Після анонсу коміксу «Танкістка» Алана Мартіна та Джеймі Г’юлета пройшло вже досить багато часу, що багато поціновувачів мальописів уже не мали надії побачити класику британської коміксової культури українською мовою. Тому, коли проект почав показувати признаки життя, це стало надзвичайно хорошою новиною. А тепер уже навіть тримаю це велико-форматне видання від видавництва Other Comix (імпринт UA Comix якщо що) в руках.
Але, що це за видання і чим воно відрізняється від оригінальних коміксів? Ці короткі історії, які мали п’ять і більше сторінок, почали виходити в далекому 1988 році, ще в британському журналі «Deadline», і були чорно-білими. Далі, після того, як ці комікси набули популярності, то були перевидані окремими томами, кожен із яких містив у собі кілька цих коротких історій про екстравагантну Танкістку. І вже через багато років потому, видавництво Titan Comics вирішило ще раз перевидати ці старі комікси, але вже в кольорі, фарбуванням яких займалася колористка Трейсі Бейлі. Так би мовити, «осучаснити» малюнок для нових читачів. І саме таке кольорове видання вийшло друком і в нас українською мовою. Це не є якась нова практика й таку долю спіткало, для прикладу, серії коміксів «Усаґі Йоджімбо» Стена Сакая чи «Ходячі мерці» Роберта Кіркмана.
Описати сюжет цих коміксів чи цього тому складно, оскільки в ньому відсутня послідовна сюжетна лінія. Однак головною героїнею завжди є Танкістка, або Ребекка Бак, яка мешкає в постапокаліптичній Австралії, що стала пустелею після природної чи ядерної катастрофи. Світ наповнений кенгуру-мутантами, а вода перебуває в приватній власності. Незважаючи на суворі умови життя, Танкістка не втрачає почуття гумору й не підкоряється владі. У перших кількох випусках першого тому на неї чекають різні пригоди: романтична зустріч із кенгуру, переляк президента через відсутність калоприймача, переслідування небезпечних мисливців за головами, викрадання улюбленого пива, знайомство з дівчиною-реактивницею чи дівчиною-підводницею і заохочення свого кенгуру-бойфренда до боксу. Незважаючи на складнощі, Танкістка виконує різні ролі в цих коміксах: військової, найманки, кур’єрки чи агентки-провокаторки. Вона погоджується на будь-яку роботу, яка добре оплачується, щоб збільшити свій добробут.
Основна сутність Танкістки характеризується зухвалістю, неввічливістю та грайливим почуттям гумору. Вона гучна, палить цигарки й дуже імпульсивна. Вона насолоджується випадковими актами насильства й сексу. Вона нічого не продумує, а це означає, що ви ніколи не знаєте, що станеться далі. Єдине, що тут можна назвати стабільним — це те, що вона нікого не слухає. У 1990-х роках це був новаторський комікс із нецензурною, грубою, незалежною та бажаною дівчиною, яка любила друзів і коханого кенгуру. Незважаючи на свої недоліки, Танкістка, безсумнівно, була унікальною у власний спосіб від самого початку. Що і подобалося читачам, адже вони хотіли бути на її місці. Стиль оповіді Алана Мартіна досліджує, як сатиричний гумор, так і скатологічний гумор, тоді як малюнок Джеймі Г’юлетта із часом еволюціонує від густих, хаотичних мазків до більш прямих й кутастих ліній, які точно впізнають шанувальники його пізніших проектів.
Художник Джеймі Г’юлетт надихався британським панк-гуртом The Undertones, і якщо ви не знайомі з ними, можете поцікавитися їхньою творчістю. А вже пізніше став частиною проекту The Gorillaz, британського віртуального музичного гурту, візуальний стиль до кліпів якого багато хто пам’ятає. Малюнок Г’юлетта — дикий, сміливий і дуже деталізований — черпає натхнення, як із панк-культури, так і з Looney Tunes (анімаційний серіал від Warner Bros.). Його власне мистецьке бачення привело його до великої популярності, як і в мальописній царині, так і в музичній.
Ось це кольорове видання зображує культурну значущість у британській історії, якої Танкістка досягла із часом. Розпочавшись, як самвидавничий концепт двох студентів коледжу, ця героїня менш, ніж за десять років стала предметом численних антологій. І поміж підлітків Британії здобула великої популярності. Але виникає багато питань чи надалі вона є актуальною для сучасного читача. Тут можна сперечатися довго, але думаю більше ні, аніж так. Та залишається мальованою історією, яку цікаво досліджувати, як і будь-яку класику в мальописах чи інших видах мистецтва, і має мати своє місце на полиці. Це не є збірка, яку візьмеш і прочитаєш за один раз, поринувши в сюжет із головою. Краще виділити кілька днів, де кожного дня прочитаєш дві чи три історії, щоб не перевантажувати себе тим усім безладом, що там відбувається. Одним словом, купуйте та пробуйте. І ще добре, що видавництво вирішило надрукувати цей комікс у великому формату, це дуже допомагає під час читання через велику кількість тексту та дрібних деталей.