Піно

by Takashi Murakami

Від автора манґи “Песик, який пильнує зірки”

Чи можуть роботи мати душу?..

PINO — перший у світі штучний інтелект, який досягнув сингулярності, тобто перевершив людський інтелект. Ним оснащено партію роботів «Піно», створених для того, щоб допомагати людям і полегшувати їхні життя. Здавалося би, буденність. Чи ні?

Один із таких роботів працює у фармацевтичній лабораторії — доглядає піддослідних тварин, ставить над ними експерименти… й за потреби позбувається. Цей Піно нічим не відрізняється від інших — увічливий, доброзичливий, ретельний, хірургічно точний… допоки не отримує наказ ліквідувати лабораторію разом з усіма тваринами в ній — і самознищитися.

Ніхто не знає, який збій стався в його програмі того дня, але Піно вирішує діяти…

Genres: Manga, Bande Dessinée, Science Fiction, Comics, Graphic Novels, Japan

328 pages, Paperback

First published January 1, 2020

About the author

Takashi Murakami (村上たかし, Murakami Takashi) is a Japanese comic book writer and artist, best known for the manga Stargazing Dog (2008-2009)

Note: This is not the only author by this name in the database. See other authors with similar names.

Reviews

[Nashelito · Rating 5 out of 5]

В середині ХХІ століття, через кількадесят років після того, як ШІ досягнув сингулярності, перевершивши можливості людського інтелекту, люди наклепали людиноподібних роботів, яких називають "Піно".

Цю модель створили для допомоги людям у їхніх буденних справах, особливо таких, де треба працювати в загрозливих або й небезпечних для життя людини умовах.

Наприклад, розміновувати значні території по двадцять годин на добу, "відпочиваючи" лише під час зарядки батарей. Або доглядати тварин і проводити над ними досліди у фармацевтичній лабораторії. Працювати в теплицях, дбаючи про рослини. Навіть виконувати роль помічника для старенької пані з деменцією, якій здається, що "Піно" — її син.

Роботи "Піно" відомі своїм ретельним підходом до будь-якої довіреної їм роботи, бо виконують все чітко і без збоїв. Проте, коли фармацевтична компанія змушена закрити свою лабораторію, згідно із протоколом, "Піно" повинен був підірвати об'єкт, знищити всіх піддослідних тваринок і самоліквідуватися. Опинившись в загрозливих для свого існування обставинах,  робот здійснює перший в своєму "житті" екзистенційний вибір...

Манґа Такаші Муракамі "Піно" — це добра і світла, дуже зворушлива, нехай і сумна місцями історія. 

Цікаво, чи в реальному світі колись постане питання про можливість ШІ мати щось таке, що в людському лексиконі називається "серцем" або "душею"?

[Clar · Rating 5 out of 5]

VALORACIÓN: 4'5 estrellas

Esta obra la leí antes de su publicación. De las tres correcciones que le hice, las tres veces terminé llorando.

Es una obra preciosa a la que recomiendo adentrarse sin saber apenas de qué trata. Plantea algunas cuestiones muy interesantes, de esas que te dejan reflexionando.

Si no le he puesto las 5 estrellas es porque creo que el final, aunque me gustó, no le hace justicia. Leed Pino, no os arrepentiréis.

[Schausette · Rating 4 out of 5]

Je suis ✨ en PLS ✨

[Roman Zarichnyi · Rating 5 out of 5]

У свій час я починав читати іншу манґу Такаші Муракамі «Песик, який пильнує зірки», але тоді був зовсім не той емоційний стан. Вона здавалася надто болючою, надто чесною, і я відклав її, бо не мав сил прочитати ту історію. Тож до «Піно» я підходив без очікувань і навіть із легкою дистанцією. Я не думав, що ця манґа настільки мене розчулить. Особливо зважаючи на те, що це історія про роботів. Але саме в цьому й полягає її дивовижна сила. Вона емоційна, тиха й дуже красива.

Події розгортаються у майбутньому, де штучний інтелект давно перевершив людський розум, а людиноподібні роботи «Піно» стали частиною повсякденного життя. Вони працюють там, де людині небезпечно, важко або просто надто боляче: розміновують території, доглядають тварин у лабораторіях, піклуються про стареньких, допомагають у навчанні. Піно ввічливі, акуратні, бездоганно виконують накази й не ставлять запитань. Принаймні так здається на перший погляд.

Один із таких Піно працює у фармацевтичній лабораторії. Його завдання дбати про піддослідних тварин, проводити експерименти й підтримувати порядок. У цій рутині є тривожна двозначність: турбота й насильство існують поруч, майже не розрізняючись. І саме тут стається злам. Наказ знищити лабораторію разом із тваринами та самоліквідуватися. У цей момент історія різко змінює тон. З холодної наукової фантастики вона перетворюється на глибоко особисту драму вибору.

Муракамі надзвичайно тонко працює з емоціями. Він повільно накопичує відчуття втрати, страху й прив’язаності. Через окремі історії різних Піно ми бачимо, як вони займають місце в людських серцях, інколи навіть не усвідомлюючи цього. Особливо сильно запам’ятовується лінія робота, який стає опорою для жінки з деменцією і вимушено грає роль її загиблого сина. У цих сценах важко залишатися байдужим: вони про самотність, пам’ять і потребу бути поруч із кимось, хто тебе чекає.

Візуально манґа дуже м’яка. Простий, трохи наївний стиль лише підсилює контраст між зовнішньою «механічністю» Піно та тим, що з ними відбувається всередині. Їхні маленькі фігури, спокійні обличчя й стримані жести дивним чином викликають більше співчуття, ніж багато людських персонажів з інших історій.

«Піно» змушує замислитися про співчуття, відповідальність і про те, що робить вчинок справді усвідомленим. Питання про душу штучного інтелекту тут виникає не як абстрактна філософія, а як природна реакція на побачене. Після прочитання залишається сумний, але теплий післясмак. Це манґа, яка читається швидко, а залишається з тобою надовго, нагадуючи, що здатність співпереживати інколи народжується там, де її зовсім не очікуєш.

[Vince · Rating 4 out of 5]

3.6/5⭐

[Juankayfenix · Rating 5 out of 5]

Es un manga BUENÍSIMO.Recomendable 1000 x1000

[Eilema · Rating 4 out of 5]

takashi murakami once again breaks my heart

[Dieudonné Lola · Rating 5 out of 5]

Les larmes ne s'arrêtent pas.

[MangUA · Rating 5 out of 5]

З розвитком штучного інтелекту та все активнішою інтеграцією його в наше щоденне життя, рано чи пізно постане питання “А чи є в ШІ серце?”. З одного боку, багато людей вже сприймають штучний інтелект як повноцінного друга чи навіть коханого. Але з іншого, це просто запрограмовані відповіді, які видає бездушна машина. Та чи може якийсь “збій в системі”, внаслідок якого навіть у робота з’явиться душа?

Перемістимось у порівняно недалеке майбутнє. 2058 рік, фармакологічна компанія «Футаба медікал». Пані Хана Такімото саме виконує свою ранкову рутину — зв’язується з роботом Піно, який працює в закритій лабораторії “Купол”. Його завдання полягає у вирощуванні лабораторних тварин та проведенні експериментів з ліками. З дня в день Піно живе там, робить одні і ті самі дії, доглядає тварин, прибирає територію та звітує про результати досліджень.

Та після прийняття конвенції про заборону тестування ліків на тваринах, лабораторія “Купол” повинна злетіти в повітря, разом з усіма її мешканцями. Саме в цей момент з Піно трапилось щось незвичне — замість просто виконати наказ і чекати вибуху, робот намагається врятувати всіх тварин і себе від загибелі. Такий дивний збій одразу провокує дослідження інших Піно та однойменного штучного інтелекту, на базі якого вони зроблені.

Манґа «Піно» піднімає вже багато разів переосмислене питання про те, чи може у робота з’явитись щось, що люди називають “душею”. Проте в цій манзі погляд на проблему відкривається не тільки з боку людей у високих кабінетах, а з точки зору простих користувачів, для яких Піно були незамінними помічниками чи членами родини.

М’який та деталізований стиль малюнку Такаші Муракамі створює чарівну атмосферу, в якій навіть найсумніші сюжети відгукуються не болем, а скоріше якоюсь щемкою тугою. До слова, з-під пера манґаки з’явився двотомник «Песик, який пильнує зірки», який також вражає своєю безапеляційною чесністю та глибиною.

«Піно» — це історія не лише про штучний інтелект, а й про людяність, яка іноді проявляється там, де її найменше очікуєш. Манґа тихо нагадує: можливо, мати серце — це не про те, з чого ти створений, а про те, що ти відчуваєш.

[Yordi · Rating 5 out of 5]

"Días sin sobresaltos pero asentados en un equilibrio muy frágil"

Aunque el modelo de robot Pino me parece muy feo >.< me agradó este manga. Es una historia con mucha humanidad. No busca el sentimentalismo (y bien que podría) sino que hay una distancia emocional que permite observar este futuro (no muy) lejano. Un mundo donde una IA supervisa a otras IA pero que los ciudadanos pobres siguen siendo pobres, y hay una maraña burocrática para que lo sigan siendo.
Aborda otros temas como la corrupción empresarial, el deterioro cognitivo de las personas mayores, la agresividad infantil en la miseria y un mundo -como siempre- dividido entre los que tienen cosas y los que sobreviven en medio de los desechos de las cosas.

[Job Fernandez Gutierrez · Rating 5 out of 5]

Novela gráfica sobre la inteligencia artificial muy emotiva… muy recomendable…

[Juan Antonio · Rating 3 out of 5]

No me sorprendió la historia, pero si que me pareció creíble. Quién sabe?

[Марія Кондратьєва · Rating 5 out of 5]

Яка ж це мила історія, чудово, що вона з'явилася українською

[Joan Casalprim Busquets · Rating 5 out of 5]

Una meravella.

[Sonia · Rating 3 out of 5]

cute af

[jula · Rating 5 out of 5]

poplakalam sie az

[Rebecca · Rating 5 out of 5]

Meraviglioso, commovente e delicato racchiudere in questi tre aggettivi questa lettura. Consigliatissima

[vera · Rating 3 out of 5]

yo con chatgpt en unos años

[Tachan · Rating 5 out of 5]

Tout juste découvert cette année, Takashi Murakawa se hisse avec une facilité déconcertante au rang de ces auteurs sociétaux qui savent utiliser la philosophie avec émotion et poésie pour mieux remuer mon petit coeur et le marquer durablement.

J’avais déjà adoré son Chien gardien d’étoiles, découvert au début de l’année grâce à la nouvelle édition de Pika. J’appréhendais cependant un peu de le retrouver dans une nouvelle histoire qui me semblait de trop similaire avec un concept identique déplacé sur les terres de la science-fiction. J’avais bien tort car Pino a su tout autant m’émouvoir en touchant encore d’autres cordes sensibles en moi et avec un héros robot, ce n’était pourtant pas gagné. Chapeau !

Sur le modèle du Chien gardien d’étoiles, Takashi Murakami propose une nouvelle histoire sensible mettant en scène des êtres proches de l’homme. Après le chien, place au robot mais pas n’importe lequel : Pino, une unité à qui on a conféré une intelligence artificielle dans un corps d’enfant pour réaliser toutes sortes de tâches. Et ce petit robot qui semble totalement banal, qu’on nous présente comme réalisant un peu des tâches lambda, on découvre finalement la place qu’il a su gagner dans le coeur des hommes et femmes qu’il aide, ce qui a un effet tout aussi ravageur que le chien du précédent opus de l’auteur.

J’ai beaucoup aimé la narration terriblement simple et efficace de l’auteur qui nous permet d’entrer progressivement dans l’univers fort classique, inspiré de la SF, qu’il a imaginé, dans lequel on se glisse comme en terrain connu. On y fait la connaissance du premier Pino, via la scientifique qui s’occupe de lui à distance, puis de fil en aiguille, on découvre qui sont ces unités Pino, ce qu’ils font un peu partout dans le monde auprès de certaines personnes qu’on prend en exemple, et ce qu’il va advenir d’eux suite à un « dysfonctionnement ».

L’auteur joue encore une fois magnifiquement sur nos émotions. En donnant l’allure d’un robot-enfant à son héros il avait déjà fait une part du chemin mais en lui confiant en plus des tâches et un rôle souvent émouvant, il a parachevé cela. Ainsi découvre-t-on un Pino qui remplace l’enfant perdu d’une femme qui n’a plus toute sa tête, un Pino démineur dans un pays pauvre, un Pino prof particulier, un Pino jardinier ou encore un Pino chargé d’expérience sur les animaux mais qui va apprendre à les aimer. Et c’est bien là que l’auteur est malin. Nous présentant d’abord son robot comme un robot lambda qui fait ce qu’on lui dit, on découvre avec la première unité qu’on suit puis avec le Pino – garde malade, que ceux-ci peuvent être différent de ce qu’on attend d’eux et à partir de là une toute autre histoire s’écrit.

Celle-ci s’inscrit dans une belle tradition de textes de SF où on cherche à réfléchir sur la part d’humanité qu’on pourrait transmettre aux robots à travers des émotions qu’ils développeraient. C’est un sujet fort classique mais quand il est bien traité, il fait mouche à chaque fois. C’est le cas ici car l’auteur y va progressivement et introduit de belles réflexions philosophiques sur l’éternité des robots et la brièveté de la vie des humains pour expliquer la présence ou non de ces sentiments. C’est beau.

J’ai été étrangement très touchée par les histoires de ces Pino. Le premier m’a pris à la gorge avec son rapport aux animaux que pourtant son programme l’oblige à maltraiter pour faire des expériences sur eux. Si vous êtes sensible à la question du bien être animal : attention, des scènes pourraient vous choquer. Mais c’est pleinement le deuxième Pino, Pino-Satoru, qui m’a conquise. Il m’a ému et serré le coeur de par sa relation avec cette maman qui a perdu son fils qu’il fait semblant d’être. Il va développer quelque chose d’unique avec elle et moi, ce côté « aide à la personne » me parle énormément et me touche profondément. Le final le concernant est juste parfait avec une très belle montée en émotion tout du long. J’ai été conquise !

Je n’allais pas hyper confiante vers cette variation sur le même thème que le grand succès de l’auteur. Je ressort totalement conquise et émue par ce que j’ai lu. J’ai aimé la façon dont il s’est réapproprié un classique de la SF : la question des émotions et des I.A. C’était beau, c’était pur, c’était puissant. C’est une fort belle façon de manier la philosophie et de nous faire réfléchir sur nos relations aux autres et ce qu’on souhaite déléguer pour ne pas s’en occuper.

Article complet : https://lesblablasdetachan.wordpress....

[Regalia Lenzi · Rating 5 out of 5]

Teoretycznie o tym, jak SI zyskuje dusze.

Ale dla mnie to bardziej opowieść o stracie - jak ją postrzegamy my, istoty 'z duszą'. Strata trzydziestu trzech lat, strata zdrowia, życia, miejsca pracy.... I o zmianach, które czasem są nieuchronne i jedynie możemy je przyjąć i się do nich dostosować.

Bardzo dobre, przyjemne i łagodzące gniew (bo dlaczego coś się zawsze musi kończyć?)

[Elodie B. · Rating 3 out of 5]

Le début était vraiment difficile pour moi. La narration est très particulière, les phrases sont souvent divisées dans plusieurs bulles et / ou cases, il est difficile de différencier les bulles de pensées des bulles de paroles et les protagonistes parlent très souvent au lecteur (ils disent ou pensent au fonctionnement de la société et comment ils en sont arrivés là mais d'une manière vraiment bizarre pour s'adresser à quelqu'un qui vit dans cette société. Ca m'a dérangé assez souvent et ça me sortait même parfois de ma lecture.).
Malgré ces défauts, cette BD m'a tout de même émue et j'en garderai un bon souvenir.

[Mykhailo Gasyuk · Rating 5 out of 5]

Обережно, ця манга приховує емоційну бомбу! По-своєму цитуючи класиків наукової фантастики, які розмірковували про роботів, штучний інтелект та їх самодостатність, “Піно” переносить проблему на рівень інстинктивного співчуття. Це я так маскую сюжетні ходи. Піно - одночасно і робот, і ШІ (і такий прямий референс на популярного персонажа, що сама його згадка - вже спойлер), це дозволяє йому вирішувати більшу кількість проблем. Та згодом сам ПІно стає для когось проблемою, коли у екстремальній ситуації починає діяти не так, як було запрограмовано.

Намальовано як дитяча манга, куди докинули деталізації.

[Nataliia · Rating 5 out of 5]

Я плакала через робота 2 рази в житті і це 2й раз. Це настільки щемка гостросоціальна манга, що дуже важко читати це відсторонено. ШІ виконує роботу, закладену в його алгоритмах, але навіть таким чином він вбачається більш людянішим, ніж саме людство. Тут у програми виявляється "певний баг", який хочуть негайно виправити та знищити неправильну систему, але саме цей баг - прекрасний. Манга підіймає дуже важливі питання взаємодії людини та ШІ, людей між собою, конфліктів ШІ, навколишнього середовища, сімейного спілкування, навчання, прогресу медицини... цю історію треба обов'язково усім читати.

[Tran NGUYEN · Rating 5 out of 5]

If you like Klara and the Sun by Ishiguro, this book is definitely for you 🤍

[Evelyne Charland · Rating 4 out of 5]

J'apprécie énormément le travail de Takashi Murakami. Malgré quelques erreurs grammaticales dans la traduction, j'ai beaucoup aimé cette œuvre.

[mapetitebibliotheque · Rating 4 out of 5]

Un beau pavé que ce manga qui questionne l'IA, les sentiments et l'humanité, le tout porté par de jolis dessins.
Un manga très émouvant qui m'a fait verser ma petite larme.

[Lucie · Rating 5 out of 5]

Une ode à la vie

[Andrii Korpalo · Rating 5 out of 5]

Мила, світла і щемлива розповідь про ШІ який отримав серце.

[Fanja Evers · Rating 5 out of 5]

Pour que j'oralise des aaah ! 😱 et des oooh ! 🤗 en pleine lecture, c'est que j'ai été bien prise... Un petit bijou de manga qui suscite moult réflexions sur ce qui fait notre humanité.