Сентиментальні мандрівки Галичиною

by Галина Пагутяк

У подорожніх нотатках «Сентиментальні мандрівки Галичиною» лауреата Шевченківської премії 2010 р. Галини Пагутяк більше емоцій, ніж інформації. Можливо, не всім сподобається, як вона описала їхню малу батьківщину, але це те, що побачили її очі й відчуло серце за короткі відвідини.
Треба подорожувати, вважає письменниця, куди маєш змогу, чи коли щось здригається в тобі від однієї назви міста, ріки чи села. Ану ж між вами існує якийсь глибинний зв’язок? Для цього не потрібно багато грошей і часу, зате ти змінюєш себе і приносиш частку себе в інший світ, бо приходиш зі своєю місією – зустрічаючись з людьми, розповідаєш про свій світ, а потім розповідаєш про їхній, коли повертаєшся. Самбір, Бібрка, Броди, Мостиська, Добромиль, Нагуєвичі, Белз, Щирець, Підбуж, Уріж, Судова Вишня, Журавно, Рава-Руська… Ейфелеву вежу і міст закоханих у Венеції завжди знайдеться кому описати, але краще подивитися на ці занепалі й спустошені міста і села Східної Галичини як на своє, рідне, без ностальгії й зневаги…

Genres: Ukrainian Literature, Nonfiction, Travel

192 pages, Hardcover

First published July 10, 2014

About the author

Народилася в селі Залокоть, згодом родина переїхала у село Уріж.
Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб.)
Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Шевченківської премії з літератури (2010). Живе у Львові.

Reviews

[Ksenia (vaenn) · Rating 5 out of 5]

Письменницький тревелог, що впевнено прямує до ідеального. Ландшафт як контекст, пейзаж як напівфабрикат сюжету, миттєве або навпаки - подовжене в часі - враження як абсолют. І хоча там є певні інтонаційні особливості, які я вже вчуся розрізняти як потребу враховувати "коефіцієнт Пагутяк", цілісне враження книжечка по собі залишає дуже міцне. Аж не знаєш, за що хапатися: замовляти книжки, які уже як рідні, хоча ще не читані, або бігти купувати квиток до Львова і дорогою вимальовувати на мапі маршрути. (До речі, про мапу. Її відсутність - єдиний суттєвий недолік видання). Мабуть, отак і треба писати подорожні есеї - коли особистість вже неможливо від'єднати від місцевості. Синергія, йой.

А ще цей той випадок, коли справді цікаво зазирнути в чужу голову. По-перше, взнати, як працюють письменницькі механізми. По-друге, подивитися, як почувається людина, добре реалізована у своїй сфері попри очевидну соціальну неадаптованість. Утішне читання. Справді осіннє, але такого формату, що підживлює віру... нє, не в людство, але в людину.

[Olya Nestor · Rating 5 out of 5]

Я дуже довго насолоджувалася цією книгою. Десь на початку авторка пише, що відчула бажання дослідити своє коріння, гнана дивною ностальгією за тим, без чого більшість людей обходяться. Отак і у мене є дивна ностальгія за Галичиною, яку я знаю тільки пунктирно, а хотілось би більше.
Сентиментальні мандрівки Пагутяк стали і для мене сентиментальним досвідом, з купою закладинок, перечитуванням і бажанням досліджувати далі.