What do you think?
Rate this book
Африканський роман
Чи можна поєднати пригодницький роман і художній репортаж? Так, бо саме такою є ця книжка про любов до мандрів і пошук кохання.
Коли бізнес-партнер напівжартома радить одружитися із танзанійкою, бо це дозволить суттєво економити у наступних подорожах, головний герой — українець, який возить тури до Африки, — починає діяти. Це дає поштовх до великої пригоди, яскравого калейдоскопа з кумедних і зворушливих історій про невдалі побачення й оглядини, а також про глибоке пізнання країни.
Споглядання за життям диких тварин на сафарі, сходження на вершину священного для народу масаїв вулкана, візити до племен, кавова церемонія на схилі гори, рафтинг порогами Нілу, контакти з не дуже безпечними людьми. Не оминаючи болісних тем, автор розповідає про колонізацію та деколонізацію Африки, проблеми постколоніальних країн, а також про те, чому годі шукати книжок, написаних мовою суахілі.
Коли бізнес-партнер напівжартома радить одружитися із танзанійкою, бо це дозволить суттєво економити у наступних подорожах, головний герой — українець, який возить тури до Африки, — починає діяти. Це дає поштовх до великої пригоди, яскравого калейдоскопа з кумедних і зворушливих історій про невдалі побачення й оглядини, а також про глибоке пізнання країни.
Споглядання за життям диких тварин на сафарі, сходження на вершину священного для народу масаїв вулкана, візити до племен, кавова церемонія на схилі гори, рафтинг порогами Нілу, контакти з не дуже безпечними людьми. Не оминаючи болісних тем, автор розповідає про колонізацію та деколонізацію Африки, проблеми постколоніальних країн, а також про те, чому годі шукати книжок, написаних мовою суахілі.
- GenresNonfiction
256 pages, Hardcover
Published June 23, 2025
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 19 of 19 reviews
July 15, 2026
Дівчата: «Вийду заміж, він мене буде любити й давати гроші на манікюр».
Чоловіки: шукають дружину, щоб заощадити на рахунках.
Гаразд, це зараз було дуже грубе узагальнення. Звісно, є дівчата, які зовсім інакше дивляться на шлюб. І є чоловіки, які одружуються з іншою метою, а не для того, щоб зекономити кошти. Але, очевидно, буває всяке. І саме про одну із прикрих ситуацій ця рецензія…
Що ж. Я працюю з кенійцями. Щоб провернути складний, але чудовий проєкт, користуюся будь-якою нагодою, аби більше дізнатися про культуру Кенії. Інформації так мало, що я читаю і дивлюся дані, які знаходжу про Африку загалом — аби тільки якнайбільше дізнатися і зрозуміти. Поки не стали всі зірки так, щоб я змогла поїхати й подивитися все власними очима, доводиться обходитися дистанційними методами.
І ось потрапляє мені до рук книжка! Свіженька, 2026 року! Називається «Африканський роман», автор — Максим Беспалов, український письменник. Книжка про його подорожі до Танзанії, а це зовсім поруч, та й сама Кенія згадується в тексті. Український погляд на подорожі Африкою! Звісно, я схопила її і взялася читати. Анотація і відгуки обіцяли легку, яскраву і веселу книжку про подорожі. Тревелог.
Але тут відразу сюрприз.
Починається історія з того, що автор вважає надмірною суму у 60 доларів, яку потрібно заплатити іноземцю в Танзанії, щоб подивитися жирафів і слонів. Але є варіант заощадити! Треба одружитися з місцевою, у такий спосіб набути громадянство — і потім платити щоразу лише 6 доларів за споглядання дикої природи. У цьому місці як жінці мені читати стало огидно. Крім того, просто як людину з освітою, мене дуже дивує, що автор ігнорує той факт, що громадянство будь-якої країни — це не лише акції і знижки, а ще й обов’язки. Наприклад, іти в армію. Служити народу. Служити спільноті. Сплачувати податки. Охороняти культуру і територію тощо. Якщо такий шлюб автор розглядає жартома (з тексту не дуже очевидно, жартома чи ні) — то жарт це сумний. Дуже сумний.
Далі зі слів автора ми дізнаємося, що він страшенно популярний і бажаний чоловік. Що місцеві намагаються «впихнути» йому дівчат у наречені. За віно, тобто за традиційний викуп. Але від дівчат він м’яко відмовляється. Однак! На сайті знайомств знаходиться для нього запальна африканська жінка, яка призначає йому побачення в ресторані. Після того, як він прийшов і зробив замовлення, виявилося, що вона в цьому закладі працює офіціанткою. І у такий спосіб «робить касу» на туристах. Заміж вона за нього виходити не мріє, не планує і взагалі зайнята своїм життям. Автор образився і засмутився. Хоча, фактично, це дзеркальне ставлення. Хіба ні?
Далі в книжці описані пригоди, культурні і деякі політичні моменти. Добре описані. Просто, ясно, місцями дуже мило. Але без вогню. Навіть неоново-помаранчевий дизайн книжки не допомагає. Якась байдужість проглядає між рядків. То тут, то там. Байдужість — це погано. Через неї я постійно буксувала на сторінках…
З тексту в мене також склалося враження, що за межі туристичних локацій і маршрутів Африка автора не пускає. Він там турист. Чужинець. Його так кваліфіковано. Ласкаво просимо. Бажаємо приємного перебування. До побачення. Приїжджайте ще.
Ближче до останніх сторінок автор розмірковує, що Україна, звичайно, не імперія і ніколи не мала колоній, і це добре, але от якби ГІПОТЕТИЧНО мала, то якими б вони були? Чи був би весь Занзібар у вишиванках і з колядками? Мені така думка — навіть як припущення — здається жахливою. Враховуючи, скільки горя Африці довелося пережити… Я не знаю, як би на цю частину книжки відреагували б місцеві. Чи травматичне для них таке припущення?.. Як на мене, воно дуже псує враження від тексту загалом. Виходить, автор приїхав у чужу країну нібито з миром. Побув трохи — і ось вже приміряє на неї свою владу. Навіщо нам репутація загарбників? Навіть гіпотетично, навіщо?
Взагалі, хто, як не українців міг би зрозуміти про деколонізацію і поспівчувати, як це болить?.. Як можна було пропустити таку можливість для наведення мостів і зіпсувати всю справу загарбницькими замашками?.. Ну як?.. Якраз спільний досвід мав би об’єднувати… А тут таке…
Наприкінці книжки автор бере з друга-танзанійця 50 доларів за згадку назви його бізнесу в тексті. Ну не на дружині заощадити, так хоч на другові заробити.
Висновок загальний у мене такий. Суто технічно книжка написана добре. Тема нова для нас і цікава. Я багато корисного дізналася для себе… Але! Тревелог — це завжди про діалог з культурою, тому ставлення автора до неї є ключовим для оцінки книжки… Тому… Тому питання таке: ну як так можна було так запороти тревелог-книжку? Ну як?..
Засмутилася фактом. Ставлю три.
Чоловіки: шукають дружину, щоб заощадити на рахунках.
Гаразд, це зараз було дуже грубе узагальнення. Звісно, є дівчата, які зовсім інакше дивляться на шлюб. І є чоловіки, які одружуються з іншою метою, а не для того, щоб зекономити кошти. Але, очевидно, буває всяке. І саме про одну із прикрих ситуацій ця рецензія…
Що ж. Я працюю з кенійцями. Щоб провернути складний, але чудовий проєкт, користуюся будь-якою нагодою, аби більше дізнатися про культуру Кенії. Інформації так мало, що я читаю і дивлюся дані, які знаходжу про Африку загалом — аби тільки якнайбільше дізнатися і зрозуміти. Поки не стали всі зірки так, щоб я змогла поїхати й подивитися все власними очима, доводиться обходитися дистанційними методами.
І ось потрапляє мені до рук книжка! Свіженька, 2026 року! Називається «Африканський роман», автор — Максим Беспалов, український письменник. Книжка про його подорожі до Танзанії, а це зовсім поруч, та й сама Кенія згадується в тексті. Український погляд на подорожі Африкою! Звісно, я схопила її і взялася читати. Анотація і відгуки обіцяли легку, яскраву і веселу книжку про подорожі. Тревелог.
Але тут відразу сюрприз.
Починається історія з того, що автор вважає надмірною суму у 60 доларів, яку потрібно заплатити іноземцю в Танзанії, щоб подивитися жирафів і слонів. Але є варіант заощадити! Треба одружитися з місцевою, у такий спосіб набути громадянство — і потім платити щоразу лише 6 доларів за споглядання дикої природи. У цьому місці як жінці мені читати стало огидно. Крім того, просто як людину з освітою, мене дуже дивує, що автор ігнорує той факт, що громадянство будь-якої країни — це не лише акції і знижки, а ще й обов’язки. Наприклад, іти в армію. Служити народу. Служити спільноті. Сплачувати податки. Охороняти культуру і територію тощо. Якщо такий шлюб автор розглядає жартома (з тексту не дуже очевидно, жартома чи ні) — то жарт це сумний. Дуже сумний.
Далі зі слів автора ми дізнаємося, що він страшенно популярний і бажаний чоловік. Що місцеві намагаються «впихнути» йому дівчат у наречені. За віно, тобто за традиційний викуп. Але від дівчат він м’яко відмовляється. Однак! На сайті знайомств знаходиться для нього запальна африканська жінка, яка призначає йому побачення в ресторані. Після того, як він прийшов і зробив замовлення, виявилося, що вона в цьому закладі працює офіціанткою. І у такий спосіб «робить касу» на туристах. Заміж вона за нього виходити не мріє, не планує і взагалі зайнята своїм життям. Автор образився і засмутився. Хоча, фактично, це дзеркальне ставлення. Хіба ні?
Далі в книжці описані пригоди, культурні і деякі політичні моменти. Добре описані. Просто, ясно, місцями дуже мило. Але без вогню. Навіть неоново-помаранчевий дизайн книжки не допомагає. Якась байдужість проглядає між рядків. То тут, то там. Байдужість — це погано. Через неї я постійно буксувала на сторінках…
З тексту в мене також склалося враження, що за межі туристичних локацій і маршрутів Африка автора не пускає. Він там турист. Чужинець. Його так кваліфіковано. Ласкаво просимо. Бажаємо приємного перебування. До побачення. Приїжджайте ще.
Ближче до останніх сторінок автор розмірковує, що Україна, звичайно, не імперія і ніколи не мала колоній, і це добре, але от якби ГІПОТЕТИЧНО мала, то якими б вони були? Чи був би весь Занзібар у вишиванках і з колядками? Мені така думка — навіть як припущення — здається жахливою. Враховуючи, скільки горя Африці довелося пережити… Я не знаю, як би на цю частину книжки відреагували б місцеві. Чи травматичне для них таке припущення?.. Як на мене, воно дуже псує враження від тексту загалом. Виходить, автор приїхав у чужу країну нібито з миром. Побув трохи — і ось вже приміряє на неї свою владу. Навіщо нам репутація загарбників? Навіть гіпотетично, навіщо?
Взагалі, хто, як не українців міг би зрозуміти про деколонізацію і поспівчувати, як це болить?.. Як можна було пропустити таку можливість для наведення мостів і зіпсувати всю справу загарбницькими замашками?.. Ну як?.. Якраз спільний досвід мав би об’єднувати… А тут таке…
Наприкінці книжки автор бере з друга-танзанійця 50 доларів за згадку назви його бізнесу в тексті. Ну не на дружині заощадити, так хоч на другові заробити.
Висновок загальний у мене такий. Суто технічно книжка написана добре. Тема нова для нас і цікава. Я багато корисного дізналася для себе… Але! Тревелог — це завжди про діалог з культурою, тому ставлення автора до неї є ключовим для оцінки книжки… Тому… Тому питання таке: ну як так можна було так запороти тревелог-книжку? Ну як?..
Засмутилася фактом. Ставлю три.
July 10, 2025
Автору вдалось перенести мене до Уганди та Занзибару. Бачити його очима, як крокують слони, вибудовують захисну дубкосмугу зебри та переходять річку антилопи.
Стара колоніальна архітектура, африканська кухня від своїх та в готелях, веселі й подекуди крінжові пригоди - всього було з одного боку достатньо, а з іншого хотілось ще.
Особливо хочу відмітити неймовірне оформлення - атмосферні ілюстрації, які були практично на кожній сторінці 🌿 Катерина Гордієнко проробила величезну роботу, яка подарувала половину вражень від читання на рівні з текстом Максима Беспалова.
Стара колоніальна архітектура, африканська кухня від своїх та в готелях, веселі й подекуди крінжові пригоди - всього було з одного боку достатньо, а з іншого хотілось ще.
Особливо хочу відмітити неймовірне оформлення - атмосферні ілюстрації, які були практично на кожній сторінці 🌿 Катерина Гордієнко проробила величезну роботу, яка подарувала половину вражень від читання на рівні з текстом Максима Беспалова.
September 24, 2025
5⭐️ #ebook
Акуна мамба! Поле-поле, май френд, релакс!
Хороший гайд по Африці. Цікаво протягом всієї книги. Ви ж памʼятаєте, що Фреді Меркурі народився в Африці?
Рекомендую!
Акуна мамба! Поле-поле, май френд, релакс!
Хороший гайд по Африці. Цікаво протягом всієї книги. Ви ж памʼятаєте, що Фреді Меркурі народився в Африці?
Рекомендую!
June 10, 2025
Це ніби випуск «Світ навиворіт», але у текстовому форматі)
February 15, 2026
Я так змучилася від снігу, що шукала порятунок у сонячній книзі про Африку : )
Це приємна, мила, легенька книжечка з неймовірно гарними ілюстраціями, збірка коротеньких замальовок про подорожі автора
Як казку почитати, в якій є ще прямий рейс Київ-Занзібар🥹
Це приємна, мила, легенька книжечка з неймовірно гарними ілюстраціями, збірка коротеньких замальовок про подорожі автора
Як казку почитати, в якій є ще прямий рейс Київ-Занзібар🥹
August 14, 2025
Ну що - чергова чудова книга Беспалова) якщо я минулу книгу цього автора порівнював з ютуб серіалом - то ця серія есеїв в ФБ.
Легкі, з гумором, зі смаком сонця короткі оповіді з однією сюжетною композицією.
Після цього реально стаєш зацікавлений Африкою (дійсно, як мало ми знаємо про чорний континент) та мрієш по подорожі.
Автор продав на 100 відсотків 💪👌
Легкі, з гумором, зі смаком сонця короткі оповіді з однією сюжетною композицією.
Після цього реально стаєш зацікавлений Африкою (дійсно, як мало ми знаємо про чорний континент) та мрієш по подорожі.
Автор продав на 100 відсотків 💪👌
September 29, 2025
Проковтнув цю неймовірну, "фантастичну" книгу усього за 3 дні. Здається неможливим, що все в цій історії правда. Тим не менше, цю книгу написала людина, яка дійсно працювала провідником груп українських мандрівників в Африці, і хоча "Африканський роман" - це фікшен, я не думаю, що це прямо-таки фікшен-фікшен. Іншими словами, я і справді чекатиму на новину від автора в його соцмережах про те, що до нього в Україну приїхала Чані, і вони грають весілля десь на сході нашої країни. Це було би логічним продовженням цієї африканської історії!
Це вже другий роман Максима Беспалова, що я прочитав, і друга його книга, в яку я повірив. Африка тут настільки ж реальна і нереальна, як розділене річкою на східний Дніпроперовськ і західний Січеслав місто на сході нашої країни зі "Східного валу". Автор, чия попередня книга переконала мене здійснити подорожі до Запоріжжя та Дніпра, дуже небезпечний, випустивши книгу про Африку, адже прочитання "Африканського роману" є першим кроком до мандрівки у повну небезпек Африку. Це безальтернативне рішення, яке приймаєш на останній сторінці. Меркантильний Чарлі, що супроводжував головного героя в його подорожах, точно знається на фінансах і вдало інвестував свої 50 доларів. До зустрічі в Танзанії, Чарльзе! :)
Це вже другий роман Максима Беспалова, що я прочитав, і друга його книга, в яку я повірив. Африка тут настільки ж реальна і нереальна, як розділене річкою на східний Дніпроперовськ і західний Січеслав місто на сході нашої країни зі "Східного валу". Автор, чия попередня книга переконала мене здійснити подорожі до Запоріжжя та Дніпра, дуже небезпечний, випустивши книгу про Африку, адже прочитання "Африканського роману" є першим кроком до мандрівки у повну небезпек Африку. Це безальтернативне рішення, яке приймаєш на останній сторінці. Меркантильний Чарлі, що супроводжував головного героя в його подорожах, точно знається на фінансах і вдало інвестував свої 50 доларів. До зустрічі в Танзанії, Чарльзе! :)
June 27, 2025
Що ж, Максим знову зумів здивувати, і, на щастя, у найприємніший спосіб! Коли я бралася за цю книгу, мої читацькі очікування були налаштовані на роман. Але вже з перших сторінок стало зрозуміло: романом тут і не пахне, і це виявилося абсолютно чудово!
Натомість, я занурилася у захопливу збірку подорожніх заміток автора, зроблених під час його мандрів Африкою.
Це не просто опис місць, а справжній калейдоскоп вражень, спостережень та думок, що переплітаються з особистими роздумами. Автор майстерно передає атмосферу континенту, його кольори, звуки та запахи, неначе переносячи читача туди.
Замість вигаданих сюжетів, я отримала автентичні історії, живі емоції та глибокі роздуми про світ і людство. Це був неочікуваний, але надзвичайно цінний досвід. Саме тому, незважаючи на те, що це не роман, я без вагань ставлю цій книзі п'ять зірок.
Натомість, я занурилася у захопливу збірку подорожніх заміток автора, зроблених під час його мандрів Африкою.
Це не просто опис місць, а справжній калейдоскоп вражень, спостережень та думок, що переплітаються з особистими роздумами. Автор майстерно передає атмосферу континенту, його кольори, звуки та запахи, неначе переносячи читача туди.
Замість вигаданих сюжетів, я отримала автентичні історії, живі емоції та глибокі роздуми про світ і людство. Це був неочікуваний, але надзвичайно цінний досвід. Саме тому, незважаючи на те, що це не роман, я без вагань ставлю цій книзі п'ять зірок.
February 1, 2026
Атмосферна книга, ідеальна для прочитання в сніговий день. Допомагає на деякий час перенестися до теплого клімату та палючого африканського сонця і в той самий час дізнатися більше про східну Африку.☀️
Ілюстрації то окремі ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Ілюстрації то окремі ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
July 14, 2026
Це таке собі fantasy для мене, тому що оповідає про потрапляння в світ, геть мені особисто недоступний через спеку і складність мандрівок. Власне, навіть якщо не збираєшся в Африку, цікаво ж подивитись і чужими очима. Написано приємно: з гумором, без пафосу та замилування, але з щирою симпатією. Провела кілька хороших годин у нашу 40-градусну спеку з цією книжкою, аналогія була цілком доречна. Ілюстрації чудові тут
June 24, 2025
Добра й цікава книжка — наче читаєш якийсь тревел-блог :) Нагадала безтурботні подорожі до війни, тож після прочитання залишилося дуже приємне відчуття. Є й хороші жарти! Можливо, це не найгеніальніший з літературної точки зору текст, але читається легко й приємно, тому ставлю всі 5 зірочок :)
July 13, 2025
Коли надворі майже +40, саме час почитати щось про Африку.
На прогулянках я слухаю про подорожі Яблонської до Мароко, і в книзі тревелблогерки сторічної давнини час рухається повільно, каву розливають кілька сторінок, одна зустріч триває кілька глав, і я застрягла десь на половині.
Натомість книгу Maksym Bespalov я проковтнула за вечір і ранок, як освіжаючий коктейль.
Сторінку за сторінкою, рухаючись по Танзанії разом з героєм, дізнаючись про історію колонізації та деколонізації, а також знаходячи підтвердження сучасних впливів Китаю та росії; згадуючи відео Маші Себової, яка і відкрила для мене світ Африки та сафарі, і милуючись ілюстраціями Катерина Гордієнко, яку може сміливо назвати співавторкою цього графічного роману.
Обкладинка та ілюстрації дуже влучно доповнюють текст, яким кожен має насолодитися сам.
У ньому, як на сафарі, хтось побачить щось своє: життя тварин, долі людей, жарти та байки, пошук кохання і навіть різні бізнес-моделі. А кому пощастить - той збере цю велику африканську пʼятірку :-)
На прогулянках я слухаю про подорожі Яблонської до Мароко, і в книзі тревелблогерки сторічної давнини час рухається повільно, каву розливають кілька сторінок, одна зустріч триває кілька глав, і я застрягла десь на половині.
Натомість книгу Maksym Bespalov я проковтнула за вечір і ранок, як освіжаючий коктейль.
Сторінку за сторінкою, рухаючись по Танзанії разом з героєм, дізнаючись про історію колонізації та деколонізації, а також знаходячи підтвердження сучасних впливів Китаю та росії; згадуючи відео Маші Себової, яка і відкрила для мене світ Африки та сафарі, і милуючись ілюстраціями Катерина Гордієнко, яку може сміливо назвати співавторкою цього графічного роману.
Обкладинка та ілюстрації дуже влучно доповнюють текст, яким кожен має насолодитися сам.
У ньому, як на сафарі, хтось побачить щось своє: життя тварин, долі людей, жарти та байки, пошук кохання і навіть різні бізнес-моделі. А кому пощастить - той збере цю велику африканську пʼятірку :-)
February 21, 2026
Прекрасна сонячна тепла книжка для лютого місяця. Я бувала в Кенії, а тепер захотілося в Танзанію і Занзібар.
Чудові ілюстрації, без них книга була б не такою захоплюючою!
Чудові ілюстрації, без них книга була б не такою захоплюючою!
December 23, 2025
Любов Максима Беспалова до подорожей, культур та людей проявилась і в цій книзі, а ілюстрації її особливо прикрасили і зробили легшою для сприйняття. Це можливість подивитися на Африку з різних сторін, задуматися про її історію та спільне між нами. Відчути, як бути не туристом, а мандрівником. А також насолодитися стилем і гумором автора.
July 30, 2025
«Усі люди, як люди, а я — Фредді Мерк’юрі!»
Все життя я хочу дивитись якусь туристичну програму, і ніколи не витримую більше 10 хвилин через нецікавих ведучих. Те, що створив Vivat — краще за будь-яку програму. Я бував у Африці лише у Ліберії, але дякуючи Максиму, здається, тепер відвідав Танзанію і Занзібар.
👩🎨 Картинку роблять безмежно добрі, влучні та живі ілюстрації Катерини Гордієнко. Я не прихильник ілюстрованих книжок, але у даному випадку — повний метч, це ідеально!
🏕 Максим Беспалов — чудовий екскурсовод, він цікавий! Він не боїться розказати, як, попри правила, пішов подзюрити під час сафарі і ледь не наклав у штани від зустрічі з левицею, не боїться бути часом смішним на межі крінжу, коли шукає собі африканську подругу, чесно визнає, що Занзібар переоцінений, не занадто сильно хвалиться тим, що жив у кімнаті Фредді Мерк’юрі, і ще багато чого. Але як він розповідає про африканську каву, про міграцію звірів, про підводне плавання, ммммм!!!
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
Все життя я хочу дивитись якусь туристичну програму, і ніколи не витримую більше 10 хвилин через нецікавих ведучих. Те, що створив Vivat — краще за будь-яку програму. Я бував у Африці лише у Ліберії, але дякуючи Максиму, здається, тепер відвідав Танзанію і Занзібар.
👩🎨 Картинку роблять безмежно добрі, влучні та живі ілюстрації Катерини Гордієнко. Я не прихильник ілюстрованих книжок, але у даному випадку — повний метч, це ідеально!
🏕 Максим Беспалов — чудовий екскурсовод, він цікавий! Він не боїться розказати, як, попри правила, пішов подзюрити під час сафарі і ледь не наклав у штани від зустрічі з левицею, не боїться бути часом смішним на межі крінжу, коли шукає собі африканську подругу, чесно визнає, що Занзібар переоцінений, не занадто сильно хвалиться тим, що жив у кімнаті Фредді Мерк’юрі, і ще багато чого. Але як він розповідає про африканську каву, про міграцію звірів, про підводне плавання, ммммм!!!
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
November 30, 2025
лучча книжка про подорожі, яку я читала соу фар! купуйте і читайте! шо тут можна ще сказать. вона вас затягне, розвеселить і зігріє африканським теплим сонечком. дуже гарна книжка! ілюстрації в книзі, то взагалі окремий вид кайфу
November 29, 2025
Яскрава позитивна оповідка про власні подорожі Африкою + інфовставки, що не псують враження від книги.
June 5, 2026
Книжка щедро ілюстрована, за це вподобайка.
Але сама книжка - ну, наче в соцмережі пости почитала про подорожі. Так, це тревел-роман, тут інший підхід - і я таке полюбляю. Але ж...не цікава.
Але сама книжка - ну, наче в соцмережі пости почитала про подорожі. Так, це тревел-роман, тут інший підхід - і я таке полюбляю. Але ж...не цікава.
July 7, 2026
Хороша книжка, але дуже нудна. Також традиційно українські письменники-чоловіки не вміють писати про жінок.
Displaying 1 - 19 of 19 reviews