What do you think?
Rate this book
Справа отамана Зеленого
Від п`ятиразового лауреата престижного літературного конкурсу «Коронація слова» і Золотого автора України!
Лікар Артем Шеремет за зброю визнавав лише скальпель, але жорстокі реалії громадянської війни в Україні 1919 року докорінно змінили життя героя. Він змушений був узяти до рук справжню зброю і поринути у вир буремних подій. Трагічні обставини приводять його до армії отамана Зеленого. Запекла боротьба, смертельна небезпека, зрада та надія, кохання і втрата — не омине ніщо... Данило Терпило (Отаман Зелений) — суспільний діяч, революціонер і повстанський отаман. 5 лютого 1919 року більшовики зайняли Київ, почався грабунок Київщини більшовицькими продзагонами, що штовхнуло українське село до опору. В квітні 1919 року, спираючись на підтримку населення Терпило розпочав боротьбу з російською комуністичною окупаційною владою, яка оголосила його поза законом.
Лікар Артем Шеремет за зброю визнавав лише скальпель, але жорстокі реалії громадянської війни в Україні 1919 року докорінно змінили життя героя. Він змушений був узяти до рук справжню зброю і поринути у вир буремних подій. Трагічні обставини приводять його до армії отамана Зеленого. Запекла боротьба, смертельна небезпека, зрада та надія, кохання і втрата — не омине ніщо... Данило Терпило (Отаман Зелений) — суспільний діяч, революціонер і повстанський отаман. 5 лютого 1919 року більшовики зайняли Київ, почався грабунок Київщини більшовицькими продзагонами, що штовхнуло українське село до опору. В квітні 1919 року, спираючись на підтримку населення Терпило розпочав боротьбу з російською комуністичною окупаційною владою, яка оголосила його поза законом.
- GenresHistory
304 pages, Hardcover
First published January 1, 2014
About the author
Andriy Kokotukha
88 books33 followersRussian-language author page: Андрей Кокотюха
Ukrainian-language author page: Андрій Кокотюха
Andriy Kokotiukha (b. 1970) is a Ukrainian author, screenwriter and journalist. Having graduated from the Faculty of Journalism of the Taras Shevchenko National University of Kyiv, he has authored more than 50 novels, children’s books, crime fiction, documentaries and science fiction books. His novels have been made into films. He is a winner of several prestigious literary awards for many of his works.
Ukrainian-language author page: Андрій Кокотюха
Andriy Kokotiukha (b. 1970) is a Ukrainian author, screenwriter and journalist. Having graduated from the Faculty of Journalism of the Taras Shevchenko National University of Kyiv, he has authored more than 50 novels, children’s books, crime fiction, documentaries and science fiction books. His novels have been made into films. He is a winner of several prestigious literary awards for many of his works.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 9 of 9 reviews
December 25, 2014
Пам"ятаю, ранні романи Кокотюхи мене шалено дратували, але п"ятдесят романів творчого доробку, очевидно, пішли авторові на користь. "Справа..." - міцна, якісна історична драма, написана жвавенькою українською (мала побоювання після "Київських бомб" - явного машинного перекладу з російської), з колоритними деталями того періоду; прочитала цілком собі залюбки.
Роман акуратно зроблений (сподобалася закільцьована композиція, роман починається й завершується практично ідентичними сценами, на які головний герой реагує по-різному, що засвідчує пройдений ним шлях). Щоправда, перша третина видимо жвавішенька, ніж останні дві (зате перша зроблена таки просто підручниково щодо того, як треба вибудовувати напругу в екшні, щоразу ускладнюючи героєві завдання з чітким дедлайном - чи зможе головний герой знайти свою дружину, перш ніж її розстріляє ЧК? чи зуміє він сам уникнути розстрілу? і т.д.). Після першої третини, власне, текст вирішує, що він не екшн, а психологічна драма, тому такі чіткі питання зникають, і це зависання поміж жанрами (що стирає плюси кожного з жанрів) не конче йде йому на користь. Але за бадьореньке змалювання малоописуваних сторінок української історії (і то явно писане вже під час нинішньої війни) текст заслуговує на зайвий плюсик. Хороше динамічне читво на кілька вечорів.
Роман акуратно зроблений (сподобалася закільцьована композиція, роман починається й завершується практично ідентичними сценами, на які головний герой реагує по-різному, що засвідчує пройдений ним шлях). Щоправда, перша третина видимо жвавішенька, ніж останні дві (зате перша зроблена таки просто підручниково щодо того, як треба вибудовувати напругу в екшні, щоразу ускладнюючи героєві завдання з чітким дедлайном - чи зможе головний герой знайти свою дружину, перш ніж її розстріляє ЧК? чи зуміє він сам уникнути розстрілу? і т.д.). Після першої третини, власне, текст вирішує, що він не екшн, а психологічна драма, тому такі чіткі питання зникають, і це зависання поміж жанрами (що стирає плюси кожного з жанрів) не конче йде йому на користь. Але за бадьореньке змалювання малоописуваних сторінок української історії (і то явно писане вже під час нинішньої війни) текст заслуговує на зайвий плюсик. Хороше динамічне читво на кілька вечорів.
January 22, 2021
Без пафосу та ідеалізму. Жива історія київського лікаря. Живої людини, в якої є сумніви, переживання та пошук самого себе. Що потрапив у вир подій буремного 1919 року. І пройшов шлях від лікаря в армії УНР, через підвали київського ЧК, до партизанського загону Трипільської республіки рад і навіть далі... Та не буду сильно спойлерити, скажу лиш, що книга варта уваги, коли ви полюбляєте твори засновані на документальній основі, де автор вміло описує сухі факти перетворюючи їх на гостросюжетну історію
.
В кінець, відповім автору, в тон завершення його післямови, - попрацював не дарма! Книгу можна сміливо записати до кращих творів сучасних українських письменників
.
В кінець, відповім автору, в тон завершення його післямови, - попрацював не дарма! Книгу можна сміливо записати до кращих творів сучасних українських письменників
June 18, 2023
Відшукати шматочки щастя, родинного тепла, затишку у своїй, вільній від ворога – окупанта, Українській землі – мабуть, саме цього жадалося найбільше військовому лікареві Артемові Шереметі – одному із головних героїв роману Андрія Кокотюхи «Справа отамана Зеленого»… Та чи судилося здійснитися сподіванням молодого лікаря, котрий волею долі опинився у лавах війська отамана Зеленого (Данила Ільковича Терпила) – ватажка повсталих селян Трипілля, що воювали проти «червоної Комуни»?.
Читаючи цей історичний роман про події 1919 року, складається враження, що те, що зараз відбувається на окупованій частині Донбасу, є, багато в чому, повторенням подій, які більшовики творили на вулицях Києва у 1919 році: (захоплення людей просто так на вулицях міста, а потім – вимагання від рідних затриманого викупу; цілковита невідомість щодо долі полонених; бажання насильно розповсюдити «рускій мір»; насильницьке захоплення території, комендантська година на вулицях міста; самовільне виселення містян з їхніх помешкань, бажання відновити так звану «Новоросію», тотальний грабунок, доноси, вселення в душі відчуття страху й терору).
Для мене ця книга стала не лише відкриттям для себе, як читача, творчості Андрія Кокотюхи, а й поповненням знань про таку малодосліджену і до цього часу, - неоднозначно трактовану сторінку історії України, як «український повстанський рух першої чверті ХХ століття».
Змальовані в романі події постають перед читачем настільки реалістично, наче дивишся повнометражний художній фільм, або, принаймні, читаєш докладний сценарій такої стрічки.
Письменник моторошно, правдиво, безкомпромісно, без пафосу, часто зі страхітливими подробицями описує жорстокі катування, допити чекістами затриманих людей.
В тексті роману подано посилання з короткими відомостями про всіх реальних історичних осіб, які діють на його сторінках, а також з відомостями про історичні події та органи державної влади того часу. Такий прийом допомагає читачеві глибше зрозуміти контекст і відтворити для себе причинно-наслідкові зв`язки того, що відбувається в сюжеті книги.
Незважаючи на те, що описані в романі події відбувалися майже сто років тому, паралелі із сьогоденням є аж надто виразними і це просто неможливо не брати до уваги. Наприклад, те, що професор Лев Павлович Єрмоленко є посередником у переговорах між родичами полонених заручників і чекістами, а логіку дій загарбників, які утримують полонених навряд чи можливо передбачити: як тоді, в «Чрезвычайной Комисии», так і тепер, у підвалах – катівнях бойовиків так званих «ДНР\ЛНР». Саме тому актуальність книги лише зросла у цей складний для України час, в який живемо ми із вами.
Відсутність єдності, скоординованості дій між загонами повстанців у боротьбі за вільне майбутнє України, протиріччя між Симоном Петлюрою та Данилом Терпилом, неспроможність повсталих селян виступити проти комуністів єдиним спільним фронтом – ось головні причини поразки у цій війні…
І знову перед читачем постають паралелі сучасної України, де й досі на східних теренах триває боротьба із тим самим одвічним ворогом – сусідом, хоч і під іншою сучасною назвою держави та вже не червоним стягом.
Іноді спадає на думку, що нас нічого не вчать уроки минулого, нашої історії, адже частина людей на окупованій території Донбасу, так само, як і ті, хто жили тоді у 1919 - 20-му роках, не зробили для себе власного внутрішньо свідомого вибору на чиєму вони боці?, які їхні справжні погляди та політичні вподобання?.
«Справа отамана Зеленого» - книга про вибір, боротьбу за цінності – криваву, виснажливу, але настільки справжню і вартісну, що повстанці готові віддати все, навіть власне життя, аби захистити найрідніших для них людей від наруги нелюдів – окупантів, звільнивши кожен метр рідної землі від ненависного чобота чужинця, для якого поняття людяність, совість, честь, свобода – то лише нічого не варті, пусті слова.
Характерними особливостями цього роману є документальність, адже вкінці книги у розділі «Післямова та подяки» письменник наводить історичні джерела, книги, розповіді та тексти науковців – дослідників, які використовував, працюючи над сюжетом своєї книги.
Вражаючий реалізм оповіді повною мірою дасть змогу читачеві відчути і зануритися в атмосферу тих подій: відчай, біль, страх, надію, зраду, нестримну жагу помсти, горе, яке, здається, не в змозі пережити … І навіть солодкі миттєвості кохання, коли усвідомлюєш, що кожна мить може стати останньою, проте дослухаєшся до слабких ударів коханого серця, бажаючи відвернути зловісне дихання смерті, що чигає на кожному кроці.
Роман можна сприймати по – різному, але можна сказати напевне, що він точно не залишить байдужим кожного, хто його читатиме і активізує інтерес до вивчення та пізнання історії нашого народу, відчитування тих сторінок національної пам`яті, які всіляко намагалися перекрутити, замовчувати, перетворити на «білі плями», які тепер маємо поступово заповнювати ми, щоб, пам`ятаючи уроки та помилки минулого, творити краще, світліше майбутнє.
Читаючи цей історичний роман про події 1919 року, складається враження, що те, що зараз відбувається на окупованій частині Донбасу, є, багато в чому, повторенням подій, які більшовики творили на вулицях Києва у 1919 році: (захоплення людей просто так на вулицях міста, а потім – вимагання від рідних затриманого викупу; цілковита невідомість щодо долі полонених; бажання насильно розповсюдити «рускій мір»; насильницьке захоплення території, комендантська година на вулицях міста; самовільне виселення містян з їхніх помешкань, бажання відновити так звану «Новоросію», тотальний грабунок, доноси, вселення в душі відчуття страху й терору).
Для мене ця книга стала не лише відкриттям для себе, як читача, творчості Андрія Кокотюхи, а й поповненням знань про таку малодосліджену і до цього часу, - неоднозначно трактовану сторінку історії України, як «український повстанський рух першої чверті ХХ століття».
Змальовані в романі події постають перед читачем настільки реалістично, наче дивишся повнометражний художній фільм, або, принаймні, читаєш докладний сценарій такої стрічки.
Письменник моторошно, правдиво, безкомпромісно, без пафосу, часто зі страхітливими подробицями описує жорстокі катування, допити чекістами затриманих людей.
В тексті роману подано посилання з короткими відомостями про всіх реальних історичних осіб, які діють на його сторінках, а також з відомостями про історичні події та органи державної влади того часу. Такий прийом допомагає читачеві глибше зрозуміти контекст і відтворити для себе причинно-наслідкові зв`язки того, що відбувається в сюжеті книги.
Незважаючи на те, що описані в романі події відбувалися майже сто років тому, паралелі із сьогоденням є аж надто виразними і це просто неможливо не брати до уваги. Наприклад, те, що професор Лев Павлович Єрмоленко є посередником у переговорах між родичами полонених заручників і чекістами, а логіку дій загарбників, які утримують полонених навряд чи можливо передбачити: як тоді, в «Чрезвычайной Комисии», так і тепер, у підвалах – катівнях бойовиків так званих «ДНР\ЛНР». Саме тому актуальність книги лише зросла у цей складний для України час, в який живемо ми із вами.
Відсутність єдності, скоординованості дій між загонами повстанців у боротьбі за вільне майбутнє України, протиріччя між Симоном Петлюрою та Данилом Терпилом, неспроможність повсталих селян виступити проти комуністів єдиним спільним фронтом – ось головні причини поразки у цій війні…
І знову перед читачем постають паралелі сучасної України, де й досі на східних теренах триває боротьба із тим самим одвічним ворогом – сусідом, хоч і під іншою сучасною назвою держави та вже не червоним стягом.
Іноді спадає на думку, що нас нічого не вчать уроки минулого, нашої історії, адже частина людей на окупованій території Донбасу, так само, як і ті, хто жили тоді у 1919 - 20-му роках, не зробили для себе власного внутрішньо свідомого вибору на чиєму вони боці?, які їхні справжні погляди та політичні вподобання?.
«Справа отамана Зеленого» - книга про вибір, боротьбу за цінності – криваву, виснажливу, але настільки справжню і вартісну, що повстанці готові віддати все, навіть власне життя, аби захистити найрідніших для них людей від наруги нелюдів – окупантів, звільнивши кожен метр рідної землі від ненависного чобота чужинця, для якого поняття людяність, совість, честь, свобода – то лише нічого не варті, пусті слова.
Характерними особливостями цього роману є документальність, адже вкінці книги у розділі «Післямова та подяки» письменник наводить історичні джерела, книги, розповіді та тексти науковців – дослідників, які використовував, працюючи над сюжетом своєї книги.
Вражаючий реалізм оповіді повною мірою дасть змогу читачеві відчути і зануритися в атмосферу тих подій: відчай, біль, страх, надію, зраду, нестримну жагу помсти, горе, яке, здається, не в змозі пережити … І навіть солодкі миттєвості кохання, коли усвідомлюєш, що кожна мить може стати останньою, проте дослухаєшся до слабких ударів коханого серця, бажаючи відвернути зловісне дихання смерті, що чигає на кожному кроці.
Роман можна сприймати по – різному, але можна сказати напевне, що він точно не залишить байдужим кожного, хто його читатиме і активізує інтерес до вивчення та пізнання історії нашого народу, відчитування тих сторінок національної пам`яті, які всіляко намагалися перекрутити, замовчувати, перетворити на «білі плями», які тепер маємо поступово заповнювати ми, щоб, пам`ятаючи уроки та помилки минулого, творити краще, світліше майбутнє.
June 16, 2025
Андрій Кокотюха «Справа отамана Зеленого»
Андрій Кокотюха — майстер історичного детективу, але в цьому романі він виходить далеко за межі жанру.
«Справа отамана Зеленого» глибоко емоційна й актуальна розповідь про Україну у вогні, про вибір між совістю й обов’язком, між свободою й відповідальністю.
Події книги розгортаються у вирішальні місяці української історії, коли існування державності висіло на волосині. УНР, більшовики, денікінці, поляки, отамани...
Історія ніби божеволіє, і в цьому хаосі кожен герой мусить сам знайти, за що варто вмерти або жити.
У центрі історії Артем Шеремет, лікар із Києва, який випадково опиняється втягнутим у вир політичної й військової боротьби.
Сподобалось, як через свого персонажа автор передає той складний і болісний час. Сумніви, зради, бої й постійний вибір між життям і смертю, честю і вигодою.
Головний герой не шукав війни, але змушений взяти до рук зброю. Він змінюється на очах: з лікаря, що рятує життя, перетворюється на солдата, який змушений убивати.
Його шлях — це внутрішній пошук справедливості в умовах, де немає добрих і злих у класичному розумінні. Він бореться не тільки за державу, а й за людяність.
Отаман Зелений у романі не лише історична фігура, а символ суперечливості українського визвольного руху. Він герой і злочинець, борець і жертва, якого однозначно оцінити неможливо.
Автор вміло змалював й негативного персонажа свого роману.
Яків Дзюба — внутрішній ворог. Уособлення зради, гниття нації зсередини. Цей персонаж викликає огиду, бо діє під прапором України, але творить жахливе: грабує, ґвалтує, вбиває. Через нього автор чітко каже: іноді найстрашніші вороги, це не зовнішні, а ті, хто носить твою ж вишиванку.
Другорядні персонажі посилюють атмосферу сюжету, додають глибини та балансу. Роблять його живим, реалістичним, цікавим.
Кокотюха майстерно вибудовує інтригу, яка занурює читача в атмосферу невизначеності, страху й надії. Деталі побуту, мовлення, політичні нюанси подані з великою точністю, що свідчить про ґрунтовне дослідження епохи.
Письменник створює живу, динамічну та насичену атмосферу, в якій головні герої шукають правду, справедливість і відповіді на складні питання національної ідентичності.
Роман вийшов напружений, з сильними діалогами й образами. Є моменти роздумів, та сцени жорстокого насильства.
Мова автора — жива, емоційна, місцями навіть іронічна.
«Справа отамана Зеленого», роман про біль, вибір, ідеали та зраду. Про те, як складно зберегти себе, коли нація розпадається.
Це не просто історичний детектив, це спроба художнього осмислення складного періоду української історії, яка ставить читача перед моральним вибором і спонукає замислитися: хто ми, де наше коріння, і що робити з болючими сторінками минулого.
Історія Артема Шеремета не лише подорож у минуле, не лише пригодницький детектив, а й дзеркало для сучасного читача. Бо ворог, що носить твої кольори, завжди найстрашніший.
А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.
**********************************************
Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.
************************************************
Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат на ресурсі https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%
Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть
**********************************************************
#Хроніки_Книголюба #Андрій_Кокотюха #відгукнакнигу #українські_письменники #історичний_детектив #блог_українською #читаюукраїнськихавторів
Андрій Кокотюха — майстер історичного детективу, але в цьому романі він виходить далеко за межі жанру.
«Справа отамана Зеленого» глибоко емоційна й актуальна розповідь про Україну у вогні, про вибір між совістю й обов’язком, між свободою й відповідальністю.
Події книги розгортаються у вирішальні місяці української історії, коли існування державності висіло на волосині. УНР, більшовики, денікінці, поляки, отамани...
Історія ніби божеволіє, і в цьому хаосі кожен герой мусить сам знайти, за що варто вмерти або жити.
У центрі історії Артем Шеремет, лікар із Києва, який випадково опиняється втягнутим у вир політичної й військової боротьби.
Сподобалось, як через свого персонажа автор передає той складний і болісний час. Сумніви, зради, бої й постійний вибір між життям і смертю, честю і вигодою.
Головний герой не шукав війни, але змушений взяти до рук зброю. Він змінюється на очах: з лікаря, що рятує життя, перетворюється на солдата, який змушений убивати.
Його шлях — це внутрішній пошук справедливості в умовах, де немає добрих і злих у класичному розумінні. Він бореться не тільки за державу, а й за людяність.
Отаман Зелений у романі не лише історична фігура, а символ суперечливості українського визвольного руху. Він герой і злочинець, борець і жертва, якого однозначно оцінити неможливо.
Автор вміло змалював й негативного персонажа свого роману.
Яків Дзюба — внутрішній ворог. Уособлення зради, гниття нації зсередини. Цей персонаж викликає огиду, бо діє під прапором України, але творить жахливе: грабує, ґвалтує, вбиває. Через нього автор чітко каже: іноді найстрашніші вороги, це не зовнішні, а ті, хто носить твою ж вишиванку.
Другорядні персонажі посилюють атмосферу сюжету, додають глибини та балансу. Роблять його живим, реалістичним, цікавим.
Кокотюха майстерно вибудовує інтригу, яка занурює читача в атмосферу невизначеності, страху й надії. Деталі побуту, мовлення, політичні нюанси подані з великою точністю, що свідчить про ґрунтовне дослідження епохи.
Письменник створює живу, динамічну та насичену атмосферу, в якій головні герої шукають правду, справедливість і відповіді на складні питання національної ідентичності.
Роман вийшов напружений, з сильними діалогами й образами. Є моменти роздумів, та сцени жорстокого насильства.
Мова автора — жива, емоційна, місцями навіть іронічна.
«Справа отамана Зеленого», роман про біль, вибір, ідеали та зраду. Про те, як складно зберегти себе, коли нація розпадається.
Це не просто історичний детектив, це спроба художнього осмислення складного періоду української історії, яка ставить читача перед моральним вибором і спонукає замислитися: хто ми, де наше коріння, і що робити з болючими сторінками минулого.
Історія Артема Шеремета не лише подорож у минуле, не лише пригодницький детектив, а й дзеркало для сучасного читача. Бо ворог, що носить твої кольори, завжди найстрашніший.
А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.
**********************************************
Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.
************************************************
Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат на ресурсі https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%
Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть
**********************************************************
#Хроніки_Книголюба #Андрій_Кокотюха #відгукнакнигу #українські_письменники #історичний_детектив #блог_українською #читаюукраїнськихавторів
June 28, 2019
І знову білі сторінки історії, і знову нові герої, нові особистості. Аж не віриться, що ці сторінки історії мало досліджені. Це ж неймовірне поле для роботи істориків! Але там ще спробуй у всьому розберися.
Я б назвала цю книгу "Справа отамана Шеремети", адже книга радше про його пригоди, зміни його світогляду, його життя. Хоча сам образ Шеремети здався мені трішки не правдоподібним. Той лікар, якого ми бачимо на початку, який так ревно хоче повернути дружину, який ніколи не вбивав і не мріяв навіть вбивати більшовиків чи інших ворогів, наприкінці твору перетворюється в завзятого отамана-козака, який чинить правосуддя жорстокою карою. Хіба може змінитися так людина через рік? Додати до цього абсолютно відсутнє хоча б найменше сумування за дружиною, і практично в рік її смерті - вже іншу любов...
Щодо образу отмана Зеленего... Не прониклася я до нього симпатією. Нема в ньому тої іскри, яка була в героях, наприклад, Горліс-Горського. Він пробачає, він дає людям шанс, він якийсь такий людяний та відкритий - ділиться планами, задумами, має дуже широке оточення. Якийсь неотаманський отаман.
Хоча, часи були складні. Воювали всі з усіма і кожен сам за себе. В тих умовах напевно рік за два минав, мені не зрозуміти реалій того часу. Ох і колотнеча відбувалася, я навіть уявити собі не можу тих бідних селян, котрих грабували то одні, то інші, билися не зрозуміло за що, а прості люди просто хотіли спокою.
Читається книга напрочуд легко, просто, не нудна, не затягнута, сюжет наповнений цікавими поворотами, а тому книгу я прочитала дуже швидко, буквально за кілька годин.
Я раджу її всім, захопленим історією України, вона насправді дає певну кількість відповідей, але одночасно породжує ще більшу кількість запитань.
Я б назвала цю книгу "Справа отамана Шеремети", адже книга радше про його пригоди, зміни його світогляду, його життя. Хоча сам образ Шеремети здався мені трішки не правдоподібним. Той лікар, якого ми бачимо на початку, який так ревно хоче повернути дружину, який ніколи не вбивав і не мріяв навіть вбивати більшовиків чи інших ворогів, наприкінці твору перетворюється в завзятого отамана-козака, який чинить правосуддя жорстокою карою. Хіба може змінитися так людина через рік? Додати до цього абсолютно відсутнє хоча б найменше сумування за дружиною, і практично в рік її смерті - вже іншу любов...
Щодо образу отмана Зеленего... Не прониклася я до нього симпатією. Нема в ньому тої іскри, яка була в героях, наприклад, Горліс-Горського. Він пробачає, він дає людям шанс, він якийсь такий людяний та відкритий - ділиться планами, задумами, має дуже широке оточення. Якийсь неотаманський отаман.
Хоча, часи були складні. Воювали всі з усіма і кожен сам за себе. В тих умовах напевно рік за два минав, мені не зрозуміти реалій того часу. Ох і колотнеча відбувалася, я навіть уявити собі не можу тих бідних селян, котрих грабували то одні, то інші, билися не зрозуміло за що, а прості люди просто хотіли спокою.
Читається книга напрочуд легко, просто, не нудна, не затягнута, сюжет наповнений цікавими поворотами, а тому книгу я прочитала дуже швидко, буквально за кілька годин.
Я раджу її всім, захопленим історією України, вона насправді дає певну кількість відповідей, але одночасно породжує ще більшу кількість запитань.
January 13, 2023
Гарний роман на історичну тематику. Як зазначив автор, на тему боротьби отамана Зеленого дійсно небагато історичних досліджень. А це пречудовий варіант, щоб ознайомитись з темою не читаючи мудрованих наукових текстів. І можливо змотивувати себе прочитати більше.
Ця книга особлива для мене, адже знаю, що мій прапрадід воював у війську отамана Зеленого і загинув на полі бою. На жаль більше інформації про нього не маю, але завдяки книзі хоч приблизно можу уявити побут і військове життя свого предка.
Ця книга особлива для мене, адже знаю, що мій прапрадід воював у війську отамана Зеленого і загинув на полі бою. На жаль більше інформації про нього не маю, але завдяки книзі хоч приблизно можу уявити побут і військове життя свого предка.
June 1, 2017
Інколи навіть лікарю уривається терпець і він ладен порушити клятву Гіпократа. Особливо коли мова йде про захист своєї Батьківщини від чужинців. Загалом цікавий і доволі реалістичний погляд на білі плями в історії України. У центрі сюжету двоє ворогів, яким неодноразово доводиться рятувати один одному життя, почуваючи себе боржниками. Але все до пори до часу...
September 21, 2015
ще один дуже цікавий і справді гостросюжетний детектив від п.Кокотюхи...
це - інший погляд на визвольну боротьбу та її лідерів, "вигляд з середини", а також погляд на війну як явище - думки людини інтелігентної, освіченої, лікаря та пацифіста...
тут намішано багато всяих почутів та ситуацій, є різні герої, постаті історичні й не дуже, усі зі своєрідними характерами - і все це зовсім неоднозначне...
а ще книга є дуже актуальною, паралелі проводяться підсвідомо... взагалі, історія України - це суцільна боротьба, а наш народ... у нас воля і незалежність тече по жилах разом із кров'ю, тому ніяк не можемо терпіти безпорадність та свавілля,- і так було завжди.
це - інший погляд на визвольну боротьбу та її лідерів, "вигляд з середини", а також погляд на війну як явище - думки людини інтелігентної, освіченої, лікаря та пацифіста...
тут намішано багато всяих почутів та ситуацій, є різні герої, постаті історичні й не дуже, усі зі своєрідними характерами - і все це зовсім неоднозначне...
а ще книга є дуже актуальною, паралелі проводяться підсвідомо... взагалі, історія України - це суцільна боротьба, а наш народ... у нас воля і незалежність тече по жилах разом із кров'ю, тому ніяк не можемо терпіти безпорадність та свавілля,- і так було завжди.
April 24, 2015
цікавий роман на історичних фактах в художній оболонці. З задоволенням прочитав
Displaying 1 - 9 of 9 reviews