Лемберґ кипить. Третій рівень піднімається з підземель, а влада перших намагається втримати хитку рівновагу.
На вас чекає захопливе продовження історії музейників, змови, повстання та стародавній артефакт, що може змінити баланс сил та стати ключем до майбутнього.
Цього разу команда лемберґських музейників на чолі з Фердинандом рушає до Венеції, щоб заручитися підтримкою королеви Унаті Нґоми та живої голови алхіміка Сальваторе Россіні. Вони — єдина надія команди випередити безіменного Пророка та першими віднайти посеред спекотної пустелі Єгипту останній артефакт для створення надлюдини — сонцекамінь.
Тим часом у місті кулаки готують повстання, Пророк веде третій рівень до битви, а Лемберзьке Товариство шукає шлях зберегти владу. І поки одні прагнуть змінити цей світ, інші хочуть відродити старий порядок — або ж зруйнувати його вщент.
Чи варте майбутнє тієї крові, яку за нього доведеться пролити? Сімка Творців вже обрала шлях для кожного. Але хто зможе його змінити, а хто стане тим, хто заволодіє реальністю?
Андрій Новіков (псевдонім Андрій Новік) - український письменник у жанрах пригодницьке фентезі, темне фентезі, наукова фантастика, екшн-трилер.
У лютому 2019 року вийшов його дебутний роман "Останній спадок". На початку 2020 року світ побачив другу книгу "Аномалія". Романи написані в жанрі пригодницького екшн-трилеру й започаткували у авторові звичку використовувати у своїх творах загадки, засновані на реальних фактах. Обидві книги плануються до перевидання у 2024 році.
У 2022 році вийшла друком перша частина тетралогії "Книга змін" під назвою "Медальйон трьох змій". Саме з цього роману автор вирішує працювати у новому, але улюбленому для себе жанрі - фентезі, а точніше суміші міського та темного ретро-фентезі. Книга здобула популярність та є у форматах друкованому, електронному та авдіо. Першочергово друга частина "Закон третьої крові" планувалася одним великим томом, але згодом ідея розрослася, а кількість персонажів та їхніх пригод зібльшилася, тому книга перетворилася на дві окремі - "Закон" та "Місто третього бога", яка планується на 2024 рік. Останньою частиною тетралогії буде епічний фінал "Війна трьох світів".
Це той випадок, коли кожна наступна книга серії стає кращою і цікавішою. «Місто третього бога» сподобалася найбільше. Попередня частина добряче так підігріла інтерес до продовження, яке повністю виправдало мої очікування.
На мій погляд, автору вдалося дотриматися ідеального балансу між головними сюжетними лініями (їх тут три). Не було відчуття розриву чи випадкових переходів. Кожна з ліній розвивається плавно, з наростаючим ефектом напруги та динаміки.
Розділи про «Урядовців» це любов просто. Можливо автору варто спробувати себе в політичних трилерах з їхніми інтригами? Я би почитав ))
Кінцівка приємно спантеличила. Якщо після «Закону третьої крові» в голові ще крутилися припущення щодо подальшого розвитку подій, то тепер я зовсім не уявляю, куди поверне історія. Тож чекаємо на заключну частину і, сподіваюся, на феєричний фінал.
P.S. Вже третій день після прочитання ходжу і думаю щодо назви цієї частини. Якось я не можу її співставити із самим сюжетом. Яке ж саме місто малося на увазі і хто є тим третім богом? Або я конкретно туплю )) Андрію, якщо ви прочитаєте цей відгук, напишіть, будь ласка, пару слів про це і розкрийте задум назви (на Середньостатистичного письменника я підписаний, побачу)
Відкладаю книгу на 125 стор. Це не остаточний DNF!
Я б міг читати «діагонально», щоб бути у контексті, але це не то кіно.
Невже не можна у циклових історіях на початку коротко (спойлерно) писати що було у попередній книзі? Та, звісно, можна.
Це фентезі не просте, тут багато ліній і всі дуже цікаві. Постійно пригоди, рух, двіжняки, про які цікаво читати, Новік зробив добру роботу.
Мені у другій частині дуже подобалась лінія не музейників, але тут я реально не зміг її «зловити» і вже не пригадую, що там було і до чого вони мали рухатися.
За більше ніж сотню сторінок я так і не зміг плавно «вʼїхати» у сюжет і стати «на рейки», не захотів себе далі мучити та читати як телепень не знати про що, хоча, звісно, Гг на слуху.
Тому вирішив почати читати цей цикл спочатку, хоча як згадаю першу книгу, як там все тягуче написано…. Але прийдеться, бо це реально цікаве фентезі, від якого я хочу кайфанути, а не заставляти себе читати.
Не читайте трилогії та тетралогії на стадії написання.
Буду читати все спочатку😬 чи хочу? Не дуже, але прийдеться 😀
Для мене це вийшла найкраща книга всієї трилогії Книга змін. Поступове наростання напруги та дії та певне розставлення персонажів перед основними подіями врешті-решт призвело до кінцівки, де події та трагедії швидко змінюють одна одну, а персонажі помирають (і перероджуються) ледь не через сторінку. Гарно було також зайти за лаштунки попередньої книги та побачити, що та як відбувається у світі богів третьорівневих, завжди щось інтригує в таких моментах світобудови. Видно також, що книгу цього разу було поредаговано значно краще (на попередню я досить сильно скаржився). Лише один одрук, справді вартий звертання уваги був на сторінці 205 із повторенням слова: «уздовж вздовж зали». Атмосфери додало й те, що дочитував книгу перед невеликою поїздкою у Львів і Трускавець і при переїзді між ними бачив стінопис/графіті із фразою «Волю всім видам». Дозволю собі повірити, що це був не збіг.
Дуже складно розганявся перші 250 сторінок. Банально не міг згадати хто є хто і взагалі відбувається. А вже після половини складно було книгу відкласти) Такий собі недолік читати продовження за півтора роки після попередньої, та ще й історія з такою кількістю персонажів. Рекапа не вистачило, але двіж другої половини мені все окупив. Подякував автору!