What do you think?
Rate this book
Чаклунка і Культ
У світі Портлу чорти ведуть бухгалтерію, мавки заводять сторінки в соцмережах, Стрибогів син став вегетаріанцем, а будь-яке потрібне закляття можна купити, якщо тільки мати, чим заплатити. Батьки Яри заплатили первісткою — так дівчинка опинилася в родині молодої пари відьом, де зростала і навчалась опановувати власну силу.
Здавалося, найбільшими проблемами мали б бути сепарація від мам, вибір власного Культу й пошук підробітку, але в один момент мирне життя Портлу опинилося під загрозою. І тепер Ярі треба обирати, якому богу довіритися, поки нечисть прокладає собі шлях у світ людей.
Валерія Савотіна — письменниця.
Здавалося, найбільшими проблемами мали б бути сепарація від мам, вибір власного Культу й пошук підробітку, але в один момент мирне життя Портлу опинилося під загрозою. І тепер Ярі треба обирати, якому богу довіритися, поки нечисть прокладає собі шлях у світ людей.
Валерія Савотіна — письменниця.
234 pages, Kindle Edition
Published February 5, 2025
10 people are currently reading
175 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 60 reviews
April 22, 2025
Хоч і далася ця історія мені важкувато - все ж світ мене зміг зацікавити, а події у фіналі натякають на багато цікавого в наступних частинах, тому з нетерпінням чекаю! P.S. чому книжка не зайшла, як по маслу - у моєму наступному влозі на YouTube.
February 26, 2025
Неймовірно класне поєднання сучасного світу зі словʼянською міфологією та пантеоном богів! Я в захваті від світобудови книги! Як на мене, оригінально і свіжо! Історія про те, як так вийшло, що у Яри дві мами, мене неймовірно потішила :). Про деякий момент щодо Роса здогадалась десь сторінці на сімдесятій і від захвату аж пищала :). Дуже рада була підтвердити цю здогадку в кінці книги!
Перша частина, звичайно, доволі вводна, знайомить нас зі світом та персонажами, але при цьому абсолютно не нудна! Також раджу скористатись порадою авторки у передмові і спочатку почитати словничок на останніх сторінках книги! Адже необхідно буде трохи порозбиратись у світобудові, в політичній розстановці, магії тощо. Саме через це книга не читається настільки швидко, як могла б, враховуючи її обʼєм :).
Мені прям дуже сподобалось, тож з нетерпінням чекаю наступних частин!🥰
P.S. Ідея з чортами - 🔥🔥🔥😁.
Перша частина, звичайно, доволі вводна, знайомить нас зі світом та персонажами, але при цьому абсолютно не нудна! Також раджу скористатись порадою авторки у передмові і спочатку почитати словничок на останніх сторінках книги! Адже необхідно буде трохи порозбиратись у світобудові, в політичній розстановці, магії тощо. Саме через це книга не читається настільки швидко, як могла б, враховуючи її обʼєм :).
Мені прям дуже сподобалось, тож з нетерпінням чекаю наступних частин!🥰
P.S. Ідея з чортами - 🔥🔥🔥😁.
February 19, 2025
Дуже цікаво було читати, прям відірватися важко, я чомусь думала, що буде якась любовна лінія між Ярою та Росом, але кінець книжки сказав а ніхуя не буде😀 Тепер чекаю на продовження ❤️
February 5, 2025
Дуже мила та затишна історія. Класно написано, легко читається та тримає увагу.
Приємні персонажки та їхня взаємодія, різноманітні духи — тут і мавки, і домовики, і чугайстер, і лісовик, та й чортів не забули. Цікава система культів та заманювання в них.
Багато смішних моментів — я постійно хихотіла з якихось фразочок чи ситуацій. (Мені треба більше сцен з чортом Василем, він чудовий😂)
Хоча для мене це історія була доволі затишною, в сюжеті присутня дрібка драми та небезпеки. І взагалі під фінал події стають більш тривожними та масштабними.
Це початок циклу, тож чекаю продовження
🐉 Книжкова Драконка
Приємні персонажки та їхня взаємодія, різноманітні духи — тут і мавки, і домовики, і чугайстер, і лісовик, та й чортів не забули. Цікава система культів та заманювання в них.
Багато смішних моментів — я постійно хихотіла з якихось фразочок чи ситуацій. (Мені треба більше сцен з чортом Василем, він чудовий😂)
Хоча для мене це історія була доволі затишною, в сюжеті присутня дрібка драми та небезпеки. І взагалі під фінал події стають більш тривожними та масштабними.
Це початок циклу, тож чекаю продовження
🐉 Книжкова Драконка
Read
February 23, 2025Щось якось зовсім у мене не склалося з цією книжкою. На жаль, мене тут майже нічого не зачепило і мені навіть трохи шкода, бо задумка хороша, але втілення її було доволі поганеньке.
На мою думку, дуже багато речей, які мені не сподобалися, можна було б виправити, якби ця книжка була довшою та авторка вдалася хоч в якісь деталі. Бо по суті ми маємо 230 сторінок, яких критично замало, щоб занурити нас в цю історію, познайомити зі світом та його конфліктами, та розкрити персонажів.
Темп оповіді мене просто добивав своєю сумбурністю, де в одному абзаці на два-три речення міг пройти день чи два. Такий галоп по сюжету також зовсім не давав відчути жодного зв'язку з персонажами, які відчувалися доволі картонними.
Світобудова умудрялася водночас бути і надмірною і занадто бідною. Я ні на секунду не повірила в цей світ, бо на мене постійно вивалювали якісь великі моменти про жерців та керівництво головних міст, але зовсі не намагалися занурити мене в атмосферу, яка там панує. Здається, авторка була занадто зосереджена на численних ґеґах про те, як сучасні технології транслюються в світ Портлу. Мені було не смішно, на жаль. Як на мене, було б краще без цього всього.
Уся історія взагалі відчувалася, якоюсь камерною і саме тому, хто такий Рос було зрозуміло з самого початку, як тільки він згадав про батьків, які на заробітках. Інтриги не вийшло, тому кінець був дуже очікуваним. Ця історія, станом на зараз, занадто проста, щоб в ній можна було мати загадку.
Єдине що мені сподобалося - це власне нормалізація сім'ї з двома мамами. Мені хотілося, знову ж таки, щоб ми набагато більше часу провели в їхній передісторії, бо там такий прекрасний потенціал для відьомського сапфічного ромкому. А так, то дуже швидко вони закохалися одна в одну. А шкода, мені всі сцени з ними були набагато цікавіші, ніж з Ярою. Продовження читати не планую, але сподіваюся, що саме про мам там буде більше. Вони цікавіші героїні.
Загалом, я отак розкритикувала все практично, але я вірю, що продовження може бути кращим і навіть цікавим. Але, господи, дайте авторці розписатися. Тій ідеї було замало 200 сторінок. Те що першу частину зробили саме такою це просто постріл в ногу. Мені справді дійсно хотілося, щоб ця серія з сапфічними героїнями в центрі історії була успішною і вона має потенціал такою бути, але, боюся, отака перша частина відштовхне багато кого, мене в тому числі.
На мою думку, дуже багато речей, які мені не сподобалися, можна було б виправити, якби ця книжка була довшою та авторка вдалася хоч в якісь деталі. Бо по суті ми маємо 230 сторінок, яких критично замало, щоб занурити нас в цю історію, познайомити зі світом та його конфліктами, та розкрити персонажів.
Темп оповіді мене просто добивав своєю сумбурністю, де в одному абзаці на два-три речення міг пройти день чи два. Такий галоп по сюжету також зовсім не давав відчути жодного зв'язку з персонажами, які відчувалися доволі картонними.
Світобудова умудрялася водночас бути і надмірною і занадто бідною. Я ні на секунду не повірила в цей світ, бо на мене постійно вивалювали якісь великі моменти про жерців та керівництво головних міст, але зовсі не намагалися занурити мене в атмосферу, яка там панує. Здається, авторка була занадто зосереджена на численних ґеґах про те, як сучасні технології транслюються в світ Портлу. Мені було не смішно, на жаль. Як на мене, було б краще без цього всього.
Уся історія взагалі відчувалася, якоюсь камерною і саме тому, хто такий Рос було зрозуміло з самого початку, як тільки він згадав про батьків, які на заробітках. Інтриги не вийшло, тому кінець був дуже очікуваним. Ця історія, станом на зараз, занадто проста, щоб в ній можна було мати загадку.
Єдине що мені сподобалося - це власне нормалізація сім'ї з двома мамами. Мені хотілося, знову ж таки, щоб ми набагато більше часу провели в їхній передісторії, бо там такий прекрасний потенціал для відьомського сапфічного ромкому. А так, то дуже швидко вони закохалися одна в одну. А шкода, мені всі сцени з ними були набагато цікавіші, ніж з Ярою. Продовження читати не планую, але сподіваюся, що саме про мам там буде більше. Вони цікавіші героїні.
Загалом, я отак розкритикувала все практично, але я вірю, що продовження може бути кращим і навіть цікавим. Але, господи, дайте авторці розписатися. Тій ідеї було замало 200 сторінок. Те що першу частину зробили саме такою це просто постріл в ногу. Мені справді дійсно хотілося, щоб ця серія з сапфічними героїнями в центрі історії була успішною і вона має потенціал такою бути, але, боюся, отака перша частина відштовхне багато кого, мене в тому числі.
March 11, 2025
Це було дуже мило, проте часто мала відчуття, ніби дивлюсь на все здалеку й бракує деталей та емоційної залученості.
Сподобалось, що в цьому світі гарно поєднуються магія і технології + стильні назви застосунків) А відсилка на 154 с до нашого світу інтригує.
Лінія старійшин й жерців під час читання мене цікавила менше, ніж якісь буденні справи наших героїв, думаю в наступних частинах ця лінія стане більш розлогою й цікавою.
І ще мене дуже здивувало рішення біологічних батьків Яри на початку 😱
Нерівноцінна плата за якусь курсову 🫠
Сподобалось, що в цьому світі гарно поєднуються магія і технології + стильні назви застосунків) А відсилка на 154 с до нашого світу інтригує.
Лінія старійшин й жерців під час читання мене цікавила менше, ніж якісь буденні справи наших героїв, думаю в наступних частинах ця лінія стане більш розлогою й цікавою.
І ще мене дуже здивувало рішення біологічних батьків Яри на початку 😱
Нерівноцінна плата за якусь курсову 🫠
June 9, 2025
Дуже цікаве та комфортне фентезі. Мені дуже сподобався світ який описала авторка типу у кожного міста є свій Культ Богів та різні цікаві альтернативи соцмереж та особливо атмосфера і історія цього світу , але герої топ! В моєму серденьку це Веда , домовик Осл та син Стрибога Посвистач. Із бісячих це Рос.
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 5, 2025
Книга залишила в мене суперечливі враження. З одного боку, маємо дуже свіжу ідею, цікавий світоустрій та унікальний погляд на адаптацію сучасних технологій в жанр українського фентезі. З іншого – лише 230 сторінок, у які потрібно було вмістити всю цю чудову концепцію.
Під час читання не покидало відчуття поспіху: події здаються сумбурними, бракує описів, через що страждає загальна атмосфера історії. Великий жаль, бо світ з його домовичками, відьомськими хатинками та зіллям має величезний потенціал стати по-справжньому затишним і захопливим. Ось нам показують, що мама ГГ щось готує. Але ж розкажіть, що саме! Як це пахне? Якого воно кольору? У що вона вдягнена під час приготування? Я хочу це знати! Я ж, чорт забирай, читаю книгу, а не намагаюся вгадати, що авторка мала на увазі. Якщо вона не опише сцену детально, як я маю її уявити? Складається враження, ніби авторці просто поставили ліміт на сторінки – і довелося втиснути історію в цей формат. Також оповідці дуже бракує плавності і це впливало на розумінні суті прочитаного.
Моїми улюбленими були розділи про Миру та Веду з минулого – вони дуже теплі. Але знову ж таки, розвиток їхніх почуттів поданий занадто скупо. Так, класно, що нам показали їхній побут і взаємодію, але хотілося б більше емоційної складової цих стосунків.
Через усе це мені не вдалося повністю поринути в цей світ і відчути його. Співпереживати персонажам було складно, бо їхні емоції майже не розкриті. Це особливо засмучує, бо історія має величезний потенціал. Кінцівка, до речі, вийшла доволі передбачуваною.
А тепер про плюси. Окрім цікавого світу, у книзі зустрічався хороший гумор – деякі жарти я навіть виписала. Також сподобалися політичні ігри в сюжеті, я таке люблю. Відчувалося, що історія ментально близька, бо в ній є знайомі українцям рефлексії, які авторка проєктує на персонажів. Читалася книга швидко – хоча, чесно кажучи, краще б трох�� повільніше, але з глибшою деталізацією сюжету.
Зрештою, корінь зла цієї історії – нестача деталей у всьому: у стосунках персонажів, у їхніх характерах, в описах простору й емоцій. Але я дуже сподіваюся, що в наступній книзі (яка, очевидно, буде) авторці дадуть більше свободи, і вона повністю розкриє цей перспективний світ Портлу, а головне, персонажів, які його населяють.
Під час читання не покидало відчуття поспіху: події здаються сумбурними, бракує описів, через що страждає загальна атмосфера історії. Великий жаль, бо світ з його домовичками, відьомськими хатинками та зіллям має величезний потенціал стати по-справжньому затишним і захопливим. Ось нам показують, що мама ГГ щось готує. Але ж розкажіть, що саме! Як це пахне? Якого воно кольору? У що вона вдягнена під час приготування? Я хочу це знати! Я ж, чорт забирай, читаю книгу, а не намагаюся вгадати, що авторка мала на увазі. Якщо вона не опише сцену детально, як я маю її уявити? Складається враження, ніби авторці просто поставили ліміт на сторінки – і довелося втиснути історію в цей формат. Також оповідці дуже бракує плавності і це впливало на розумінні суті прочитаного.
Моїми улюбленими були розділи про Миру та Веду з минулого – вони дуже теплі. Але знову ж таки, розвиток їхніх почуттів поданий занадто скупо. Так, класно, що нам показали їхній побут і взаємодію, але хотілося б більше емоційної складової цих стосунків.
Через усе це мені не вдалося повністю поринути в цей світ і відчути його. Співпереживати персонажам було складно, бо їхні емоції майже не розкриті. Це особливо засмучує, бо історія має величезний потенціал. Кінцівка, до речі, вийшла доволі передбачуваною.
А тепер про плюси. Окрім цікавого світу, у книзі зустрічався хороший гумор – деякі жарти я навіть виписала. Також сподобалися політичні ігри в сюжеті, я таке люблю. Відчувалося, що історія ментально близька, бо в ній є знайомі українцям рефлексії, які авторка проєктує на персонажів. Читалася книга швидко – хоча, чесно кажучи, краще б трох�� повільніше, але з глибшою деталізацією сюжету.
Зрештою, корінь зла цієї історії – нестача деталей у всьому: у стосунках персонажів, у їхніх характерах, в описах простору й емоцій. Але я дуже сподіваюся, що в наступній книзі (яка, очевидно, буде) авторці дадуть більше свободи, і вона повністю розкриє цей перспективний світ Портлу, а головне, персонажів, які його населяють.
March 2, 2025
Цікаве фентезі, де поєднані словʼянське міфологія + сучасні технології. Мені не вистачило масштабу, описів та живості у діалогах. Також видно, що Валерія (авторка) задумала епічний епік у циклі, бо тут багато персонажів та інтриг, однак не вистачило розкриття цих персонажів або хоча б їхнього списку на останній сторінці.
Однак у загальному це дуже вдалий початок циклу. Задум цікавий. Читатиму серію далі😌
Однак у загальному це дуже вдалий початок циклу. Задум цікавий. Читатиму серію далі😌
February 15, 2025
дуже класний світ! мені все сподобалось, але от не знаю: чи це я швидко читала і мені здалось, що сцени взаємодій персонажів у складних ситуаціях надто короткі, чи вони дійсно короткі, але це просто такий стиль і немає нічого в цьому поганого. якось лише це мене трошки дратувало. а так магія, культи, багато персонажів, шось несеться, всі одне з одним повʼязані якось — ну смак!
February 3, 2025
Мішати сучасний світ з його технологіями та казково-магічний – слизька доріжка. Ніхто не любить випадати з вигаданої реальності, тому читачі так борять анахронізми (навіть коли не треба, згадайте «проблему Тіффані»). Тому додавати смартфони й лайки в фентезі-світ наважаються зазвичай автори сатири та підліткових фанфіків. На щастя, не тільки вони.
У цьому світі магія – це щось типу біологічної рідини, магічні здібності можна вирізати і підсадити (спрощуючи), але навіть вони не позбавлять тебе необхідності платити орендну плату, як і загроза нападу потойбічних створінь не дасть звільнення від сесії. Це дорослий і зрілий твір, іронічний і щемкий водночас, а поміж рядками можна прочитати ще пару книжок: про магію і їі відсутність, про занепокоєних стратегічних партнерів, про батьківство та відповідальність.
Анонсована сапфічна лінія на мою думку грає тут скоріше функцію своєрідного ґейткіпінґу, відлякуючи тих, кому і не треба читати цю книгу. Історія мам Яри розповідається стримано і акуратно. Як на мене, тут більше дарк академії на канікулах, з яких не дуже хочеться повертатись.
Як і не хочеться відкладати цю книгу, тим більше, що напруга під кінець лише наростає. Лишається приєднатись до цього дивного культу та чекати на продовження, шкодуючи, що не можу начаклувати його тут і зараз.
У цьому світі магія – це щось типу біологічної рідини, магічні здібності можна вирізати і підсадити (спрощуючи), але навіть вони не позбавлять тебе необхідності платити орендну плату, як і загроза нападу потойбічних створінь не дасть звільнення від сесії. Це дорослий і зрілий твір, іронічний і щемкий водночас, а поміж рядками можна прочитати ще пару книжок: про магію і їі відсутність, про занепокоєних стратегічних партнерів, про батьківство та відповідальність.
Анонсована сапфічна лінія на мою думку грає тут скоріше функцію своєрідного ґейткіпінґу, відлякуючи тих, кому і не треба читати цю книгу. Історія мам Яри розповідається стримано і акуратно. Як на мене, тут більше дарк академії на канікулах, з яких не дуже хочеться повертатись.
Як і не хочеться відкладати цю книгу, тим більше, що напруга під кінець лише наростає. Лишається приєднатись до цього дивного культу та чекати на продовження, шкодуючи, що не можу начаклувати його тут і зараз.
May 13, 2025
Фентезі, від якого віє затишком і домом.
⠀
«Чаклунка і Культ» – це справді ковток свіжого повітря. Який дають, забирають і знову дають!
⠀
Є острівна країна Портл, в якому вся магія тримається на вірі в богів: кожному богу приносять дари, а натомість отримують магічний екстракт. Не обов’язково кудись вирушати ради цього, бо є домашні олтарі. От тільки ти маєш вступити в Культ свого бога, чого Яра не хотіла робити.
⠀
Дівчина приїжджає додому на канікули – і це мали б бути нудні місяці в селі. Але вона знаходить собі друга, після чого їх захоплює у такий вир подій, що я б не назвала їхнє життя нудним. Кліпнеш раз – одна халепа, кліпнеш два – халепа всім. І цим мене й підкупила історія: цукор змішали зі склом.
⠀
Ви б тільки знали, як я сміялась! Щоб і ви це провідчували, розкажу вам про чортів – повірте, вони тут колоритні. І знаєте, чим вони займаються?
Найнеочікуванішим – вашим фінансами.
⠀
«Ще малою спитала тата, чому оці істоти з маленькими рогами, вдягнені в акуратні костюми, завжди знають, скільки мама з татом заробляють, скільки витрачають і навіть чи будуть у них гроші через пару років. Татове пояснення назавжди затямила: «У чортів – магічна здатність контролювати грошові потоки і документи. Чортова бухгалтерія ще й вичислить, у якій кишені лежить копієчка, яку ти їм винна»».
⠀
Тому якщо купите на останні гроші книжки, знайте, хто прийде вас сварити.
⠀
«Чортів рід зміг знайти собі заняття, завдяки якому вони могли легально дивитись на страждання людей – і не бути у цьому винними».
⠀
«Розціловувати чорта при зустрічі? Так, кожен чаклун за життя повинен поцілувати хоча б одного чорта, а заради власного благополуччя – хоча б трьох. Готуйся!»
⠀
«Коли прийшов час, знак запік так нестерпно, що вона прокинулася із криком посеред ночі.
⠀
– Вау, аби чорти таким способом катували своїх боржників, у нас була б держава з ідеальною економікою! І купою мертвяків».
⠀
Якби був жанр «фентезі-ескапізм», то «Чаклунка і Культ» точно була б ним. Тому я дуже раджу поринути в цю неймовірну пригоду ❤️🔥
⠀
«Чаклунка і Культ» – це справді ковток свіжого повітря. Який дають, забирають і знову дають!
⠀
Є острівна країна Портл, в якому вся магія тримається на вірі в богів: кожному богу приносять дари, а натомість отримують магічний екстракт. Не обов’язково кудись вирушати ради цього, бо є домашні олтарі. От тільки ти маєш вступити в Культ свого бога, чого Яра не хотіла робити.
⠀
Дівчина приїжджає додому на канікули – і це мали б бути нудні місяці в селі. Але вона знаходить собі друга, після чого їх захоплює у такий вир подій, що я б не назвала їхнє життя нудним. Кліпнеш раз – одна халепа, кліпнеш два – халепа всім. І цим мене й підкупила історія: цукор змішали зі склом.
⠀
Ви б тільки знали, як я сміялась! Щоб і ви це провідчували, розкажу вам про чортів – повірте, вони тут колоритні. І знаєте, чим вони займаються?
Найнеочікуванішим – вашим фінансами.
⠀
«Ще малою спитала тата, чому оці істоти з маленькими рогами, вдягнені в акуратні костюми, завжди знають, скільки мама з татом заробляють, скільки витрачають і навіть чи будуть у них гроші через пару років. Татове пояснення назавжди затямила: «У чортів – магічна здатність контролювати грошові потоки і документи. Чортова бухгалтерія ще й вичислить, у якій кишені лежить копієчка, яку ти їм винна»».
⠀
Тому якщо купите на останні гроші книжки, знайте, хто прийде вас сварити.
⠀
«Чортів рід зміг знайти собі заняття, завдяки якому вони могли легально дивитись на страждання людей – і не бути у цьому винними».
⠀
«Розціловувати чорта при зустрічі? Так, кожен чаклун за життя повинен поцілувати хоча б одного чорта, а заради власного благополуччя – хоча б трьох. Готуйся!»
⠀
«Коли прийшов час, знак запік так нестерпно, що вона прокинулася із криком посеред ночі.
⠀
– Вау, аби чорти таким способом катували своїх боржників, у нас була б держава з ідеальною економікою! І купою мертвяків».
⠀
Якби був жанр «фентезі-ескапізм», то «Чаклунка і Культ» точно була б ним. Тому я дуже раджу поринути в цю неймовірну пригоду ❤️🔥
March 1, 2025
3,8🌟
Або новини повпливали на читацький настрій, або мені не вистачило часу, щоб зануритися у новий світ, але щось я випадала між подіями і місцями.
Але фінал інтригує)
Або новини повпливали на читацький настрій, або мені не вистачило часу, щоб зануритися у новий світ, але щось я випадала між подіями і місцями.
Але фінал інтригує)
March 10, 2025
Це 3- чисто за суб'єктивними відчуттями, й, уважаючи на ЦА, це 4-. Про амурну лінію >>> на завершення
Ну так то по тексту одразу зчитується цільова аудиторія "від 8 до 13. Або ж я надто розбалувана читачка із досвідом у фантастиці більше 20 років. Та сама задумка й загальна канва твору - доволі цікаві. Але все "по верхах", не вистачило масштабу - Сказала б я, якби не читала діалогів. Вони, у тому вигляді, що є, доволі гармонійні. Додай у описи, пояснення сіту - і діалоги будуть виглядати недолугого. А так - все дуже гармонійно і в одному стилі
У мене великий досвід у читанні фентезі, й у читанні більш складних текстів, тому видалось дещо не цікавим (принаймні перші 2/3)
Проте, це лише перша частина, зав'язка історії, й авторка розставила стільки гачків по ходу сюжету, що хоча б із цікавості можна прочитати продовження.
*але й дещо дратуючих моментів вистачало: оці варіації назви одного персонажа різними іменами в межах абзацу - чесно, від такого в мене око тіпатися вже після третього випадку почало (а там їх рівномірно по всьому тексту); деяка неузгодженість у репліках персонажів у діалозі (порушена черговість і, відповідно, логіка); гумор... у 12 років мені, мабуть, було б ок, але... маємо, що маємо (зауважу, що є схоже фентезі але орієнтоване на більш дорослу аудиторію, і от там вже цей гумор, думки, описи й діалоги персонажів виглядають, як для мене, криво, недолугого і слабо)
Загалом: можу радити не надто вибагливим/балуваним читачам. + завжди приємно щось почитати у слов'янському сетингу в українському виконанні
>>>а нафіга - сказав сюжет😆
Ну так то по тексту одразу зчитується цільова аудиторія "від 8 до 13. Або ж я надто розбалувана читачка із досвідом у фантастиці більше 20 років. Та сама задумка й загальна канва твору - доволі цікаві. Але все "по верхах", не вистачило масштабу - Сказала б я, якби не читала діалогів. Вони, у тому вигляді, що є, доволі гармонійні. Додай у описи, пояснення сіту - і діалоги будуть виглядати недолугого. А так - все дуже гармонійно і в одному стилі
У мене великий досвід у читанні фентезі, й у читанні більш складних текстів, тому видалось дещо не цікавим (принаймні перші 2/3)
Проте, це лише перша частина, зав'язка історії, й авторка розставила стільки гачків по ходу сюжету, що хоча б із цікавості можна прочитати продовження.
*але й дещо дратуючих моментів вистачало: оці варіації назви одного персонажа різними іменами в межах абзацу - чесно, від такого в мене око тіпатися вже після третього випадку почало (а там їх рівномірно по всьому тексту); деяка неузгодженість у репліках персонажів у діалозі (порушена черговість і, відповідно, логіка); гумор... у 12 років мені, мабуть, було б ок, але... маємо, що маємо (зауважу, що є схоже фентезі але орієнтоване на більш дорослу аудиторію, і от там вже цей гумор, думки, описи й діалоги персонажів виглядають, як для мене, криво, недолугого і слабо)
Загалом: можу радити не надто вибагливим/балуваним читачам. + завжди приємно щось почитати у слов'янському сетингу в українському виконанні
>>>а нафіга - сказав сюжет😆
June 11, 2025
Я б дуже хотіла написати виключно позитивний відгук на цю книжку, але все ж є перелік моментів, до яких я доколупаюся. Позитивне також буде, тому не ставте хрест на книжці судячи лише з першої частини мого відгуку.
Найбільшим недоліком цього роману для мене стало те, що йому неймовірно тісно на 240 сторінках. Під час читання мене постійно переслідувало відчуття, що текст якийсь скомканий і сумбурний. Складається відчуття, ніби писалося усе дещо поспіхом або було нещадно порізане в процесі редагування.
У роману дуже крутий потенціал і якби все це розписати більш розлого, додати описів, деталей і т.д., було б шикарно. Все відбувається дуже квапливо, через що багато прикольних, а то й важливих сцен здаються трохи картонними. Дайте більше описів, більше роздумів, емоцій та переживань!
На одній сторінці можуть бути описані події кількох днів, ніяк навіть візуально в тексті не розділені (хіба що це просто окремі абзаци). Ніби читаєш, читаєш, а потім різко час переходить на інший день чи іншу локацію і ти трохи губишся.
Також мені хотілося б трохи більше описів персонажів, їх зовнішності, манер поведінки та емоцій. Авторка дала майже кожній і кожному унікальну рису зовнішності чи характеру, за яку я й чіплятися й протягом сюжету для ідентифікації героїв (бо із запам'ятовуванням імен в мене проблеми) і це добре, це класно працює, але для загальної картини цього малувато.
Маю й невеликі претензії до діалогів. Часом вони здавалися награними й несправжніми або ж персонажі говорили нехарактерно для самих себе. Як, наприклад, верховний жрець у розмові з відьмами, мав би справляти враження, виглядати величним і могутнім (ну, або принаймні мені так здається), але він використовує слова "воу-воу, полегше", щоб заспокоїти емоційний порив головної героїні й називає її "мала".
Ще хотілося б трохи більше інформації про різні структурні утворення, посади та їх взаємодію. Може це лише моя проблема, але я плуталася між усіма альянсами, культами, старійшинами та жерцями й тому, як вони мають взаємодіяти одне з одним. Було б добре додати про це кілька речень у вже наявний словничок термінів.
Ну і перейдемо до позитивного, бо на перших сторінках книжки я думала, що згодом напишу винятково похвальний відгук.
Мені дуже сподобалася ідея всесвіту, де магія та міфологія поєднані з сучасними технологіями й водночас найбуденнішими речами. Міфічні істоти мають свої акаунти в соцмережах, відьми окрім магії займаються науковою роботою й винаходами, а чорти оперують фінансовими питаннями та обліком документів. Чорт Василь один з моїх найулюбленіших персонажів.
В книжці багато від слов'янської міфології та вірувань. Різні боги, домашні духи й духи природи, демони й таємничі тіньові створіння. Вони дають необхідну атмосферу, про них цікаво читати, але, повертаючись до першого пункту зі списку мінусів, хотілося б більше уваги до всього цього.
Окремим плюсиком для мене є наявність ЛГБТК персонажок. Мами головної героїні просто два сонечка, за якими я не втомлювалася слідкувати протягом усієї книжки. А історія їх знайомства й те, як вони з малечею стали сім'єю, просто полонила моє серденько. В якийсь момент я зловила себе на думці, що мені набагато більше хотілося б читати про їх взаємодію, історію дорослішання їх доньки та просто побутові сюжети в цьому всесвіті ніж те, що було в книжці по факту.
Також мені дуже сподобався гумор, особливо в першій частині історії. Він милий, дотепний і навіть затишний. Усі класні моменти я виділяла стікерами й з усього виділеного, таких, здається, більшість.
Окремо також до переваг хочеться винести наявність вже згаданого словничка термінів (переліку додатків, якими користуються мешканці Портлу) і "короткої пам'ятки подорожньому", де описано географію та устрій країни.
Загалом сюжет цікавий і чіпляючий навіть зі знижкою на сумбурність й перераховані недоліки. Лор всесвіту також прописаний досить добре.
Все в книжці кричить про те, що буде продовження, яке я точно придбаю коли вийде, але, сподіваюся, воно вже буде більш розлогим та гармонійним.
(Відгуки на сучукрліт в інст: @_daria_barnes)
Найбільшим недоліком цього роману для мене стало те, що йому неймовірно тісно на 240 сторінках. Під час читання мене постійно переслідувало відчуття, що текст якийсь скомканий і сумбурний. Складається відчуття, ніби писалося усе дещо поспіхом або було нещадно порізане в процесі редагування.
У роману дуже крутий потенціал і якби все це розписати більш розлого, додати описів, деталей і т.д., було б шикарно. Все відбувається дуже квапливо, через що багато прикольних, а то й важливих сцен здаються трохи картонними. Дайте більше описів, більше роздумів, емоцій та переживань!
На одній сторінці можуть бути описані події кількох днів, ніяк навіть візуально в тексті не розділені (хіба що це просто окремі абзаци). Ніби читаєш, читаєш, а потім різко час переходить на інший день чи іншу локацію і ти трохи губишся.
Також мені хотілося б трохи більше описів персонажів, їх зовнішності, манер поведінки та емоцій. Авторка дала майже кожній і кожному унікальну рису зовнішності чи характеру, за яку я й чіплятися й протягом сюжету для ідентифікації героїв (бо із запам'ятовуванням імен в мене проблеми) і це добре, це класно працює, але для загальної картини цього малувато.
Маю й невеликі претензії до діалогів. Часом вони здавалися награними й несправжніми або ж персонажі говорили нехарактерно для самих себе. Як, наприклад, верховний жрець у розмові з відьмами, мав би справляти враження, виглядати величним і могутнім (ну, або принаймні мені так здається), але він використовує слова "воу-воу, полегше", щоб заспокоїти емоційний порив головної героїні й називає її "мала".
Ще хотілося б трохи більше інформації про різні структурні утворення, посади та їх взаємодію. Може це лише моя проблема, але я плуталася між усіма альянсами, культами, старійшинами та жерцями й тому, як вони мають взаємодіяти одне з одним. Було б добре додати про це кілька речень у вже наявний словничок термінів.
Ну і перейдемо до позитивного, бо на перших сторінках книжки я думала, що згодом напишу винятково похвальний відгук.
Мені дуже сподобалася ідея всесвіту, де магія та міфологія поєднані з сучасними технологіями й водночас найбуденнішими речами. Міфічні істоти мають свої акаунти в соцмережах, відьми окрім магії займаються науковою роботою й винаходами, а чорти оперують фінансовими питаннями та обліком документів. Чорт Василь один з моїх найулюбленіших персонажів.
В книжці багато від слов'янської міфології та вірувань. Різні боги, домашні духи й духи природи, демони й таємничі тіньові створіння. Вони дають необхідну атмосферу, про них цікаво читати, але, повертаючись до першого пункту зі списку мінусів, хотілося б більше уваги до всього цього.
Окремим плюсиком для мене є наявність ЛГБТК персонажок. Мами головної героїні просто два сонечка, за якими я не втомлювалася слідкувати протягом усієї книжки. А історія їх знайомства й те, як вони з малечею стали сім'єю, просто полонила моє серденько. В якийсь момент я зловила себе на думці, що мені набагато більше хотілося б читати про їх взаємодію, історію дорослішання їх доньки та просто побутові сюжети в цьому всесвіті ніж те, що було в книжці по факту.
Також мені дуже сподобався гумор, особливо в першій частині історії. Він милий, дотепний і навіть затишний. Усі класні моменти я виділяла стікерами й з усього виділеного, таких, здається, більшість.
Окремо також до переваг хочеться винести наявність вже згаданого словничка термінів (переліку додатків, якими користуються мешканці Портлу) і "короткої пам'ятки подорожньому", де описано географію та устрій країни.
Загалом сюжет цікавий і чіпляючий навіть зі знижкою на сумбурність й перераховані недоліки. Лор всесвіту також прописаний досить добре.
Все в книжці кричить про те, що буде продовження, яке я точно придбаю коли вийде, але, сподіваюся, воно вже буде більш розлогим та гармонійним.
(Відгуки на сучукрліт в інст: @_daria_barnes)
April 24, 2025
можливо ця книга і могла б бути кращою та розлогішою в описах персонажів та світу, але я закрию на це очі, адже від читання "Чаклунка і культ" я отримала море задоволення.
сапфічна лінія, відьми, слов'янська міфологія - це все дуже мої теми і Валерії Савотіній вдалося написати легку і захопливу історію повну інтриг. я в захваті! несіть другу частину
сапфічна лінія, відьми, слов'янська міфологія - це все дуже мої теми і Валерії Савотіній вдалося написати легку і захопливу історію повну інтриг. я в захваті! несіть другу частину
Read
December 1, 2025Не хочу оцінювати погано українське фентезі, якщо воно не обурливо-жахливе(привіт, Відьомська кров), але історія мені не сподобалась. Занадто багато всього на малесеньку кількість сторінок. Гумор, на мій смак, взагалі був повз. Мами головної героїни дуже милі, але їх було мало. Про Роса промовчу
November 23, 2025
4,5⭐️
Мені дуже сподобалось. Вдале поєднання сучасного світу з фентезійним. Класний опис чому цей всесвіт існує.
Чорти – бюрократи. Сміялась в голос😄
Книга обіцяє якесь дуже потужне продовження.
Написання сподобалось, основні події описані, води нема. Герої і їх бекграунд описаний, і дуже таки непогано та цікаво. Кінцівка книги дуже прикольний поворот. Однозначно читатиму далі
Мені дуже сподобалось. Вдале поєднання сучасного світу з фентезійним. Класний опис чому цей всесвіт існує.
Чорти – бюрократи. Сміялась в голос😄
Книга обіцяє якесь дуже потужне продовження.
Написання сподобалось, основні події описані, води нема. Герої і їх бекграунд описаний, і дуже таки непогано та цікаво. Кінцівка книги дуже прикольний поворот. Однозначно читатиму далі
July 4, 2025
мій великий pet peeve це історії, що є лише першою частиною з декількох, але не афішують цього. Таким переважно грішать комікси, але ось і з книжкою це сталося. Я зрозумів, що "Чаклунка і Культ" це лише пролог для повноцінної серії доволі швидко, але гадки не мав, що це прям, ну, настільки пролог.
Так, книжка коротенька, але навіть в таку кількість сторінок можна було б вмістити повноцінний сюжет, а не декілька гачків, що не мають жодного фіналу, залишаючи читачеві лише обіцянку чогось цікавого десь у майбутньому. Темп оповідання взагалі не працює, бо в одній лінії нам кажуть, що скоро срака, портал трісне і нечисть полізе, а в іншій ми тижнями слідкуємо за тим, як студенти неквапливо займаються власними справами. Звісно, воно все потім збереться докупи, але чекати наступних книг (які ще не відомо, чи вийдуть взагалі) і перебиватися краплинами сюжету - не дуже приємно.
Нас закидують якимось лором та персонажами, але взагалі не виникає відчуття, ніби це продуманий та живий світ. Це просто місце, де магія сусідствує з мобілками, а регіониУкраїни знаходяться в стані дивного суперництва. Ніхто, крім двох матерей-відьом не викликає особливого інтересу, бо у них немає часу розкритися характерами і зробити щось захоплююче. Яра, звісно, отримує найбільше уваги, але всі її дії якісь дуже пасивні і вона регулярно в ролі damsel in distress. Коротше, за кого тут вболівати, як не за песиголовців?
Проблема ще й в прозі, яка регулярно вихоплює одне слово і пережовує його на декілька абзаців ("три відьми перезирнулися" зʼявляється на одній сторінці тричі, наприклад), а описи тут не дуже вражають - місто, ну, в скелях, і там ці, дахи, і цейво, сині та зелені. Захоплювати дух не вдається, на жаль.
Фактично це не провально погана книга, її нормально читати як початкову фазу підліткового фентезі. Але розуміння, що це затягнутий пролог до повноцінної історії накладається на інші недоліки і доволі сильно псує враження. Не кажучи вже про те, що велика частина розвитку стосунків двох персонажів будується на сюжетному повороті, що може здивувати хіба що зовсім не досвідченого читача. Не знаю, коротше, радий, що воно існує (і має красиву обкладинку від Катерини Мальцевої), але у мене залишився в цілому досить неприємний післясмак історії, що не злетіла.
Так, книжка коротенька, але навіть в таку кількість сторінок можна було б вмістити повноцінний сюжет, а не декілька гачків, що не мають жодного фіналу, залишаючи читачеві лише обіцянку чогось цікавого десь у майбутньому. Темп оповідання взагалі не працює, бо в одній лінії нам кажуть, що скоро срака, портал трісне і нечисть полізе, а в іншій ми тижнями слідкуємо за тим, як студенти неквапливо займаються власними справами. Звісно, воно все потім збереться докупи, але чекати наступних книг (які ще не відомо, чи вийдуть взагалі) і перебиватися краплинами сюжету - не дуже приємно.
Нас закидують якимось лором та персонажами, але взагалі не виникає відчуття, ніби це продуманий та живий світ. Це просто місце, де магія сусідствує з мобілками, а регіони
Проблема ще й в прозі, яка регулярно вихоплює одне слово і пережовує його на декілька абзаців ("три відьми перезирнулися" зʼявляється на одній сторінці тричі, наприклад), а описи тут не дуже вражають - місто, ну, в скелях, і там ці, дахи, і цейво, сині та зелені. Захоплювати дух не вдається, на жаль.
Фактично це не провально погана книга, її нормально читати як початкову фазу підліткового фентезі. Але розуміння, що це затягнутий пролог до повноцінної історії накладається на інші недоліки і доволі сильно псує враження. Не кажучи вже про те, що велика частина розвитку стосунків двох персонажів будується на сюжетному повороті, що може здивувати хіба що зовсім не досвідченого читача. Не знаю, коротше, радий, що воно існує (і має красиву обкладинку від Катерини Мальцевої), але у мене залишився в цілому досить неприємний післясмак історії, що не злетіла.
August 16, 2025
«Кохайтеся, чорноброві, собі на здоров'я», — сказав чорт-бухгалтер Василь, і на цьому моменті я зрозуміла, що ця книга вже втрапить мені в серденько. Нехай у Василя й не так багато екранного часу 😩
Це сапфічне фентезі, засноване на слов'янській міфології. Чорти, мавки, безодники, домові, лісовик — усе додається. Сапфічне воно, бо у головної героїні Яри дві мами. Однак не спішіть плюватися, тому що Валерія це чудово обіграла через обіцянку, яку нерозумно дали різним відьмам дівчина й хлопець ще до того як зустрілися. Знаєте, як ото у «Відьмаку» з дитям-несподіванкою? Тільки тут вийшло одне дитя на двох відьом. І нехай Мира і Веда тут з'їжджаються й виховують доньку, вони виглядають, як будь-яка сім'я: хтось більше за порядок і переживання, а хтось за веселощі й більшу дозволеність. Проте їхня підтримка одна одної заслуговує уваги, тому що навіть у світі Портла їхній союз незвичний і викликає питання, хоча чорти в цьому нічого такого не бачать, аби документи в порядку були (чорт Василь ще той звідник 😁).
Але повернімося до Яри й хлопчини Роса, чиї шляхи геть неочікувано перетинаються в темному провулку. Вона — відьма і їй через певні обставини доведеться вступити до Культу, хоча через досвід матерів дівчина з більшим задоволенням цього ніколи б не зробила. Він — немагік, якому обридло життя слабака й бідноти, тому хлопець намагається за всяку ціну здобути силу. Тут у нас внутрішні конфлікти.
Проте є й зовнішній, бо на острові є Портал, що відділяє той світ від потойбіччя, куди скидали нечисть і магів, які дозволили собі забагато. Що там з тим Порталом і політичною тяганиною, яка нічим не відрізняється від нашої, почитаєте самі, бо я зараз всю книжку перекажу 😂
Що мені однозначно сподобалося в цій історії. По-перше, гумор. У ньому обігруються різноманітні великодки й факти, ловити їх дуже приємно («Ти просиш мене про допомогу, але де твоя повага до мене?»). По-друге, гарний запас слів і робота з ним — текст написано легко, а новотвори цікаві й зрозумілі. По-третє, я вже згадувала слов'янську міфологію і те, як вона виринає то тут то там також дуже тішить око. Система побудови світу й таємниці, що за нею стоять. А ще кліфхенгер кінцівки — ох, у мене вже стільки теорій, що самій цікаво, куди все прийде. Щоправда, навряд чи Валерія пішла моїм кривавим і драматичним шляхом 😅
Чого мені було малувато. Того як вибудовувалися стосунки Мири й Веди, бо все сталося аж надто швидко і я не встигла в них зануритися й відчути. Те ж саме стосується входження Роса в сім'ю відьом (навіть якщо вони добрі й відкриті це виглядало як — вжух!). Ще у мене не вибудувалося портретів персонажів. І хоча це ніяк не заважає, бо вони чудово запам'ятовуються на ім'я, хотілося б трошки більше рис, окрім кольору волосся.
Тобто історія "Чаклунки" більше тяжіє до стилю зі стрімким розвитком подій, проте емоціям і опрацюванню емоцій приділяється доволі мало часу, вони більше констатуються (щоправда, це не означає, що переживань тут немає). Але, можливо, це навіть добре, бо ти чітко й коротко здобуваєш інформацію, не гублячись у відступах та інфодампах, що пояснюють якісь явища.
Тож поки я чекаю продовження, відкриваю вам секрет розмножування відьом 🤫
— Ми розмножуємось на шабашах, брунькуючи частини тіла й ліплячи з них нових людей, — так ласкаво та чітко промовила Мирослава, що Ростислав одразу їй повірив.
А ви повірили? 😁
Це сапфічне фентезі, засноване на слов'янській міфології. Чорти, мавки, безодники, домові, лісовик — усе додається. Сапфічне воно, бо у головної героїні Яри дві мами. Однак не спішіть плюватися, тому що Валерія це чудово обіграла через обіцянку, яку нерозумно дали різним відьмам дівчина й хлопець ще до того як зустрілися. Знаєте, як ото у «Відьмаку» з дитям-несподіванкою? Тільки тут вийшло одне дитя на двох відьом. І нехай Мира і Веда тут з'їжджаються й виховують доньку, вони виглядають, як будь-яка сім'я: хтось більше за порядок і переживання, а хтось за веселощі й більшу дозволеність. Проте їхня підтримка одна одної заслуговує уваги, тому що навіть у світі Портла їхній союз незвичний і викликає питання, хоча чорти в цьому нічого такого не бачать, аби документи в порядку були (чорт Василь ще той звідник 😁).
Але повернімося до Яри й хлопчини Роса, чиї шляхи геть неочікувано перетинаються в темному провулку. Вона — відьма і їй через певні обставини доведеться вступити до Культу, хоча через досвід матерів дівчина з більшим задоволенням цього ніколи б не зробила. Він — немагік, якому обридло життя слабака й бідноти, тому хлопець намагається за всяку ціну здобути силу. Тут у нас внутрішні конфлікти.
Проте є й зовнішній, бо на острові є Портал, що відділяє той світ від потойбіччя, куди скидали нечисть і магів, які дозволили собі забагато. Що там з тим Порталом і політичною тяганиною, яка нічим не відрізняється від нашої, почитаєте самі, бо я зараз всю книжку перекажу 😂
Що мені однозначно сподобалося в цій історії. По-перше, гумор. У ньому обігруються різноманітні великодки й факти, ловити їх дуже приємно («Ти просиш мене про допомогу, але де твоя повага до мене?»). По-друге, гарний запас слів і робота з ним — текст написано легко, а новотвори цікаві й зрозумілі. По-третє, я вже згадувала слов'янську міфологію і те, як вона виринає то тут то там також дуже тішить око. Система побудови світу й таємниці, що за нею стоять. А ще кліфхенгер кінцівки — ох, у мене вже стільки теорій, що самій цікаво, куди все прийде. Щоправда, навряд чи Валерія пішла моїм кривавим і драматичним шляхом 😅
Чого мені було малувато. Того як вибудовувалися стосунки Мири й Веди, бо все сталося аж надто швидко і я не встигла в них зануритися й відчути. Те ж саме стосується входження Роса в сім'ю відьом (навіть якщо вони добрі й відкриті це виглядало як — вжух!). Ще у мене не вибудувалося портретів персонажів. І хоча це ніяк не заважає, бо вони чудово запам'ятовуються на ім'я, хотілося б трошки більше рис, окрім кольору волосся.
Тобто історія "Чаклунки" більше тяжіє до стилю зі стрімким розвитком подій, проте емоціям і опрацюванню емоцій приділяється доволі мало часу, вони більше констатуються (щоправда, це не означає, що переживань тут немає). Але, можливо, це навіть добре, бо ти чітко й коротко здобуваєш інформацію, не гублячись у відступах та інфодампах, що пояснюють якісь явища.
Тож поки я чекаю продовження, відкриваю вам секрет розмножування відьом 🤫
— Ми розмножуємось на шабашах, брунькуючи частини тіла й ліплячи з них нових людей, — так ласкаво та чітко промовила Мирослава, що Ростислав одразу їй повірив.
А ви повірили? 😁
April 13, 2025
Всі мої чакри розкрились під час прочитання книги «Чаклунка і культ» 💫
Мені не вистачило трагізму ну і букв, для історії з таким потенціалом, має бути 400+ сторінок як мінімум 🥲
Комфорт та затишок - перше, що приходить на думку під час прочитання. Мені сподобалось, що головна героїня не обмежена важкими сімейними травмами, як то зачасту буває у фентезі, і смілива до пригод, хоч і зважає та враховує хвилювання двох мам-відьмочок.
Я б не сказала, що в тексті прям гумор в чистому вигляді, та ситуації, в які потрапляють персонажі, дійсно комічні, але і до біса життєві 😄
Початок для мене був неочікуваний, але кінцівку я так нагло вгадала (задоволено потираю лапи 🐾), що дуже прикольно. Це дає такий розмах на багатообіцяюче продовження!
А мені ж воно необхідне, як повітря, бо я не була готова так швидко покидати цей світ 💔
Мені не вистачило трагізму ну і букв, для історії з таким потенціалом, має бути 400+ сторінок як мінімум 🥲
Комфорт та затишок - перше, що приходить на думку під час прочитання. Мені сподобалось, що головна героїня не обмежена важкими сімейними травмами, як то зачасту буває у фентезі, і смілива до пригод, хоч і зважає та враховує хвилювання двох мам-відьмочок.
Я б не сказала, що в тексті прям гумор в чистому вигляді, та ситуації, в які потрапляють персонажі, дійсно комічні, але і до біса життєві 😄
Початок для мене був неочікуваний, але кінцівку я так нагло вгадала (задоволено потираю лапи 🐾), що дуже прикольно. Це дає такий розмах на багатообіцяюче продовження!
А мені ж воно необхідне, як повітря, бо я не була готова так швидко покидати цей світ 💔
May 24, 2025
Єдине хороше у цій книзі - те, що вона коротка)))
Світ придуманий прикольно, хоча коли був інфодамп про те, що боги типу перейшли з нашого світу, я закочувала очі. І навіть сюжет в принципі цікавий. Але! Виконання... Персонажі пласкі, без впізнаваних характерів. Бекграунд відьом прописаний погано. Заготовки, а не хранителі, радники, жреці. Діалоги дуже графоманські. І від стилю також віє творами старшого класу.
Вердикт - далі не читатиму, хоча це типу перша частина тільки. Авторці треба дуже сильно виписатися перед тим, як видавати книжки.
Світ придуманий прикольно, хоча коли був інфодамп про те, що боги типу перейшли з нашого світу, я закочувала очі. І навіть сюжет в принципі цікавий. Але! Виконання... Персонажі пласкі, без впізнаваних характерів. Бекграунд відьом прописаний погано. Заготовки, а не хранителі, радники, жреці. Діалоги дуже графоманські. І від стилю також віє творами старшого класу.
Вердикт - далі не читатиму, хоча це типу перша частина тільки. Авторці треба дуже сильно виписатися перед тим, як видавати книжки.
March 14, 2025
Дуже комфортне і класне фентезі!!
Багато сюжетних ліній, проте читання було легким та приємним
Дякую авторці 🌸
Багато сюжетних ліній, проте читання було легким та приємним
Дякую авторці 🌸
April 7, 2025
Дуже добре, але хочеться БІЛЬШЕ
July 3, 2025
Мила історія з темними натяками у продовженні О.о
July 9, 2025
Я згодна із іншими авторами та авторками оглядів -- цій історії тісно на сторінках, не вистачає часу й подій.
Загалом я задоволена цією історією. Це було свіжо, незвично, і цікаво. Прочитала за два дні, сумарно десь 4 години. Не певна чи купуватиму продовження, може якщо побачу в книгарні чи електронну версію.
А тепер о мінусах. Максимально без спойлерів
Відоме правило "Показуй, не розказуй" ніби виконане навпаки. Десь є непотрібний флешбек (розповідь Роса про грабунок), але здебільшого не вистачило розповіді. Ось та інформація, яку авторка засунула на 5 сторінок лору позаду цілком можна було вписати в саму книгу кількома абзацами. Натомість у лор/енциклопедію помістити інформацію, яку легко забути або заплутати по ходу через кількість персонажів: культи, імена богів, хто в якому культі, імена старійшин і жерців... Ні, серйозно, три відьми в одній часовій лінії і всі три в різних культах богів, чиї імена починаються на букву С. Як я маю їх відрізнити? Те саме із Креном і Кельном, хто ними править? Мені не вистачило табличок. Магія тут м'яка, якщо комусь цікаво.
Діалоги -- біль. На самому початку вони такі фальшиві, особливо коли герої інфодамплять лорну інфу. По сюжету стає краще
Загалом я задоволена цією історією. Це було свіжо, незвично, і цікаво. Прочитала за два дні, сумарно десь 4 години. Не певна чи купуватиму продовження, може якщо побачу в книгарні чи електронну версію.
А тепер о мінусах. Максимально без спойлерів
Відоме правило "Показуй, не розказуй" ніби виконане навпаки. Десь є непотрібний флешбек (розповідь Роса про грабунок), але здебільшого не вистачило розповіді. Ось та інформація, яку авторка засунула на 5 сторінок лору позаду цілком можна було вписати в саму книгу кількома абзацами. Натомість у лор/енциклопедію помістити інформацію, яку легко забути або заплутати по ходу через кількість персонажів: культи, імена богів, хто в якому культі, імена старійшин і жерців... Ні, серйозно, три відьми в одній часовій лінії і всі три в різних культах богів, чиї імена починаються на букву С. Як я маю їх відрізнити? Те саме із Креном і Кельном, хто ними править? Мені не вистачило табличок. Магія тут м'яка, якщо комусь цікаво.
Діалоги -- біль. На самому початку вони такі фальшиві, особливо коли герої інфодамплять лорну інфу. По сюжету стає краще
November 19, 2025
Я купила цю книгу через обкладинку і цікаву анотацію. тож нічого особливого не очікувала. Але книга повністю виправдала мої сподівання. Перше, що мені сподобалось - це світ. Слов'янська мітологія в поєднанні з сучасними ноутам та соціальними мережами в повністю фентезійному світі - це щось цікаве. У авторки вийшов світ, якому я вірю і якого я хочу ще більше.
Герої, не те щоб супер цікаві, але я їм вірила і не плутала. І що головне вони всі мають адекватну мотивацію! А не просто сірий фон для ГГ. і це вже великий плюс.
Сюжет цікавий, але це лише початок серії. нас познайомили зі світом, представили головних персонажів, закинули заманухи на майбутнє. і це спрацювало. Тож з нетерпінням чекаю, що буде далі.
А тепер трохи про мінуси. Передбачуваність. Я здогадалась головну таємницю Роса майже одразу. Але це мені не заважало насолоджуватись книгою. І так навіть краще.
Тож всім фанатам фєнтезі, раджу почитати. Книга точно варта, щоб витратити на неї пару вечорів. Читається легко, сама по собі невеличка, ну і Віхола вміє видавати.
Герої, не те щоб супер цікаві, але я їм вірила і не плутала. І що головне вони всі мають адекватну мотивацію! А не просто сірий фон для ГГ. і це вже великий плюс.
Сюжет цікавий, але це лише початок серії. нас познайомили зі світом, представили головних персонажів, закинули заманухи на майбутнє. і це спрацювало. Тож з нетерпінням чекаю, що буде далі.
А тепер трохи про мінуси. Передбачуваність. Я здогадалась головну таємницю Роса майже одразу. Але це мені не заважало насолоджуватись книгою. І так навіть краще.
Тож всім фанатам фєнтезі, раджу почитати. Книга точно варта, щоб витратити на неї пару вечорів. Читається легко, сама по собі невеличка, ну і Віхола вміє видавати.
October 28, 2025
Українське урбаністичне фентезі, в якому зібрана різна нечисть та люди (немагіки), що співіснують, співпрацюють та живуть разом.
Легко написана історія з багатьма гг, в світі, де можлива магія, де є різні культи богів та жерці, а також Портал - чорна пухлина, в черево якої колись викинули (не дуже зрозуміла коли, мабуть не дуже давно) чорних магів та ту нечисть, яка дружити не хотіла.
Оцінка моя коливалась від 2 до 3 під час читання. Коли емоції трохи уляглись, поставила вищу оцінку.
1. Сподіваюсь, далі буде краще розкриття персонажів і їм приділятиметься більше уваги.
2. Більше буде продуманий всесвіт магії. Бо гг - всі як один Мерісьюшні. Хочеш врятувати доньку, ось, ти - великий розумник - придумав окуляри-мікроскоп і швидко доньці вилікував внутрішній магічний світ (ЯК? Завдяки чому? Якщо це вміють тільки жерці, які не діляться інформацією). Дівчина тащить друга, що не при тямі, ось, будь ласка, є дружбан з дерева, який, погукали і прибіг, відніс. Не хочеш батрачити як батьки, і решта немагіків, будь ласка, ти тепер з чарами (А решта людей чого так не зробили?). Загалом відчуття таке, що гг, яких бачимо більше, живуть в шоколаді, а решта немагіків - як згорблені селяни в хатині край села, але ми їх бачимо крупними мазками і фоном.
3. Якщо можна, не так активно стрибати між часами. Бо від кількості персонажів, нових термінів, культів, імен богів, аналогів з нашого всесвіту, які треба було тримати в пам'яті (типу лико це гугл, а цидулка - це смс і т.п.) трохи паморочиться.
Із плюсів:
- приємна сапфічна історія (хоча, якщо задуматись з чого все почалось, я трохи оху... )
- мапа (зручна)
- коротка пам'ятка подорожньому (не завадила б згадка про неї на початку або взагалі перенести на перші сторінки)
Сподіваюсь, авторка розпишеться ще більше, і історія стане глибшою.
Цікаво, чого так посміхалась Тінь (лячнувато), що там за Порталом, що там з Росом (Обурена його батьками).
Легко написана історія з багатьма гг, в світі, де можлива магія, де є різні культи богів та жерці, а також Портал - чорна пухлина, в черево якої колись викинули (не дуже зрозуміла коли, мабуть не дуже давно) чорних магів та ту нечисть, яка дружити не хотіла.
Оцінка моя коливалась від 2 до 3 під час читання. Коли емоції трохи уляглись, поставила вищу оцінку.
1. Сподіваюсь, далі буде краще розкриття персонажів і їм приділятиметься більше уваги.
2. Більше буде продуманий всесвіт магії. Бо гг - всі як один Мерісьюшні. Хочеш врятувати доньку, ось, ти - великий розумник - придумав окуляри-мікроскоп і швидко доньці вилікував внутрішній магічний світ (ЯК? Завдяки чому? Якщо це вміють тільки жерці, які не діляться інформацією). Дівчина тащить друга, що не при тямі, ось, будь ласка, є дружбан з дерева, який, погукали і прибіг, відніс. Не хочеш батрачити як батьки, і решта немагіків, будь ласка, ти тепер з чарами (А решта людей чого так не зробили?). Загалом відчуття таке, що гг, яких бачимо більше, живуть в шоколаді, а решта немагіків - як згорблені селяни в хатині край села, але ми їх бачимо крупними мазками і фоном.
3. Якщо можна, не так активно стрибати між часами. Бо від кількості персонажів, нових термінів, культів, імен богів, аналогів з нашого всесвіту, які треба було тримати в пам'яті (типу лико це гугл, а цидулка - це смс і т.п.) трохи паморочиться.
Із плюсів:
- приємна сапфічна історія (хоча, якщо задуматись з чого все почалось, я трохи оху... )
- мапа (зручна)
- коротка пам'ятка подорожньому (не завадила б згадка про неї на початку або взагалі перенести на перші сторінки)
Сподіваюсь, авторка розпишеться ще більше, і історія стане глибшою.
Цікаво, чого так посміхалась Тінь (лячнувато), що там за Порталом, що там з Росом (Обурена його батьками).
March 29, 2025
Мені сподобалося. Класно поєднано магічний світ та технології.
Цікавий момент для мене, якщо в Яри великий запас магії, то чого вона їм не користується майже, і невже вона сама не відчуває його? Або чого матері не підказують розвивати?
Книга досить маленька, по суті там є опис як зʼявилася Яра і одного літа коротко, не вистачило ще трохи сюжету. Десь тільки після 25% книги почалися якісь події, і то дуже повільно.
І шкода, шо ніде не вказано, що це перша книга циклу. Але наступну книгу я точно куплю собі.
Сподобалося крючки, які залишили на кінець, що Яра та Рос насправді рідні брат та сестра і загадка від Зоряни, яку треба вияснити Тетяні. + тінь, яка вселилася в Роса.
Цікавий момент для мене, якщо в Яри великий запас магії, то чого вона їм не користується майже, і невже вона сама не відчуває його? Або чого матері не підказують розвивати?
Книга досить маленька, по суті там є опис як зʼявилася Яра і одного літа коротко, не вистачило ще трохи сюжету. Десь тільки після 25% книги почалися якісь події, і то дуже повільно.
І шкода, шо ніде не вказано, що це перша книга циклу. Але наступну книгу я точно куплю собі.
Сподобалося крючки, які залишили на кінець, що Яра та Рос насправді рідні брат та сестра і загадка від Зоряни, яку треба вияснити Тетяні. + тінь, яка вселилася в Роса.
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 11, 2025
Мені дуже сподобалось!
Коли читала, то віяло трошки Пратчеттом, і мені це дуже сподобалось. Дуже люблю читати іронічні твори, а тут була ця нота, і вона постійно заставляла мене посміхатись )
Спочатку думала, що книжка тоненька, і швидко прочитаю, але насправді в книжці стільки багато всього відбувається, що вона йшла не так швидко як я думала. Але від цього книжка не стала гірше, а навпаки. Я провела багато часу в цьому світі, і хотілось би ще. Я так зрозуміла повинно бути продовження, тому авторці бажаю сил і наснаги це зробити швидше! (Бо я дуже чекаю продовження, і кінцівка мені так і каже, коли наступна частина???)
А вибрати улюблених героїв я так і не змогла😭
Мами гг дуже сподобались, і їх стосунки особливо 💔
Гг і її друг теж
Але напевно самі смішні це чорти (хотіла б я мати такого бухгалтера)
Коли читала, то віяло трошки Пратчеттом, і мені це дуже сподобалось. Дуже люблю читати іронічні твори, а тут була ця нота, і вона постійно заставляла мене посміхатись )
Спочатку думала, що книжка тоненька, і швидко прочитаю, але насправді в книжці стільки багато всього відбувається, що вона йшла не так швидко як я думала. Але від цього книжка не стала гірше, а навпаки. Я провела багато часу в цьому світі, і хотілось би ще. Я так зрозуміла повинно бути продовження, тому авторці бажаю сил і наснаги це зробити швидше! (Бо я дуже чекаю продовження, і кінцівка мені так і каже, коли наступна частина???)
А вибрати улюблених героїв я так і не змогла😭
Мами гг дуже сподобались, і їх стосунки особливо 💔
Гг і її друг теж
Але напевно самі смішні це чорти (хотіла б я мати такого бухгалтера)
Displaying 1 - 30 of 60 reviews