What do you think?
Rate this book
Розколоте небо
Україна, 1930-ті роки. Варя виросла в заможній родині, у якій вміли та любили працювати, тому й господарство мали міцне. Але прийшли інші, лихі часи. Почалася колективізація, і все, що люди заробили своїм потом, потрібно було віддати… Хіба ж хто знав, яка страшна біда чекає на ці щедрі землі? Годі було уявити, що голодна смерть спустошить все навколо. Втративши чоловіка, родичів, Варя залишилась сама з маленькими дітьми. Хто зможе їх врятувати?
- GenresHistory
352 pages, Hardcover
First published January 1, 2014
51 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 9 of 9 reviews
March 30, 2023
25 тисяч українців. Важко осягнути, як можна додуматись створити Голодомор. Скільки ж горя від одного нелюда і його проклятого народу. Про це важко читати, хоч авторка старалась про багато що написати акуратно, стримано. Але все одно - це біль. Наша біль, але й наша сила, бо ми дуже сильна нація і можемо багато подолати.
August 16, 2015
Класичні для української літератури тема села, тема стосунків між сусідами, і тема однієї родини і любові — але все це на тлі голоду. Власне, сама книга і була написана до вісімдесятої річниці Голодомору, а сама авторка не тільки зверталася до спогадів очевидців чи їх родичів, але й до нині вже розсекречених архівів.
Мій відеоогляд на YouTube (без спойлерів!)
Мій відеоогляд на YouTube (без спойлерів!)
November 8, 2014
...іноді одна зернинка може врятувати життя...
Книга зачіпає дуже багато аспектів: вона надзвичайно цінна в історичному плані,
збагачує духовно, порушує багато соціально і суспільно значимих проблем, актуальних навіть зараз,
крім того - справді добре написана(помітно, що авторка заслужила всі свої численні нагороди).
Для уважного і вдумливого читача, "Розколоте небо" допомагає знайти відповіді на вкрай важливі сьогодні питання, наприклад, чому ми з вами усвідомлюємо себе як господарі на своїй землі і не потребуємо царів, а люди "звідти" ні? чому ми самі дбаємо про "своє", а вони вміють лише використовувати? і, зрештою, чому така величезна країна-агресор насправді така убога, і не лише морально?
Книга зачіпає дуже багато аспектів: вона надзвичайно цінна в історичному плані,
збагачує духовно, порушує багато соціально і суспільно значимих проблем, актуальних навіть зараз,
крім того - справді добре написана(помітно, що авторка заслужила всі свої численні нагороди).
Для уважного і вдумливого читача, "Розколоте небо" допомагає знайти відповіді на вкрай важливі сьогодні питання, наприклад, чому ми з вами усвідомлюємо себе як господарі на своїй землі і не потребуємо царів, а люди "звідти" ні? чому ми самі дбаємо про "своє", а вони вміють лише використовувати? і, зрештою, чому така величезна країна-агресор насправді така убога, і не лише морально?
July 11, 2023
Ціна життя – в одній зернині –всю глибину цього твердження починаєш розуміти по –новому, цінувати кожну крихточку хліба, заради якої важко працюєш на своїй землі, прочитавши роман «Розколоте небо» Світлани Талан.
За жанром це – соціальний роман присвячений трагічній сторінці в історії України - Голодомору 1932-33рр. Трагедія назавжди залишила чорний слід та незагоєні рани у колективній пам`яті українців, душі народу.
Події відбуваються в селі Підкопаївці на Луганщині. На початку роману віщунка Улянда передбачає трагедію, яка нависла над односельчанами: «… І плакати за померлими нема вже сил. Сил у людей нема — стільки горя навколо… Мерці під ногами, а їх нема кому ховати — всім байдуже, всі хочуть жити… І піде брат на брата, сина батько прокляне, а сини відречуться від батьків. Таке буде. Скоро. Незабаром. Своя плоть буде найсмачнішою… І рідною кров’ю дітей годувати будуть. А хліб стане і життям, і смертю.» - таким чином, письменниця готує читача до трагічного розвитку подій у сюжеті.
В книзі актуалізовано цілу низку проблем і тем соціального штибу. А саме: Проблему соціальної нерівності в селі. (Андрій – бідний, а Варя із заможної родини Чорножукових); тему Колективізації, створення колгоспів; Розкуркулення селян, радянська влада свідомо і цілеспрямовано знищує, висилає на заслання на Соловки, господарів, які працюють на своїй землі заради добробуту своєї родини, щоб підкорити жагу до волі і гідного життя нашого народу.
З особливим щемом Світлана Олегівна змальовує любов до праці на рідній землі в образі селянина – Господаря Павла Серафимовича: «…Коли був ще дитиною, одного разу навесні мати вивела його рано-вранці в поле. Батько вже орав кіньми землю і за ним тяглися рівні пласти, схожі на масло. Щойно зорана земля парувала, як тільки-но здоєне молоко.
Бачиш, синку, земля дихає, — сказала мати.
Хіба вона жива? — запитав він.
Ще й як! Приклади долоньку до земельки, — наказала мати. — Що відчуваєш?
Дихає! — схвильовано сказав він, бо й справді здалося, що відчув легкий подих.
А ще що? — запитала мати.
Вона холодна.
Так. Бо ще не зігріта після зими теплом наших рук. Я навчу тебе відчувати не тільки її холод, а й тепло та щедрість,….»
Ще однією важливою темою є вибір між коханням і обов`язком перед батьками. (Головна героїня Варя одружується з іншим, бо не сміє ослухатися волі батька, хоч до нестями кохає Андрія).
На мою думку, роман є непростим для сприйняття. До читання книги потрібно, у певному сенсі, бути готовим морально та психологічно. В сюжеті є страхітливі сцени голоду, смерть, відчай, біль, страх за життя дітей, божевілля. Селяни готові попрощатися з життям, аби не віддати червоним нелюдам – загарбникам своє майно, нажите важкою щоденною працею. Надія Чорножукова – своєрідний символ нескореності українського народу перед радянською владою.
В романі розкрито тему зневаги, ненависті поплічників комуністичного режиму до християнських цінностей та духовності вцілому. Одним із прихильників – активістів комуністичної влади стає син Павла Серафимовича, Михайло. Саме він зриває з церкви хрести і дзвони, незважаючи на осуд та презирство односельців через такий вчинок.
Читаючи книгу, виникає думка про те, що внаслідок трагедії Голодомору 1932 -33рр. штучно організованого сталінським режимом для цілковитого знищення українського народу, маємо ситуацію, яка склалася на сході України сьогодні. Загально відомо і підтверджено фактами наукових історичних джерел, що в спустошені райони заселяли людей із Росії. Ймовірно, зараз значна частина нащадків цих людей живе на українському Донбасі, їсть український хліб, але не сприймає цю землю, як невід`ємну частину незалежної України.
В уста кобзаря Данила, який понад усе прагне «нести людям правду», письменниця вкладає розповідь і докази про те, що голод спланований владою країни Рад: «…Цієї осені організували так звані «зелені ешелони». У промислові центри Росії з України йшли цілі ешелони з харчами до жовтневих свят.
В той час, коли тут бідують люди?!
Так, чоловіче! Під охороною йшли «зелені ешелони», везучи не тільки хліб та борошно, а й квашені огірки, капусту і навіть помідори. А в Україні села залишилися приречені на голод. Можеш мені вірити, можеш ні, але то істинна правда!»
В мить безпросвітного відчаю матері прагнуть за будь – яку ціну вберегти своїх дітей від страшної голодної смерті. Заради найменшого шансу на життя для своїх дітей жінки ладні піти на злочин чи віддати найріднішу кровинку у дитячий будинок, знаючи що більше ніколи її не побачать.
На сторінках «Розколотого неба» багато смутку, відчаю, болю, трагічної правди, але є там і промінчик надії на світло життя, яке вдалося вкрасти з обіймів чорної смерті, яка зібрала такі гіркі жнива.
Кохання Варі та Андрія стало символом перемоги життя над смертю. Персонажі плекали почуття у своїх серцях у хвилини безнадії. Саме такі світлі сподівання та спогади про кожну мить, проведену разом, були найсильнішою спонукою, щоб жити заради кращої долі дітей - майбутнього вільної, нескореної української нації.
За жанром це – соціальний роман присвячений трагічній сторінці в історії України - Голодомору 1932-33рр. Трагедія назавжди залишила чорний слід та незагоєні рани у колективній пам`яті українців, душі народу.
Події відбуваються в селі Підкопаївці на Луганщині. На початку роману віщунка Улянда передбачає трагедію, яка нависла над односельчанами: «… І плакати за померлими нема вже сил. Сил у людей нема — стільки горя навколо… Мерці під ногами, а їх нема кому ховати — всім байдуже, всі хочуть жити… І піде брат на брата, сина батько прокляне, а сини відречуться від батьків. Таке буде. Скоро. Незабаром. Своя плоть буде найсмачнішою… І рідною кров’ю дітей годувати будуть. А хліб стане і життям, і смертю.» - таким чином, письменниця готує читача до трагічного розвитку подій у сюжеті.
В книзі актуалізовано цілу низку проблем і тем соціального штибу. А саме: Проблему соціальної нерівності в селі. (Андрій – бідний, а Варя із заможної родини Чорножукових); тему Колективізації, створення колгоспів; Розкуркулення селян, радянська влада свідомо і цілеспрямовано знищує, висилає на заслання на Соловки, господарів, які працюють на своїй землі заради добробуту своєї родини, щоб підкорити жагу до волі і гідного життя нашого народу.
З особливим щемом Світлана Олегівна змальовує любов до праці на рідній землі в образі селянина – Господаря Павла Серафимовича: «…Коли був ще дитиною, одного разу навесні мати вивела його рано-вранці в поле. Батько вже орав кіньми землю і за ним тяглися рівні пласти, схожі на масло. Щойно зорана земля парувала, як тільки-но здоєне молоко.
Бачиш, синку, земля дихає, — сказала мати.
Хіба вона жива? — запитав він.
Ще й як! Приклади долоньку до земельки, — наказала мати. — Що відчуваєш?
Дихає! — схвильовано сказав він, бо й справді здалося, що відчув легкий подих.
А ще що? — запитала мати.
Вона холодна.
Так. Бо ще не зігріта після зими теплом наших рук. Я навчу тебе відчувати не тільки її холод, а й тепло та щедрість,….»
Ще однією важливою темою є вибір між коханням і обов`язком перед батьками. (Головна героїня Варя одружується з іншим, бо не сміє ослухатися волі батька, хоч до нестями кохає Андрія).
На мою думку, роман є непростим для сприйняття. До читання книги потрібно, у певному сенсі, бути готовим морально та психологічно. В сюжеті є страхітливі сцени голоду, смерть, відчай, біль, страх за життя дітей, божевілля. Селяни готові попрощатися з життям, аби не віддати червоним нелюдам – загарбникам своє майно, нажите важкою щоденною працею. Надія Чорножукова – своєрідний символ нескореності українського народу перед радянською владою.
В романі розкрито тему зневаги, ненависті поплічників комуністичного режиму до християнських цінностей та духовності вцілому. Одним із прихильників – активістів комуністичної влади стає син Павла Серафимовича, Михайло. Саме він зриває з церкви хрести і дзвони, незважаючи на осуд та презирство односельців через такий вчинок.
Читаючи книгу, виникає думка про те, що внаслідок трагедії Голодомору 1932 -33рр. штучно організованого сталінським режимом для цілковитого знищення українського народу, маємо ситуацію, яка склалася на сході України сьогодні. Загально відомо і підтверджено фактами наукових історичних джерел, що в спустошені райони заселяли людей із Росії. Ймовірно, зараз значна частина нащадків цих людей живе на українському Донбасі, їсть український хліб, але не сприймає цю землю, як невід`ємну частину незалежної України.
В уста кобзаря Данила, який понад усе прагне «нести людям правду», письменниця вкладає розповідь і докази про те, що голод спланований владою країни Рад: «…Цієї осені організували так звані «зелені ешелони». У промислові центри Росії з України йшли цілі ешелони з харчами до жовтневих свят.
В той час, коли тут бідують люди?!
Так, чоловіче! Під охороною йшли «зелені ешелони», везучи не тільки хліб та борошно, а й квашені огірки, капусту і навіть помідори. А в Україні села залишилися приречені на голод. Можеш мені вірити, можеш ні, але то істинна правда!»
В мить безпросвітного відчаю матері прагнуть за будь – яку ціну вберегти своїх дітей від страшної голодної смерті. Заради найменшого шансу на життя для своїх дітей жінки ладні піти на злочин чи віддати найріднішу кровинку у дитячий будинок, знаючи що більше ніколи її не побачать.
На сторінках «Розколотого неба» багато смутку, відчаю, болю, трагічної правди, але є там і промінчик надії на світло життя, яке вдалося вкрасти з обіймів чорної смерті, яка зібрала такі гіркі жнива.
Кохання Варі та Андрія стало символом перемоги життя над смертю. Персонажі плекали почуття у своїх серцях у хвилини безнадії. Саме такі світлі сподівання та спогади про кожну мить, проведену разом, були найсильнішою спонукою, щоб жити заради кращої долі дітей - майбутнього вільної, нескореної української нації.
December 5, 2024
Щиро вдячний за рекомендацію цієї книжки. Дійсно, зовсім інші враження.
Хоч і тут є трохи сентиментальності, віри в надприродне. Бо закцентовано на людях.
Цікаво було читати передумови. Наприклад, як подружка стає колишньою через заздрощі й стає на бік комуністів. Як вони нищили ікони й образи, знаючи, що це дороге для людей. Як хотіли скорити так названих «куркулів», а ті не корилися, тому навіть у діжку з капустою мочилися від безсилля і маніпулювали дітьми за цукерку:
«– Де сховав зерно? – запитав одразу ж. – У дупі, – спокійно відповів Павло Серафимович, жуючи окраєць хліба. – Хочеш, покажу?»
Важко було читати про палець дитини в холодці. Про божевілля, коли своє м’ясо найсмачніше. Але сподобалося, що наприкінці журавлі латали розколоте небо.
Хоч і тут є трохи сентиментальності, віри в надприродне. Бо закцентовано на людях.
Цікаво було читати передумови. Наприклад, як подружка стає колишньою через заздрощі й стає на бік комуністів. Як вони нищили ікони й образи, знаючи, що це дороге для людей. Як хотіли скорити так названих «куркулів», а ті не корилися, тому навіть у діжку з капустою мочилися від безсилля і маніпулювали дітьми за цукерку:
«– Де сховав зерно? – запитав одразу ж. – У дупі, – спокійно відповів Павло Серафимович, жуючи окраєць хліба. – Хочеш, покажу?»
Важко було читати про палець дитини в холодці. Про божевілля, коли своє м’ясо найсмачніше. Але сподобалося, що наприкінці журавлі латали розколоте небо.
May 19, 2019
Книжка, котра читається на одному подиху. Талан пише "смачно"!
May 25, 2025
Боляче, серце рвалося на частини...
January 4, 2026
це було дуже боляче...але необхідно, щоб нагадати собі хто дійсно ворог нашої держави.
March 20, 2016
Надзвичайно важка, але й важлива для нашої історії книга. Хоч книга і художнья, вона заснована на реальних подіях на тлі Голодомору 1932-1933х років. Важко щось більше сказати про неї, попри те що це--книга про великі страждання, смерть, розпач, і попри все, надію на життя і майбутнє. Світлана Талан--дуже талановита письменниця.
Displaying 1 - 9 of 9 reviews