What do you think?
Rate this book
Вітер у голові
Щоб трохи підзаробити, львівський велокур’єр Максим бере участь у дослідженні експериментальної вакцини. Під час процедури стається помилка, яка стає причиною наступних шалених подій. Впродовж одного насиченого тижня на Максима звалюється величезна купа труднощів та пригод: погоні на велосипедах та молодіжні субкультури, дівчата та бійки, проблеми з грошима та наркотиками, криміналітетом та поліцією, а ще раптові головні болі й дивні запаморочення. Все стає дедалі більш карколомно, і хлопець намагається розплутати весь той дивний клубок подій. Чи вдасться йому це?
312 pages, Hardcover
Published April 25, 2025
1 person is currently reading
58 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 25 of 25 reviews
July 23, 2025
Більше дописів та інфи в моєму авторському блозі - "Ласкаво просимо в Касл-Рок, штат Мен"
"Вітер у голові" Олега Краюхіна - динамічний, легкий, але доволі жорсткий роман про молодість та наслідки зробленого вибору. А якщо погратись із назвою твору, то можна легко здогадатись - "вітер у голові" навіть найсвітлішу людину здатний збити з правильного шляху.
У центрі оповіді — Максим, львівський велокур’єр, типовий представник мого покоління. Розгублений, сором'язливий, з величезним потенціалом, але ще досі не знає, ким стане, коли виросте. Дуже він мені мене нагадував у тому віці.
Хлопець погоджується взяти участь в експерименті з вакциною — і з цього моменту його життя летить шкереберть. Галюцинації, головний біль, дивні збіги, субкультури, кримінальні авторитети, поліція, наркотики, погоні, романтика — усе це змішується в дикий коктейль, який читається на одному диханні.
Події роману відбуваються у Львові і місто тут показане не з туристичних відео. Воно з бетонними дворами, жорстокими підлітками на кожному кроці і проблемами, від яких не відірватись. Атмосфера — метушлива, нервова, ніби на кожному кроці чатує небезпека (а воно так і є)
Велосипед...байк тут не лише спосіб пересування Максима иа його найліпшого друга Дреда. Це - символ юнацької незалежності та свободи.
Особливо тішить, що автор пише живою, зрозумілою мовою. Так, як говорять справжні люди. Проблеми більшості українських авторів-дебютантів, про я постійно згадую, тут немає.
Кожне слово працює на темп, на ритм, на відчуття.
Я читав відгуки на Goodreads і бачив, що книгу, наприклад, порівнюють з фільмом Річі "Карти, гроші, два стволи".
Але для мене ця книга стала дорослішою, сучаснішою та жорсткішою версією книги дитинства, яку я перечитував купу разів, та однієї з найулюбленіших за все життя - "Тореадорів з Васюківки" Всеволода Нестайка.
Ті ж хлопчаки, ті ж самі Ява і Павлуша, які виросли, потрапили у велике місто і намагаються пристосуватись. Вони роблять помилку, закохуються, байдикують, потрапляють у бійки, нахапаються купи проблем, але залишаються добрими людьми.
«Вітер у голові» Краюхіна — це літературне ралі. Швидке, небезпечне, карколомне.
"Вітер у голові" Олега Краюхіна - динамічний, легкий, але доволі жорсткий роман про молодість та наслідки зробленого вибору. А якщо погратись із назвою твору, то можна легко здогадатись - "вітер у голові" навіть найсвітлішу людину здатний збити з правильного шляху.
У центрі оповіді — Максим, львівський велокур’єр, типовий представник мого покоління. Розгублений, сором'язливий, з величезним потенціалом, але ще досі не знає, ким стане, коли виросте. Дуже він мені мене нагадував у тому віці.
Хлопець погоджується взяти участь в експерименті з вакциною — і з цього моменту його життя летить шкереберть. Галюцинації, головний біль, дивні збіги, субкультури, кримінальні авторитети, поліція, наркотики, погоні, романтика — усе це змішується в дикий коктейль, який читається на одному диханні.
Події роману відбуваються у Львові і місто тут показане не з туристичних відео. Воно з бетонними дворами, жорстокими підлітками на кожному кроці і проблемами, від яких не відірватись. Атмосфера — метушлива, нервова, ніби на кожному кроці чатує небезпека (а воно так і є)
Велосипед...байк тут не лише спосіб пересування Максима иа його найліпшого друга Дреда. Це - символ юнацької незалежності та свободи.
Особливо тішить, що автор пише живою, зрозумілою мовою. Так, як говорять справжні люди. Проблеми більшості українських авторів-дебютантів, про я постійно згадую, тут немає.
Кожне слово працює на темп, на ритм, на відчуття.
Я читав відгуки на Goodreads і бачив, що книгу, наприклад, порівнюють з фільмом Річі "Карти, гроші, два стволи".
Але для мене ця книга стала дорослішою, сучаснішою та жорсткішою версією книги дитинства, яку я перечитував купу разів, та однієї з найулюбленіших за все життя - "Тореадорів з Васюківки" Всеволода Нестайка.
Ті ж хлопчаки, ті ж самі Ява і Павлуша, які виросли, потрапили у велике місто і намагаються пристосуватись. Вони роблять помилку, закохуються, байдикують, потрапляють у бійки, нахапаються купи проблем, але залишаються добрими людьми.
«Вітер у голові» Краюхіна — це літературне ралі. Швидке, небезпечне, карколомне.
June 10, 2025
Років двадцять тому, коли я вперше потрапив до Львова, це місто здалося мені настільки головокрутним, що аж призвело до втоми, суму та головного болю. Просто довкола виявилося так забагато сецесії, кам'яних левів, бруківки, атлантів та каріатид, що моя пасторальна силянська свідомість не впоралася із бурлеском переживань.
Втім у романі Олега Краюхіна "Вітер у голові" я впізнав Львів уже таким, яким полюбив його після першої ж поїздки на Форум Видавців у 2007 році — красивим сучасним містом, з атмосферними трамвайними маршрутами, красивими парками і вуличками особливо чарівними і затишними там, де зустрічається найменше людей.
Позаяк я також встиг попрацювати кілька місяців велокур'єром, доставляючи книжки ВСЛ по Києву у часи, коли ніхто в Україні не відкрив ще жодної кав'ярні-книгарні, то описи переживань Максима та його "вітер у голові" співставні з цілком собі намацальним досвідом: відвезти книжки кудись у ліс за станцією метро "Червоний хутір", але пробити там колесо і волочити на собі велика до Дарницького вокзалу на електричку, мчати розтинаючи кисіль літнього повітря з горбка до метро "Сирець", уявляючи що буде, якщо на такій швидкості відвалиться колесо, або підріже авто, а часом і перелітати через кермо, не впоравшись із життєвими обставинами, кермуванням та вибоїнами на асфальті — розбити перший смартфон, помаркувати коліна та лікті червоними шрамиками на всеньке подальше життя.
Власне завдяки наявності у велокур'єра Максима смартфона я би розмістив події цього роману на уявній часовій шкалі десь починаючи з 2010 року. Зрештою, розборки з ментами та криміналом, у які по черзі вплутується цей ласий до крінжових пригод та відчайдушно героїчних вчинків персонаж — гарно лягають на сумну епоху імені Проффесора в сучасній історії України.
Історія з експериментальною вакциною, яку колять Максові, обіцяючи щедрий гонорар, виглядає дещо натягнутою на глобус оповіді совою, але як інструмент штовхання сюжету та deus ex mashina — цілковито собі заєбісь. Адже без цих загадкових симптомів герой мабуть й до середи (загалом кавалькада пригод охоплює лише один літній тиждень з життя велокур'єра) оповіді живим не дотягнув.
"Вітер у голові" я не назву ані кримінальною драмою, ні детективом, але це очевидно пригодницька міська історія, чимось подібна за динамікою та атмосферою до оповідання Анатолія Дністрового "Перший кий Будича".
Персонажі тут розмовляють живою мовою (якій дещо бракує матюків), діалоги такі, наче підслухані десь на вулицях, а сюжетна лінія про стосунки Максима та Христини повертає мене у часи, коли я сам робив безліч дурниць зі схожих причин.
Класна книжка, щоби відволіктися на кілька днів від власних труднощів і тривог.
P.S. А були б у тексті матюки, написав би, що це схоже на Lock, Stock and Two Smoking Barrels...
Втім у романі Олега Краюхіна "Вітер у голові" я впізнав Львів уже таким, яким полюбив його після першої ж поїздки на Форум Видавців у 2007 році — красивим сучасним містом, з атмосферними трамвайними маршрутами, красивими парками і вуличками особливо чарівними і затишними там, де зустрічається найменше людей.
Позаяк я також встиг попрацювати кілька місяців велокур'єром, доставляючи книжки ВСЛ по Києву у часи, коли ніхто в Україні не відкрив ще жодної кав'ярні-книгарні, то описи переживань Максима та його "вітер у голові" співставні з цілком собі намацальним досвідом: відвезти книжки кудись у ліс за станцією метро "Червоний хутір", але пробити там колесо і волочити на собі велика до Дарницького вокзалу на електричку, мчати розтинаючи кисіль літнього повітря з горбка до метро "Сирець", уявляючи що буде, якщо на такій швидкості відвалиться колесо, або підріже авто, а часом і перелітати через кермо, не впоравшись із життєвими обставинами, кермуванням та вибоїнами на асфальті — розбити перший смартфон, помаркувати коліна та лікті червоними шрамиками на всеньке подальше життя.
Власне завдяки наявності у велокур'єра Максима смартфона я би розмістив події цього роману на уявній часовій шкалі десь починаючи з 2010 року. Зрештою, розборки з ментами та криміналом, у які по черзі вплутується цей ласий до крінжових пригод та відчайдушно героїчних вчинків персонаж — гарно лягають на сумну епоху імені Проффесора в сучасній історії України.
Історія з експериментальною вакциною, яку колять Максові, обіцяючи щедрий гонорар, виглядає дещо натягнутою на глобус оповіді совою, але як інструмент штовхання сюжету та deus ex mashina — цілковито собі заєбісь. Адже без цих загадкових симптомів герой мабуть й до середи (загалом кавалькада пригод охоплює лише один літній тиждень з життя велокур'єра) оповіді живим не дотягнув.
"Вітер у голові" я не назву ані кримінальною драмою, ні детективом, але це очевидно пригодницька міська історія, чимось подібна за динамікою та атмосферою до оповідання Анатолія Дністрового "Перший кий Будича".
Персонажі тут розмовляють живою мовою (якій дещо бракує матюків), діалоги такі, наче підслухані десь на вулицях, а сюжетна лінія про стосунки Максима та Христини повертає мене у часи, коли я сам робив безліч дурниць зі схожих причин.
Класна книжка, щоби відволіктися на кілька днів від власних труднощів і тривог.
P.S. А були б у тексті матюки, написав би, що це схоже на Lock, Stock and Two Smoking Barrels...
October 31, 2025
4,5⭐️
Дуже багато двіжняку, і всі «ситуації» такі, у які краще не потрапляти. Читається швидко, цікаві діалоги зі знайомим сленгом (сам так говорю). Оцінку не знаю яку поставити, але вона десь між 3 та 4, тому поки залишу без, щоб не впливати на рейтинг. Сподобалось, але не все.
З.І. 31.10. Від травня трохи часу пройшло, коли читав книгу, і у памʼяті ще багато подій, а це хороший маркер якості тексту для мене, готовий поставити оцінку.
Дуже багато двіжняку, і всі «ситуації» такі, у які краще не потрапляти. Читається швидко, цікаві діалоги зі знайомим сленгом (сам так говорю). Оцінку не знаю яку поставити, але вона десь між 3 та 4, тому поки залишу без, щоб не впливати на рейтинг. Сподобалось, але не все.
З.І. 31.10. Від травня трохи часу пройшло, коли читав книгу, і у памʼяті ще багато подій, а це хороший маркер якості тексту для мене, готовий поставити оцінку.
June 5, 2025
якби ж головний герой мав у голові лише вітер! окрім нього там живе екзистенційна криза "хто я?", талант знаходити пригоди на свою сраку та загадкові бєди з башкой.
Макс працює кур'єром та розуміє, що він невдаха: з універу відрахували, живе з дядьком-алкоголіком (хоч і дуже милим), дівчини нема, а фірма, на яку він працює, от-от розориться. але короткі приступи безнадії не захмарюють оптимізму хлопця — аж поки він не погоджується на підозрілий експеримент.
щоб отримати ізі мані Максюша стає добровольцем у клінічних випробуваннях якоїсь вакцини. якби це був Марвел, то ми б отримали нового супер-героя (Людина-Ровер чи шось таке), але Максу пощастило трохи менше.
він наче як продовжує жити звичайне життя, але періодично відволікається на дивні приступи запаморочення та амнезії. що воно таке — стане [майже] зрозуміло наприкінці книги.
сюжет закручується спіраллю: тільки герой виплутується з однієї сраки пригоди, як тут же потрапляє в іншу. мене приємно здивувало, що у книзі є не лише легкість та сміхуйочки, а і жестяк — наприкінці всім (включно з читачем) вже не до хіханьок і хаханьок 😅
коротше, на вас чекає динамічна історія з класними діалогами, красивим Львовом, розборками між кур'єрами, коханням та мєнтами. фінал лишає нам можливість інтерпретації — і я, звісно, обираю песимістичну версію 😆 книгу рекомендую — я з нею класно відпочила, чого і вам бажаю.
Макс працює кур'єром та розуміє, що він невдаха: з універу відрахували, живе з дядьком-алкоголіком (хоч і дуже милим), дівчини нема, а фірма, на яку він працює, от-от розориться. але короткі приступи безнадії не захмарюють оптимізму хлопця — аж поки він не погоджується на підозрілий експеримент.
щоб отримати ізі мані Максюша стає добровольцем у клінічних випробуваннях якоїсь вакцини. якби це був Марвел, то ми б отримали нового супер-героя (Людина-Ровер чи шось таке), але Максу пощастило трохи менше.
він наче як продовжує жити звичайне життя, але періодично відволікається на дивні приступи запаморочення та амнезії. що воно таке — стане [майже] зрозуміло наприкінці книги.
сюжет закручується спіраллю: тільки герой виплутується з однієї сраки пригоди, як тут же потрапляє в іншу. мене приємно здивувало, що у книзі є не лише легкість та сміхуйочки, а і жестяк — наприкінці всім (включно з читачем) вже не до хіханьок і хаханьок 😅
коротше, на вас чекає динамічна історія з класними діалогами, красивим Львовом, розборками між кур'єрами, коханням та мєнтами. фінал лишає нам можливість інтерпретації — і я, звісно, обираю песимістичну версію 😆 книгу рекомендую — я з нею класно відпочила, чого і вам бажаю.
April 27, 2025
Читалося легко, такі живі діалоги (що рідкість для дебютів). Цікавий фінал, який кожен зрозуміє по своєму. І це прикольно, бо уважні помітять певні натяки та деталі, неуважні - ні. Але для кожного історія буде логічною та завершеною.
June 7, 2025
5/5 для жанрової літератури
Динамічна історія в автентично львівських декораціях. Якщо ви були молоді у Львові, ця книга скоріш за все вам сподобається через впізнавані місця та типажі. Люди там на диво справжні, аж до дрібних спостережень як-от дбайлива жіночка що не пройде повз юнака, якому стало погано на вулиці. І вулиці — саме ті, по яких точно доводилося гуляти, якщо ви жили у Львові.
Обкладинка дуже вдала та передає враження від змісту. Фото на обкладинці це те, що можна побачити після вечору, проведеного з друзями в центрі. Там ліворуч за кутом пам'ятник Федорову та Домініканський собор.
Хочете згадати літо у Львові — сміливо купуйте цю книгу.
Динамічна історія в автентично львівських декораціях. Якщо ви були молоді у Львові, ця книга скоріш за все вам сподобається через впізнавані місця та типажі. Люди там на диво справжні, аж до дрібних спостережень як-от дбайлива жіночка що не пройде повз юнака, якому стало погано на вулиці. І вулиці — саме ті, по яких точно доводилося гуляти, якщо ви жили у Львові.
Обкладинка дуже вдала та передає враження від змісту. Фото на обкладинці це те, що можна побачити після вечору, проведеного з друзями в центрі. Там ліворуч за кутом пам'ятник Федорову та Домініканський собор.
Хочете згадати літо у Львові — сміливо купуйте цю книгу.
May 21, 2025
Фактично все концептуально. Вся історія в романі — яскрава демонстрація того самого вітру в голові. Це коли тобі як піддослідному вколюють експериментальні ліки, а потім ти обламуєш мить куколдного БДСМ-трійничка з використанням ножика. А міг би бути третім…
Тобто книжка — ще один часовий зліпок; думаю, комусь точно близький. Настрієвий, адже мама цей невдалий куколдний БДСМ-трійничок не пережила і віддала мені (а що я зроблю, коли саме вона несе мені книжки з пошти, а книжки в мене останнім часом з'являються, наче гриби? щось та й почне відразу читати), а мене це на книжку налаштувало: секс, наркотики, рок-н-рол — ото всьо… Настрієвий, адже така історія могла бути розказана якщо не будь-якою людиною — то деким із молодиків точно. І слухали б із задоволенням; хоч і кривилися б, і тиск завадив би, припускаю.
Як ото мені надвечір, і в книжці почало бісити багато, а потім пішов дощ, і я не знав, чому радію більше: тиску в нормі чи книжковому сексу?
Бо манера оповіді теж така: проста, легка; тут у нас і гомосексуал, можливо, з внутрішньою гомофобією, бо погрожував усіх опустити, то Дред — друг із довгим волоссям, якого можуть уважати дівчиною, геєм чи педофілом — звісно, жартома, хоча… та ні, в нього ж довгий шланг — ващє, дівчата так ведуцця… то якісь мутки, чи то наркотики, чи то крипта; то мєнти… і головне — кохання: з яскраво описаною сексуальною сценою, як я вже писав.
Тобто атмосфера зрозуміла, думаю. Загалом, мені здається, в такому брутальному жанрі роман цілком ок і знайде свого читача. З кимось навіть матиме багато спільного. Комусь точно не сподобається. Тобто, пробуйте.
Єдине, останні сторінки здалися надто швидкими й наколоченими багато чим. Але то так само смакове, настрієве. Як і вся книжка загалом.
Тобто книжка — ще один часовий зліпок; думаю, комусь точно близький. Настрієвий, адже мама цей невдалий куколдний БДСМ-трійничок не пережила і віддала мені (а що я зроблю, коли саме вона несе мені книжки з пошти, а книжки в мене останнім часом з'являються, наче гриби? щось та й почне відразу читати), а мене це на книжку налаштувало: секс, наркотики, рок-н-рол — ото всьо… Настрієвий, адже така історія могла бути розказана якщо не будь-якою людиною — то деким із молодиків точно. І слухали б із задоволенням; хоч і кривилися б, і тиск завадив би, припускаю.
Як ото мені надвечір, і в книжці почало бісити багато, а потім пішов дощ, і я не знав, чому радію більше: тиску в нормі чи книжковому сексу?
Бо манера оповіді теж така: проста, легка; тут у нас і гомосексуал, можливо, з внутрішньою гомофобією, бо погрожував усіх опустити, то Дред — друг із довгим волоссям, якого можуть уважати дівчиною, геєм чи педофілом — звісно, жартома, хоча… та ні, в нього ж довгий шланг — ващє, дівчата так ведуцця… то якісь мутки, чи то наркотики, чи то крипта; то мєнти… і головне — кохання: з яскраво описаною сексуальною сценою, як я вже писав.
Тобто атмосфера зрозуміла, думаю. Загалом, мені здається, в такому брутальному жанрі роман цілком ок і знайде свого читача. З кимось навіть матиме багато спільного. Комусь точно не сподобається. Тобто, пробуйте.
Єдине, останні сторінки здалися надто швидкими й наколоченими багато чим. Але то так само смакове, настрієве. Як і вся книжка загалом.
May 10, 2025
Це моя перша прочитана паперова книга цього року. Якось мені впала в око анотація і я спонтанно вирішив купити її ще на передзамовленні. І я не був розчарований. Виявилося, що «Вітер у голові» - це справжня захоплива пригодницька історія. Прочитав на одному диханні за два дні.
Це історія про молодого хлопця, який (не в першу чергу завдяки своєму другові) постійно втрапляє у всілякі неприємності та дивакуваті ситуації. Спочатку не розумієш, що це за твір – сучасне Львівське фентезі, де герой набаває суперсилу, чи сценарій для пригодницького поліційного кінофільму. На щастя виявилося, що це не просто ще одна банальна кримінальна пригодницька драма, від яких трохи нудить.
За стилем скоріше нагадує гарний американський боєвик, з елементами чорного гумору від Вуді Аллена, еротичними напів абсурдними сценами в дусі Чака Паланіка та Чарльза Буковськи. Моя щира рекомендація. Текст дуже живий, насичений іронією, та приправлений молодіжним сленгом і галицькою говіркою. Розмови персонажів та діалоги – наче справжні живі люди. Після прочитання складається враження, що переглянув якийсь фільм чи серіал на Нетфліксі, бо там ще й розділи як серії – по семи днях тижня.
Це історія про молодого хлопця, який (не в першу чергу завдяки своєму другові) постійно втрапляє у всілякі неприємності та дивакуваті ситуації. Спочатку не розумієш, що це за твір – сучасне Львівське фентезі, де герой набаває суперсилу, чи сценарій для пригодницького поліційного кінофільму. На щастя виявилося, що це не просто ще одна банальна кримінальна пригодницька драма, від яких трохи нудить.
За стилем скоріше нагадує гарний американський боєвик, з елементами чорного гумору від Вуді Аллена, еротичними напів абсурдними сценами в дусі Чака Паланіка та Чарльза Буковськи. Моя щира рекомендація. Текст дуже живий, насичений іронією, та приправлений молодіжним сленгом і галицькою говіркою. Розмови персонажів та діалоги – наче справжні живі люди. Після прочитання складається враження, що переглянув якийсь фільм чи серіал на Нетфліксі, бо там ще й розділи як серії – по семи днях тижня.
April 25, 2025
Отже, що ми в підсумку маємо? А маємо ми живий і динамічний текст, який легко читається, про двох львівських хлопців, які старанно шукають пригод на свої зад... голови) і успішно їх знаходять! загалом текст дуже кінематографічний, Львів уявляється і переживається так, ніби сам катаєшся з Максом, розвозячи пакунки у дивні місця для дивних адресатів. Львів сучасний, із сучасними елементами життя його мешканців: скажений автотрафік на вузьких вулицях, кіберспорт, біткоїни, нібитомажори, розбірки, закладки etc. Прочитала за кілька годин, післясмак у книжки - як у спекотного літа, коли й самій хочеться кудись дременути і щось вичудити (з розумом, звісно). Так, роман не претендує на високу полицю, але він точно місцями повчальний, і точно вас розважить, ну і, можливо, багато хто згадає схожі ситуації з власного життя і схожих до персонажів людей, з якими стовідсотково стикалися.
January 16, 2026
Книга «Вітер у голові»
Олег Краюхін
Видавництво "Темпора" 2025
⠀
Максиму не щастило.
⠀
Кілька неправильних виборів і помилок навалилися лавиною - і його життя пішло шкереберть: покинутий універ, травматичне хобі та неперспективна робота, що приносить мінімалку.
⠀
“Хлопець гнав по розбитій бруківці Джерельної й думав,
що всі нормальні люди користуються іншими службами
доставки. А їм чомусь дістаються відбиті неадеквати.
За час його роботи він мав чимало «веселих» замовлень, але останнім часом їхня кількість зашкалювала.
Мабуть, так завжди перед кінцем.”
⠀
Він молодий, має великі мрії та хоче отримати від життя все, але його оточення тягне вниз.
⠀
“Максим летів на повній швидкості. Під колесами - гарячий асфальт. У вухах гудів вітер і видував з голови геть усі думки - як погані, так і добрі. Він мимоволі припустив, що скоро в нього тільки вітер у голові
й залишиться.”
⠀
Макс побачив шанс легкого заробітку та вколов собі експериментальну вакцину в сумнівній клініці.
Після цього все змінилося.
⠀
“Зиркнув на медсестру, яка тримала в руках ампули.
Та мала дуже занепокоєний вигляд.
— Щось не так? — поцікавився Максим.
Дівчина сіпнулася і перелякано витріщилася на нього, наче щойно згадала про його існування. Й одразу завела руки з ампулами за спину, ніби ховаючи їх.”
⠀
З ним відбувалося щось дуже дивне - він почав робити дивні речі.
⠀
“— Ти там говорив щось про ангела… — обережно почав він. — Ангела в палаті. І крапельниці. Дивно так.
Чоловік зам’явся, опустив плечі.”
⠀
Коли плани, життя й дружба йдуть шкереберть - допомога зʼявляється з неочікуваного боку.
⠀
Що мені сподобалося - це дуже реалістичний головний герой, вулиці Львова, реальні проблеми та переживання молоді.
⠀
Мені було замало “містичної-експериментальної” частини. Екшн почався лише з половини книги. Мені хотілося б трохи більше саме цих пригод!
⠀
#примхливачитака
Олег Краюхін
Видавництво "Темпора" 2025
⠀
Максиму не щастило.
⠀
Кілька неправильних виборів і помилок навалилися лавиною - і його життя пішло шкереберть: покинутий універ, травматичне хобі та неперспективна робота, що приносить мінімалку.
⠀
“Хлопець гнав по розбитій бруківці Джерельної й думав,
що всі нормальні люди користуються іншими службами
доставки. А їм чомусь дістаються відбиті неадеквати.
За час його роботи він мав чимало «веселих» замовлень, але останнім часом їхня кількість зашкалювала.
Мабуть, так завжди перед кінцем.”
⠀
Він молодий, має великі мрії та хоче отримати від життя все, але його оточення тягне вниз.
⠀
“Максим летів на повній швидкості. Під колесами - гарячий асфальт. У вухах гудів вітер і видував з голови геть усі думки - як погані, так і добрі. Він мимоволі припустив, що скоро в нього тільки вітер у голові
й залишиться.”
⠀
Макс побачив шанс легкого заробітку та вколов собі експериментальну вакцину в сумнівній клініці.
Після цього все змінилося.
⠀
“Зиркнув на медсестру, яка тримала в руках ампули.
Та мала дуже занепокоєний вигляд.
— Щось не так? — поцікавився Максим.
Дівчина сіпнулася і перелякано витріщилася на нього, наче щойно згадала про його існування. Й одразу завела руки з ампулами за спину, ніби ховаючи їх.”
⠀
З ним відбувалося щось дуже дивне - він почав робити дивні речі.
⠀
“— Ти там говорив щось про ангела… — обережно почав він. — Ангела в палаті. І крапельниці. Дивно так.
Чоловік зам’явся, опустив плечі.”
⠀
Коли плани, життя й дружба йдуть шкереберть - допомога зʼявляється з неочікуваного боку.
⠀
Що мені сподобалося - це дуже реалістичний головний герой, вулиці Львова, реальні проблеми та переживання молоді.
⠀
Мені було замало “містичної-експериментальної” частини. Екшн почався лише з половини книги. Мені хотілося б трохи більше саме цих пригод!
⠀
#примхливачитака
July 24, 2025
Про книги пишу на каналі Книжковий дивокрай https://t.me/knyzhkovyi_dyvokrai
Квік-тайм ⏰️ Квік-тайм⏰️
Кур'єрська доставка: документи, пакунки....
Йууу-хууу... і помчали велокур'єри по місту, підрізаючи автомобілістів, лякаючи пішоходів та обганяючи конкурентів.🚴♀️🚴🚴♂️
В місті Лева проїдемо не одну вуличку, зазирнемо як до історичних будівель, так і до занедбаних, закинутих будівельних майданчиків.
Ця книга - цікава розважальна історія з життя велокур'єра Максима. Вона сподобається тим, хто сприймає життя легко, хто не замислюється про майбутнє, хто шукає будь-які шляхи підзаробити та вітер в голові сприймає, як принаду молодості.
Основною зав'язкою історії є тема, де Максим, щоб підзаробити грошенят, бере участь в медичному експерименті (це не спойлер, це з анотації😁).
Так от, як на мене, ця тема не розкрита в напрямку саме медичного експерименту, бо є натяки на медичну помилку, а физичні метаморфози з головним героєм відбуваються, відштовхуючись з подій минулого.🙈🙉🙊
Ну ладно, експерименти-метаморфози, головне ж кудись вляпатись🤣, а наш герой тут не промах.
Почалось все з підміни на доставці.
Ну хто знав? 🤦♂️🤦♀️🤦
Хто знав, що це призведе до низки подій пов'язаних з сімейними розборками, поліціянтами-збочинцями, "стрíлками" з наркоторговцями, втечею з лікарні, "непорозумінням" з циганами-рецедівістами, знайомствами з богемою, кібер-гравцями, кріпто-торгівцями, веб-дизайнерами.
Ох, і накручено, ох і наверчено, і всі ці події відбуваються протягом тижня. Оце я розумію у хлопця життя - вирує, клекотить! 😁
Головний герой може б і рад трохи пригальмувати по всім аспектам, та події вже знаходять його самі.😉
Ну, скільки ж можна 🙆♂️, тільки-но Макс познайомився з гарною дівчиною, з якою хочеться дихати одним повітрям, розважатися, дуркувати, дарувати подарунки, так - ні, вляпався в бійку. Тут на побачення йти, а він із заюшеним носом))). Але свого не треба упускати, якщо дівчина- це кохання всього життя.❤️❤️❤️
Та й насправді, любовна лінія мені сподобалась: щира, натхненна, запальна. Вона не губиться в химерному вирії карколомних подій.
Вона підкреслює рішучий та завзятий характер персонажа, та традиційні сімейні цінності. 💕
Також головний герой прекрасно розкривається і по відношенню до дружби, показує себе з боку людини, на яку можна покластися, яка підтримає в будь-яких скрутних ситуаціях.❤️
Загалом, роман написано дуже жваво, цікаво, іронічно.🤗
Хоч подій, зустрічей та персонажів багато, але це не переобтяжує сюжет. Бо майже все можно об'їхати на велосипеді🤣.
Читається на одному подиху, такий собі комедійний екшн-бойовичок.🫶
Квік-тайм ⏰️ Квік-тайм⏰️
Кур'єрська доставка: документи, пакунки....
Йууу-хууу... і помчали велокур'єри по місту, підрізаючи автомобілістів, лякаючи пішоходів та обганяючи конкурентів.🚴♀️🚴🚴♂️
В місті Лева проїдемо не одну вуличку, зазирнемо як до історичних будівель, так і до занедбаних, закинутих будівельних майданчиків.
Ця книга - цікава розважальна історія з життя велокур'єра Максима. Вона сподобається тим, хто сприймає життя легко, хто не замислюється про майбутнє, хто шукає будь-які шляхи підзаробити та вітер в голові сприймає, як принаду молодості.
Основною зав'язкою історії є тема, де Максим, щоб підзаробити грошенят, бере участь в медичному експерименті (це не спойлер, це з анотації😁).
Так от, як на мене, ця тема не розкрита в напрямку саме медичного експерименту, бо є натяки на медичну помилку, а физичні метаморфози з головним героєм відбуваються, відштовхуючись з подій минулого.🙈🙉🙊
Ну ладно, експерименти-метаморфози, головне ж кудись вляпатись🤣, а наш герой тут не промах.
Почалось все з підміни на доставці.
Ну хто знав? 🤦♂️🤦♀️🤦
Хто знав, що це призведе до низки подій пов'язаних з сімейними розборками, поліціянтами-збочинцями, "стрíлками" з наркоторговцями, втечею з лікарні, "непорозумінням" з циганами-рецедівістами, знайомствами з богемою, кібер-гравцями, кріпто-торгівцями, веб-дизайнерами.
Ох, і накручено, ох і наверчено, і всі ці події відбуваються протягом тижня. Оце я розумію у хлопця життя - вирує, клекотить! 😁
Головний герой може б і рад трохи пригальмувати по всім аспектам, та події вже знаходять його самі.😉
Ну, скільки ж можна 🙆♂️, тільки-но Макс познайомився з гарною дівчиною, з якою хочеться дихати одним повітрям, розважатися, дуркувати, дарувати подарунки, так - ні, вляпався в бійку. Тут на побачення йти, а він із заюшеним носом))). Але свого не треба упускати, якщо дівчина- це кохання всього життя.❤️❤️❤️
Та й насправді, любовна лінія мені сподобалась: щира, натхненна, запальна. Вона не губиться в химерному вирії карколомних подій.
Вона підкреслює рішучий та завзятий характер персонажа, та традиційні сімейні цінності. 💕
Також головний герой прекрасно розкривається і по відношенню до дружби, показує себе з боку людини, на яку можна покластися, яка підтримає в будь-яких скрутних ситуаціях.❤️
Загалом, роман написано дуже жваво, цікаво, іронічно.🤗
Хоч подій, зустрічей та персонажів багато, але це не переобтяжує сюжет. Бо майже все можно об'їхати на велосипеді🤣.
Читається на одному подиху, такий собі комедійний екшн-бойовичок.🫶
June 30, 2025
Дурнувата книжка(але по доброму). Багато сміялася і лаяла головних героїв. Ну хіба можна бути такими балбесами?! Дуже легко читається.
August 15, 2025
Треба визнати це було дуже, дуже, ДУЖЕ ЗАХОПЛИВО! Неймовірно крута історія, яку, як вважаю, чекає світле кінематографічне майбутнє!
На самому початку прилітає невеличке вітання від Кінга і "Тої, що породжує вогонь". Головний герой - львів'янин Максим - приймає участь у випробуванні якогось експериментального препарату, після якого в нього з'являються дивні запаморочення. Але далі історія набуває цілком самостійних рис. Максим - юнак, який не зовсім розуміє що робити зі своїм життям. Універ закинутий, замість нього - робота кур'єром в конторі, яку от-от закриють. Єдине заняття, яке дозволяє Максиму відчувати себе живим - їзда на велосипеді і можливість потусити з такими самими любителями байків. Серед них Максим знаходить найвідбитішого типочка, який і забезпечує його "неймовірними" пригодами, які будуть включати в себе: несподівані БДСМ-розваги, розбірки з наркодилерами, викриття брудного мента і все це протягом всього лише одного тижня. Тож не забудьте пристібнутися, екшену буде багато, але не настільки, щоби вас це втомило. Нерви полоскочуть на відмінно, відірватися буде неможливо. Максим буде ходити з постійно набитою пикою, сам встигне набити пику не одному поганцю, закохатися, побігати від лікарів і ментів, знайти у себе щось типу дару провидіння, зійтися у двобої не на життя, а на смерть. Задоволення від якісно прописаного екшену гарантоване.
Але і мінуси теж є. Основний мінус - відповідь на питання: а навіщо? У Кінгівських героїв основна тема - протистояння суспільству, владі, зрештою - протистояння глобальному злу. А що ж Максим? До чого привели всі його блукання Львовом? Таааа.... Не знаю... Хіба що до того, що він як вчиняв дурнуваті вчинки заради людини, яка клала на нього з прибором, так і продовжував їх вчиняти, знехтувавши навіть коханням. Ще один референс, крім Кінга, який спав на думку - старенький фільм "Феномен" з Траволтою. Але там звучала тема гуманізму, людяності, самопожертви. Тут я такого не побачила
Ну і на останок про розв'язку. Вона відкрита. Ви можете обрати як оптимістичнй варіант, так і не дуже. Другий варіант робить цю історію дуже сумною, фактично просто історією хвороби Максима.
Чи раджу я до прочитання? ОДНОЗНАЧНО. Найзахопливіша книга сучасного українського автора, прочитана за останній час.
На самому початку прилітає невеличке вітання від Кінга і "Тої, що породжує вогонь". Головний герой - львів'янин Максим - приймає участь у випробуванні якогось експериментального препарату, після якого в нього з'являються дивні запаморочення. Але далі історія набуває цілком самостійних рис. Максим - юнак, який не зовсім розуміє що робити зі своїм життям. Універ закинутий, замість нього - робота кур'єром в конторі, яку от-от закриють. Єдине заняття, яке дозволяє Максиму відчувати себе живим - їзда на велосипеді і можливість потусити з такими самими любителями байків. Серед них Максим знаходить найвідбитішого типочка, який і забезпечує його "неймовірними" пригодами, які будуть включати в себе: несподівані БДСМ-розваги, розбірки з наркодилерами, викриття брудного мента і все це протягом всього лише одного тижня. Тож не забудьте пристібнутися, екшену буде багато, але не настільки, щоби вас це втомило. Нерви полоскочуть на відмінно, відірватися буде неможливо. Максим буде ходити з постійно набитою пикою, сам встигне набити пику не одному поганцю, закохатися, побігати від лікарів і ментів, знайти у себе щось типу дару провидіння, зійтися у двобої не на життя, а на смерть. Задоволення від якісно прописаного екшену гарантоване.
Але і мінуси теж є. Основний мінус - відповідь на питання: а навіщо? У Кінгівських героїв основна тема - протистояння суспільству, владі, зрештою - протистояння глобальному злу. А що ж Максим? До чого привели всі його блукання Львовом? Таааа.... Не знаю... Хіба що до того, що він як вчиняв дурнуваті вчинки заради людини, яка клала на нього з прибором, так і продовжував їх вчиняти, знехтувавши навіть коханням. Ще один референс, крім Кінга, який спав на думку - старенький фільм "Феномен" з Траволтою. Але там звучала тема гуманізму, людяності, самопожертви. Тут я такого не побачила
Ну і на останок про розв'язку. Вона відкрита. Ви можете обрати як оптимістичнй варіант, так і не дуже. Другий варіант робить цю історію дуже сумною, фактично просто історією хвороби Максима.
Чи раджу я до прочитання? ОДНОЗНАЧНО. Найзахопливіша книга сучасного українського автора, прочитана за останній час.
October 8, 2025
Блін, ну це реально класна книга з вайбами Львова 💅🏻
Якщо вам подобається іронічна сучасна проза то я прям дійсно раджу цю книгу до прочитання. Вона дуже весела, захоплива і вцілому прикольна.
Вцілому книга описує тиждень життя одного простого парубка, який працює у Львові велокур'єром. На що тільки не йдуть молоді люди щоб розжитися трошки "із мані" 😁
Але наш хлоп не такий простий як здається з самого початку, і загалом історія не така однозначна.
Та й у головного героя в голові чого тільки нема, а не тільки вітер ;)
Щиро раджу 🫂
Якщо вам подобається іронічна сучасна проза то я прям дійсно раджу цю книгу до прочитання. Вона дуже весела, захоплива і вцілому прикольна.
Вцілому книга описує тиждень життя одного простого парубка, який працює у Львові велокур'єром. На що тільки не йдуть молоді люди щоб розжитися трошки "із мані" 😁
Але наш хлоп не такий простий як здається з самого початку, і загалом історія не така однозначна.
Та й у головного героя в голові чого тільки нема, а не тільки вітер ;)
Щиро раджу 🫂
September 15, 2025
"У вухах гудів вітер і видував з голови геть усі думки - як погані, так і добрі. Він мимоволі припустив, що скоро в нього тільки вітер у голові й залишиться."
Це не детектив і не трилер. Це пригодницька історія про життя вело кур'єра, який мешкає у Львові.
Читається швидко тому, що між персонажами живі діалоги з гумором. Багато пригод та випробувань проходить головний герой Максим та його друг Дред.
Це книга екшн 🔥 динаміка розвитку подій захоплює з перших сторінок.
Один тиждень — один довжелезний перелік пригод: погоні, бійки, поліція та кримінал, дивні симптоми та ще дивніші рішення, любов, зневіра — і бажання зрозуміти, хто ти насправді.
Це не детектив і не трилер. Це пригодницька історія про життя вело кур'єра, який мешкає у Львові.
Читається швидко тому, що між персонажами живі діалоги з гумором. Багато пригод та випробувань проходить головний герой Максим та його друг Дред.
Це книга екшн 🔥 динаміка розвитку подій захоплює з перших сторінок.
Один тиждень — один довжелезний перелік пригод: погоні, бійки, поліція та кримінал, дивні симптоми та ще дивніші рішення, любов, зневіра — і бажання зрозуміти, хто ти насправді.
April 30, 2025
Пригодницький,авантюрний роман, де на 314 сторінок роману , на 200 сторінок припадає якась двіжуха. Тут ГГ постійно встрягає в халепи, а потім якось іх розрулює. Автор спеціально вмістив всі події у 7 днів, щоб зробити супердинамічний сюжет. Коротше, роман в стилі фільмів Гая Річі, в українському сетінгу, в дечому, навіть експериментальний.
May 11, 2025
Чудовий літній роман. Живі персонажі, діалоги. Гарний результат для дебюту. Наче сам погоняв по Львову на байку, ще й в юність отримав квиток. З того що нагадало так це фільм Едґара Райта "Малюк на драйві"
August 17, 2025
Для мене це виявилась ідеальна книга для поїздки у Львів👀
По суті, це динамічна пригодницька історія, яка поступово розганяється, а під кінець взагалі так набирає обертів, що я не міг відірватися. В результаті я проковтнув книгу за 2 підходи🤝🏼
Сюжет розгортається навколо молодого хлопця, що працює курʼєром у Львові і просто намагається якось жити це доросле життя. В нього є мутний кєнт, який створює і собі, і йому проблеми, і якого він, попри все, постійно виручає.
І хоча в мене були певні зауваги до манери письма автора, я кайфонув від читання, тому раджу ознайомитись з книгою.
По суті, це динамічна пригодницька історія, яка поступово розганяється, а під кінець взагалі так набирає обертів, що я не міг відірватися. В результаті я проковтнув книгу за 2 підходи🤝🏼
Сюжет розгортається навколо молодого хлопця, що працює курʼєром у Львові і просто намагається якось жити це доросле життя. В нього є мутний кєнт, який створює і собі, і йому проблеми, і якого він, попри все, постійно виручає.
І хоча в мене були певні зауваги до манери письма автора, я кайфонув від читання, тому раджу ознайомитись з книгою.
June 19, 2025
Нещодавно мені пощастило натрапити на сучасного автора і його першу опубліковану книгу. І судячи з його стилю і мови я була вражена що вона перша.
Написано настільки легко, що починаючи читати в транспорті ти випадково оговтуєшся на кінцевій де не дуже дружній водій маршрутки просить тебе покинути салон. Стоїш на зупинці і чешеш голову. Бо не розумієш як таке сталося. Як так книга захопила тебе що на роботу запізнилась, прочитаних одразу 150 сторінок і в голові лише бажання швидше дочитати до кінця. За один день обставини мені не дозволили прочитати її повністю. Але я дійсно її проковтнула дуже швидко. І мені дуже сподобалось.
Не тільки тому що це український автор і його перша книжка, а тому що реально цікаво. Життя молодого хлопця студента у Львові за один тиждень перевертається кілька разів з ніг на голову. А потім ще кілька разів, але ти вже звикаєш до того що в кінці все буде не так. І до речі (без спойлерів) кінцівка хороша, дуже. Але так вийшло цікаво, що кінцівка для кожного своя) Не буду вам розкривати всі секрети, але натяки автора я зрозуміла.
Про сюжет і рідні пригоди і вакцину експериментальну почитаєте в інших експертних блогерів. Вони краще розуміються на рекламі книжок. Я ж розкажу вам за свої відчуття. Всю книгу я постійно посміхалась. По-перше мої улюблені і так органічно вплетені відсики до сучасних субкультур. По-друге — ну не можна не співчувати герою у його постійних чудернацьких пригодах — це прекрасно. По-третє — справжня дружба. Хто б шо не казав, але так розкрити реально справжню дружбу хлопців з настільки різними характерами, вайбами і поведінкою – це треба вміти. Люблю Дреда насправді. Хоч він часто (постійно) і довбограй, але Максима він щиро любить. І якщо ви не відчули цих вайбів після прочитання – підіть почитайте ще раз.
Моє студентське життя звісно відрізнялось від Максимового, тому я постійно думала — бідний хлопчик. І задавалась питанням — що, всі молоді хлопці постійно встряють в бійки? Бо його хорошого лупасили там звісно не щадячи. Але подумавши я зрозуміла. Що може автор цього і не закладав, але ось ці синяки, рани і інше що сиплеться на молодого львів’янина звідусіль — це як відображення всієї людської молодості. Тебе б’ють, штиркають поки ти молодий, постійно тиснуть щоб ти щось робив: навчався, працював, будував сім’ю, бла-бла-бла. І тому хлопець вічно задає питання — “то шо ж бляха відбувається, чому постійно кудись встряю? З такими успіхами у мене скоро тільки Вітер в голові і залишиться.”
Я не просто згадала молодість, я відчула метафору всієї своєї юності у Максимі. Треба постійно рух��тись, заробляти, навчатись, ще й встигати відносини будувати. І тебе женуть і женуть примовляючи “встигни поки молодий”. І коли проходять роки а ти ще і в собі не розібрався, бо гнав постійно кудись і щось робив без упину, ти згадуєш звісно молодість як найкращі часи. Бо зараз, сидячи сам з собою на одинці і вдивляючись в самого себе, намагаючись розібратися хто ти взагалі за людина і що робити далі, тобі важко і боляче. Інколи хочеться вити під час цього процесу самопізнання. Тому тобі здається що раніше, коли ти ганяв як навіжений (ганяла) інститут, вечірки, побачення і інше — було краще. А хіба було?
Ось такі мої думки. Ви читали? Які у вас думки?
Написано настільки легко, що починаючи читати в транспорті ти випадково оговтуєшся на кінцевій де не дуже дружній водій маршрутки просить тебе покинути салон. Стоїш на зупинці і чешеш голову. Бо не розумієш як таке сталося. Як так книга захопила тебе що на роботу запізнилась, прочитаних одразу 150 сторінок і в голові лише бажання швидше дочитати до кінця. За один день обставини мені не дозволили прочитати її повністю. Але я дійсно її проковтнула дуже швидко. І мені дуже сподобалось.
Не тільки тому що це український автор і його перша книжка, а тому що реально цікаво. Життя молодого хлопця студента у Львові за один тиждень перевертається кілька разів з ніг на голову. А потім ще кілька разів, але ти вже звикаєш до того що в кінці все буде не так. І до речі (без спойлерів) кінцівка хороша, дуже. Але так вийшло цікаво, що кінцівка для кожного своя) Не буду вам розкривати всі секрети, але натяки автора я зрозуміла.
Про сюжет і рідні пригоди і вакцину експериментальну почитаєте в інших експертних блогерів. Вони краще розуміються на рекламі книжок. Я ж розкажу вам за свої відчуття. Всю книгу я постійно посміхалась. По-перше мої улюблені і так органічно вплетені відсики до сучасних субкультур. По-друге — ну не можна не співчувати герою у його постійних чудернацьких пригодах — це прекрасно. По-третє — справжня дружба. Хто б шо не казав, але так розкрити реально справжню дружбу хлопців з настільки різними характерами, вайбами і поведінкою – це треба вміти. Люблю Дреда насправді. Хоч він часто (постійно) і довбограй, але Максима він щиро любить. І якщо ви не відчули цих вайбів після прочитання – підіть почитайте ще раз.
Моє студентське життя звісно відрізнялось від Максимового, тому я постійно думала — бідний хлопчик. І задавалась питанням — що, всі молоді хлопці постійно встряють в бійки? Бо його хорошого лупасили там звісно не щадячи. Але подумавши я зрозуміла. Що може автор цього і не закладав, але ось ці синяки, рани і інше що сиплеться на молодого львів’янина звідусіль — це як відображення всієї людської молодості. Тебе б’ють, штиркають поки ти молодий, постійно тиснуть щоб ти щось робив: навчався, працював, будував сім’ю, бла-бла-бла. І тому хлопець вічно задає питання — “то шо ж бляха відбувається, чому постійно кудись встряю? З такими успіхами у мене скоро тільки Вітер в голові і залишиться.”
Я не просто згадала молодість, я відчула метафору всієї своєї юності у Максимі. Треба постійно рух��тись, заробляти, навчатись, ще й встигати відносини будувати. І тебе женуть і женуть примовляючи “встигни поки молодий”. І коли проходять роки а ти ще і в собі не розібрався, бо гнав постійно кудись і щось робив без упину, ти згадуєш звісно молодість як найкращі часи. Бо зараз, сидячи сам з собою на одинці і вдивляючись в самого себе, намагаючись розібратися хто ти взагалі за людина і що робити далі, тобі важко і боляче. Інколи хочеться вити під час цього процесу самопізнання. Тому тобі здається що раніше, коли ти ганяв як навіжений (ганяла) інститут, вечірки, побачення і інше — було краще. А хіба було?
Ось такі мої думки. Ви читали? Які у вас думки?
August 1, 2025
З перших сторінок стає зрозуміло, що Максу, велокур’єру‑шибайголові, буде непереливки. Після сумнівної вакцини, від якої очікуєш, що у героя відкриються надздібності, в житті Макса відкривається справжній велозабіг «Тур де Львів»: герой маневрує між мєнтами садистами, хіпстерами наркобаригами та мутними схемами кєнта, водночас намагаючись завоювати дівчину мрії. Шалена швидкість не дає зупинитися, і здається, що гальм немає ні на ровері, ні в його голові.
Сюжет вартий порівняння з кримінальними комедіями Ґая Річі, та мені насамперед він нагадав фільм Ґора Вербинськи «Мексиканець». Тільки замість мексиканського вайбу тут колоритні вулиці Львова з безліччю пасхалок та відчайдушним гумором. Драйвова історія й небезпечна атмосфера міста, де навіть бруківка може стати знаряддям злочину, тримають у напрузі до останньої сторінки, а наприкінці хочеться самому покрутити педалі та відчути той самий «вітер у голові», який на швидкості вимітає все зайве, очищує думки й дає можливість по‑справжньому відчути себе.
Сюжет вартий порівняння з кримінальними комедіями Ґая Річі, та мені насамперед він нагадав фільм Ґора Вербинськи «Мексиканець». Тільки замість мексиканського вайбу тут колоритні вулиці Львова з безліччю пасхалок та відчайдушним гумором. Драйвова історія й небезпечна атмосфера міста, де навіть бруківка може стати знаряддям злочину, тримають у напрузі до останньої сторінки, а наприкінці хочеться самому покрутити педалі та відчути той самий «вітер у голові», який на швидкості вимітає все зайве, очищує думки й дає можливість по‑справжньому відчути себе.
May 1, 2025
"Вітер в голові" — динамічна й атмосферна історія з живою мовою, харизматичним героєм і купою подій, які не дають нудьгувати.
Тут і дружба, і кохання, і детективна лінія, і це все приправлено неперевершеною атмосферою Львова.
Чудова історія до якої я неодмінно ще повернусь
Тут і дружба, і кохання, і детективна лінія, і це все приправлено неперевершеною атмосферою Львова.
Чудова історія до якої я неодмінно ще повернусь
July 22, 2025
Норм. Точно не нудне чтиво.
October 15, 2025
Захоплюючий молодіжний екшн в реаліях Львова з любовною (дуже няшною) лінією і кризою особистості, дорослішання. Мені дуже зайшло, дякую. Ще б щось таке почитала
January 3, 2026
Історія, яка пролітає як вітер та абсолютно відповідає назві, обкладинці й анотації. Не без своїх завтиків, які легко вибачити автору-початківцю. Чудовий дебют!
January 5, 2026
Чудова книга, ідеально передана головна біль героя, його переживання і навіть як не жителька Львова впізнала багато місць. На жаль робота редактора накульгує.
Displaying 1 - 25 of 25 reviews