Велика кротяча родина зібралася в далекі краї – туди, де тепло і росте виноград, з якого на зиму можна заготувати багато поживних родзинок. Удома, в Буковому лісі, залишилися тільки Муркавка, Повз і Мартіна. Але дітям не лячно самим, бо ж у них є друзі – бобреня Загата, білки Жужіка та Ержіка, – з якими кожен день сповнений несподіванок і пригод. Тим паче, що до Букового лісу завітала знаменита співачка Соня Садова, а разом із нею – справжня детективна історія… До речі, коли дочитаєте до кінця, на конверті знайдете сюрприз – спеціальний QR-код, за яким зможете завантажити сторінку і знайти цілий альбом пісень неперевершеної Соні Садової (у виконанні неперевершеної Дани Винницької)!
Тут цілий детектив із пошуку зниклого моря)мені сподобалася перша книжка більше, в ній якось більше такого задивляння й чудування світові, більше того, що можна назвати "прохаськівщиною" (сподіваюся, що всі Прохаськи пробачать мені ці слова;). Тут вже більше сюжетности. Хоча не скажу, що в першій частині прямо дуже менше динаміки, може й більше, але тут чіткіша сюжетна лінія, а там вона звивається, що хапаєш за хвіст врешті сніг. Зате тут споглядаєш море, якого не бачив)
Tas īpašais veids, kā iemīlēt kādu autoru - lasot viņa rakstītās grāmatas bērniem. Tarass Prokhasko. Un Marjana Prokhasko (kuras ilustrācijas maina manu izjūtu par kopdzīvi ar kurmjiem - kādas šausmas) :D
Якось взагалі, чесно кажучи, ніяк. Сюжет починається на 55 сторінці з 82х, і автори не завдають собі клопоту зробити хоч якусь інтригу навіть тоді, коли він вже почався (я росла на дитячих детективах, мені є з чим порівнювати). При цьому нема й дрібних знахідок, які компенсували б відсутність сюжету решту часу - власне, на мій хлопський розум знахідки дві: 1) ст. 41 - герой висить на дереві і ось-ось упаде, всі за нього хвилюються. Нарешті Повз не витримав: - Я вирішив! Відходьте! Я стрибаю! ... Я більше не можу триматися! Якщо не стрибну, то впаду! - Правильно! - пробурмотіла Мартіна. - Стрибати краще, ніж падати! 2) Одна героїня пояснює, чому зниклу картину не могли викрасти кажани: - Картина їм просто не потрібна. Коли лилики не літають, вони висять вниз головою і тому бачать усе догори ногами. В них зовсім інше бачення світу. Вони навіть не могли б зрозуміти, що там намальоване море. - А якщо перевернути картину? - припустила Ержіка. - Це нонсенс! Тоді море виллється. Мені тяжко окреслити, чим зайнято решту сторінок, але там немає ані опуклих характерів героїв, ані сюжету.
Зустріч із кротячою родиною, з якою ми познайомилися у книзі "Хто зробить сніг", була дуже чеканою. Й історія про те, як двоє кротенят із друзями стали детективами і шукали викрадену картину, на якій було намальоване море, теж виявилася цікавою. Однак мені постійно муляло те, що батьки-кроти залишили найменшеньких близнюків удома самих на ціле літо))) Як? Ні, я розумію, що то кроти))) Однак нерозуміння самої ситуації з точки зору мами мені особисто геть зіпсувало насолоду від читання))) Однак сина потішили троє поросят із Грабового лісу (вгадайте-но, як їх звали?), Небесна гойдалка і, звісно ж, детективна історія — хто не любить детективів? А ще те, що маємо третю книгу про цю родину: довгограючі історії — то його пристрасть)))
Категорично не сподобалось :( Мені, дорослій, було важко зрозуміти, що за тваринки являються героями історії, навіть за малюнками. Малюнки -- це взагалі якийсь сюр як для дитячої книжки.
Одна з найкращих дитячих книг за останній час. Дуже гарна озвучка, цікавий закручений сюжет абсолютно дитячого детективу. Ми прослухали її багато разів.
Līdzīgi kā ar grāmatu Kā saprasties ar kazu, sākums nedaudz lēns, visi kurmju un viņu draugu vārdi piesēja grāmatu lasāmo kaudzītē uz pārāk ilgu laiku. Tomēr, kad saņēmos (kad bibliotēkas cipari palika pārāk nepieklājīgi), lasīju ar prieku un interesi. Grāmatā ir labsirdīgs humors, intriga un īsta dzīvošana, pēc kā es ilgojos.