What do you think?
Rate this book
Ми знайдемо свого Марселя. Шлях до кар’єри, материнства та усиновлення
У книзі успішна адвокатка, мама чотирьох дітей та активна громадська діячка, що займається правозахистом дітей-сиріт, Інна Мірошниченко ділиться відвертою історією свого шляху. Від побудови кар’єри й стосунків (з чоловіком, батьками і самою собою) до власного досвіду материнства й усиновлення.
Уміння поєднувати різні ролі й мати відповідальну соціальну місію, знаходити час для всього, що є твоїм пріоритетом, — це не міф, а правильно вибудована особиста стратегія.
Інна вважає своєю життєвою місією розповідати суспільству, як живуть діти-сироти й чому в Україні не має бути дитячих будинків. Ви дізнаєтеся про те, як відбувається процес усиновлення й прийняття дитини в сім’ю: від конкретних переліків документів і практичних порад — до непростих, але врешті щасливих історій Марселя та Ангеліни.
Якщо пів життя однієї людини можливо вмістити на 300-х сторінках, то це — найвідвертіша його частина.
Уміння поєднувати різні ролі й мати відповідальну соціальну місію, знаходити час для всього, що є твоїм пріоритетом, — це не міф, а правильно вибудована особиста стратегія.
Інна вважає своєю життєвою місією розповідати суспільству, як живуть діти-сироти й чому в Україні не має бути дитячих будинків. Ви дізнаєтеся про те, як відбувається процес усиновлення й прийняття дитини в сім’ю: від конкретних переліків документів і практичних порад — до непростих, але врешті щасливих історій Марселя та Ангеліни.
Якщо пів життя однієї людини можливо вмістити на 300-х сторінках, то це — найвідвертіша його частина.
- GenresNonfiction
312 pages, Paperback
Published January 1, 2025
13 people are currently reading
147 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 49 reviews
May 1, 2025
Думала, що дочекаюся аудіоверсії «Ми знайдемо свого Марселя». Але душа потягнулася до книжки — тож купила в папері. І вже прочитала !
Книжка мене дуже надихнула, вона така щира, відверта, чесна. Без цього «успішного успіху», це більше рефлексія життя жінки, яка згодом стала мамою 4-х дітей, двоє з яких усиновлені.
Це не лише книга про досвід усиновлення — хоча саме тому я й хотіла її прочитати. Це ще й історія про те, як це — бути дитиною, що прагне безумовної любові, і дорослою, яка здатна її дати. Щемко.
Мені відгукується багато думок та висновків Інни про життя, карʼєру, материнство. Звісно, я не з усім погоджуюсь, але багато чого і книжці стало для мене терапевтичним.
Чи стане це так само цілющим для вас — я не знаю.
У книзі не так багато про усиновлення, як можливо хотілося б. Але я думаю, що через кілька років така книжка також буде!
Мені була потрібна ця книжка, дякую 🙏🏼
Книжка мене дуже надихнула, вона така щира, відверта, чесна. Без цього «успішного успіху», це більше рефлексія життя жінки, яка згодом стала мамою 4-х дітей, двоє з яких усиновлені.
Це не лише книга про досвід усиновлення — хоча саме тому я й хотіла її прочитати. Це ще й історія про те, як це — бути дитиною, що прагне безумовної любові, і дорослою, яка здатна її дати. Щемко.
Мені відгукується багато думок та висновків Інни про життя, карʼєру, материнство. Звісно, я не з усім погоджуюсь, але багато чого і книжці стало для мене терапевтичним.
Чи стане це так само цілющим для вас — я не знаю.
У книзі не так багато про усиновлення, як можливо хотілося б. Але я думаю, що через кілька років така книжка також буде!
Мені була потрібна ця книжка, дякую 🙏🏼
June 18, 2025
Не читала, а слухала у авторській начитці на Абук.
Думаю, що ця книжка добра альтернатива гортанню соцмереж і саме так її варто позиціонувати й продавати. Читати соцмережі перед сном шкідливо й ми це знаємо. Найперше через світло екрана, яке дратує сітківку. Проте розділ-два-три книжки із цілком соцмережевими сюжетами — прекрасна, здорова альтернатива. Люди хочуть спостерігати та підглядати, їм подобається мати можливість зазирнути за лаштунки життя блогера чи селебріті, побачити готування їжі, виклики прибирання чи бʼюті рутін, почути цікаву/смішну/ класно запаковану історію, поспостерігати за розвитком побутового сюжету. Книжка Інни Мірошниченко — це як її інстаграм, але без фотографій-картинок (хоча у ній дуже багато візуального, адже все, що Інна може показати як зображення у інсті, але не може запропонувати як картину в книжці, вона описує текстово), а ще без можливості свайпати, натомість гортаєш сторінки, читаєш, заспокоюєшся. Книжка, як і соцмережі, може затягнути, але після неї й засинати здоровіше. Авторка — блогерка. Вона стабільно комунікує своє життя через інстаграм, тому й книжка — історії, які вона уже розповідала чи розповідає, подані у спосіб, у звичний для неї спосіб. Це не добре і не погано, це один із сценаріїв, коли ти пишеш свою історію і пишеш її так, як відчуваєш, без співавтора-співавторки під боком, без професійного райтера чи райтерки, які можуть по-своєму скерувати, без правил і правильності, за відчуттями.
Із одного боку книжка — історія становлення школярки-студентки-юристки, із саморефлексіями та спостереженнями, із яскравими прикладами і поясненнями власної природи. З іншого — історія появи й розвитку однієї родини. З третього — у центрі усиновлення, із усіма викликами і темними сторонами, пошуками відповідей на складні питання і утвердження власної всеохопної любові.
У тексті є багато міркувань про речі, які є базовими і важливими для авторки та її чоловіка, те, що лежить у основі днк родини, особистого бренду, кола інтересів. Як і в будть-якому іншому нонфіку цього типу, читачі й читачки, шукають і знаходять контакт із текстом, а саме з істинами, формулюваннями, тим, що відгукується, що хочеться забрати «на потім». До речі, завжди, коли йдеться про такі відкриття, то їх хочеться фіксувати і ними ділитися. Тож ми ніби отримали шанс залишити мобільний телефон у сусідній кімнаті та знайшли альтернативу соцмережам, а з іншого, у тексті неодмінно буде фрагмент, яким захочеться поділитися — сфотографувати, зацитувати, записати аудіо подужці й зачитати абзац, щоб відразу, миттєво, реалізувати діалог з книжкою. Можна, звісно, залишати нотатки на берегах. І, мабуть, варто, щоб потім повернутися ще раз і цей діалог був глибшим.
Кілька думок, які я забираю із книжки з собою: — про те, що ти не можеш знайти свій дзен і постійно у ньому бути, бо тебе постійно все одно постійно хитатимуть люди і обставини;
— наші помічники — це наші комплекси і авторитетні люди, які кажуть нам якусь життєву правду чи правду про нас, тому варто подякувати кожному комплекс чи залежності, щоб зрозуміти: «нащо ти тут? нащо мені потрібен?», тобто що ти можеш мені про мене розповісти;
— у цьому тексті багато йдеться про легкість, а саме легкість прийняття рішень, відпускання, вигадування й продокування нового, звісно, лунає засторога, що у процесі легко не буде, але саме легкість — запорука успішху;
— зазвичай у житті буває два варіанти, але авторка закликає обирати третій варіант, якого немає серед запропонованих, але який буде найкращим для себе, адже це про уміння чути себе;
— «Любов — це відчуття всеприйняття»
Думаю, що ця книжка добра альтернатива гортанню соцмереж і саме так її варто позиціонувати й продавати. Читати соцмережі перед сном шкідливо й ми це знаємо. Найперше через світло екрана, яке дратує сітківку. Проте розділ-два-три книжки із цілком соцмережевими сюжетами — прекрасна, здорова альтернатива. Люди хочуть спостерігати та підглядати, їм подобається мати можливість зазирнути за лаштунки життя блогера чи селебріті, побачити готування їжі, виклики прибирання чи бʼюті рутін, почути цікаву/смішну/ класно запаковану історію, поспостерігати за розвитком побутового сюжету. Книжка Інни Мірошниченко — це як її інстаграм, але без фотографій-картинок (хоча у ній дуже багато візуального, адже все, що Інна може показати як зображення у інсті, але не може запропонувати як картину в книжці, вона описує текстово), а ще без можливості свайпати, натомість гортаєш сторінки, читаєш, заспокоюєшся. Книжка, як і соцмережі, може затягнути, але після неї й засинати здоровіше. Авторка — блогерка. Вона стабільно комунікує своє життя через інстаграм, тому й книжка — історії, які вона уже розповідала чи розповідає, подані у спосіб, у звичний для неї спосіб. Це не добре і не погано, це один із сценаріїв, коли ти пишеш свою історію і пишеш її так, як відчуваєш, без співавтора-співавторки під боком, без професійного райтера чи райтерки, які можуть по-своєму скерувати, без правил і правильності, за відчуттями.
Із одного боку книжка — історія становлення школярки-студентки-юристки, із саморефлексіями та спостереженнями, із яскравими прикладами і поясненнями власної природи. З іншого — історія появи й розвитку однієї родини. З третього — у центрі усиновлення, із усіма викликами і темними сторонами, пошуками відповідей на складні питання і утвердження власної всеохопної любові.
У тексті є багато міркувань про речі, які є базовими і важливими для авторки та її чоловіка, те, що лежить у основі днк родини, особистого бренду, кола інтересів. Як і в будть-якому іншому нонфіку цього типу, читачі й читачки, шукають і знаходять контакт із текстом, а саме з істинами, формулюваннями, тим, що відгукується, що хочеться забрати «на потім». До речі, завжди, коли йдеться про такі відкриття, то їх хочеться фіксувати і ними ділитися. Тож ми ніби отримали шанс залишити мобільний телефон у сусідній кімнаті та знайшли альтернативу соцмережам, а з іншого, у тексті неодмінно буде фрагмент, яким захочеться поділитися — сфотографувати, зацитувати, записати аудіо подужці й зачитати абзац, щоб відразу, миттєво, реалізувати діалог з книжкою. Можна, звісно, залишати нотатки на берегах. І, мабуть, варто, щоб потім повернутися ще раз і цей діалог був глибшим.
Кілька думок, які я забираю із книжки з собою: — про те, що ти не можеш знайти свій дзен і постійно у ньому бути, бо тебе постійно все одно постійно хитатимуть люди і обставини;
— наші помічники — це наші комплекси і авторитетні люди, які кажуть нам якусь життєву правду чи правду про нас, тому варто подякувати кожному комплекс чи залежності, щоб зрозуміти: «нащо ти тут? нащо мені потрібен?», тобто що ти можеш мені про мене розповісти;
— у цьому тексті багато йдеться про легкість, а саме легкість прийняття рішень, відпускання, вигадування й продокування нового, звісно, лунає засторога, що у процесі легко не буде, але саме легкість — запорука успішху;
— зазвичай у житті буває два варіанти, але авторка закликає обирати третій варіант, якого немає серед запропонованих, але який буде найкращим для себе, адже це про уміння чути себе;
— «Любов — це відчуття всеприйняття»
May 8, 2025
5⭐️
Дуже щира, емоційна та пронизлива історія, яка захоплює з перших сторінок. Дуже сподобалась філософія Інни, всі її переживання, успіхи, поразки, які надихають і заставляють задуматися про важливі цінності.
Дуже щира, емоційна та пронизлива історія, яка захоплює з перших сторінок. Дуже сподобалась філософія Інни, всі її переживання, успіхи, поразки, які надихають і заставляють задуматися про важливі цінності.
May 16, 2025
Відгук на книжку, яку мені було дуже цікаво прочитати. Я можу поставити їй 4 із 5, і зараз поясню чому.
Половина книжки мені дуже сподобалась. Там було про дитинство авторки, про її сімʼю, різні історії і спогади. Дуже гарно прописано, що навіть зараз, через декілька тижнів я згадую ті образи. Про становлення, як особистості, про її чоловіка — відомого ведучого.
І ось дві речі, за які я знизила бал:
1. Реклама фітнес-курсів Марафіт, і мотивашки.
Я розумію, що це велика частина заробітку авторки, і вона цим пишається. Але коли я купляю книжку «Ми знайдемо свого Марселя», я не хочу читати цілий розділ на 1/4 книги (мінімум 1/5), де мені розказують про ці марафони фітнесу, і мотивують на щось. В цей розділ я трохи навіть закинула книгу, але потім повернулася і просто прогортала ці сторінки. Реально забагато. 2-3 сторінок було б з головою.
2. Рекомендація психологічної літератури, яка дуже токсична на 2025. Мене щиро здивувало, що авторка рекомендує ці книжки, бо вони не сучасні, і шкодять обом статям, запихуючи людей в ґендерні рамки, а не дозволяючи людям бути собою.
Ну і 2.1. Рекомендація російської авторки, якій «аналогів нєт», і це так і пояснюється. Я розумію, що дійсно може нема аналогів, але якщо є рекомендація, то це значить, що люди мають прочитати книжку російської авторки?
За це все я можу зняти 1 бал від всієї книжки, бо все інше мені сподобалось. Насправді, відносно нове для мене було перша половина книги. Бо я передивилася багато годин інтервʼю Тімура і Інни, або просто Інни, і все, що описано про їх процес усиновлення і проблеми дитбудинків я вже чула від них самих, і навіть більш детально, ніж описано в книжці. Але розумію, що не всі такі, як я. І хтось цю інформацію буде читати в книжці вперше.
Оформлення книжки дуже приємне, класний папір, верстка, шрифти, наповнення. Читати її було навіть тактильно і візуально добре.
Чи рекомендую я цю книжку? Так! Особливо, якщо ви не дивилися всі інтервʼю з Мірошніченками, то для вас буде багато нового.
Половина книжки мені дуже сподобалась. Там було про дитинство авторки, про її сімʼю, різні історії і спогади. Дуже гарно прописано, що навіть зараз, через декілька тижнів я згадую ті образи. Про становлення, як особистості, про її чоловіка — відомого ведучого.
І ось дві речі, за які я знизила бал:
1. Реклама фітнес-курсів Марафіт, і мотивашки.
Я розумію, що це велика частина заробітку авторки, і вона цим пишається. Але коли я купляю книжку «Ми знайдемо свого Марселя», я не хочу читати цілий розділ на 1/4 книги (мінімум 1/5), де мені розказують про ці марафони фітнесу, і мотивують на щось. В цей розділ я трохи навіть закинула книгу, але потім повернулася і просто прогортала ці сторінки. Реально забагато. 2-3 сторінок було б з головою.
2. Рекомендація психологічної літератури, яка дуже токсична на 2025. Мене щиро здивувало, що авторка рекомендує ці книжки, бо вони не сучасні, і шкодять обом статям, запихуючи людей в ґендерні рамки, а не дозволяючи людям бути собою.
Ну і 2.1. Рекомендація російської авторки, якій «аналогів нєт», і це так і пояснюється. Я розумію, що дійсно може нема аналогів, але якщо є рекомендація, то це значить, що люди мають прочитати книжку російської авторки?
За це все я можу зняти 1 бал від всієї книжки, бо все інше мені сподобалось. Насправді, відносно нове для мене було перша половина книги. Бо я передивилася багато годин інтервʼю Тімура і Інни, або просто Інни, і все, що описано про їх процес усиновлення і проблеми дитбудинків я вже чула від них самих, і навіть більш детально, ніж описано в книжці. Але розумію, що не всі такі, як я. І хтось цю інформацію буде читати в книжці вперше.
Оформлення книжки дуже приємне, класний папір, верстка, шрифти, наповнення. Читати її було навіть тактильно і візуально добре.
Чи рекомендую я цю книжку? Так! Особливо, якщо ви не дивилися всі інтервʼю з Мірошніченками, то для вас буде багато нового.
May 25, 2025
Яка чудова книга! Приємна несподіванка!
Книга ніби і про усиновлення, але насправді - про адекватні погляди на виховання дітей, стосунки з ними, стосунки з самою собою. Про любов, привʼязаність, емпатію та розуміння.
Цікаво було прочитати і про шлях всиновлення, і загалом історію материнства Інни. Багато речей відгукувались і торкали.
Двічі плакала, адже рефлексувала і свій шлях як мами, і свій шлях як мами дитини з інвалідністю. Важко дається мені ця справа. І у тексті книга знайшла багато підтримки та правильних думок для себе. За що велике подяка авторці.
З мінусів у книзі — порада Петрановськоі як «єдиної» авторки книги про привʼязаність. Книги Людмили дійсно досить класні, але вони не «першопрохідні». І точно не єдині, які варто радити. Петрановська взяла більшість речей з практики Джона Боулбі та Горлона Ньюфелда. Адже теорія Боулбі єпідґрунтям для всіх інших праць. Аканадський психотерапевт Гордон Ньюфелд розширив теорію Боулбі до дитячої практики. На що потім і опиралась Петрановська.
Але це, мабуть, що єдиний мінус.
Книга щира, терапевтична і дуже адекватна. Дяк��ю, Інно. Продовжуй писати і втілювати місію. Ти робиш дуже цінні для світу речі!
Книга ніби і про усиновлення, але насправді - про адекватні погляди на виховання дітей, стосунки з ними, стосунки з самою собою. Про любов, привʼязаність, емпатію та розуміння.
Цікаво було прочитати і про шлях всиновлення, і загалом історію материнства Інни. Багато речей відгукувались і торкали.
Двічі плакала, адже рефлексувала і свій шлях як мами, і свій шлях як мами дитини з інвалідністю. Важко дається мені ця справа. І у тексті книга знайшла багато підтримки та правильних думок для себе. За що велике подяка авторці.
З мінусів у книзі — порада Петрановськоі як «єдиної» авторки книги про привʼязаність. Книги Людмили дійсно досить класні, але вони не «першопрохідні». І точно не єдині, які варто радити. Петрановська взяла більшість речей з практики Джона Боулбі та Горлона Ньюфелда. Адже теорія Боулбі єпідґрунтям для всіх інших праць. Аканадський психотерапевт Гордон Ньюфелд розширив теорію Боулбі до дитячої практики. На що потім і опиралась Петрановська.
Але це, мабуть, що єдиний мінус.
Книга щира, терапевтична і дуже адекватна. Дяк��ю, Інно. Продовжуй писати і втілювати місію. Ти робиш дуже цінні для світу речі!
April 21, 2025
Книга, яка легко і приємно читалася. Написана доступно, але якщо ви вже як і я бачили інтервю авторки - то багато інформації повторюється.
Інна займається важкою та дуже корисною роботою, що справді допомагає дітям. Цей шлях цікавий, але непростий (з нашими то бюрократичними системами)
Я не завжди відчувала, що вона може промовляти до звичайних людей. Бо все-таки можливість поїхати у відпустку від післяпологової депресії, найняти декілька нянь, відвідувати дорогих спеціалістів - це більше про привілей. Це не давало побачити картину цілою - звісно, що з грошима - набагато легше жити.
Чудова просвітницька книжка і про становлення себе і про усиновлення.
Інна займається важкою та дуже корисною роботою, що справді допомагає дітям. Цей шлях цікавий, але непростий (з нашими то бюрократичними системами)
Я не завжди відчувала, що вона може промовляти до звичайних людей. Бо все-таки можливість поїхати у відпустку від післяпологової депресії, найняти декілька нянь, відвідувати дорогих спеціалістів - це більше про привілей. Це не давало побачити картину цілою - звісно, що з грошима - набагато легше жити.
Чудова просвітницька книжка і про становлення себе і про усиновлення.
May 30, 2025
Дуже хороша книжка-історія Інни, яка надихає. Не лише на материнство чи усиновлення, а на любов- перш за все до себе. І тоді легше огорнути нею близьких та рідних людей.
October 7, 2025
Перша частина схожа на збірник постів в інстаграмі, ніякої структури, часові проміжки стрибають від університету до дитинства і від дитинства до покупки квартири з чоловіком. Часто заголовки мають мало спільного з самим розділом. Друга частина має трошки кращу структуру, певне від того, що сама тема більш бюрократична, тому там важче йти за потоком думок. Та й сама тема дуже важлива і гарно показна. Загалом моя оцінка 3/5
June 22, 2025
Трохи книгу Інни Мірошниченко «Ми знайдемо свого Марселя».
1.Мені подобається, що вона щиро й без прикрас (принаймні мені так здалося) розповідає про своє дитинство-це дозволяє краще її зрозуміти.
2.Мені також подається, що Інна не ідеалізує повсякденне життя з власними дітьми та дітьми, народженими серцем.
3.Мені надзвичайно(ціле слово з великих літер) подобається, що вона відкрито говорить про процес усиновлення і ті перешкоди, які доводиться долати. Вона не приховує, наскільки ця «сфера» є корумпованою, і найголовніше-намагається щось змінити.
4.Мені не до вподоби, що вона часто приймає рішення імпульсивно, а її чоловік реагує в стилі: «Так, звісно».
5. Найгірше-це список рекомендованої літератури і Петрановська, яка там заблукала. Звісно, тут є причина «а що єслі на всій Землє нету лутшого детского психолога» - перебільшено мною і доведено до абсурду. Але суть ж зрозуміла суть.
1.Мені подобається, що вона щиро й без прикрас (принаймні мені так здалося) розповідає про своє дитинство-це дозволяє краще її зрозуміти.
2.Мені також подається, що Інна не ідеалізує повсякденне життя з власними дітьми та дітьми, народженими серцем.
3.Мені надзвичайно(ціле слово з великих літер) подобається, що вона відкрито говорить про процес усиновлення і ті перешкоди, які доводиться долати. Вона не приховує, наскільки ця «сфера» є корумпованою, і найголовніше-намагається щось змінити.
4.Мені не до вподоби, що вона часто приймає рішення імпульсивно, а її чоловік реагує в стилі: «Так, звісно».
5. Найгірше-це список рекомендованої літератури і Петрановська, яка там заблукала. Звісно, тут є причина «а що єслі на всій Землє нету лутшого детского психолога» - перебільшено мною і доведено до абсурду. Але суть ж зрозуміла суть.
June 5, 2025
Це надважлива книжка! Тішуся, що українською стає все більше книжок на такі важливі теми, як усиновлення.
Read
April 8, 2025Дякую дякую дякую! Для мене ця книга спочатку про автобіографію (жанр,який я дуже люблю,а особливо коли слідкуєш за людиною в соц мережах і завжди спочатку відкриваєш її сторіс,а потім вже ідеш читати дірект (для мене це показник найвищої якості😅)). А потім ця книга про щось магічне. Чесно,я не знаю які слова написати. Я проковтнула цю книгу і бажаю всім пережити такі емоції,як пережила я. Мені 23 роки,я ще навіть не думаю про своїх біологічних діточок,але те що кожний усиновлений на моєму шляху (після цієї книги) буде герой перед яким я буду вклоняти голову-факт. Я хочу і буду любити всіх цих людей❤️ дякую за цю книгу❤️
July 15, 2025
Чудова історія, така щира і така справжня.
Про виклики материнства, складнощі усиновлення. Інна так поступово і дуже вдало проводить нас своєю історією, де ключовим стає дозвіл бути неідеальною. Головне - бути поруч і любити. І це стосується як себе, так і своїх дітей.
Захоплююсь родиною Мірошниченко і дуже вдячна за цю історію! 🥰
Про виклики материнства, складнощі усиновлення. Інна так поступово і дуже вдало проводить нас своєю історією, де ключовим стає дозвіл бути неідеальною. Головне - бути поруч і любити. І це стосується як себе, так і своїх дітей.
Захоплююсь родиною Мірошниченко і дуже вдячна за цю історію! 🥰
July 8, 2025
Не знаю, чи справила б на мене те саме враження фізична книга (хоча видання ну дуже гарне! руки чесались купити), але прожити цю історію в аудіо форматі було чудовим рішенням 🥹 Інна сама її начитує, що надзвичайно наблизило мене до її історії, від дитинства та дорослішання до її становлення як адвокатки та досвіду всиновлення.
Деякі моменти (особливо про дитинство) дуже резонували, змушували стримувати сльози, деякі ж - слухала "похапцем" (за що і зняла одну зірку для себе, хоча розумію, чому авторка їх висвітила).
Але загалом історія дуже щемлива. Дякую Інні за те, що поділилась нею ❤️
Деякі моменти (особливо про дитинство) дуже резонували, змушували стримувати сльози, деякі ж - слухала "похапцем" (за що і зняла одну зірку для себе, хоча розумію, чому авторка їх висвітила).
Але загалом історія дуже щемлива. Дякую Інні за те, що поділилась нею ❤️
May 23, 2025
Дуже сподобалася книжка. Узагалі люблю автобіографічний формат, коли дізнаєшся про життя вже відомої людини головне - як вона почувалася в тій чи іншій ситуації і що до цього призвело. Це все потім дуже класно обмірковується через призму власного досвіду. Десь навіть допомагає відпустити тривоги вже твого життя.
Тема дітей-сиріт та їхнього усиновлення розбиває серце, але про неї однозначно варто писати, читати, говорити, кричати і пам'ятати, бо там ой як багато неочевидних речей.
Тема дітей-сиріт та їхнього усиновлення розбиває серце, але про неї однозначно варто писати, читати, говорити, кричати і пам'ятати, бо там ой як багато неочевидних речей.
September 4, 2025
Дуже легко читається, як більшість мемуарів. Частини з автобіографією чудові - цікаво читати про життя людини, яка наважилась на всиновлення. Частини з порадами, як жити - такі собі, не зрозуміла сенс їх наявності.
Як на мене, слабка редактура, бо в останніх розділах були повторювані епізоди, що виривало з неперервності розповіді.
Як на мене, слабка редактура, бо в останніх розділах були повторювані епізоди, що виривало з неперервності розповіді.
May 27, 2025
Цю книгу я замовила давно, як тільки оголосили передзамовлення. Але коли вона прийшла, у мене стався нечитун. І я розуміла, що книга читатиметься досить легко, бо я давненько стежу за Інною і розумію, яка в неї подача матеріалу: вона навіть важку тему вміє подати простими словами. Але цю книгу я хотіла читати з бажанням: щоб проникнутися нею, а не просто прочитати, бо так треба. Не знаю, скільки б ще та книга чекала, поки пройде мій нечитун, але змотивувала мене сторіз Інни, що вона буде у Львові і можна буде прийти на обговорення книги. Ну й все, далі як в тумані - книгу прочитала за 3 підходи. Це той випадок, коли очікування = реальність. Багато чого я вже читала у профілі Інни чи їхніх з чоловіком інтерв'ю, але мати все це зібрано в одному місці - дуже круто.
Отже, книга - автобіографія адвокатки, яка з чоловіком на даний момент забрали двох дітей з дитячих будинків. Десь 90% книги відгукнулося, тому точно рекомендую, особливо, якщо вам цікавий такий жанр і тема всиновлення. Написано дійсно легко, але тим не менше місцями пробирає до сліз.
Я спочатку нічого не занотовувала, бо, здавалося, пів книжки розберу на цитати, та потім все ж трошки виписала - те, що або сподобалося, або відгукується у нашому співжитті з чоловіком.
Принцип, за яким я живу останні кілька років: "В переважній більшості випадків усе вирішує режим "не турбувати". Не знаєш про проблему - не переймаєшся нею."
Дуже близько до того, як живе наша сім'я: "Ми є одне в одного, щоб я витягувала його за вуха й іноді по��снювала, що світ не такий рожевий, а він поливає мене водичкою, аби я не спалила все навколо."
Мія ❤️: "А якщо цих дітей можна забрати в сім'ю, а ми і є сім'я, у якої є місце, чому ми не можемо забрати їх до себе?"
Вмію і практикую 😄 "Кричати можна і мовчки."
То прям я 🙃: "У житті я говорю дуже швидко, мої аудіоповідомлення ви ніколи не поставите на х2".
Ви маєте дати любов, а інше дасть природа.
Значення слів сильно переоцінюють.
Діти в інституційних закладах не мають мрій.
Ви колись раділи тому, що дитина вам бреше? - А я раділа.
Отже, книга - автобіографія адвокатки, яка з чоловіком на даний момент забрали двох дітей з дитячих будинків. Десь 90% книги відгукнулося, тому точно рекомендую, особливо, якщо вам цікавий такий жанр і тема всиновлення. Написано дійсно легко, але тим не менше місцями пробирає до сліз.
Я спочатку нічого не занотовувала, бо, здавалося, пів книжки розберу на цитати, та потім все ж трошки виписала - те, що або сподобалося, або відгукується у нашому співжитті з чоловіком.
Принцип, за яким я живу останні кілька років: "В переважній більшості випадків усе вирішує режим "не турбувати". Не знаєш про проблему - не переймаєшся нею."
Дуже близько до того, як живе наша сім'я: "Ми є одне в одного, щоб я витягувала його за вуха й іноді по��снювала, що світ не такий рожевий, а він поливає мене водичкою, аби я не спалила все навколо."
Мія ❤️: "А якщо цих дітей можна забрати в сім'ю, а ми і є сім'я, у якої є місце, чому ми не можемо забрати їх до себе?"
Вмію і практикую 😄 "Кричати можна і мовчки."
То прям я 🙃: "У житті я говорю дуже швидко, мої аудіоповідомлення ви ніколи не поставите на х2".
Ви маєте дати любов, а інше дасть природа.
Значення слів сильно переоцінюють.
Діти в інституційних закладах не мають мрій.
Ви колись раділи тому, що дитина вам бреше? - А я раділа.
August 17, 2025
Дуже цікава і емоційна книга. І хоч я давно слідкую за Інною і багато чого про Марселя і Ангеліну я знала, але читати було дуже цікаво також.
Зняла бал за рекомендацію книг російської психологині. І хоч, за словами Інни, «аналогів їй нема», якось ну дуже зараз не в тему це 🤷🏼♀️
Зняла бал за рекомендацію книг російської психологині. І хоч, за словами Інни, «аналогів їй нема», якось ну дуже зараз не в тему це 🤷🏼♀️
September 13, 2025
Чудова книга. Дуже легко читається хоч піднімаються непрості теми. Мені сподобалась щирість та чесність у викладених рядках, підняло всередині багато емоцій. Дякую, що поділились історією!
Read
September 15, 2025Цікаво. Розумна жінка, розповідає як долала життеві складнощі, про відносини з батьками з чоловіком, дітьми, роботу, про болючу тему усиновлення.
+ приклади книг, які їй допомогли
+ приклади книг, які їй допомогли
Read
October 14, 2025В саме ❤️
April 16, 2025
Дуже рідко - читай ніколи - не залишаю відгуки про книгу. Але в даному випадку не змогла пройти мимо.
Ця історія чіпляє до глибини душі. Проковтнула за два дні. Не могла стримати сльози над останніми розділами. Історія авторки хоч і геть інша, але настільки близька та знайома.
Хочу подякувати авторці за цю історію, за щирість та вразливість.
Ця історія чіпляє до глибини душі. Проковтнула за два дні. Не могла стримати сльози над останніми розділами. Історія авторки хоч і геть інша, але настільки близька та знайома.
Хочу подякувати авторці за цю історію, за щирість та вразливість.
November 15, 2025
Неймовірний та дуже дуже чесний діалог з читачем!
Рекомендую
Рекомендую
May 2, 2025
дуже важлива книга, особливо зараз у такий час, особливо для українців та українських дітей.
завдяки Інні та її блогу нещодавно побачила цю жахливу картину у дитбудинках. я дитиною у школі чула розповіді як з дітьми поводилися там, пробували спільно школою допомагати із речами, але ніхто й уявити не міг, що проблема аж така і що потрібно ще її розгрібати й розгрібати, щоб вирішити та покращити ситуацію. книга буде корисною як для батьків, які всиновили чи планують, так і загалом для всіх, щоб розуміти через що проходять усиновлювачі та усиновлені діти та бути більш емпатичними.
завдяки Інні та її блогу нещодавно побачила цю жахливу картину у дитбудинках. я дитиною у школі чула розповіді як з дітьми поводилися там, пробували спільно школою допомагати із речами, але ніхто й уявити не міг, що проблема аж така і що потрібно ще її розгрібати й розгрібати, щоб вирішити та покращити ситуацію. книга буде корисною як для батьків, які всиновили чи планують, так і загалом для всіх, щоб розуміти через що проходять усиновлювачі та усиновлені діти та бути більш емпатичними.
April 12, 2025
Надихаюча книжка, яка дуже приємно та легко читається, та однозначно викликає ще більше захоплення внутрішньою силою авторки. Мені особисто заважало тільки те, що багато історій вже були озвучені в інших форматах: інтервʼю та постах, і тому місцями було відчуття, що додаються пазли в існуючу картину, але трошки бракувало можливості сприйняти книгу цілісно, як окремий «продукт».
April 22, 2025
Я запитую у себе, а про що ця книжка? Про жінку, що має просто колосальну внутрішню силу? Про те, що у житті є простір не тільки для раціонального? Про те, як відбувається усиновлення у реальному житті? Про те, наскільки важливо мати ресурс? У ній, насправді, є пошук та віднайдення відповідей і а усі ці питання, але є щось більше - натхнення, бажання рухатися вперед, і класна життєва філософія. Дякую, відгукнулось.
May 19, 2025
Як дівчині, яка росла в Донецьку на кілька років старшою за авторку, мені було трохи ніяково читати про безгрошівʼя і купівлю нових підборів в одному реченні. Але я не хочу мірятися (не)статками, бо ця книга не про це.
Вона важлива всім, хто думає про материнство, усиновлення, шлях жінки в нашому світі. Трохи заздрю авторці, що з нею працюють всі ці езотеричні штуки, бо виглядають вони заманливо. А може, я просто не знайшла ще свого остеопата 🤣 але знати джерело своєї сили і відновлення потрібно всім, навіть якщо у вас немає дітей. В школі усиновлювачів навіть ціле заняття присвячують ресурсу: чи розумієте ви, як поновити свої сили простими і швидкими способами? Бо дитина в адаптації натисне на всі ваші больові точки і змусить подивитися в таке дзеркало, яке ви б воліли заховати подалі.
Ми поки не знайшли свого Марселя, інколи здається, що і не знайдемо — парадоксально, правда? В країні ж стільки сирот! Але після розуміння того, як система працює, руки трохи опускаються. Але надія є, вона є завжди, і я вдячна Інні за її роботу по моніторингу закладів, популяризації усиновлення, наставництва.
Вона важлива всім, хто думає про материнство, усиновлення, шлях жінки в нашому світі. Трохи заздрю авторці, що з нею працюють всі ці езотеричні штуки, бо виглядають вони заманливо. А може, я просто не знайшла ще свого остеопата 🤣 але знати джерело своєї сили і відновлення потрібно всім, навіть якщо у вас немає дітей. В школі усиновлювачів навіть ціле заняття присвячують ресурсу: чи розумієте ви, як поновити свої сили простими і швидкими способами? Бо дитина в адаптації натисне на всі ваші больові точки і змусить подивитися в таке дзеркало, яке ви б воліли заховати подалі.
Ми поки не знайшли свого Марселя, інколи здається, що і не знайдемо — парадоксально, правда? В країні ж стільки сирот! Але після розуміння того, як система працює, руки трохи опускаються. Але надія є, вона є завжди, і я вдячна Інні за її роботу по моніторингу закладів, популяризації усиновлення, наставництва.
September 21, 2025
Історія дуже щира, відверта. Пані Інна розповідає про себе, про своє життя, що дає енергію і які бувають складні моменти. Я очікувала трошки іншої книги, все таки назва мене наштовхнула на те, що основне в цій книзі буде тема усиновлення, і варто зазначити, що тільки останні розділи присвячені цьому, але які❤️🩹. Тут більше про зростання, карʼєру, розвиток, про материнство в цілому. Книга не стає від цього гіршою, просто трохи не та назва, як на мене.
July 1, 2025
Мінус бал за усі ізотеричні нотки та згадки у книзі. За разом і за російську авторку, згадану там. Але, ну що ж, робити це в сучасній Україні, це свідомо очікувати такі відгуки.
Я, можливо, не зовсім вловила, стосунок ранніх років в Донецьку та інших особистих моментів на шляху до усиновлення. На такому матеріалі можна було й окремо книгу писати) Але те що про батьківство з усиновленими дітьми почали говорити досить голосно - цінно. Тому за це великий + книги загалом.
Я, можливо, не зовсім вловила, стосунок ранніх років в Донецьку та інших особистих моментів на шляху до усиновлення. На такому матеріалі можна було й окремо книгу писати) Але те що про батьківство з усиновленими дітьми почали говорити досить голосно - цінно. Тому за це великий + книги загалом.
October 10, 2025
При всій повазі до Інни, це не книга, а максимум - щоденник подруги, дещо хаотичний та «не вилизаний». Дочитала тільки з поваги до авторки. До того ж, все, про що написала Інна, мені вже було відомо, тому що я захоплююся нею як особистістю, і передивилась всі її інтервʼю. Тексту книги дуже потрібний художній редактор.
December 22, 2025
Колись у 8му класі, я разом із однакласниками і вчителями була в дитячому будинку - ми принесли зібрані одяг та канцелярію для діток і прийшли провести час із ними. Після цих відвідин, повертаючись додому, я плакала, а вдома дякувала батькам, що виросла не в сиротинці. Найбільше, що мене вразило в цих дітях, навіть не їх занедбаність, а дуже дорослий приречений погляд. В очах маленьких дворічних дітей було стільки дорослості, ніби в цьому житті їм вже все зрозуміло.
Таких волонтерських походів у мене було кілька, і чим старшою я ставала, тим більше впевнювалась, що такі одноразові акції зовсім неефективні. У книзі Інни Мірошниченко я знайшла підтвердження цим словам.
«Ми знайдемо свого Марселя» - це надзвичайно відверта розповідь авторки про все своє життя від дитинства в Донецьку до чотирьох дітей, щасливого шлюбу і успішної юридичної практики. При всій повазі до особистості авто��ки і її неймовірно важливої роботи, я не можу хвалити цю книгу. Це написано аж надто простенько, в тексті є не тільки відверта реклама фітнес-курсів Інни, а й рекомендація книг московитської авторки. Та блін ну це ж не єдиний спеціаліст з дитячої психології на увесь світ!
Я кілька разів хотіла покинути книгу, та рада, що все ж дочитала, бо отримала те, чого очікувала, хоч і дуже коротко. Мені завжди цікаво було, що мотивує людей усиновлювати дітей, які труднощі і виклики стають перед ними в процесі усиновлення і адаптації дитини. Пані Інна розповідає про свій досвід усиновлення двох дітей, про ту надзвичайно важливу правову роботу, яку вона почала, стикнувшись із системою.
Якщо описати цю книгу одним реченням, я б сказала: забагато ідеальної Інни і замало про досвід усиновлення. Але такі книги потрібні, щоб надихнути когось стати усиновлювачам чи наставником або чесно відповісти собі на запитання: «чому я хочу всиновити дитину?» «Чи готовий я пройти цей шлях і до усіх тих складнощів, з якими доведеться стикнутись».
Таких волонтерських походів у мене було кілька, і чим старшою я ставала, тим більше впевнювалась, що такі одноразові акції зовсім неефективні. У книзі Інни Мірошниченко я знайшла підтвердження цим словам.
«Ми знайдемо свого Марселя» - це надзвичайно відверта розповідь авторки про все своє життя від дитинства в Донецьку до чотирьох дітей, щасливого шлюбу і успішної юридичної практики. При всій повазі до особистості авто��ки і її неймовірно важливої роботи, я не можу хвалити цю книгу. Це написано аж надто простенько, в тексті є не тільки відверта реклама фітнес-курсів Інни, а й рекомендація книг московитської авторки. Та блін ну це ж не єдиний спеціаліст з дитячої психології на увесь світ!
Я кілька разів хотіла покинути книгу, та рада, що все ж дочитала, бо отримала те, чого очікувала, хоч і дуже коротко. Мені завжди цікаво було, що мотивує людей усиновлювати дітей, які труднощі і виклики стають перед ними в процесі усиновлення і адаптації дитини. Пані Інна розповідає про свій досвід усиновлення двох дітей, про ту надзвичайно важливу правову роботу, яку вона почала, стикнувшись із системою.
Якщо описати цю книгу одним реченням, я б сказала: забагато ідеальної Інни і замало про досвід усиновлення. Але такі книги потрібні, щоб надихнути когось стати усиновлювачам чи наставником або чесно відповісти собі на запитання: «чому я хочу всиновити дитину?» «Чи готовий я пройти цей шлях і до усіх тих складнощів, з якими доведеться стикнутись».
Displaying 1 - 30 of 49 reviews