What do you think?
Rate this book
Люна
"Люна" — це не повість про собаку, хоча і про собаку, та й не одну, там також є. Це пронизлива збірка коротких текстів, кожен з яких проникає глибоко всередину і потім довго не відпускає.
Тексти збірки дихають кожним словом, читаючи їх, чуєш спів птахів, шелестіння трави, намацуєш жорстку кору старих дерев чи пухнасте хутро сусідських котів.
Ця книга – про любов. Любов до всього живого і справжнього, яке оточує людину змалку і супроводжує протягом усього життя.
Тарас Прохасько, автор книги: "Пес удома потрібний для того, щоби любити якесь життя, якусь повноцінну особу іншого рівня свідомості. Щоби у спостереженні, дбанні і спілкуванні мати можливість порозуміння розумів різних видів. Виявляється, що саме завдяки Люні я найкраще пам'ятаю світ свого щодення якраз тих її десяти років."
Тексти збірки дихають кожним словом, читаючи їх, чуєш спів птахів, шелестіння трави, намацуєш жорстку кору старих дерев чи пухнасте хутро сусідських котів.
Ця книга – про любов. Любов до всього живого і справжнього, яке оточує людину змалку і супроводжує протягом усього життя.
Тарас Прохасько, автор книги: "Пес удома потрібний для того, щоби любити якесь життя, якусь повноцінну особу іншого рівня свідомості. Щоби у спостереженні, дбанні і спілкуванні мати можливість порозуміння розумів різних видів. Виявляється, що саме завдяки Люні я найкраще пам'ятаю світ свого щодення якраз тих її десяти років."
64 pages, Paperback
Published January 1, 2025
7 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
September 15, 2025
Я захоплююсь вмінням Тараса Прохаська відчувати, підмічати і підбирати прекрасні слова, щоб все це описати. Мені видається, що він таки знає цей "божо-людський розмовник"(як він називає рослини), і намагається поділитися з нами, донести свої "спалахи, які роблять нестрашною темність."
Споглядання природи викликає роздуми про людей. В описах щоденних дрібниць проглядає щось важливе. Треба лише прислухатися і навчитися розуміти, спостерігати і робити висновки, побачити сигнал у передчасному цвітінні лип, знайти аналогії в міжвидовій конкуренції рослин на певній території... Нам є чому навчитись у природи, нам є про що задуматись, спостерігаючи за нею.
Кожен раз, коли читаю тексти Прохаська, мені стає так тепло на душі. А що вже говорити про цю книгу(вона новенька, 2025 року), вона видалась мені особливо близькою, адже вона про природу - і про домашніх улюбленців, і про диких тварин, і про рослини, і про сніг ...
Думаю, ця книга буде серед тих, які найбільше запам'ятаються мені за цей рік. Це той випадок, коли майже кожне слово відгукувалось в моїй душі; коли робиш перерви в читанні, але не тому, що не подобається, а тому що треба трохи заспокоїтись від думок і емоцій, які переповнюють.
"...найкраще ділить людей саме за снігом - ті, що завжди на снігу, ті, хто ніколи його не запізнав, ті, у яких є певний сніжний розпорядок, ті, які до снігу добралися, ті, які від снігу втікають, ті, які на снігу вмирають, і ті, хто завдяки снігові виживає."
"Впродовж кількох попередніх років зима була якась дірява. Або латана. Все залежить від наочної оцінки поверхні землі і смислових акцентів."
Споглядання природи викликає роздуми про людей. В описах щоденних дрібниць проглядає щось важливе. Треба лише прислухатися і навчитися розуміти, спостерігати і робити висновки, побачити сигнал у передчасному цвітінні лип, знайти аналогії в міжвидовій конкуренції рослин на певній території... Нам є чому навчитись у природи, нам є про що задуматись, спостерігаючи за нею.
Кожен раз, коли читаю тексти Прохаська, мені стає так тепло на душі. А що вже говорити про цю книгу(вона новенька, 2025 року), вона видалась мені особливо близькою, адже вона про природу - і про домашніх улюбленців, і про диких тварин, і про рослини, і про сніг ...
Думаю, ця книга буде серед тих, які найбільше запам'ятаються мені за цей рік. Це той випадок, коли майже кожне слово відгукувалось в моїй душі; коли робиш перерви в читанні, але не тому, що не подобається, а тому що треба трохи заспокоїтись від думок і емоцій, які переповнюють.
"...найкраще ділить людей саме за снігом - ті, що завжди на снігу, ті, хто ніколи його не запізнав, ті, у яких є певний сніжний розпорядок, ті, які до снігу добралися, ті, які від снігу втікають, ті, які на снігу вмирають, і ті, хто завдяки снігові виживає."
"Впродовж кількох попередніх років зима була якась дірява. Або латана. Все залежить від наочної оцінки поверхні землі і смислових акцентів."
January 2, 2026
«Навіть тоді, коли спалах згас і знову стало темніше, уміти памʼять про спалахи зробити своїм досвідом перебування у темності».
Displaying 1 - 2 of 2 reviews