Дмитро́ Васи́льович Мала́ков — український краєзнавець—києвознавець, мистецтвознавець та історик архітектури, член Національної спілки краєзнавців України. Лауреат Премії імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України (2012). Брат українського графіка Георгія Малакова.
Болюча розповідь. Хліб з каштанів, постійний голод і страх, щоденне виживання. Ерзац - замінник чогось, віддалено схожий (сипкий хліб, мелясний коржик, валянки з вати тощо). Чому хала раптом стала плетьонкою. Розрізані лезом навпіл сірники для економії, рицинова олія для смаження дерунів з мороженої картоплини, пшоно і спогади голодної дитини про шкільні булки і домашню гречку з підливкою, кияни-тубільці, монострава для підтримки дисципліни робітників, місто без котів, бо ті, яких бачиш на вулицях, пласкі й нецікаві... Люди не належали собі. Особливо гірко це сприймається через сьогоднішню загрозу війни.
Це швидше не спогади Дмитра Малакова про піднімецький Київ 1941-1943 років, а спогади Дмитра про Григорія в цьому Києві. Це легко пояснити, бо сам автор був дуже дитиною, тому багато побачити і назгадувати не міг. Власне, я чекала від цих спогадів більшого.