У часи, коли на Формозі чай вулон ще не мав назви, кожен великий Цінський порт заповнювали тисячі вітрильників. По вінця навантажені товарами, вони відпливали за вітром, поверталися до Британії, а тоді їхній товар подорожував усією Європою. Серед найважливіших товарів везли чай – напій, що за популярністю поступався тільки воді.
1865 рік, Тайвань. У відкритий лише кілька років порт Даньшвей стікаються торгові судна й іноземних компаній стає все більше й більше. Це – нова Батьківщина для емігрантів, вільна земля, сповнена шансів та ризиків, і просто рай для шукачів пригод.
Джон Додд – авантюрист і бізнесмен із Шотландії і Лі Чвеньшен – розумний і досвідчений компрадор із Сяменя, що прибув до Тайваню в пошуках нових можливостей.
Ці дві повні протилежності зустрічаються на Формозі для тісної співпраці, виходу на американський ринок, що саме бурхливо розвивається, і ставлять на карту свою мрію – новий продукт: тайванський вулон.
Іноді низка подій зливається в один логічний ланцюг, який підштовхує тебе до певного твору. Саме так сталося з моїм знайомством із маньхвою «Формоза: Хроніки чаювання» від авторки Джан Дзія. Спершу мене заінтригував анонс цього українського видання — історія чаю, Тайваню, колоніальної торгівлі — усе це звучало як щось цікаве й водночас нове. Потім, читаючи передмову до іншої маньхви — «У пошуках слави» від Лі Цінь-Сяня — я побачив, як тема чайної культури пронизує історичну тканину регіону. І вже остаточною крапкою стало те, що мені подарували «Формозу». Словом, сама доля веліла читати.
Події розгортаються 1865 року на острові Формоза (теперішній Тайвань), у портовому місті Даньшвей, куди стікаються судна й торговці з усього світу. Саме сюди прибуває шотландський авантюрист і бізнесмен Джон Тодд, який бачить у чайному листі не лише аромат і смак, а цілий ринок. Його партнером стає Лі Чвеньшен — досвідчений компрадор, тобто торговий агент, який добре знається на місцевих реаліях і культурі. Разом вони намагаються вивести на світову арену ще неназваний сорт чаю — вулон. Попереду на них чекає безліч перешкод: брак фінансів, культурні розбіжності, місцеві конфлікти та інші проблеми. Але ця історія — не лише про бізнес. Вона про людське партнерство, довіру і боротьбу за мрію.
Ця маньхва — як чашка гарного чаю: глибока, терпка, ароматна. З перших сторінок вражає, наскільки органічно історія чаю вплетена в сюжет. Жодного сухого фактажу — лише живі сцени, наповнені атмосферою,є та реаліями часу. Історія розгортається неквапливо, з повагою до читача, але водночас тримає в такій легкій напрузі. Можна відчути себе мандрівником, адже спостерігаєш за вантаженням ящиків у порту, заварюванням чаю на плантаціях, за переговорами, які тримають на грані провалу або прориву. І все це — з чудово прописаними героями.
Обидва головні герої змальовані не лише як ділові фігури, а як живі люди. Джон Тодд — рішучий, запальний, з європейською самовпевненістю та великою мрією. Він вірить у потенціал тайванського чаю і не боїться ризикувати. Лі Чвеньшен, натомість, — обережний, врівноважений, розуміє місцевий контекст і діє делікатно. Їхня взаємодія — це постійна гра протилежностей, що змушує обох зростати. І найцікавіше — ці персонажі мають реальні історичні прототипи. Тодд і Лі справді заклали фундамент тайванської чайної індустрії, і маньхва передає це з повагою.
Малюнок Джан Дзія — справжнє свято. Художниця, яка виросла в родині чайних фермерів, тому наповнює кожну сторінку любов’ю до теми. Вона майстерно передає архітектуру, одяг, рух кораблів, атмосферу ринків і чайних фабрик. Обличчя персонажів емоційні, жести промовисті. Особливо хочеться відзначити, як точно відтворено середовище: кожен елемент виглядає дослідженим і правдивим, від способу збирання листя до побутових деталей.
Маньхва захоплює і тим, що поступово відкриває цілий світ — коли Тайвань був лише екзотичним словом на мапі європейців. Я й не здогадувався, що вулон ще не мав своєї назви, що британці привозили чай з Тайваню у США, і що саме Тодд з Лі запустили експорт тайванського чаю. А таких відкриттів тут десятки. І все це — в елегантному, доступному, захопливому викладі.
«Формоза: Хроніки чаювання», хоч й історична маньхва, але найперше тут шлях, яким ідеш з героями, вбираючи історію, аромати, контексти й характери. Я неймовірно раджу цю маньхву — вона точно сподобається тим, хто любить неспішні, але насичені історії, цікавиться історією Сходу, любить чай чи просто шукає цікавий твір. І, зізнаюся, тепер мені хочеться пити більше хорошого чаю. А ще — прочитати другий том. Адже така історія — це як заварка чайного листя, яку не хочеться викидати після першої чашки.
Запарюй свій вулон і відкривай сторінку маньхви — «Формоза» чекає.
Я обожнюю чай, тому читати мангу, що базується на реальних подіях про чай у Тайвані було мега цікаво. Як їх вирощують, як збирають, особливості тих часів... Сподіваюся другий том вийде пошвидше :)
Розчарована. Задумка доволі хороша, але персонажі відчуваються або плоскими, або занадто нерозкритими. Дуже часто в дрібних епізодах немає відчуття цілісності сюжету.