Що може бути цікавішим за її величність історію? Тільки історія, про яку розповідають небайдуже та неупереджено. Саме так, як це робить Валентин Чемерис (нар. 1936 р.) - відомий український письменник, автор історичних і фантастичних романів, які вже стали культовими, лауреат багатьох літературних премій. У видавництві "Фоліо" вийшли друком його романи "Смерть Атея", "Фортеця на Борисфені", "Ольвія", "Генерали Імперії", "Ордер на любов", "Ярославна", "Ваші пальці пахнуть ладаном", "Марина - цариця московська", "Сини змієногої богині", "Рогнеда".
Новий роман Володимира Чемериса присвячений доньці Ярослава Мудрого, красуні Анні, першій королеві Франції. Вона подарувала Генріху І не тільки спадкоємця корони - Філіппа, а й значною мірою змінила хід французської історії. Смілива, розумна та освічена королева поступово стає співправителькою Генріха. Її підписи стоять поруч з підписами короля на важливих державних указах. Владна і мудра, вона розуміла свою роль в управлінні країною. Франція стала її державою, а французи назавжди запам'ятали її як королеву Франції - Анну Київську. Але чи була щаслива ця жінка і де вона закінчила свій земний шлях, про це не знає ніхто...
Насправді це - не художній твір, а скоріше схоже на газетну публікацію типу есе, розтягнуту на 224 сторінки. І це було жахливо. Якби ж не спеціалізований книжковий клуб, я закинув би цей читацький біль геть подалі одразу ж після перших сторінок, і забув би його як страшний сон.
Ось лише малий список того, що змушувало сіпатись мої очі:
- це навіть не белетризована біографія, це скоріше розтягнутий варіант статті з вікіпедії або інших подібних інформаційних ресурсів, адже загальний стиль саме такий - інформативний, типу як велика стаття із різного роду відгалуженнями;
- взагалі, схоже на те, що розтягнути текст - була основна мета автора, адже будь-які терміни чи події чи персони отримували своє пояснення або визначення, які розтягувались на пару сторінок, а потім знову автор якось намагався повернути це в річище свого твору. Так, згадується Санліс, куди Анна переїхала після смерті Генріха, і ось, будь-ласка, інформативна довідка на декілька сторінок плюс бонусом туристичні враження автора, коли він поїхав туди на екскурсію; згадується кохання - прошу, ось які види кохання є в суспільстві, кожне розписано окремо; Анна була руда - а куди ж ви пішли, осьо ж тут інфодамп про рудих в світі.. і таких термінологічних забруднень тексту було чималенько, і про Реймс, і про Нотр-Дам-де Парі, чого тільки не було;
- твір перенасичений піснями, які подобались авторові, там і про кохання, і навіть є "а на том бєрєгу" малініна (от якого біса малінін робить в книзі про Анну Київську?!), та й взагалі всі ці пісні виглядають геть недоречними;
- автор інколи вигадує якийсь дичайший хтонічний треш, від якого виникає бажає бажання видрати відповідні сторінки і спалити їх вщент (врятувало те, що читав в електронному варіанті). Так, в першу шлюбну ніч Анна та Генріх сиділи поруч на шлюбному ліжку та гралися в долоньки - гру, яку запропонувала Анна ("Ой, ладо-ладусі, ой, ладо-ладоньки, погравшись, полягаємо спатоньки");
- а цю цітату - "Великий князь, себто її чоловік, виявляється, був… педерастом. Сиріч, "голубим". (Чи як нині збоченці в Європі придумали "благородне" слівце – гей.)" - коментувати - то все зіпсувати;
- а ще був таксист Жан, який возив автора в Санліс, і цей таксист виявився українцем, і не віддав здачу з оплати за поїздку; - а ще була казка про Змія Горинича, яку маленькій Анні читала няня, і цей Змій часто снився Анні дорослій; - а ще розповіді про інших принцес Анн, в тому числі про російську Анну Павлівну; - а ще.. (варто зупинитись, бо список зауважень може бути не меншим, ніж ця книга).
Як за легендою колись Дід Панас, ведучий телепрограми для дітей, сказав в прямому ефірі: "Отака х*йня, малята". Ніколи, невер, нунка, не читайте цю маячню. Я прочитав це за вас, і на цьому славетна історія читацького маратону цієї книжки вартістю в 450 грн має обірватись.