What do you think?
Rate this book
Вандалізм
Прихований світ київських муралів відкриється лише для тих, хто не боїться проявити свою творчість.
Старшокласниця Софа знаходить відео про те, як викликати химеру, і з нудьги відтворює ритуал. Він спрацьовує: з пентаграми постає химера Лука, яка обіцяє виконати бажання дівчини в обмін на шоколадний батончик. Софа захоплюється малюванням, проте боїться називати себе художницею, тож просить у химери магічне приладдя для малювання. Ним виявляється балончик із фарбою для графіті — і гра починається. Крок за кроком Софа занурюється у потаємний магічний світ муралів, намагається зрозуміти тутешні правила й опиняється у Дикій гонитві — змаганні художників-початківців, яке виявляється набагато небезпечнішим, ніж здається.
Старшокласниця Софа знаходить відео про те, як викликати химеру, і з нудьги відтворює ритуал. Він спрацьовує: з пентаграми постає химера Лука, яка обіцяє виконати бажання дівчини в обмін на шоколадний батончик. Софа захоплюється малюванням, проте боїться називати себе художницею, тож просить у химери магічне приладдя для малювання. Ним виявляється балончик із фарбою для графіті — і гра починається. Крок за кроком Софа занурюється у потаємний магічний світ муралів, намагається зрозуміти тутешні правила й опиняється у Дикій гонитві — змаганні художників-початківців, яке виявляється набагато небезпечнішим, ніж здається.
272 pages, Hardcover
Published June 2, 2025
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
August 5, 2025
У Вандалізму не було шансів не потрапити в список прочитаних мною книжок з трьох причин:
1. Я люблю тексти пані Савотіної;
2. Як киянин, я дуже люблю історії мають місце в моєму рідному місті;
3. Завдяки дівчині, я величезний фанат київського тексту (що перегукується з пунктом номер 2).
Тож лежав мій передзамовлений примірничок на полиці поки я нарешті не взявся за нього… І прочитав буквально за один день!
Тексти пані Валерії завжди дуже легкі, насичені та яскраві, під час читання ти летиш крізь речення не спотикаючись над словами. І це дуже добре, читати Вандалізм одна насолода.
Окремою насолодою для мене в цій книзі була робота авторки з Києвом, місто у творі виступає на так бекґраундом для історії, як активно діючим персонажем. Воно живе та дихає, хоч і виступає через посередників — живі мурали та ґрафіті, те як місто комунікує свої думки та настрій через творіння вуличних художників. Адже люди завжди творять в контексті, а вуличне мистецтво завжди твориться в контексті, власне цієї вулиці, починає вплітатися психогеографія.
І це гарно видно на прикладі того, як пані Савотіна підбирає ґрафіті та місця для свого тексту — від конкурсу про графічну заяву проти нелегальної забудови, до вплетення трохи містифікованих сестер Фельдман, без творів яких я особисто вже давно не можу уявити Київ. І тому цікаво, що місто (в особі Химери межі) обирає саме їх на захист своєї пентаграми — символу, з якого виникає персоніфікація цього міста.
Але, попри все вище описане, мені трошки сумно визнавати, що Вандалізм це не повністю моя історія. Цей текст підлітковий і це дійсно дуже гарний підлітковий текст про пошук себе і свого місця у світі, віднаходження впевненості в тому, що робиш і роздуми про те з чого взагалі має витікати впевненість як така.
Потрапила б мені ця книга в мої 15-18 років вона б мені дуже допомогла та підтримала, проте вже у свої магістерські часи я відчуваю, що Вандалізм не працює для мене так, як мав би працювати в задумі авторки. Та все ж, я люблю Київ й люблю коли з моїм рідним містом гарно працюють та репрезентують його.
1. Я люблю тексти пані Савотіної;
2. Як киянин, я дуже люблю історії мають місце в моєму рідному місті;
3. Завдяки дівчині, я величезний фанат київського тексту (що перегукується з пунктом номер 2).
Тож лежав мій передзамовлений примірничок на полиці поки я нарешті не взявся за нього… І прочитав буквально за один день!
Тексти пані Валерії завжди дуже легкі, насичені та яскраві, під час читання ти летиш крізь речення не спотикаючись над словами. І це дуже добре, читати Вандалізм одна насолода.
Окремою насолодою для мене в цій книзі була робота авторки з Києвом, місто у творі виступає на так бекґраундом для історії, як активно діючим персонажем. Воно живе та дихає, хоч і виступає через посередників — живі мурали та ґрафіті, те як місто комунікує свої думки та настрій через творіння вуличних художників. Адже люди завжди творять в контексті, а вуличне мистецтво завжди твориться в контексті, власне цієї вулиці, починає вплітатися психогеографія.
І це гарно видно на прикладі того, як пані Савотіна підбирає ґрафіті та місця для свого тексту — від конкурсу про графічну заяву проти нелегальної забудови, до вплетення трохи містифікованих сестер Фельдман, без творів яких я особисто вже давно не можу уявити Київ. І тому цікаво, що місто (в особі Химери межі) обирає саме їх на захист своєї пентаграми — символу, з якого виникає персоніфікація цього міста.
Але, попри все вище описане, мені трошки сумно визнавати, що Вандалізм це не повністю моя історія. Цей текст підлітковий і це дійсно дуже гарний підлітковий текст про пошук себе і свого місця у світі, віднаходження впевненості в тому, що робиш і роздуми про те з чого взагалі має витікати впевненість як така.
Потрапила б мені ця книга в мої 15-18 років вона б мені дуже допомогла та підтримала, проте вже у свої магістерські часи я відчуваю, що Вандалізм не працює для мене так, як мав би працювати в задумі авторки. Та все ж, я люблю Київ й люблю коли з моїм рідним містом гарно працюють та репрезентують його.
August 31, 2025
тут так багато знайомих київських вулиць і муралів, що надзвичайно важко не уявляти себе після прочитання одним з персонажів, проходячи «книжковими» місцями і вишукуючи тих носатих чоловічків, що от-от мають забрати тебе у світ графіті.
це міське підліткове фентезі, яке читається на одному подиху і, як і переважна більшість підліткових книжок, порушує дуже дорослі питання і розкриває їх на всі 200%. це історія про дівчину, яка не вірить у магію і любить малювати, втім, одного вечора вона викликає химеру, і життя розділяється на «до» і «після». бо ж химера починає знайомити художницю зі світом магічних малюнків і затягує в дику гонитву, проходження якої гарантує місце серед київської тусовки творців-чаклунів. химера полюбляє солодке, має паскудний характер і вагончик таємниць за фіолетовою чуприною, а ще стає тим самим ненадійним провідником у новий світ, де життю загрожує небезпека, а в мурали можна стрибати з розбігу як на платформу 9 і 3/4
і що ж ми маємо? багато роздумів про творчість, особистий стиль і талант. багато про дружбу і трошки про кохання (увага! є чучуть токсична любовна лінія між двома художницями), багато про київ і людей/малюнків, що його населяють. тут є якісь суто локальні київські приколи, які дозволять вам сповна відчути місто і є всім відомі меми, підлаштовані під сюжет книжки.
я не очікувала від неї багато, тому вона дуже здивувала. бо захопила, затягнула у свій світ, навалила безліч цікавих тем на подумати, розказала про щось таке загальновідоме в унікальний спосіб і змусила повірити в магію вандалізму, що його творять митці на стінах споруд.
це невеличка цікава і динамічна історія, яка залишає багато запитань і бажання прочитати ще сторінок 200 про той світ і персонажів, бо кожен з них такий живий виходить, дуже епатажний (як і всі творчі люди) і зрозумілий водночас. мені сподобалась
це міське підліткове фентезі, яке читається на одному подиху і, як і переважна більшість підліткових книжок, порушує дуже дорослі питання і розкриває їх на всі 200%. це історія про дівчину, яка не вірить у магію і любить малювати, втім, одного вечора вона викликає химеру, і життя розділяється на «до» і «після». бо ж химера починає знайомити художницю зі світом магічних малюнків і затягує в дику гонитву, проходження якої гарантує місце серед київської тусовки творців-чаклунів. химера полюбляє солодке, має паскудний характер і вагончик таємниць за фіолетовою чуприною, а ще стає тим самим ненадійним провідником у новий світ, де життю загрожує небезпека, а в мурали можна стрибати з розбігу як на платформу 9 і 3/4
і що ж ми маємо? багато роздумів про творчість, особистий стиль і талант. багато про дружбу і трошки про кохання (увага! є чучуть токсична любовна лінія між двома художницями), багато про київ і людей/малюнків, що його населяють. тут є якісь суто локальні київські приколи, які дозволять вам сповна відчути місто і є всім відомі меми, підлаштовані під сюжет книжки.
я не очікувала від неї багато, тому вона дуже здивувала. бо захопила, затягнула у свій світ, навалила безліч цікавих тем на подумати, розказала про щось таке загальновідоме в унікальний спосіб і змусила повірити в магію вандалізму, що його творять митці на стінах споруд.
це невеличка цікава і динамічна історія, яка залишає багато запитань і бажання прочитати ще сторінок 200 про той світ і персонажів, бо кожен з них такий живий виходить, дуже епатажний (як і всі творчі люди) і зрозумілий водночас. мені сподобалась
September 29, 2025
Це легка підліткова історія про віру в себе та свій талант. У тексті порушується доволі багато тем становлення, дорослішання, пошуку себе та подолання невпевненості в собі.
Ще один плюс: події розвивають в Києві, є багато згадок вулиць та муралів, які також є своєрідними персонажами історії.
Насправді, книга приємна, легка та навіть цікава, але навіть мені, яка з фентезі читала лише дилогію «Шістку воронів» і три частини «Гаррі Поттера» було недостатньо магічної складової, розʼяснення про роботу Химер та влаштування світу; недостатньо другорядних персонажів, які то зʼявлялись то зникали, я розумію, що книга про Софу, але решта буквально допомагали їй, а окрім їхніх імен ми більше нічого про них не знаємо; недостатньо стосунків Софи з сімʼєю та її бекграунду в малюванні.
Можливо, це все тому, що я люблю заглиблюватись в книжку сповна та отримувати максимум інформації про світ та героїв, а тут так не вийде. Але незважаючи на це, книжка хороша, я впевнена, що для своєї цільової аудиторії вона буде чудовим варіантом на вечір.
Ще один плюс: події розвивають в Києві, є багато згадок вулиць та муралів, які також є своєрідними персонажами історії.
Насправді, книга приємна, легка та навіть цікава, але навіть мені, яка з фентезі читала лише дилогію «Шістку воронів» і три частини «Гаррі Поттера» було недостатньо магічної складової, розʼяснення про роботу Химер та влаштування світу; недостатньо другорядних персонажів, які то зʼявлялись то зникали, я розумію, що книга про Софу, але решта буквально допомагали їй, а окрім їхніх імен ми більше нічого про них не знаємо; недостатньо стосунків Софи з сімʼєю та її бекграунду в малюванні.
Можливо, це все тому, що я люблю заглиблюватись в книжку сповна та отримувати максимум інформації про світ та героїв, а тут так не вийде. Але незважаючи на це, книжка хороша, я впевнена, що для своєї цільової аудиторії вона буде чудовим варіантом на вечір.
September 21, 2025
Це дуже класна, динамічна підліткова історія.
Софа підлітка, і вона влипає в пригоди, задає багато питань та часто сумнівається в собі та в своїй творчості. Тож коли дівчина потрапляє в справжнісінький художній квест — це стає випробовуванням не тільки її сміливості, а і віри в себе як художниці.
Ця історія сповнена яскравих фарб, тут цікава система магії, що повʼязана з малюванням і багато київських муралів.
Мені дуже подобається те, наскільки легко пише пані Валерія, її книги чудово читаються: ти впізнаєш в персонажах себе, тут живі діалоги, якісь жартики, багато динаміки, але при цьому, окрім основної пригоди, також присутні моменти, які змушують задуматись.
Якщо у вас є підлітки — раджу взяти для них, бо це та книга, яку я б з задоволенням читала десь в 14-15.
🐉 Книжкова Драконка
Софа підлітка, і вона влипає в пригоди, задає багато питань та часто сумнівається в собі та в своїй творчості. Тож коли дівчина потрапляє в справжнісінький художній квест — це стає випробовуванням не тільки її сміливості, а і віри в себе як художниці.
Ця історія сповнена яскравих фарб, тут цікава система магії, що повʼязана з малюванням і багато київських муралів.
Мені дуже подобається те, наскільки легко пише пані Валерія, її книги чудово читаються: ти впізнаєш в персонажах себе, тут живі діалоги, якісь жартики, багато динаміки, але при цьому, окрім основної пригоди, також присутні моменти, які змушують задуматись.
Якщо у вас є підлітки — раджу взяти для них, бо це та книга, яку я б з задоволенням читала десь в 14-15.
🐉 Книжкова Драконка
July 8, 2025
10🌟/10
я щиро закохалась у цю історію. вона така легка і водночас сповнена багатьма сенсами, що я в захваті!
ні секунди не жалію того очікування, яке я мала з цією книгою 🙂
«Без страху немає відваги. Що ж, якщо я у своїй відвазі я спиратимусь на страх? Боятися - і всеодно робити? Не вірити, що в мене вийде, - і всеодно лупати сю склалу?»
✨ми маємо головну героїню Софу, яка захоплюється малюванням. вона є підлітком і, зазвичай, в цьому віці всі сповнені надмірною критикою до себе.
одного дня вона випадково викликає химеру (хотіла (або ж ні) зробити все не так як треба, а вийшло - саме так як і потребувалось.
🎞️Лука, химера, яку викликала Софа, пообіцяла виконати бажання дівчини взамін на піднесення. (промовлюсь, химера ну дуже любить шоколад та молочку)
🌼через надмірне занурення у світ, Софа була змушена прийняти участь у Дикій гонитві - щось накшталт конкурсу-змаганні для художників, які також занурені у магічний світ.
що я хочу відмітити тут
перше - ЦЕ АФІГЕЗНО СТВОРЕНИЙ МАГІЧНИЙ СВІТ
тут все повʼязане навколо малювання. починаючи з того, що для виклику химери треба намалювати пентаграму (не завжди треба рівну), закінчуючи тим, що малюнки оживають.
химери можуть надавати тобі певні переваги: химера зору - надає можливість бачити магічне у реальному світі (а ще він постає у вигляді котика та вкладає угоду за рибку); химера кольорового кола - бачити пентаграми, які були створені іншими людьми; химера деталей - вбачати та промальовувати найдрібніші деталі; химера впевнених рухів - твоя рука ніколи не труситиметься під час малювання; химе��а приладдя - в тебе завжди буде сим малювати, тощо.
і цих химер - безліч! все, що ви можете уявити - на це є своя химера. (але не забувайте, не буває тільки хорошої сторони)
тут також існувала химера здорових запʼястків. тому, я впевнена, що існує і химера здорових колін - то з нею я б і сама вклала угоду 😈
те, що є два світи, а якщо постаратись, то за допомогою малюнків можна створювати свої, а також входити у них, як у новий вимір.
друге - мені не було нудно.
хочу виділити достатньо динамічний сюжет, який не замилений величезною кількістю описів.
як же ж так, якщо все повʼязане із малюванням, то це ж треба показати нам?
то от! цього в міру достатньо.
я, як людина яка совісно зізнається, що зачасту скіпає багато описової штуки, то мені не було тут що пропускати 🙂
для тих, хто любить Київ - це буде окремим задоволенням читати.
третє - моральна складова.
вона мене розчулила найбільше. і цю б книгу я би давала спокійно читати підліткам, бо тут про прийняття себе такою, яка ти є.
адже дуже часто ми можемо дивитись на інших і думаємо «от би і я так вміла» або «от би я була нею».
адже тут про те, що кожен із нас може бути ким завгодно. кожен, коли щось починає робити, завжди стає особливим у цьому. і не завжди те, що вдається комусь іншому, підходитиме саме нам.
про те, що у будь-якої негативної риси є своя позитивна сторона. а у будь-якої позитивної - негативна. ця дуальність і змушує нас рухатися вперед.
де навіть сумніви та невпевненість можуть мати гарний стимул для руху вперед. (а як саме - прочитаєте у книзі😊)
чи рекомендую я цю книгу?
звичайно, з нею ви неймовірно проведете свій вечір😊
«Якщо малюєте пентаграму - завжди дотримуйтесь інструкцій»
але інколи можна і змахлювати :)))
я щиро закохалась у цю історію. вона така легка і водночас сповнена багатьма сенсами, що я в захваті!
ні секунди не жалію того очікування, яке я мала з цією книгою 🙂
«Без страху немає відваги. Що ж, якщо я у своїй відвазі я спиратимусь на страх? Боятися - і всеодно робити? Не вірити, що в мене вийде, - і всеодно лупати сю склалу?»
✨ми маємо головну героїню Софу, яка захоплюється малюванням. вона є підлітком і, зазвичай, в цьому віці всі сповнені надмірною критикою до себе.
одного дня вона випадково викликає химеру (хотіла (або ж ні) зробити все не так як треба, а вийшло - саме так як і потребувалось.
🎞️Лука, химера, яку викликала Софа, пообіцяла виконати бажання дівчини взамін на піднесення. (промовлюсь, химера ну дуже любить шоколад та молочку)
🌼через надмірне занурення у світ, Софа була змушена прийняти участь у Дикій гонитві - щось накшталт конкурсу-змаганні для художників, які також занурені у магічний світ.
що я хочу відмітити тут
перше - ЦЕ АФІГЕЗНО СТВОРЕНИЙ МАГІЧНИЙ СВІТ
тут все повʼязане навколо малювання. починаючи з того, що для виклику химери треба намалювати пентаграму (не завжди треба рівну), закінчуючи тим, що малюнки оживають.
химери можуть надавати тобі певні переваги: химера зору - надає можливість бачити магічне у реальному світі (а ще він постає у вигляді котика та вкладає угоду за рибку); химера кольорового кола - бачити пентаграми, які були створені іншими людьми; химера деталей - вбачати та промальовувати найдрібніші деталі; химера впевнених рухів - твоя рука ніколи не труситиметься під час малювання; химе��а приладдя - в тебе завжди буде сим малювати, тощо.
і цих химер - безліч! все, що ви можете уявити - на це є своя химера. (але не забувайте, не буває тільки хорошої сторони)
тут також існувала химера здорових запʼястків. тому, я впевнена, що існує і химера здорових колін - то з нею я б і сама вклала угоду 😈
те, що є два світи, а якщо постаратись, то за допомогою малюнків можна створювати свої, а також входити у них, як у новий вимір.
друге - мені не було нудно.
хочу виділити достатньо динамічний сюжет, який не замилений величезною кількістю описів.
як же ж так, якщо все повʼязане із малюванням, то це ж треба показати нам?
то от! цього в міру достатньо.
я, як людина яка совісно зізнається, що зачасту скіпає багато описової штуки, то мені не було тут що пропускати 🙂
для тих, хто любить Київ - це буде окремим задоволенням читати.
третє - моральна складова.
вона мене розчулила найбільше. і цю б книгу я би давала спокійно читати підліткам, бо тут про прийняття себе такою, яка ти є.
адже дуже часто ми можемо дивитись на інших і думаємо «от би і я так вміла» або «от би я була нею».
адже тут про те, що кожен із нас може бути ким завгодно. кожен, коли щось починає робити, завжди стає особливим у цьому. і не завжди те, що вдається комусь іншому, підходитиме саме нам.
про те, що у будь-якої негативної риси є своя позитивна сторона. а у будь-якої позитивної - негативна. ця дуальність і змушує нас рухатися вперед.
де навіть сумніви та невпевненість можуть мати гарний стимул для руху вперед. (а як саме - прочитаєте у книзі😊)
чи рекомендую я цю книгу?
звичайно, з нею ви неймовірно проведете свій вечір😊
«Якщо малюєте пентаграму - завжди дотримуйтесь інструкцій»
але інколи можна і змахлювати :)))
March 16, 2026
Це підліткове міське фентезі про Київ і художників.
Головна героїня, Софійка, — старшокласниця, яка багато малює. Але чи вважає вона себе художницею? Складне питання, на яке вона сама, либонь, не дасть упевненої відповіді. У Софійки серйозні проблеми з самооцінкою, вона настільки не впевнена у власних силах, що потребує постійної підтримки, а втім, неспроможна сприймати похвали як значущі. Звісно, її поведінка не може не дратувати її найкращу подругу, яка замість того, щоб бодай трохи поговорити про те, що цікаво їй, мусить постійно втішати Софію та переконувати в тому, що та не нездара. Добра подруга тим і добра, що робить це, але не дратуватися вже понад людські сили.
Гадаєте, Софійка того не розуміє? Авжеж розуміє! І від того їй не легшає, звісно.
У цьому вирі проблем дівчинка випадково натрапляє на магічну істоту, яка стверджує, начебто можна укласти угоди з різними подібними до неї та набути певних чеснот справжнього художника. Звісно, Софійка негайно це робить! Вона ж-бо знає всі свої слабкі місця, знає, що треба покращити!
Але коли хапаєшся за щось незнайоме, не розібравшись до пуття, як воно працює, трапляються несподіванки. Виявляється, тепер Софійка мусить брати участь у випробуванні, пройти яке може лише художник, що виробив власний стиль! А куди ж їй, безталанній нездарі, до власного стилю! Все, їй кінець! Хіба спробувати скористатися лазівкою?..
Загалом для мене в цієї книзі є плюси і мінуси, спробую поговорити про те і інше.
Серед плюсів на першому місці — те, як описані проблеми Софійки, її внутрішня потреба малювати, реалізовуватися в цій царині — і водночас упевненість у тому, що вона ніколи не зможе стати справжньою художницею, це так, маячня все, дитячі ігри. Коли йдеться про те, що начебто потрібно шукати власний стиль, вона навіть не намагається, умовно, сісти і намалювати ще скількись-то малюнків. Бо певна: все одно нічого не вийде. І авторка навіть не намагається дати їй якусь пораду штибу «відкинь невпевненість», бо ж вона все одно не відкидається. Навпаки, намагається працювати в обставинах, коли дано: оці негативні почуття будуть. Їх не вдасться знецінити, приборкати, десь подіти, замінити на інші.
Також добре показано, що існують ще інші проблеми; щоправда, мені того було трохи замало, але і те маленьке, що є, — добре.
Історія вельми динамічна, на ній не занудьгуєш. Мені навіть інколи бувало зашвидко, але я тітка 47 рочків, а підліткам і юнацтву буде самісіньке те що треба.
Прикольне оформлення форзацу, який розгортається — і картинка стає зовсім іншою.
Сподобалося, що сама по собі історія змушує по-іншому подивитися на графіті, які нас оточують :) Я завжди ставилася до них із цікавістю, а тепер роздивляюся вже трохи з іншими почуттями, намагаючись уявити, які подібні історії могли б стояти за ними. Це прикольно.
А людям, які раніше ставилися до вуличних художників як до «пачкунів стін», можливо, ця книжка допоможе змінити ставлення; не знаю, бо я ніколи так не ставилася.
Що для мене стало мінусом: друга частина лінії Софійчиної подруги, от відколи в кадрі з’являється її батько. Тут буде трохи спойлер, зважайте.
Справа в тому, що особисто мені здається дуже шкідливим меседж, буцімто батьки знають краще за дітей, що їм краще. «Я бачу, що це не твоє, тому забороняю це тобі, а якщо ти мене не послухаєш, нічого доброго з цього не вийде», — це позиція, з якою я готова завзято і послідовно боротися. І мені прикро, що вона тут наявна. Ба більше, питання не закрите взагалі. Дівчина мріє про магію, але її мріям кладуть край, просто кажучи «ти магічна, бо унікальна і неповторна», сіріуслі? І це каже навіть не її причмелений батько, а подруга? І типу це має її втішити? Даруйте, але мене це просто обурило.
До речі, цей батько взагалі якийсь стрьомний. Він знає, що подруга його дитини мріє стати художницею. Скидається на те, що намагається її підтримувати (але вона не надто помічає через свої внутрішні гризоти). Але він навіть не сказав їй, що теж малює! Вона дізнається про це випадково! Яаааак?! Чому?! Адже їжачкові очевидно, що підтримка від людини, яка вміє малювати, була б авторитетною, а якісь поради могли б допомогти Софії впоратися з невпевненістю у собі. Але той батько — при тому, що він любить потеревенити з нею! — не знайшов моменту про це сказати. Мені це не просто дивно, мені це неверибельно.
Якщо ж не враховувати цих моментів, книжка цілком класна, читається швидко, містить чимало потрібних меседжів. Мені вона скидалася на «Необрану», тільки коротша і динамічніша, ну і про художників. А, і в «Необраній» більше романтичної лінії, а тут її практично немає.
Головна героїня, Софійка, — старшокласниця, яка багато малює. Але чи вважає вона себе художницею? Складне питання, на яке вона сама, либонь, не дасть упевненої відповіді. У Софійки серйозні проблеми з самооцінкою, вона настільки не впевнена у власних силах, що потребує постійної підтримки, а втім, неспроможна сприймати похвали як значущі. Звісно, її поведінка не може не дратувати її найкращу подругу, яка замість того, щоб бодай трохи поговорити про те, що цікаво їй, мусить постійно втішати Софію та переконувати в тому, що та не нездара. Добра подруга тим і добра, що робить це, але не дратуватися вже понад людські сили.
Гадаєте, Софійка того не розуміє? Авжеж розуміє! І від того їй не легшає, звісно.
У цьому вирі проблем дівчинка випадково натрапляє на магічну істоту, яка стверджує, начебто можна укласти угоди з різними подібними до неї та набути певних чеснот справжнього художника. Звісно, Софійка негайно це робить! Вона ж-бо знає всі свої слабкі місця, знає, що треба покращити!
Але коли хапаєшся за щось незнайоме, не розібравшись до пуття, як воно працює, трапляються несподіванки. Виявляється, тепер Софійка мусить брати участь у випробуванні, пройти яке може лише художник, що виробив власний стиль! А куди ж їй, безталанній нездарі, до власного стилю! Все, їй кінець! Хіба спробувати скористатися лазівкою?..
Загалом для мене в цієї книзі є плюси і мінуси, спробую поговорити про те і інше.
Серед плюсів на першому місці — те, як описані проблеми Софійки, її внутрішня потреба малювати, реалізовуватися в цій царині — і водночас упевненість у тому, що вона ніколи не зможе стати справжньою художницею, це так, маячня все, дитячі ігри. Коли йдеться про те, що начебто потрібно шукати власний стиль, вона навіть не намагається, умовно, сісти і намалювати ще скількись-то малюнків. Бо певна: все одно нічого не вийде. І авторка навіть не намагається дати їй якусь пораду штибу «відкинь невпевненість», бо ж вона все одно не відкидається. Навпаки, намагається працювати в обставинах, коли дано: оці негативні почуття будуть. Їх не вдасться знецінити, приборкати, десь подіти, замінити на інші.
Також добре показано, що існують ще інші проблеми; щоправда, мені того було трохи замало, але і те маленьке, що є, — добре.
Історія вельми динамічна, на ній не занудьгуєш. Мені навіть інколи бувало зашвидко, але я тітка 47 рочків, а підліткам і юнацтву буде самісіньке те що треба.
Прикольне оформлення форзацу, який розгортається — і картинка стає зовсім іншою.
Сподобалося, що сама по собі історія змушує по-іншому подивитися на графіті, які нас оточують :) Я завжди ставилася до них із цікавістю, а тепер роздивляюся вже трохи з іншими почуттями, намагаючись уявити, які подібні історії могли б стояти за ними. Це прикольно.
А людям, які раніше ставилися до вуличних художників як до «пачкунів стін», можливо, ця книжка допоможе змінити ставлення; не знаю, бо я ніколи так не ставилася.
Що для мене стало мінусом: друга частина лінії Софійчиної подруги, от відколи в кадрі з’являється її батько. Тут буде трохи спойлер, зважайте.
Справа в тому, що особисто мені здається дуже шкідливим меседж, буцімто батьки знають краще за дітей, що їм краще. «Я бачу, що це не твоє, тому забороняю це тобі, а якщо ти мене не послухаєш, нічого доброго з цього не вийде», — це позиція, з якою я готова завзято і послідовно боротися. І мені прикро, що вона тут наявна. Ба більше, питання не закрите взагалі. Дівчина мріє про магію, але її мріям кладуть край, просто кажучи «ти магічна, бо унікальна і неповторна», сіріуслі? І це каже навіть не її причмелений батько, а подруга? І типу це має її втішити? Даруйте, але мене це просто обурило.
До речі, цей батько взагалі якийсь стрьомний. Він знає, що подруга його дитини мріє стати художницею. Скидається на те, що намагається її підтримувати (але вона не надто помічає через свої внутрішні гризоти). Але він навіть не сказав їй, що теж малює! Вона дізнається про це випадково! Яаааак?! Чому?! Адже їжачкові очевидно, що підтримка від людини, яка вміє малювати, була б авторитетною, а якісь поради могли б допомогти Софії впоратися з невпевненістю у собі. Але той батько — при тому, що він любить потеревенити з нею! — не знайшов моменту про це сказати. Мені це не просто дивно, мені це неверибельно.
Якщо ж не враховувати цих моментів, книжка цілком класна, читається швидко, містить чимало потрібних меседжів. Мені вона скидалася на «Необрану», тільки коротша і динамічніша, ну і про художників. А, і в «Необраній» більше романтичної лінії, а тут її практично немає.
January 17, 2026
Зазвичай такий тип книжок не читаю, але було дуже цікаво! Головна героїня на 6 років мене старша, але всеодно!
July 27, 2025
В цілому книга мені сподобалась, але темп розвиткау подій був як на мене трохи зашвидким. Можливо цільова авдиторія цієї книги молодша за мене (і це нормально). Мені хотілось більшого розкриття і розвитку персонажів.
Цікаво, що світ мав потребу у рівновазі через те, що люди викликали корисних їм хімер, а поганих ігнорували. Мені здається, що якби схожа система існувала в реальному житті, то якась система рівноваги установилась би еволюційно, типу "хімера чітких рухів дає тобі чітки рухи, але забирає в тебе можливість малювати абстракті лінії" (я не художниця, тож не придумала кращого прикладу, але суть була б у системі "бери і віддавай") або "хімера чітких рухів дає тобі чітки рухи 6 днів на тиждень, а один день на тиждень твої руки будуть постійно трястись".
Спойлери без контексту:
— Окей, це абсолютно безглузда ідея, — Софа почухала брову й сіла в центрі кімнати малювати пентаграму. — Але все ж краще, ніж домашка з фізики.
Дана завжди вакцинувалася за графіком і вірила в теорію Дарвіна, тож Софа була за неї спокійна.
— Свічки горять, коло є, я в ньому була... Написати слова-чари, розмістити навколо підношення на клаптиках паперу. Але навіщо стільки рухів? Чому не просто — череп, незайманка, відрізати собі мізинця?
— Бо ти не здатна вивчити всі тонкощі цієї магії! Це не... для звичайних людей, нічим не примітних. Розумієш, хтось у цьому житті має бути простим, як двері! Без магії! Бо ось так воно влаштоване. Ти хоч умри, але інакше цього не зробиш!
Цікаво, що світ мав потребу у рівновазі через те, що люди викликали корисних їм хімер, а поганих ігнорували. Мені здається, що якби схожа система існувала в реальному житті, то якась система рівноваги установилась би еволюційно, типу "хімера чітких рухів дає тобі чітки рухи, але забирає в тебе можливість малювати абстракті лінії" (я не художниця, тож не придумала кращого прикладу, але суть була б у системі "бери і віддавай") або "хімера чітких рухів дає тобі чітки рухи 6 днів на тиждень, а один день на тиждень твої руки будуть постійно трястись".
Спойлери без контексту:
— Окей, це абсолютно безглузда ідея, — Софа почухала брову й сіла в центрі кімнати малювати пентаграму. — Але все ж краще, ніж домашка з фізики.
Дана завжди вакцинувалася за графіком і вірила в теорію Дарвіна, тож Софа була за неї спокійна.
— Свічки горять, коло є, я в ньому була... Написати слова-чари, розмістити навколо підношення на клаптиках паперу. Але навіщо стільки рухів? Чому не просто — череп, незайманка, відрізати собі мізинця?
— Бо ти не здатна вивчити всі тонкощі цієї магії! Це не... для звичайних людей, нічим не примітних. Розумієш, хтось у цьому житті має бути простим, як двері! Без магії! Бо ось так воно влаштоване. Ти хоч умри, але інакше цього не зробиш!
This entire review has been hidden because of spoilers.
January 24, 2026
Це ляпас (у найкращому сенсі!) і психотерапія для митців. Бо ідея про те, щоб опиратися на страх, дуже приводить до тями.
А крім цього, це роман, у якому не перестають плинути події, тож щойно відкладаєш його, книжка сама лізе назад в руки. Цьому сприяє добрий стиль (а питанню авторського стилю буде приділено багато уваги в сюжеті. Авторка його, безперечно, має, пам'ятайте про це, коли читатимите про Довгоносих).
Захоплююся тим, як працює уява авторки, адже у Вандалізмі магію пов' язано з художниками та малюванням. Так, тепер я ставитимуся до своїх малюнків обережніше. Також світ тут населяють химери - істоти, що можуть виконати бажання того, хто їх прикликав, але за певну ціну. І кожна ціна з' являється в сюжеті не просто так.
Ще тут є тривожна головна героїня, і ой як вона може відгукнутися багатьом митцям, та й не митцям теж. І Софа, і персонажі навколо іноді кажуть таку незручну, нічим не прикриту правду, що вона й читачу суне вбік кілька упереджень щодо себе. А ще Софа має добрий розвиток - їй нічого не падає з неба (міні спойлер! пробує впасти тільки саме небо). Вона багато помиляється, робить з того висновки, і тоді насправді щось отримує.
Окремо хочу згадати, як тут зображено дружбу. Ускладнено, без прикрас, зі сварками й з усім хорошим, що вона може нести.
А ще на окрему згадку заслуговує химера Межі 🤭
А крім цього, це роман, у якому не перестають плинути події, тож щойно відкладаєш його, книжка сама лізе назад в руки. Цьому сприяє добрий стиль (а питанню авторського стилю буде приділено багато уваги в сюжеті. Авторка його, безперечно, має, пам'ятайте про це, коли читатимите про Довгоносих).
Захоплююся тим, як працює уява авторки, адже у Вандалізмі магію пов' язано з художниками та малюванням. Так, тепер я ставитимуся до своїх малюнків обережніше. Також світ тут населяють химери - істоти, що можуть виконати бажання того, хто їх прикликав, але за певну ціну. І кожна ціна з' являється в сюжеті не просто так.
Ще тут є тривожна головна героїня, і ой як вона може відгукнутися багатьом митцям, та й не митцям теж. І Софа, і персонажі навколо іноді кажуть таку незручну, нічим не прикриту правду, що вона й читачу суне вбік кілька упереджень щодо себе. А ще Софа має добрий розвиток - їй нічого не падає з неба (міні спойлер! пробує впасти тільки саме небо). Вона багато помиляється, робить з того висновки, і тоді насправді щось отримує.
Окремо хочу згадати, як тут зображено дружбу. Ускладнено, без прикрас, зі сварками й з усім хорошим, що вона може нести.
А ще на окрему згадку заслуговує химера Межі 🤭
July 8, 2025
🎨 "Вандалізм" — це вибух фарб, химер, гумору й творчості!
Мою любов до творчості цієї авторки закріпила ще «Чаклунка і культ», тому замовила цю книгу ще на етапі передзамовлення — і не пошкодувала ані секунди. Щойно отримала — одразу почала читати, бо книжка просто притягує до себе: яскрава обкладинка та неймовірна ідея✨
📚 Що всередині?
Світ, де живуть химери, мурали оживають, художники змагаються за перемогу фарби— це настільки свіже й унікальне, що буквально нічого подібного раніше не читала. Усе сприймається дуже візуально, як анімаційна стрічка в голові.
🖌️ Атмосфера шалено творча, жива, де смішне й серйозне легко співіснують. Було багато кумедних моментів, головна героїня зі своїми підлітковими комплексами, які, до речі, в цій історії отримують особливий сенс — адже саме вони можуть стати суперсилою 💥
📖 Стиль написання — легкий, дотепний. Як на мене ця історія більш дитяча чи, радше, підліткова. Я б сказала, це чудова книжка для віку 12–14 років.
💬 Особисто для мене це була радість читання, така книга, яку хочеться обійняти після завершення. І окрема подяка авторці за цю оригінальну, яскраву ідею, що заряджає фантазію та надихає! 🌈
#сучукрліто
Мою любов до творчості цієї авторки закріпила ще «Чаклунка і культ», тому замовила цю книгу ще на етапі передзамовлення — і не пошкодувала ані секунди. Щойно отримала — одразу почала читати, бо книжка просто притягує до себе: яскрава обкладинка та неймовірна ідея✨
📚 Що всередині?
Світ, де живуть химери, мурали оживають, художники змагаються за перемогу фарби— це настільки свіже й унікальне, що буквально нічого подібного раніше не читала. Усе сприймається дуже візуально, як анімаційна стрічка в голові.
🖌️ Атмосфера шалено творча, жива, де смішне й серйозне легко співіснують. Було багато кумедних моментів, головна героїня зі своїми підлітковими комплексами, які, до речі, в цій історії отримують особливий сенс — адже саме вони можуть стати суперсилою 💥
📖 Стиль написання — легкий, дотепний. Як на мене ця історія більш дитяча чи, радше, підліткова. Я б сказала, це чудова книжка для віку 12–14 років.
💬 Особисто для мене це була радість читання, така книга, яку хочеться обійняти після завершення. І окрема подяка авторці за цю оригінальну, яскраву ідею, що заряджає фантазію та надихає! 🌈
#сучукрліто
December 12, 2025
Дуже химерна книга :) Про мистецтво, про стримувані світи, про речі які видаються не тим, чим вони є. Дуже підліткова і яскрава. Не для поціновувачів реалістичної прози (типу мене), але я знаю, що я просто не ца. Дуже імпонував гумор авторки. Друга половина зайшла краще, ніж перша. Але незакритих питань лишилось дуже багато.
Displaying 1 - 11 of 11 reviews