Уявіть, що ви потрапили на справжній курс письменницької майстерності. Ваші викладачі — це топові українські письменники, літературознавці й видавці. Вони дружньо й відверто діляться своїм досвідом, практичними порадами, інструментами, лайфгаками, які працюють найкраще. Навчають вас писати: з чого почати, як розробити цікавих героїв, побудувати сильний сюжет, знайти свій стиль і прокачати авторську мову. Під однією обкладинкою – 20 авторів, 30 тем, 30 творчих завдань. Ця книжка для всіх, хто пише тексти: художні, нехудожні, комерційні. Або просто хоче глибше розібратися в літературі та як вона працює.
Гали́на Костянти́нівна Вдовиче́нко (*народилась21 червня 1959, Кольський півострів) — українська журналістка та письменниця у 1959 році на Кольському півострові за Полярним колом. У дитинстві разом з родиною часто переїжджала з місця на місце. Навчалась у школах Івано-Франківська, Надвірної, Рави-Руської, Москви, постійно бували у бабусі з дідом у селі Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, на батьківщині батька. Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Живе у Львові.Працює заступником головного редактора щоденної газети «Високий Замок». Має доньку та сина.
Галина Вдовиченко дебютувала у 2008 році - з романом «Пів’яблука», який вийшов у видавництві «Нора-Друк» (Київ) і став лідером продажів на стенді видавництва під час роботи Львівського Форуму видавців-2008. Перший тираж книжки розійшовся протягом місяця. Відзнаки:
- Спеціальна відзнака конкурсу «Коронація слова-2008» «Вибір видавців» (перша в історії конкурсу) - за роман «Пів’яблука».
- Диплом «Дебют 2008 року» у номінації «Кращий автор» від книготоргової мережі ЕМПІК
- 2-е місце у конкурсі «Найкраща українська книга-2009» за версією читачів та журі тижневика «Кореспондент» (роман «Пів’яблука»).
- Роман «Замок Гербуртів» (Тамдевін») отримав 1-шу премію у номінації «романи» на Всеукраїнському конкурсі романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова»-2009.
- Спеціальна відзнака «Гранд-Коронація слова» (роман «Хто такий Ігор?»).
- Перше місце у номінації «Оригінально оформлене та проілюстроване видання» на Міжнародному дитячому фестивалі у Львові (травень 2011), відзнака «Книжкового Левеня» (казкова повість «Мишкові миші»).
- 2-е місце у номінації «Світ дитинства» та 3-є місце у номінації «Мистецтво друку» у національному конкурсі «Краща книга України» (2011), засновник - Держкомтелерадіо України (казкова повість «Мишкові миші»).
- Короткий список Літературної премії Бі-бі-сі-2011. Роман «Бора» - у п’ятірці фіналістів.
- 1-а премія у номінації «прозові твори для дітей» у Всеукраїнському конкурсі романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова»-2012 – за казкову повість «Ліга непарних шкарпеток».
Книгою не розчарована, хоч і не всі розділи видалися мені цікавими. Відразу знала, від яких авторів очікувати чогось вартісного. Ну не може мене розчарувати Ганна Улюра, Остап Сливинський чи той же Тарас Прохасько. А читала лише для того, аби навчитися глибше занурюватися в тексти. Якби писала книгу, то оцінка була б іншою.
Деякі розділи буди максимально інформативні, корисні і надихаючі, проте, як завжди буває в таких збірках, були й такі розділи, які викликали нудьгу, сон і "навіщо це тут, просто через ім'я автора"?
Прочитавши цю книгу, я зрозумів, що найкращим підручником з письменницької майстерності все-таки є художня література загалом. Треба читати і якомога більше. Авторів улюблених і нелюбимих, маловідомих і розкручених, романістів і майстрів малої прози, і максимально різножанрових.
Це я загалом і без того знав, але книжка підкріпила та остаточила це знання.
Книга поділена на тридцять розділів, в яких різні літературні гуру дають вичерпні, або розмиті поради, викладають теорію або банальщину. Наприкінці кожного розділу є практичне завдання, які я завжди пропускаю в усіх книжках. Хтось їх дійсно виконує?:)
Цей а-ля підручник буде корисним тим, кому потрібно засвоїти очевидні речі. Не буду душняком останнім — пройшло два тижні, як я дочитав, і мені досі пригадується і відгукується розділ про техніки занурення, де Марія Титаренко по поличках розкладає і заохочує витрачати час на звуки, кольори, запахи й аромати в тексті. Завдяки цьому розділу, мені не шкода часу і грошей витрачених на книжку. Та і загалом — читалось легко, розважливо, тому і трійко зірочок.
хороша книга для тих, хто хоче витратити час на прочитання книги про те, як писати книгу, замість власне написання своєї
деякі розділи це лекції з курсу літосвіти, деякі мені не зайшли, бо цього автора я не вважаю прикладом особисто для себе. та загалом це 5/5, та навіть 6, із хорошою структурою і справді цікавим матеріалом
Мені, як людині що тільки починає свій шлях письменництва, ця книжка була дуже корисна. Багато перекладних вправ, які можна виконати для саморозвитку. Звичайно, були розділи ні про що, які просто трошки щось розповідали, я їх не знайшла для себе корисними. Можливо пізніше я зрозумію в чому був їх сенс. Більшість поданої інформації, особливо від сучасних практикуючих письменниць, була дуже інформативна, корисна і класна. Написана простими словами як для початківців. Лишила дуже велику кількість стікерів в цій книжці. Обов’язково буду перечитувати її в процесі написання своєї книжки. Хоч я і була скептично налаштована до подібної літератури, але ця книжка мене задовільнила.
Важко було визначитись з оцінкою, адже справедливо було би поставити її кожному з авторів окремо. Деякі розділи просто чудові — короткі, влучні, корисні. Я переривала читання книги на розкопки в літературознавчих працях Ганни Улюри, Ростислава Семківа, адже хотілось почути від них більше — і саме такий ефект, на мій смак, має викликати нонфік. З іншими ж розділами було сумно: хтось написав художній есей на тему літературної творчості, хтось в кожному абзаці рекламував свою книгу, а когось навпаки, здається, запросили заради прізвища.
Підсумок такий, що третині книги я би поставила всі шість з п'яти, ще третині — міцні чотири, а решту, як на мене, краще було би туди й не додавати.
P.S. Паперова книга мала додатковий бонус для письменницької майстерності — можна було надихатись фарбою і зловити ще той потік натхнення.
Навіть попри те, що почав читати вже після того, як видав одну книгу і ще дві майже дописав, отримав задоволення від прочитання (і сподіваюся, матиму користь десь у процесі написання нових). Якісно підібрані автори, різні погляди на написання книжок, тема розібрана під багатьма кутами: тут точно знайдеться щось таке, що треба саме вам, якщо ви автор-початківець (проблема більшості книг про писання в тому, що вони зациклені на одній ідеї і одному способі, а переважно різним людям підходять різні способи письменництва, нема універсального).
Поставив би тверді 5 балів, якби не проблема малесенького шрифта. Ну дуже болять очі читати. Шановні Стретовичі, дуже вас люблю, але не робіть так більше, будь ласонька!
достатньо практична, наповнена, моментами романтична книга-майстер клас з письменства. 30 розділів від письменників, літературознавців та людей дотичних до письма про все довкола написання текстів. про побудову сюжету і як прописати героїв, про те як надихатися і як систематизувати роботу, як редагувати тексти, як читати книжки і так далі. підійде як тим, хто шукає натхнення і порад для того, щоб писати, так і тим кому просто цікаво, як влаштоване це ремесло.