What do you think?
Rate this book
Звичайна
332 pages, Hardcover
Published April 17, 2025
1 person is currently reading
18 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 42 reviews
July 13, 2025
Людство ховається від загадкових мутованих тварин у спеціально організованих поселеннях, які називаються Плантаціями. За їх межами — дикий і небезпечний ліс, зруйновані міста й люди, які давно втратили людяність.
Лета — звичайна дівчина з Плантацій. Її життя — спокійне, передбачуване, комфортне. Усе на своїх місцях, усе розкладене по поличках. Але саме в цій впорядкованості бракує головного — імпульсу. Це життя, у якому можна плисти за течією, не прагнучи більшого.
І все змінюється, коли її викрадає… дятел.
Як кажуть: «жарт смішний — ситуація страшна».
А смішного в цій книжці більш ніж достатньо: і дотепні шпички між персонажами, і шикарний рівень самоіронії головної героїні.
Світ простий і зрозумілий. Якщо боїтеся складної світобудови з мільйоном нюансів — не хвилюйтеся. Тут усе логічно, доступно й навіть новачок у жанрі розбереться без проблем.
Любовна лінія — розкішна. Є взаєморозуміння, підтримка, жарти, пристрасть і взаємодопомога. Є й пікантні сцени (трохи), написані легко й природно.
Розвиток головної героїні — відчутний. Без суперсил і завищених амбіцій вона проходить шлях через власні страхи, вчиться приймати себе і нарешті розуміє, чого хоче від життя.
Стиль авторки — окреме задоволення. Оригінальні мовні звороти, метафори, порівняння — усе влучно, в міру і на своєму місці.
На початку книги засмутилась через «непричесаний» текст — але це питання до редактора, а не до авторки. Якщо хтось його побачить, то попросіть дістати руки зі сраки. За це зняла 1 зірку
Драми тут немає.
Якщо шукаєте історію, яка допоможе розслабитись після важкого дня — ось вона, ваша таблетка. Не така, як у головної героїні, звісно, але ефект такий самий приємний.
Дякую Лілії Кухарець за можливість прочитати книгу до її офіційного виходу.
Більше відгуків в тгк Літературна кома
Лета — звичайна дівчина з Плантацій. Її життя — спокійне, передбачуване, комфортне. Усе на своїх місцях, усе розкладене по поличках. Але саме в цій впорядкованості бракує головного — імпульсу. Це життя, у якому можна плисти за течією, не прагнучи більшого.
І все змінюється, коли її викрадає… дятел.
Як кажуть: «жарт смішний — ситуація страшна».
А смішного в цій книжці більш ніж достатньо: і дотепні шпички між персонажами, і шикарний рівень самоіронії головної героїні.
Світ простий і зрозумілий. Якщо боїтеся складної світобудови з мільйоном нюансів — не хвилюйтеся. Тут усе логічно, доступно й навіть новачок у жанрі розбереться без проблем.
Любовна лінія — розкішна. Є взаєморозуміння, підтримка, жарти, пристрасть і взаємодопомога. Є й пікантні сцени (трохи), написані легко й природно.
Розвиток головної героїні — відчутний. Без суперсил і завищених амбіцій вона проходить шлях через власні страхи, вчиться приймати себе і нарешті розуміє, чого хоче від життя.
Стиль авторки — окреме задоволення. Оригінальні мовні звороти, метафори, порівняння — усе влучно, в міру і на своєму місці.
На початку книги засмутилась через «непричесаний» текст — але це питання до редактора, а не до авторки. Якщо хтось його побачить, то попросіть дістати руки зі сраки. За це зняла 1 зірку
Драми тут немає.
Якщо шукаєте історію, яка допоможе розслабитись після важкого дня — ось вона, ваша таблетка. Не така, як у головної героїні, звісно, але ефект такий самий приємний.
Дякую Лілії Кухарець за можливість прочитати книгу до її офіційного виходу.
Більше відгуків в тгк Літературна кома
October 13, 2025
Знаєте, це одна з тих книг, до якої от у мене взагалі не було жодних претензій. Мене влаштувало абсолютно все. По вайбу чогось згадалися «Той, хто біжить лабіринтом» і «Пʼята хвиля».
Отже, що у нас тут є:
✅ Ідея — топ. Постапокаліпсис — це точно щось новеньке. Респект авторці! Мені трохи наче і антиутопією попахує😉
✅ Лета. Мені сподобалась. Самоіронічна, відчайдушна, смілива. І зовсім не соромʼязлива, як виявилося🌚
✅ Саюліс. УВАГА УВАГА, любовний інтерес ГГ — не холодний буркотливий брюнет, повторюю, не брюнет! (Брюнетів обожнюю, але Саюліс! Ну це просто ковток свіжого повітря, таке сонечко).
✅ Гарячі сцени дуже сподобались. Красиво все описано, без оцих метафор всіляких.
✅ Інтрига присутня, дуже цікаво дізнатися звідки ж ті Інакші беруться. Тому що? Правильно, чекаємо другу частину💕
Отже, що у нас тут є:
✅ Ідея — топ. Постапокаліпсис — це точно щось новеньке. Респект авторці! Мені трохи наче і антиутопією попахує😉
✅ Лета. Мені сподобалась. Самоіронічна, відчайдушна, смілива. І зовсім не соромʼязлива, як виявилося🌚
✅ Саюліс. УВАГА УВАГА, любовний інтерес ГГ — не холодний буркотливий брюнет, повторюю, не брюнет! (Брюнетів обожнюю, але Саюліс! Ну це просто ковток свіжого повітря, таке сонечко).
✅ Гарячі сцени дуже сподобались. Красиво все описано, без оцих метафор всіляких.
✅ Інтрига присутня, дуже цікаво дізнатися звідки ж ті Інакші беруться. Тому що? Правильно, чекаємо другу частину💕
October 6, 2025
«…маєш все життя, увесь час і всі Простори, щоб знайти себе. Хіба це не захоплює?»
Світ після апокаліпсису, розподіл праці, Інакші, які чатують за межами Плантацій — таким змалювала світ авторка книги «Звичайна». І знаєте, цей світ, хоч я б і не хотіла жити в ньому, мене таки чимось заворожив. Я так чітко його собі уявила: закинуті міста, зелений ліс із печерами, та невеликі плантації, обмежені у можливостях.
Здається, що цей світ ще багато чого приховує. Але, думаю, що Лета та її друзі з усім розберуться. Бо ж Лета виявилась не такою звичайною, як вона і думала 😏 хоч дівчина завалює всі тести і не стає ні науковицею, ні циклівкою, ні відтворювачкою, ні творчинею. А просто — звичайною робітницею, збирачкою дров.
Та, здається, в долі інші плани. Бо якимось чином саме Лету викрадає Інакший — мутований птах — і відносить далеко в ліс, де дівчина знаходить Саюліса, який про виживання знає все. А може і не тільки про нього. Це точно збіг долі, чи якісь сили снують свої плани?
Власне з цього і починаються всі пригоди Лети, а також розкриття багатьох таємниць, повʼязаних і з нею, і зі світом. Книга побудована так, що більшу частину герої — добираються додому, тобто це як історія-подорож. Щось як у «Гобіті», тільки більш динамічно, і мені сподобалось навіть. Адже цією дорогою між героями зароджувались стосунки (дружні чи й не тільки?), а ще ставались перші випробування і розкриття деяких таємниць.
Втім мені більше подобається деталізованіший світ, більше описів і занурення. І власне цього в книзі трішки не вистачило. Вона легка, цікава, досить захоплива, але ніби хотілось ще і ще — ще про життя до катастрофи: що сталось і чому люди дійшли до такої системи? Більше про самі плантації, більше про розподіл, більше уваги тестам. Але це все дуже субʼєктивно. Бо якщо вам подобається динамічна і легка історія — це те, що треба.
Книга написана від першого обличчя, тому ми багато маємо роздумів Лети про її життя, а ще — про Саюліса 😏 ну він, звісно, такий грін флег і взагалі чудовий, що я Лету розумію) у книзі є кілька гарячих сцен 18+ 🔥 які непогано написані. Мені б хотілось ще мати розділи від обличчя Саюліса, бо він видався цікавим і має теж свої таємниці.
Тож у нас тут трішки фентезі, постапокаліптика поєднались із ромкомом. І вийшло цікаво! Українська література не перестає дивувати — і зараз можна знайти дуже різноманітні книжки на будь-який смак.
У цій історії мені ще сподобалась легка оповідь і приємний стиль авторки. Книга читалось швидко, динамічно, хотілось дізнатися, що далі буде з героями. Хоч от сама Лета мене трішки дивувала своєю поведінкою, інколи вона поводилась, як на мене не зовсім логічно. Проте хімія між нею і Саюлісом, а ще їхні кпини одне на одним — це було чарівно і чудово, мені сподобалось.
Були і невеликі зауваження до сюжету в мене — наприклад, як Лета знала про те, що у зброї є віддача? Як я зрозуміла, то на плантації не було її. Але це були незначні дрібні моменти, які загальні враження не зіпсували.
Беручи цю книгу, на вас чекає:
▪️постапокаліптика з дрібкою фентезі й ромкому;
▪️швидкий, динамічний сюжет;
▪️гарячі сцени 18+;
▪️він мисливець, вона — його учениця;
▪️виживання;
▪️мутовані тварини;
▪️гумор.
June 13, 2025
Звичайна - Лілія Кухарець 💚
сюжет: Лета - мешканка Тринадцятої плантації. Все в її житті розмірено, спокійно та розплановано. Але заваливши тести, які визначатимуть її майбутнє, дівчину відправляються до Лісу, працювати.. Та по дорозі, прямо з автівки, її викрадає Інакший птах, а згодом залишає в лісі.. Тож тепер Лета повинна вижити і повернутись до своєї домівки
жанр: роментезі
🟢постапокаліпсис;
🟢 виживання в дикій природі.
мої враження: я не дуже фанат фентезі, але це вже четверта фентезійна книжка за два тижні червня, і я готова поділитися, що саме мене зачепило цього разу.
Насамперед - ця книга дуже легка й проста. Її можна сприймати майже як казку. Вона не навантажує мозок складною побудовою світу: все логічно й зрозуміло. Одразу ясно, хто такі Інакші, хто мешканці плантацій, хто люди, а хто - порожні. Усі ці касти чітко виписані, і розібратися в них зовсім не складно.
Задумка прикольна, хоча спочатку я навіть трохи сміялася: ну серйозно, велетенська пташка викрадає дівчисько з авто. Але потім, коли почалася тема виживання Лети в дикій природі, коли з’явився Саюліс - все стало значно цікавіше.
Я взагалі дуже люблю постапокаліптичні сюжети: коли герої виживають, долають труднощі, мандрують і намагаються дістатися до якоїсь точки. А якщо ще й є любовна лінія - це взагалі топ. І це все тут є 🌝
Книга читається дуже легко. Я хотіла розтягнути її на три дні, але останні 250 сторінок проковтнула буквально за годину. Абсолютно не напружує, хоча є декілька пікантних сцен, тому - 18+.
Що ще важливо: немає драми. Це той рідкісний випадок, коли можна просто насолоджуватися історією. Проте зверніть увагу: це лише перша частина серії, а авторка залишає хорошу наживку на продовження, і я точно буду чекати, чим закінчиться історія Лети і Саюліса.
Рекомендую людям, які не хочуть занурюватися в складні вигадані світи з купою невідомих понять і багаторівневими конфліктами. Ця книга - для легкого, захопливого читання з приємним післясмаком.
4/5 💫
сюжет: Лета - мешканка Тринадцятої плантації. Все в її житті розмірено, спокійно та розплановано. Але заваливши тести, які визначатимуть її майбутнє, дівчину відправляються до Лісу, працювати.. Та по дорозі, прямо з автівки, її викрадає Інакший птах, а згодом залишає в лісі.. Тож тепер Лета повинна вижити і повернутись до своєї домівки
жанр: роментезі
🟢постапокаліпсис;
🟢 виживання в дикій природі.
мої враження: я не дуже фанат фентезі, але це вже четверта фентезійна книжка за два тижні червня, і я готова поділитися, що саме мене зачепило цього разу.
Насамперед - ця книга дуже легка й проста. Її можна сприймати майже як казку. Вона не навантажує мозок складною побудовою світу: все логічно й зрозуміло. Одразу ясно, хто такі Інакші, хто мешканці плантацій, хто люди, а хто - порожні. Усі ці касти чітко виписані, і розібратися в них зовсім не складно.
Задумка прикольна, хоча спочатку я навіть трохи сміялася: ну серйозно, велетенська пташка викрадає дівчисько з авто. Але потім, коли почалася тема виживання Лети в дикій природі, коли з’явився Саюліс - все стало значно цікавіше.
Я взагалі дуже люблю постапокаліптичні сюжети: коли герої виживають, долають труднощі, мандрують і намагаються дістатися до якоїсь точки. А якщо ще й є любовна лінія - це взагалі топ. І це все тут є 🌝
Книга читається дуже легко. Я хотіла розтягнути її на три дні, але останні 250 сторінок проковтнула буквально за годину. Абсолютно не напружує, хоча є декілька пікантних сцен, тому - 18+.
Що ще важливо: немає драми. Це той рідкісний випадок, коли можна просто насолоджуватися історією. Проте зверніть увагу: це лише перша частина серії, а авторка залишає хорошу наживку на продовження, і я точно буду чекати, чим закінчиться історія Лети і Саюліса.
Рекомендую людям, які не хочуть занурюватися в складні вигадані світи з купою невідомих понять і багаторівневими конфліктами. Ця книга - для легкого, захопливого читання з приємним післясмаком.
4/5 💫
June 18, 2025
Перша книга дилогії "Звичайна" Лілії Кухарець — це постапокаліптична історія про внутрішню трансформацію, свободу вибору та силу звичайної людини. Назва «Звичайна» тут глибоко іронічна. За цією звичайністю ховається щось набагато масштабніше, потенціал до змін, пошук себе і розуміння справжнього.
Події розгортаються у вигаданому, але тривожно знайомому світі після катастрофи. Люди живуть у колоніях, суворо поділені на касти, де кожен мусить виконувати відведену роль.
Головна героїня Лета, "звичайна", тобто без особливих умінь чи амбіцій, має змиритися з роллю простої робітниці. Вона ніколи не мріяла про інше життя, доки несподівано не опиняється в дикій природі, викрадена птахою.
Саме в лісі, який на перший погляд є лише символом хаосу й загрози, Лета починає переосмислювати себе, зустрічає Саюліса таємничого чоловіка з власним болем і тінню минулого і вперше намагається приймати власні рішення.
Одне з найцінніших тем у книзі те, як тонко авторка передає вразливість. Не як слабкість, а як спосіб бути справжнім. Обоє героїв травмовані фізично, емоційно, соціально. Але саме через цю пошматованість вони й здатні відчути одне одного глибше, ніж це зазвичай можливо.
Любов тут не порятунок, не казка, а спроба доторкнутися до чийогось болю без остраху.
Ліс у романі не просто тло. Це активний учасник історії. Він дикий, небезпечний, але справедливий. Він не прощає, але дозволяє бути собою. Контраст між лісом і колоніями як між життям і виживанням. І в цьому контрасті так чітко видно - контроль не дорівнює безпеці.
Ця книга не для тих, хто шукає драйву чи динаміки. Вона для тих, хто хоче зустрітися з собою. В ній є біль, є травма, але ще більше світла, чесності й віри в те, що навіть "звичайна" людина може змінити свій світ.
Події розгортаються у вигаданому, але тривожно знайомому світі після катастрофи. Люди живуть у колоніях, суворо поділені на касти, де кожен мусить виконувати відведену роль.
Головна героїня Лета, "звичайна", тобто без особливих умінь чи амбіцій, має змиритися з роллю простої робітниці. Вона ніколи не мріяла про інше життя, доки несподівано не опиняється в дикій природі, викрадена птахою.
Саме в лісі, який на перший погляд є лише символом хаосу й загрози, Лета починає переосмислювати себе, зустрічає Саюліса таємничого чоловіка з власним болем і тінню минулого і вперше намагається приймати власні рішення.
Одне з найцінніших тем у книзі те, як тонко авторка передає вразливість. Не як слабкість, а як спосіб бути справжнім. Обоє героїв травмовані фізично, емоційно, соціально. Але саме через цю пошматованість вони й здатні відчути одне одного глибше, ніж це зазвичай можливо.
Любов тут не порятунок, не казка, а спроба доторкнутися до чийогось болю без остраху.
Ліс у романі не просто тло. Це активний учасник історії. Він дикий, небезпечний, але справедливий. Він не прощає, але дозволяє бути собою. Контраст між лісом і колоніями як між життям і виживанням. І в цьому контрасті так чітко видно - контроль не дорівнює безпеці.
Ця книга не для тих, хто шукає драйву чи динаміки. Вона для тих, хто хоче зустрітися з собою. В ній є біль, є травма, але ще більше світла, чесності й віри в те, що навіть "звичайна" людина може змінити свій світ.
June 20, 2025
Ця історія прийшла в дуже потрібний момент після читання морально важких текстів. І книга відчувалась як літня злива після спеки — легка, щира, смішна, без емоційних гойдалок, але з моментами, що змушують замислитись.
Це постапокаліптична історія з Інакшими — величезними мутантами, що нападають на Плантації, де живуть люди. Особливістю також є те, що жителі проходять тести на розподілення за напрямами: наука, творчість тощо. Хто не проходить — стає збирачем, простим робітником. Світ хочеться досліджувати, він атмосферний і продуманий. Авторка закинула декілька цікавих гачечків на майбутню частину і я з нетерпінням чекаю отримати відповіді.
Головна героїня — звичайна дівчина. І це дуже круто. Вона не знає, ким хоче стати, сумнівається, втомлюється, робить помилки. На фоні остогидлих богинь 100500 рівня Лета — як подруга з юнацьких років. Особливо зворушив момент, коли вона не потрапила на свій напрямок по факту через чужу помилку. Це нагадало: іноді з тобою все гаразд — просто може не пощастити.
Та головне — Лета росте. Долає страхи, діє, коли треба. Вона смішна, чарівна й дуже мені сподобалась.
А ще є Саюліс — її наставник, герой-грінфлег. Я чекала якоїсь підстави, бо не буває ж таких ідеальних. Але буває. коли я це прийняла — просто насолоджувалась розвитком їхніх стосунків: теплих, дружніх, з гумором і пристрастю. Я не фанат спайсі-сцен в принципі, але тут вони гарно прописані й не крінжові, що дуже потішило.
Окремий задоволення — імена. Перкунія, Тіла, Дебес, Тінгініс… Як сказала сама пані авторка всі мають значення. Наприклад, Тінгініс — це десерт, що означає «лінивий». А Лета й Саюліс — дощ і сонце. Символічно й красиво.
Це постапокаліптична історія з Інакшими — величезними мутантами, що нападають на Плантації, де живуть люди. Особливістю також є те, що жителі проходять тести на розподілення за напрямами: наука, творчість тощо. Хто не проходить — стає збирачем, простим робітником. Світ хочеться досліджувати, він атмосферний і продуманий. Авторка закинула декілька цікавих гачечків на майбутню частину і я з нетерпінням чекаю отримати відповіді.
Головна героїня — звичайна дівчина. І це дуже круто. Вона не знає, ким хоче стати, сумнівається, втомлюється, робить помилки. На фоні остогидлих богинь 100500 рівня Лета — як подруга з юнацьких років. Особливо зворушив момент, коли вона не потрапила на свій напрямок по факту через чужу помилку. Це нагадало: іноді з тобою все гаразд — просто може не пощастити.
Та головне — Лета росте. Долає страхи, діє, коли треба. Вона смішна, чарівна й дуже мені сподобалась.
А ще є Саюліс — її наставник, герой-грінфлег. Я чекала якоїсь підстави, бо не буває ж таких ідеальних. Але буває. коли я це прийняла — просто насолоджувалась розвитком їхніх стосунків: теплих, дружніх, з гумором і пристрастю. Я не фанат спайсі-сцен в принципі, але тут вони гарно прописані й не крінжові, що дуже потішило.
Окремий задоволення — імена. Перкунія, Тіла, Дебес, Тінгініс… Як сказала сама пані авторка всі мають значення. Наприклад, Тінгініс — це десерт, що означає «лінивий». А Лета й Саюліс — дощ і сонце. Символічно й красиво.
June 19, 2025
Неймовірно, але ця книга затягнула мене з перших сторінок, хоча зазвичай я не читаю постапокаліптику. І саме це, мабуть, найкраща ознака хорошої історії: вона здатна захопити, навіть якщо «не твій жанр».
«Звичайна» - це щось набагато більше, ніж просто історія про дівчину без таланту у світі, де відсутність здібностей прирікає тебе на непримітне життя. Це книга про пошук себе, про сміливість бути «не такою, як усі» і водночас відчути, що саме в цьому і є справжня цінність. Світ, створений авторкою - яскравий, живий і дуже цілісний. Плантації, Інакші, загадкова спадщина, дивна і прекрасна реліквія… читати це було цікаво буквально кожну хвилину.
Мене дуже захопила любовна лінія Лети та Саюліса. Вона така… неочікувана, глибока, наповнена мовчазними поглядами, спільними моментами, які відчуваєш шкірою. Вони ніби з різних світів, але саме це робить їх зв’язок ще більш емоційним. Мені хотілося ще і ще сцен з ними! Часом здавалося, що історія перетворюється на ліричну баладу посеред дикої природи, і це була одна з моїх улюблених частин книги.
Також мене дуже захопила сама концепція Інакших. Вони водночас відштовхують і інтригують, і я постійно ловила себе на думці: а що, якщо не все так однозначно? Книга підкидає безліч запитань, і я знаю, що ще довго обдумуватиму деякі сцени.
Після фіналу я лишилась із тремтливим післясмаком і величезним очікуванням продовження. Це справді незвичайна книга, з глибоким змістом і великою душею🤍
«Звичайна» - це щось набагато більше, ніж просто історія про дівчину без таланту у світі, де відсутність здібностей прирікає тебе на непримітне життя. Це книга про пошук себе, про сміливість бути «не такою, як усі» і водночас відчути, що саме в цьому і є справжня цінність. Світ, створений авторкою - яскравий, живий і дуже цілісний. Плантації, Інакші, загадкова спадщина, дивна і прекрасна реліквія… читати це було цікаво буквально кожну хвилину.
Мене дуже захопила любовна лінія Лети та Саюліса. Вона така… неочікувана, глибока, наповнена мовчазними поглядами, спільними моментами, які відчуваєш шкірою. Вони ніби з різних світів, але саме це робить їх зв’язок ще більш емоційним. Мені хотілося ще і ще сцен з ними! Часом здавалося, що історія перетворюється на ліричну баладу посеред дикої природи, і це була одна з моїх улюблених частин книги.
Також мене дуже захопила сама концепція Інакших. Вони водночас відштовхують і інтригують, і я постійно ловила себе на думці: а що, якщо не все так однозначно? Книга підкидає безліч запитань, і я знаю, що ще довго обдумуватиму деякі сцени.
Після фіналу я лишилась із тремтливим післясмаком і величезним очікуванням продовження. Це справді незвичайна книга, з глибоким змістом і великою душею🤍
December 4, 2025
Це перша частина дилогії, і продовження я точно читатиму. Навіть не обговорюється.
У Кухарець дуже легкий, простий стиль — саме те, що треба, коли хочеш видихнути й просто кайфанувати від процесу. Я банально не помітила, як пролетіли перші сто сторінок. І чесно? Хімія між героями мені сподобалась більше, ніж у тому самому «Четвертому крилі». Так, я це сказала 😌
Мені до останнього було незрозуміло, чи вони взагалі зійдуться й чи авторка не вирішить усе різко зламати перед фіналом. Але лінія стосунків вийшла дуже приємною — без зайвого драматизму, але з достатньою кількістю напруги, щоб хотілося читати далі.
Якщо говорити про мінуси, то інколи було мало описів — я б хотіла більше атмосфери, побільше деталей, які дозволяють відчути світ. Світоустрій тут реально цікавий, але поданий надто загально: я постійно ловила себе на думці, що хочеться копнути глибше. Надіюся, в другій частині авторка це підтягне.
Але головне — цю книжку було приємно читати. Вона мене розслабила, підняла настрій і нарешті вивела з того стану, коли я вже почала думати, що мені взагалі нічого не подобається. Затишно, легко, цікаво — і з приємною романтичною лінією.
Чекаю продовження дуууже сильно ❤️
У Кухарець дуже легкий, простий стиль — саме те, що треба, коли хочеш видихнути й просто кайфанувати від процесу. Я банально не помітила, як пролетіли перші сто сторінок. І чесно? Хімія між героями мені сподобалась більше, ніж у тому самому «Четвертому крилі». Так, я це сказала 😌
Мені до останнього було незрозуміло, чи вони взагалі зійдуться й чи авторка не вирішить усе різко зламати перед фіналом. Але лінія стосунків вийшла дуже приємною — без зайвого драматизму, але з достатньою кількістю напруги, щоб хотілося читати далі.
Якщо говорити про мінуси, то інколи було мало описів — я б хотіла більше атмосфери, побільше деталей, які дозволяють відчути світ. Світоустрій тут реально цікавий, але поданий надто загально: я постійно ловила себе на думці, що хочеться копнути глибше. Надіюся, в другій частині авторка це підтягне.
Але головне — цю книжку було приємно читати. Вона мене розслабила, підняла настрій і нарешті вивела з того стану, коли я вже почала думати, що мені взагалі нічого не подобається. Затишно, легко, цікаво — і з приємною романтичною лінією.
Чекаю продовження дуууже сильно ❤️
June 19, 2025
Мала честь читати цю книгу, як ARC-читач, ще до її офіційного виходу, проковтнула за одну ніч! ☺️
• дуже цікавий задум та логічно прописаний всесвіт
• чудові порівняння та описи, дуже-дуже сподобалось, особливо про моменти страху, хвилювання та закоханості
• я не прихильник 18+ в книгах, тож мені це не сподобалось, але розвиток стосунків між Летою та Саюлісом, цей такий собі slow burn, їхні жарти та ніжні моменти дуже навіть зайшли
• мене спочатку відштовхнуло, коли побачила десь в постах авторки троп "учениця/вчитель", бо подумала про набагато старшого вчителя (після "Моєї Темної Ванесси" в мене трохи тригер, хто читав - зрозуміє), але тут все добре і адекватно
• трохи посталкерила на сторінці Лілії і знайшла інформацію, що імена головних героїв означають Сонце та Дощ, так цікаво 🤭
• як на дебютний роман — вау, захопливо. розв'язка вразила, однозначно чекаю другу частину (адже це дилогія)
весела цитата для привернення уваги:
— Ходімо пошукаємо Галію, — нарешті мовила я. — Попрошу її допомогти з тренуван-
нями, бо мій наставник поки думає членом.
— Агов! — ображено гукнув Саюліс, але я бачила, що він мало не регоче.
— Принаймні за відчуттями там є чим думати, — зрештою здалась я.
• дуже цікавий задум та логічно прописаний всесвіт
• чудові порівняння та описи, дуже-дуже сподобалось, особливо про моменти страху, хвилювання та закоханості
• я не прихильник 18+ в книгах, тож мені це не сподобалось, але розвиток стосунків між Летою та Саюлісом, цей такий собі slow burn, їхні жарти та ніжні моменти дуже навіть зайшли
• мене спочатку відштовхнуло, коли побачила десь в постах авторки троп "учениця/вчитель", бо подумала про набагато старшого вчителя (після "Моєї Темної Ванесси" в мене трохи тригер, хто читав - зрозуміє), але тут все добре і адекватно
• трохи посталкерила на сторінці Лілії і знайшла інформацію, що імена головних героїв означають Сонце та Дощ, так цікаво 🤭
• як на дебютний роман — вау, захопливо. розв'язка вразила, однозначно чекаю другу частину (адже це дилогія)
весела цитата для привернення уваги:
— Ходімо пошукаємо Галію, — нарешті мовила я. — Попрошу її допомогти з тренуван-
нями, бо мій наставник поки думає членом.
— Агов! — ображено гукнув Саюліс, але я бачила, що він мало не регоче.
— Принаймні за відчуттями там є чим думати, — зрештою здалась я.
June 23, 2025
Як давно ви читали книгу, де головній героїні не 17 років і вона не була народжена з неймовірними силами для порятунку всього людства?😅
Як можна зрозуміти з назви, головна героїня цього роману не була особливою, вона не мала унікального призначення і в свої 21 не знала, чого хоче від життя. Але, забігаючи наперед, певні події в її життя змінюють її світогляд, бачення свого життя і місію в ньому.
Авторський стиль - це основна фішка цієї книги для мене. Кожне речення - насолода для моїх читацьких органів чуття. Вміє добре писати ця жінка.
Не без любовної лінії і гарячих сцен🤭
Мені подобалася динаміка їхніх стосунків. Не вистачило тільки трішки слів поклоніння цій жінці(та-та, я люблю вухами😅), хоч його дій і говорили самі за себе.
Звичайно, я знайду в кожній книжці до чого придертися, тому ця - не виняток.
Щоб не спойлерити, скажу так: мені трошки не вистачило інформації про Інакших, збила з пантелику перша пропозиція мисливця Леті, я б хотіла побачити більше опису особистості Саюліса.
Як можна зрозуміти з назви, головна героїня цього роману не була особливою, вона не мала унікального призначення і в свої 21 не знала, чого хоче від життя. Але, забігаючи наперед, певні події в її життя змінюють її світогляд, бачення свого життя і місію в ньому.
Авторський стиль - це основна фішка цієї книги для мене. Кожне речення - насолода для моїх читацьких органів чуття. Вміє добре писати ця жінка.
Не без любовної лінії і гарячих сцен🤭
Мені подобалася динаміка їхніх стосунків. Не вистачило тільки трішки слів поклоніння цій жінці(та-та, я люблю вухами😅), хоч його дій і говорили самі за себе.
Звичайно, я знайду в кожній книжці до чого придертися, тому ця - не виняток.
Щоб не спойлерити, скажу так: мені трошки не вистачило інформації про Інакших, збила з пантелику перша пропозиція мисливця Леті, я б хотіла побачити більше опису особистості Саюліса.
July 8, 2025
Книга в незвичному для мене жанрі, бо раніше я такі не читала.Мені сподобалась головна героїня- Лета , яка надіялась, що вона не просто звичайна дівчина, а щось більше. І дійсно після її викрадення, вона розкриває свій потенціал і стає не звичайною дівчиною, а особливою і ми читаємо про її пригоди 😌Романтична лінія також мені сподобалась, але трішки замало розкрита(мені хотілось більше емоцій)
Але ж як гарно він вкінці її називає:- Богиня Просторів 😍
Загалом, книга мені сподобалась , цікаво читати про пригоди Лети і розвиток її як персонажа. Трішки не вистачило емоцій по романтичній лінії. Книзі ставлю 4/5 ❤️ і чекаю, що ж там буде в другій частині 😌🥰
Але ж як гарно він вкінці її називає:- Богиня Просторів 😍
Загалом, книга мені сподобалась , цікаво читати про пригоди Лети і розвиток її як персонажа. Трішки не вистачило емоцій по романтичній лінії. Книзі ставлю 4/5 ❤️ і чекаю, що ж там буде в другій частині 😌🥰
August 2, 2025
відгук буде згодом
June 12, 2025
Мені сподобалось, що книжка поділена на розділи. Нібито з кожним новим дівчина змінювалась, зростала, ставала сильнішою. В останньому ви вже не побачите наївну Лету, що вірить в краще й бажає мати право вибору.
В неї чудове оточення. Подруги окремий green flag, аони підтримують один одного і можуть вислухати.
Також в книжці, на мою думку добре описана закоханість, кохання. Героїня намагається розібратися у своїх почуттях, зрозуміти їх і вже потім пірнути з головою. Такий slow burn мені дуже подобається 🥰 І гумор, який був досить доречним в діалогах.
Єдине, що я довго не могла зрозуміти так це зріст людей у співвідношенні з Інакшими. Чи то люди такі малі, чи все ж таки Інакші справжні велетні? Та й на це питання я згодом отримала відповідь.
В неї чудове оточення. Подруги окремий green flag, аони підтримують один одного і можуть вислухати.
Також в книжці, на мою думку добре описана закоханість, кохання. Героїня намагається розібратися у своїх почуттях, зрозуміти їх і вже потім пірнути з головою. Такий slow burn мені дуже подобається 🥰 І гумор, який був досить доречним в діалогах.
Єдине, що я довго не могла зрозуміти так це зріст людей у співвідношенні з Інакшими. Чи то люди такі малі, чи все ж таки Інакші справжні велетні? Та й на це питання я згодом отримала відповідь.
July 8, 2025
Трохи з затримкою відгук на ARC - дякую авторці за можливість прочитати книгу до виходу.
Буду чесна, початково очікувала що буде на трієчку. Я часто суджу за обкладинкою/назвою, і тому книга мені здалася занадто простою (звичайною - ото каламбур). А в результаті я відклала всі інші книжкові плани, бо не могла відірватися.
З позитивного:
Стилістично дуже гарно на мій смак написано, текст читався неймовірно легко і створював чудову атмосферу. Ще й затягує дуже - починала з думкою, що прочитаю лише один-два розділи, в результаті змусила себе лише на сон трохи перерватися :)
Персонажі та їх взаємодія. Всі відчувалися дуже живими та унікальними, навіть без використання імен можна зрозуміти хто саме зараз говорить чи діє. Та й характери цікаві, на мій смак вийшли. Особливо головна героїня. Зазвичай в подібних історіях головний герой завжди той, хто підштовхує до змін, хто намагається вийти за рамки і тягне всіх інших персонажів за собою. Лета не така - вона боїться змін, їх легше повернутися до звичної рутини, хоча вона й неприємна, ніж одразу кинутися в невідоме. Вона певний час яро противиться ідеї змінити свій шлях та схиляється до повернення до чогось знайомого та очікуваного. Як на мене, багато хто відчував подібний страх в різні періоди свого життя, і побачити це на папері дуже наштовхує на рефлексію. Я однозначно через це більше прив'язалася до персонажки. Так ще й через це її рішення змінити таки свій шлях має більше ваги та значення.
Хімія між персонажами теж чудова, з повагою одне до одного, без зайвих стереотипів, без драми в романтичних стосунках (ви не уявляєте, наскільки ж цей факт мене тішить, я так втомилася від скандалів на порожньому місці). Зараз згадую, і не певна, що навіть один червоний прапорець можу згадати для Саюліса - а я ще та прискіплива пані).
Хіхікала частенько над взаємодією Лети та Саюліса — такі класні, я не можу🤭
І на останок з позитивного - мені цікавий світ. Як на мене, постапокаліптика має дві потенційні небезпеки з описом світу - або він занадто непродуманий/нелогічний, або ж автор приділяє занадто багато уваги опису "як до цього дійшло", забуваючи розвивати основний сюжет. Тут вийшло збалансувати, хоча остаточна моя думка про світ буде лише після другої частини. Мені сподобалося, що увага була більше на теперішнє життя героїв. Бо дійсно, ми ж зараз з вами не думаємо 24/7 як жилося умовні 200 років тому, і не зггадуємо це у всіх розмовах - так само і герої Звичайної. Вони живуть сьогоденням, мають свої проблеми, відповідні їх часу та оточенню. Але при цьому ми бачимо наслідки катастрофи, що призвела до такого світу, а маленька кількість деталей інтригує та викликає бажання дізнатися більше. Дуже сподіваюся отримати гарні (і логічні) відповіді на питання в продовженні (чому ця катастрофа вплинула лише на тварин але не на рослини; чому ці Інші досі живі, якщо пройшло стільки часу від Останньої доби, або ж звідки беруться нові, якщо вони не розмножуються; чому те, що вплинуло початково на тварин не має більше ніякої дії зараз, адже ми бачимо згадки про звичайних тварин; чому немає жодного прямого впливу на людей - і це лише декілька питань).
Тепер трошки до недоліків:
Мені хотілося б більше описів - авторка пише досить яскраво, і вони доповнили б для мене цей світ та й загальні враження. А так деякі моменти відбувалися занадто швидко та зім'ято, я не встигала насолодитися й прожити їх. Особливо це було помітно в третій частині.
Сцена з зізнанням Саюліса теж була дуже дивною та трохи створила враження, що було вирізано частину тексту протягом історії, який мав би робити цей момент більш напруженим.
І окрема моя дуже суб'єктивна (більше ніж все інше) мулька — імена. Єдине, що мене відкрито дратувало😅 Не було відчуття, що всі ці імена існуватимуть поруч. Як авторка відповіла мені, всі імена взяті на основі іншої мови, тобто теоретично вони мали б працювати разом - але я цього не відчуваю і все тут. Деякі досить органічно разом виглядали, а інші вибивалися і висмикували мене цим з занурення в історію. Хоча смішинку з Бульвісом і любов'ю до картоплі оцінила)
Загалом дуже позитивний відгук, точно раджу та чекаю прожовження
Мені трохи нагадало суміш Машини (Дарії Піскозуб), Теплиці (Браяна Олдісса) і дуже стилістично авторку Френсіс Гардінґ, яку я дуже люблю (а особливо її The Forest of a Thousand Eyes).
Буду чесна, початково очікувала що буде на трієчку. Я часто суджу за обкладинкою/назвою, і тому книга мені здалася занадто простою (звичайною - ото каламбур). А в результаті я відклала всі інші книжкові плани, бо не могла відірватися.
З позитивного:
Стилістично дуже гарно на мій смак написано, текст читався неймовірно легко і створював чудову атмосферу. Ще й затягує дуже - починала з думкою, що прочитаю лише один-два розділи, в результаті змусила себе лише на сон трохи перерватися :)
Персонажі та їх взаємодія. Всі відчувалися дуже живими та унікальними, навіть без використання імен можна зрозуміти хто саме зараз говорить чи діє. Та й характери цікаві, на мій смак вийшли. Особливо головна героїня. Зазвичай в подібних історіях головний герой завжди той, хто підштовхує до змін, хто намагається вийти за рамки і тягне всіх інших персонажів за собою. Лета не така - вона боїться змін, їх легше повернутися до звичної рутини, хоча вона й неприємна, ніж одразу кинутися в невідоме. Вона певний час яро противиться ідеї змінити свій шлях та схиляється до повернення до чогось знайомого та очікуваного. Як на мене, багато хто відчував подібний страх в різні періоди свого життя, і побачити це на папері дуже наштовхує на рефлексію. Я однозначно через це більше прив'язалася до персонажки. Так ще й через це її рішення змінити таки свій шлях має більше ваги та значення.
Хімія між персонажами теж чудова, з повагою одне до одного, без зайвих стереотипів, без драми в романтичних стосунках (ви не уявляєте, наскільки ж цей факт мене тішить, я так втомилася від скандалів на порожньому місці). Зараз згадую, і не певна, що навіть один червоний прапорець можу згадати для Саюліса - а я ще та прискіплива пані).
Хіхікала частенько над взаємодією Лети та Саюліса — такі класні, я не можу🤭
І на останок з позитивного - мені цікавий світ. Як на мене, постапокаліптика має дві потенційні небезпеки з описом світу - або він занадто непродуманий/нелогічний, або ж автор приділяє занадто багато уваги опису "як до цього дійшло", забуваючи розвивати основний сюжет. Тут вийшло збалансувати, хоча остаточна моя думка про світ буде лише після другої частини. Мені сподобалося, що увага була більше на теперішнє життя героїв. Бо дійсно, ми ж зараз з вами не думаємо 24/7 як жилося умовні 200 років тому, і не зггадуємо це у всіх розмовах - так само і герої Звичайної. Вони живуть сьогоденням, мають свої проблеми, відповідні їх часу та оточенню. Але при цьому ми бачимо наслідки катастрофи, що призвела до такого світу, а маленька кількість деталей інтригує та викликає бажання дізнатися більше. Дуже сподіваюся отримати гарні (і логічні) відповіді на питання в продовженні (чому ця катастрофа вплинула лише на тварин але не на рослини; чому ці Інші досі живі, якщо пройшло стільки часу від Останньої доби, або ж звідки беруться нові, якщо вони не розмножуються; чому те, що вплинуло початково на тварин не має більше ніякої дії зараз, адже ми бачимо згадки про звичайних тварин; чому немає жодного прямого впливу на людей - і це лише декілька питань).
Тепер трошки до недоліків:
Мені хотілося б більше описів - авторка пише досить яскраво, і вони доповнили б для мене цей світ та й загальні враження. А так деякі моменти відбувалися занадто швидко та зім'ято, я не встигала насолодитися й прожити їх. Особливо це було помітно в третій частині.
Сцена з зізнанням Саюліса теж була дуже дивною та трохи створила враження, що було вирізано частину тексту протягом історії, який мав би робити цей момент більш напруженим.
І окрема моя дуже суб'єктивна (більше ніж все інше) мулька — імена. Єдине, що мене відкрито дратувало😅 Не було відчуття, що всі ці імена існуватимуть поруч. Як авторка відповіла мені, всі імена взяті на основі іншої мови, тобто теоретично вони мали б працювати разом - але я цього не відчуваю і все тут. Деякі досить органічно разом виглядали, а інші вибивалися і висмикували мене цим з занурення в історію. Хоча смішинку з Бульвісом і любов'ю до картоплі оцінила)
Загалом дуже позитивний відгук, точно раджу та чекаю прожовження
Мені трохи нагадало суміш Машини (Дарії Піскозуб), Теплиці (Браяна Олдісса) і дуже стилістично авторку Френсіс Гардінґ, яку я дуже люблю (а особливо її The Forest of a Thousand Eyes).
June 30, 2025
Лілія Кухарець — Звичайна
Не пов, а ріл міленіала: йому говорили вчитися добре — тоді він отримує хорошу високооплачувану роботу. В результаті світ почав мінятися так стрімко, що всі ці установки тільки нашкодили йому — він так і не може досі знайти своє місце. Це перше, що тригернуло мене ще під час прочитання анотації, але за цим ще багато всього ховається. Історія нам розповідає про Лету. Вона живе в постапокаліптичному світі через 300 років після трагедії — Останньої Доби — коли тварини і комахи перетворились на Інакших (мутованих кровожерливих агресивних чудовиськ). В новому світі кожному знайдеться робота за його талантами. Проте у Лети з цим біда — жодне з тестувань не дало результатів. Чи знайде вона своє місце?
Враження
Сподобалась історія своєю легкістю та побудовою світу. Зазвичай з фентезі мені доволі часто буває складно. А тут якось раз, два — і все склалося. І я знаю чому саме)
Історія одночасно може нагадати нам деякими елементами «Рік 2150», «Який Чудесний Світ Новий», «Голодні Ігри» (думаю, ще декілька там є). Не бачу в цьому нічого поганого, так як щось нове вигадати зараз вкрай важко, а коли не списано під копірку, а використані всього лише дрібні деталі — це можна вважати за наслідування та надихання.
Побудова світу. В своєму огляді на «Голодні Ігри» я писав, що світ мені не сподобався, я би не хотів в ньому опинитися і жити. Тільки прикиньте в якому емоційному напрягу підлітки живуть з 12 до 18 рокі��. За цей час можна стати сивим стариганом (якщо вдасться пережити жеребкування). Дітей не народиш, шоб не впускати в такий кончєний світ. Та і самому жити не захочеться😅 Факін Щіт! Та навіть в світі «1984» якось не так все погано🤭(а там ще та дікуха)
І от на відміну від «Ігор», умови «Звичайної» мені дуже до душі, навіть враховуючи, що не кожен зможе пройти тестування та знайти собі цікаве місце роботи — зате хоть жити ж можна(!), будувати стосунки, бути впевненим в тому, що завтра на тебе очікує щось конкретне. С — стабільність💪 Незмога знайти своє місце в цьому світі — це емоційно тяжко. Леті достатньо важко знайти роботу, яка б відповідала її очікуванням, проте всі тести показують, що вона звичайна дівчина, яка не наділена талантами, тому на неї чекає звичайна робота руками. Та хоч якась😅 Це вже добре. В нашому світі люди іноді не можуть знайти робоче місце, навіть будучи освіченими та розумними — он де утопія😁
За що «чіплялося» око? Незвичними були імена. Раніше з чимось подібним не було досвіду. Важко було на самому початку зрозуміти хто є хто. А потім все стало на свої місця. Навіть якщо під час перерв я не міг згадати жодне з імен, то під час читання образи виникали самі по собі і все було зрозуміло. Дуже цікаві і незвичні імена😅: Саюліс, Дебес, Перкунія, Тіла, Веяс, Протасія, Вандена. Отаке на вас очікує всередині книжки. Кʼюріус звідки авторка взяла їх. Якщо це придумка з голови, то це мені нагадує особисту історію, коли мені подарували іграшку мавпу, яку я назвав «Макула». Чому? Та хрін знає😁
Іноді хотілося причесати текст. Бачив недоліки, на які не звернув уваги редактор. Хотілося, шоб нерівності були прибрані і текст виглядав більш однорідним і цільним, шоб менше було повторів. Як для дебюту, очінь даже харашо, але редактор міг причесати і зробити його кращим.
Дочитавши до третьої частини історії, зрозумів, що баланс трішки страждає. Спочатку в нас завʼязка сюжету, потім двіж-бадряк-і-екшн, а потім читач стикається зі спокійним оповіданням, яке викликає відчуття, що ми ні до чого не йдемо. Так, я розумію, що має бути продовження, але от якраз в останній третині можна було додати більше деталей, трішки розширити сцени, додати більше емоцій та барв — задля збудження інтересу і голоду за продовженням.
Висновок
Загалом мені сподобалось. Взагалі того не очікував, але «Звичайна» мені сподобалась більше за «Голодні Ігри». Може через різницю в світах. Можливо через легкість оповідання та безпафосність (вимбачте, фанати Коллінз), але Кухарець було приємніше і веселіше читати. Також дуже важливо, що ГГ — не порожня болванка, яку тільки таскають із сцени в сцену. В ній є розвиток, вона стає сильніша та більш відповідальна. Вімен пауер, всі діла. Це круто! Ніколи про оцінку твору в висновках не пишу, але зроблю виключення. Поставлю «4» (авансом за дебют та соцскладову в творі); якщо б була можливість, то було б «3.5» — тут ще є над чим працювати, але книжка подарувала багато приємних емоцій, тому округляємо🤗
Не пов, а ріл міленіала: йому говорили вчитися добре — тоді він отримує хорошу високооплачувану роботу. В результаті світ почав мінятися так стрімко, що всі ці установки тільки нашкодили йому — він так і не може досі знайти своє місце. Це перше, що тригернуло мене ще під час прочитання анотації, але за цим ще багато всього ховається. Історія нам розповідає про Лету. Вона живе в постапокаліптичному світі через 300 років після трагедії — Останньої Доби — коли тварини і комахи перетворились на Інакших (мутованих кровожерливих агресивних чудовиськ). В новому світі кожному знайдеться робота за його талантами. Проте у Лети з цим біда — жодне з тестувань не дало результатів. Чи знайде вона своє місце?
Враження
Сподобалась історія своєю легкістю та побудовою світу. Зазвичай з фентезі мені доволі часто буває складно. А тут якось раз, два — і все склалося. І я знаю чому саме)
Історія одночасно може нагадати нам деякими елементами «Рік 2150», «Який Чудесний Світ Новий», «Голодні Ігри» (думаю, ще декілька там є). Не бачу в цьому нічого поганого, так як щось нове вигадати зараз вкрай важко, а коли не списано під копірку, а використані всього лише дрібні деталі — це можна вважати за наслідування та надихання.
Побудова світу. В своєму огляді на «Голодні Ігри» я писав, що світ мені не сподобався, я би не хотів в ньому опинитися і жити. Тільки прикиньте в якому емоційному напрягу підлітки живуть з 12 до 18 рокі��. За цей час можна стати сивим стариганом (якщо вдасться пережити жеребкування). Дітей не народиш, шоб не впускати в такий кончєний світ. Та і самому жити не захочеться😅 Факін Щіт! Та навіть в світі «1984» якось не так все погано🤭(а там ще та дікуха)
І от на відміну від «Ігор», умови «Звичайної» мені дуже до душі, навіть враховуючи, що не кожен зможе пройти тестування та знайти собі цікаве місце роботи — зате хоть жити ж можна(!), будувати стосунки, бути впевненим в тому, що завтра на тебе очікує щось конкретне. С — стабільність💪 Незмога знайти своє місце в цьому світі — це емоційно тяжко. Леті достатньо важко знайти роботу, яка б відповідала її очікуванням, проте всі тести показують, що вона звичайна дівчина, яка не наділена талантами, тому на неї чекає звичайна робота руками. Та хоч якась😅 Це вже добре. В нашому світі люди іноді не можуть знайти робоче місце, навіть будучи освіченими та розумними — он де утопія😁
За що «чіплялося» око? Незвичними були імена. Раніше з чимось подібним не було досвіду. Важко було на самому початку зрозуміти хто є хто. А потім все стало на свої місця. Навіть якщо під час перерв я не міг згадати жодне з імен, то під час читання образи виникали самі по собі і все було зрозуміло. Дуже цікаві і незвичні імена😅: Саюліс, Дебес, Перкунія, Тіла, Веяс, Протасія, Вандена. Отаке на вас очікує всередині книжки. Кʼюріус звідки авторка взяла їх. Якщо це придумка з голови, то це мені нагадує особисту історію, коли мені подарували іграшку мавпу, яку я назвав «Макула». Чому? Та хрін знає😁
Іноді хотілося причесати текст. Бачив недоліки, на які не звернув уваги редактор. Хотілося, шоб нерівності були прибрані і текст виглядав більш однорідним і цільним, шоб менше було повторів. Як для дебюту, очінь даже харашо, але редактор міг причесати і зробити його кращим.
Дочитавши до третьої частини історії, зрозумів, що баланс трішки страждає. Спочатку в нас завʼязка сюжету, потім двіж-бадряк-і-екшн, а потім читач стикається зі спокійним оповіданням, яке викликає відчуття, що ми ні до чого не йдемо. Так, я розумію, що має бути продовження, але от якраз в останній третині можна було додати більше деталей, трішки розширити сцени, додати більше емоцій та барв — задля збудження інтересу і голоду за продовженням.
Висновок
Загалом мені сподобалось. Взагалі того не очікував, але «Звичайна» мені сподобалась більше за «Голодні Ігри». Може через різницю в світах. Можливо через легкість оповідання та безпафосність (вимбачте, фанати Коллінз), але Кухарець було приємніше і веселіше читати. Також дуже важливо, що ГГ — не порожня болванка, яку тільки таскають із сцени в сцену. В ній є розвиток, вона стає сильніша та більш відповідальна. Вімен пауер, всі діла. Це круто! Ніколи про оцінку твору в висновках не пишу, але зроблю виключення. Поставлю «4» (авансом за дебют та соцскладову в творі); якщо б була можливість, то було б «3.5» — тут ще є над чим працювати, але книжка подарувала багато приємних емоцій, тому округляємо🤗
August 12, 2025
Лілія Кухарець "Звичайна". Перша книга дилогії.
📌 Жанр: ромапокаліптичний пригодницький роман.
📌 Сюжет:
Лета – звичайна дівчина як і її життя, яка не має талантів, провалює всі тести на майбутню професію і мусить присвятити життя тому, чим не хоче займатися – стати збирачкою. Але одного дня її викрадає величезна пташка та відносить дуже далеко від Плантації, де жила дівчина. У цьому всесвіті величезних мутованих тварин називають Інакшими, їх не можна їсти і треба знищувати, інакше вони знищать тебе.
Дівчина намагається сама виживати в дикій природі поруч із величезними хижаками, але одного разу вона знаходить Саюліса – хлопця-мисливця на Інакших, який обіцяє повернути її до дому. Але на їхньому шляху виникає багато небезпек і в одній із них вона дізнається, ким є насправді і яке її справжнє покликання. І тут починається найцікавіше.
📌Про книгу:
У цьому всесвіті люди живуть на Плантаціях під куполами, що захищають їх від Інакших, кожна Плантація має поділ на Кола (наприклад у гуртожитках Внутрішнього Кола живе сама молодь, яка ще не написала тести). Всі люди проходять тестування на визначення профілю – чим будуть займатися решту життя. Це зроблено задля виживання всього поселення, адже тут існує декілька напрямків:
▪︎ науковці – проводять досліди, лікують, навчають дітей;
▪︎ циклівці – виконують рутинну роботу, як облік ресурсів чи приготування їжі;
▪︎ відтворювачі – доглядають за тваринами та рослинами на фермах між Колами плантації;
▪︎ творці – розвивають та підтримують культуру людства, підіймають моральний дух;
▪︎ збирачі – ними стають ті, хто не має якостей для попередніх напрямків. Вони здобувають ресурси такі, як вугілля, залізо чи деревина. Ця робота не для слабких, її не можна знецінювати.
Мені сподобалась книга і сюжетом, і прописаними персонажами. Тут немає складної світобудови, тому ви відразу занурюєтесь в сюжет. Історія цікава та динамічна, вона захоплює тим, наскільки швидко розвивається, також мені сподобалися стосунки між головними персонажами та відсутність емоційних гойдалок.
Якщо любите романтику, постапокаліпсис, пригоди, виживання, таємниці та пошук розгадок, пристрасні сцени 18+ вам варто прочитати книгу "Звичайна".
Більш детальніший відгук в моєму інстаграм https://www.instagram.com/anna.petren...
📌 Жанр: ромапокаліптичний пригодницький роман.
📌 Сюжет:
Лета – звичайна дівчина як і її життя, яка не має талантів, провалює всі тести на майбутню професію і мусить присвятити життя тому, чим не хоче займатися – стати збирачкою. Але одного дня її викрадає величезна пташка та відносить дуже далеко від Плантації, де жила дівчина. У цьому всесвіті величезних мутованих тварин називають Інакшими, їх не можна їсти і треба знищувати, інакше вони знищать тебе.
Дівчина намагається сама виживати в дикій природі поруч із величезними хижаками, але одного разу вона знаходить Саюліса – хлопця-мисливця на Інакших, який обіцяє повернути її до дому. Але на їхньому шляху виникає багато небезпек і в одній із них вона дізнається, ким є насправді і яке її справжнє покликання. І тут починається найцікавіше.
📌Про книгу:
У цьому всесвіті люди живуть на Плантаціях під куполами, що захищають їх від Інакших, кожна Плантація має поділ на Кола (наприклад у гуртожитках Внутрішнього Кола живе сама молодь, яка ще не написала тести). Всі люди проходять тестування на визначення профілю – чим будуть займатися решту життя. Це зроблено задля виживання всього поселення, адже тут існує декілька напрямків:
▪︎ науковці – проводять досліди, лікують, навчають дітей;
▪︎ циклівці – виконують рутинну роботу, як облік ресурсів чи приготування їжі;
▪︎ відтворювачі – доглядають за тваринами та рослинами на фермах між Колами плантації;
▪︎ творці – розвивають та підтримують культуру людства, підіймають моральний дух;
▪︎ збирачі – ними стають ті, хто не має якостей для попередніх напрямків. Вони здобувають ресурси такі, як вугілля, залізо чи деревина. Ця робота не для слабких, її не можна знецінювати.
Мені сподобалась книга і сюжетом, і прописаними персонажами. Тут немає складної світобудови, тому ви відразу занурюєтесь в сюжет. Історія цікава та динамічна, вона захоплює тим, наскільки швидко розвивається, також мені сподобалися стосунки між головними персонажами та відсутність емоційних гойдалок.
Якщо любите романтику, постапокаліпсис, пригоди, виживання, таємниці та пошук розгадок, пристрасні сцени 18+ вам варто прочитати книгу "Звичайна".
Більш детальніший відгук в моєму інстаграм https://www.instagram.com/anna.petren...
August 8, 2025
не можна називати свободою те, що нищить тебе
Знаєте, що я люблю та ціную в книгах? - динамічність розвитку подій, а ще можливість трошки подумати 💭
Як думаєте, чи справедливо влаштований наш світ 🌍? Напевно, ні. Завжди є несправедливість, зло, система. І найстрашніше серед усього, звісно, система: це те, що змінити практично нереально, а якщо ти ще й трошки інакший, треба або змиритися, або діяти підпільно, що дуже важко: бо підтримки немає.
Коли я прочитала цю книгу, в мене залишилося багато думок про те, а як насправді влаштований цей світ?
Як вижити в ньому, якщо за певних обставин людина не може показати свій потенціал та знайти своє призначення?
Ох, роздумів багато, і я дуже чекаю наступну частину 🫶 (навіть, якщо мені в кінці історія була трошки схожа на історію одних із моїх улюблених героїв, але я сподіваюсь, що там зовсім все по іншому 🙏)
Лета - дівчина, яка живе на Плантаціях, і не може відкрити свій дар, щоб вона не робила - потенціал її набагато нижчий за норму. Всі її друзі вже отримали свої направлення і стали тим, ким хотіли б, а от дівчина страждає, бо належить до Збирачів, і ніяких надможливостей немає.
Коли дівчина вже їде в Ліс на роботу, яка її очікує, на їхню Комаху (автомобіль) нападають хижаки - Інакші, які викрадають Лету.
Все мало статися страшно, але дівчина знаходить в собі сили вижити.
Ой, а ще ж вона зустрічає Саюліса - хлопець-Мисливець, який розпізнає потенціал Лети.
І потім між молодими людьми виникають почуття ❤️🔥
Здається, що історія легка. Але це не зовсім так. Ця книга відкриває пошук свого внутрішнього «Я», саме того, яке дозволяє нам відкрити свої професійні здібності та зробити наше життя легшим.
«Звичайна» - це не інтерпретація чогось там, це книга про почуття обов’язку, почуття любові, а також про небезпеку неправильного вибору.
Хоч книга і читалася легко, але емоції викликає такі, що починаєш задумуватися: «а чи дійсно моє життя таке просте, як здається?».
Що ж, відповіді чекаю у наступній частині ♥️
Знаєте, що я люблю та ціную в книгах? - динамічність розвитку подій, а ще можливість трошки подумати 💭
Як думаєте, чи справедливо влаштований наш світ 🌍? Напевно, ні. Завжди є несправедливість, зло, система. І найстрашніше серед усього, звісно, система: це те, що змінити практично нереально, а якщо ти ще й трошки інакший, треба або змиритися, або діяти підпільно, що дуже важко: бо підтримки немає.
Коли я прочитала цю книгу, в мене залишилося багато думок про те, а як насправді влаштований цей світ?
Як вижити в ньому, якщо за певних обставин людина не може показати свій потенціал та знайти своє призначення?
Ох, роздумів багато, і я дуже чекаю наступну частину 🫶 (навіть, якщо мені в кінці історія була трошки схожа на історію одних із моїх улюблених героїв, але я сподіваюсь, що там зовсім все по іншому 🙏)
Лета - дівчина, яка живе на Плантаціях, і не може відкрити свій дар, щоб вона не робила - потенціал її набагато нижчий за норму. Всі її друзі вже отримали свої направлення і стали тим, ким хотіли б, а от дівчина страждає, бо належить до Збирачів, і ніяких надможливостей немає.
Коли дівчина вже їде в Ліс на роботу, яка її очікує, на їхню Комаху (автомобіль) нападають хижаки - Інакші, які викрадають Лету.
Все мало статися страшно, але дівчина знаходить в собі сили вижити.
Ой, а ще ж вона зустрічає Саюліса - хлопець-Мисливець, який розпізнає потенціал Лети.
І потім між молодими людьми виникають почуття ❤️🔥
Здається, що історія легка. Але це не зовсім так. Ця книга відкриває пошук свого внутрішнього «Я», саме того, яке дозволяє нам відкрити свої професійні здібності та зробити наше життя легшим.
«Звичайна» - це не інтерпретація чогось там, це книга про почуття обов’язку, почуття любові, а також про небезпеку неправильного вибору.
Хоч книга і читалася легко, але емоції викликає такі, що починаєш задумуватися: «а чи дійсно моє життя таке просте, як здається?».
Що ж, відповіді чекаю у наступній частині ♥️
August 23, 2025
📚2025: 31
👤@time4ice
📗«Звичайна»👩🦰(антиутопія, роментезі)
🇺🇦 Україна
📖 300 с
•
Мала честь стати ARC-читачем цієї книги (ще до її паперового виходу в світ)🧡 але так як останнім часом дуже мало читаю, то прочитала аж тоді, коли авторка вже друкує другий наклад😁
•
Лета — дівчина, яка вважала себе абсолютно звичайною у світі, де кожна людина має визначене призначення: науковець, творець, відтворювач чи збирач. Вона не мала жодних особливих талантів і тому опинилася на межі власної невідомості, але доля розпорядилася інакше. Лета опиняється в дикому лісі, де зустрічає прекрасного Саюліса, який кардинально змінює її шлях.
•
Без яскравих здібностей і магії Лета — водночас і проста, і складна. Це дуже людяна героїня: її сумніви, бажання та страхи — надзвичайно правдиві. У цьому криється її справжня сила. Мене дуже підкупила щирість головної героїні.
•
Також в книзі показана концепція суспільства, де кожному призначена роль відповідно до здібностей створює глибоку метафору про унікальність. Леті, начебто, бракує всього, а саме це й дозволяє їй стати особливою. Вона отримує шанс на розвиток, не на шляху супергероїні, а на шляху простої людини, яка відкриває у собі нове. Людини, яка вже ніколи не буде звичайною.
•
«Звичайна» — це ніжне, але сильне дослідження людської сутності. Книга демонструє, що справжня магія часто в прихованих рисах, які ми вважаємо недоліками. Авторка створила історію з глибоким сенсом і затишною містичною атмосферою без зайвої показовості.
•
Книга читалася дуже легко.
Фінальний поворот дуже вразив🤯, не знаю як би я поступила на місці головної героїні.
•
Мені вистачило всього - і фентезійного світу🧚, і антиутопії ☢️, і романтичної складової💕 тому...
10 інакших🎭 із 10
👤@time4ice
📗«Звичайна»👩🦰(антиутопія, роментезі)
🇺🇦 Україна
📖 300 с
•
Мала честь стати ARC-читачем цієї книги (ще до її паперового виходу в світ)🧡 але так як останнім часом дуже мало читаю, то прочитала аж тоді, коли авторка вже друкує другий наклад😁
•
Лета — дівчина, яка вважала себе абсолютно звичайною у світі, де кожна людина має визначене призначення: науковець, творець, відтворювач чи збирач. Вона не мала жодних особливих талантів і тому опинилася на межі власної невідомості, але доля розпорядилася інакше. Лета опиняється в дикому лісі, де зустрічає прекрасного Саюліса, який кардинально змінює її шлях.
•
Без яскравих здібностей і магії Лета — водночас і проста, і складна. Це дуже людяна героїня: її сумніви, бажання та страхи — надзвичайно правдиві. У цьому криється її справжня сила. Мене дуже підкупила щирість головної героїні.
•
Також в книзі показана концепція суспільства, де кожному призначена роль відповідно до здібностей створює глибоку метафору про унікальність. Леті, начебто, бракує всього, а саме це й дозволяє їй стати особливою. Вона отримує шанс на розвиток, не на шляху супергероїні, а на шляху простої людини, яка відкриває у собі нове. Людини, яка вже ніколи не буде звичайною.
•
«Звичайна» — це ніжне, але сильне дослідження людської сутності. Книга демонструє, що справжня магія часто в прихованих рисах, які ми вважаємо недоліками. Авторка створила історію з глибоким сенсом і затишною містичною атмосферою без зайвої показовості.
•
Книга читалася дуже легко.
Фінальний поворот дуже вразив🤯, не знаю як би я поступила на місці головної героїні.
•
Мені вистачило всього - і фентезійного світу🧚, і антиутопії ☢️, і романтичної складової💕 тому...
10 інакших🎭 із 10
July 2, 2025
Ця книга занурює читача в постапокаліптиний світ, де жорстка система життя, все за правилами Плантацій, розподіл для кожного на чітко визначене місце.
Головна героїня Лета — звичайна дівчина. Не найкраща, не найсміливіша, яка не має амбіції чи особливих навичок, які б їй допомогли з призначенням у житті. Так і не знайшовши себе до закінчення Навчальні, її майбутнє тепер вирішує завалений останній тест: на дівчину чекає нудна робота на все життя.
Але випадкове зіткнення з Інакшим змінює все.
Її викрадає птах, Інакший — велетенський монстр, переносить в дикий ліс за межі безпечної Плантації, де на Лету вже чекають небезпека та боротьба за життя.
Світ, про який вона не мала знати: наповнений невідомістю, пригодами, новими знайомствами і все навколо змінюється…
🔥 А можливо Лета — не така й звичайна, як усі думали, і все що з нею відбудеться тепер, змінить її назавжди.
Книга 16+, але читається драйвово: з гумором, тривогою, романтикою й глибоким зануренням у захоплюючий світ!🥹📚✨
Я фанатка фентезі і мені ця історія дуже сподобалось, тут усе зрозуміло, логічна світобудова, яка не перевантажує сприйняття світу, достатньо просто зрозуміти хто є хто, усі касти прописані.
Неймовірно тішить те, що це дилогія, буде продовження і можна буде зануритися ще на трошки в цей дивовижний світ. Ця книжечка залишає дуже приємний післясмак, впевнена, що прочитавши цей пригодницький, легкий та захопливий роман, будете, як і я з нетерпінням чекати продовження 📖😌✨🫶🏼📚
Головна героїня Лета — звичайна дівчина. Не найкраща, не найсміливіша, яка не має амбіції чи особливих навичок, які б їй допомогли з призначенням у житті. Так і не знайшовши себе до закінчення Навчальні, її майбутнє тепер вирішує завалений останній тест: на дівчину чекає нудна робота на все життя.
Але випадкове зіткнення з Інакшим змінює все.
Її викрадає птах, Інакший — велетенський монстр, переносить в дикий ліс за межі безпечної Плантації, де на Лету вже чекають небезпека та боротьба за життя.
Світ, про який вона не мала знати: наповнений невідомістю, пригодами, новими знайомствами і все навколо змінюється…
🔥 А можливо Лета — не така й звичайна, як усі думали, і все що з нею відбудеться тепер, змінить її назавжди.
Книга 16+, але читається драйвово: з гумором, тривогою, романтикою й глибоким зануренням у захоплюючий світ!🥹📚✨
Я фанатка фентезі і мені ця історія дуже сподобалось, тут усе зрозуміло, логічна світобудова, яка не перевантажує сприйняття світу, достатньо просто зрозуміти хто є хто, усі касти прописані.
Неймовірно тішить те, що це дилогія, буде продовження і можна буде зануритися ще на трошки в цей дивовижний світ. Ця книжечка залишає дуже приємний післясмак, впевнена, що прочитавши цей пригодницький, легкий та захопливий роман, будете, як і я з нетерпінням чекати продовження 📖😌✨🫶🏼📚
August 23, 2025
Дочитала книгу «Звичайна» Лілії Кухарець і мушу зізнатися – це було щось абсолютно нове для мене. Я дуже сильно люблю читати історії засновані на реальних подіях, а тут – постапокаліптична пригода з глибокою психологічною складовою.
Це вигаданий світ, де живуть люди та «інакші». І під час читання я постійно ловила себе на думці: «Вау, як це цікаво! Який цікавий цей світ і головна героїня. Як авторці вдалося так ретельно все продумати й описати!»
Головна героїня Лета – справді «звичайна» дівчина у світі, де кожен має своє призначення. Вона не володіє особливими талантами й навіть не впевнена, куди рухатися далі.
Але одного дня її викрадають «інакші». Опинившись у дикому, небезпечному лісі, Лета змушена виживати, переосмислити себе, свої бажання і своє місце у цьому світі. Саме там вона зустрічає того, хто або зламає її, або допоможе знайти власну унікальність.
Дуже легко проспойлерити більше, тому зупинюся тут. Просто знайте: ця книга варта вашої уваги. Я щиро пишаюся нашими українськими письменниками та письменницями – що не книга, то справжнє відкриття.
Буду читати все, що напише авторка. Це вартувало кожної сторінки ✨🙌
Це вигаданий світ, де живуть люди та «інакші». І під час читання я постійно ловила себе на думці: «Вау, як це цікаво! Який цікавий цей світ і головна героїня. Як авторці вдалося так ретельно все продумати й описати!»
Головна героїня Лета – справді «звичайна» дівчина у світі, де кожен має своє призначення. Вона не володіє особливими талантами й навіть не впевнена, куди рухатися далі.
Але одного дня її викрадають «інакші». Опинившись у дикому, небезпечному лісі, Лета змушена виживати, переосмислити себе, свої бажання і своє місце у цьому світі. Саме там вона зустрічає того, хто або зламає її, або допоможе знайти власну унікальність.
Дуже легко проспойлерити більше, тому зупинюся тут. Просто знайте: ця книга варта вашої уваги. Я щиро пишаюся нашими українськими письменниками та письменницями – що не книга, то справжнє відкриття.
Буду читати все, що напише авторка. Це вартувало кожної сторінки ✨🙌
August 25, 2025
«Звичайна» Лілії Кухарець — це антиутопія з романтичною лінією та перша. Події відбуваються в постапокаліптичному світі, в якому люди живуть на Плантаціях, працюють на спільний добробут і не можуть стати батьками за власним бажанням.
Лета досягла віку, коли вже треба почати працювати, але вона завалила тести на всі хороші професії, тому має працювати фізично в лісі. Дорогою туди її викрадає велетенський дятел. Так починається велика історія звичайної дівчини.
В книзі будуть:
- мутовані тварини (за вайбами це нагадало мені фільм "Love and Monsters");
- порожні всередині (як я, коли встаю о шостій з головним болем і маю щось робити) від поїдання мутованої плоті;
- дикі люди;
- любовний інтерес, який бачить Лету і буквально каже: "Ти ба, дівчина! Ходили легенди, що симпатичні дівчата на Просторах не водяться! Зутрічатимешся зі мною?";
- довга небезпечна подорож з тренуванням і важкими роздумами про майбутнє.
Якщо ви хвилюєтесь, що тут буде багато крові, жорстокості та жахів, то не хвилюйтесь - книжка мила і затишна.
У мене були складнощі з запам'ятовуванням імен і деякою логікою світу, але це взагалі не проблема для сюжету.
Лета досягла віку, коли вже треба почати працювати, але вона завалила тести на всі хороші професії, тому має працювати фізично в лісі. Дорогою туди її викрадає велетенський дятел. Так починається велика історія звичайної дівчини.
В книзі будуть:
- мутовані тварини (за вайбами це нагадало мені фільм "Love and Monsters");
- порожні всередині (як я, коли встаю о шостій з головним болем і маю щось робити) від поїдання мутованої плоті;
- дикі люди;
- любовний інтерес, який бачить Лету і буквально каже: "Ти ба, дівчина! Ходили легенди, що симпатичні дівчата на Просторах не водяться! Зутрічатимешся зі мною?";
- довга небезпечна подорож з тренуванням і важкими роздумами про майбутнє.
Якщо ви хвилюєтесь, що тут буде багато крові, жорстокості та жахів, то не хвилюйтесь - книжка мила і затишна.
У мене були складнощі з запам'ятовуванням імен і деякою логікою світу, але це взагалі не проблема для сюжету.
June 19, 2025
Книга «Звичайна» Лілії
Кухарець про життя людей після катастрофи,
в якому вони живуть у колоніях і кожен виконує
свою роботу. Головна героїня Лета не дуже задоволена бути простою збирачкою, але, оскільки в неї не було інших здібностей, вибору у неї нема. Та одного дня світ перевернувся з ніг на голову, коли її випадково викрадає птах і ось тоді починається справжня пригода, як виявляється, зовсім «не звичайної» дівчини.
Мені дуже сподобалась любовна лінія🥰
Лета і мисливець Саюліс♥️
Якби я цю книгу прочитала в підлітковому віці мені б дуже було цікаво читати оці перші інтимні сцени (якраз вони мене дуже порадували), а зараз вони викликали приємну усмішку)
На перший погляд така скромна, тиха, така
дитяча дівчина і тут, після одного сексу вона заявляє: «Я хочу ще!»
З мінусів:
тут не було того, що я так люблю: закрученого
сюжету, стрімкого розвитку подій і т.п.
Хоч теж я розумію, що книга тут про інші глибші речі, тому, хто любить легке чтиво але з великим змістом-
рекомендую♥️♥️♥️♥️♥️
Кухарець про життя людей після катастрофи,
в якому вони живуть у колоніях і кожен виконує
свою роботу. Головна героїня Лета не дуже задоволена бути простою збирачкою, але, оскільки в неї не було інших здібностей, вибору у неї нема. Та одного дня світ перевернувся з ніг на голову, коли її випадково викрадає птах і ось тоді починається справжня пригода, як виявляється, зовсім «не звичайної» дівчини.
Мені дуже сподобалась любовна лінія🥰
Лета і мисливець Саюліс♥️
Якби я цю книгу прочитала в підлітковому віці мені б дуже було цікаво читати оці перші інтимні сцени (якраз вони мене дуже порадували), а зараз вони викликали приємну усмішку)
На перший погляд така скромна, тиха, така
дитяча дівчина і тут, після одного сексу вона заявляє: «Я хочу ще!»
З мінусів:
тут не було того, що я так люблю: закрученого
сюжету, стрімкого розвитку подій і т.п.
Хоч теж я розумію, що книга тут про інші глибші речі, тому, хто любить легке чтиво але з великим змістом-
рекомендую♥️♥️♥️♥️♥️
July 3, 2025
Спочатку я зловила себе на думці, що поділ на групи в книзі дуже нагадує структуру фракцій з фільму “Дивергент” — кожен виконує свою роль у суспільстві. Це одразу захопило і втягнуло в світ книги!
Історія читається легко, мова проста й приємна. Без важких слів і довгих описів — все зрозуміло й цікаво. Спочатку образ Інакших був для мене дещо туманним, але далі все стало зрозуміло, і це тільки підсилило інтерес.
Дуже сподобалось, як авторка розкрила головну героїню — спершу здається, що вона звичайна, а потім раптом — виявляється, вона крута, сильна та особлива! Головний герой не менш класний та сильний (а ще досить гарячий 🤭)Обожнюю таких персонажів!
З мінусів :
Хотілося більше про стосунки ГГ — як вони зрозуміли, що щось відчувають одне до одного.
Бісило кохання Лети до Дебеса , воно здалось дивним , вигаданим , взятим з неба .
І ще один мінус (точніше радше плюс) Мені було мало…зачепила ця історія! Шкода, що обірвалась на найцікавішому місці! Хочу продовження 😭
Загалом, хороша дебютна книга.
Чекаю наступну частину .
7/10
Історія читається легко, мова проста й приємна. Без важких слів і довгих описів — все зрозуміло й цікаво. Спочатку образ Інакших був для мене дещо туманним, але далі все стало зрозуміло, і це тільки підсилило інтерес.
Дуже сподобалось, як авторка розкрила головну героїню — спершу здається, що вона звичайна, а потім раптом — виявляється, вона крута, сильна та особлива! Головний герой не менш класний та сильний (а ще досить гарячий 🤭)Обожнюю таких персонажів!
З мінусів :
Хотілося більше про стосунки ГГ — як вони зрозуміли, що щось відчувають одне до одного.
Бісило кохання Лети до Дебеса , воно здалось дивним , вигаданим , взятим з неба .
І ще один мінус (точніше радше плюс) Мені було мало…зачепила ця історія! Шкода, що обірвалась на найцікавішому місці! Хочу продовження 😭
Загалом, хороша дебютна книга.
Чекаю наступну частину .
7/10
This entire review has been hidden because of spoilers.
June 28, 2025
Щойно дочитала — і досі під сильним враженням!
Це одна з тих історій, які проживаєш разом із героями. Атмосфера нового світу після катастрофи затягує з перших сторінок, і тримає до самого кінця. В якийсь момент здалося, що це трохи схоже на “Дивергент” або цикл «Знищ мене» — але тільки на початку. Далі сюжет і світ стають настільки унікальними, що ти вже не згадуєш ні про що інше.
Дуже сподобалася тема виживання — вона тут не просто як тло, а наповнена сенсами. А головні герої! Вони не просто цікаві — вони живі. Їхні характери, вибори, взаємодії — все це викликає справжню емпатію. Особливо вразили сцени на плантації — ця атмосфера підтримки, спільності, єдності… до мурашок.
Сюжет не дає засумувати: події змінюються динамічно, емоцій багато, сторінки «ковтаються» одна за одною.
Дякую авторці за цю історію! Вона чіпляє, захоплює і залишає по собі глибокий післясмак.
І так, я офіційно вимагаю другу частину якнайшвидше 😄
Це одна з тих історій, які проживаєш разом із героями. Атмосфера нового світу після катастрофи затягує з перших сторінок, і тримає до самого кінця. В якийсь момент здалося, що це трохи схоже на “Дивергент” або цикл «Знищ мене» — але тільки на початку. Далі сюжет і світ стають настільки унікальними, що ти вже не згадуєш ні про що інше.
Дуже сподобалася тема виживання — вона тут не просто як тло, а наповнена сенсами. А головні герої! Вони не просто цікаві — вони живі. Їхні характери, вибори, взаємодії — все це викликає справжню емпатію. Особливо вразили сцени на плантації — ця атмосфера підтримки, спільності, єдності… до мурашок.
Сюжет не дає засумувати: події змінюються динамічно, емоцій багато, сторінки «ковтаються» одна за одною.
Дякую авторці за цю історію! Вона чіпляє, захоплює і залишає по собі глибокий післясмак.
І так, я офіційно вимагаю другу частину якнайшвидше 😄
July 24, 2025
Ця книга стала для мене несподіваним, але дуже сильним відкриттям, я рада що в нас такі є таланти 💚
Я ще не торкалася постапокаліптики, та у цій історії було значно більше, ніж просто занепалий світ :біль, сила, мовчання, яке так і проситься бути розірваним. Читається легко, а післясмак — глибокий і довго не відпускає. Це не просто сюжет, це відчуття.
Зізнаюся, спершу текст мене не захопив одразу. Та щойно я увійшла в ритм, відкласти книгу стало неможливо. А сцена з «тим самим розміром»… відверто кажучи, була абсолютно неочікуваною і дуже приємною 😅
«От трясця! — простогнала я. — І ця штука має в мене увійти? Вона ж зламає моє тіло навпіл!»
Після цих рядків я зрозуміла: усе, це любов. 😂
Я однозначно чекаю на продовження й дуже сподіваюся побачити бодай один «ого-розділ» від імені того мовчазного красеня з… е-гм… вражаючою «жердиною». 😉
Дякую вам за «Звичайну», яка виявилася зовсім не звичайною. Книга живе в серці й кличе до себе далі. ❤️
Я ще не торкалася постапокаліптики, та у цій історії було значно більше, ніж просто занепалий світ :біль, сила, мовчання, яке так і проситься бути розірваним. Читається легко, а післясмак — глибокий і довго не відпускає. Це не просто сюжет, це відчуття.
Зізнаюся, спершу текст мене не захопив одразу. Та щойно я увійшла в ритм, відкласти книгу стало неможливо. А сцена з «тим самим розміром»… відверто кажучи, була абсолютно неочікуваною і дуже приємною 😅
«От трясця! — простогнала я. — І ця штука має в мене увійти? Вона ж зламає моє тіло навпіл!»
Після цих рядків я зрозуміла: усе, це любов. 😂
Я однозначно чекаю на продовження й дуже сподіваюся побачити бодай один «ого-розділ» від імені того мовчазного красеня з… е-гм… вражаючою «жердиною». 😉
Дякую вам за «Звичайну», яка виявилася зовсім не звичайною. Книга живе в серці й кличе до себе далі. ❤️
This entire review has been hidden because of spoilers.
June 19, 2025
Прочитала роман «Звичайна» української письменниці Лілії Кухарець📖
Хоч це не зовсім мій жанр (я більше люблю трилери й напругу), ця книга мене приємно здивувала. Постапокаліптична історія, яка читається легко, але залишає після себе багато думок.
Це не просто про виживання після катастрофи. Це про вибір - ким залишитись у складних обставинах. Про людяність, підтримку, втрати й надію. Про внутрішню силу навіть тоді, коли здається, що світ зруйновано.
Головна героїня на перший погляд - звичайна дівчина. Але з часом стає зрозуміло, що вона зовсім не така проста. Її особливість не лише у здібностях, а в тому, як вона бачить світ, як відчуває людей. Вона змінюється сама і змінює все навколо.
Дуже дякую авторці за можливість прочитати цю історію ще до її виходу. Це був не просто цікавий досвід, а й справжній привід задуматися 💛
Хоч це не зовсім мій жанр (я більше люблю трилери й напругу), ця книга мене приємно здивувала. Постапокаліптична історія, яка читається легко, але залишає після себе багато думок.
Це не просто про виживання після катастрофи. Це про вибір - ким залишитись у складних обставинах. Про людяність, підтримку, втрати й надію. Про внутрішню силу навіть тоді, коли здається, що світ зруйновано.
Головна героїня на перший погляд - звичайна дівчина. Але з часом стає зрозуміло, що вона зовсім не така проста. Її особливість не лише у здібностях, а в тому, як вона бачить світ, як відчуває людей. Вона змінюється сама і змінює все навколо.
Дуже дякую авторці за можливість прочитати цю історію ще до її виходу. Це був не просто цікавий досвід, а й справжній привід задуматися 💛
July 5, 2025
«Звичайна» Лілії Кухарець
Ця книга про зовсім не звичайну «звичайність». Лілія Кухарець зуміла дуже тонко й чесно показати буденність, яку часто не помічають або знецінюють — жіночі переживання, тихі драми, щоденну боротьбу з собою і світом, де так легко втратити себе, а ще важче знайти ту саму себе)
Мова авторки — жива, емоційна. Вона пише просто, але в цих словах багато болю, сили і правди. Здавалося б, нічого «особливого» не відбувається, але саме ця стримана реальність і чіпляє.
Лета - не просто богиня Просторів, а богиня самокритики і сарказму як на мене 🤣
Книга змушує зупинитися і замислитися: а чи справді звичайне — це щось неважливе? А скільки в нас самих «звичайного», яке ми боїмося показати? В кінці кінців ми всеодно приходимо до того, що є нашим по праву)
Рекомендую цю книжку тим, хто цінує внутрішню глибину, чесну літературу і голос сучасної української жінки.
Ця книга про зовсім не звичайну «звичайність». Лілія Кухарець зуміла дуже тонко й чесно показати буденність, яку часто не помічають або знецінюють — жіночі переживання, тихі драми, щоденну боротьбу з собою і світом, де так легко втратити себе, а ще важче знайти ту саму себе)
Мова авторки — жива, емоційна. Вона пише просто, але в цих словах багато болю, сили і правди. Здавалося б, нічого «особливого» не відбувається, але саме ця стримана реальність і чіпляє.
Лета - не просто богиня Просторів, а богиня самокритики і сарказму як на мене 🤣
Книга змушує зупинитися і замислитися: а чи справді звичайне — це щось неважливе? А скільки в нас самих «звичайного», яке ми боїмося показати? В кінці кінців ми всеодно приходимо до того, що є нашим по праву)
Рекомендую цю книжку тим, хто цінує внутрішню глибину, чесну літературу і голос сучасної української жінки.
July 1, 2025
Закінчила читати книгу української авторки @time4ice Про постапокаліптичий світ,в якому тварини мутували до величезних розмірів і становили велику загрозу людству.😱Це роман,в якому з головною героїнею відбувається дуже багато пригод.Вона живе на Плантації( так називаються осередки життя людей), і все життя вважає себе абсолютно звичайною, аж поки її не викрадає мутований птах🦅😱
Це було надзвичайно цікаво,авторка пише дуже легко, світоустрій зрозумілий,діалоги цікаві і сюжет наповнений подіями ❤️🔥Тут присутні сцени 18+ 🤭
Мене кожного разу приємно вражають українські автори. На мою думку написано дуже гарно! Мені дуже сподобалась книга, мій рекомендасьйон 🥰❤️ З нетерпінням чекаю продовження 🫶🏻
Дякую, що дозволили познайомитись з цією історією однією з перших 🥹❤️🔥❤️🔥❤️🔥
Це було надзвичайно цікаво,авторка пише дуже легко, світоустрій зрозумілий,діалоги цікаві і сюжет наповнений подіями ❤️🔥Тут присутні сцени 18+ 🤭
Мене кожного разу приємно вражають українські автори. На мою думку написано дуже гарно! Мені дуже сподобалась книга, мій рекомендасьйон 🥰❤️ З нетерпінням чекаю продовження 🫶🏻
Дякую, що дозволили познайомитись з цією історією однією з перших 🥹❤️🔥❤️🔥❤️🔥
July 19, 2025
Що ж я можу вам сказати 😅 пів книжки я читала майже місяць, а іншу половину за два дні)
Новий класно продуманий всесвіт на теренах постапокаліпсису, який досить гарно почав розкриватись у цій книжці. І це один з тих випадків, коли я дійсно рада, що планується серія, бо вже чекаю на продовження.
Попри назву, героїня виявляється не такою вже і звичайною, хоч як багато з нас її не влаштовує положення, яке їй вимальовується в житті, але вона не знає, що з тим робити. Та доля сама змінює все з ніг на голову. І починається все зі спадку, залишеного батьками, яких вона ніколи не знала.
Цікава, інтригуюча і неймовірна історія, яка просто затягує в себе, хоч і не одразу. О і звісно ж гаряченька, куди ж без цього 😅 тим паче, що такі сцени тут ого-го)
Тому з нетерпінням чекатиму на нові частини 💚
Новий класно продуманий всесвіт на теренах постапокаліпсису, який досить гарно почав розкриватись у цій книжці. І це один з тих випадків, коли я дійсно рада, що планується серія, бо вже чекаю на продовження.
Попри назву, героїня виявляється не такою вже і звичайною, хоч як багато з нас її не влаштовує положення, яке їй вимальовується в житті, але вона не знає, що з тим робити. Та доля сама змінює все з ніг на голову. І починається все зі спадку, залишеного батьками, яких вона ніколи не знала.
Цікава, інтригуюча і неймовірна історія, яка просто затягує в себе, хоч і не одразу. О і звісно ж гаряченька, куди ж без цього 😅 тим паче, що такі сцени тут ого-го)
Тому з нетерпінням чекатиму на нові частини 💚
June 23, 2025
Прекрасний підлітковий фентезійний український самвидав.
Одразу скажу, що я була приємно вражена. Книга читалася дуже легко та швидко. Так, було парочка дивних моментів. Типу, головна героїня дивувалася, що після дезінфекції губа продовжувала боліти (вона була розбита від удару), а я в цей момент дивувалася головній героїні. Але таких моментів було, може, 5, тому ніякого роздратування.
📚Мені сподобався світ. Це щось середнє між "Дивергентом" та "Той, що біжить лабіринтом". Якщо ми ставимо цим книгам 10/10 , то "Звичайна" заслуговує на 7/10.
💫Хімія між героями була, пара гарячих сцен теж. Мені таке не заходить, але написано було ок, ніяких редфлагів.
Я вважаю, що для аудиторії 16-23 ця книга може бути навіть на 8,5/10.
Одразу скажу, що я була приємно вражена. Книга читалася дуже легко та швидко. Так, було парочка дивних моментів. Типу, головна героїня дивувалася, що після дезінфекції губа продовжувала боліти (вона була розбита від удару), а я в цей момент дивувалася головній героїні. Але таких моментів було, може, 5, тому ніякого роздратування.
📚Мені сподобався світ. Це щось середнє між "Дивергентом" та "Той, що біжить лабіринтом". Якщо ми ставимо цим книгам 10/10 , то "Звичайна" заслуговує на 7/10.
💫Хімія між героями була, пара гарячих сцен теж. Мені таке не заходить, але написано було ок, ніяких редфлагів.
Я вважаю, що для аудиторії 16-23 ця книга може бути навіть на 8,5/10.
Displaying 1 - 30 of 42 reviews