Володар Всесвіту, а може, навіть його Творець, успішно керує своїми підданими, коли випадково дізнається, що вони з товаришами насправді живуть у божевільні, в кімнаті для буйних. Компанія виривається на волю — начувайтеся, поліціянти, пияки та негідне керівництво міста. Тихоня і його товариші точно знають, чого вони хочуть від світу та як це отримати.
От тільки б не заснути, бо Завтра знову стане Сьогодні.
Завтра знову сьогодні Віталій Запека #сучукрліто #сучаснапроза
Віталій Запека кілька років серед моїх улюблених письменників. Особливо подобається книга Герої, херої та не дуже. Тому читання цієї книги було деяким викликом. Добре, що на початку вказано, що це придуркуватий роман.
Отже, чоловік прикидається в кімнаті і не пам'ятає нічого. Ні де він, ні хто він. В кімнаті крім нього ще 5 чоловіків, а один з них простягає йому зошит і каже, що треба його прочитати. Читаючи цей зошит, чоловік розуміє, що його звати Тихоня і після сну він забуває все, що раніше було, тому написав сам для себе вказівки та пояснення.
Тихоня вважає себе Володарем, кімнату своїм Світом, а людей в ній підлеглими. Але через певний час і причини ця група людей втікає з метою знайти ракету і полетіти на ній на Кубу.
Загалом, цікавий експеримент вийшов з цією книгою. Першу половину я трохи нудилась, бо було багато повторів, Тихоня думав часто одне і те ж. А от після втечі стало веселіше. Післямова автора розяснила загалом ідею героїв та питання щодо жінок-ворогів, бо мене теж здивувало, як саме жінки описані в цій книзі. Окремо відмічаю дуже комфортний шрифт.
Завтра знову сьогодні - дивна книжка, а щоб зрозуміти всі посили треба прочитати післямову автора. Це той випадок, коли тобі і смішно, і соромно за те, що смішно. Бо історія розповідає про жителів психіатричної лікарні, де головним (для мене чомусь бандюком) є Тихоня, який забуває, що було вчора але веде щоденник і вважає себе господарем світу. Це висміювання політики, пролетаріату, совка та боротьби за владу. І все дуже гіперболізовано
Персонажі цікаві, їх всього 5, що не важко запам'ятати, кожен наділений якоюсь унікальністю та різниться від іншого баченням цього світу або силою. Вони доповнюють одне одного, та згладжують недоліки
"Запам'ятай! Хто володіє котлетами - той володіє цим Світом!"
дякую автору за попередження, що роман "придуркуватий" :) якщо коротко: вийшла цікава аналогія, яку можна покласти не тільки на 1 конкретний випадок. ситуації періодично відносили мене до якихось артхаусних фільмів, де складно спрогнозувати наступний поворот сюжету (потім вже стало зрозуміло чим будуть закінчуватись ~90% подій). є гумор, який інколи на грані 😅 знімаю бали, бо часте повторення одного й того ж в діалогах/думках почало втомлювати, тож часом примушувала себе брати книгу до рук для продовження читання
Перше знайомство з автором вийшло саме з цієї книги. Дуже дивно було читати, в процесі інколи не розуміти, чому я продовжую це, але при тому не можливо відірватися. Раджу спочатку прочитати післямову автора , трохи легше буде переварити багато моментів. Трохи нагадує старе комедійне кіно