Друга частина трилогії «Мрій». Світ не відновився після катастрофи, але хтось готує нову. Королівства борються за виживання, кожне по-своєму. Мутовані створіння, загадкові Забуті, що привідкриють свій план. Підготовка до битви за майбутнє.
Я все життя прагнув змінити світ, але щось змінилося. Ми шукаємо союзників, проте я хотів би втекти. Азалія не дозволить. Вона залишається — тому я теж, щоб не дати їй зникнути остаточно. Забуті натякають, що знають більше, ніж здається. Я хочу вірити їм… або принаймні маю вдати. Бо якщо вони брешуть, я втрачу останнє, що для мене важливе. Якби ж вона погодилася втекти.
Не знаю, куди тікати, адже не знаю, чи ще жива. Якусь частинку себе залишила в невідворотному минулому, тому доведеться боротися за хоча б якесь майбутнє. Забуті, мабуть, сміються над нашою сліпотою, і я все ще не певна, чи можу їм довіряти. Чи можу довіряти собі. Хочу довіряти Валерію.
Гарна динамічна історія, яку я читала не раз ще до того, як вона стала друкованою книгою. Якби в мене були друзі-гомофоби, я б усім їм порадила Мрії — жодна лесбійка чи гей тут не в безпеці. Вбивають їх усіх, навіть якщо це коні чи колібрі. Приймаю як факт, але за пташок досі прикро!