Японські народні казки

Казки народів світу

by Іван Дзюб (Translator, Editor), Олег Терновий (Narrator)

У цій аудіокнизі – невелика частина японського фольклору. Це казки про відважного Момотаро. або Хлопчика-Персика, про вірного Іссумбосі, або Хлопчика-Мізинчика, про вдячну журавку, про рибалку, який побував у палаці Морського Дракона, про садівника-чарівника тощо.
Казка кожного народу – це своєрідне дзеркальце, в якому відображено його уявлення про добро і зло. Вона прославляє хоробрих, що борються за справедливість, вихваляє душевну доброту, щедрість, учить поважати батька та матір, засуджує пихатість, зарозумілість, заздрощі та скупість.
Японські казки передусім вражають надзвичайною своєрідністю. Це й не дивно: адже Японія довго, особливо в XVII–XIX ст., була відгороджена від зовнішнього світу як морем, так і свавіллям її правителів. Та все одно в казках використовуються сюжети, запозичені в інших країн, зокрема Китаю, Кореї та Індії.
Персонажі японських казок – люди: хлопець і дівчина, чоловік і дружина, дід і баба, селянин, ремісник, рибалка, настоятель храму, вельможа; птахи та звірі: горобець, журавель, лисиця, єнотоподібний собака танукі, черепаха, мавпа, жаба, а також божества, чудовиська й перевертні, духи морів і гір. Сюжетом казки нерідко є боротьба бідного з багатим, людини з чудовиськами, злими духами і перевертнями.
Переказав з японської та впорядкував Іван Дзюб. Видавництво “Веселка”.

Audiobook

About the author

Іван Петрович Дзюб (нар. 1934 р.) — український фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук (1978), член Національної спілки письменників України, Лауреат премії імені Максима Рильського, професійний перекладач-японіст, який вивчив мову та ієрогліфіку самотужки. Саме завдяки йому україномовний читач має можливість познайомитися з класичною, і не тільки, японською літературою: Кавабата Ясунарі, Акутагава Рюноске, Абе Кобо, Ое Кендзабуро, Сосекі Нацуме, Моріо Кіта – далеко не повний переклад японських класиків, котрі завдяки йому отримали путівку в Україну. «Останні десятиліття я буквально живу японською мовою. Я перечитав і переклав безліч текстів. Вільно читаю багатьма європейськими мовами, знання мов дуже допомагали мені в роботі, на наукових конференціях», - поділився в одному інтерв’ю Іван Дзюб. 2006 року перекладача Івана Дзюбу нагороджено японським орденом Вранішнього Сонця та Золотих Променів з Розеткою за популяризацію японської культури в Україні.

Reviews

[Абрахам Хосебр · Rating 5 out of 5]

Японська культура це завжди щось незвичне, чудернацьке.
Так і ж у японців і казки. Інколи надто короткі і страшні,як наприклад казка про "Озеро Залиш", деякі дуже схожі на наші - про хлопців і відьму - той же мотив що й у Сімох козенятах.
Є в них і свій Котигорошко і Вернидуб, є свої чорти - Оні і тотемні тварини - лисиці і єнотовидні собаки Танукі.
Книжка доповнена чудовими ілюстраціями.
Улюблена казка - про чоловіка, який позбувся бородавки на щоці танцюючи з демонами-оні.

[Nazarii Zanoz · Rating 3 out of 5]

Традиційно дуже багато знайомих казок, майже у всіх народів є свій Котигорошко чи казка про те, як море стало солоним (про жорна, що мелють досі на дні). Але й не бракує особливих, своїх казок. І дивують деякі японські казки радше тим, що закінчуються несподівано, в тім сенсі, що не одразу розумієш, що це кінець. Наприклад, "Про сосну, що кашляла".