میزری

by Stephen King+, استیون کینگ, Amirhosein Ghazi (Translator)

رمان «میزری» که در سال ۱۹۸۷ منتشر شد، یکی از مهم‌ترین و در عین حال متفاوت‌ترین آثار استیون کینگ به شمار می‌رود. برخلاف بسیاری از آثار مشهور کینگ که بر عناصر ماوراءالطبیعه و ترس‌های فراطبیعی تمرکز دارند، «میزری» اثری روان‌شناختی است که فضای تیره و خفقان‌آوری را به تصویر می‌کشد و در آن رابطه‌ای پیچیده میان دو شخصیت اصلی به مرکز توجه تبدیل می‌شود. این رمان داستانی پر از تنش، اضطراب و وحشت است که مخاطب را از همان ابتدا در فضایی محدود و خفه‌کننده اسیر می‌کند و از طریق آن، ابعاد گوناگون ترس، جنون و مبارزه برای بقا را به شکل بسیار واقعی و ملموسی به نمایش می‌گذارد. شخصیت اصلی داستان، پل شلدون، نویسنده‌ای است که در پی موفقیت مجموعه رمان‌های عاشقانه‌اش با عنوان «میزری» به شهرت رسیده است. اما موفقیت و شهرت این شخصیت همراه است با خستگی و تنهایی که او را به دورافتاده‌ترین نقاط کوهستانی کلرادو می‌کشاند. پس از یک تصادف رانندگی شدید، پل توسط آنی ویلکس نجات داده می‌شود؛ زنی که در ظاهر پرستار مهربان و دلسوزی است اما به سرعت تبدیل به دختری روان‌پریش و اسیرکننده می‌شود. آنی، طرفداری وسواسی و خطرناک است که نه تنها نمی‌خواهد پل رهایش کند، بلکه او را مجبور می‌کند تا آخرین کتاب خود را طبق نظر او بازنویسی کند، به گونه‌ای که شخصیت محبوب داستان‌هایش را به شکل دلخواه او به ادامه دهد. فضای تنگ و بسته اتاق، جایی که پل به اسارت درآمده است، به مثابه یک صحنه نمایش متمرکز بر درگیری‌های روانی تبدیل می‌شود. کینگ با تسلطی شگفت‌انگیز بر ساختار داستانی، روابط بین قربانی و جلاد را به شکل عمیق و پیچیده‌ای روایت می‌کند که همزمان مخاطب را به شدت مضطرب و درگیر می‌کند. او از دل این تعلیق، به سوالات بزرگ‌تری درباره کنترل، آزادی، خلاقیت و حتی نفس انسان می‌پردازد. یکی از محورهای اصلی رمان، بررسی وسواس و تعصب است. آنی ویلکس نمونه بارزی است از چهره مخرب و خطرناک تحسین بیش از حد، جایی که عشق و علاقه به یک اثر هنری تبدیل به اسارت و خشونت می‌شود. در مقابل، پل نماد آسیب‌پذیری، مقاومت و خلاقیتی است که تحت فشار و تهدید دوام می‌آورد. این جدال نه فقط یک مبارزه برای بقا بلکه نمایش پیچیده‌ای از چگونگی مواجهه انسان با محدودیت‌ها و ترس‌های درونی‌اش است. از سوی دیگر، «میزری» موضوع انزوا را با بی‌رحمی به تصویر می‌کشد؛ انزوای فیزیکی پل در اتاق و بی‌حرکتی‌اش، ترسی عمیق و واقعی از دست دادن کنترل بر زندگی و ذهن را منتقل می‌کند که همه ما حداقل یک بار آن را تجربه کرده‌ایم. همین تنش روانی است که رمان را نه فقط یک داستان ترسناک بلکه یک مطالعه دقیق درباره انسان و روانش می‌کند. علاوه بر این، رمان تأملی است بر دشواری‌های خلاقیت در شرایط سخت و فشارهای بیرونی. پل باید با درد، جراحات و تهدید دائمی آنی کار کند و در عین حال نوشتن را ادامه دهد؛ فرایندی که همزمان منبع امید و خطر است. در نهایت، «میزری» از نظر ساختاری و تماتیک شاهکاری است که مرزهای ژانر را به هم می‌ریزد. این رمان به جای اتکا بر وحشت‌های فراطبیعی، ترس‌های واقعی و ملموس انسان را به تصویر می‌کشد و نشان می‌دهد که وحشت بزرگ‌تر از همه چیز، درون ذهن و قلب ما پنهان است. «میزری» تلاشی است بی‌نظیر برای فهمیدن ماهیت قدرت، کنترل، وابستگی و همین‌طور اراده برای زنده ماندن و بازیابی آزادی در برابر هر نوع اسارت.

Genres: Horror

390 pages, Hardcover

First published June 8, 1987

About the author

This is a temporary profile for Stephen King

Reviews

[Literally Lesia · Rating 4 out of 5]

Якби я прочитала «Мізері» років пʼятнадцять тому вона б перевернула мене зсередини! Це Кінг у найкращій формі - безжальний, моторошний і той, який майстерно створює таку напругу, що ми, читачі, забуваємо дихати.

Зараз ця історія «не торкнула» мене так сильно, не знаю, з чим це повʼязано: з теперішнім станом, питанням віку чи просто тим, що історія потрапила до рук не в правильний момент.

Проте я всеодно ціную «Мізері» як класичний роман Кінга, який точно займатиме почесне місце в моїй домашній бібліотеці. Тому від мене дуже упереджені 4 зірки ⭐️

[HaMiT · Rating 3 out of 5]

سالها پیش فیلم رو دیدم و فقط کلیت داستان رو یادم مونده بوده. برای من کتاب و فیلم تقریباً در یک سطح هستن ولی اگه قرار بود انتخاب کنم، فیلم رو انتخاب می‌کردم
کتاب یه جاهایی خیلی برام کش اومد و خسته‌کننده شد و به نظرم کتی بیتس یکی از بهترین نقش آفرینی‌های تاریخ سینما رو داره و با وجودِ ملایم‌تر کردن خشونت توی فیلم، بازم آنی ویلکسِ فیلم به مراتب برام مخوف‌تر بود
البته احتمالاً دلیلش اینه که کلاً تصویر وحشت رو بیشتر منتقل می‌کنه تا متن
الان نظر نامحبوبم در مورد کارای کینگ اینه که با وجود اینکه توی میزری یکی از بهترین شرورهاش رو خلق کرده، ولی جز بهترین‌هاش نیست
مثلاً فیلم اگه سه و نیم باشه، کتاب همین سه هست
و نظر احتمالاً نامحبوب دیگه‌ام هم اینه که فکر میکنم اگه اینم مثل 1922 که توی ایران با اسم زن کش چاپ شده، راوی اول شخص داشت، کتاب بهتری میشد
ولی خب، در کل در طول زمان مشخص شده که کتاب جز کارهای موفق کینگه و نظر من فقط شخصی و فاقد اعتباره. پس اگه میخواید بخونید، بخونید و اهمیت ندید

[Maxym Pushkar · Rating 4 out of 5]

я буквально відчував фізичний біль поки це читав

[Люда Дмитрук · Rating 5 out of 5]

Жага до життя - неймовірна сила!

Кожну сторінку цього роману мене сковував страх, хвилювання, огида, жах від усвідомлення реальності того, що відбувається. Це одна з найстрашніших книг, які я читала, але одночасно - найбільш життєствердна. І після цього роману я таки можу сказати - Кінг геній, дайте ще!

[Ivan Skyba · Rating 5 out of 5]

Це був КІНГ)

В мене болить все тіло. За 3 дні -1,5 кілограми при збереженні режиму. Я читав і просто вкривався краплинами поту від напруження і тривоги - і це не брехня, я навіть отримав на горіхи від дружини за 5 футболок, кинутих в пральну машину (від них неприємно пашіло).

Не жалію, що почав 2023 саме з цієї роботи.

[Olha · Rating 5 out of 5]

Це було жахливо, страшно, гидко і настільки майстерно - я в шоці 😳

[Daria Fujino · Rating 5 out of 5]

Найкраща книга Кінга серед тих, що я читала це безперечно! Історія, що не відпускає навіть після того, як дочитаєш.

[Evgen Novakovskyi]

перше, кожного разу, як повертаюсь до кінга, стається одне й те саме: від книжки буквально неможливо відірватися. цього разу я навіть скіпнув один робочий мітинг, бо НУ ЩО Ж ТАМ ДАЛІ ОХ НАСИПАЙ ЩЕ ОГО ТА ЛАААДНО. дідо має справжній дар, але це ви й без мене знаєте.

друге, дуже подобається його усвідомленість. мало хто наважиться цитувати “колекціонера” фаулза[1] в книжці про кіднепінг. відстороненості й хисту кінга вистачає, аби обережно вплести референси до класики не вдаючись ні до пієтету, ні до плагіату. тридцять років потому він буде робити схожі речі в “біллі саммерсі”, тільки там все буде крутитись навколо тропу «кілер береться за останню справу».

третє, сприймаю “мізері” як пролог до його нонфіку “про письменство”. кінг тут лише краєчком згадує різні літературні прийоми, описує письменницький азарт та стан потоку, обмірковує межу між мистецтвом і бізнесом, приділяє відносно багато часу речам, що мають прямий або опосередкований вплив на робочий процес. неприховані поради він почне давати лише в 2000-ому.

четверте логічно витікає з третього, цей роман — публічний сеанс психоаналізу та химерно (майстерно) закручена афірмація. типу, в якій пекельній ситуації не опинився б пан письменник, все одно він має писати як не в себе, писати через силу, писати, аби відключитись від реальності та не втратити рештки здорового глузду.

п’яте кудись туди ж, роман має доволі прямолінійний постмодерністський підтекст. типу, популярний автор пише про “справжніх фанатів”, котрі не вміють чекати на нові твори, не приймають найменших відхилень від усталеного шляху, та навіть погрожують письменникам, якщо їм щось дуже сильно не подобається. кінгу подібні персонажі немало крові випили свого часу, тож він нормально по них пройшовся. джордж мартін із розумінням посміхається у свою єбєйшу кепку, а патрік ротфусс нервово тамує гикавку.

шосте, паралелі з готичним романом — це любов. знову таки, працюють на різних рівнях. на прямолінійному, бо той текст, що його пише головний герой, пол шелдон, на вимогу божевільної енні вілкс є відверто готичним, принаймні на початку. працює й на рівні сюжетних алюзій: ну, там, трохи попаяний злодій, що мешкає у віддаленому особняку, запроторює героя на умовне “горище” і паралельно потроху втрачає глузд, доки за вікном виє вітер та ллє дощ зі снігом.

сьоме, бджоли? тисяча й одна ніч? бурка? кіплінг? тантал? прокруст? полишу ці теги собі на потім.

кароч, дідо як завжди. шукаєш саспенсний трилер, але щоб ще й містив додаткові шари? та будь ласка, в асортименті.

[1] кінг цитує фаулза в епіграфі до третього розділу: в обраному фрагменті письменництво порівнюється з наркотиком, що допомагає втекти від стрьомної реальності, і ця думка належить головній героїні, але в українській версії “мізері” цей текст прописаний в чоловічій особі. оригінальний шматок доволі відокремлений: можна було б взагалі без згадок будь-якої статі перекласти. з повагою, ваш душніла.

[Oleksandr Fediienko · Rating 5 out of 5]

Детальніше – у 26 випуску подкасту "небагатослів".

Те, що Кінг написав топовий роман, - це одна справа. Зовсім інша - коли помічаєш, що це - свого роду рекурсивна алегорія: всесвітньовідомий Стівен Кінг, який теж може мати злети і падіння, пише про Пола Шелдона, який зазнає мук творчості (а ці муки виходять на небачений рівень, коли він, скалічений, потрапляє до дому своєї рятівниці-катівниці Енні Вілкс), а Пол пише роман, в якому зчитуються алюзії на його поневіряння і як автора, і як бранця божевільної Енні. Кінг написав не просто черговий трилер-бестселер, але й роздуми про ціну творчості. Просто загорнув їх у специфічну обгортку.

[wow_42 · Rating 5 out of 5]

ця книга потрапляє в мій топ-3 книг Кінга.
до Кінга можна ставитися по-різному, але, чорт забирай, писати дядя вміє таки майстерно!

я завчасно знала, що книга мені сподобається. о, диво, так і сталось. ну бо книжка про книжки, якби. а ще є згадки іншого мого улюбленого тво��у Кінга. за що плюсик, безперечно. як і за згадки книг, літературних прийомів, всього того, що занурює читача якраз таки у цю книжкову рекурсію.

книга відчувається, наче занурення в крижану воду. тут і про одержимість, і про тваринний страх, і про залежність, і про жагу до життя, і про межу, яку можна перейти. і про птср, зрештою. що таке страждання і які вони? а що таке справедливість?

Енні постає цим образом наркотичної залежності, що Пола, що самого Кінга. і ми бачимо трансформацію людини, відмову й розірвання ланцюга залежності.
та, власне, сама Енні тепер в списку моїх улюблених книжкових психопатів.

книга просякнута різними образами, проте найважливіші, я б сказала, це:

1) друкарська машинка, яка демонструє компульсивну потребу Пола творити;

2) Африка представляє "реальний" світ поза в'язницею будинку Енні - і зростаючу відстань Пола від цієї реальності;

3) припливи та погода символізують пастку, сили, поза контролем Пола. погода це також і про мінливий настрій Енні, як і пори року.

4) назва книги теж досить важлива, але залишаю це вам на роздуми.

роман можна розбирати дуже детально і обговорювати кожну напружену сцену окремо. неодмінно колись перечитаю ще раз. адже в книзі головне це не розвʼязка, а саме те як відбувається битва двох світів: Енні та Пола. і ця битва прописана масштабно та в кращих традиціях саспенсу.

[Nika · Rating 5 out of 5]

Знаєте є окуляри VR? Ті що доповненої реальності. То я хочу авторитетно заявити, що з Кінгом ті окуляри не потрібні геть. Він так пише, що ти себе уявляєш ВЖЕ в сюжеті. Ти стаєш свідком всього того, що коїться. Не просто читаєш, а відчуваєш, здається що, весь біль та памороки. От наскільки реально майстерно він вміє писати🙈🙈🙈

Чесно, книга страшна, не уявляю кому і її буду радити, але менше 5 не поставлю, бо повірила кожному слову, думці та дії.

[Понкратова Людмила · Rating 5 out of 5]

Ох і книга! Одна з найкращих у Стівена Кінга. Майстерно написана, просто шикарно!

[Olia · Rating 4 out of 5]

Це було спочатку нудно, потім захопливо, в середині книги я подумала: "А де жахи?", а через дві сторінки почалися справжні жахи 🙈
Як для першої моєї книги Кінга мені сподобалося, але поки не знаю чи готова одразу читати наступні книги.

[Eli24 · Rating 3 out of 5]

میزری کتابی با شخصیت‌پردازی فوق‌العاده هست! طعم انسان به اینکه تحت هر شرایطی زنده بمونه و دیوانگی زنی روانی که هیچ رفتاریشو نمیشه پیش‌بینی کرد.
شخصیت آنی جوری واقعی بود و ترسناک که جدا خوندن کارا و رفتاراش برام اذیت کننده بود👀
و پل شلدون که توی یک کابوس مطلق گیرافتاده بود اما باز دست از تلاش نمیکشید. اون درگیری‌های ذهنیش و ترس‌هاش و کابوس‌هاش نویسنده به بهترین حالت ممکن نشون داده بود و حقیقتا مترجم به زیبایی تونسته بود تمام اون حالات به فارسی برگردونه.
پایان کتاب هم مثل همیشه کینگ خواننده راضی نگه‌میداره.
ترجمه کتاب هم حقیقتا زیبا و بی‌نقص بود. بخاطر تفاوت نوشتاری متن‌های توی کتاب(خود داستان و قصه میزری) چالش بزرگی برا مترجم بود که اقای قاضی با مهارت از پسش بر امده بود❤️
خلاصه که دیگه حرف زدنم نمیاد پس برید میزری بخونید😁

پ.ن: کلمه آنی ویلکس به دایره الفاظ رکیک اضافه شد، عصبیم کردی؟ ساکت شو آنی ویلکس 😈😂

[iva° · Rating 5 out of 5]

više nego klasičan kingovski horor, ovo je psiho studija jedne poremećene ličnosti (koju je kathy bates 1990. izvrsno utjelovila u istoimenom filmu i zasluženo pobrala oscara za najbolju glumicu) i tim više meni napet za ne ispustiti iz ruku. na jednom jedinom prostoru, annienoj kući, i sa svega dva protagonista - piscem paul sheldonom i poremećenom annie - nema ničega što bi ti odvraćalo pažnju - koncentrat psihoze i patnje samo takav.
o kingovom pisanju nema se što novoga nadodati - vješt, spretan i rasplesan - vrhunski predstavnik ovoga žanra.

[Ali Book World · Rating 5 out of 5]

پل شلدون نویسنده و شخصیت اصلی کتاب پس از یک تصادف رانندگی به دست زنی به نام "آنی" نجات پیدا می‌کند. آنی، که خود را طرفدار پل معرفی می‌کند قبول می‌کند که از او پرستاری کند. اما خیلی زود مشخص می‌شود که آنی چیزی فراتر از یک هوادار است. او پل را به خانه‌ می‌برد و...

اگه به دنبال داستانی هستید که شما رو تا آخرین صفحه میخکوب کنه میزری با فضای تیره و تاریکش و شخصیت‌پردازی عمیقش، انتخابی بی‌نقصه.
میزری یکی از بهترین نمونه‌های مهارت کینگ در خلق تعلیق و جلب توجه خواننده است. جدی میگم. کینگ با استفاده از حس و توصیف‌های دقیق، حس سردرگمی و آسیب‌پذیری رو به‌خوبی منتقل می‌کنه. معرفی آنی به‌ عنوان ناجی پل و در ادامه تنش رو به‌ شکل استادانه‌ای بالا می‌بره. این شروع نه‌ تنها خواننده رو کنجکاو می‌کنه که چه اتفاقی برای پل افتاده، بلکه با ایجاد فضایی عجیب زمینه رو برای شوک‌های اصلی فراهم می‌کنه. نکته جالب اینجاست که کینگ در همون ابتدا، بدون افشای جزئیات زیاد حس خطر رو القا می‌کنه، طوری که منِ خواننده از همون ابتدا احساس می‌کنم یه چیزی به‌ شدت اشتباهه.

بدون این که بخوام جزئیات کلیدی رو افشا کنم، می‌تونم بگم که پایان داستان هم ترکیبی از اوج‌گیری هیجانی و شخصیت پردازی روان‌شناختیه. شاید الان بگید من دارم چی میگم اما بخونیدش کامل میفهمید منظورم چیه. کینگ موفق می‌شه تنش‌های انباشته‌ شده در طول داستان رو به یک نقطه اوج برسونه جایی که خواننده با یک رویارویی نفس‌گیر مواجه می‌شه و در نهایت اون حس رضایت از این که وقتش تلف نشده رو به خوبی حس و درک میکنه. پایان‌بندی جوریه که نه‌ تنها به‌ لحاظ احساسی تأثیرگذاره بلکه به خواننده این اجازه رو می‌ده تا مدت‌ها پس از بستن کتاب درباره شخصیت‌ها و انتخاب‌هایی که داشتن فکر کنه. کینگ فضای خوبی برای تفسیرِ پایانی که خلق کرده فراهم کرده.

حس رعب و وحشت میزری از نوع روان‌شناختیه، نه ماوراءالطبیعه و همین باعث می‌شه که ترسش واقعی‌تر و ملموس‌تر باشه و البته کمی متفاوت نسبت به باقی آثار کینگ.

خب، در آخر بگم که میزری یکی از بهترین آثار استیون کینگ و نمونه‌ای درخشان از تریلر روان‌شناختیه. شروع گیراش، پایان‌بندی تأثیرگذار و قلم استادانه، این رمان رو به اثری تبدیل کرده که هم برای طرفداران ژانر وحشت و هم برای خوانندگانی که به دنبال داستانی عمیق و شخصیت‌محورن جذاب باشه.

کمی هم از ترجمه بگم.
در یک کلام ترجمه امیرحسین قاضی برای این کتاب حرفی برای گفتن نمیذاره.
قاضی با درک عمیق از سبک کینگ، تونسته نثر خاص و مخصوص و پرجزئیات کینگ رو به شکلی روون و طبیعی به فارسی برگردونه. طوری که هم منِ مخاطب فارسی زبان بفهممش و هم این که اون پیام و حسی که نویسنده میخواسته منتقل کنه رو درک کنم. یکی از نقاط قوت این ترجمه قطعا حفظ ریتم و تنش داستانه. پاورقی‌ها درجه یک بودن و تمام اطلاعات لازم رو می‌رسونن! بله، عالی 👌 گل کاشی آقای قاضی

[Melika Biblio · Rating 4 out of 5]

پل شلدون نویسنده‌ی رمان‌های میزری بعد از یه تصادف بد، خودشو تو خونه‌ی انی ویلیکس، پرستار دیوونه‌، پیدا میکنه.

انی که به قول خودش طرفدار شماره یک میزری هست از پایان میزری خوشش نیومده، پل نمیدونه باید انی رو راضی نگه داره یا راهی برای فرار پیدا کنه، اونم وقتی که دو تا پاش هم توی تصادف آسیب دیدن…

الان که مغزم به عنوان مکانیزم دفاعی خودشو از هر حسی خنثی کرده، وقت خوبی برای خوندن این کتاب بود. کتاب صحنه‌های وحشیانه و چندش‌آور داره پس قبل خوندنش به تریگرهاش توجه کنید.

داستان وایب تریلر روانشناختی داشت. زاویه دید پل که فضای پیرامونش رو شرح میداد در همه‌ حالت‌هاش، درد، کرختی و بی‌حسی، وحشت، درموندگی و ..

پایانش راضی بودم. یکم خنده‌داره از بین کتابایی که از کینگ خوندم دقیقا اونی که روندش بی‌رحمانه، ترسناک و دیوانه‌وار بود اونی بود که آخرش نویسنده رحم کرد؟ نمیدونم شایدم این رحم نبود برای پل؟

[Yevheniia Shepel · Rating 5 out of 5]

Ставлю заслужені 5+ ⭐️
Динамічно, цікаво, реалістично, моторошно та жорстоко.
Підкреслю два рази слово «реалістично»✍️
Настільки глибоко, ти просто занурюєшся в голову персонажам, ти це вони. І це прям вау вау вау😱
Кінг неперевершений, ця книга тому доказ!

[Anastasiia · Rating 5 out of 5]

5/5 ⭐️

Це просто неймовірний психологічний трилер, який приковує до кожної сторінки та змушує затамувати подих до самого кінця. Ця історія занурює в жахливу, клаустрофобічну атмосферу та не відпускає навіть після останньої сторінки. Книга буквально випромінює напругу, а кожен розділ пронизує гострий холод страху. Автор майстерно занурює читача в атмосферу страху, розпачу та надії, які змішуються, викликаючи глибоке емоційне залучення.

Це історія про стосунки між письменником і його найгіршим кошмаром — прихильницею, яка переходить межу фанатизму. Сюжет розгортається навколо відомого письменника Пола Шелдона, який потрапляє в автокатастрофу й опиняється під опікою своєї “палкої прихильниці” — Анні Вілкс. І хоча спочатку Анні видається просто захопленою фанаткою, поступово ми бачимо її темні, божевільні сторони, які перетворюють її турботу на жорстоку гру на виживання. Кінг поступово розкриває її так, що з кожною сторінкою стає все страшніше. Вона перетворюється на безжальну тиранію, маніпулюючи та катуючи головного героя. Вона як живий кошмар, справжнє втілення нещадності та божевілля, від якої неможливо втекти. Пол Шелдон — герой, якому відчайдушно співчуваєш, бо навіть за жахливих умов він знаходить сили для спротиву. Всі його спроби втечі, боротьба зі страхом і фізичним болем роблять його символом незламності та мужності. Його внутрішня боротьба за виживання в ізоляції з Анні буквально випалює нерви.

Атмосфера книги — це окремий шедевр. Маленький будиночок Анні, вкритий снігом, стає тюремною камерою, з якої немає виходу. Ця ізольованість загострює страх і почуття безвиході, а кожен момент тривожної тиші поглинає тебе. Книга сповнена постійної напруги, і з кожною сторінкою вона тільки зростає. Неможливо передбачити, що буде далі, і навіть, здавалося б, прості моменти спілкування між героями захоплюють так, що не відпускають до останнього слова.

Я не фанат такого жанру (поки?), але я так занурилась в атмосферу книги, що іноді мені було фізично погано. Тому якщо ви готові поринути в атмосферу страху й тривоги, де кожен погляд і кожне слово стають знаряддям маніпуляції, ця книга точно подарує вам незабутній досвід.

[Yula Radchenko · Rating 4 out of 5]

Кінг - майстер жахів, а його історії сповнені гуманізму та сильної любові до людей, що може здатись дивним, адже пише він у жанрі горору. Майстерність письменника в тому, що він завжди говорить більше, ніж написано в самому тексті - потрібно розмовляти з Кінгом, коли читаєш.

Коли я читаю його книги, мене проймають такі сильні почуття жаху та безпомічності, що стає фізично неприємно. Але відбувається це саме тому, що автор знову й знову показує, яке ж, бляха, зло банальне! Воно всередині кожного - не потрібно шукати вигаданих монстрів.

Тому не читати Кінга - дуже обділяти свій читацький досвід. Обов’язково читайте!

[Jessy · Rating 5 out of 5]

¡Qué ansiedad!

[Maria · Rating 5 out of 5]

Це моторошно-жаска книжка, де десь на середині я підглянула кінець на двох останніх сторінках, бо інакше не витримала б напругу і закинула все до біса.

Знову Кінгова історія, у якій немає нічого потойбічного, ні краплі химородного, а найстрашніше зло — людина.

Дивитись фільм точно не буду, тут і власної уяви вистачило.

А роздуми про роль письменника і сам акт творчості дуже хороші.

А спонсор мого швидкого читання — запізнення потяга, у якому я їду. Наче лишилося ще трохи і я доїду, треба тільки трішки почекати.

[christty · Rating 5 out of 5]

Перша повністю прочитана книга у Кінга. Навіть не знаю, яким чином можна передати увесь спектр моїх емоцій?

Моторошно. Сильно. Психічно неврівноважена колишня медсестра (на рахунку якої більше тридцяти жертв) бере у «заручники» відомого письменника Пола Шелдона (хоча чи можна сказати, що він не був у заручниках (самого себе і своєї аудиторії )до цього?).

Богиня, яка визначає, яким сьогодні буде покарання для дитя без душі.

Книга виходить за межі звичайного трилера. Це прямо-таки дослідження людської психології і страху. Будинок Енні, кімната Пола, з усіма старовинними меблями та елементами декору, стала не лише в'язницею для Пола, але й символом його власних страхів і гіперболізацією внутрішніх демонів.

Мені сподобалося. Тримало у напрузі до останнього.

[Olga Rudnitska · Rating 5 out of 5]

Відомий письменник, потрапляє в аварію. Дякувати Богу його знаходить вірна та палка фанатка. Ось тільки в неї на нього інші плани.

Здавалось би, варіантів розвитку подій не так вже і багато. Але всі мої думки закінчились на перших 100 сторінках. Ми потроху, разом з героєм, впадали у відчай, віднаходили сили жити далі та з острахом чекали кінця.

Чи про маніакальну Ені цей роман? Звісно. Один її журнал варти всієї уваги. Але це також роман про письмеництво. Писати на славу фанатам чи писати, що душа бажає. Бути заручником власних персонажів чи створювати нове?

[Дмитро Удалих · Rating 4 out of 5]

4,5/5⭐️
Дуже непогане знайомство з автором!

[Stanislaus · Rating 5 out of 5]

Дуже-дуже-дуже сподобалося!!
Оця постійна напруга, співпереживання щодо героя, цікавість до подальших подій — це все можна знайти тут. Я якось по-іншому уявляв такий сюжет: може трохи більш трешовий та безумний, але так теж дуже добре. Дуже добре прописані герої. Інколи навіть було шкода Енні😵 і прям стало цікаво, через що в неї травма, що вона отака психічно-нестабільно. Певно, мені розкриття Енні не вистачило, але вцілому все дуже гармонійно описано. І здавалося, майже весь сюжет відбувається в одному місці, але так захоплююче так розказати, то треба вміти. Я просто в захваті від творчості Кінґа!

[Matti Karjalainen · Rating 4 out of 5]

Romanttisista viihderomaaneistaan tunnettu kirjailija Paul Sheldon joutuu auto-onnettomuuteen ja löytää itsensä molemmat jalat murtuneena ja sen vuoksi täysin liikuntakyvyttömänä ykkösfaninsa Annie Wilkesin talosta. Valitettavasti Annie sattuu olemaan "pikkuisen" häiriintynyttä sorttia, eikä tällä ole aikomustakaan päästää kirjailijaparkaamme ihmisten ilmoille, etenkin kun käy ilmi, että hän on viimeisimmässä romaanissaan tullut päästäneeksi päivältä rakastetun romaanisarjansa päähenkilön. Paulin ei auta muuta kuin ryhtyä kirjoittamaan teokselle onnellista loppua, vaikka vaistoaa, ettei sellaista ole luvassa hänelle itselleen...

Stephen Kingin "Piina" (Tammi, 2019) ilmestyi alun perin vuonna 1987. King osoittaa taas taitonsa tarinankertojana: asetelmaltaan varsin yksinkertainen, suurimmaksi osaksi yhdessä ainoassa huoneessa tapahtuva juoni rullaa eteenpäin tiivistunnelmaisena. Loppuratkaisu on minusta sekin onnistunut. Viihdyttävä lajityyppinsä edustaja, siis!

Olin nähnyt Rob Reinerin ohjaaman elokuvaversion (1990) joskus vuosia vuosia sitten, mutta siitä ei ollut jäänyt mieleen kuin joitakin hämäriä muistikuvia. Täytynee katsoa se taas uudestaan. Lisäksi Tampereen kaupunginteatterin näyttämösovitus kiinnostaisi!

[Obožavatelj Knjiga · Rating 5 out of 5]

King je napisao nevjerojatno jezivu priču od koje zastaje dah. Tijekom čitanja posljednjih poglavlja nisam mogao vjerovati što se događa i jedva sam čekao okrenuti novu stranicu da vidim kako će se razriješiti ludnica. Pravi page turner

[Катерина · Rating 4 out of 5]

Відкриваю читацький 2024 рік улюбленим Кінгом.
Спеціально чекала зими, щоб прочитати цей роман. Й мала великі сподівання щодо нього, бо чула лише класні відгуки.

Що ж, чи були ці сподівання виправдані?

Перші 80 сторінок читалися швидко та захопливо. А наступні 60-70 чомусь мене загальмували. Ніби нічого не відбувалося. Але потім сюжет знову набрав швидкість. Й вже було неможливо відкласти в сторону книжку. Я навіть сьогодні проспала на роботу, бо вчора до ночі дочитувала.

Мені сподобалось, що автор в сюжеті згадує роман «Колекціонер» Фаулза, що типу він не дурний і розуміє, що читачам ця історія матиме паралелі з іншою.

Але Кінг свій роман писав по-своєму, зі своїми авторськими родзинками.
Найжорстокіший монстр завжди людина. А те, що відбувалося з головним героєм, наразі це найжахливіше з того, що я читала в попередніх текстах автора. Інколи мені хотілося кричати або стискати зуби разом з головним персонажем.
Й на останніх сторінках я боялася того самого, що й він.

Мені не вистачило лише глибшого розкриття героїні. Чому вона стала такою? Але то можливо я не змогла просто цього зчитати.
І банально не зрозуміла, за який кошт вона живе зараз, якщо вже без роботи. Можливо також пропустила ці пояснення в тексті.

Але роман для того, щоб полоскати нерви та відірватися від дійсності хоча б на годин, просто маст рід.

[Ksenia (vaenn) · Rating 4 out of 5]

Чи далі в ліс, тим більше мені здається, що "Мізері" - одна з найстрашніших книжок, що я читала. В який бік не глянь: і туди, де безпросвітний жах, і туди, де гранична безпомічність, і туди, де творчі муки - від нещирого писання до втрати викоханого. І там, де про безжальну владу, і там, де про максимальну об'єктивізацію, і там, де про дистильовану непередбачуваність та пещений стокгольмський синдром. Ну й про усі жаскі метафори залежності - від наркотиків, від чужого тиску, від власноруч виплеканих обмежень - там теж ховається хтонічна жуть.

Та під кінець з'ясувалося, що найбільші нерви мені робить те, як Кінг крутить натуральною хтонню. Питання до залу: чи був би роман настільки ж страшним (для широкого загалу) за умови гендерно оберненої фабули? Ні, самою темою гнітючої залежності від богині-матері та бунтом проти неї Король жонглює віртуозно - чого лише варте розкладання спротиву на бадьорий мотивчик зґвалтування. Але коли крізь текст визирає підґрунтя, стає ще страшніше. Б як безпорадність, є жахливі речі, яких не позбутися, бо надто глибоко вони сидять - як не в підсвідомості, то в культурі.