастично. А потім виявляєтья, що це такий чудовий зачин для цікавої і корисної історії і про залежність від різних ігрових ґаджетів, і про впевненість в собі, і про дружбу, і про захист тварин. Для мене, наприклад, несподівано було дізнатися що не завжди можна зрозуміти що людина тоне і як собак вчать шукати вибухівку. Я вважаю, що книжку корисно читати навіть в школі - в ній так смішно й несподівано розповідається про дуже важливі речі. Мої онуки весь час реготали. А потім ми обговорили багато важливих питань. Книжку однозначно рекомендую!
Моя серйозна дитина сміялася при читанні двох книжок: перших Тореадорів з Васюківки та "Собаки на ім'я Пожежа". Окрема вдячність авторці за зайців - вони спонсори гомеричного реготу.