Книжка про читання

by Justyna Sobolewska, Andriy Bondar (Translator), Андрій Бондар (Translator)

Це літературознавче дослідження, написане легкою і цікавою мовою, про процес читання, де кожен з читачів може малювати на берегах, записувати власні враження та історії; про морфологію читання, про особливості та певні ритуали під час читання. Книга про історію читання та сучасний контекст, для всіх, хто любить книги і для тих, хто хотів би зрозуміти філософію любові до книги.

Genres: Nonfiction, Polish Literature, Books About Books, Poland

176 pages, Hardcover

First published May 18, 2016

Reviews

[Lada Moskalets · Rating 3 out of 5]

На початку авторка попереджає, що це не більше ніж збірка цитат про читання. Варто прислухатися до попередження. Книжка досить мила і гарно структурована - місця для читання, непрочитані книжки, ставлення до книжок і тому подібне - але це все повисає в повітрі, бо авторка не аналізує гори матеріалу і не повідомляє читачеві нічого нового, окрім того, що він вже знає про себе і оточення. Втім, можна використовувати як список майбутніх книг для прочитання

[Yuliia Zadnipriana · Rating 4 out of 5]

Суб'єктивно про читання з посиланням на купу письменників (здебільшого польських). Надихнула на кілька тем для блогу. Загалом ця книга — такі собі книжкові теревені: про непрочитані книги, бібліотеки, перші речення, читання дітям. Структуровано та динамічно, з роздумами авторами. Про читання — інакше і не охарактеризуєш.

[Данило Судин · Rating 2 out of 5]

Номінант на звання "Найбільше розчарування Форуму видавців 2014". По-перше, це книга лише за формою: сукупність сторінок, об’єднаних палітуркою. А от змісту, який би робив з цієї книги книгу, немає: це набір текстів, які більше пасували б до газети чи блоґу.

По-друге, самі історії не є цікавими для читача: вони метаються між неперекладностями і банальностями. Неперекладності - це історії про сучасних польських журналістів, культурних діячів та письменників. Для мене всі ці імена - порожні звуки, а тому розповідь про те, що твір якогось польського письменника є гарним путівником по провінційному польському містечку, мене не зворушує. Тобто і читачі, і автори мені незнайомі, а тому текст нагадує просто бухгалтерську книгу, але без чисел. Банальності ж дратують ще більше: це розповіді про закладки, про електронні книжки, помітки в книгах тощо. Для мене як для людини, яка почала робити помітки ще на третьому курсі університету (до того я ставився до книг надто поважно), це навіть не новина. Тобто книжка про читання, маю таке враження, звернена до тих, хто не читає сам, а тому сприйматиме такі речі як одкровення.
Є ще і більші банальності: порівнювати читання з сексуальним актом. Відтак, є читачі, які ніжні і галантнті (на книжку бояться дихнути), а є брутальні та розпусні (які малюють, підкреслюють, загинають кутики, виривають сторінки). Це вже просто смішно.

По-третє, книга майже не містить інформації: авторка постійно покликається на декілька основних текстів/авторів - Умберто Еко, Італо Кальвіно та ще одного чи двох. Виходить бліденько. Слабку історичну канву авторка намагається розворушити прикладами з життя відомих письменників, але найчастіше фігурують епізоди з життя Орхана Памука. І ще кількох людей, які скромно в інтерв’ю розповідали про свої читацькі звички. А також родини авторки, бо та змогла розповісти найбільше про читання. Авторка навіть порівняла свою бабусю з Борхесом...

Отже, текст книги - збірка заміток, які пасували до якогось тижневика (як авторська колонка). Але на книжку не тягне.

П.С. І це можна було б виправдати підзаголовком, який "загубили" українські видавці: "Книжка про читання, або Решту допишіть самі". Втім, це дуже двозначна авторська позиція: не критикуйте, бо я просто видаю розмальовку, яку читач має домалювати сам...

[Микола · Rating 3 out of 5]

Мила штучка для відпочинку Тексту мало, написано легко. Розповідь промовляє до людини, що має смак до читання, і спонукає до діалогу. Чи любите ви читати в туалеті? Що з канону лишилось непрочитаним? Ласкаво просимо до клубу.
Сподобався поділ на галантних і пристрасних книжкових коханців.
Хотілось би прочитати схожу книжку українського автора чи авторки.

Я відволікався на культуру видання, й одруківки, але то фахова вада.
Читати?.. Якщо лиш вам подобається читати про таких самих, як і ви, книжкових збоченців.

[Nashelito · Rating 5 out of 5]

Юстина Соболевська роздивляється читання книг із різноманітних сторін, ділиться спостереженнями з власного читацького досвіду, а також наводить купу цікавих фактів, пов'язаних із читанням, наприклад про те, як читали(-ють) письменники, книги яких читав я.

[Наталія · Rating 3 out of 5]

якось надто пафосно виглядає список використаної літератури в кінці цієї книжечки. хоча б тому, що вона не схожа на дослідження, а так собі - на набір есеїв, розцяткований цитатими з інших книг та смисловими акцентами на що-де-і-коли ми читаємо. є трохи цікавинок з "кухні" авторів. трохи того, трохи цього. загалом читається легко, а незнайомі українському читачеві імена польських літераторів просто проковзують зайвим баластом. і все б добре, але за "кічевого Сафона", "інфантильно антиамериканського Вонегута" та сором авторки з приводу минулої любові до "Гри в класи" Кортасара якось так образливо.

[Ania]

Dzięki tej książce człowiek czuje się jak w domu.

[Karolina · Rating 3 out of 5]

3.5

[Наталія · Rating 5 out of 5]

Раджу всім, хто любить читати.

Есе близькі і зрозумілі, і хоча, мабуть, найбільше задоволення від книги отримають все ж поляки, оскільки авторка-полька пише про їхніх добре знайомих і улюблених авторів, зміст насправді вільно подорожує між кордонами, бо питання про те, де читати, як читати і що робити з прочитаними, непрочитаними і навіть ненаписаними книжками - універсальні.

Особливо раджу тим, хто ще не знайшов друзів-читачів. Впевнена, що таку подругу ви знайдете в авторці.

[Spotkania_książkowe · Rating 4 out of 5]

Części molików książkowych, szczególnie tych którzy lubią czytać dobre recenzje, a nie te sponsorowane, tych którzy poszukują literatury niekoniecznie z topowych list sprzedaży, może przypaść do gustu wydana już kilka lat temu “Książka o czytaniu”, w której autorka opowiada nam nie tylko o kategoriach czytelników czy jak różnorodny jest nasz stosunek do książek, ale znajdziemy w niej też mnóstwo informacji o samych książkach oraz ich autorach i niejedna z nich na pewno trafi na nasze listy “do przeczytania”.
Pocieszy nas też zapewne informacja, że nie jesteśmy jedynymi, którzy borykają się z nigdy nie zmniejszającym się stosem książek, które czekają w kolejce, a który to stos ciągle powiększa się.

Justyna Sobolewska lubi opowiadać o książkach i umie to robić, umie też zachęcać do sięgnięcia po książki, po które sami zapewne nigdy byśmy nie sięgnęli.
Kilka lat temu przeczytałam wszystkie części “Frywolitki, czyli ostatnio przeczytałam książkę” Małgorzaty Musierowicz i to było moje odkrycie w czasach gdy nie istniały jeszcze książkowe blogi, youtuberzy, instabookstagram, a recenzje czytało się w pismach poświęconych literaturze, więc nie dla każdego dostępnej i nie dla każdego interesującej.

Z jedną rzeczą, o której mowa w książce absolutnie nie mogę się zgodzić i nie jestem samotna w tej kwestii, chodzi o czytanie ebooków. Otóż nie jest prawdą, że gorzej zapamiętuje się treść przeczytaną w ebooku, niż przeczytaną w książce.
Odbiór książki i zapamiętanie jej treści są IDENTYCZNE w obu przypadkach. Powiem więcej, treść z audiobooków również pamięta się doskonale i odbiera identycznie jak książkę papierową.
Większość moich recenzji to książki albo odsłuchane, albo przeczytane na czytniku. Z różnych powodów od lat praktycznie nie kupuję papierowych książek, czasami pożyczam w bibliotece kiedy akurat jestem na wakacjach w Polsce. A swojego Kindla kocham nad życie.

[Z książką do łóżka · Rating 4 out of 5]

Ostatnio mało która książka sprawiała, że uśmiechałam się do jej stron pełną buzią. Było to spowodowane przede wszystkim wyborem tematyki lektur, więc tym razem postawiłam na coś lekkiego, interesującego i niewymagającego ode mnie ogromnego skupienia. Justyna Sobolewska serwuje nam książkę, w której ciekawe anegdoty z życia pisarzy, krytyków czy petów oraz ich cytowanie przeplatają się z ciekawymi i dowcipnymi spostrzeżeniami autorki. Przeczytamy o czytelniku nieidealnym, o sposobie odbierania literatury, o pierwszych klubach książki, o więźniach czytających na potęgi, o pierwszych zdaniach i najdziwniejszych tytułach, a nawet poznamy ludzi, którzy w toaletach mają osobne półki na książki (co za pomysł!). Całość jak dla mnie jest doskonałą motywacją do czytania, osobiście stworzyłam specjalną listę książek wspomnianych w lekturze (sama bibliografia ma 12 stron!) i zamierzam je teraz regularnie wypożyczać z biblioteki. Jest również zbiorem ciekawostek, które przyjemnie poznać. Czyta się naprawdę lekko, w międzyczasie można się szczerze pośmiać i poznać „z bliska” znane nam z historii literatury osoby.
Czy wiesz w jaki sposób Maciej Robert (poeta i krytyk) układa beletrystykę? „Najważniejszy jest podział na kraje, w ramach danego kraju układam według autorów, chronologicznie według dat ich urodzin, a w obrębie danego autora obowiązuje kolejność ukazywania się poszczególnych pozycji”. Kosmos! U Orwella natomiast specjalne miejsce miały oprawione roczniki pism kobiecych, które przeglądał w wannie.

[Oleksandr Golovatyi · Rating 4 out of 5]

Before reading the book, I read several reviews about it. I was pretty impressed with the number of negative ones about it, like "the greatest disappointment, unrelated story and author's thoughts." Although personally I like this book. In some cases, I agree with the negative feedback about the lack of integrity of the book itself, it is more like a large number of passages and short thoughts of the author. But it may have been necessary. Justinet himself warns that this is not a novel and not a single story, it's a huge selection of quotations and thoughts of the author and many others about the process of reading, and all that is associated with it. Most of all, I was struck by the attitude towards the reading process and its deep emotionality.
(In English)
---------
Перед тим, як читати книжку переглянув декілька відгуків про неї. Був досить враженим кількістью негативного про неї, мов "найбільше розчарування, непов'язані історії та думки авторки". Хоча книга особисто мені сподобалась. Частково я погоджуюсь з негативними відгуками, щодо відсутності цілісності самої книги, вона більше схожа на велику кількість уривків і коротких думок автора. Хоча можливо так і потрібно було. Сама Юстина попереджає, що це не роман и не одна сюжетна історія, це величезна підбірка цитат та думок автора та багатьох інших щодо самого процесу читання, та всього, що з ним пов'язано. Найбільше мене вразило відношення до процесу читання та її глибока емоційність. (Українською)

[Катерина Кремінська · Rating 3 out of 5]

Мені здається, що ця книга хороша, але для підлітків.
Популяризації читання - важливе завдання для нашого суспільства, і Юстина Соболевська з ним впоралася дуже-дуже добре: ти відчуваєш, як авторка любить читати (не моралізаторство, що читання дуже корисне, а це захопливо!!!). Як на мене, це те що може надихнути й змотивувати інших сісти читати.
Книга гарно структурована, чудові назви розділів. А от з тексту нового я не дізналася майже нічого… Проте додала кілька нових авторів у свій список бажаного.
Загальний меседж - читати ок будь-де, будь-як і будь-коли, розставляй свої книжки як хочеш, дозволено все, роби що хочеш, аби тобі подобалося!!!!
А ще для мене ця книга - приклад того, як треба любити своє: левова частка матеріалу, на якому зроблена книга, саме з польської літератури (авторка полячка).

[Andrakuf · Rating 4 out of 5]

"Ponoć Tuwim chodził w gości z własnym ekslibrisem i kiedy znalazł coś ciekawego - zaraz przykładał pieczątkę i twierdził, że odbiera własną książkę, którą pożyczył gospodarzom."
Takie i inne ciekawostki to w tej książce znaleźć można na każdej stronie. Autorka wnikliwie poddała badaniu najważniejsze aspekty czytania i to jaki wpływ ma na nas literatura. Książka w odbiorze bardzo przyjemna, lecz pozostaje wrażenie, że po kilku tematach lekko się prześlizgnęła, przez co ma się wrażenie, iż przeczytało się artykuł w czasopiśmie a nie ponad stu stronicową książkę.

[Iwona Winiarska · Rating 3 out of 5]

Całkiem fajna, opisana prostym językiem historia dwóch studentów z zagranicznymi paszportami, którzy w latach siedemdziesiątych ruszają z Warszawy do Portofino. Taka trochę łotrzykowska, zabawna. Chłopaki bez przerwy wpadają w tarapaty i świetnie się bawią, czytelnik razem z nimi. Dałabym cztery gwiazdki, gdyby nie okropne wstawki - tyrady wygłaszane przez głównego bohatera do samego siebie w myśli. Poza tym trochę czuć brak staranności - przydałaby się porządna redakcja i skład, brak nawet strony redakcyjnej. Ale generalnie polecam, wciąga.

[Lily · Rating 3 out of 5]

Перечитувала її, щоб зрозуміти, наскільки це цінний екземпляр у моїй бібліотеці. Загалом цікаво про всякі аспекти читання - місця, книжки у відпустку, бібліотеки. За другим разом знайшла згадки про книжки, пов'язані з Корфу і Сицилією, на які я раніше не звернула увагу, а тепер зацікавилася, бо побувала там. Але оскільки це книжка польської авторки, то тут багато польських письменників, журналістів, критиків і коли ти не в курсі всього цього дискурсу, то й читається не так захопливо.

[Dominika Witkowska · Rating 3 out of 5]

Zazwyczaj książki o książkach mnie zachwycają. Ta jedynie mi się podobała. Zainspirowała mnie natomiast do sięgnięcia po "Moją historię czytania" Alberto Manguela a to duży plus.

[Yaroslava Tymoshchuk · Rating 4 out of 5]

Ця позичена книжка просякнута запахом чоловічих парфумів і списана чужими позначками, – видно, що власник її любить, мов пристрасний коханець. Такий тип читача, пише авторка, вміє “робити з книжками неймовірні речі: читати у ванній або в сауні й навіть виривати сторінки... бажають залишити на книжках свій слід, бо використовують їх для розмови із самим собою — вони мусять відзначити те, що видалося їм важливим. Згодом вони із задоволенням знаходять власні або чужі позначки, які можуть розкрити чиюсь особистість. Залишені коментарі — велика радість”.
Себе я теж відношу до пристрасних читачів. З пам‘яті ніяк не зітреться картинка зі шкільного підручника: жива книжка плаче, бо хлопчик поставив на неї сковорідку. Довго я сідала за книжки лише з чистими і порожніми руками, а важливі думки виписувала на окремий листок — щоб книжці було не боляче, щоби вона залишалася неторканою. Хоча дуже цікаво знаходити сліди інших читачів у стареньких виданнях — підкреслення, думки на полях, імена, прізвища й адреси власників, навіть їхні історії. Та й часу побути лише вдвох часто не вистачає. Тому моя Забужко (“З мапи книг і людей”) після походу зі мною в сауну “розтовстіла” – сторінки намокли й розбухли.
Ця книжка — про книжки та їхніх людей, про читання у різних позах, місцях і настроях, про творчі муки й труднощі першого речення. Вона легко надається до дописування власними історіями.

[Katika · Rating 3 out of 5]

Czytanie o czytaniu to już trochę perwersja :) Trudno się nie uśmiechnąć czytając o sobie i sobie podobnych bibliofanach. Książka dotyka różnych tematów, w żaden się nie zagłebiając. Jest zbiorem cytatów i odwołań do innych książek z osobistym komentarzem autorki. Może być dobrym wyjściem do dalszych lektur o książkach i czytaniu.

[Viktoriia Bobryk · Rating 3 out of 5]

Книга про читання, любов до нього;
про те, що ідеальний читач повинен вміти ідеально сидіти;
про те, що старогрецькою "читач" і "слухач" означають одне й те саме, тому потрібно іноді читати вголос;
про читачів галантних і пристрасних;
про те, що кожна книжка має свій смак;
про книги паперові і електронні;
про важливість перших речень і муки писання;
про втрачені книжки;
і про те, яким необхідним є процес спільного читання з власними дітьми.
Для мене це неначе книга-розмова з давніми друзями, які обмінюються своїми часом дуже дивними книжковими фетишами. Чарівно для осінньої суботи.

"Хто сказав, що ми читаємо для того, щоб пам'ятати? Ми читаємо для того, щоб прочитати ще раз" (с)

[esi | אסי]

naprawdę przyjemna lektura. czyta się bardzo szybko. w końcu temat nieprzeciętny! spojrzenie na literaturę w naturalny sposób: dużo o siedzeniu, jedzeniu, przeżywaniu. justyna sobolewska jest naprawdę dowcipna, a przy tym niezwykle elokwentna. miło, że jakimś przypadkiem trafiłam na tę publikację, nie żałuję spędzonego nad nią czasu. pewne fragmenty wzbudziły we mnie wspomnienie dzieciństwa, początek przygody z książkami — bezcenne chwile.